Магістерська робота



Сторінка3/6
Дата конвертації02.02.2018
Розмір1.24 Mb.
1   2   3   4   5   6

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ СВКП "ПІЩАНСЬКИЙ"
2.1 Організаційно - економічна характеристика СВКП "Піщанський"
Підприємство СВКП "Піщанський" розташоване у смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області. Ґрунти переважно чорноземні. Грунтово-кліматичні умови сприятливі для ведення сільського господарства, зокрема для вирощування озимої пшениці, ярих зернових культур, цукрових буряків, а також овочівництва, садівництва, виноградарства. Середня висота над рівнем моря — 232 м.

Клімат області – помірно-континентальний. Середня температура січня: -6°С, середня температура липня: +19°С, річна кількість опадів: 520-590 мм, з них 80% випадають в теплий період. Суми температур за період зі стійкими температурами, вищими від 5°С, тобто за вегетаційний період, досягають по області 2840-2930°С, а кількість тепла, яку одержують рослини в області за період активної вегетації (суми температур за період з температурами, вищими від 10°С), становить 2495-2580°С. Глибина промерзання ґрунту в області незначна і в середньому становить 15-20 см. Навіть у найсуворіші зими промерзання ґрунту незначне , сніг випадає на мокрий ґрунт.

У середньому за рік у Вінницькій області спостерігається 152 дні з опадами; найменше їх (по 9) у вересні та жовтні, найбільше (16) – у грудні. Отже, протягом року опади розподіляються нерівномірно. Відносна вологість повітря становить у середньому 78%, найменша вона у травні (66%), найбільша – у грудні (88%). Суми опадів змінюються з року в рік. Природно-кліматичні умови дозволяють вирощувати більшість районованих сільськогосподарських культур, у тому числі пшеницю, ячмінь, овес, гречку, цукровий буряк, картоплю, овочі [16].

При аналізі структури земельних ресурсів необхідно вивчити зміни співвідношення угідь сільськогосподарського призначення і не сільськогосподарського призначення , тенденції, темпи і причини цих змін, що дасть змогу не допустити або обмежити використання сільськогосподарських угідь, насамперед їх інтенсивної частини, для потреб безпосереднього не пов’язаних з вирощуванням сільськогосподарських культур.

Склад земельних угідь характеризує структура, під якою розуміють відсоткове їх співвідношення. Наявність і структура земельних угідь в СВКП "Піщанський" характеризують дані таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь


Угіддя

2014р.

2015р.

2016р.

га

%

га

%

га

%

Всього с.-г. угідь, га

525

100

525

100

524

100

в тому числі:



















рілля

492

93,7

492

93,7

492

93,9

Джерело:Звіт про основні економічні показники роботи СВКП "Піщанський"

Отже, як свідчать дані таблиці 2.1, земельна площа в 2014 році становила 525 га, а в 2016р. - 524 га. За два роки вона суттєво не змінилась.

Робоча сила є важливим елементом продуктивних сил суспільства, основним фактором виробництва. Люди в процесі праці, використовуючи природу і знаряддя, створюють всі багатства суспільства. Раціональне використання трудових ресурсів, правильна наукова організація праці, підвищення її продуктивності на основі комплексної механізації виробничих процесів є на даний момент одним з найважливіших завдань.

Трудові ресурси – це сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві та духовному житті суспільства. До них також віднесена і та частина населення, яка не бере, але може брати участь у виробництві продукції або надання будь-яких послуг.

До трудових ресурсів сільського господарства належать: працездатні чоловіки віком від 16 до 60 років, працездатні жінки віком від 16 до 55 років, підлітки до 16-річного віку; не працездатні чоловіки і жінки, які знаходяться у працездатному віці; учні віком 16 років і старші; робітники, службовці сільськогосподарських підприємств і установ, що тимчасово беруть участь у сільськогосподарському виробництві.

Наявність трудових ресурсів і забезпеченість ними підприємства СВКП "Піщанський" розглянемо в таблиці 2.2.



Таблиця 2.2

Трудові ресурси господарства та їх використання

Показник

2014р.

2015р.

2016р.

2016 р. у % до 2014р.

Середньорічна чисельність працівників, осіб.

31

28

14

45,1

в тому числі у рослинництві

25

22

14

56

у тваринництві

6

6

-

-

Джерело:Звіт про основні економічні показники роботи СВКП "Піщанський"
Як видно з таблиці 2.2, динаміка кількості трудових ресурсів має тенденцією до зменшення. У 2014 році чисельність працівників становила 31 чол., а у 2016 році - 14 чол.

Важливим показником для будь-якого сільськогосподарського підприємства є обсяг товарної продукції. Проаналізувавши його, ми можемо судити про значення культур в одержанні грошових надходжень і прибутків від реалізації готової продукції. Також склад і структура цього показника дозволяють визначити які галузі є основними, розвинутими чи допоміжними.



Розглянемо склад та структуру товарної продукції по досліджуваному господарству у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Продукція

2014р.

2016 р.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Зернові та зернобобові

1868,9

65,37

3600,5

62,3

Соняшник

393,1

13,75

2071,3

35,9

Кукурудза на зерно

905,4

31,67

2635,4

45,6

Цукрові буряки

101,2

3,54

-

-

Плоди (зерняткові, кісточкові)

0,8

0,03

-

-

Інша продукція рослинництва

16,6

0,58

36

0,62

Всього по рослинництву

2380,6

83,26

5707,8

-

Продукція скотарства

363,2

12,7

-

-

У тому числі яловичина

74,5

2,61

-

-

молоко

288,7

10,1

-

-

Всього по тваринництву

363,2

12,7

-

-

Послуги в сільському господарстві

115,3

4,03

67,5

1,1

Разом по рослинництву й тваринництву

2859,1

100

5775,3

100

Джерело:Звіт про основні економічні показники роботи СВКП "Піщанський"
Аналізуючи дані таблиці 2.3 можемо зробити висновок, що зернові займають найбільшу частку у структурі грошових надходжень, що свідчить про важливе значення зернових в одержанні виручки від реалізації продукції рослинництва і визначає спеціалізацію СВКП "Піщанський" – зерновий напрямок.

Як відомо, рівень розвитку зернового господарства визначається, насамперед, обсягами виробництва зерна, що, в свою чергу, залежать від розміру посівних площ, їх структури та врожайності [17].

Вища питома вага високоврожайних культур у структурі посівних площ дає змогу навіть при меншій площі одержувати значно більший валовий збір. Так само вищий рівень урожайності зернових забезпечує збільшення валового виробництва зерна.

Проаналізуємо динаміку посівних площ, урожайності та валового збору зерна за аналізований період (2014 – 2016 рр.) на основі таблиці 2.4



Таблиця 2.4

Динаміка виробництва озимої пшениці в господарстві СВКП "Піщанський"

Показник

2014 р.

2015 р.

2016 р.

2016 р. у % до 2014 р.

Площа посіву, га

181

71

101

55,8

Урожайність з 1 га, ц

29,5

19,9

37,5

127,1

Валовий збір зерна, ц

5344

1413

3791

70,9

Реалізовано зерна, ц

4723

1413

2857

60,5

Джерело:Звіт про основні економічні показники роботи СВКП "Піщанський"
Аналізуючи дані таблиці 2.4, можна зробити висновок, що площа посіву озимої пшениці у 2016 р. суттєво зменшилась порівняно з 2014 р., але урожайність збільшилась на 27,1 %, кількість реалізованої продукції також зменшилась. Тобто, можна прийти до висновку, що стан зерновиробництва в господарстві значно погіршився, оскільки реалізація зерна пшениці зменшилась та відбувся різкий спад урожайності.

Частина валової продукції, вироблена аграрними підприємствами, реалізується за різними каналами: державі, населенню, на ринку, підприємствам громадського харчування, споживчій кооперації й іншим установам та організаціям - її називають товарною. Важливим показником, що характеризує товарність виробництва валової продукції, є рівень товарності. Він визначається як відсоткове відношення обсягу товарної продукції до валової [18].

Основний напрям зростання товарності продукції - це насамперед підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, тобто зростання валової продукції сільського господарства. Важлива роль у підвищенні товарності продукції належить скороченню витрат на внутрігосподарські потреби підприємства, підвищенню якості насіння і кормів, економному їх витрачанню та зменшенню втрат у процесі виробництва, зберіганню, транспортуванню й реалізації продукції.

Проаналізуємо динаміку товарного виробництва сільськогосподарської продукції рослинництва в період з 2014 по 2016 роки у таблиці 2.5



Таблиця 2.5

Динаміка товарного виробництва озимої пшениці 2014-2016 рр.

Показник

2014р.

2015р.

2016р.

Вироблено продукції, ц

5344

1413

3791

Реалізовано продукції, ц

4723

1413

2857

Рівень товарності виробництва зерна, %

83,4

100

75,4

Джерело:Звіт про основні економічні показники роботи СВКП "Піщанський"
Аналізуючи дані таблиці 2.5, можна зробити висновок, що найбільший рівень реалізації продукції спостерігався у 2015 році і становив 1413 ц.

Організаційна структура управління підприємством - основа системи управління, яка визначає склад, підпорядкованість та взаємодію її елементів, окреслює необхідну кількість управлінського персоналу, здійснює його розподіл за підрозділами, регламентує адміністративні, функціональні та інформаційні взаємовідносини між працівниками апарату управління та підрозділами, встановлює права, обов'язки і відповідальність менеджерів тощо.

Зв'язки між елементами системи управління, які визначають відповідний тип організаційної системи управління підприємством, поділяють на:

- лінійні - виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління і передбачають підпорядкованість одного керівника іншому;

- функціональні - характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, проте між ними не існує адміністративного підпорядкування;

- міжфункціональні - мають місце між підрозділами одного рівня управління.



Залежно від існуючих зв'язків між елементами системи управління виділяють лінійну, функціональну, лінійно-функціональну, дивізійну, матричну організаційні структури та ін.[19].

Між елементами лінійної організаційної структури існують лише одноканальні зв'язки (рис. 2.1.1).


Рис. 2.1.1 Лінійна структура управління: К - генеральний керівник; Л - лінійний керівник; В - виконавець

image019.jpg
Функціональна структура управління передбачає поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління. При цьому кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функціональних відділів. Функціональна структура розширює функціональну орієнтацію, роблячи її панівною формою для підприємства (рис. 2.1.2)

Рис. 2.1.2. Функціональна структура управління: К - генеральний керівник; В - виконавець; Ф - функціональний керівник

image020.jpg

Дивізійна організаційна структура - це структура, що складається з самодостатніх відділів або підрозділів. Спираючись на товарну департаменталізацію, кожний підрозділ загалом зберігає самостійність, за якою його менеджер відповідає за результативність і має цілковите право приймати стратегічні та поточні рішення. За цією системою управління лише стратегічні функції управління здійснюються централізовано на корпоративному рівні, а кожен виробничий підрозділ має власну розгалужену структуру управління, яка забезпечує автономне його функціонування[20].

Лінійно-функціональна організаційна структура управління передбачає розподіл повноважень і відповідальності за функціями управління й прийняття рішень по вертикалі. При цьому управління організоване за лінійною схемою, а функціональні підрозділи апарату управління допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання (рис. 2.1.3).

Рис. 2.1.3. Лінійно-функціональна структура управління

image021.jpg

Відповідно до Господарського кодексу України власник підприємства здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом повинен укладатися колективний договір, який регулює виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Матрична організаційна структура є тимчасовою орг. структурою, яка створюється для вирішення конкретного завдання. В такій структурі крім звичайних функціональних підрозділів, які функціонують постійно, формуються так звані проектні групи (тимчасові колективи), які після завершення проекту розпускаються (рис. 2.1.4).

Матричний тип структури використовується фірмами, продукція яких має відносно короткий життєвий цикл і часто змінюється, тобто фірмами, яким необхідно мати добру маневреність у питаннях виробництва та стратегії.

Рис. 2.1.4. Матрична структура управління
управління підприємствами.

Дослідивши організаційну структуру управління на СВКП "Піщанський", можна зробити висновок, що дане підприємство має лінійну структуру управління.

Голова правління підприємства здійснює керівництво діяльністю підприємства. Він організовує складання всіх видів планів і контролює їх здійснення, забезпечує виконання договірних зобов'язань перед іншими підприємствами, державою, представляє підприємство у відносинах з державними органами та іншими установами і організаціями. У межах наданих прав він укладає договори з іншими організаціями, підписує грошові документи і відповідає за майно господарства[21].

Бухгалтер - економіст є керівником і організатором економічної і планової роботи в господарстві. Разом із галузевими спеціалістами він розробляє поточні і робочі плани, технологічні карти, організовує розробку питань інтенсифікації, концентрації і спеціалізації виробництва та інших заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості та рентабельності, раціональне використання трудових ресурсів, основних та оборотних фондів. Крім того, бухгалтер - економіст аналізує стан і розвиток господарства та його підрозділів, постійно працює над удосконаленням форм оплати праці, розвитком і поглибленням госпрозрахункових відносин, впровадження підрядних форм організації і оплати праці[22].

Головний бухгалтер здійснює керівництво веденням бухгалтерського обліку і звітності в усіх галузях виробництва та контроль за їх станом. Обов'язки його такі: складання фінансового плану , контроль за його виконанням , суворим додержанням фінансової дисципліни, здійсненням режиму економії на всіх ділянках виробництва, правильністю реалізації і використання продукції та ресурсів, за виконанням договорів та зобов'язань підприємств.

Разом з керівником господарства головний бухгалтер підписує річний звіт підприємства, всі фінансові та інші документи , пов'язані з витрачанням коштів і матеріальних цінностей.

Дану організаційну структуру управління підприємством можемо зобразити графічно, за допомогою схеми.

Рис. 2.1.5. Схема організаційної структури СВКП "Піщанський".

До переваг цієї організаційної структури управління належать:

1) чіткість і простота взаємозв’язків, отримання підлеглими несуперечливих, узгоджених між собою завдань та розпоряджень;

2) оперативність підготовки та впровадження управлінських рішень;

3) повна відповідальність керівника за результати діяльності;

4) забезпечення єдності керівництва зверху донизу, тобто дотримання принципу єдності розпорядництва, відсутність дублювання в роботі.

2.2 Результати фінансово-господарської діяльності підприємства.
Для обґрунтування фінансово-господарської діяльності підприємства та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексних аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують натуральні вартісні показники[23].

Натуральні показники самі по собі ще не вказують на рівень економічної ефективності виробництва, але є вихідними для її вимірювання. Адже врожайність сільськогосподарської культури повною мірою характеризує ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва і відображає лише один бік досягнутої ефективності.

Для визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат які забезпечили одержання наявної врожайності, бо один і той самий рівень врожайності може бути досягнутий при різних витратах або при рівновеликих витратах досягається різна урожайність.

Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному вигляді.

Найважливішим результативним показником сільськогосподарського виробництва є обсяг валової і товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий і чистий доход та прибуток [24].

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням результату до відповідних витрат на його досягнення або обсягом задіяних у виробництво ресурсів. Сукупність характеристик становить систему показників економічної ефективності виробництва зерна. Мова йде, зокрема, про врожайність, продуктивність праці, собівартість, ціну реалізації та рівень рентабельності.

Ця система показників є загальною для визначення рівня економічної ефективності виробництва зерна, однак має свої певні особливості при визначенні ефективності виробництва продовольчого й фуражного зерна.

При виробництві продовольчого зерна система показників включає:

• Урожайність;

• Затрати праці на 1 ц зерна або виробництво зерна з розрахунку на 1 люд.-год.;

• Собівартість 1 ц зерна;

• Ціну реалізації 1 ц зерна;

• Прибуток з розрахунку на 1 ц зерна;

• Рівень рентабельності.

Для визначення економічної ефективності фуражного зерна використовують показники:

• Урожайність;

• Вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га посіву;

• Затрати праці на 1 ц зерна, 1 ц к. о., 1 ц. перетравного протеїну;

• Собівартість 1 ц зерна, 1 ц к. о., 1 ц. перетравного протеїну;

• Ціну реалізації 1 ц зерна;

• Прибуток на 1 ц зерна;

• Рівень рентабельності.

За кількісним співвідношенням валового збору зерна до витрат на його виробництво або урожайності до витрат на 1 га посіву визначають рівень економічного ефективності виробництва зерна. Слід зазначити, що різні зернові культури потребують неоднакових матеріально-грошових витрат і трудових витрат, що в кінцевому рахунку разом з їх урожайністю визначає рівень економічної ефективності виробництва[25].

Істотне збільшення виробництва зерна та підвищення його економічної ефективності є необхідною умовою не тільки поліпшення забезпечення населення продуктами харчування, а й підвищення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках[26].

У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці – трудомісткість одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років собівартість 1 ц зерна постійно зростає.

Ціна – важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації зерна залежить від якості зернової культури. Так, щодо пшениці, ціни реалізації встановлені з урахуванням вмісту білка і клейковини.

Прибуток підприємств – це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна визначається як різниця виручки реалізації 1 ц зерна і собівартості 1 ц реалізованої продукції[27].

В умовах ринкової економіки кожний суб’єкт підприємницької діяльності намагається максимізувати прибуток, найбільш ефективно використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності. Рентабельність — найважливіша економічна категорія, якої намагаються досягти всі, хто займається підприємництвом. Рентабельний - це той, що дає прибуток, дохід, доцільний з погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати прибуток. Тому рентабельність являє собою важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує прибуток.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому не достатньо визначити величину прибутку. Необхідно співставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році.

Розвиток сільського господарства значною мірою залежить від стану матеріально-технічної бази, головною ланкою якої є капітал, його якісний склад та раціональне співвідношення. Економічне значення капіталу полягає в тому, що він є мірилом і основою розвитку продуктивних сил сільського господарства, забезпечуючи відповідний рівень і темпи збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці.

Основний виробничий капітал представлений знаряддями праці. Він включає основний капітал, який багаторазово бере участь у процесі виробництва, по частинах переносить свою вартість на створену продукцію, при цьому зношуючись і втрачаючи свою вартість.

Оборотний капітал представлений предметами праці. Він бере участь у процесі виробництва протягом лише одного виробничого циклу, втрачає при цьому натуральну форму і повністю передає свою вартість на заново створений продукт. Характер його обороту докорінно відрізняється від характеру обороту основного капіталу, що безпосередньо позначається на формуванні витрат, які включаються в собівартість продукції.

Розглянемо динаміку забезпеченості підприємства основним капіталом у таблиці 2.6.



Таблиця 2.6

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом

Показник

2014р.

2015р.

2016р.

2016 р. у % до 2014р.

Вартість основного капіталу, тис. грн

4061

4072

5181

127,6

на 1 га с-г. угідь

7,7

7,8

9,9

128,6

на 1 середньорічного працівника

131

145,4

370

282,4

Джерело:Звіт про основні економічні показники роботи СВКП "Піщанський"

Проаналізувавши дані таблиці 2.6, можна сказати, що у 2016р. вартість основних виробничих фондів збільшилась на 27,6 % порівняно з 2014р. Вартість основного капіталу на 1 га с-г. угідь, та на 1 середньорічного працівника у 2016р. порівняно з 2014р. значно зросла, і склала 28,17%, та 282,4% відповідно.

Незамінним показником при поточному плануванні виробництва, а також при визначенні фінансового положення підприємства є показник прибутковості.

Прибуток підприємства в загальному розумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства здають замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток.

Таким чином, прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.

Проаналізуємо рівень прибутковості підприємства СВКП "Піщанський" в таблиці 2.7

Таблиця 2.7

Результати господарської діяльності підприємства СВКП "Піщанський"


Показник

2014р.

2015р.

2016р.

2016 р. у % до 2014р.

Чистий фінансовий результат: прибуток, тис. грн

233

11

1109

476

на 1 га с-г. угідь

0,44

0,02

2,1

477,2

на 1 середньорічного працівника

7,5

0,4

79,2

1056

Джерело:Звіт про основні економічні показники роботи СВКП "Піщанський"

Проаналізувавши дані таблиці 2.7, можна сказати, що у 2016р. прибуток підприємства збільшився на 476% порівняно з 2014р. Прибуток на 1 га с-г. угідь, та на 1 середньорічного працівника у 2016р. порівняно з 2014р. значно збільшився, і склав 477,2%, та 1056% відповідно.

Важливою складовою господарського механізму є ціна. Ціна – це грошовий вираз вартості одиниці товару.

Економічну основу ціни становить суспільна вартість товару, що втілює вартість спожитих засобів виробництва і продукту, створеного необхідною і додатковою працею.

Основним фінансовим результатом виробничої і комерційної діяльності є прибуток.

Прибуток – це реалізована частина чистого доходу і визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Одним із підсумкових показників, які характеризують економічну ефективність сільськогосподарського виробництва є рівень рентабельності.

Рентабельність сільськогосподарського виробництва – це категорія, яка властива підприємствам на принципах господарського розвитку. Рентабельність означає, що підприємство відшкодовує свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержує прибуток. Визначення цього показника по окремих видах продукції дає змогу керівництву і спеціалістам господарств визначити види продукції, які є для підприємства прибутковими чи збитковими [28].

Проаналізуємо вище зазначені показники (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8

Собівартість і рентабельність виробництва зерна у СВКП "Піщанський"


Показники

2014р.

2015р.

2016р.

2016р. у % до 2014р.

Повна собівартість 1 ц зерна, грн.

147,8

283,6

252,6

170,9

Ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

157,8

241,6

331,8

210,3

Прибуток (збиток) на 1 ц зерна, грн.

10

-42

79,2

792

Рівень рентабельності (збитковості), %

6,8

-14,8

31,4

Х

Джерело:Звіт про основні економічні показники роботи СВКП "Піщанський"
Аналізуючи собівартість і рентабельність виробництва зерна, можемо зробити висновки, що у 2016 р. порівняно з 2014 р. собівартість 1 ц зерна за досліджуваний період збільшилась на 70,9 %. Ціна реалізації також збільшилась на 110,3%.

У 2015 р. підприємство отримувало збиток, у 2014 та 2016 рр. - прибуток. Отже прибуток на 1 ц зерна у 2014 р. становив 10 грн. Рівень рентабельності у 2014 р. становив 6,8% .

Низький рівень рентабельності у 2015 р. пояснюється тим, що підприємство, збільшивши обсяги реалізації, реалізувало майже всю продукцію за низькими, і саме за рахунок цього підприємство отримало збиток на 1 ц зерна у розмірі 42 грн.

Розглянемо також інші показники фінансово-господарської діяльності підприємства (таб 2.9 - 2.12)


Таблиця 2.9

Необоротні активи СВКП "Піщанський", тис.грн

Необоротні активи

2014р.

2015р.

2016р.

Незавершені капітальні інвестиції

813

813

813

Основні засоби

1219

1194

904

первісна вартість

3830

3830

3117

знос

2611

2636

2213

Довгострокові біологічні активи

342

81

81

Довгострокові фінансові інвестиції:

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств












інші фінансові інвестиції

17

17

17

Всього

2391

2105

1815

Джерело:Баланс (Звіт про фінансовий стан) СВКП "Піщанський"
Проаналізувавши дані таблиці 2.9, можна побачити тенденцію до зменшення необоротних активів на СВКП "Піщанський" з 2014 по 2016 рр. Незавершені капітальні інвестиції були незмінними і становили 813 тис. грн. Основні засоби зменшились з 1219 тис. грн. до 904 тис. грн з 2014 по 2016 роки відповідно. Довгострокові біологічні активи суттєво зменшились з 342 тис. грн. до 81 тис. грн. за період 2014-2016 рр.

Таблиця 2.10

Оборотні активи СВКП "Піщанський", тис.грн

Оборотні активи

2014р.

2015р.

2016р.

Запаси

2248

1998

2124

Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги

345

563

1094

Дебіторська заборгованість за розрахунками:










з бюджетом

58

7

4

Гроші та їх еквіваленти

6

14

249

Інші оборотні активи

127

182

209

Всього

2845

2775

4784

Джерело:Баланс (Звіт про фінансовий стан) СВКП "Піщанський"

Аналізуючи оборотні активи підприємства СВКП "Піщанський" ми бачимо, що в 2014р. вони становили 2845 тис.грн., тоді як в 2016р. відбулось суттєве зростання до 4784 тис.грн. Запаси становили 2248 тис. грн., 1998 тисгрн та 2124 тис. грн в 2014р. 2015р. та 2016р. відповідно.


Таблиця 2.11

Власний капітал СВКП "Піщанський", тис.грн

Власний капітал

2014р.

2015р.

2016р.

Зареєстрований (пайовий) капітал

693

693

693

Додатковий капітал

2052

2052

2052

Резервний капітал

1316

1327

2436

Всього

4061

4072

5181

Джерело:Баланс (Звіт про фінансовий стан) СВКП "Піщанський"

Проаналізувавши дані таблиці 2.11, можна побачити тенденцію до зростання власного капіталу на підприємстві з 4061 тис. грн. до 5181 тис. грн. за період з 2014р. по 2016р. Зареєстрований (пайовий) капітал та додатковий капітал на підприємстві СВКП "Піщанський" протягом даного періоду залишався незмінним. Відбулась зміна резервного капіталу з 1316 тис. грн. до 2436 тис. грн.



Таблиця 2.12

Поточні зобов’язання і забезпечення СВКП "Піщанський", тис.грн


Поточні зобов’язання і забезпечення

2014р.

2015р.

2016р.

Короткострокові кредити банків

-

14

-

Поточна кредиторська заборгованість за:

довгостроковими зобов’язаннями:



 




 

товари, роботи, послуги

 844

551

 877

розрахунками з бюджетом

 21

31

 316

розрахунками зі страхування

 22

13

 5

розрахунками з оплати праці

 64

16

 20

Інші поточні зобов’язання

 222

181

 198

Всього

 1175

808

 1418

Джерело:Баланс (Звіт про фінансовий стан) СВКП "Піщанський"
Аналізуючи поточні зобов’язання і забезпечення СВКП "Піщанський", ми бачимо, що основним елементом є поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, що становить 877 тис. грн. в 2016 році.
2.3 Місія, цілі і стратегія розвитку СВКП "Піщанський"
В ринковому середовищі підприємство має постійно заявляти про себе, формувати у клієнтів зацікавленість, певний імідж. З другого боку, воно повинно об'єднати дії персоналу в обраному напрямку, консолідувати трудовий колектив. І в першому, і в другому випадках напрошується висновок про необхідність оголошення конкретних цілей підприємства. Тому і формують місію підприємства, яка загально відображає цілі, не розкриваючи згадану таємницю[29].

Роль місії фірми полягає в тому, що вона немовби встановлює зв'язок, орієнтує в єдиному напрямі інтереси й очікування тих людей, які сприймають фірму зсередини, і тих, хто сприймає її ззовні. Більше того, місія дає змогу зорієнтувати або навіть підпорядкувати інтереси "внутрішніх" стосовно до фірми людей інтересам "зовнішніх". Визначаючи те, для чого створено й існує фірма, місія надає діям людей осмисленості й цілеспрямованості, що дає змогу краще бачити й усвідомлювати не тільки те, що вони повинні робити, але й для чого вони здійснюють свої діяння.

Існує широке й вузьке розуміння місії. У широкому розумінні місія - це філософія і призначення фірми. Філософія визначає цінності, переконання та принципи, відповідно до яких фірма має намір реалізовувати свою діяльність. Призначення визначає дії, які вона має намір здійснювати, і те, якого типу організацією вона має намір бути. У вузькому розумінні місія - це сформульоване твердження щодо того, для чого або з якої причини існує фірма, тобто місія розуміється як твердження, що розкриває значення існування, в якому виявляється відмінність цієї фірми від подібних до неї. Процес визначення місії та головних цілей підприємства формує необхідність здійснення процесу планування діяльності підприємства.

Планування на підприємстві - це процес пошуку і використання резервів підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем колективу. План підприємства за своїм змістом є сукупністю взаємозв’язаних заходів для збільшення прибутку за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів і комерційної діяльності. Успішність, ефективність системи планування значною мірою визначається рівнем її організації, яка включає такі структурні елементи:

  1. плановий персонал, що сформований в організаційні структури;

  2. процес обґрунтування, прийняття і реалізації планових рішень (процес планування);

  3. засоби, що забезпечують процес планування (інформаційне, технічне, програмно-математичне та організаційне забезпечення).

Плановий персонал складається зі спеціалістів, які тією чи іншою мірою виконують функції планування. Причому для одних із них планові функції можуть бути основним видом діяльності, наприклад для працівників планово-економічного відділу, а для інших працівників (агроном, інженер, бухгалтер тощо) ці функції можуть поєднуватись з іншими видами діяльності[30].

Основними видами діяльності плановиків на підприємстві є:

- розробка стратегії підприємства і збалансування довго- і короткострокових його цілей. Наприклад, визначити, що важливіше: збільшити свою частку ринку чи підвищити ефективність вкладеного капіталу. Якщо мова йдеться про рентабельність вкладеного капіталу, то визначити, куди інвестувати нові кошти: у підвищення рентабельності діючого виробництва чи у виробництво нової продукції. Виконуючи цю функцію, плановики виступають у ролі радників, консультантів. Остаточне рішення, пов’язане із затвердженням стратегії, приймає вище керівництво;

- здійснення, поряд з іншими спеціалістами аналізу та оцінки зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Плановики часто володіють найціннішою інформацією про підприємство;

- участь, поряд з менеджерами, у розробці прогнозів щодо майбутнього фірми;

- надання порад і консультацій іншим спеціалістам з питань техніки планування; сприяння розповсюдженню професійних методів планування;

- допомога вищому менеджменту в організації і проведенні навчання, необхідного для того, щоб усі учасники планування були готові до освоєння ефективних нововведень. Плановики повинні прагнути створити атмосферу творчого ставлення працівників до планування свого майбутнього, навчити людей взаємодіяти при цьому.

Залежно від тривалості планового періоду плани поділяються на: довгострокові (стратегічні); середньострокові (тактичні); короткострокові (оперативні).

Довгостроковий план (10-15 років). У ньому формулюються завдання, пов'язані за часом та ресурсами, а також загальна стратегія поставлених цілей. Довгострокові плани включають укрупнені показники діяльності підприємства, які розробляються на основі попередньо проведених досліджень і складання прогнозів розвитку підприємства. Цей вид планів ще можна назвати перспективним плануванням.

Середньостроковий план - це деталізований стратегічний план, в якому поєднуються усі напрямки діяльності підприємства на поточний фінансовий рік.

Короткостроковий план присвячений вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Має вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризується великим розмаїттям прийомів та методів[31].

Якщо стратегічне планування можна розглядати як пошук і визначення перспектив діяльності підприємства, то тактичне планування вважають процесом створення передумов для реалізації цих перспективних завдань. У тактичних планах відображаються заходи, які необхідно здійснити для розширення виробництва, підвищення якості послуг, впровадження передових технологій. Ці плани орієнтовані на розподіл наявних ресурсів, погодження строків реалізації основних етапів діяльності підприємства з метою забезпечення реалізації його стратегії.



Оперативно-календарне планування (ОКП) є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності підприємства. Основним завданням ОКП є конкретизація показників тактичного планування з метою організування повсякденної планомірної й ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Своє відображення ОКП знаходить у системі показників, що доводяться при необхідності до кожного робочого місця, хоча в основному це плани для підрозділів і підприємства. Оперативні плани, як правило, містять тільки кількісні показники. Вони чітко пов'язані за часом, що забезпечує координацію роботи всіх складових частин такого складного економічного механізму, яким є діяльність підприємства В ОКП часто використовується подання планових показників у вигляді різних графіків (графіки руху складових виробів, графіки роботи устаткування, сіткові графіки виконання робіт і завдань й т.д.).

Розподіл планів за часовою ознакою обумовлений прагненням керівництва підприємств мати як орієнтири розвитку в максимально доступному для прогнозування майбутньому, так і конкретні завдання в повсякденній діяльності.

Безумовно, що всі плани як документи, які містять систему кількісних і якісних показників діяльності об'єкта планування, не можуть бути однаковими; з погляду інформаційного навантаження на зміст планів і ступінь деталізації завдань впливають в основному такі чинники:

- рівень планування, тобто залежно від того, хто є суб'єктом планової діяльності. Чим нижче рівень, тим вищий ступінь деталізації планів;

- період, охоплений плануванням. Чим коротший період, охоплений планом, тим більший ступінь деталізації системи планових показників;

- сформована на підприємстві практика планування.

В умовах ринкової економіки підприємство визначає перелік напрямків діяльності, за якими розробляються плани, і ступінь їхньої деталізації. При цьому насамперед керуються значенням, яке мають ті або інші підрозділи (напрямку бізнесу) і показники для забезпечення успіху підприємства в цілому. Тому в плані постачання може визначатися тільки обсяг витрат на матеріали й терміни їх закупівлі (постачання), у розділі, присвяченому формуванню витрат, загальна потреба витрат з розподілом по елементах і статтях калькуляції. У той же час для підприємств, зайнятих виробництвом продукції, формування і обґрунтування планів матеріально-технічного постачання має знаходитись в центрі уваги їх менеджменту[32].

На СВКП "Піщанський" за планово-економічну діяльність відповідає директор підприємства.

Кожен понеділок зранку, всі працівники збираються на нараду в та діляться інформацією про:


  • обсяг виробленої продукції

  • коливання цін, пропозицій щодо її встановлення

  • надходження коштів (головний бухгалтер)

  • станом трудових ресурсів

  • планом виробітку на тиждень

  • приблизним тоннажем відпуску готової продукції

Стратегічне управління - це процес розробки стратегій управління організацією для її успішного функціонування; здатність дивитись вперед і визначати напрямок, в якому необхідно рухатися.

Стратегічне управління здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями організації в умовах змінного економічного середовища. Стратегічне управління стосується й цілей, і засобів.

В площині цілей воно вимальовує загальні контури майбутнього організації; в якості засобів - показує, як ця ціль повинна досягатися. Отже, стратегічне управління - це прогнозне управління, пов'язане з розробкою і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує організація. Стратегічне управління повинне суміщатися з практикою поточного управління. Завжди необхідно пам'ятати, що стратегія - це засіб для створення додаткової вартості[33].



Стратегічне планування є фундаментом для інших видів планування в компанії. Воно починається з визначення глобальних цілей і місії компанії. Потім установлюються більш конкретні цілі. Для цього збирається повна інформація про внутрішнє середовище організації, її конкурентів, ситуацію на ринку та про все інше, що може впливати на роботу компанії. Цей процес носить назви SWOT-аналізу. Після проведення SWOT-аналізу готується докладний звіт про сильні і слабкі сторони компанії, можливості та загрози, з якими їй прийдеться зіштовхнутися. Потім вище керівництво вирішує, якими конкретно видами діяльності варто займатися, яку підтримку необхідно надати кожному з них. У свою чергу, кожний підрозділ, що відповідає за окремий чи товар вид діяльності, повинний розробити свої докладні маркетингові плани. Таким чином, маркетингове планування, здійснюване на рівнях підрозділів, полегшує стратегічне планування.

Процес планування охоплює чотири етапи: аналіз, планування, реалізація і контроль.
Взаємозв'язок між цими чотирма етапами показаний на рисунку 2.3.1

Рис. 2.3.1. Етапи процесу планування



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Магістерська робота iconМагістерська робота
Тема магістерської роботи
Магістерська робота iconМагістерська робота літературний розвиток молодших школярів засобами дитячої художньої книжки Зміст
Методична реалізація змістового компонента програми літературного розвитку молодших школярів
Магістерська робота iconФормування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності Магістерська робота Магістранта спеціальності 010102 – «Початкове навчання»
Розділ Теоретичні засади патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній діяльності
Магістерська робота icon«Поет, який мріяв про небо. Донеччина у творчості М. Петренка»
Методи І прийоми роботи : робота в групах, складання клоуз-тесту, демонстрація проекту, метод «Мікрофон», метод «Незакінчене речення»,...
Магістерська робота iconАналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В. Луканіна, В. Самарцева Магістерська робота За спеціальністю 02207 „Музичне мистецтво”
Аналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В. Луканіна, В. Самарцева
Магістерська робота iconТема. Гі де Мопассан. Роман «Любий друг». Показ системи життєвих цінностей
Методи та прийоми: розповідь, евристична бесіда, робота з підручником, виконання практичних завдань, випереджувальні завдання, робота...
Магістерська робота icon«Нема байки без правди»
«Мікрофон», вправа «Криголам», робота в парі, робота в малих групах, елементи ейдотехніки
Магістерська робота iconГіпотези виникнення життя Робота Робота з біології Студентов групи 11 Тс
...
Магістерська робота iconУкраїнська драматургія 60-90рр
Методи, прийоми та форми роботи: мультимедійні презентації, тестування, колективна, індивідуальна, групова робота, евристична бесіда,...
Магістерська робота iconКонтрольна робота за І семестр Контрольна робота за ІІ семестр
Розділ ІІ. Оболонки Землі. Літосфера


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка