М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби



Сторінка11/28
Дата конвертації11.04.2017
Розмір6.86 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   28

Олександр Олександрович Блок


(1880-1921)
«Он был надменен и высок, / Лицом девичьим смугло-розов. / На золотом огне морозов/ Он кудри легкие ожег. // Он был угрюм и тверд, как сталь, / Смотрел вокруг холодным взглядом. / В глазницах, опаленных адом, / Ютилась звездная печать…// И, наконец, он был… никем. / Его душа к земле ослепла. / Он был остывшей грудой пепла. / Да свитком ангельских поэм» – в такому образі постав перед одним із поетів-сучасників Олександром Кочетковим великий російський поет Олександр Блок. Творчість О.Блока, яка припадає на перші два десятиліття початку ХХ ст. А.Ахматова назвала “пам’ятником початку доби”. І дійсно, О.Блок став для сучасників справжньою “живою легендою”, уособленням найкращих здобутків “срібного століття” російської поезії, визнаним главою російського символізму і одним з найвизначніших представників російської поезії в цілому, масштаб поетичного генію якого М.Асєєв і К.Чуковський , наприклад, порівнювали з Лєрмонтовим. «Його лірика була воістину магією. – Писав К.Чуковський. – Такою в усякому разі відчувало її наше покоління. …Блок був гіпнотизером величезної сили, а ми були зразковими медіумами. Він робив з нами усе, що хотів, тому що сила його лірики укорінювалась не стільки в словах, скільки в ритмах. Слова могли бути незрозумілими і нечіткими, але вони були носіями таких чарівних ритмів, що, заворожені і одурманені ними, ми підпадали під їх дію майже насильно».

Життя Блока небагате на зовнішні події. Він народився в Петербурзі, в сім’ї, що належала до кола старої російської інтелігенції (батько – професор-юрист, дід О.Бекетов – знаменитий біолог, ректор Петербурського університету, мати, бабка, тітки – письменниці і перекладачки). Виховувався в родині діда, закінчив гімназію(1891-1989), а потім юридичний факультет Петербурзького університету (1898-1901). Змалку почав писати вірші, а справжній поштовх до творчості відчув після знайомства влітку 1898 р. з донькою знаменитого хіміка Д.Менделєєва Любов’ю Дмитрієвною. Вона стане його дружиною, а її образ знайде відображення в понад 800 поезіях Блока. Літературний дебют Блока відбувся в 1903 р. в журналі “Новий шлях”, де був опублікований цикл з 10-ти віршів поета. Вже першими збірками Блок здобув надзвичайну популярність і одразу висунувся в число провідних поетів сучасності. Постійно поет живе в Петербурзі, влітку найчастіше – в родовому маєтку в Шахматово. В 1909, 1911 і в 1913 рр. здійснює закордонні мандрівки (Італія, Франція, Німеччина). Влітку 1916 р. Блок був призваний в діючу армію і служив в інженерно-будівельній дружині, яка зводила фортифікаційні укріплення в прифронтовій полосі, в районі Пінська. Після революції 1917 р. деякий час Блок працював в Надзвичайній слідчій комісії, яка розслідувала діяльність царського уряду. Ставлення до обох російських революцій у Блока було неоднозначним. З одного боку, він симпатизував декларованим ними прагненням до демократичних перетворень, але, з іншого боку, симпатії Блока були значною мірою ідеалізовані: революцію він сприймав крізь призму своїх містичних теорій про загибель старого світу і народження нової ери – гуманізму, “братского пира труда и мира” (“Скіфи”). В останні роки життя Блок займається культурно-просвітницькою діяльністю, працює в Державній комісії по виданню класиків, в видавництві “Всесвітня література”, в Великому драматичному театрі, в Союзі поетів. Твереза оцінка революційної дійсності, її трагічна розбіжність з уявленнями Блока про “новий світ” викликають у ньому глибоку душевну депресію. В квітні 1921 р. Блок важко захворює (запалення серцевих клапанів, яке супроводжується психічним розладом), а 7 серпня того ж року помирає. Його смерть сучаники сприйняли як кінець епохи, етапний і трагічний злам культурного розвитку Росії. К. Фєдін писав у цьому зв’язку: “Блок помер молодим, але ми з подивом відчули, що разом з ним в минуле відійшла попередня, стара епоха, та, яка, доживши до революції, зробила крок у її володіння, немовби вказавши напрямок руху, і впала, знесилена тягарем свого далекого шляху. Стало очевидним, що вже ніхто звідти не зробить такого кроку, а якщо і зможе повторити його, в ньому все рівно вже не буде тієї мужньості і тієї туги за правдою майбутнього, які виявив Олександр Блок». Поезія Блока становить вершину російського символізму. Вона значна за обсягом і різноманітна за тематикою та ліричним пафосом. Завдання її систематизації та вивчення значно полегшує та обставина, що, готуючи в 1911 р. перше 3-томне видання “Собрания стиховторений” Блок сам, по суті, визначає головні ідейні орієнтири, світоглядні акценти, мотиви та характер еволюції в часі своїх поетичних образів. Три книги своїх віршів (кн. 1 – “Вірші про Прекрасну Даму”; кн. 2 – “Несподівана радість”; кн. 3 – “Снігова ніч”, з якою умовно можна співвіднести близьку за характером та настроями подальшу (1911-1920 рр.) творчість поета) сам Блок розглядає як своєрідну автобіографічну трилогію, яку він ще називає “трилогией вочеловечения”. В загальній еволюції власної поетичної біографії Блок відповідно виділяє три хронологічні етапи: містичної “тези” (1900-1903), скептичної “антитези” (1904-1907) і “синтезу” (творчість після 1907 р., в якій центральне місце відводиться віршам про Росію). Свої вірші Блок компонував не у хронологічному порядку, а у послідовності, що найбільш логічно відбивала саморозвиток його ліричної трилогії, що стала, за словами З.Мінц, “розповіддю про шлях “Я” від початкової гармонії (“первая любовь” на “синем береге рая”) до хаосу та трагізму реальності, а далі – до великого подвигу боротьби за звільнення Краси (Батьківщини, жінки, усього, що страждає і гине) і до створення Нового життя”. Сам Блок етапи еволюції свого поетичного шляху характеризував так: «…від миттєвості занадто яскравого світла – через необхідний, вкритий трясовиськами, ліс – до відчаю, прокляття, «відплати» і… до народження людини «суспільної», митця, який мужньо дивиться в обличчя світу, який отримує право вивчати форми… вдивлятися в контури «добра і зла» – ціною втрати частки душі».

Першу книгу, в центрі якої образ Прекрасної Дами, склали три цикли, що об’єднують блоківські вірші 1898-1904 рр. Книгу відкриває цикл “Ante lucem”, тобто “до світла”, як інакомовно поет називає перод свого життя до зустрічі з Л.Д.Менделєєвою. Вміщені тут вірші виступають як своєрідний пролог до другого, центрального циклу книги – “Вірші про Прекрасну Даму”. «Вірші про Прекрасну Даму», - писав сам Блок в березні 1908 року, - це вранішня зоря, ті сни і тумани, з якими втсупає у боротьбу душа з тим, аби отримати право на життя. Самотність, темрява, тиша – закрита книга буття, яка приваблює недосяжністю… Там усе майбутнє – за сімома печатками. В ранковій імлі проглядає вже чародійний, Єдиний Лик, який з’являвся у видіннях над полями та містами, який постане переді мною в кінцевій точці буття». Чи не найбільш точну характеристику образам і загальній емоційно-смисловій атмосфері цього циклу дав В.Брюсов в своїй статті “Олександр Блок”. Коло младосимволістів, до якого належав Блок, за висловом В.Брюсова, було переконано, що наблизився “кінець всесвітньої історії” і що от-от відбудеться вселенський переворот, який кардинально змінить життя суспільства. Усі події, які відбувалися навколо, вони сприймали як утаємничені символи, як прообрази і передзнаменування близьких змін, і намагалися розгадати їх містичний сенс. Такими настроями пронизана уся перша книга. Центральний її образ – Прекрасної Дами – безпосередньо навіяний постаттю Л.Д.Менделєєвої, в яку закоханий Блок. Але за його реальною, хоча й ідеалізованою основою, міститься більш глибокий містичний смисл. Символічна перспектива цього образу має на увазі божественне, вічно жіноче начало, яке проникне в наш світ і відродить його (Блок тут наслідує вчення В.Соловйова з його містичними пророцтвами: “Вечная женственность ныне/ В теле нетленном на землю идет»). В циклі ім’я Прекрасної Дами асоціюється для поета і з багатьма іншими символічно значимими образами. К.Чуковський, тодішній сучасник Блока, пише у цьому зв’язку: « І таємницею таємниць блу адля нього та Утаємничена, якій він присвятив свою першу книгу і яку називав в цій книзі Вічною Весною, Вічною Надією, Вічною Жоною, Вічно Юною, Недосяжною, Незрозумілою, Незрівненною, Володаркою, Царівною, Берегинею, Сутінковою Потаємною Дівою. Утаємниченість була її головною рисою. Ми не знали, звідки вона, хто вона, де вона, яка вона, знали лише, що вона утаємничена». Себе ж поет уявляє скромним слугою цієї Дами і свою місію визначає так: “Светить в преддверьи Идеала/ Туманным факелом своим») Увесь цикл пронизаний пафосом очікування її приходу і вселенської катастрофи, якою він супроводжуватиметься: «надо мной небосвод уже низок, / Черный сон тяготеет в груди. / Мой конец предначертанный близок / И война и пожар впереди» ). І лише в віршах останнього циклу книги “Роздоріжжя” з’являються більш конкретні і життєві образи реальності, а в окремих творах (“Фабрика”, “З газет”) звучить навіть соціально-критична тематика, реалізована через протиставлення образів «ситих» і «голодних» та вияву протесту проти соціальної експлуатації.

Друга книга, що увібрала до себе вірші 1904-1908 рр., складається з 7-ми поетичних циклів “Бульбашки землі”, “Нічна фіалка”, “Різні вірші”, “Місто”, “Снігова маска”, “Фаїна”, “Вільні думки”. Головний пафос книги, викликаний душевною кризою, сумнівом поета щодо здійсненності тих ідеалів, які він зв’язував з образом Прекрасної Дами. Причиною кризи стали також і події першої російської революції, які не підтвердили пророцтва щодо близької вселенської катастрофи та очікуваного приходу Небесної Царівни, і ідейні непорозуміння з дружиною В вірші Блока вривається демонічне, темне начало, втілене в образах болота та його фантастичних мешканців (кудлаті троллі, чортенята, чаклуни та інш.) а також снігового вихору (образи циклу “Снігова маска”). Прекрасної Дами більше нема, вона “в поля ушла без возврата”, себе ж ліричний герой цього часу називає “невоскресшим Христом”. Образи “храмів”, в яких він найчастіше перебував, витісняється образами “трактирів”. Втім, головний мотив першої книги, пов’язаний з пошуками Прекрасної Дами, все ж не зникає повністю, але змінюється її образ – тепер вона з’являється у вигляді Сніжної Діви або Незнайомої, переважно на вулицях страшного міста або ж в трактирах. Смислова наповненість цього образу подвійна. З одного боку, він зберігає в собі колишні елементи обоготворення і поклоніння, а, з іншого, додає до них риси іронії, роздратування, відчуття невиправданих сподівань. Характерними зразками можуть служити програмні вірші “Незнайома” і “Про доблесті, про подвиги, про славу…” Образ світу в віршах цього періоду наскрізно трагічний, пронизаний мотивами занепаду і смерті (наприклад, “Дівчина в церкві співала в хорі…”). Основний ідейний пафос віршів цього періоду – подвійне відчуття любові-ненависті ліричного героя до життя і світу людей. Це відчуття є головним і у вірші “Весно, весно, без меж і без краю…”, де в кінцевому рахунку перемагає все ж відчуття любові.

  • Незнайома (1906). Вірш увійшов до збірки «Несподівана Радість»(1907), яку сам Блок оцінював як «перехідну книгу», тобто таку, в якій поряд з містичними настроями очікування вселенського оновлення і приходу Прекрасної Дами починають звучати й настрої розчарування і зневіри у декларованих ідеалах. «Незнайома» була написана 24 квітня 1906 року і відразу ж стала одним із найбільш знаменитих віршів Блока. К.Чуковський був присутнім на першому публічному прочитанні «Незнайомої»: «Я пам’ятаю ту ніч, на світанку, коли він вперше прочитав «Незнайому»… Читав він її в знаменитій башті Вячеслава Іванова, поета-символіста, у якого кожну середу збирався на усю ніч увесь артистичний Петербург… Блок, повільний, зовні спокійний, молодий, засмаглий… на наше невідступне прохання вже в третій, в четвертий раз прочитав цю безсмертну баладу своїм стриманим, глухим, монотонним, безвільним трагічним голосом. І ми, вбираючи до себе її геніальний звукопис, вже наперед страждали, що її зачарування скінчиться… і раптом, тільки-но він вимовив її останнє слово, як з Тавричного саду, який був під нами, якась повітряна хвиля донесла до нас багатоголосся солов’їного співу. І тепер кожен раз, коли, перегортаючи збірки Блока, я зустрічаю там вірші про Незнайому, мені уявляється: квадратна залізна рама на тлі петербурзького білого неба, молодий, засмаглий, щасливий своїм натхненням поет, що стоїть на перекладці, і ця хвиля солов’їного співу, в якому було стільки для нього рідного».

«Незнайома» вразила не лише шанувальників і знайомих поета. Сам Блок також довгий час, за свідченням сучасників, перебував під своєрідною «магією» її впливу. Як пригадував один з близьких друзів, Є.Іванов, 9 травня 1906 року Блок повіз його на прогулянку в Озерки: «Пішли на озеро, де «скрипіння веслами» і «жіночі верески і крик»… Потім Саша з якоюсь ніжністю до мене, як Вергілій і Данте, вказував на золотавий «крендель в булочній», на вивіски. Усе це він показував мені з великою любов’ю, немовби бажаючи окреслити переді мною той шлях, який вів його в той вечір, коли з’явилася «Незнайома». Нарешті привів на вокзал Лзерковський… З великого венеціанського вікна було видно «шлагбауми», на усе це він вказував за віршами. Крізь вікно видно залізницю… Потяги йдуть один за одним… Зеленуватий світанковий шматочок неба то закривається, то відкривається. Ось з цими пролітаючими машинами і пов’язана поява у вікні незнайомої…»

Тематично «Незнайома» Блока розпадається на дві частини. В першій частині ( перша – шоста строфи) описується реальний світ, в другій частині (сьома – тринадцята строфи) – світ ілюзій, виявлений через образ таємничої Незнайомої. Ситуативне тло, на якому розгортаєтьс сюжет твору, - це уявна зустріч в заміському ресторанчику ліричного героя з таємничою жінкою, образ якої він у своїй уяві наділяє романтичними і містичними рисами.

В першій частині твору ескізно окреслюються картини заміського побуту – ресторанні сцени, п’яні вигуки, прогулянки місцевих дон-жуанів з дамами сумнівної поведінки, які, в загальному рахунку, створюють образ заземленого, монотонного і знудьгованого обивательського існування, позбавленого високих поривань і взагалі будь-яких виявів духовності. Окресленим деталям, що виявляють міщанський побут, смислоакомпонують такі ж ескізні пейзажні деталі – «безглуздий диск на тлі небесному», над озером – «жіночі верески і крик», навіть п’янке повітря весни обертається на «весни хмільний і тлінний дух». «Перехрещення сфер побуту і природи, - пише Є.Скороспєлова, - народжує враження розладу, дисгармонії буття». Враження нудьги і одноманітності, що пронизує міщанський побут, підсилено потрійним повтором «щовечора».

Різко констрастує з заземленою атмосферою першої частини твору образ Незнайомої, який з’являється в другій частині і окреслюється в романтично піднесених барвах, асоціюється із таємничим посланцем світу справжньої краси і благородства. Контраст, який виникає між образами першої і другої частини твору, Блок підсилює і специфічними прийомами підбору необхідних слі та їх синтаксичних сполучень. Дійсно, за спостереженнями Є.Еткінда, «в зовнішньому світі панують дисгармонічні, потворні звуки – п’яні окрики, дитячий плач, скрипіння веслами, жіночий вереск… Враження антимузикальності посилено різкими, схожими на крик односладовими словами, які також домінують на римах: приглух, дух, дач, плач, виск, диск». Зовсім в іншому стилістичному ключі поданий образ Незнайомої. Тут домінують підкреслено ідеалізовані барви: вбрана в шовк жіноча постать, блакитні очі, тонкі руки з перстнями, п’янкий аромат духів і туманів, темна вуаль… Пізніше, в одному з листів Блок іронічно зауважував, що після «Незнайомої» з’явилась навіть «якась астральна мода» на вбрання у стилі його героїні. Втім, у його твору це не прикмета моди, а характерні для символіки Блока риси, через які він виявляє ідеальний жіночий образ.

Контраст, який виникає між двома частинами твору на лексичному рівні, посилений Блоком і через прийоми звукопису. За спостереженнями І.Крука, «в першій частині твору (1-6 строфи) – суцільна какофонія, звуки самі різноманітні. Проте і тут вчувається певна закономірність. В парних рядках третьої строфи дається лише по два звуки в сильній позиції: а-ы, и-ы. В цих же рядках багатоскладові слова («заламывая котелки», «испытанные остряки») утруднюють прочитання, і це яскраво відтінює ту гнітючу, важку атмосферу, яка тут описана. Починаючи з 7-ї строфи (7-9) переважають звуки а і е, що створюють своєрідну музику зачарування: «И каждый вечер, в час назначенный… Дыша духами и туманами… И веют древними поверьями…» Далі, по мірі того, як образ Незнайомої все більше віддаляється, - починається спад, в музику вірша проникають нові звуки, знову з’являється рівнозвучність, що створює не плавну мелодію, а немовби різноголосся: и-а-у, е-и-е-у. І в передостанній строфі – заспокійливе у в заключному рядку і римі. Знову какофонія, знову багатозвучність. Це виправдано сюжетом і композицією вірша: ліричний герой, на мить зачарований дивовижним видінням, повертається до початкового настрою”.

Виявлений через образ Незнайомої ідейний зміст твору не має однозначного тлумачення. Найчастіше цей образ інтерпретують як символ того світлого, одухотвореного життєвого начала, до якого прагне душа ліричного героя твору, і яке вона знаходить в світі реальному, де істину можна відшукати хіба що у вині. Безперечно, образ Незнайомої підноситься над світом бездуховності і міщанської заскорузлості і в цьому слід бачити його позитивний зміст, визначений в межах твору. Але окреслений в творі образ Незнайомої, взятий в більш широкій, а саме – загальній смисловій перспективі його творчості цього періоду, набуває і деяких негативних рис. Передусім він закономірно сприймається як смислова паралель до образу Прекрасної Дами, під знаком оспівування якої минув початковий період творчості Блока. Співвіднесення двох образів засвідчує певне розчарування і сумнів поета: Незнайома – хоча і романтична, але земна жінка, і її образ більше не уособлює тієї космічної мудрості, про яку так натхненно писав Блок у своїх ранніх віршах і яку він пов’язував з образом Прекрасної Дами. З цього боку, образ Незнайомої може бути прочитаний як згасаючий відблиск колишніх містичних ілюзій Блока. Про те, щоподібні настрої володіли в той час Блоком свідчать і інші його вірші, тематично споріднені з “Незнайомою” (“В ресторані”, “Чорний ворон у сутінку сніжнім”) а також лірична драма “Незнайома”, яка не лише однойменна за назвою, але й писалася майже одночасно з віршем (була закінчена 11 листопада 1906 року).




  • Про доблесті, про подвиги, про славу… (1908). За формою вірш представляє з себе монолог, з яким ліричний герой звертається до уявної співрозмовниці, коханої, яка пішла від нього, залишивши про себе лише спогади, матеріалізовані в образі «лиця в оправі», що його зберігає на своєму столі герой. Основна тема вірша – муки кохання, що зринають у спогадах ліричного героя, при цьому, локалізовані в межах цієї теми образи виразно інтертекстуальні, тобто явно спрямовані на смислове співставлення з іншим твором на тему кохання, а саме знаменитим пушкінським віршем «Я пам’ятаю мить чудову». Зв’язок двох творів виявлений вже на рівні словесної переклички: «Передо мной явилась ты» — «Передо мной сияло на столе»; «И я забыл твой голос нежный» — «И я за­был прекрасное лицо»; «Шли годы. Бурь порыв мя» тежный…» — «Летели дни, крутясь проклятым роем…»; «Душе настало пробужденье» — «И вспомнил я тебя пред аналоем»; «Звучал мне долго голос нежный и снились милые черты» — «Ты, милая, ты, нежная, нашла». На сюжетно-тематичному рівні зв’язок двох творів додатково підкреслює масштабність і глибину душевної драми, що її переживає герой, посилює її одухотвореність і її протиставленість звичайним земним почуттям. Втім, є й суттєва різниця між обома творами. Якщо у творі Пушкіна драма, яку переживає герой – це інтимна «серцева» травма з оптимістичним, світлим фіналом, то у Блока вона символічно співвідноситься з драмою цілого поетичного покоління символістів, містичні очікування яких на прихід Прекрасної Дами, не виправдались. Тому фінал твору звучить песимістично: ліричний герой Блока усвідомлює неможливість нової «чудової миті».




  • Весно, весно, без меж і без краю…(1907). Вірш відкриває цикл «Закляття вогнем і темрявою» і становить одну із провідних його тем. Вірш побудований у формі ліричного монологу, адресованого через риторичне звертання до весни. Весна – центральний образ блоківського вірша, який виявляє кілька символічних значень. Передусім з образом весни асоціативно співвіднесене кохання ліричного героя до жінки, постать якої з’являється у вірші лише епізодично, але забарвлює своїм образом його схвильовану емоційну атмосферу, мотивує п’янкість почуттів і поривань героя. Але крізь образ кохання у вірші проступає й інше, більш глибоке символічне значення весни. Її образ символізує життя і одночасно ставлення до нього з боку поета. В період «Віршів про Перкрасну Даму» в поезії Блока домінував позитивний, але співвіднесений з його містичними очікуваннями вселенського оновлення образ весни: «Верю в Солнце Завета, / Вижу зори вдали. / Жду вселенского света/ От весенней земли». Розчарування, пов’язані з тим, що містичні очікування символістів не виправдались, відбились і в образі весни у віршах Блока. Бдругий період його творчості відкривають образи весни, пов’язаної з таємничими, чаклунськими і темними силами. Весна інколи споріднена і з образами заземленого обивательського існування ( у “Незнайомій”). Цикл віршів, написаних у квітні 1907 року змальовував образ “Непотрібнох весни”: “И вот из-за домов, пьяна, / В пустую комнату стучала/ Ненужно ранняя весна. / Она сера и неумыта, / Она развратна до конца, / Как свиньи тычатся в корыто, / Храпит у моего крыльца». У вірші «Весно, весно, без меж і без краю…», написаному через півроку (24 жовтня 1907 р.) образ весни-життя подвійний. У ставленні до нього з боку поета відчутні і окремі елементи ворожнечі і несприйняття. Але зрештою, незважаючи на усі перестороги, герой твору приймає життя, хоча й готовий протистояти його негараздам (на що вказує символічний образ щита).


Третя книга, що вбирає вірші 1907-1916 рр., складається з циклів “Страшний світ”, “Помста”, “Ямби”, “Італійські вірші”, “Різні вірші”, “Арфи і скрипки”, “Кармен”, “Солов’їний сад”, “Батьківщина”, “Про що співає вітер”. Провідним мотивом нової книги стає напружена внутрішня боротьба, яка точиться між світлими і темними силами в душі поета і, зрештою верх отримують світлі сили, у поета з’являється зацікавленість життям, його злободенними потребами і проблемами. Пафос рішучого повернення до життя домінує і у подальшій творчості Блока, однією з провідних тем якої стає тема батьківщини, Росії, її історичної долі та майбутніх перспектив (“На полі Куликовому”, “Скіфи”, “Дванадцять” та інш.). Росія стала для О.Блока новим поетичним міфом і новою духовною святинею, яку він втратив в образі Прекрасної Дами. 9 грудня 1908 року Блок писав К.С.Станіславському: «…стоїть переді мною моя тема, тема про Росію (питання про інтелігенцію і народ, зокрема), Цій темі я свідомо і остаточно присвячую життя. Усе більш яскраво усвідомлюю, що це – найактуальніше питання, саме головне, саме реальне».

Якщо в ранній ліриці Блока переважали казково-романтичні мотиви, через які він інтерпретував образ Росії, то в ліриці другого і третього періоду творчості образ Росії починає ускладнюватись мотивами, які надають йому соціально-філософського звучання. В окремих творах переплітаються образи Росії і образи жінки: Росія-красуня, Росія-наречена, Росія-дружина («Пісня долі»,1908; «Росія»,1908; «Осінній день»,1909 та інші). В циклі «На полі куликовому» і в «Скіфах» Росія осмислюється в історико-філософському ключі, як могутня сила, що стримала натиск Сходу на Захід, як нація, яка здатна постояти за себе і вибороти для себе велике і світле майбутнє. З темою Росії органічно поєднаний і один з найбільш значних і водночас суперечливих творів Блока – його знаменита поема «Дванадцять».




  • Дванадцять (1918). Поема була написана Блоком упродовж з тижнів, з 8 по 28 січня. При цьому більшу її частину він написав за два дні. Писати її він почав з середини, далі писав спочатку і в один день написав вісім пісень. Сам Блок пригадував пізніше, що писав поему «з поривом, пристрасно, гармонійно цілісно». «Сьогодні я – геній». – написав Блок, коли закінчив свою поему і засвідчив, що «кілька днів відчував фізично, слухом, великий шум навколо себе, шум суцільний (ймовірно, шум від руйнації старого світу)».

В поемі Блок через ланцюжок символічних образів (пожежі, крові, завірюхи, вітру та інш.) відтворює апокаліптичну картину приходу революції і загибелі старого світу. Композиційно поема розпадається на 12 невеличких главок-пісень, образи яких поєднані двома взаємоперехрещеними фабульними лініями. Перша і основна лінія пов’язана із зображенням червоноармійського патруля, який йде вулицями нічного Петербургу, друга, подана на тлі першої, змальовує любовну інтригу, яка розгортається між легковажною Катькою,її коханцем Ванькою і червоноармійцем Петрухою, який через ревнощі вбиває Катьку, а після вбивства страждає відчуттям провини. Поєднання фабульних ліній і зв’язок окремих образів у поемі виглядає як випадковий, ескізний, не приведений у чітку причинно-наслідкову подієву лінію. Втім, автор зумисне не розгортає фабульні лінії поеми, оскільки в центрі його зображення не вони, а соціально-психологічна характеристика поданих у зв’язку з ними образів. Збірний образ революційного патруля символічно уособлює народ, який більше не бажає миритися із своїм приниженим і безправним становищем і готовий виступити на рішучу боротьбу із старим світом. Цей останній зконцентрований у взаємоспіввіднесених і смислоримованих образах буржуя і старого, обшарпаного песа. Катька – центральний жіночий образ, дівчина-повія, що символізує аморальність і глибоку духовну кризу суспільства (А.Бєлий, наприклад, виводив смисловий ряд: Прекрасна Дама – Незнайома – Катька – як етапи еволюції жіночого образу у Блока, що відзеркалюють мотиви все більшого розчарування поета у його колишніх ідеалах). Блок не ідеалізує своїх червоноармійців, у зв’язку з їх образами звучать мотиви народної вольниці, розбурханої стихії, з якою постійно у поемі перекликаються образи стхії природної: вітру, завірюхи, снігу, що наскрізно пронизують картини дій патруля і зливаються у єдиному образі гнівної стихійної сили, що здійнялася над старим світом. В такому символічному смисловому наповненні Блок і сприймав революцію, в якій його цікавили не більшовицькі гасла, а давнє блоківське сподівання на «весняне оновлення» заскорузглого і бездуховного світу. В революційній стихії, що здійнялася над Росією, він намагається підшукати визначні історичні паралелі, і знаходить їх у християнстві, яке свого часу «оновило» язичницький, морально зубожілий Рим. Саме звідси несподівана поява у фіналі поеми образу Христа, який з кривавим прапором йде попереду революційного патруля, що своїм числом (12) наводить на аналогії із дванадцятьма учнями-апостолами Христа. Певну смислову недоречність образу Христа в змальованому революційному контексті Блок усвідомлював відразу. Про це свідчать його записи і усні висловлювання: «Що Христос йде попереду них – не підлягає сумніву. Справа не в тому, «чи гідні вони його», а страшно через те, що Він знову з ними, і іншого поки ще нема, а потрібен Інший - ?..» «Мені не подобається кінець «дванадцяти». Я хотів би, аби цей кінець був іншим. Коли я закінчив, я сам здивувався: чому Христос? Але чим більше я вдивлявся, тим ясніше я бачив Христа. І тоді ж я записав у себе: «на жаль, Христос». Втім, образом Христа Блок зовсім не мав наміру освятити революційні діяння більшовиків. Як справедливо зауважив один з критиків, В.Орлов, «Блок зовсім не мав на увазі релігійно «виправдати» або «освятити» революцію образом Христа, як це задлося окремим читачам і критикам його поеми. /…/ Суть справи полягає у тому, що стосовно Христа у Длока було своє уявлення, і поза цим уявленням неможливо збагнути символіку «Дванадцяти». Для Блока Христос зовсім не був символом релігійної «чистоти і святості», а символом, що знаменував інше – бунтарське, визвольне начало». Втім, образ Христа трактували і як містичне виправдання Блоком революції, і як її «невидимого ворога», в якого стріляють «гвинтівочки сталеві», оскліьки очевидної ідеологічної певності сам Блок за цим образом у поемі не окреслив.
Винятково важливим є внесок Блока у розвиток тематики, образного світу та віршової техніки російської поезії. Він збагатив її складними міфологічними та філософськими образами, в зв’язку з його лірикою, власне, вперше чітко було обгрунтоване (Ю.Тиняновим) поняття ліричного героя; Блок одним з перших широко почав вводити в російську поезію вишукані форми звукопису, нові зразки римування та розміри нового тонічного вірша (дольники, верлібри та інш.).

Запитання і завдання.

  • Охарактеризуйте основні етапи творчої еволюції Блока.

  • Назвіть головні поетичні цикли і визначте провідні мотиви і символи блоківської лірики.

  • Як ви розумієте образ Прекрасної Дами? Як і чому цей образ художньо еволюціонував в ліриці Блока?

  • Охарактеризуйте творчу історію та символічний зміст вірша "Незнайома" Блока.Як цей зміст виявляє себе через специфіку художньої форми вірша?

  • Розкрийте зміст вірша Блока " Про доблесті, про подвиги, про славу…"

  • Охарактеризуйте ідейний пафос та характер вирішення конфлікту у вірші Блока “Весно, весно, без меж і без краю…” Яке значення має у вірші символічний образ щита?

  • Поясніть проблематику та суперечливість ідейної основи поеми Блока "Дванадцять".




  • Рекомендована література: Авраменко А. А. Блок и русские поэты XIX ве­ка.— М., 1990; Горелов А. Гроза над соловьиным садом: Александр Блок.— М., 1973; Громов П. А. Блок, его предшествен­ники и современники.—2-е изд., доп.—Л., 1986; Долгополов Л. К. Александр Блок: Личность и творчество.— Л., 1980.; Долгополов Л.К. Поэмы Блока и русская поэма конца ХІХ-начала ХХ веков. – М.-Л.,1964; Енишерлов В. Александр Блок: Штрихи судьбы.— М., 1980; Лесневский С. “Путь, открытый взорам”. Московская земля в жизни Александра Блока.— М., 1980;Максимов Д. Поэзия и проза Александра Блока. – Л.,1981; Орлов В. Гамаюн: Жизнь Александра Блока.— М., 1980;Родина Т.М. Александр Блок и русский театр начала ХХ века. – М., 1972; Тимофеев Л.И. Александр Блок. – М.,1965; Турков А. Александр Блок.— М., 1981; Федоров А. Ал. Блок-драматург.—Л., 1988; Эткинд Е.Г. Композиция поэмы А.Блока “Двенадцать” //Русская литература. – 1972. - №1.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   28

Схожі:

М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби iconЛітература другої половини ХХ століття Історичне тло доби
...
М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби iconЗарубіжна література
Відповідно до наказу мон україни від 08. 05. 2015 №518 змінено назву предмета "Світова література" на "Зарубіжна література"
М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби iconЗарубіжна література Календарне планування на 5 клас. Лк «Література І культура» ек
Лк «Література І культура» ек «Елементи компаративістики» тл "Теорія літератури"ус «Україна І світ»
М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби iconЗарубіжна література
О. О. Ісаєва, Ж. В. Клименко, А. О. Мельник «Світова література». 11 клас. Рівень стандарту
М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби iconРозділ І. Історико-культурне тло розвитку українського мистецтва радянської доби 6

М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби icon11 клас світова література Із літератури першої половини ХХ ст
Він творив свої вірші без розділових знаків, бо вважав, що «знаки пунктуації не мають значення, бо справжня пунктуація – ритм І паузи...
М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби iconЛітература першої половини ХХ століття: тенденції розвитку, персоналії

М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби iconПрограма 5 клас Романюк Тетяна Василівна Зарубіжна
Зарубіжна література. Посібник для контролю навчальних досягнень учнів (за підручником Волощук Є. В.). Нова програма. 5 клас. Бережинці,...
М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби iconПрограми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання зарубіжна література
Предмет Зарубіжна література — важлива складова літературної освіти українських школярів
М. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби iconУкраїнська література 11 клас Українська література за межами України
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка