Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1



Сторінка5/15
Дата конвертації16.03.2018
Розмір2.16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Брысина 2003 – Брысина Е. В. Этнокультурная идиоматика донского казачества : монография / Е. В. Брысина. – Волгоград : Перемена, 2003. – 293 с.; Войтович 2002 – Войтович В. Українська міфологія / В. Войтович. – К. : Либідь, 2002. – 664 с.; Воропай 1966 – Воропай О. Звичаї нашого народу : етногр. нарис : у 2 т. – Мюнхен : Укр. вид-во – Т. ІІ, 1966. – Т. 1 – 2; Жуйкова 2009 – Жуйкова М. Динамічні процеси у фразеологічній системі східнослов’янських мов : монографія / Маргарита Жуйкова. – Луцьк : РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 410 с.; Килимник 1994 – Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні : у 3 кн., 6 т. – Факс. вид. – К. : АТ „Обереги”, 1994. – Кн. ІІ, Т. 3: (Весняний цикл); Коваленко 2011 – Коваленко Н. Д. Фраземіка говірок західного Поділля : монографія / Н. Д. Коваленко. – Кам’янець-Подільський : ПП Буйницький О. А., 2011. – 176 с.; Парфьонова 2004 – Парфьонова О. І. Традиції у моральній культурі українського народу (друга половина ХІХ – ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 17.00.01 „Теорія та історія культури” / О. І. Парфьонова. – К., 2004. – 19 с.; Прадід 1997 – Прадід Ю. Ф. Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень) / Ю. Ф. Прадід. – К. ; Сімферополь, 1997. – 252 с.; Савченко 2013 – Савченко Л. В. Феномен етнокодів духовної культури у фразеології української мови : етимологічний та етнолінгвістичний аспекти : монографія / Л. В. Савченко. – Сімферополь : Доля, 2013. – 600 с.; Садохин 2002 – Садохин А. П. Этнология : учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся на гуманитар. спец. / А. П. Садохин. – М. : Гардарики, 2002. – 208 с.; Толстой 1995 – Толстой Н. И. Язык и народная культура : очерки по славянской мифологии и этнолингвистике / Н. И. Толстой – М. : Индрик, 1995. – 512 с.; Царьова 2015 – Царьова І. В. Етнокультурна семантика в обрядовій фразеології східнослобожанських говірок : монографія / І. В. Царьова. – Д. : Інновація, 2015. – 258 с.
Джерела та їх умовні скорочення

ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2005. – 1728 с.; Говірки 2013 – Говірки Черкащини : зб. діалект. текстів / упор. Мартинова Г. І., Щербина Т. В., Таран А. А. – Черкаси, 2013. – 878 с.; УСГ – Українські східнослобожанські говірки : сучасні діалект. тексти : навч. посіб. / упоряд. : К. Д. Глуховцева, В. В. Лєснова, І. О. Ніколаєнко ; за ред. К. Д. Глуховцевої. – Луганськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. – 424 с.
Глуховцева К. Д. Назви магічних дій в українських східнослобожанських говірках (на матеріалі обрядових та звичаєвих текстів)

У статті проаналізовано назви магічних дій в обрядових діалектних текстах, записаних на Слобожанщині, виявлено особливості їхньої варіативності та окремі семантичні риси. Автор доводить, що назви обрядових та звичаєвих дій, що мають магічний характер і пов’язані з відзначенням Трійці та Івана Купала, можна поділити на кілька груп. Залежно від мотивованості найменувань серед них виділяємо мотивовані, частково мотивовані та немотивовані найменування. Для мотивованих сполучень властива змінність компонентного складу, більш конотованими є ті з них, у яких наявні спеціалізовані назви реалій, використовувані для опису досліджених обрядодій. Водночас усі назви ритуальних дій наділені спеціальною конотацією, яку умовно назвемо лексичним фоном дієслів. Мотивовані стійкі сполучення зазвичай рідше відносять до фразеологізмів. Власне етнофраземіку частіше складають немотивовані назви ритуальних дій, які потребують спеціального пояснення, зокрема етимологізування, з’ясування історичних відомостей про свято, актуалізації міфологічних знань. Розгляд найменувань ритуальних дій, якими супроводжуються свято Трійці й Івана Купала, на текстовій основі засвідчує, що межа між вільними сполученнями слів і етнофраземами хитка, тому є всі підстави говорити про розширення кола етнофразем, використаних в описах обрядів.



Ключові слова: назва ритуальної дії, етнофразема, мотивовані, частково мотивовані, немотивовані найменування, лексичний фон слова, безеквівалентні найменування.
Глуховцева К. Д. Названия магических действий в украинских восточнослобожанских говорах (на материале обрядовых текстов)

В статье проанализированы названия магических действий в обрядовых диалектных текстах, записанных на Слобожанщине, выявлены особенности их вариативности и отдельные семантические оттенки. Автор доказывает, что названия обрядовых действий, носящих магический характер и связанных с празднованием Троицы и Ивана Купала, можно разделить на несколько групп. В зависимости от мотивированности наименований среди них выделяются мотивированные, частично мотивированные и немотивированные наименования. Для мотивированных сочетаний свойственна изменчивость компонентного состава, более коннотированными являются те из них, у которых имеются специализированные названия реалий, используемые при описании исследованных обрядов. В то же время все названия ритуальных действий наделены специальной коннотацией, которую условно назовем лексическим фоном глаголов. Мотивированные устойчивые сочетания обычно реже относят к фразеологизмам. Собственно этнофраземику чаще составляют немотивированные названия ритуальных действий, требующие специального объяснения, в частности этимологизации, выяснение исторических сведений о празднике, актуализации мифологических знаний. Рассмотрение наименований ритуальных действий, которыми сопровождаются праздник Троицы и Ивана Купала, на текстовой основе показывает, что граница между свободными сочетаниями слов и этнофраземами неустойчивая, поэтому есть все основания говорить о расширении круга этнофразем, использованных при описании обрядов.



Ключевые слова: название ритуального действия, этнофразема, мотивированные, частично мотивированные, немотивированные наименования, лексический фон слова, безэквивалентные наименования.
Hlukhovtseva K. D. The Names for Magical Actions in Ukrainian East Slobozhan Dialects (on the basis of Ritual and Custom Texts)

The article deals with the names for magical acts in ritual dialectal texts recorded in Slobozhan region; the peculiarities of their variability, as well as separate semantic features have been determined. The author states that the names for ritual and custom actions, which are magical by nature and are related to the celebration of the Holy Trinity and Midsummer Night, can be divided into several groups. Depending on the motivation, which is behind the name, there are several subclasses of such names: motivated, partially motivated, and unmotivated ones. For motivated combinations variability of component composition is typical; more connotative by nature are those of them which contain specialized names for realia used to describe custom-actions under investigation. However, all names for ritual actions possess special connotation which can be called verbal lexical background. Motivated idioms are usually rarely identified among phraseologisms. Ethnic phrasemics is more often comprised of unmotivated names for ritual actions, which demand professional explanation, such as: etymological analysis, stating historical facts about ritual, actualization of mythological knowledge. The analysis of names for ritual actions, which accompany the Holy Trinity and Midsummer Night holidays, on the basis of textual sources proves that the borderline between the free word combinations and ethnic phrasemes is weak. As the result it is possible to speak about the increase in quantity of ethnic phrasemes used to describe customs.



Key words: name of ritual action, ethnic phraseme, motivated, partially motivated, unmotivated name, lexical background of word, names with no lexical equivalent.
Стаття надійшла до редакції 09.09.2016 р.

Прийнято до друку 16.09.2016 р.

Рецензент – канд. філол. н., доц. Ніколаєнко І. О.

Г. І. Гримашевич (Житомир)

УДК 811.161.2’282:81’367.624



ВІДІМЕННИКОВІ ПРИСЛІВНИКИ

В СЕРЕДНЬОПОЛІСЬКИХ ГОВІРКАХ

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Упродовж останніх років пожвавилися дослідження говіркового мовлення на різних теренах українськомовного діалектного континууму, зокрема актуалізувалося вивчення лексико-граматичних класів слів, визначальне місце з-поміж яких належить прислівнику як безкатегорійній, незмінюваній, одній із найбільш рухомих і найпродуктивніших в історичному розвитку мови частині мови, що нерівномірно вивчена в українських говорах, оскільки привертала увагу діалектологів передовсім на теренах південно-західного наріччя (О. Брошняк, Т. Довга, М. Жежеря, В. Забєліна, О. Захарків, М. Леонова, К. Лук’янюк, І. Ощипко, І. Пагіря та ін.), значно менше – південно-східного (О. Левенець, Г. Мартинова). Поліський діалектний прислівник репрезентовано в працях Г. Аркушина, Ю. Громика (Західне Полісся), Г. Чешко (Східне Полісся), Н. Прилипко (говірки Чорнобильської зони), натомість цілісного системного дослідження прислівника в говірках Середнього Полісся досі немає, що й зумовлює актуальність фіксації та вивчення адвербіальної системи Середнього Полісся загалом і запропонованої розвідки зокрема, оскільки введення до наукового обігу нового діалектного прислівникового матеріалу з архаїчних середньополіських говірок збагатить емпіричну базу української діалектології й уможливить створення поряд з іншими дослідженнями загальної картини поліської адвербіальної системи.

Мета запропонованої розвідки – проаналізувати відіменникові прислівники, зафіксовані у зв’язних діалектних текстах та у відповідях інформаторів – мешканців Середнього Полісся – на питання програми.

Завдання статті – визначити місце відсубстантивних адвербіативів у системі середньополіських говірок зокрема та в загальнополіському контексті загалом, виявити особливості їх функціонування.

Насамперед зауважимо, що в пропонованій статті ми не будемо аналізувати прислівники, які виникли в результаті адвербіалізації форм орудного відмінка іменників, оскільки вони вже буди предметом нашого дослідження [Гримашевич 2013].

Прислівникова система української мови, яка сформувалась упродовж історії її розвитку, постала на основі здебільшого іменних частин мови, тому виділяють відіменникові, відприкметникові, відзайменникові та відчислівникові адвербіативи [Німчук 1978], витворені в результаті явища адвербіалізації зазначених слів, яке докладно в українські мові проаналізувала Т. Довга [Довга 1970]. Відіменна, зокрема й відіменникова, адвербіалізація – явище давнє, сягає ще праслов’янської доби, є засобом поповнення складу прислівників [Німчук 1978: 345]. Адвербіалізації зазнавали і безприйменникові форми, і прийменникові. Як зазначають дослідники, повна адвербіалізація безприйменникової відмінкової форми настає тоді, коли ця форма повністю випадає із системи відмінювання іменника, осамостійнюється, кам’яніє, утрачаючи здатність поєднуватися з означенням [Андерш 1999: 6]. Натомість прийменниково-відмінкові форми іменників, потрапивши в позицію прислівника, не відриваються відразу від своєї відмінкової парадигми [Городенська 2004: 314].

Як засвідчив аналіз зафіксованих прислівників, найбільше відіменникових утворень відзначено в системі обставинних прислівників, які становлять ядро прислівника як частини мови [Там само: 299] й найбільш уживані в діалектному зв’язному мовленні.

Зафіксований діалектний матеріал тільки частково підтверджує висновок К. Городенської щодо літературної мови про те, що в сучасній українській мові вживається найбільше обставинних прислівників зі значенням місця та напряму, які є наслідком морфологічного завершення адвербіалізації прийменниково-іменникових форм [Там само: 316], оскільки значну кількість аналізованих адвербіативів виявляємо й у групі обставинних прислівників місця, способу дії, дещо рідше – причини та мети.

Зауважимо, що безприйменникових відіменникових прислівників у формі знахідного відмінка виявлено найменше: ден’ (д’ен’), н’іч (ниіч, нôч, ноч), |вечор (|веч’ір, |вечер): с’о|гон’і нôч о|чеĭ не зомк|нула (Ч);


ден’ на том |сонциі пе|чôмса на |пол’і (СВ). Спорадичність фіксації таких прислівників і в українських пам’ятках відзначав В. Німчук [Німчук 1978: 389].

Найбільшу за обсягом групу аналізованих лексем становлять прислівники, які виникли внаслідок адвербіалізації іменників у формі знахідного відмінка з прийменниками. Насамперед із-поміж них відзначаємо прислівники місця: у|верх (ўверх, ўв·ерх), на|верх (на|в·ерх), у|гору (ў|гору), у|низ (у|н’із, у|ниіз, ўниз, ўниіз, ўн’із), ўпе|ред (ўпе|рôд), напе|ред (напе|рôд), на|зад, ўзад, уг|либ (уг|лиіб), у|бок (ўбок, у|бôк, ўбôк), на|бок (на|бôк), ўсе|редину (ўсе|ред’іну, ўс’е|р’ед’іну); часу: у|з’іму (ў|з’іму, у|зиму, ў|зиму, ў|зиіму), уво|сен’ (уво|с’ен’), ўден’ (у|ден’), ўд’ен’ (у|д’ен’), над|веч·ір (над|вечор, надве|чôр), |зараз (|зарез); способу дії: на|дибки (на|диібк·і), упере|м·ішку (ўпере|мешку, ўпере|мêшку), уроз|валку (ўроз|валку), |наўхрест, |нахрест, ўслід (ус|л’ід, ўсл’êд, ус|л’êд), воб|ход, на|випуск (на|виіпуск, на|в·іпуск), ўбрôд, пуд|рад (п·ід|рад, под|рад), пудс|под (пудс|пôд, п·ідс|под), на|виворот (на|в·іворот, на|віўрот), наіз|нанку, ўзап|раў ‘одягти сорочку, заправляючи її в штани’1, на|випуск, (на|в·іпуск) ‘одягти сорочку, не заправляючи її в штани’; нароз|пашку, нарос|пашку, наба|кир (наба|к·ір, наба|кер) ‘одягти картуз, перехиливши його на один бік’; на|в·ікат ‘одягнути жінці наплічний одяг так, що занадто оголені груди’, ў|заборси ‘зав’язати шнурки на черевиках так, що їх не можна розв’язати’, на|розк·ід, наро|зору, наск|лад (останні три прислівники номінують різні види оранки ґрунту), напр·і|мер, ўсухом|йатку; мети: напере|кор, наз|ло, нас|мêх (нас’|м·êх, нас|м·êх); причини: ў|шутку, ўжарт; міри і ступеня: |насмерт’, нас|мерт’: надв·е|чôр і дошч перес|таў і|т’і (Ч.); ку|диі не йêд’ / то |дол’а ўс’л’êд (Б.); да на|зад вер|тайуса (Бон.); м·і п·е|р’еĭдом те |гало ўбрôд (Л.).

Фіксуємо також прислівники місця, часу, причини та мети, утворені внаслідок адвербіалізації форм родового відмінка з прийменником з (с, зо, із): з|дому, з|верху (з|в·ерху), звер|ху, з|низу (з|ниізу, з|н’ізу), зсе|редини (зс’е|р’ед’іниі), ск|райу, скра|йôў, скра|йечку, спри|ходу, з’іс|подγ, спо|чатку, спере|л’аку, спере|пугу, з|л’аку, |зозла, зоз|ла, з|дуру, з|ранку, із|ранку, з|раночку, із|раночку, сут|ра, які найуживаніші, рідше – з іншими прийменниками: до|долу, дого|ри (дого|риі), до|в’êку, до|дому, ў|дома (у|дома), ў|досвіта (ў|досвета, ў|дос’в·ета), |дос’в·іта (|досв·ета), споза|ранку, на|чорта, на|б·êса: йа пош|ла до|дому і так ска|зала (Піх.);


і мо|йа |оч·ір’ід’ приĭш|ла… йа з|вечора па|су (Р.); ў|дос’в·ета ме|не шос’ йêк розбу|д’іло (СВ); йак йа ж·і|ла ў|дома / у ме|не |бат’ко |добриі буў (Зар.).

Значна частина аналізованих утворень – прийменниково-іменникові конструкції у формі місцевого відмінка, найчастотнішими з яких є темпоральні прислівники, що виражають час у межах доби чи пори року: у|вечері (ў|вечер’і, у|вечарі), ўно|чі (уно|чи, уно|ч·і), ў|ночи (у|ночи у|ноч·і), у|ранц’і (ў|ранц’і, у|ранциі, у|ранци, ў|ранци, ў|ранци), навес|н’і (навес|н’е, нав·ес|н’ê), |повес’н’і, ў|л’ітку (у|л’ітку, ў|л’êтку, у|л’êтку), восе|н’ê (вос’е|н’ê): вос’е|н’е |ход’ім у л’êс по гр’і|б·і (Ч.); а|ле за|те бу|ло |весело / йак ск·ір|дуйут’ сно|пи чи дес’ у|вечері’і (Н.); у|вечер’і ота|ка по|ра (ВД); до коло|сочка наў|кол’енцах |лаз’іл’і / шоб во|но не про|пало (Рак.); во|ни завер|нулис у|ноч·і ў ча|соў о|динац’:ат’ (ВК); поро|биў там поо|б·ід’і і приĭ|шоў у|же (ВД); у|же |дос’в·ета ĭдом у л’êс по гр’і|б·і (Ч.). Дещо рідше спостерігаємо функціонування адвербіативів місця: по|верху (по|в·ерху), повер|ху, ўни|зу (уни|зу, униі|зу, ўниі|зу, ун’і|зу, ўн’і|зу), нани|зу (наниі|зу, нан’і|зу), по|переду, ўпере|д’і, посе|редині, надво|рê, понад|ворку. Спорадично відзначаємо з-поміж таких утворень прислівники способу дії: ў|купі, на|дибках, на|дибочках (на|диібочках) ‘навшпиньки’: а вôн так |т’іхо на |диібочках пудиіĭ|шоў до ме|не (Рак.)

Зауважимо, що зафіксовані в середньополіських говірках аналізовані адвербіальні лексеми демонструють беззаперечний зв’язок з іншими зонами середньополіського етномовного континууму, а також з іншими ареалами Полісся, оскільки такі самі утворення відзначені в лексикографічних виданнях, які репрезентують північноукраїнський діалектний обшир, що свідчить про загальні тенденції розвитку діалектної адвербіальної системи, архаїчність зафіксованих лексем, їх використання та функціонування, пор.: сприхо́ду ‘скраю, при вході’ [Аркушин 2000 ІІ: 167], взаго́н ‘спосіб оранки земельної ділянки від середини до країв’ [Лисенко 1974: 43], ускла́д ‘т. с.’ [Лисенко 1974: 220], воги́нку ‘спосіб оранки земельної ділянки від країв до середини’ [Лисенко 1974: 38], наро́зкидку ‘т. с.’ [Лисенко 1974: 134], завре́м’я ‘заздалегідь’ [Лисенко 1974: 76], навди́башках, навди́бешки ‘навшпиньки’ [Лисенко 1974: 131], по́плеч ‘поруч’ [Лисенко 1974: 168], по́вночі ‘темно, поночі’ [Лисенко 1974: 164], упере́к ‘упоперек’ [Лисенко 1961: 66] тощо.

Як бачимо з наведеного матеріалу, особливістю функціонування названих лексем є їхня варіантність переважно на фонетичному, рідше – на словотвірному та акцентному рівнях, що зумовлено незмінюваністю прислівника як частини мови. Відзначені фонетичні варіанти відображають фонетичні особливості середньополіських говірок, які наявні й в інших групах діалектної лексики. Зафіксовані відіменникові прислівники – це передовсім прийменниково-іменникові форми однини знахідного, родового та місцевого відмінків. Усі вони належать до класу обставинних прислівників, найчисленнішими з-поміж яких виявилися адвербіативи місця, часу, способу дії, значно менше функціональне навантаження мають прислівники мети, причини, міри й ступеня, як і в інших лексико-семантичних групах цього лексико-граматичного класу слів, оскільки в діалектному мовленні найчастіше вживаними є прислівники місця та часу. Проаналізовані прислівники – обов’язковий складник діалектного лексикону, який постійно поповнюється завдяки виникненню нових, переважно фонетичних чи словотвірних, варіантів.

Перспективи майбутніх наукових пошуків убачаємо у фіксації та аналізі інших груп прислівників середньополіських говірок для створення загальної картини сучасної адвербіальної діалектної системи однієї з архаїчних зон Славії – Середнього Полісся, що уможливить здійснення компаративних досліджень у царині поліської адвербіальної лексики та виявлення її місця в загальній діалектній системі українського континууму.


Список скорочень назв населених пунктів

Б. – с. Білка Овруцького р-ну; Бон. – с. Бондарі Овруцького р-ну; ВД – Велика Деражня Новоград-Волинського р-ну; ВК – с. Великі Кліщі Народицького р-ну; Зар. – Зарічка Лугинського р-ну; Л. – с. Листвин Овруцького р-ну; Н. – с. Нараївка Ємільчинського р-ну; Піх. – с. Піхоцьке Овруцького р-ну; Р. – с. Ришавка Коростенського р-ну; Рак. – с. Раківщина Овруцького р-ну; СВ – с. Старі Велідники Овруцького р-ну; Ч. – с. Черевки Овруцького р-ну.


Література


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconІмені В. Г. Короленка
Проблеми сучасної філології: лінгвістика, літературознавство, лінгводидактика : зб наук пр. / [за ред проф. Валюх З. О.]. – Полтава:...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconМетодичні рекомендації до виконання контрольних робіт для студентів заочної форми навчання з навчальної дисципліни пп. 17 19 «документна лінгвістика»
Перекладіть українською мовою текст зі спеціальності (приблизно на 250 слів), подайте російсько-український тлумачний словник термінів...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЛьвівської обласної державної адміністрації збірник матеріалів про фонди та програми міжнародного характеру Львів 2016 Зміст
Міжнародні фонди та програми, спрямовані на реформування та розвиток загальносередньої освіти
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЗвіт про роботу Національного культурного центру України у м. Москві за 2016 рік зміст вступ Співпраця Національного культурного центру України у
Ювілейні дати
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconПрограма Чернігівських педагогічних зустрічей 23-24 червня 2016 року м. Чернігів 2016 оргкомітет

Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЗ історії – 2016 Дата проведення – 26 листопада 2016 р
Максимально можлива сумарна кількість балів по класах: кл. – 65, кл. – 67, 10 – 108, 11 – 95 б
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка