М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934)



Дата конвертації07.05.2017
Розмір445 b.
ТипДовідка


М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934)

Підготувала учениця 10-го класу Казанківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Казанківської районної ради Миколаївської області

Чернишова Олеся

Эпіграф

  • “Чоловік широкої освіти, незломної волі і невичерпаної енергії, він сполучує в собі серіозність і критицизм ученого історика з молодечим запалом для справе піднесення рідного народа, з трудолюбністю і терпеливістю, які тілько той може оцінити в повні, хто знає у всій повноті той галицький шлєндріян, серед якого опинився молодий професор прибувши з України, і з яким мусів боротися всіми способами розумної педагогії. Ті мало не 70 томів наукових і літературних публікацій, виданих за той час під його редакцією, за його ініціятивою і при його діяльній помочи, то далеко не вся, то може лиш половина його праці”. Іван Франко



Довідка

Грушевський Михайло Сергійович  — український історик, громадський та політичний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918). Член Історичного товариства імені Нестора-Літописця, дійсний член Чеської АН (1914), почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв (1917), член-кореспондент ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897 - 1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894–1914 ) автор понад 2000 наукових праць.

Дитинство та навчання

  • Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 року в містечку Холм у Царстві Польському  (нині на території Польщі). 1869 року, через стан здоров'я батька, сім'я переїжджає на південь Російської імперії: спочатку до Ставрополя (1870—1878), згодом до Владикавказа (1878—1880).



Сім ’я. Сергій Федорович та Глафіра Захарівна Грушевські з дітьми. Зліва направо: Захар, Ганна, Федір, Михайло.Ставрополь, бл. 1876 р.



Здобувши домашню початкову освіту, 1880 року Михайло був зарахований відразу до третього класу Тифліської гімназії.



Родина Грушевських. У центрі — Михайло. Владикавказ, близько 1886 р.

  • Під час навчання у гімназії Михайло пише свої перші оповідання, які надсилає до України відомому письменникові Іванові Нечую-Левицькому, котрий схвально їх оцінює. 1885 року майбутній історик, за підтримки Нечуя-Левицького, публікує свої оповідання «Бех-аль-Джугур» та «Бідна дівчина». У цей час він із захопленням читає твори Миколи Костомарова, Пантереймона Куліша, Михайла Максимовича.



У липні 1886 року Грушевський пише звернення до ректора Київського університету Св. Володимира з проханням зарахувати його на історичне відділення історико-філологічного факультету.



В університеті Михайло Грушевський працював з  Володимиром Антоновичем. За його керівництва, Грушевський написав чимало невеликих історичних ессе, зокрема, статтю «Южно-русские господарские замки в половине XVI века» (1887), що була опублікована різними газетами й журналами. На третьому курсі Грушевський написав наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», яку 1890 було удостоєно золотої медалі.

  • В університеті Михайло Грушевський працював з  Володимиром Антоновичем. За його керівництва, Грушевський написав чимало невеликих історичних ессе, зокрема, статтю «Южно-русские господарские замки в половине XVI века» (1887), що була опублікована різними газетами й журналами. На третьому курсі Грушевський написав наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», яку 1890 було удостоєно золотої медалі.



1890–1894— професорський стипендіат Університету Св. Володимира. В цей час Грушевський їздить в наукові подорожі до Москви та Варшави, аби працювати у місцевих архівах. У травні 1894 захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки». Наприкінці свого університетського навчання, Грушевський долучається до українського руху. Володимир Антонович вводить його до складу київської «Громади», таємної організації, що згуртувала довкола себе справжніх патріотів України. В межах громадівської діяльності, Грушевський опікувався українським гуртком у київській духовній семінарії. В нього вдома часто відбувались таємні сходини семінаристів.

  • 1890–1894— професорський стипендіат Університету Св. Володимира. В цей час Грушевський їздить в наукові подорожі до Москви та Варшави, аби працювати у місцевих архівах. У травні 1894 захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки». Наприкінці свого університетського навчання, Грушевський долучається до українського руху. Володимир Антонович вводить його до складу київської «Громади», таємної організації, що згуртувала довкола себе справжніх патріотів України. В межах громадівської діяльності, Грушевський опікувався українським гуртком у київській духовній семінарії. В нього вдома часто відбувались таємні сходини семінаристів.



Львівський період

  • В 1894 році, за рекомендацією Володимира Антоновича, Михайло Грушевський призначається на посаду ординарного професора кафедри всесвітньої історії  Львівського університету. На цій посаді Грушевський пропрацював до 1914 року.



У Львові Грушевський розпочав активну науково-організаційну діяльність у Науковому товаристві ім. Шевченка (НТШ), з яким почав співпрацювати ще в 1892 році. Очолив Історико-філософську секцію Наукового товариства імені Шевченка, створив і очолив Археографічну комісію НТШ (1896–1913). Грушевський залучає до роботи в НТШ студентів, молодих викладачів. Він займається редагуванням «Записок Наукового товариства імені Шевченка», і саме завдяки його організаторським здібностям вдалося видати більш ніж 100 томів. В цей час він знайомиться з Іваном Франком і разом вони привертають міжнародну увагу до україністики. На початку 1897 року Михайла Грушевського обирають головою НТШ (1897–1913). Під його керівництвом розроблялися статути НТШ (1896, 1898, 1901, 1903, 1904), в основу яких були покладені суто наукові, а не політичні і культурні завдання, що викликало опозиційні настрої щодо нього. Реорганізуючи НТШ в академічну установу світового рівня (створення бібліотек, музеїв, збирання архівного матеріалу), Грушевський сприяв переходові української науки в Східній Галичині від поодиноких індивідуальних історичних пошуків до організованого, колективного й систематичного вивчення історії України та створив власну наукову школу (Іван Крип'якевичВасиль ГерасимчукСтепан ТомашівськийІван ДжиджораМихайло Кордуба, Іван Кревецький, Омелян Терлецький), яка виконувала освітню (підготовка істориків-професіоналів) і дослідницьку (вивчення широкого кола проблем історії України) функції.

  • У Львові Грушевський розпочав активну науково-організаційну діяльність у Науковому товаристві ім. Шевченка (НТШ), з яким почав співпрацювати ще в 1892 році. Очолив Історико-філософську секцію Наукового товариства імені Шевченка, створив і очолив Археографічну комісію НТШ (1896–1913). Грушевський залучає до роботи в НТШ студентів, молодих викладачів. Він займається редагуванням «Записок Наукового товариства імені Шевченка», і саме завдяки його організаторським здібностям вдалося видати більш ніж 100 томів. В цей час він знайомиться з Іваном Франком і разом вони привертають міжнародну увагу до україністики. На початку 1897 року Михайла Грушевського обирають головою НТШ (1897–1913). Під його керівництвом розроблялися статути НТШ (1896, 1898, 1901, 1903, 1904), в основу яких були покладені суто наукові, а не політичні і культурні завдання, що викликало опозиційні настрої щодо нього. Реорганізуючи НТШ в академічну установу світового рівня (створення бібліотек, музеїв, збирання архівного матеріалу), Грушевський сприяв переходові української науки в Східній Галичині від поодиноких індивідуальних історичних пошуків до організованого, колективного й систематичного вивчення історії України та створив власну наукову школу (Іван Крип'якевичВасиль ГерасимчукСтепан ТомашівськийІван ДжиджораМихайло Кордуба, Іван Кревецький, Омелян Терлецький), яка виконувала освітню (підготовка істориків-професіоналів) і дослідницьку (вивчення широкого кола проблем історії України) функції.



Марія та Михайло Грушевські у рік одруження

26 травня 1896 року в м. Скала (нині смт Скала-Подільська) Михайло Грушевський обвінчався з Марією Вояківською.

Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду:Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський,  Кость Паньківський (старший). Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич,  Філарет Колесса, Йосип Кишакевич,  Іван Труш,  Денис Лукіянович, Микола Івасюк.

  • Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду:Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський,  Кость Паньківський (старший). Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич,  Філарет Колесса, Йосип Кишакевич,  Іван Труш,  Денис Лукіянович, Микола Івасюк.



Протягом 1897–1898 років Грушевський пише 1-й том своєї фундаментальної праці — «Історія України - Руси», наприкінці 1898 року ця робота була надрукована у Львові. Незабаром Грушевський видає ще два томи своєї праці. Ця робота була щиро прийнята в Галичині, проте заборонена російським урядом.

  • Протягом 1897–1898 років Грушевський пише 1-й том своєї фундаментальної праці — «Історія України - Руси», наприкінці 1898 року ця робота була надрукована у Львові. Незабаром Грушевський видає ще два томи своєї праці. Ця робота була щиро прийнята в Галичині, проте заборонена російським урядом.

  • Перебуваючи в Галичині, Грушевський намагався триматися осторонь від політики, проте 1899 року він разом із Іваном Франком увійшов до Української національно-демократичної партії та очолив міське відділення. Але незабаром, через небажання відлучатись від наукової роботи, вийшов із неї.

  • Для розвитку української літератури Грушевський разом з Франком заснував і видавав «Літературно-науковий вістник» (Львів, 1898–1905, Київ, 1905–1907), був одним з організаторів Української видавничої спілки 1899).

  • У 1904 році власним коштом відкрив приватну вчительську семінарію в м. Коломия .

  • Восени 1905 року Михайло Грушевський виїжджає на Україну, де відвідує Київ, Одесу та Харків.



«Історія України - Руси»





Повернення до Києва

  • Революційні події в Росії 1905 року, що призвели до послаблення політики царату щодо національного розвитку українців, а також тиск польських чиновників зумовили повернення Грушевського до Києва.

  • Влітку 1906 року Грушевський виїхав до Петербурга, де тоді працювала Державна дума, і взяв активну участь у діяльності Української Фракції, Українського Клубу та у роботі редакції заснованого тоді «Украинского Вестника».

  • Наприкінці 1906 року до Києва переноситься видання «Літературно-наукового вістника» і Грушевський публікує в ньому статті присвячені українському рухові. Був одним із організаторів та редакторів газети «Рада» (1906) і часопису «Україна» (1907–1914). Після організації Українського Наукового Товариства в Києві весною 1907 року, був обраний його головою. В той же час Грушевський очолював і львівське товариство, постійно перебуваючи то у Києві, то у Львові.



У вересні 1907 року за участі Грушевського, що увійшов до його керівництва, створене нелегальне позапартійне українське громадське об'єднання — Товариство українських поступовців, що згуртувало сили українства й до 1917 року було єдиною діючою українською організацією ліберального напряму. Свою політичну платформу Грушевський базував у той час на принципах конституційного парламентаризму й автономії України.

  • У вересні 1907 року за участі Грушевського, що увійшов до його керівництва, створене нелегальне позапартійне українське громадське об'єднання — Товариство українських поступовців, що згуртувало сили українства й до 1917 року було єдиною діючою українською організацією ліберального напряму. Свою політичну платформу Грушевський базував у той час на принципах конституційного парламентаризму й автономії України.

  • Початок Першої світової війни Грушевський зустрів у своєму маєтку в селі Криворівня в Карпатах. Через воєнні дії він не зміг одразу вирушити до Києва. Його маршрут пролягав через Угорщину, Австрію, а далі Румунією, що на той момент була нейтральною державою.

  • Повернувся історик до Києва 22 листопада 1914 року. Російська влада була вороже налаштована до вченого, наказ по губернському жандармському управлінні про його ув'язнення був датований ще 30 серпня 1914 року. 28 листопада 1914 року Грушевського заарештовано за звинуваченням у австрофільстві, шпигунстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців. Утримувався він у Лук'янівській в'язниці до 18 лютого 1915 року, за цей час допитувався не менше 16 разів. Слідство вів підполковник Самохвалов.





Лук’янівська в’язниця



Відправлений на заслання до Симбірська власним коштом у супроводі одного конвоїра, куди прибув 22 лютого 1915 року. Завдяки клопотанню Петроградської академії наук, Грушевському було дозволено переїхати до м. Казані та займатися науковою роботою з забороною викладацької діяльності. До Казані Грушевський переїхав з родиною 2 вересня 1915 року.

  • Відправлений на заслання до Симбірська власним коштом у супроводі одного конвоїра, куди прибув 22 лютого 1915 року. Завдяки клопотанню Петроградської академії наук, Грушевському було дозволено переїхати до м. Казані та займатися науковою роботою з забороною викладацької діяльності. До Казані Грушевський переїхав з родиною 2 вересня 1915 року.

  • 31 березня 1916 року вчена рада Львівського університету позбавила його посади професора. У вересні 1916 року переїхав до Москви, де розгорнув активну громадсько-політичну діяльність. Відновив роботу московської філії Товариства українських поступовців, брав участь у роботі видавництва «Украинская жизнь». Прагнув об'єднати опозиційні українські сили. Продовжував наукову роботу, працював в архіві МЗС Росії, Румянцевській бібліотеці (нині Російська державна бібліотека) над матеріалами до 8-го тому «Історії України-Руси».

  • Волю йому принесла Лютнева революція у Петрограді.



,,Проект організації Центральної Ради був моїм ділом''.(М .Грушевський)

  • Під проводом великого вченого Центральна Рада своїми чотирма Універсалами розпочала будівництво Української держави.



У Центральній Раді

  • 3 (16) березня 1917 року в Києві починає формуватися Українська Центральна Рада . яка заочно обрала Грушевського головою це рішення було одностайно

  • 13 (26) березня він повертається з Москви до Києва. 14 (27) березня виступив на Київському кооперативному з'їзді з вимогою національно-територіальної автономії України у федеративній Російській республіці.

  • 10 (23) червня Грушевський брав участь у проголошенні I Універсалу УЦР Звернувся до всіх українців із закликом самостійно організовуватися та братися до негайного закладення підвалин автономності. Як голова УЦР добивався від Тимчасового уряду поступок Україні.

  • 25 жовтня (7 листопада) збройний переворот більшовиків у Петрограді і невизнання ними УЦР,поклали край сподіванням Грушевського про перетворення Росії на федеративну республіку. 7 (20) листопада УЦР під головуванням Грушевського III Універсалом проголосила Українську Народну Республіку.



  • Наступ більшовиків на Київ викликав появу IV Універсалу. 9 (22) січня1918 ( фактично —11 (24) січня)на засіданні УЦР під головуванням та на пропозицію Грушевського УЦР проголосила УНР самостійною, вільною і суверенною державою українського народу. 25 січня (7 лютого0)разом з урядом УНР Грушевський залишив Київ, а28 січня (10 лютого) прибув до Житомира, де добивався ратифікації мирного договору з Німеччиною та надання УНР військової допомоги в боротьбі з більшовиками. На пропозицію Грушевського 12 (25) лютогона засіданні Малої ради в Коростені гербом УНР був затверджений тризуб. 9 березня 1918 року Грушевський вернувся до Києва..

  • По поверненні до Києва, Грушевський приділяв значну увагу конституційному процесові в Україні. Під його керівництвом розроблялася Конституція незалежної УНР (прийнята 29 квітня 1918 року), згідно з якою верховним органом влади УНР проголошувалися Всенародні збори, які безпосередньо здійснювали вищу законодавчу владу в УНР і формували вищі органи виконавчої та судової влади. Скликати Всенародні збори і проводити їх мав голова, обраний Всенародними зборами.

  • 29 квітня в Києві відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського,Грушевський перейшов на нелегальне становище. Відмовився від пропозиції увійти до складу академії, створеної гетьманом Скоропадським.



Основні документи Центральної Ради



Грушевський — академік

  • Але після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року та усунення з посади ображений Грушевський відійшов від активної політичної діяльності та емігрував за кордон.

  • В 1919 році заснував Український інститут у Відні,видавав українські часописи.

  • У березні 1924 року повернувся в Україну. У тому ж році обраний членом Української академії наук,1929 році-академіком Академії наук СРСР. Останні роки були сповнені трагічних подій.

  • У березні 1924 року з сім'єю переїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Очолював археографічну комісію ВУАН, метою існування якої було створення наукового опису видань, надрукованих на території етнографічної України в XVI–XVIII століттях. При цій комісії у зв'язку з 350-річчям друкованої справе в Україні був створений комітет, секретарем якого був признании Володимир Барвінок. Через шість років його обрали дійсним членом Академії наук СРСР. У 1924–1931 роках очолював історичні установи ВУАН.

  • 14 квітня 1926 року Політбюро ЦК КП(б)У в постанові «Про Українську академію наук» висловилося за можливість підтримати кандидатуру Грушевського на посаду президента ВУАН. 3 жовтня 1926 року відбулося урочисте вшанування Грушевського у зв'язку з 60-літтям від дня народження та 40-літтям наукової діяльності. 12 січня 1929 року загальні збори АН СРСР обрали Грушевського дійсним членом. 25 квітня 1929 року на засіданні загальних зборів АН СРСР Грушевський поставив питання про потребу створення в її складі Інституту української історії.



  • Інститут

української історії

З осені 1929 року почався погром історичних установ, створених Грушевським. У листопаді-грудні 1929 року сесія Ради ВУАН почала ліквідовувати комісії, якими керував Грушевський (остаточно ліквідувала 1933 року). У вересні 1930 року закрито НДКІУ. 11 грудня цього ж року партійний осередок ВУАН ухвалив рішення про посилення ідеологічної боротьби з Грушевським і його теоріями шляхом читання рефератів із критикою його поглядів. У січні 1931 року на засіданні історичних установ ВУАН замість історичної секції, очолюваної Грушевським, створено історичний цикл. Більшість співробітників і учнів Грушевського було заарештовано й заслано.

  • З осені 1929 року почався погром історичних установ, створених Грушевським. У листопаді-грудні 1929 року сесія Ради ВУАН почала ліквідовувати комісії, якими керував Грушевський (остаточно ліквідувала 1933 року). У вересні 1930 року закрито НДКІУ. 11 грудня цього ж року партійний осередок ВУАН ухвалив рішення про посилення ідеологічної боротьби з Грушевським і його теоріями шляхом читання рефератів із критикою його поглядів. У січні 1931 року на засіданні історичних установ ВУАН замість історичної секції, очолюваної Грушевським, створено історичний цикл. Більшість співробітників і учнів Грушевського було заарештовано й заслано.

  • 7 березня 1931 року Грушевський переїхав до Москви.



Останні роки життя та смерть

  • Від 1931 року змушений був жити в Москві. У січні 1934 року Володимир Затонський виступив на сесії ВУАН, зробивши основний акцент на критиці академіка Грушевського. Близькість до російських кадетів, орієнтація на німецький імперіалізм у боротьбі з «навалою більшовизму», звинувачення у дворушництві, сумнівність наукової порядності — далеко не повний перелік «гріхів», які посипалися на вченого.

  • 23 березня 1931 року Грушевського заарештували як «керівника Українського націоналістичного центру», вигаданого чекістами. Коли він відмовився визнавати ті «свідчення», які з нього «вибили» слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 5 січня 1933 року справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас, поясненням-вердиктом — з огляду на його… смерть.



Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Операцію з його видалення провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом не був, а перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом. Помер від сепсису  через три дні після операції. Серце зупинилось о другій годині дня.

  • Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Операцію з його видалення провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом не був, а перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом. Помер від сепсису  через три дні після операції. Серце зупинилось о другій годині дня.

  • Наступного дня газета «Вісті» вмістила повідомлення від Ради Народних Комісарів УСРР про смерть Грушевського. У постанові Раднаркому зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: Поховати академіка Грушевського М. С. в столиці України — Києві. Похорон взяти на рахунок держави. Для організації похорону утворити урядову комісію в такому складі: тт. Порайко (голова), Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський. Призначити сім'ї академіка Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб. на місяць».



Історична пам'ять

  • Історична наука була головною справою життя Михайла Грушевського,автора 2000 праць з історії України,проте він залишив свій неоднозначний слід і в політиці. У пам’яті народу він залишився не тільки як автор досліджень про Україну, як її найкращий знавець,але і як один з головних творців її історії,засновник незалежної Української держави. Його ім’я увінчине в назвах багатьох вулиць і площ, українських грошах (50гривень) низці пам’ятників та музеїв,художніх творах.









Епілог

  • На тернистому шляху зустрілися троє: історик, держава та український народ , але їм так і не судилося зустрітися…



Дякую за увагу!!!

  • Підготувала учениця 10-го класу Казанківської загальноосвітньої школи№1-Чернишова Олеся




Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) iconВ’ячеслав Артюх значення статті грушевського «звичайна схема «русскої» історії…» для формування української ідентичності
Сумчани в колі Грушевського : тези доповідей та повідомлень наукових краєзнавчих діалогів, присвячених 150-річчю від дня народження...
М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) iconМихайло Грушевський: історик чи політик? Хто ж він є насправді ?
Однією з таких особистостей, без перебільшення, був Михайло Сергійович Грушевський. Тому я хочу розповісти про цю видатну людину,...
М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) iconЯновська Оксана Юріївна, учитель Миколаївської зош I iii ступенів №24 Михайло Грушевський людина, політик, історик

М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) icon200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814 – 1861), українського поета, художника, мислителя
Яцюк В. Не забудьте пом'янути Шевченківська листівка як пам'ятка історії та культури 1890–1940. 195–річчю від дня народження присвячується...
М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) icon119-річчю з дня народження Н.І. Махна (м. Гуляйполе, 11. 11. 2006 року)
Від минулого до сьогодення: історичний І політичний портрет Н.І. Махна. Матеріали Круглого Столу, присвяченого 119-річчю з дня народження...
М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) iconПерлина українського театру До 150-річчя від дня народження Марії Заньковецької
Перлина українського театру: До 150-річчя від дня народження Марії Заньковецької: Методично-бібліографічні матеріали / Укладачі:...
М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) iconVii короленківські читання збірник наукових праць О. Ніколенко щоденник в. Г. Короленка 1917 року
Присвячується 155-річчю В. Г. Короленка та 95-річчю Полтавського державного педагогічного університету
М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) iconДо 150-річчя з дня народження О. Кобилянської

М. С. Грушевський -історик, політик, громадянин. Біографія. 150-річчю з дня народження присвячується (1866-1934) iconОленокосогорівська зш І-ІІІ ступенів Спецвипуск присвячений 90-річчю з дня народження В. О. Сухомлинського біографія
Легенда про те, як Бог благословляє діток (рука, серце, голова ) а дитинку, що народилася у сім’ї Сухомлинських, особливо благословив,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка