Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1



Сторінка7/15
Дата конвертації16.03.2018
Розмір2.16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15

Грицевич Ю. В. Відображення позиційної реалізації голосного [’а] в текстах західнополіського фольклору

Позиційна реалізація голосних – одна з визначальних рис фонетичної системи говірок. Етимологічні та *’а в більшості українських говорів, як і в літературній мові, заступає голосний [()а]. Однак у багатьох діалектах простежено специфічні позиційно зумовлені його варіації. У статті на матеріалі текстів фольклору та діалектних матеріалів детально проаналізовано варіанти сучасного голосного [’а] в ареалі Західного Полісся. З’ясовано, що одним із чинників, який впливає на регулярність діалектних перезвуків, став наголос. Установлено, що наголошений [’а], який походить з *’а, *ę, після передньоязикових (зокрема й шиплячих) замінюють звуки [’е], [і], [и], а на Підляшші навіть дифтонги. Тільки в північній смузі аналізованого ареалу наголошений [’а] переходить у звук [’е] після [й]. Вірогідно, що перезвук [’а] > [’е] сприяв збереженню в західнополіських говірках давнього закінчення в іменниках середнього роду м’якої групи на *-ьje (на зразок життє). Проаналізовані з опорою на діалектографічні джерела західнополіські народнопоетичні тексти підтверджують гіпотезу про евристичну цінність фольклорних записів як матеріалу для вивчення особливостей народного мовлення.



Ключові слова: голосний, позиційні варіанти сучасних голосних, наголос, артикуляція, фольклорні тексти, Західне Полісся.
Грицевич Ю. В. Отображение позиционной реализации гласного [’а] в текстах западнополесского фольклора

Позиционная реализация гласных – одна из определяющих черт фонетической системы говоров. Этимологические и *’а в большинстве украинских говоров, как и в литературном языке, заступает гласный [()а]. Однако во многих диалектах прослежены специфические позиционно обусловленные его варианты. В статье на материале текстов фольклора и данных диалектологии детально проанализированы позиционные варианты современного гласного [’а] в ареале Западного Полесья. Выяснено, что одним из факторов, влияющим на регулярность диалектных реализаций, стало ударение. Установлено, что ударный [’а], происходящий из *’а, *ę, после переднеязычных (в том числе шипячих) заменяют звуки [’е], [i], [и], а на Подляшье даже дифтонги. Только в северной полосе рассматриваемого ареала отмечен переход [’а] в звук [’е] после [й]. Вероятно, процесс [’а] > [’е] способствовал сохранению в западнополесских говорах давнего окончания в существительных среднего рода мягкой группы на *-ьje (типа життє). Проанализированы с опорой на диалектографические источники западнополесские народнопоэтические тексты подтверждают гипотезу об эвристической ценности фольклорных записей в качестве материала для изучения особенностей народной речи.



Ключевые слова: гласный, позиционные варианты современных гласных, ударение, артикуляция, фольклорные тексты, Западное Полесье.
Hrytsevych Yu. V. The vowel [’а] positional variations realization in the texts of Western Polissian folklore

Vowel positional realization is one of the distinctive features of the patois phonetic system. Etymological and *’а in the majority of the Ukrainian patois, as well as in the literary language, are replaced by the vowel [’а]. However, we can trace its specific positional variations in a number of dialects. The article, drawing on the recent dialectological studies and the materials of the folklore texts, provides a detailed analysis of the modern variants of the vowel [’а] in Western Polissian habitat. The analysis allows to draw a conclusion that stress is one of the major factiors that influences the regularity of dialectal variations of a sound. It has been revealed that stressed vowel [’а], originated from , in the position after forelinguals (including sibilants) replaces sounds [’е], [i], [и], and in Pidliashshia region they replace even diphthongs. Only in the northern zone of the areal stressed [’а] turns into the sound [’е] in the position after [й]. Probably, transformation of sound [’a], into [’е], contributed to the preservation of the old Ukrainian ending *-ьje in the neuter nouns of the palatalised group (like життє). The key findings of this study confirm the hypothesis about heuristic value of folklore records as a case study


of the dialectal speech peculiarities.

Key words: vowel, positional variations of modern vowels, stress, articulation, folklore texts, Western Polissia.
Стаття надійшла до редакції 21.09.2016 р.

Прийнято до друку 26.09.2016 р.

Рецензент – д. філол. н., проф. Глуховцева К. Д.
ФРАЗЕОЛОГІЯ

І. Я. Глуховцева (Старобільськ)

УДК 812.161.2 Жадан 1/7.08



СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОРІВНЯНЬ У ТВОРІ СЕРГІЯ ЖАДАНА „МЕСОПОТАМІЯ”
Художня література завжди віддзеркалює своєрідність часу, епохи. „Її світ, хай пропущений крізь призму вигадки, душі своїх творців, все одно вміщає іноді більше правди, ніж історичні чи документальні відомості. Кожна доба може побачити себе в літературі, що, мов дзеркало, показує всі її невдачі, похибки, деякі риси гіперболізує, над дечим іронізує” [Должикова 2013: 131]. Кожен художній засіб, використаний письменником, не лише допомагає відтворити колорит описуваної епохи, а й сприяє розумінню манери художнього мислення, бачення навколишньої дійсності оком майстра слова, який органічно поєднує поетичні, книжні, розмовні джерела національної мови та індивідуально-авторські знахідки.

Сергій Вікторович Жадан народився 1974 року в м. Старобільську Луганської області. Наразі живе в Харкові. Українській громаді він відомий як письменник, поет, перекладач, громадський активіст. Автор романів „Депеш Мод”, „Гімн демократичної молоді”, „Ворошиловград”, поетичних збірок „Цитатник”, „Ефіопія”, „Вогнепальні й ножові”, „Месопотамія” привернув увагу читачів нестандартністю мовомислення, новизною відтворення сучасного життя українців. Сергій Жадан – один з найвідоміших сучасних українських письменників, у 2015 році став лауреатом Літературної нагороди Центральної Європи „Ангелус” за книгу „Месопотамія”.

Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди не випадково. Перекладені тринадцятьма мовами світу, вони належать до найбільш читабельних творів в Україні.

Сергій Жадан веде активну громадську діяльність, є організатором літературного життя України (з 2000 року – віце-президент Асоціації українських письменників), учасником мультимедійних мистецьких проектів, а також акцій громадянської непокори.

Збірка оповідань і віршів „Месопотамія” містить дев’ять прозових історій-біографій і тридцять віршованих уточнень-узагальнень. Оповідання названо іменами персонажів, вірші не мають назв, деяких персонажів оповідань згадано у віршах. На думку Віктора Неборака, прозовий стиль С. Жадана бере за живе своєю точністю, яскравістю порівнянь, соковитістю метафор, відвертістю, простотою й водночас – складним сюжетом і композицією [М, с. 5].

Месопотамія, Межиріччя (з грец. земля між ріками), або Дворіччя – регіон в Азії. Це рівнина між річками Тигр та Євфрат на території сучасних Іраку та Сирії, однак у звичному вжитку цей термін включає долини обох річок разом із навколишніми низинами, що обмежені Аравійською і Сирійською пустелями на південному сході та заході, Перською затокою на півдні, горами Кавказу й Загросу на півночі [uk.wikipedia.org/wiki/Межиріччя].

Межиріччя має давню та сповнену подіями історію – перші держави в цьому регіоні виникли понад п’ять тисяч років тому. Месопотамію часто називають колискою цивілізацій. Тут виникла перша в історії людства писемністьклинопис, були здійснені численні винаходи (колесо й удосконалення транспортних засобів), відбувався розвиток домобудівництва й багатьох виробів (від гончарного до металургії), розвинута астрономія. З Месопотамією пов’язані найважливіші події всесвітньої історії – перехід від полювання та збирання до землеробства та скотарства.



Лейтмотивом назви книги С. Жадан узяв той факт, що Харків довгий час знаходився між двох рік – Лопані та Харкова. Хоча, за легендою, там була ще одна ріка – Нетеч – чи то притока Лопані, чи то ліва притока Харкова. І подібно до того, як запахи моря досі гуляють Львовом у творах письменників, що пишуть про це місто, так у художньому дискурсі Харків нерідко уявляють таким, що причаївся поміж водами, але вже річковими, ставши островом на пагорбах.

Предметом нашого аналізу є порівняння в збірці „Месопотамія”, яких, за нашими підрахунками, тут ужито близько 93, окремо рахуємо 142 фразеологічні одиниці.

Порівняння як троп має великі традиції використання в художньому мовленні. Його вважають однією з найдавніших форм образного слововжитку. Цей художній засіб заснований на поясненні одного предмета через інший за допомогою сполучників як, мов, немов, наче та ін. Науковці розуміють порівняння як „тропеїчні фігури, у яких мовне зображення особи, предмета, явища чи дії передається через найхарактерніші ознаки, що є органічно властивими для інших” [Мацько 2003: 359].

Порівняльний зворот – частина простого речення, що має порівняльний сполучник та повнозначне слово й виражає значення порівняння. Сполучники вказують на три основні функції порівняння: 1) власне-порівняльну (сполучник як); 2) модально-порівняльну (сполучники мов, немов, наче, неначе, мовби, немовби, буцімто та ін.); 3) порівняльно-об’єктну (сполучники ніж, аніж, як) [ЕУМ, 504].



Великий тлумачний словник сучасної української мови за редакцією В. Бусела пропонує таке визначення терміна: порівняння – 1) дія за значенням порівняти; 2) лінгв. слово або вислів, у якому називається особа, предмет або явище, з яким порівнюється хто-, що-небудь // літ. Засіб художньої образності, один із видів тропів, що полягає у зіставленні одного предмета або явища з іншим для того, щоб глибше розкрити, яскравіше змалювати його [ВТССУМ, 1066].

С. Жадан, володіючи даром художнього бачення, вдало порівнює особи, предмети, явища, дії.

Зіставляючи осіб, письменник використовує і традиційні, і нові для художнього стилю образи: Втративши інтерес до такої розмови, вона всім сухо подякувала й зникла в брамі, як примара [М, с. 20]. Для нього це була взагалі чи не перша в житті виправа з батьківського дому, якщо не рахувати піонерських таборів, але їх справді можна було не рахувати, оскільки тато Кошкін сам працював у цих таборах, тож під час чергової зміни Кошкін-молодший почувався, як рецидивіст, що повертався на зону, де на нього чекав здавна знайомий дружній колектив наглядачів [М, с. 21]. Потім сидять [перукарки], як сови, вчепившись нігтями за край лавки [М, с. 70]. – Якщо вночі голосно кричатимеш, – попередила Даша, – він усе почує. Коротше, – Даша загорнулася в халат, мов генерал розбитої армії в шинель, – насолоджуйся життям [М, с. 73]. Квітень був дощовий, за автобусом із домовиною бігли вуличні пси, ніби почесна сторожа, час від часу кидаючись на чорні колеса похоронного фольксваґена, не бажаючи відпускати Марата до царства мертвих [М, с. 13]. Так вони й пішли, як два веселі матроси, списані із суховантажа за нестійкість [М, с. 21]. У цих реченнях традиційними вважаємо порівняння як примара (вона), як сови (перукарки), хоч новизною позначені порівняння мов генерал розбитої армії (Даша), ніби почесна сторожа (вуличні пси), як рецидивіст (Кошкін-молодший), як два веселі матроси (вони).

Предмети цікавлять С. Жадана у зв’язку з незвичними ознаками, подібними до тих, що властиві іншим предметам, нерідко через дії, характерні для двох зіставлюваних предметів: Двері під’їзду були відчинені, і протяги стояли в них, як водорості, легко здіймаючись, щойно хтось вбігав із вулиці [М, с. 76]. Вже до вечора алкоголь стояв у моїй крові, як вода у повінь, готова будь-якої миті залити порожні вулиці беззахисного міста [М, с. 77]. Соня почала зазирати до баняків, щось там винюхуючи, виловлюючи звідти щось смачне – рештки середземноморських страв, східні прянощі та південних риб, гриміла посудом, переливала підливу, запалила зрештою чотири вогні на плиті, які розпустились, мов океанські квіти, пускаючи стелею бузкові тіні [М, с. 116]. Улітку квартал зовсім порожнів, і подвір’я стояли тихі, як церкви в понеділок [М, с. 138]. Маріо блукав кімнатою, і жуки весело хрускотіли під його ногами, мов горіхи [М, с. 140]. Але лише один із них відкрив її серце – радісне, як велосипедний замок, і забрав звідти таємну пружину, позбавивши її голосу, забравши її радість [М, с. 146].

Порівняння, у яких акцентовано увагу на дії, поглиблюють опис, роблять його динамічним, розширюють вектори розгортання дії: Вечір повільно міняв повітря, як готельну білизну, роблячи зелень темною, а шибки рожевими [М, с. 63]. Я не втримав, виделки посипалися на підлогу, гостро й холодно, ніби шматки криги [М, с. 41]. Уночі – вона чула із сусідньої кімнати – дядя Гриша тяжко крутився на розкладачці, мов грішник на пекельному вогні, стогнав, плакав, зривався на ноги, час від часу хапаючи склянку з щелепою й жадібно п’ючи, а потому довго відпльовуючись [М, с. 100]. А коли після тренувань він стояв у душі, кров проступала з ран і змішувалась із прохолодною водою, як вітер із дощовими струменями [М, с. 115]. Данило поплескав його по плечу, ввімкнув світло й відчинив двері, наче брами обложеного міста
[М, с. 119]. Обмивав рани, газ шипів так, ніби шкіра починала закипати [М, с. 127].

Нерідко порівняння стають частиною вдало дібраних і поєднаних між собою метафор, як-от: Десь о шостій ранку Маріо остаточно втратив орієнтацію в часі: сонце вже стояло над деревами, але й місяць так само висів угорі, відчуття було таке, що місто давно прокинулося й усі займаються важливими справами, від чого Маріо охопив незрозумілий неспокій, якесь передчуття, ніби планети вишикувались над ним, натякаючи на початок чогось важливого в його житті, чогось, що має початися саме цими дивними днями, наприкінці червня, коли сонця й місяці множаться й ховаються в повітрі, мов лисиці в теплій траві [М, с. 141].

Порівняння уточнюють і конкретизують дію, названу присудками тих речень, до яких належить порівняння. С. Жадан начебто розкладає дію, членуючи її на кілька етапів. Коля вмів напружити, любив тримати все під контролем, плів систему родинних стосунків, наче липку павутину, і страшенно ображався, якщо комусь траплялося вирватись із його ніжних чіпких обіймів [М, с. 142]. Коля поклав його в коридорі на розкладачці, сам довго засинав на канапі, важко повертався уві сні, розмовляв і прокидався, канапа рипіла під ним, мов акордеон [М, с. 152]. Паркет похрускував, як перший сніг під лапами зомбі, що вийшов на полювання [М, с. 152]. – Що там мама? – запитав Коля, жуючи. Жував повільно й старанно, як підпільники жують записники з шифрами, аби не дати ворогу жодного шансу [М, с. 158]. Яблуневі пелюстки падали на його білу сорочку, розчиняючись у ній, як сніг у зимовій ріці [М, с. 17]. Вони всі тут ходили, як пляжники на море, у домашньому [М, с. 24]. Вони палять у кімнаті трави, аби чоловікам потому снились ліси й чорні ріки з невідомими містами, вони не сплять уночі й засинають удень, як вампіри [М, с. 209]. Боб завмер, насторожено повів носом, як бувалий вуличний пес, подумав розвернутися й рушити назад, однак розумів: якщо не тепер, то вже ніколи, буду потім картати себе за слабкодухість, буду шукати виправдання своїм страхам і комплексам [М, с. 291].

Завдяки вдало дібраним порівнянням письменник досягає точності в описі предметів, ословлює тактильні, зорові, слухові та інші відчуття, використовуючи щоденні спостереження за навколишнім світом: Вона перекинула волосся собі на груди, і Маріо розгледів кілька ледь помітних родимок на її спині, розгледів її ніжні хребці, що гостро виступали


з-під шкіри,
як озерне каміння, підіймаючись угору, тримаючи її нечутну вагу, розгледів її зовсім дитячі лопатки, не міг відвести від них очей, заворожено спостерігаючи, як вони рухаються, як вони завмирають, розгледів її ключиці, її шию [М, с. 146]. Довго копалася в холодильнику, вивуджуючи звідти застиглі, мов холодний цемент, пакети з молоком, шматки м’яса, що кольором нагадували нечищені черевики, підозрілі банки з домашніми соліннями, схожі на відьомські приправи [М, с. 150]. Іноді поверталися й далі сиділи на солоних, як вітрила, простирадлах [М, с. 238]. А я вже від самого ранку був у доброму настрої і тепер з оптимізмом дивився за вікна, де в сутінках, мов радіатори, охолоджувались важкі дерева, виснажені за день білим серпневим сонцем [М, с. 246]. Однокласник провів його до метро й пішов собі, тримаючи під пахвою подаровану тарілку, ніби згаслий німб [М, с. 270]. Зі стопами гарячими, як перегоріле вугілля. З долонями вологими, мов прибережне каміння зранку [М, с. 289]. Найкраще, що було цієї зими, – // дерева з птахами. // Ворони були схожі на телефонні // апарати, якими користуються // біси радості. // Сиділи на деревах, а дерева взимку // як жінки після розлучення – // тепле коріння переплітається // з холодним корінням, // тягнеться в темряву, // потребує світла [М, с. 335].

До зіставлення двох явищ С. Жадан вдається рідше. Вони цікавлять його у зв’язку з характеристикою особи, ситуації: Так чи інакше, починалася застуда, починалася прогнозовано, як жовтневі дощі [М, с. 285]. Ближче до ранку починався рух, з’являлися перші звуки – вітер протягувався підвіконнями й кімнатами, наче духовими інструментами, скрипіли долівки, озивалися радіоголоси, починали звучати ножі й пательні, бритви й фени, можна було розрізнити праски й тостери, дзвінко сигналили ринґтони, солодко передавались останні новини, чутно було посуд, чутно було воду, поцілунки й перешіптування, наспівування маршів і наговорювання молитов, веселе збігання сходами, що остаточно будило коридори й балкони, які звучали тепер, ніби зрушене з місця піаніно, і ти знаходився в ньому всередині, десь посеред найбільш глибоких звуків, поміж найбільш тривожних нот, знаходився, слухаючи, як починають звучати дерево й жерсть, метал і цемент, скло й шкіра, якими кріпилися поверхи та перекриття [М, с. 76].

За структурою порівняння, ужиті у творах С. Жадана, – це, переважно, стислі або, рідше, поширені порівняльні звороти, які найчастіше мають сполучник як, що набуває зазвичай власне порівняльного значення, чи мов, ніби, наче, використані в модально-порівняльному значенні: Тож вона схопила мене за руку й потягла редакційними коридорами, вивела старими комунальними сходами, пройшла зі мною занедбаним темним подвір’ям, під низькими, як зимові хмари, деревами, під несподіваним нічним дощем [М, с. 248]. Серце поспішало так, наче боялося спізнитись на потяг [М, с. 261].

Поширені й порівняння, виражені підрядною частиною: Її вітчим був ще тим диваком – // працював у в’єтнамців садівником, // доглядав дерева, які й без нього росли // на передмісті, за фабрикою, серед імли, // рахував гілки, як зеки рахують роки, // полював на лисиць, // псів годував із руки [М, с. 340]. Ми чи не єдині приїхали на цвинтар із небіжчиком і виглядали доволі неприродно – так, наче прийшли в музичний магазин зі своїм піаніно [М, с. 13].

Збірка оповідань і віршів „Месопотамія” насичена переважно образними порівняннями. Дослідники, розглядаючи художнє мовомислення Жадана-прозаїка, відзначають таку особливість його порівнянь: „…це своєрідний засіб увиразнення динамічних зорових та запахових асоціацій, особливо близьких і зрозумілих для мешканців сходу України” [Жадан 2006: 25], як-от: У під’їзді було світло й лунко, ніби в шахті, з якої вибрали вугілля, а наповнили натомість склом і сонячним пилом [М, с. 261].

Аналізуючи збірку, констатуємо, що порівняння й порівняльні підрядні частини речення С. Жадана є засобом відтворення суспільних настроїв часу та виконують виразну оцінну функцію, наприклад: Квартиру Шалва продавати відмовлявся, незрозуміло чому, мовби тримав у запасі варіант відступу, ілюзію того, що все можна повернути, що все знову може бути добре [М, с. 143].

Частина порівнянь С. Жадана народні або близькі до народних, наприклад: Тепер він дивився на конверт у руках старого й розглядав його пальці – темні від тютюну, покручені часом та алкоголем, побиті й пошрамовані, мовби хтось ставив йому на пальцях мітки після кожного прожитого року [М, с. 179].

У „Месопотамії” спостерігаємо також уживання кількох порівнянь, що розкривають різні сторони одного предмета: Бо у вас такі жінки! – захоплено кричали вони, заздрісно позираючи на його баки, – у вас такі жінки! Руді й гарячі, мов білки! Блідошкірі, як медузи! Високі, наче корабельні сосни. Всіяні ластовинням, ніби сузір’ями, за якими капітани ведуть свої кораблі! [М, с. 286]. І тоді вона питає: // чому ж ці нормальні поети поводяться, ніби діти? // Чому живуть, як прибульці, й помирають, наче бандити? [М, с. 359].

Письменник вдало використовує фольклорні порівняння: Тому що не може бути любові несплаченої, любові, залишеної при собі, тому що вся любов належить цьому місту, тому що місто тримається цією любов’ю, наповнюється нею, ніби дощем восени, гріється нею, мов кам’яним вугіллям узимку [М, с. 264].

Об’єкти для зіставлення С. Жадан бере з найрізноманітніших сфер: військової справи, сільськогосподарської, будівельної, технічної галузі тощо: Ось вечірні дерева, мов полкові знамена [М, с. 364]. Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні. // Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині [М, с. 358]. І доки триває робота, кожен із нас опирається, // тягнучись у літнє повітря, мов тепла рослина [М, с. 363]. І тому ми будуємо цю дорогу з тиші та глею, // протягуємо її, ніби нитку, лишаємо за собою, // між голосом і мовчанням, між небесами й землею, // між темрявою і світлом, між забуттям і любов’ю [М, с. 362]. Все, що я випив, все, на що я зважився й до чого приклався – а були це дивні суміші та несподівані комбінації з шампанського, хересу і рому – всього, на що стало моєї гарячої фантазії, вся ця волога охолоджувала моє серце зсередини, уповільнюючи непоправне, ніби графіт у ядерному реакторі, не даючи, втім, жодних приводів засумніватися, що воно, це непоправне, терпляче чекає на мене попереду [М, с. 77]. Валера натомість згадував сонячні дні й фіолетові ночі, яскраві програми й гарячих жінок 60-х, котрі любили цирк так, як жоден християнин не любить свою церкву [М, с. 178]. Щось про те, що цієї пізньої пори, коли над вулицями в липкому повітрі проносяться демони й дим на кухнях гусне, пахнучи маком і шоколадом, він, як старий потяганий пірат, видивляється серед бузкової ночі вогні її помешкання й відчуває своїм гострим щурячим нюхом, як ніжно пахне її шкіра, відчуває, як вона легко провалюється у свої сновидіння, ніби в крихкий і невагомий різдвяний сніг, і доки кристали морозу запікаються їй на вустах, він несе свою вахту, охороняючи її спокій і розганяючи демонів своїми кубинськими сигаретами [М, с. 215].

Впадають в око випадки, коли компарандум (те, що порівнюють) і компаратум (те, з чим порівнюють) переставлені, місця їх змінено, проте терціум компараціоніс (спільна підстава, якість, властивість) яскраво виділено: Сніги собі минають, і щораз // в зеленій млі травневої пори // жінки на кухнях зупиняють час // і варять місяці, немов сири [М, с. 354].

Отже, уживання порівнянь у збірці оповідань і віршів „Месопотамія”, їхня внутрішня художня трансформація зумовлені ідейно-естетичною концепцією С. Жадана, вони є важливими чинниками формування індивідуального стилю митця. Образи творів письменника, які потребують насамперед інтелектуального розуміння, а не безпосередньо-чуттєвого сприймання, завдяки порівнянням мають глибокий сенс, здатні виховувати людину, розвивати її розум і почуття, пройняті глибокими думками та справжніми переживаннями.


Література


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15

Схожі:

Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconІмені В. Г. Короленка
Проблеми сучасної філології: лінгвістика, літературознавство, лінгводидактика : зб наук пр. / [за ред проф. Валюх З. О.]. – Полтава:...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconМетодичні рекомендації до виконання контрольних робіт для студентів заочної форми навчання з навчальної дисципліни пп. 17 19 «документна лінгвістика»
Перекладіть українською мовою текст зі спеціальності (приблизно на 250 слів), подайте російсько-український тлумачний словник термінів...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЛьвівської обласної державної адміністрації збірник матеріалів про фонди та програми міжнародного характеру Львів 2016 Зміст
Міжнародні фонди та програми, спрямовані на реформування та розвиток загальносередньої освіти
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЗвіт про роботу Національного культурного центру України у м. Москві за 2016 рік зміст вступ Співпраця Національного культурного центру України у
Ювілейні дати
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconПрограма Чернігівських педагогічних зустрічей 23-24 червня 2016 року м. Чернігів 2016 оргкомітет

Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЗ історії – 2016 Дата проведення – 26 листопада 2016 р
Максимально можлива сумарна кількість балів по класах: кл. – 65, кл. – 67, 10 – 108, 11 – 95 б
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка