«Любов і доброта це дужі два крила»



Скачати 135,12 Kb.
Дата конвертації05.05.2018
Розмір135,12 Kb.

Година спілкування

Тема: «Любов і доброта – це дужі два крила»

(моральна досконалість людини)

Мета: сприяти усвідомленню школярами важливості морального удосконалення, виховувати в підлітках почуття добра і любові; усвідомлення того, що можливість зробити світ трохи кращим, знаходиться в кожному з нас.

Епіграфи:

Доброта – це найпрекрасніша музика душі.

Як би було чудово, якби вона звучала в кожному з нас.

Ромен Ролан

Відкрий своє серце для інших, прагни зрозуміти,

що людина – найвища цінність на землі.

В.О.Сухомлинський

Хід заходу

Учитель. Відомий французький письменник Ромен Ролан сказав: «Доброта – це найпрекрасніша музика душі. Як би було чудово, якби вона звучала в кожному з нас».

Тож сьогодні я хочу, щоб ми прислухалися до найпрекраснішої музики своєї душі, поміркували про найважливіші людські цінності: любов, доброту, милосердя; з’ясували, наскільки важливо кожному з нас бути морально досконалими.

У чому ж проявляється моральна досконалість: у яких справах, яких людських якостях? Це те питання, яке стане у центрі нашого обговорення сьогодні. А почнемо розглядати його із з’ясування значення споріднених зі словом доброта слів.


  • Яку людину, на вашу думку, називають «доброчесною»? (Високоморальну, ту, що проявляє чесноти).

  • А про яку людину говорять: «Вона добродушна»? (Добра і м'яка по характеру, незлоблива).

  • А якою ви уявляєте добропорядну людину? (Пристойна, гідна схвалення, порядна).

  • Про кого говорять: добродушний, доброзичливий? (Бажаючий добра, готовий сприяти благополуччю інших).

  • Яка людина добросердна? (Та, яка володіє добрим серцем, ласкава, співчутлива).

Ось як багато проявів доброти в людині.

  • А чи багато ви зустрічали таких людей? Хто хотів би розповісти про таку людину?

  • А чи пам’ятаєте ви, які добрі справи ви зробили сьогодні, за минулий день, тиждень? Хто хотів би розповісти про них?

Учитель. Що ж, не завжди ми готові розповідати про свої добрі справи ось так на загал. Але у вас є сьогодні гарна можливість перевірити, настільки ви добра людина.

Тестування

Я хочу запропонувати вам декілька запитань для тестування. Пропоную записувати номера запитань, а поряд відмічати «так» ­– «ні».

1. У тебе є гроші. Міг (могла) би ти витратити все, що в тебе є, на подарунки друзям?

2. Приятель розповідає тобі про свої проблеми, але тебе це мало хвилює. Чи даси ти йому зрозуміти, що це тобі нецікаво?

3. Твій партнер дуже погано грає у якусь гру. Чи будеш ти йому піддаватися, щоб доставити приємне?

4. Чи часто ти говориш людям добрі слова?

5. Чи любиш злі жарти, розіграші?

6. Чи довго ти пам'ятаєш нанесені тобі образи?

7. Чи завжди ти не упускаєш можливості зробити яку-небудь добру справу?

8. Чи вважаєш ти, що якусь справу ти зробиш краще, ніж інші?

9. Чи кидаєш ти гру, коли починаєш програвати?

10. Якщо ти впевнений(а), що прав(а), чи слухаєш ти заперечення співрозмовників?

11. Чи охоче ти допомагаєш іншим?

12. Чи насміхаєшся ти над ким-небудь, щоб розвеселити компанію?

Підрахуйте кількість своїх «так» і «ні».

Підведення підсумків тесту

Ключ


Так: 1– 4, 7, 11 – 1 бал

Ні: 2, 5, 6, 8 – 10, 12 – 1 бал.

8 і більше балів: ти люб'язний, доброзичливий, умієш поводитися з людьми; тільки одне побажання – будь щирим;

4 – 8 балів: твоя доброта має вибірковий характер (ти можеш бути добрим до одних людей і черствим стосовно інших);

0 – 4 бала: спілкуватися з тобою нелегко; тобі не вистачає доброзичливості до людей, відкритості серця.




Учитель. Що ж, я гадаю, кожен був щирий самий із собою. І цей тест допоміг вам оцінити свою доброту.

Питання для обговорення


  • Чи важливим є для вас питання морального удосконалення? Що значить «моральна досконалість»? (Любов, доброта, краса людських стосунків тощо).

  • Чи були у вас випадки, коли ви виявляли доброту по відношенню до тварин? Як це було? Хто хоче розповісти?

Читання учнем оповідання В.Г.Кротова «Потворний»

(на тлі зворушливої мелодії)

Кожен мешканець будинку, в якому я жив, знав, наскільки Потворний був потворним. Місцевий Кіт. Потворний любив три речі в цьому світі: боротьбу, поїдання об’їдків і, скажімо так, любов. Комбінація цих речей плюс мешкання без даху залишила на тілі Потворного незгладимі сліди. Він мав лише одне око, а на місці іншого зяяв отвір. З того ж самого боку було відсутнє і вухо, а ліва нога була колись зламана і зрослася під якимсь неймовірним кутом, дякуючи чому створювалося враження, що кіт весь час збирається повернути за ріг. Його хвіст давно був відсутній. Залишився тільки маленький огризок, який постійно сіпався.

Якби не безліч болячок і жовтих струпів, що покривають голову і навіть плечі Потворного, його можна було б назвати темно-сірим смугастим котом. У будь-кого, хто хоч раз подивився на нього, виникала одна і та ж реакція: до чого ж потворний кіт! Усім дітям було категорично заборонено підходити до нього. Дорослі кидали в нього камінням. Поливали із шланга, коли він намагався увійти до будинку, або затискали його лапу дверима, щоб він не міг вийти.

Потворний завжди проявляв одну і ту ж реакцію. Якщо його поливали з шланга – він покірно мокнув, поки мучителям не набридала ця забава. Якщо в нього кидали камінням – він терся об ноги, як би просячи вибачення.

Коли він бачив дітей, то він біг до них і терся головою об руки, голосно нявкаючи, випрошуючи ласку. Якщо хто-небудь все ж таки брав його на руки, він тут же починав смоктати куточок сорочки або ґудзик, дякуючи за ласку.

Одного разу Потворний спробував подружитися із сусідськими собаками. Але ті накинулися на нього і жорстоко покусали. Зі свого вікна я почув його крики і тут же кинувся на допомогу. Коли я добіг до нього, Потворний був майже мертвий. Він лежав, згорнувшись у клубок. Його спина, ноги, задня частина тіла абсолютно втратили свою первинну форму. Сумне життя добігало кінця. Слід від сльози перетинав його лоб.

Поки я ніс його додому, він хрипів і задихався. Я ніс його додому і найбільше боявся пошкодити йому ще більше. А він тим часом намагався смоктати моє вухо. Я притиснув його до себе. Він торкнувся головою долоні моєї руки, його золоте око обернулося в мою сторону, і я почув муркотіння.

Навіть відчуваючи жахливий біль, кіт просив про одне – про крапельку прихильності! Можливо, про крапельку співчуття. І в той момент я думав, що не зустрічав у житті більш люблячу істоту. Ніколи він навіть не спробує укусити або подряпати мене, або просто покинути. Він тільки дивився на мене, упевнений, що я зумію пом'якшити його біль.

Потворний помер на моїх руках перш, ніж я встиг дістатися до будинку, і я довго сидів, тримаючи його на колінах. Згодом я багато роздумував про те, як один нещасний каліка зміг змінити мої уявлення про те, що таке дійсна чистота духу, вірна і безмежна любов. Так воно і було насправді. Потворний сказав мені про співчуття більше, ніж тисяча книг, лекцій або розмов. І я завжди буду йому вдячний.

У нього було покалічене тіло, а у мене була травмована душа. Настало і для мене час вчитися любити вірно і глибоко. Віддавати ближньому своєму все без залишку.

Більшість хоче бути багатше, успішніше, бути коханими і красивими. А я завжди прагнутиму до одного – бути Потворним.

Обговорення


  • Чи вразило вас це оповідання? Хто хоче висловити своє враження?

  • Як ви зрозуміли останню фразу «А я завжди прагнутиму до одного – бути Потворним»? (Бути люблячим)

  • Чи можна вважати, що історія з котом Потворним сприяла моральному удосконаленню героя оповідання?

Учитель. Так, історія про дворового кота, який у потворному тілі мав прекрасне любляче серце, допомагає кожному із нас зрозуміти велику істину: потрібно прожити своє життя з добротою і любов’ю у серці!

Любов і доброта – це дужі два крила,


Які нас піднімають над землею.
Любов, звичайно, першою була,
А доброта відразу йшла за нею.

– Як ви гадаєте, у яких випадках найчастіше виявляється моральна краса людини? (Неординарних, екстремальних).



Завдання. Прослухайте розповідь про одну реальну історію – пожежу, яка трапилася на Херсонщині. Чи можна головного героя цієї історії – восьмикласника Вадика Бекетова вважати морально досконалою людиною?

Учитель. Історію, що трапилася на Херсонщині, нам розкажуть учні від імені Вадика Бекетова, Наталії, матері врятованих дітей, та командира відділення пожежної частини.

Учень-«Вадик Бекетов». Вечоріло. Мама попрохала мене сходити в магазин. Я купив хліба, майонезу. Повертаюся і раптом відчуваю: тягне гаром. Озирнувся і побачив над сусідською садибою дим. Там живуть мої дуже хороші друзі – дядько Сашко з тіткою Наташею. Того вечора сусід пішов на роботу у нічну зміну (він працює в охороні), а його дружина, замкнувши вдома двох хлопчиків-близнят, пішла на декілька хвилин до знайомих.

Учениця-«Наталія». Дітей, пам'ятаю, замкнула, але особливо не турбувалася, тому що хлопчики під наглядом свекрухи: та хоч і паралізована, а все одно онуки слухаються бабусю, не пустують. Хто міг подумати, що саме в запертій на ключ кімнаті, в якій знаходилися свекруха з дітками, замкне електропроводка, та ще коли нас з чоловіком немає удома?

Учень-«Вадик Бекетов». Смикнув вхідні двері, у сусідів замкнено. Як же в будинок потрапити? Якось вдалося зірвати петлі, увійшов до коридорчика, а він уже весь затягнутий чорним димом. Давай кликати дітей, а у відповідь пролунав тоненький писк: «Допоможіть!» і хрипкий від їдкого гару дитячий кашель. У той бік навіть глянути страшно – там уже все було охоплено полум’ям. Але думка, що мої маленькі друзі згорять живцем, зробила мене хоробрим. Повернувся назад і став шарити в коридорі по підлозі. Спочатку намацав Сашу і виніс, потім знайшов Богданчика.

Хлопчики в темноті не бачили, хто їх рятує, але весь час повторювали: «Там бабуся!» Вимагали, щоб повернувся за нею. Навколо вже палало щосили. Старенька сама пробувала вибратися, я ледве знайшов її. Схопив під руки і злякався, що сил не вистачить підняти її. Тут ще стеля поряд обвалилася! Я був майже упевнений, що ми не врятуємося. Просто якимось дивом витягнув її на вулицю. Бабусю залишив у дворі, а переляканих малюків вирішив віднести до себе додому. Але підняти досить важких хлопчиків не зміг – вибився з сил.

Тут помічаю: у Богданчика ручка в крові, трохи не до кістки порізана. Мені так шкода його стало! Підхопив обох братиків – де і сили взялися, – і побіг. Мчу по нашому провулку і посміхаюся. Це, напевно, найкращий момент у моєму житті! Діти цілі, живі! Що ще потрібно? Я їх так люблю!

Учень-«командир відділення пожежної частини №12 міста Цюрупінська». Коли поступив дзвінок з Козачих Таборів на пульт чергового в райцентрі, була вже ніч. До села кілометрів 30. До нашого приїзду школяр не лише врятував паралізовану бабусю і двох її онуків, але і підняв на ноги сусідів. Люди з відрами бігали біля будинку, намагаючись погасити полум'я. Будова горіла, як свічка. До речі, Вадик пригадав, що в охопленій полум'ям кухоньці знаходяться чотири газові балони, і організував їх евакуацію.

Учениця-«Наталія». Чоловік примчався і з криком «Діти! Де мої діти??!» кинувся в отвір вікна, що горить. Люди схопили його, намагалися пояснити, що дітвора в безпечному місці, але він ніби збожеволів – ліз в будинок шукати синочків. Він не міг повірити, що 14-річний хлопчик зміг винести з вогню його дітей і паралізовану матір. Ми з чоловіком до кінця життя будемо вдячні нашому сусідові Вадику Бекетову – рятувальнику нашої сім’ї.

Обговорення випадку


  1. Що найбільше вас вразило в цій історії?

  2. Чи кожен би вчинив так на місці Вадика Бекетова?

  3. Які моральні чесноти, на вашу думку, має хлопчик?

Учитель. Восьмикласник з села Козачі Табори на Херсонщині Вадик Бекетов урятував від загибелі маленьких братів-двійнят і їх паралізовану бабусю, причому з крайнім ризиком для власного життя. Не кожний дорослий зважиться тричі увійти до охопленого полум'ям будинку. Навіть рятувальники-фахівці назвали такий вчинок справжнім подвигом. Зараз про хлопчика знімають фільм, йому пишуть листи, журналісти приїжджають здалеку, щоб сфотографувати Вадика.

Так, Вадика можна назвати зразком морально досконалої людини. І не лише тому, що він здійснив подвиг і врятував людей. Юнак і у повсякденному житті виявляє кращі моральні якості. Адже з юних літ він є першим помічником своєї мами, яка самостійно виховує сина і часто хворіє. Все село дивується працьовитості хлопчика. Щоб узяти на себе домашні турботи, йому довелося перевестися у вечірню школу. Його день розписаний по хвилинах: теплиця, школа, грядки, домашнє господарство.



Обставини примусили Вадика рано подорослішати, навчитися приймати важливі рішення. Ось чому в небезпечній ситуації, коли загорівся будинок сусідів, він зміг швидко мобілізуватися, вчинив як дорослий чоловік, як мужній лицар, який не може пройти повз людську біду.

Дискусійний майданчик «Спорт і моральність» (три історії)

Учитель. А зараз я хочу запропонувати вам подискутувати з питань: Чи має право фізично досконала людина виявляти моральне потворство?

Завдання. Ознайомтеся з історіями трьох спортсменів. Дайте власну оцінку вчинкам спортсменів.

1-ий учень

Героїчний учинок видатного спортсмена Шавараша Карапетяна
Шавараш Карапетян 11-разовий рекордсмен світу, 17-разовий чемпіон світу, 13-разовий чемпіон Європи, 7-разовий чемпіон СРСР. Спортсменів з таким «послужним списком» у всій історії спортивних змагань можна перелічити на пальцях. І ось на піку своєї форми, в зеніті слави і кар'єри він раптом пішов з великого спорту, закопав свій талант у землю, вірніше – втопив його у крижаній і брудній воді Єреванського озера. Але дорікнути його за це навряд чи повернеться язик навіть у самих гарячих уболівальників.

... Того дня, 16-го вересня 1976, в Єревані зірвався у воду тролейбус, який проїжджав по дамбі. Дев'яносто два пасажири виявилися живцем похоронені на десятиметровій глибині. Всі вони були приречені на неминучу загибель, якби не одна обставина: саме в цей час вздовж озера здійснював тренувальну пробіжку багаторазовий чемпіон світу з підводного плавання Шаварш Карапетян. Згодом експерти визнають: ніхто на світі просто фізично не зміг би зробити того, що зробив тоді Шаварш. Пірнувши в замутнену падінням тролейбуса воду, він розбив ногами заднє скло і почав витягувати пасажирів, які у більшості своїй були без свідомості. Понад двадцять хвилин у крижаній воді. Двадцять врятованих життів. Насправді він витягнув з тролейбуса більше людей, але не всіх удалось врятувати. Коли Шаварш черговий раз виринав на поверхню, перехожі, які зібралися на дамбі і спостерігали за тим, що відбувається, побачили, що все його тіло понівечено осколками розбитого вікна.

Потім, на питання – що ж було тоді найстрашнішим? – Шаварш відповів: «Я точно знав, що, незважаючи на всю мою підготовку, мене вистачить лише на певну кількість занурень. Там на дні видимість була нульова, тому я на дотик хапав людину в оберемок і плив з нею нагору. Один раз я виринув і побачив, що в руках у мене ... шкіряна подушка від сидіння. Я дивився на неї і розумів, що ціна моєї помилки – чиєсь життя. Ця подушка потім не раз снилася мені ночами».

За свій подвиг Шавараш заплатив велику ціну: він тяжко захворів двосторонньою пневмонією, ускладненою загальним зараженням крові. Лікарі ледь врятували йому життя, але про повернення в спорт не могло бути й мови: Шаварш Карапетян став інвалідом.

Він назавжди погубив свій видатний талант плавця. Але дар любові до людей, настільки ж щедро відпущений йому Господом, він примножив за ці страшні двадцять хвилин багаторазово.

2-ий учень.

Дмитро Максимов – герой Небесної сотні

Серед героїв Небесної сотні – дев’ятнадцятирічний Дмитро Максимов із Києва. Потай від рідних Дмитро, охороняючи барикади і стримуючи атаки силовиків, провів на Майдані багато ночей.

18 лютого, у найстрашнішу ніч Євромайдана, Дмитро Максимов також був у центрі подій. Силовики наступали з різних сторін, їм вдалося прорвати кілька барикад. З боку міліції в мітингувальників летіли гранати. Майданівці відповідали камінням, бруківкою і всім, що було під рукою. Потім підпалили два БТРа. Дмитро Максимов був разом з невеликою групою бійців на розі Будинку профспілок, коли спецназівці підпалили будівлю і почали поливати мітингувальників водою з водомета.

У якийсь момент силовики кинули бойову гранату. У повітрі прозвучало: «Бойова граната! Лягай!». Усі присіли і прикрилися щитами, а Діма кинувся у бік, де були поранені. Один, без щита, він прийняв на себе майже всю силу удару гранати і цим врятував інших бійців. Вибуховою хвилею Дмитру Максимову відірвало руку і понівечило тіло.

Потім був світанок 19-го лютого. Догорав Будинок профспілок. На Майдан, незважаючи на закритий метрополітен і перекриті в'їзди в місто, почали приходити люди і, як мурахи, відновлювати зруйновані барикади і відновлювати життя Майдану.

Але десятки мітингувальників вже не зустріли цей світанок. Відразу після поранення медики Євромайдана внесли Дмитра Максимова в Будинок профспілок і 20 хвилин боролися за його життя, але хлопець помер від втрати крові.

Через пожежу в Будинку профспілок тіло принесли в Михайлівський собор, потім у морг. У хлопця не знайшли документів і кілька днів у списку загиблих він значився як «невідомий хлопець з відірваною рукою». Лише 22-го лютого мати змогла знайти свого сина. У морзі її не пустили на впізнання тіла, настільки понівеченим воно було. Дмитра впізнав його тренер.

Головною пристрастю Дмитра Максимова було дзюдо. До 15 років він займався в загальній групі, потім почав виступати за параолімпійську збірну, так як мав вроджені вади слуху. Діма майже не чув. Уже на перших серйозних змаганнях – чемпіонаті світу в Софії в 2013 році він завоював срібло і бронзу. Незадовго до смерті Дмитро пообіцяв своєму тренеру Карену Балаяну, що обов'язково принесе золото. Його спортивна кар'єра тільки починалася...

Центр Києва був улюбленим місцем Дмитра Максимова, він часто тут гуляв, фотографував, слухав музику. Тут він і загинув, прикривши собою десятеро бійців.

Незважаючи на проблеми зі слухом, Дмитро писав музику і вірші, виконував свої пісні, готувався записати перший альбом. Тепер друзі вважають своїм обов'язком випустити альбом, якого він так чекав.

Лідія Антонівна, мама Дмитра, тяжко перживає загибель сина. Але вона знайшла в собі сили зустрітися з бойовим товаришем Дмитра Вадимом і разом з ним прийти на місце, де сталася трагедія.

– Тільки прийшли, а на те місце сів голуб! – розповідає Лідія Антонівна. – Я точно знаю: це син дав знак, що він з нами. Діма часто нагадує про себе. Я прокидаюся раніше всіх, йду в дитячу, де стоїть фотографія сина. Гладжу знімок, говорю з ним: «Доброго ранку, синочку!» Одного разу ледь підійшла до фото, як раптом включається комп'ютер! І починає показувати кіно про війну! Після смерті сина до його комп'ютера ніхто не підходив, він був вимкнений з мережі. Ні, я не злякалася. Мені так легко стало на серці! Кажуть, душа покійного відвідує рідних і друзів. Я прошу синочка, щоб він приходив до мене частіше…

3-ій учень

Побиття спортсменом Вадимом Тітушко журналістів

18 травня 2013 року під час акції опозиції «Вставай, Україно!» у центрі Києва чоловіками у спортивних костюмах були жорстоко побиті журналістка Ольга Сніцарчук і фотограф Влад Содель.

Пізніше з´ясувалося, що найбільш активним нападником був Вадим Тітушко на прізвисько Румун, який займається в спортивному клубі «Будо» у Білій Церкві.

Спортсмена Вадима Тітушко судили за нанесення тяжких травм журналістам.

Учні обговорюють історії, дискутують.

Учитель. Бути добрим, мати любляче серце – це ознаки морально досконалої людини. Я бажаю кожному з вас морально удосконалюватися, бути високошляхетними, духовно багатими, внутрішньо і зовнішньо гарними людьми! Пам’ятайте: від цього залежить, яким ви побудуєте своє життя, чи будете ви по-справжньому щасливими.

Не про майно ідеться нерухоме,


Не про якесь багатство, ні!
А про
Теоретично нам усім відоме:
Робити один одному добро.
Зроби добро людині і забудь.
Воно тобі сторицею віддасться.
Бо це єдина й непохибна путь
І до твого, і до чийогось щастя.
Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«Любов і доброта це дужі два крила» iconРоздiл перший
Дiд говорить, що так спiвають лебединi крила. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього спiву, I менi теж хочеться...
«Любов і доброта це дужі два крила» iconГуси-лебеді летять Михайло Панасович Стельмах
Дід говорить, що так співають лебедині крила. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу, І мені теж хочеться...
«Любов і доброта це дужі два крила» iconМихайло Панасович Стельмах Гуси-лебеді летять
Дід говорить, що так співають лебедині крила. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу, І мені теж хочеться...
«Любов і доброта це дужі два крила» iconНауково-методичний центр
Якщо ви хочете виростити хороших дітей, витрачайте на них у два рази менше грошей І в два рази більше часу
«Любов і доброта це дужі два крила» iconУроку. «Він крила пісням дарував…»
Обладнання: портрети поета-пісняра, збірки його творів, записи пісень, презентація
«Любов і доброта це дужі два крила» iconГоловне управління культури виконкому Київської міської Ради народних депутатів Центральна міська бібліотека ім. Лесі Українки київ 1992
Вген плужник. Це ім’я не потребує ні високих епітетів, ні гучних титулів. Та їх він І не мав за життя. Вже самі по собі цих два слова...
«Любов і доброта це дужі два крила» iconДуховність у педагогічному вимірі
Духовна криза негативно відбилась на ціннісних орієнтаціях молоді, нівелюванні таких духовних цінностей, доброта, співчуття, справедливість...
«Любов і доброта це дужі два крила» iconКнига вчить, як на світі жить Душі людської доброта Грамоти вчиться завжди знадобиться
Правила поведінки під час уроків І на перервах. Поведінка в їдальні, в бібліотеці
«Любов і доброта це дужі два крила» iconКнига відразу здобула шалену популярність. Через два тижні після її виходу з'явилося друге видання, через місяць третє, а ще через два місяця четверте. Такої популярності не знала тоді в Англії жодна книжка
Дефо зазнав злетів І падінь – із ним рахувалися найвпливовіші вельможі, та двірські інтриги й підступи ворогів довели його до в’язниці...
«Любов і доброта це дужі два крила» iconЦі ці ці – ми учні молодці. Ок – ок – ок – дружно розпочнем урок. Ать – ать – ать
Доброта це чутливе, дружнє ставлення до людей; привітність, ласка, прихильність


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка