М. М. Поплавський доктор педагогічних наук



Сторінка1/4
Дата конвертації18.04.2017
Розмір0.55 Mb.
  1   2   3   4


Міністерство культури України

Київський національний університет

культури і мистецтв

Серія «Видатні постаті КНУКіМ»

ПАВЛЮЧЕНКО

СТАНІСЛАВ ЄВСТИГНІЙОВИЧ

Біобібліографічний покажчик


До 75-річчя від дня народження

Київ – 2012



УДК 012Павлюченко+016:[929Павлюченко+7.071.2(477)(092)

ББК 91.9:85я1+85.314

П 125
Серія «Видатні постаті КНУКіМ» ; вип. 1

Заснована у 2012 році


Головний редактор: М. М. Поплавський – доктор педагогічних наук, професор

Наукова редакція: А. І. Гурбанська – доктор філологічних наук, професор

П. Г. Павлюченко – народна артистка України, професор


Укладачі: О. О. Скаченко – зав. сектором методичної роботи бібліотеки КНУКіМ

В. В. Ткаченко – зав. лабораторією, викладач кафедри фольклору, народнопісенного та хорового мистецтва.



Рекомендовано до друку Вченою радою

Київського національного університету

культури і мистецтв

(протокол № 13 від 1.06. 2012 р.)

П125 Павлюченко Станіслав Євстигнійович : біобібліогр. покажч. : до 75-річчя від дня народження / уклад.: О. О. Скаченко, В. В. Ткаченко ; гол. ред. М. М. Поплавський ; наук. ред.: А. І. Гурбанська, П. Г. Павлюченко ; М-во культури України, КНУКіМ, Бібліотека. – К., 2012. – 116 с. : іл., портр. – (Серія «Видатні постаті КНУКіМ» ; вип. 1).
Перший випуск із серії «Видатні постаті КНУКіМ» присвячено вшануванню пам’яті народного артиста України, видатного діяча українського народного хорового мистецтва, професора кафедри народнопісенного виконавства Київського національного університету культури і мистецтв Станіслава Євстигнійовича Павлюченка. Очолюючи цю кафедру з 1984 року, Станіслав Павлюченко створив сучасну школу народного співу – унікальний студентський хор. Завдяки його рідкісному хормейстерському та педагогічному таланту, диригентському хисту та прискіпливому підходу до добору репертуару український народний хор КНУКіМ став провідним навчально-концертним колективом України, гідним продовжувачем народнопісенної традиції.

Біобібліографічний покажчик стане в нагоді науково-педагогічним працівникам, фахівцям у галузі народнопісенного виконавства, студентам, аспірантам, бібліотечним працівникам, а також усім, кого цікавить постать професора Станіслава Євстигнійовича Павлюченка.



УДК 012Павлюченко+016:[929Павлюченко+7.071.2(477)(092)

ББК 91.9:85я1+85.314

Від укладачів
Біобібліографічний покажчик «Павлюченко Станіслав Євстигнійович» підготовлено як данину пам’яті відомому українському хоровому диригентові, професорові кафедри народнопісенного виконавства Київського національного університету культури і мистецтв Станіславу Павлюченку з нагоди ювілею – 75-річчя від дня народження. Це видання є першою спробою оприлюднити творчий доробок професора.

Матеріали покажчика відображають публікації за 1968–2011 рр. Принцип упорядкування одібраних матеріалів – тематично-хронологічний.

Покажчик складається з 4 розділів, довідкового апарату, додатків.

До першого розділу «Бравісимо, Майстре!» включено статті про життєвий і творчий шлях диригента від його колег та учнів.

Другий розділ «Публікації творів С. Павлюченка» містить перелік наукових робіт професора. Бібліографічні записи подано в хронологічному порядку – за роками видання.

У третьому розділі «Твори для українського народного хору в обробці та аранжуванні С. Павлюченка» подано перелік творів, що увійшли до тритомного видання «Співає український народний хор Київського національного університету культури і мистецтв».

До четвертого розділу «Публікації про життя і творчість Станіслава Павлюченка» включено матеріали про диригента, оприлюднені в Україні у збірниках, періодичних виданнях та Web-бібліографію.

Для зручності користування у виданні пропонується довідковий апарат, що включає іменний покажчик, зміст.

У підготовці покажчика використано електронний каталог книгозбірні КНУКіМ, особистий архів диригента, ресурси інтернет.

Бібліографічний опис документів здійснено за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис», ДСТУ 3582 – 97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» та ГОСТ Р 7.0.12 – 2011 «Библиографическая запись. Сокращение слов и словосочетаний на русcком языке. Общие требование и правила».



Сподіваємося, що біобібліографічний покажчик буде надійним джерелом для подальшого вивчення життя, наукової і творчої діяльності Станіслава Павлюченка.


1937– 2010

Станіслав Євстигнійович Павлюченко

народний артист України, професор, завідувач кафедри народнопісенного виконавства Київського національного університету культури і мистецтв

Основні дати життя й діяльності

С. Павлюченка

18 серпня 1937 р. –

народився в місті Рославль Смоленської області (Росія).

1954 р. –

керував самодіяльним студентським хором у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка

1957 р. –

керував самодіяльними естрадним та духовим оркестрами Ніжинського авіаційного полку

1966 р. –

закінчив Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського

1962–1966 рр. –

завуч і викладач музично-теоретичних і хорових дисциплін в Студії з підготовки акторських кадрів при Державному українському народному хорі

1966–1971 рр. –

педагог-репетитор, диригент оркестру, диригент-хормейстер Державного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г. Верьовки

1967 р.

нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР

1969 р. –

присвоєне почесне звання «Заслужений артист УРСР»

1971–1993 рр. –

засновник, художній керівник і головний диригент Ансамблю пісні і танцю Червонопрапорного Західного прикордонного округу

1978 р. –

присвоєне почесне звання «Народний артист УРСР».

1974–2010 рр. –

педагогічна робота у Київському державному інституті культури ім. О. Є. Корнійчука

1990 р. –

професор

1993–1994 рр. –

перший проректор КДІК

2000–2006 рр. –

декан факультету музичного мистецтва КНУКіМ

1984–2010 рр. –

завідувач кафедри народнопісенного виконавства, художній керівник і головний диригент Українського народного хору КНУКіМ

2000–2010 рр. –

голова журі Регіонального фестивалю-конкурсу народних хорових колективів «Чорнобаївський заспів» (с. Чорнобаївка Білозерського р-ну Херсонської обл.і).

Біографія Станіслава Павлюченка
Павлюченко Станіслав Євстигнійович народився 18 серпня 1937 р. в місті Рославль Смоленської області (Росія).

Творчу діяльність розпочав у 1954 р., коли керував самодіяльним студентським хором у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, коли пізніше служив у армії, працював учителем співів у середній школі № 7, коли очолив колектив художньої самодіяльності Київського інституту інженерів цивільної авіації, а також керував хором та ансамблем «Юність» у Київському палаці піонерів та школярів.

Під час строкової військової служби керував самодіяльними естрадним та духовим оркестрами Ніжинського авіаційного полку.

У 1966 р. закінчив Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського (клас проф. Елеонори Павлівни Скрипчинської-Верьовки). Одночасно з навчанням працював завучем і викладачем музично-теоретичних і хорових дисциплін в Студії з підготовки акторських кадрів при Державному українському народному хорі (1962–1966), із 1966 до 1971 рр. – педагогом-репетитором, диригентом оркестру, диригентом-хормейстером Державного українського народного хору ім. Г. Верьовки.

За заслуги в розвитку музичного народного мистецтва у 1967 р. нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. З 1969 р. – заслужений артист УРСР.

З Державним українським народним хором ім. Г. Верьовки гастролював у КНДР (1966), Мексиці та Канаді (1967), Чехословаччині (1968), Франції та Швейцарії (1969). Крім закордонних подорожей, були поїздки до Росії та інших республік СРСР, зокрема Дні Української РСР у  Москві (творчий звіт Державного українського народного хору ім. Г. Верьовки, зала ім. П. І. Чайковського, 1967), Декада українського мистецтва та літератури в Узбекистані (1968), Декада грузинської літератури в Україні (м. Київ, 1969), концерт українського гумору «І сміх – не гріх!» (1970). Оркестр українського народного хору ім. Г. Верьовки, очолюваний С. Павлюченком, провів телевізійні концерти-лекції в рамках літературно-художнього альманаху «Сонячні кларнети» про українські народні інструменти (вип. 8, 1971 р.) та «Народні пісенні скарби» (вип. 10, 1971).

У 1971–1993 рр. С. Павлюченко був засновником, художнім керівником і головним диригентом Ансамблю пісні і танцю Червонопрапорного Західного прикордонного округу (з 1991 р. – Ансамбль пісні і танцю Прикордонних військ України, з 2007 – Академічний ансамбль пісні і танцю Державної прикордонної служби України).

Перший концерт ансамблю пісні і танцю ЧЗПО відбувся 25 травня 1972 р. у Великій залі Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського і був присвячений 54-річчю прикордонних військ. Перший гастрольний концерт був проведений 22 червня 1972 р. у м. Брест. З Ансамблем пісні і танцю Червонопрапорного західного прикордонного округу С. Павлюченко гастролював у Польщі та Угорщині (1972–1989), КНДР (1987).

Крім цього, ансамбль КЗПО провів багато гастрольних подорожей Україною та іншими республіками СРСР. Колектив неодноразово брав участь у концертних заходах присвячених видатним датам, серед них: 100-річчя з дня народження Лесі Українки (м. Москва, Большой театр, січень 1971), фестиваль «Брестська весна» (м. Брест, БРСР, 1981), концерт для учасників урочистого зібрання, присвяченого 1500-річчю Києва, 150-річчя з дня народження класика української літератури Марка Вовчка (м. Київ, 1983), І Республіканський музичний фестиваль «Партизанские зарницы» (м. Суми, 1985), Концерт до Дня прикордонника (м. Москва, 1985). Ансамбль КЗПО у 1973–1983 рр. брав участь у щорічних концертах-виставах циклу «Песня, опаленная войной», присвячених Дню Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.

У творчій діяльності Станіслав Павлюченко співпрацював (перше виконання творів) із композиторами Б. Алексеєнком, О. Білашем, Г. Гемберою, Л. Дичко, К. Домінченим, І. Драго, Г. Жуковським, П. Майбородою, К. М'ясковим, О. Осадчим, В. Тиликом, В. Філіпенком, І. Шамо, В. Шаповаленком, а також із В. Гавриліним, В. Лєвашовим, І. Лученком, О. Новіковим, С. Туликовим, М. Фрадкіним та ін. Ансамбль пісні і танцю ЧЗПО під орудою С. Павлюченка брав участь у авторських концертах композиторів І.Сльоти (1977), О. Білаша (1980), П. Майбороди (1982) та ін.

Під орудою С. Павлюченка ансамбль пісні і танцю Червонопрапорного Західного прикордонного округу став:


  • лауреатом I премії Першого Всесоюзного конкурсу прикордонних ансамблів (Київ, 1973);

  • лауреатом I премії Всесоюзного конкурсу прикордонної пісні (Ленінград, 1976);

  • нагороджений Республіканською творчою премією ім. М. Островського в галузі мистецтва (Київ, 1978).

У 1978 р. С. Є. Павлюченко отримав звання народного артиста УРСР.

Ансамбль ЧЗПО став справжньою школою для цілої низки відомих сьогодні митців України. Серед найвидатніших вихованців Ансамблю – народний артист України, кіноактор Сергій Іванов; лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка, народний артист України, соліст Національної опери Михайло Дідик; народні артисти України, солісти Національної опери – Ігор Борко, Станіслав Лупалов, Микола Шопша; лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України та Росії, художній керівник та головний диригент Національного симфонічного оркестру Володимир Сіренко; лауреат міжнародних конкурсів артистів цирку Віктор Войтко; народний артист України, художній керівник гурту «Козацькі забави» Андрій Верес; заслужений діяч мистецтв України, керівник оркестру Заслуженого Академічного ансамблю пісні і танцю збройних сил України Валерій Лупанов; заслужені артисти України Сергій Анісімов, Олександр Дроб’язко, В’ячеслав Гога, Сергій Коваль, Степан Рожелюк, В’ячеслав Самофалов, Юрій Топілін, Олександр Фіщук; заслужений артист Молдавії Олександр Бритва; лауреати міжнародних конкурсів баяністів Володимир Марунич, Юрій Карнаух та інші.

У Київському державному інституті культури ім. О. Є. Корнійчука (нині – Київський Національний університет культури і мистецтв) С. Павлюченко працював із 1974 р. З 1990 р. – професор. У 1993–1994 рр. обіймав посаду першого проректора, з 2000 до 2006 рр. – декан факультету музичного мистецтва.

Протягом 1984–2010 рр. був незмінним завідувачем кафедри народнопісенного виконавства, де створив справжню школу народного співу – студентський український народний хор, який є провідним навчально-концертним колективом в Україні, що пропагує народнопісенні традиції, володіє мистецтвом глибокого й проникливого співу.

Завдяки багаторічній творчій діяльності Станіслава Павлюченка на посаді художнього керівника і головного диригента Українського народного хору КНУКіМ колектив здобув такі нагороди та премії:


  • Диплом першої національної хорової асамблеї незалежної України (1992);

  • Гран-прі III Всеукраїнського фестивалю-конкурсу колективів народного хорового співу ім. Порфирія Демуцького (2001);

  • Грамота Національної всеукраїнської музичної спілки за високий професійний рівень виконавської майстерності, велику творчо-виховну і музично-громадську діяльність та активну участь у мистецькому проекті «Хорова асамблея» (2001);

  • Диплом І  Міжнародного пісенного конкурсу «Пісня без кордонів» (2005);

  • Дипломи II-ІV Міжнародних пісенних фестивалів «Пісня над Дніпром» (2008, 2009, 2010);

  • Почесна відзнака за участь у хоровій асамблеї «Vivat Academia!» з нагоди 95-річчя з дня заснування НМАУ ім. П. І. Чайковського (2008);

  • Лауреат літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото» – за вагомий внесок у розвиток національної культури і мистецтва (2010).

Із січня 2011 р. український народний хор Київського національного університету культури і мистецтв носить ім’я Станіслава Павлюченка.

Творчий шлях Станіслава Євстигнійовича відзначений відданістю мистецтву, щирою любов’ю до української народної пісні, які втілені у авторських обробках та аранжуваннях.

Він автор обробок народних пісень («За горами, за хмарами», «Їхав, їхав козак містом», «Ой пішов мій чоловіченько», «Ой на горі цигани стояли», «Ой не рости, кропе», «Скрипливії ворітечка», «Жила собі вдова» тощо);

аранжувань та перекладень для народного хору («Лелеченьки», «Любов», «Не спи, моє серце», «Сину, качки летять», «Виглядала мати сина» О. Білаша, «Ти ніколи мене не забудь», «Тополя», «Партизанська дума» П. Майбороди, «Ой горе тій чайці» Г. Гаврилець, «Реве та стогне Дніпр широкий» за А. Пашкевичем та ін.);

інструментувань для оркестру народних інструментів («Ой рано-рано кури запіли», «Ой вірмене» В. Ступницького, «Дума про землю» В. Верменча, «Ой то не зима», «Жита, жита» І. Сльоти, поема-кантата «Тополя», «Ой ходив чумак», «Ой там, за Дунаєм», «Ой чого ти, земле» Г. Верьовки, «Дорога спадщина» О. Зуєва, «Мамина вишня», кантата «Лебеді материнства» А. Пашкевича, «Стоїть над Волгою курган», «Ой пливи, вінок» І. Шамо, пісня-дума «Князівна Либідь» А. Кос-Анатольського, «Брест», «Живая память», «На войне, как на войне» К. Мяскова, «Два брата» В. Гавриліна, «Они остались молодыми», «Готов на подвиги солдат», «Моя граница», «Уходят солдаты в поиск» В. Шаповаленка та ін.).

За словами І. Я. Павленка, композиторські інтерпретації С. Є. Павлюченка є шедевральними зразками у контексті драматургічного мислення в аранжуванні хорової фактури та оркестрового супроводу, що в цілому являє розгорнуті полотна в куплетно-варіаційній формі або ж музично-драматичні композиції. ¹

Під керівництвом С. Є. Павлюченка до фондів Національної радіокомпанії України записано понад 100 творів (обробки народних пісень, твори вітчизняних
¹ Павленко І. Я. Станіслав Павлюченко // Співає Український народний хор Київського нац. ун-ту культури і мистецтв : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Вінниця, 2011. – Вип. 1. – С. 8.

та зарубіжних композиторів, інструментальна музика) у виконанні Українського народного хору імені Г. Верьовки (1966, 1969, 1970, 1973), Ансамблю пісні і танцю Червонопрапорного Західного прикордонного округу (1973, 1979, 1980, 1982, 1984–1986), Українського народного хору з оркестром народних інструментів Київського державного інституту культури (1996) та Українського народного хору КНУКіМ з оркестром народної та популярної музики Національної радіокомпанії України (2001, 2005, 2006, 2008).

Визнанням багаторічної музично-педагогічної діяльності професора Станіслава Євстигнійовича Павлюченка стало видання у 2011 р., за сприяння ректора КНУКіМ, доктора педагогічних наук, професора Михайла Михайловича Поплавського репертуарного збірника «Співає Український народний хор Київського національного університету культури і мистецтв», що відображає широку жанрову палітру творів для народного хору. Ця фундаментальна праця, що складається із трьох частин-випусків, є вагомим внеском у розвиток і популяризацію української народної та авторської пісні.

Національна традиційна колористика, яка наявна в оркестровках супроводу до пісень, виконуваних народним хором кафедри, стала окремим, сучасним виконавсько-стилістичним напрямком народнопісенного виконавства на українських теренах і за їхніми межами.

Ладо-гармонічні, фактурні й музично-тематичні особливості оркестрового супроводу до вміщених у збірнику пісень, майстерно відображені у перекладі професора кафедри, народного артиста України В. Самофалова.
Павлюченко Станіслав Євстигнійович:

«Музика – це моє життя!»
- Доброго дня, Станіславе, Євстигнійовичу! Скажіть, будь ласка, коли Ви зрозуміли, що музика – це сенс Вашого життя?

- Цікаве питання. Чесно кажучи, навчаючись у дитячій музичній школі, я ще не думав про музику, не вважав її головною в житті. Тут швидше питання в іншому. На якому етапі життя і якою музикою я захоплювався? Адже я цікавився різними музичними напрямами. Приміром, джазом. А народною музикою я почав займатися пізніше, лише після повернення з армії.

А як склалася Ваша доля після служби в армії?

– Після армії я став учителем співів у середній школі. Саме тоді почалася моя педагогічна діяльність. З діточками і молоддю я працюю все життя. Потім я потрапив до Українського народного хору імені Григорія Верьовки. Лише тоді я почав професійно займатися народною музикою. За освітою я хормейстер. В 1962 році став завучем у навчальній студії при хорі Верьовки, де проходили прослуховування та навчалися артисти цього ж хору. Там я зустрів багато талановитих людей. Тепер усі вже стали дорослими. Зараз із ними бачимось та згадуємо, як цікаво тоді було. Я вчився і вони вчилися. Взагалі в мене є таке життєве кредо: я постійно вчуся. І ніколи не маю упевненості, що все знаю. Більше того, я кажу своїм студентам: не вірте викладачам, які говорять, що все знають. Це неправда.

А хто привив Вам любов до народних пісень?

– Мати. Вона настільки любила класику, що пізніше ця любов, але вже до всієї музики, передалася і мені. Знаєте, це питання дуже серйозне в тому плані, що саме мати молоком своїм, своїми піснями, раніше створювала образ української родини. Бо батьки бувають різні, а мама – одна. Пам’ятаю, мене запитали в одному інтерв’ю: «Хто виграв війну?». Я сказав: «МАТИ». Адже мати народжує, мати виховує, мати проводжає у дорогу, мати чекає. І в очікуванні вона може померти. Саме матір витягла на собі після воєнних років поля, цілину. Вона виростила дітей, які потім стали майбутнім країни.

Тому подумайте: хто виграв війну – маршали чи мати? Звичайно, ненька. І найкращі пісні створені саме про маму. У нашому хорі є пісня «Ви – наша молитва, мамо!» І в ній є слова, які повинна знати кожна людина: «Ви – наша молитва, мамо, за гіркість образ простіть!..»

Ви все життя працюєте з молоддю. І студенти, називаючи Вас Батьком, безперечно, проявляють свою любов і повагу. Як Ви як професор знаходите спільну мову зі студентством?

– Я завжди говорю, що я професор лише тоді, коли є студенти. Немає студентів – немає професора. Лише табличка на дверях висить. Але залишається питання в тому, скільки студентів ти випустив у життя та які знання їм дав?.. Важливий момент для професорів. Потрібно жити життям молоді. Тоді вони розуміють, що ти щирий та чесний до них. Тоді й ставлення зовсім інакше. Колись мені один професор зробив «зауваження»: цей студент – Ваш друг. Так, він мій друг. А що тут поганого? Зовсім навпаки. Цей друг у мене потім може так отримати, якщо щось не те зробить!..

Ви ставитеся до студентів як до своїх дітей?

– Я ставлюся до них не як до дітей, а як до рівних собі. Знаєте вислів: «Не кричи на генерала, він теж людина!», тобто я вважаю, що студента варто не лише любити, а й поважати. А це значить бути вимогливим до нього. Бо талант є талант. Але цей талант може проявлятися лише через постійну працю над собою.

Я знаю, що Ви, крім роботи в народному хорі ім. Верьовки, також організували Ансамбль…

– Так і є. Я пішов з хору Верьовки для організації Ансамблю пісні і танцю Західного прикордонного округу. Працював у ньому з 1971 до 1994 року. А там – молодь! Знаєте, склад Ансамблю майже щороку змінювався. Бо артисти старіють, лисіють, животики в них ростуть… А молодь залишається. Цікавий момент. За все життя я, по суті, не працював з юнацтвом лише два роки. Чому, запитаєте? Тому що я саме організовував Ансамбль. Але 1974 року я повернувся до роботи з молоддю та почав викладати на кафедрі народного пісенного виконавства. Ця кафедра вперше в Україні розпочала підготовку диригентів народного хору. Я її очолюю вже понад 25 років і вона досі залишається єдиною та унікальною в нашій державі.

Розкажіть, будь ласка, про український народний хор цієї кафедри.

– Ми не пропагуємо його як кафедру. Це просто народний хор КНУКіМ, роботу якого визнають не лише слухачі, а й фахівці. Спів нашого хору також подобається ректорові Михайлу Михайловичу. Хочеться відразу сказати, що це не студентський хор. Немає такого хору. Є лише народний хор. Бо інколи люди не вірять, що студенти можуть виконувати пісні настільки емоційно та натхненно. Але в хорі співають не студенти, а молоді артисти! Варто зауважити, що це не лише навчальний, а й концертний колектив. А концертний колектив вимагає роботи над репертуаром. Саме через студентські душі, через їхні голоси йде створення репертуару, який потім розповсюджується в усій Україні!

А які пісні є у репертуарі народного хору?

– Насамперед у нашому репертуарі є багато пісень, які були виконані вперше. Тільки хор нашого університету виконує такі пісні, як «Реве та стогне Дніпр широкий», «Ви – наша молитва, мамо», «Любов» та інші. Просто гарному музиканту не треба пояснювати, як грати. Бо він це і так знає, а головне – відчуває. Як часто кажу студентам: доки ви будете працювати на публіку, нічого не вийде, доки ви будете працювати на себе – тим більше. А от коли ви змушуєте працювати разом із собою публіку, то це вже успіх. Це нормально, що слухачі встають і плачуть, коли співає хор. Відразу розумієш, що справжні емоції ніколи не підробити… Саме тоді пісня знаходить свого слухача. А те, що ми робимо в народному хорі, я називаю одним словом – екологічно чиста музика.

Щиро дякую Вам за розмову!

– На все добре! Будьте здорові та щасливі!


Є неспростовна прикмета в кожного великого таланту:

потужне силове поле духовності й краси,

що формується творчістю митця та

самою його особистістю.
Анатолій Погрібний



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів
Напн україни; І. Ю. Ненашев, учитель фізики, лауреат Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-1996"; Н. А. Охрименко, методист Донецького...
М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconА. А. Сбруєва порівняльна педагогіка
Міжнародної Академії Акмеологічних наук, доктор педагогічних наук, професор О. А. Дубасенюк
М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів із поглибленим вивченням фізики
Напн україни; І. Ю. Ненашев, учитель фізики, лауреат Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-1996"; Н. А. Охрименко, методист Донецького...
М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconЛ.І. Міщик доктор педагогічних наук, професор

М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconРубінштейн сергій Лазарович
Рубінштейн сергій Лазарович (6(18). 06. 1889, м. Одеса – 11. 01. 1960, м. Москва) – доктор філософії (1914 р.), доктор педагогічних...
М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconПояснювальна записка Фізика є фундаментальною наукою, яка вивчає загальні закономірності перебігу природних явищ, закладає основи світорозуміння на різних рівнях пізнання природи й надає загальне обґрунтування природничо-наукової картини
Напн україни; І. Ю. Ненашев, учитель фізики, лауреат Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-1996"; Н. А. Охрименко, методист Донецького...
М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconІмені В. Г. Короленка Кафедра філологічних дисциплін
Ф. Баландіна – доктор філологічних наук, професор Н. С. Степаненко – кандидат філологічних наук, доцент Ю.І. Браїлко – кандидат філологічних...
М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconЛілія Сушенцева, доктор педагогічних наук
Професійна мобільність педагога як умова його конкурентоздатності на сучасному ринку освітніх послуг
М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconРецензенти: Н. Г. Грама
...
М. М. Поплавський доктор педагогічних наук iconІноземних мов для спеціальних цілей
Мачинська Н.І., доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри початкової та дошкільної освіти Львівського національного університету...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка