М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка



Скачати 299.44 Kb.
Дата конвертації17.03.2018
Розмір299.44 Kb.


Комунальний заклад

«Кіровоградський обласний центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді»

М.М. Гаврилюк

ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА КРАЄЗНАВЧОГО ГУРТКА

Кіровоград-2012

М.М. Гаврилюк. Інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка. Комунальний заклад «Кіровоградський обласний центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді», 2012 – 32 с.


Підготувала – М.М. Гаврилюк – методист краєзнавчого відділу центру

Методична розробка на допомогу керівникам краєзнавчих гуртків.

Зміст
1. Передмова…………………………………........................................4

2. Інтерактивні методи та форми навчально-пізнавальної діяльності………………………………...…………………………………………..9

З. Приклади заходів для проведення…………………………….….16

4. Перелік педагогічних прийомів на допомогу керівнику.21

5. Застосування активних форм і методів роботи на практиці………………………………………………………………………………25

6. Процес впровадження інтерактивних форм та методів в діяльність керівника гуртка………………………………………………..27

5. Висновок………………………………………………………………………….30

6. Використана літеретура…………………………………………..……..32



Передмова

Щоб виховати у підростаючого покоління зацікавленість та традицію якомога більше брати до уваги вивчення історичної та культурної спадщини своєї області, району, села чи сім’її, необхідно підібрати такі ефективні методи і прийоми, які назавжди б сформували у дітей шанобливе ставлення до історії свого народу, своєї Батьківщини. Саме такі методи сприятимуть залученню гуртківців до активної пізнавальної пошуково-дослідницької діяльності, сприятимуть поглибленню та розширенню їх знань про свою малу Батьківщину,

Найефективнішими в цьому плані були і залишаються інтерактивні заняття, практичні заняття, екскурсії, подорожі, де дитина на власні очі бачить краєзнавчі об’єкти, і відповідно робить відповідні висновки. З цією метою багато керівників широко проводять тематичні заходи, інтелектуальні ігри та КВК, проводять краєзнавчі подорожі, екскурсії походи, займаються пошуково-дослідницькою діяльністю та збирають певний краєзнавчий матеріал.

Незвичайні активні форми роботи, конкурсні завдання викликають в гуртківців зацікавленість і бажання поповнити свою базу знань і умінь, використовуючи додаткову наукову літературу. Проведення таких занять дає можливість ближче ознайомитися з історичними даними, культурою, географічними особливостями свого краю та його видатними діячами.

Пошуки способів, методів, прийомів успішної й радісної навчально-пізнавальної діяльності гуртківців ведуться у багатьох напрямках. Наразі існує чимало технологій, реалізація яких передбачає різні форми взаємодії гуртківців між собою та гуртківців з керівником.

Активніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для керівника та гуртківців.

Активні форми роботи, такі, як, наприклад, гра, дискусія, мозковий штурм змінюють мотиви навчально-пізнавальної діяльності, знання забезпечують успіх гуртківців у реальному для них пізнавальному процесі сьогодні, а не у далекому майбутньому. Це наближує навчальну діяльність до практичного життя.

Суть системи методики організації інтерактивної діяльності гуртківців складають різні методи у взаємозв’язку з проблемними, логічними ситуаціями. Інтерактивний підхід до формування краєзнавчих знань включає створення особливого простору навчально-пізнавальної діяльності, в процесі якої гуртківець готується розв’язувати життєво важливі краєзнавчі проблеми і долати реальні труднощі, «проживаючи» різні ситуації, під час пізнавальної діяльності.

Результативність виконання цих завдань залежить передусім від доцільності тих форм роботи , які застосовуються для пропаганди краєзнавчих знань серед учнівської молоді. Використання інтерактивних технологій можна вважати новою педагогічною модою. Проте – гарною і корисною, оскільки вона викликана неможливостю і небажанням навчати лише через запам’ятовування.

Зважене вживання будь яких прийомів вимагає від нас, насамперед, знання їх змісту і можливостей. Саме тому і створені методичні рекомендації з цього питання.

Слово інтерактив (пер. з англійської іnter — взаємний, асt - діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод - це спосіб взаємодії через бесіду, діалог.

Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною)». Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія керівника та гуртківця. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх вихованців. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…».

Інтерактивні методи навчання передбачають фронтальну роботу гуртківців та роботу малими групами. Найефективніші результати можна отримати при організації роботи гуртківців малими групами. Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися здавна, а на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років). Застосування цих методів і форм навчання в окремих школах давало разючі результати.



Які сильні сторони інтерактивних методів навчання?

Насамперед - підвищення «ККД» процесу засвоєння інформації

За даними учених дитина засвоює матеріал:

під час лекції – 5%;

під час читання - 10%;

під час роботи з відео/аудіо матеріалами — 20%;

під час демонстрації - 30%;

під час дискусії - 50%;

під час практики - 75%;

під час навчання інших чи відразу застосовуючи знання - 90%.



Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли дитина лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.

Під час інтерактивного діяльності гуртківець стає не об’єктом, а суб’єктом діяльності, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для дітей старшого віку). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчально-пізнавальної діяльності, що сприяє її ефективності.

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до навчально-пізнавальної діяльності.

Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що гуртківці навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть діти старшого віку часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось заходу і починаються «цікаві» процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх втілення в життя, колектив стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво). В слабко організованій групі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати «згори», але обов’язково знайдеться «непокірний». Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Гуртківці не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

Організація інтерактивної навчально-пізнавальної діяльності передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язування проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Під час інтерактивного навчання гуртківці вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Визначальним для особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі «педагог – дитина» на основі її розуміння, прийняття і визнання.



Особистісно-зорієнтоване навчання є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин.

Незважаючи на те, що ці нові методи навчання знайшли підтримку в педагогів вони запроваджувались у закладах освіти без належного методичного забезпечення.



Інтерактивні методи та форми навчально-пізнавальної діяльності.

Методи інтерактивного навчально-пізнавальної діяльності можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього коллективу. Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.



Групові методи:

  1. Робота в парах.

  2. Гуртківці працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, взагалі інформацію, вивести підсумок заняття, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед коллективом про результати.

  3. Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

  4. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки коллективу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

  5. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

  6. Карусель. Гуртківці розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються «попарні суперечки» кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (гуртківці із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

  7. Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: «спікер» – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), «секретар» (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), «посередник» (стежить за часом, заохочує групу до роботи), «доповідач» (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виділення експертної групи з сильніших гуртківців. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

  8. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі кабінету, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи:

  1. Велике коло. Гуртківці сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Керівник може взяти слово після обговорення.

  2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Діти швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон».

  3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь гуртківця – це продовження незакінченого речення типу «можна зробити такий висновок…», «я зрозумів, що…».

  4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі гуртківці по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

  5. Аналіз дилеми (проблеми). Діти в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад).

  6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала та досліджувала один інформативний текст , після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих текстів, друга – види робіт, наведених в тексті, третя – зміст та аналіз певних робіт та досліджень).

Активні методи навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правило, пов’язане із застосуванням навчальних ігор. Можна використовувати на заняттях розвивальні ігри, акцентуючи увагу на розвитку розумових здібностей дітей, зокрема: "Назви узагальнюючим словом", "Четвертий - зайвий", "Знайди істотне", "Проведи аналогію", "Зроби логічний висновок", "Анаграма", "Відгадай, або Знайди омоніми", "Упізнай тварину за описом: відгадай загадку, ребус, шараду", "Розв'яжи логічну задачу", "Знайди помилку", "Знайди відповіді на тест".

На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації ігрових методів навчання можна відокремити такі основні види: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально – рольова гра.



Метод ігрової дискусії.

Дискусійний метод навчання дозволяє серед різних варіантів рішень одного й того ж питання вибрати оптимальний. При цьому в гуртківця можуть виникати сумніви у правильності вибору. Щоб позбутися їх, необхідно глибоко проаналізувати суть явища або процесу, його природу. Такий спосіб навчання дає змогу дитині підійти до істини, під якою розуміють відповідні уявлення людини про зміст явищ реальної дійсності, Досягнення поставленої мети зумовлює розвиток пізнання. Різновидами ігрової дискусії є „мозкова атака", "дискусія круглого столу".



Метод ігрової ситуації.

Цей метод сприяє заохоченню гуртківців до захопливої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується, У зміст ситуації закладено необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти діти.

Ігрова ситуація сприяє посиленню емоційно-психологічного стану, збуджує внутрішні стимули до навчальної роботи, знімає напругу, стомленість. До ігрової ситуації входять такі методи, як "аналіз конкретної ситуації”, "інцидент", "розгляд ділової кореспонденції" тощо.

Метод навчально – рольової ділової гри

Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація гуртківців. Кожний починає розуміти, що він уже не просто гуртківець, який відповідає перед керівником, а особа, яка має певні права й обов'язки та несе відповідальність у прийнятті рішення. Такий метод інтенсифікує розумову працю вихованців, дозволяє швидше і краще засвоїти навчальний матеріал. Крім того, він сприяє професійній орієнтації учнів. Метод «рольової гри» має такі різновиди: «ігрове проектування» та «інсценізація».

Отже, раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності гуртківців: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Тут допомагає логічне використання даних методів від більш простих (ігри-вправи) до складних (рольові). Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення, теоретичних знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва.

Дослідницька робота є традиційним і завжди новим засобом розвитку пошуково-пізнавальної активності гуртківців, поглиблення знань, удосконалення умінь і навичок, розширення кругозору, формування світогляду. У дослідницькій роботі, яка є дійовим пошуковим методом активізації мислення, основу становить співпраця гуртківця і педагога. Дослідництво допомагає педагогу краще пізнати своїх вихованців, розкрити їхню неповторність, різнобічність інтересів та уподобань, спрямовувати їхню професійну орієнтацію.




Застосування методів інтерактивної навчально-пізнавальної діяльності керівником на практиці.
Індивідуальні пошуки. Дедукція.

Створюється ситуація, яка потребує гуртківців активного пошуку розв'язань. Керівник дає лише загальні вказівки. Може використовувати запитальники, індивідуальні ігри, завдання, тести. Діти мають змогу засвідчити і поглибити свої вміння, Метод вимагає високої активності кожного гуртківця, підвищує мотивацію та зацікавлення, допомагає обрати власний темп навчання.



Інтегровані ігри.

Це дуже різноманітні вправи, що дають змогу розрядити можливу напругу. Використовуються, щоб полегшити формування добрих стосунків, особливо, якщо діти збираються вперше. Забезпечують активність участі, усувають монотонність, допомагають оздоровити атмосферу.



Командне вирішення проблем

Вихованці працюють у невеликих (3-6-особових) командах. Надається змога обговорити проблему і знайти її найліпше вирішення. Результати найчастіше представляються у графічній формі. Дозволяє реалізувати активність учасників, полегшує спільну діяльність і слухання кожного. Плакат автоматично передбачає вдале упорядкування інформації.



Встановлення засад групової праці.

Вправа виконується на початку теми (розділу). Полягає в обговоренні й прийнятті засад дій, які стануть обов'язковими для групи гуртківців упродовж усієї навчальної діяльності. Принципи записують і роздають кожному учасникові.

Доцільно розмістити їх на видному місці. Керівник під час занять може посилатися на них, спонукаючи учасників до формування команди. Йому легше підтримувати дисципліну завдяки посиланням на рішення групи.

Тренування творчості.

Основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності гуртківця є: самостійність (повна або часткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети; створення або конструювання нового продукту.

Формування творчих здібностей вихованців можливе за умови раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв'язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому.

Командні рішення

До цієї групи потрапили різноманітні вправи, мета яких - прийняти спільне рішення всіма членами команди. Головний принцип - досягнення згоди, а не звернення до голосування. Вправи цього типу формують команду, створюють у колективі позитивну атмосферу, формують культуру спілкування і досягнення компромісів.



Самооцінювання

Учасники оцінюють власний прогрес. Це може стосуватися однієї вправи, теми. Варто використовувати анкети і запитальники. Дозволяється дискутувати, розмовляти з гуртківцями і консультуватися щодо своєї думки з керівником. В дітей формується мотивація, зацікавленість, відповідальність за власну працю.



Приклади заходів для проведення занятть:

Диспут – це наукова полеміка, форма співробітництва, яка використовується для вивчення різних поглядів на певну проблему для встановлення істини, це суперечка з метою глибше й грунтовніше розібратися в обговорених питаннях. Виховний вплив цього заходу на становлення особистості дитини обумовлюється тим, що кожний з учасників диспуту може висловити і відстоювати свою позицію, подолати інертність мислення, формалізму, шаблону.

Диспути виховують самостійність суджень гуртківців, розширюють їхній кругозір, вчать глибоко і всебічно аналізувати.

Для підготовки диспуту керівник підбирає ініціативну групу (3-5 осіб), з якими намічають його програму: визначають, формулюють тему диспуту, широко рекламують його тематику, допомагають гуртківцям у підготовці до диспуту, формують дві команди: „так” і „ні”, тобто перша стверджує, інша – заперечує, а зал буде висловлювати власну думку.


  • Щоб диспут пройшов успішно, велике значення має правильне формулювання теми, в якій обов’язково має бути присутній елемент суперечки, будити думку гуртківця, звучати гостро і проблематично, мають бути „Правила диспуту” або „Пам’ятка учасника диспуту”:

  • У суперечці всі рівні й ніхто нікого не повчає.

  • На диспуті немає спостерігачів, кожний – активний учасник розмови.

  • Перш ніж сперечатися, подумай, про що будеш сперечатися.

  • Сперечайся чесно й щиро, не спотворюй думок і слів своїх товаришів.

  • Починаючи сперечатися, чітко і виразно вислови положення, які будеш захищати і доводити.

  • Доводячи й спростовуючи, говори зрозуміло, просто, точно.

  • Якщо довели помилковість твоєї думки, май мужність визнати правоту свого „супротивника”.

Дебати – це інтелектуальне змагання, яке сприяє розвитку вміння відстоювати свої погляди та судження. Рекомендується проводити з дітьми старшого шкільного віку. Захід вимагає значної підготовки як учасників, так і ведучого. Технологія „дебати” передбачає такий порядок дій: підготовка до гри, гра, аналіз гри.

Умови гри: беруть участь дві команди (одна – стверджує тезу, інша – її заперечує). Команди небагаточисельні (3-5 осіб). Суть гри полягає у тому, щоб переконати суддів (журі) у тому, що аргументи однієї команди є переконливішими, ніж аргументи опонентів.

У підготовчий період визначається тема (тези) дебатів, яка формулюється у вигляді твердження, наприклад, "Технічний прогрес веде до загибелі цивілізації". Тема повинна викликати інтерес, визначати проблеми для обговорення учасників дебату, мати чітке лаконічне формулювання, стимулювати дослідницьку роботу.

На підготовчому етапі гуртківці повинні не тільки глибоко вивчати і ретельно опрацьовувати зміст запропонованої для гри теми, але й розробити систему аргументів для обох сторін-учасниць, складаються контраргументи на можливі аргументи опонентів, пропонуються запитання, які сприяють виявленню протиріч у думці протилежної сторони.

Під час гри команди представляють спікери: перший команду ствердження, другий – команду заперечення. Кожен з них формулює теми, визначає їхні ключові поняття, представляє аргументи ствердження (1-й спікер) і спростовує позиції ствердження (2-й). Запрошені судді оцінюють виступи команд за визначеними критеріями й оголошують переможця.

Після завершення дебатів відбувається розбір діяльності всіх учасників, аналізується підготовка команд до дебатів, способи висування аргументів і відповідей на запитання опонентів.


Прес-калейдоскоп – це форма комплексна, що включає в себе декілька заходів (виставка, інтерв’ю, диспут, вікторина чи конкурс, „прес-конференція” чи бесіда за круглим столом ”), об’єднаних між собою однією метою, тематичним спрямуванням, предметом розгляду, колом учасників.

Центральним стержнем „прес-калейдоскопа” виступають періодичні видання, публікації, вміщені на їхніх сторінках. Методика його проведення наступна: підбирається один журнал чи декілька однієї назви. Організовується виставка одного журналу, робиться інформаційний огляд його основних рубрик. Якщо в журналі є цікаві для підібраної аудиторії публікації, їх виносять на обговорення, щоб захід був більш емоційним із поетичних сторінок журналу готують літературну чи літературно-музичну композицію, презентацію автора і його твору, який поміщений у виданні, гумористичні публікації використовують для організації „сміх–антрактів”.

За таким сценарієм можна проводити прес-калейдоскоп не лише літературно-художніх журналів, але й видань іншого спрямування, використавши при цьому такі форми, як години цікавих повідомлень, вікторини „Чи знаєте ви”, тести тощо.
Прес-діалог – це форма роботи з періодичною прессою (краєзнавчі статті, збірки). Учасники виконують роль журналістів.

Для прес-діалогу вибирають одну або декілька статей, зміст яких цікавить усіх. Напередодні або під час зустрічі їх читають і створюють групи з 4-5 журналістів, які обговорюють журнал. Запитання складаються колегіально і даються іншим групам. Питання повинні бути проблемними. Опоненти прес-діалогу – це знавці проблем. Ними можуть бути і журналісти-професіонали. Прес-центр фіксує цікаві виступи, висловлення і відразу випускає „Блискавку”, готує дружні шаржі. Ведучий стежить за послідовністю запитань і відповідей, керує діалогом.


КВК – як форма роботи,це синтез вікторин, спортивних, творчих конкурсів, які потребують від учасників ґрунтовної і різнобічної ерудиції, дають широкий простір для імпровізації, винахідливості. Учасники КВК – це не тільки виконавці чужих завдань, а й автори конкурсних завдань, запитань для команд суперниць.

Команди можуть бути від 6 до 10 осіб, в яких один капітан. Команди мають назви, бажано гумористичні. У грі беруть участь команди, вболівальники, журі і ведучі.

Вболівальники готують лозунги, плакати, емблеми, які також оцінюються журі. Журі оцінює як знання, так і дотепність, винахідливість, кмітливість, поведінку команд (кількість балів визначається раніше).

Сценарій КВК – традиційний: урочистий вихід команд (своєрідна їхня біографія), привітання, "розминка", домашнє завдання, конкурс капітанів і вболівальників, відповіді на запитання журі, ведучих або суперників, імпровізаційні конкурси.

В гуртковій роботі можна використати таку активну ігрову форму, як тести, футболи: географічні, історичні, туристичні, краєзнавчі і т.ін. Правила проведення тестів вже досить відомі педагогічним працівникам. Суть їх зводиться до того, що розробляються запитання, на які дані 3-4 варіанти відповідей, кожна з яких означена літерами: А, Б, В, Г. Картки з даними літерами одержує кожен учасник гри. Ведучий зачитує питання і варіанти відповідей. Кожен гравець по команді "Ваша відповідь" повинен підняти картку з тією літерою, завдяки якої він вважає правильною відповідь. Лічильна комісія веде ретельний облік відповідей і по закінченню гри підраховує бали і визначає переможців (1-3 місця).
Правила проведення "Географічного, туристичного, історичного та ін. футболів" такі:

на дошці вивішений лист ватману – це імпровізовані футбольні ворота, площа яких розбита, наприклад, на 24 квадрати. (Якщо в конкурсі беруть участь 6 учнів, то кожному треба відповісти на 4 запитання, якщо 12 – то на 2 питання). Квадрати зашифровані номерами, під кожним з яких міститься запитання. В дужках біля номера зазначена кількість балів, які одержує гравець за правильну відповідь. Учасники по черзі обирають номери запитань, котрі після цього знімаються з плаката.





1 (6)

2 (4)

3 (4)

4 (4)

5 (4)

3 (6)

7 (5)

8 (3)

9 (1)

10 (1)

11 (3)

12 (5)

13 (5)

14 (3)

15 (1)

16 (1)

17 (3)

18 (5)

19 (5)

20 (3)

21 (2)

22 (2)

23 (3)

24 (3)

Кількість балів організатор заходу визначає, виходячи із ступеня значимості питання. Щоб визначити послідовність обирання питань і подачі відповідей, необхідно провести жеребкування. Це можуть бути такі, наприклад, запитання: "яка відстань від … до …"; "Коли відбулася битва …", яка вага слона, чи яка довжина шиї жирафи. (запитання жеребкування залежить від предмету, з якого проводиться захід). У сценарії зазначені більш-менш точно відповіді, а кожен конкурсант на листку паперу пише свої відповіді. У кого відповідь найбільш точна співпадає зі справжньою відповіддю, той вступає в гру першим і так по спадаючих результатах визначаються послідуючі гравці.

Наведені форми роботи і педагогічні прийоми лише орієнтир для починаючо-мислячого керівника. В педагогічному досвіді кожного педагога знайдеться цікавий прийом, оригінальна форма проведення окремого розділу занять, всього заняття в цілому.
Перелік педагогічних прийомів на допомогу керівнику:

Ці педагогічні прийоми допоможуть керівнику гуртка вдало поєднувати різні активні форми роботи з більш традиційними методами.

Ось, деякі з них:

Лови помилку"

Відстрочена відгадка"

Фантастичне припущення"

Щедра оцінка"

Дитяче журі"

Здивуй"

Ідеальна оцінка"

Райтінг"

Приваблива мета"

Навчи іншого"

Хто краще" - змагання

Роби, як я"

Розширення поля оцінок"

Кредит довіри"

Точка зору".


Лови помилку - поясняючи матеріал, керівник навмисно допускає помилку.Гуртківці заздалегідь попереджені про це. Навчіть їх реагувати на помилку, заохочуйте їх увагу! Керівник має прагнення, щоб діти не тільки помітили помилку, зрозуміли „помилконебезпечне" місце, але й знали правильну відповідь.

Відстрочена відгадка - на початку заняття керівник дає загадку (дивовижний факт), відгадку до якого, ключ до розуміння буде надано в процесі заняття. Інший варіант - загадку дають в кінці заняття, щоб гуртківці мали нагоду обміркувати її вдома і на початку наступного заняття вислухати висновки і дати вірну відповідь, вірне тлумачення дивовижного факту. Щедра оцінка - заохочувальний прийом для невпевнених в собі дітей. Оцінюєм словом, інтонацією, жестом, Використання цього прийому підбадьорює гуртківців, створює позитивний емоційний настрій, стимулює процес навчання. На цьому лі найменші успіхи дитини помічаються, авансуються майбутні успіхів, підтримується інтерес дитини до занять. Для гуртківця з завишеною самооцінкою „щедру оцінку" слід застосовувати обережно і помірковано.

Дитяче журі - керівник дає можливість гуртківцям не тільки оцінити роботу товаришів, але й розвивати вміння дітей аналізувати, відбирати вагомі критерії оцінки, обґрунтовувати свої висновки. Цей прийом широко використовується при обговоренні, які роботи надати на виставку.

Здивуй - цей прийом перегукується з прийомом «Фантастичне припущення» - керівник знаходить таку точку зору, при якій буденне стає дивовижним. Цей прийом збуджує вагу дітей не тільки на заняття, але й може мати дію впродовж тривалого часу після заняття. Чим більш частіше і різноманітніше він застосовує саме цей прийом.

Ідеальна оцінка - гуртківцям пропонуються самим поставити собі оцінки за виконану роботу, за підсумки одного заняття. Це показовий прийом з точки зору оцінки вимогливості керівника до гуртківців, як правило, критерії оцінювання гуртківців орієнтовані на рівень вимог керівника і це може стати приводом до роздумів керівника щодо корекції своєї роботи.

Райтинг - завершуючи роботу, гуртківець сам ставить собі оцінку. За ту саму роботу оцінку ставить і керівник. Цей прийом зорієнтовує дітей на правильні критерії оцінювання роботи (right - від англ. - правильно) і привчає до регулярного оцінювання своєї праці.

Приваблива мета - перед гуртківцем ставиться проста, розумна і приваблива для них метаю, досягаючи якої вони опановують навчальні завдання, що запланував педагог. Цей прийом тісно пов'язаний з мотивізацією навчання і є надзвичайно важливим саме в позашкільному закладі, де відвідання занять добровільне. При відвіданні школи присутній елемент обов'язковості. В позашкіллі мотивація занять тільки одна - інтерес. „Приваблива мета" може бути розрахована на одне заняття, на певну частину заняття, на один вид роботи, але це обов'язковий елемент навчально-виховного процесу в позашкіллі. Навчи іншого - кожен гуртківець має змогу виступити ти в привабливій для себе ролі керівника, наставника. Це активізує гуртківців, заохочує їх до сумлінного виконання навчальних завдань. Іноді пояснення товариша сприймаються більш прийнято, ніж пояснення керівника. На практиці цей прийом успішно застосовується в навчальних групах і різновіковим складом учнів в гуртках.

Хто краще - момент змагання, як засіб активізації уваги, навчальної активності завжди був дієвим. Форма проведення змагання віддається на розсуд керівника. Змагання „Хто краще" може бути присутнім в роботі гуртка як окремий момент заняття, а може стати формою проведення всього заняття, як підбиття підсумків, вивчення цілої теми, опанування всього розділу.

Роби, як я - з першого погляду виконання будь-яких дій чітко за керівником або призначеним керівником гуртківцем не несе в собі елементу творчості - механічно так обіграти цю ситуацію, що повторення дій, рухів стане для учнів цікавим. (Наприклад: уявити, що ви перед дзеркалом, а в якості „дзеркала" виступає керівник або гуртківець, Або обіграти ситуацію з кінозйомкою - всі дії фіксуються в уповільненому темпі.).

Розширення поля оцінок - для позашкільного закладу, де відсутні оцінки, використання цього прийому дає широкій простір керівникові для урізноманітнення і емоційного оцінювання роботи гуртківців. Враховуючи віковий склад гуртківців, ступінь довірливості взаємовідносин, стиль взаємовідносин, рейтинг керівника в колективі, кожен педагог може розширювати поле оцінок в тій мірі, в якій вважає за доцільне. (Шкала оцінювання може бути складена керівником і з долею гумору -„дуже, дуже гарно" (це „10-12"), „дуже, дуже старався" (це „9,,), „дуже, дуже поспішав" (це „6-7"), „дуже, дуже стомився" (це „2-3").

Кредит довіри - оцінювання роботи в „кредит". Враховуючи те, що позашкільний заклад не маніпулює оцінками, головною мотивацією навчання в нас є виключно інтерес. Відлякати гуртківця негативною оцінкою дуже просто, а заохотити, помітити найменшу вдачу („ти ще трошки попрацюєш, і я впевнений, що робота стане кращою"; „я відчуваю, що ти зможеш..."), створити позитивний настрій, вселити впевненість в свої сили керівник і може і зобов'язаний.

Точка зору - привчає гуртківців аналізувати, оцінювати, аргументувати свої думки. Він стає в нагоді при обговоренні закінчених робіт, при оформленні виставок. Іноді керівники обігрують цей прийом, поділивши групу на два табори опонентів, які по черзі висловлюють свою думку. Застосування цього прийому сприяє розвитку комунікативних навичок у дітей, вчить логічно вибудовувати аргументи, культурі спілкування.

Наведені педагогічні прийоми і приклади, їх використання є лише невеличкими елементами у становленні власного педагогічного досвіду кожного керівника. Кожен, хто працює з дітьми, має свій арсенал прийомів, методів, власних таємниць і здогадок, помилок і перемог - всього того, з чого формується педагогічна майстерність керівника та шлях до світосприйняття дитини.



Застосування інтерактивних форм та методів роботи на практиці.

Існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів роботи, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:



  • Розкрити поняття "інтерактивна діяльність" та ознайомити учнів з правилами роботи в групах. Слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивна діяльність, по-друге, довести до відома гуртківців та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (щоб на практиці їх було розмножено і видано кожному гуртківцю, або повішено плакат-пам’ятку ):

Правила для гуртківців:

Кожна думка важлива.

Не бійся висловитися!

Ми всі – партнери!

Обговорюємо сказане, а не людину!

Обдумав, сформулював, висловив!

Говори чітко, ясно, красиво!

Вислухав, висловився, вислухав!

Тільки обґрунтовані докази!

Вмій погодитися і не погодитися!

Важлива кожна роль.

  • Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

  • До кожного заняття слід сумлінно готуватися. «Легке» за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для керівника, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок «сидіть тихо!» неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».

  • «В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі вихованці». Справді, сильні гуртківці, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно «втягувати» їх в роботу, створювати ситуації успіху.

  • «Інтерактивні технології – не самоціль». Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

  • Заняття не повинно бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за заняття.

  • Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, дослідженнями., традиційними методами.

Неможливо побудувати весь процес навчально-пізнавальної діяльності виключно на інтерактивних методах та формах роботи. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.
Процес впровадження інтерактивних форм та методів в діяльність керівника гуртка.

Впровадження інтерактивних форм та методів повинно відбуватися за логікою "від простого до складного", паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи.

Іноді у процесі застосування інтерактивних форм та методів можуть виникати різні проблеми та труднощі. Щоб показати практичний бік інтерактивної діяльності, треба розглянути типові проблеми.

Отже, типові проблеми, які можуть виникнути на занятті:



  • Головна проблема: гуртківець часто не має власної думки, а якщо і має, боїться висловлювати її відкрито. Самі діти пояснюють це так: «В нас рідко запитують власну думку», «Чи цінна моя думка?», «А раптом вона не співпаде з думкою керівника чи коллективу?»

  • Часто гуртківці не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

  • Гуртківець не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

  • Гуртківцям важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

  • Труднощі в малих групах: лідери намагаються «ягнути» групу, а слабші діти відразу стають пасивними.

  • Часто при обговоренні замість керівника аргументувати свою думку, гуртківець починає демагогію: «Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!»

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи дозволяють залучити до роботи всіх вихованців гуртка, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.

Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:



  • гуртківці набули культури дискусії;

  • виробилося вміння приймати спільні рішення;

  • поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;

  • якісно змінився рівень сприйняття дітьми краєзнавчого матеріалу – він набув особистісного сенсу, замість «вивчити», «дослідити» «запам’ятати» стало «обдумати», «дослідити», «застосувати»;

  • якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, узагальненням, абстрагуванням.


Висновок

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі.

На жаль, ми часто йдемо не шляхом опанування певної технології, а через використання окремих прийомів, технік, які, безперечно, урізноманітнюють навчальний процес, однак нічого суттєво не змінюють. Разом з тим, зважене і систематичне використання цих прийомів дає змогу керівнику навчати із задоволенням, а гуртківцям охоче набувати цілої низки життєво важливих та необхідних вмінь: чути одне одного, прислухатися до думки іншого, відстоювати власну позицію, знаходити оптимальне рішення, організувати власну роботу й працювати спільно, допомагати, приймати допомогу, радіти власним успіхам і досягненням інших тощо.

Отже, інтерактивні методи роботи є найбільш цікавими і ефективними. Під час інтерактивного навчання гуртківець стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у вихованців внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження. У зв'язку з цим найефективніші заняття, побудовані за традиційною методикою із застосуванням елементів інтерактивного навчання.

За умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх гуртківців, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії, обговорення запропонованих тем.

При впровадженні інтерактивних методів навчання вихованці: набуватимуть культури дискусії; вироблятимуть у собі вміння приймати спільні рішення; покращать уміння спілкуватись.

Крім того, якісно зміниться рівень сприйняття гуртківцями навчального матеріалу - він набуде особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам'ятати" основним стане "обдумати", "застосувати".

Кожний педагог завжди повинен пам’ятати, що те, як він учить, так само важливо, як і чого він навчає.


Використана література:

І. Інтерактивні методи та форми навчання у вищій школі. Інтернет-ресурси.

2. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. - 368 с.

3. Освітні технології. 3а ред, О.М.Пехоти. -К-2002. - 255 с.

4. Онищук В.А., Урок в современной школе- М., 1982. – 190 с.

5. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. - К-, 2002. - 136.

6 Комар О. Інтерактивні технології - технології співпраці.

7 Савченко О.Я., Дидактика початкової школи. К; Абрис, 1997 – 98стр.

8. Початкова школа., 2004., №9.

9. Традиційні та інноваційні форми роботи в організації бібліотечного обслуговування читачів-дітей: методика та досвід проведення: бібліодайджест за стор. фахової періодики. Вип. 5 Черкас. обл. б-ка для дітей ім. О. Кошового, уклад. І.М. Гончар. – Черкаси, 2009. – 25 с.





Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка iconВпровадження методів активізації
У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи ( або методи активізації пізнавальної діяльності ), що...
М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка iconДолинської районної державної адміністрації організація діяльності керівника гуртка позашкільного закладу
Метою випуску даного посібника є надання допомоги педагогам-позашкільникам у підготовці та проведенні навчально-виховного процесу...
М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка iconНарис-опис села Гійче Жовківського району Львівської області
Вчитель історії та правознавства, керівник історико-краєзнавчого гуртка Мазан Ольга Зіновіївна
М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка icon2 Інтерактивні форми роботи на уроках української мови
Розділ І. Впровадження педагогічних технологій у системі особистісно-орієнтованого навчання 4
М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж
Кордонська Альона Василівна – викладач української мови та літератури, І категорія, керівник краєзнавчого гуртка
М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка icon6 клас історія Стародавнього світу Історія України з найдавніших часів до VI ст до н е
Ознайомлення учнів із завданнями І структурою курсу. Методологія побудови підручника з предмету, додаткова навчальна література та...
М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка iconМетодична розробка
...
М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка iconНапрямок: «Козацькому роду нема переводу» Пошуково-дослідницька робота членів творчого об’єднання «Знайда» Комунального закладу
Харчук Катерина Анатоліївна, керівник історико – краєзнавчого гуртка районної стації юних туристів
М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка iconКонкурсу «Учитель року 2013» в номінації «Світова література»
Проблема, над якою працюю «Інтерактивні методи навчання на уроках української мови та літератури, світової літератури»
М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка iconІнформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством
На допомогу керівникам гуртків позшкільних навчальних закладів, керівникам шкільних музеїв


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка