Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни



Скачати 204,03 Kb.
Дата конвертації23.07.2017
Розмір204,03 Kb.

Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни, учителя української мови та літератури ЗШ І-ІІІ ступенів № 22 Кіровоградської міської ради, учителя вищої категорії, заступника директора з навчально-виховної роботи.

У загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 Кіровоградської міської ради працюю з 1993 року. Свою професію люблю за те, що працюю з людьми і, зокрема, з дітьми, а дитяча душа – найчистіша і найдовірливіша.

Розпочинаючи урок української мови чи літератури, намагаюся пробудити дитячий інтерес до теми чи то емоційним вступом до уроку, чи то прочитанням окремих найцікавіших уривків твору, якщо це урок літератури.

Намагаюся відчути настрій класу з першої хвилини уроку. Якщо діти неврівноважені, збуджені, стараюся спокійним тоном або й мовчанням досягти тиші в класі. Переконана, що підвищення тону, окрики ніколи не розкриють дитячі душі до співпраці. Якщо клас мляво сприймає матеріал, то, навпаки, підбадьорюю їх і налаштовую на робочий лад.

Неуважних заохочую різними способами: і усмішкою, і словом, і поглядом. А на перерві обов’язково підійду і поговорю з ним.

Залучаю учнів до активної роботи ще й так: перевіряючи робочі зошити пишу на полях – «Молодець!», «Будь охайнішим!», «Попередня робота виконана старанніше!», «Відчуваються зміни на краще!» та інше. Це ж саме кажу і вголос.

Після закінчення навчання, перед канікулами, часто визначаю кращого знавця теми, учня, у якого був найохайніший зошит, хто був найстараннішим, хто – найбільш ерудованим, хто – найбільш дисциплінованим.

Більшість педагогів помічають, що сучасні діти не проявляють інтересу до читання, і, особливо, до читання програмових творів. Тоді читаю їм сама (на уроці стоїть тиша, діти зацікавлено слухають і майже всі вдома дочитують твір до кінця).

На уроках літератури прошу дітей висловлювати свої думки щодо сюжету твору чи окремих його епізодів, відповідей один-одного. Але якою б не була дитяча думка, спрямовую її так, щоб вона пробуджувала лише добрі дії та вчинки.

Систематично знайомлюсь з новинками фахової літератури, з подіями в державі та світі, тому що авторитет учнів не можна завоювати надмірними вимогами, одиницями чи безкінечним читанням моралі, а тільки власними знаннями.

Батькам іду першою назустріч, не чекаю, поки вони поцікавляться справами своєї дитини, при зустрічі розповідаю про досягнення учнів.

Працюю над проблемою «Формування грамотності та культури мовлення учнів шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках української мови та літератури». Під час занять значну увагу приділяю роботі з електронними схемами, таблицями, завданнями з програмних навчальних посібників з мови та літератури, над допущеними помилками, роботі зі словниками, самоперевірці, взаємоперевірці.

На уроках української літератури використовую такі форми роботи як: захист творчих робіт, усна рецензія на відповідь товариша, редагування тексту чи висловлювання, аналіз виступу товариша, аргументація свого судження. На уроках української мови прошу, щоб учні не зазубрювали правила, а свідомо їх засвоювали. Велику увагу приділяю повторенню вивченого матеріалу. Працюючи над новою темою, постійно звертаємось до раніше вивчених орфограм, до орфографічної специфіки певних граматичних форм різних частин мови.

Враховую, що на вироблення автоматичності грамотного письма та культури мовлення впливає багато факторів: і фактор спадковості, і наполегливість у навчанні, і вимогливість учителя та батьків, тому зі своєї сторони роблю все можливе, щоб учні були грамотними, вміли культурно спілкуватися, були ерудованими і, найголовніше, любили і берегли рідну мову та літературу.



УРОК-ДОСЛІДЖЕННЯ

Тема: М.Коцюбинський «Дорогою ціною»

Українська література. 8 клас

Мета: висвітлити яскраві сторінки творчості Коцюбинського М.М., багатогранність його таланту; проаналізувати оповідання «Дорогою ціною»: визначити жанр (повість, оповідання), авторське спрямування тексту (психологічний, пригодницький), встановити часові межі розвитку подій в тексті, з’ясувати роль художніх деталей та образів-символів; розвивати навички самостійного читання літературного твору, коментувати його в історичному контексті; залучати учнів до пошукової роботи, сприяти розвитку критичного мислення, спостережливості, читацьких інтересів.

Тип уроку: урок-дослідження.

Обладнання: комп’ютер, проектор, мультимедійна презентація «Дорогою ціною» М.Коцюбинського», публікація (бюлетень), твори М.Коцюбинського.


Хід уроку:


Учитель: Діти, сьогодні ми перегорнемо ще одну літературну сторінку, відкриємо для себе багатогранний талант. Але при всьому цьому, це звичайна людина, життєвим покликанням якої було служіння рідному народові. Тож недаремно, що в її адресу звучить саме такий поетичний відгук:

Глибоким зором і пером тонким

Він слугував народові своєму,

Палаючи душею разом з ним…

Ці слова належать поетові М.Рильському, який присвятив їх Михайлу Коцюбинському. Про творчість Коцюбинського і піде мова на нашому уроці. Розпочнемо з біографічних відомостей про письменника. Цю інформацію підготували учні на основі листів, спогадів та інших літературних розвідок .

Виступають учні з попередньо підготовленими повідомленнями (бажано висвітлити наступну інформацію)

1-й учень: Біографія М.Коцюбинського не багата на події. В автобіографічному листі він сам зауважував: «Про своє життя я міг би написати або дуже багато, або зовсім мало… Коли подати дати… Ви, може, скажете, що цього мало і це не цікаво. На автобіографію я тепер не спроможуся, хоч розумію, що такий матеріал був би взагалі цікавим.» Ми маємо дуже скупі матеріали з біографії Коцюбинського, а деякі питання в ній і досі не з’ясовано. Раджу вам прочитати художні твори про письменника: Володимир Канівець «Родина Коцюбинських», Іван Цюпа «Через терни до зірок» (про Юрія Коцюбинського), Леонід Смілянський «Михайло Коцюбинський».

2-й учень: Факт народження М.Коцюбинського був закарбований у метричній книзі Вінницького Преображенського собору за 1864 рік у такій формі: «Сентябрь.5.» Народився «Михаил». Батьки – «губернський секретар Михаил Матвеев Коцюбинский и его законная жена Гликерия Максимовна, оба православного вероисповедания».

Дитинство і юність письменника проминули в селах і містечках Поділля.

3-й учень: Одного разу в дитинстві, коли Михайлик захворів, під час марення він раптом заговорив українською мовою. В сім’ї панувала російська, тому цей факт здивував домашніх. Українською з хлопчиком розмовляла тільки його няня. Саме ця жінка відкрила для дитини чарівний світ української казки і пісні. А ще хлопчик любив ходити на ярмарки і слухати лірників. Розповіді й народні пісні сліпого діда Купріяна хвилювали чутливе серце хлопчика. Знаючи це, не є дивом, що хлопчик заговорив українською. Мабуть, душа його прагнула чогось рідного, близького. Після одужання Михайлику розповіли про цей факт, і він ще більше загорівся цікавістю до українського слова. В дев’ять років пробує складати українські пісні на взірець народних.

4-й учень: Своїм вихованням Коцюбинський зобов’язаний матері. Від неї успадкував тонку і глибоку душевну організацію та любов до природи. У двадцять років Михайло змушений залишити рідну домівку. Закінчивши дворічну народну школу в місті Парі, їде до Шаргорода для навчання в духовній семінарії.

Одного разу в учительській сталася розмова (довідка із спогадів родича). Вчитель російської мови тільки-но закінчив перевіряти твори учнів 4-го класу «Як відбуваються різдвяні свята в моїй сім’ї» і, вибравши роботу Михайла, не міг стримати захоплення: «Будемо мати свого літератора!».

Ще раніше, коли хлопчику виповнилося одинадцять років, сім’я мешкала в селі, де Михайлику пощастило натрапити на гарну бібліотеку, яка належала місцевому священику. Прочитані книги «Кобзар» Шевченка та твори Марка Вовчка відіграли велику роль у житті Коцюбинського, остаточно направили на український шлях.

5-й учень: Літературна кар’єра Коцюбинського почалася з провалу. Після закінчення Шаргородської духовної семінарії він повертається до Вінниці, дає приватні уроки, щоб заробити гроші на підтримку сім’ї.

У 1884 році М. Коцюбинський пробує писати оповідання «Андрій Соловійко» або «Вченіє світ, а невченіє тьма». У Вінниці товаришує із священиком Вікулом, у домі якого часто збиралась прогресивна інтелігенція. Бував тут і місцевий присяжний уповноважений Нейман – людина освічена і з великими симпатіями до української літератури. Через Вікула оповідання «Андрій Соловійко» було передано на суд Нейману. І ось вирок: Нейман радив Коцюбинському «кинути цю справу, аби не калічити святу нашу мову». Присуд цей не спинив Михайла Михайловича. Протягом наступних 2-3 років він пише нові оповідання «21-го грудня, на введеніє», «Дядько та тітка» та інші. Але показувати їх комусь не наважується. А згодом і зовсім замовкає. У 1890 році їде до Львова. Працює в журналах «Дзвінок», «Правда», «Зоря». Займається перекладами, друкує вірші, оповідання. В 1891 році повертається до Вінниці, при реальному училищі складає іспит на звання народного вчителя. Учителює у селі Лопатинці. Продовжує писати твори, співпрацювати з львівськими журналами, в яких друкується.

Справжню увагу громадськості привернули оповідання «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». Панас Мирний написав Коцюбинському схвильованого листа: «Прочитав я її («Харитю») та й нестямився!..У такій невеличкій приповісті та такого багато сказано! Та як сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком. Так тільки справжній художник зможе писати.»

Лише шість років минуло, як Нейман радив Коцюбинському «не калічити святу нашу мову», а він уже заслужив похвалу одного з визначних майстрів красного письменства.

25 квітня 1913 року М.М. Коцюбинський помер від хвороби.

Учитель: Зробивши короткий огляд життя і творчості письменника, можна з упевненістю сказати, що мета його була досягнута. Він прагнув «…взяти перо, обмокнути його у блакить неба, в шумливі води, в кров свого серця і все списати… що бачив, що почув… Бо в серці скипілась кров…, зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народився гнів…»

Коцюбинський по праву заслужив народне визнання.

У творчому доробку письменника є оповідання, новели, казки, пісні, вірші. За життя письменника більшість творів не було надруковано. А яку цінність складають вони для нашої літератури. Адже в них вкладено всю душу, талант, увесь літературний досвід. Майстерність їхня досягається завдяки поданню тонкого психологізму, фольклору, пейзажу, екзотичності, докладної характеристики персонажів, романтичного начала, історичних матеріалів.

Учитель: У творі, який вивчатимемо, звучить соціальний протест, вільнолюбний пафос. Напередодні революції 1905-1907 років необхідно було ще раз нагадати знедоленому народові, що воля в усі часи здобувалася в нелегкій запеклій боротьбі. Згадуючи про минуле, автор використовує історичні матеріали. (Один з учнів підготував повідомлення про історичний період, відображений у повісті «Дорогою ціною»).

Учитель: Перед тим, як розпочнемо вивчати повість «Дорогою ціною», звернімо увагу на особливості композиції. Крім того, що твір складається з 5 частин, він ще має вступну частину (пролог) та заключну частину (епілог).

Ми не просто будемо працювати над змістом, а проведемо дослідження (твір попередньо прочитаний!). Справа в тому, що в літературній критиці існують різні думки щодо визначення жанру твору. Одні науковці стверджують, що це оповідання, інші доводять, що це повість. Кожна точка зору має свої підстави. Спробуємо дослідити твір і визначити, що дає кожному з них привід доводити свою думку. Окрім цього одні вважають, що твір – пригодницька розповідь, інші – психологічна розповідь. Підвести підсумок нашого дослідження зможемо лише опрацювавши кожну частину твору. (Учитель пропонує сторінку в зошиті розділити навпіл і, розглядаючи твір, виписувати в одну колонку ознаки оповідання, в другу – ознаки повісті).

Отже, якщо в тексті, який розглядатимемо, йде опис пригод, що відбуваються з героями, тобто відчувається перевага пригодницького начала, то така розповідь називатиметься пригодницькою.

Психологічною вважатиметься розповідь, в якій більше уваги відведено автором для передачі душевного стану героїв, їхніх почуттів, настроїв, переживань. Кращому розкриттю почуттів допомагають пейзажі, монологи і роздуми героїв, художні деталі. Наше завдання – зробити висновок: пригодницьке чи психологічне начало переважає.

Розпочинаємо з коментування прологу, який уведено в твір з такою метою:



  1. напередодні революційних подій 1905 – 1907 років автор закликає до боротьби за волю, так як це було у XVIII – XIX століттях;

  2. згадка про минуле нібито не була актуальною проблемою, і тому цензура дає дозвіл на друкування твору, адже, насамперед, зверталася увага на його початок. Але все одно до вступу були пред’явлені серйозні претензії.

У вступі в узагальненій формі зображено життя українського народу в 30-х роках XIX ст., розкрито причини масової втечі кріпаків від панів, утверджується справедливість класової боротьби трудящих. Недарма царський цензор зауважував, що «не вважає можливим дозволити до друку вступ, а також роздуми Остапа про те, що розповідав йому дід його, який різав у свій час панів в Умані, про волю і про те, що необхідно хлопам скинути панське ярмо».

Забороняючи друкувати вступ, царська цензура послаблювала ідею твору, намагалася відірвати долю Остапа і Соломії від долі українського селянства.



Пролог – це ніби заспів, який потім (реалізується) конкретизується в типових людських долях, образах, пейзажах, подіях.

У пролозі Коцюбинський розповідає про підневільне, рабське становище селян-кріпаків, показує їх самовіддану боротьбу за волю, знайомить нас з формами цієї боротьби. Вступ показує читачеві середовище, в якому формувалися герої, психологічно готує читача до сприйняття вчинків Остапа і Соломії.

Перша частина

(при обговоренні учні доводять, яких ознак більше і приходять до висновку, що перед ними психологічна розповідь)

Робота з текстом. Учитель просить учнів дати відповіді на питання та знайти підтвердження відповідей у тексті.


  • Чому пан називає Остапа гайдамакою, чому пригадує Кодню? Знайдіть слова з тексту: «Бунтар… гайдамака! Він мені людей баламутить! Я ж йому пригадаю, гайдамаці, Кодню.»

  • Що вирішує робити Остап? Пригадаємо прізвище героя. (Мандрика). З якими словами воно співзвучне? (Мандрівка, мандрувати) (Уже саме прізвище підтверджує думку, що наш герой – мандрівник. В пошуках кращого, вільного життя постійно мандруватиме.)

  • З ким останнім бачиться і розмовляє хлопець у рідному селі? (Соломії тяжко думати, що Остап покидає її, дідуся, село. Але вона знає, що чекає його, якщо він залишиться. Через те з болем промовляє: «Тікай, Остапе, тікай, серце…»)

  • Кого Остап порівнює з волом? (Людей)

  • Який стан душі героїні передають слова: «Човен плавно загойдався на волі, а далі тихо й рівно посунув по воді над зорями, що тремтіли на дні блакитної безодні? (Тривога, біль перед прощанням з рідною людиною).

  • Які спогади зринають в пам’яті Остапа по дорозі? (Дитинство; батько, матір, дідусь, Соломія, себе називає панською худобою).

  • Чому з повтором вжиті слова: «…тут він пас панську худобу! Панську!»

  • Який прийом вживає автор: «Все промовляє до нього» (Персоніфікація)

  • За кого болить серце в Остапа?

  • Чому, згадуючи про дідуся, хлопець почув щось тепле у грудях?

  • Як звучали для Остапа в дитинстві слова про волю? (Піднесено, романтично…)

  • На кого ще, крім пана обурюється герой? (На людей).

  • Яких людей пригадує герой з дитинства? (Емісарів). Для чого вони приїздили?

  • Що уявляє Остап по дорозі, коли тікає? (Уявляє себе вільним козаком). Як це уявлення передає настрій героя?

  • Хто був «молодий безвусий парубок», що стрівся Остапу? Чому Соломія так вирішила?

  • Який стан душі героїні передають слова: «Довгі пасма чорних кіс, мов мертві гадюки…» (Біль), «Дивилась у простір засмученими карими очима» (Не знала, що їх чекає, передчуття чогось неприємного).

Друга частина

(учні доводять, що в цій частині більше ознак пригодницької розповіді)



  • Які особливості початку ІІ частини? (Починається захоплююче)

  • Хто пристав до Остапа в дорозі? (Іван)

  • Що найбільше напружувало втікачів? (Очікування допомоги)

  • Для чого введено символічний образ голодного вовка? (Люди дійсно були голодні, та ще їх мучив «голод» волі)

  • Від чого «груди вільно зітхнули, коли повернувся дід Овсій»?

  • Чому Іван обурився на діда-провідника, коли той з посмішкою згадав про вовка? (На душі й так було тяжко, а він ще й насміхається)

  • Що було далі? (Прибули човни для переправи. Настигли солдати)

  • Чому Іван був у розпачі і не зважав на кулі?

  • До кого вирішили звернутися втікачі за допомогою? (До мельника, одноокого Якима)

  • Який план запропонував Яким? (Звязати пліт, переплисти у плавні)

  • Як проходило здійснення цього плану? В якому настрої перебували герої? (Остап радів, Соломія: «…кажи гоп, як перескочиш»)

  • Що віщують слова: «Сірі, ледве помітні в тумані плавні, непривітно шуміли»? (З героями має статися щось недобре)

  • Чому герої, пливучи в тумані поміж берегами, почувають себе одірваними від землі й безпомічними? (Туман – символ безперспективності)

  • Яке почуття охопило Остапові груди, коли він відчув себе на волі? (Не радість, а навпаки – злість. Він утік з батьківщини не з власної волі)

Третя частина

(учні продовжують досліджувати)



  • Що сталося на кордоні?(Остапа поранено)

  • Чому Соломія одразу не зрозуміла, що Остапа поранено? (Вже майже досягли мети і щастя було так близько)

  • Де опинилися герої? Як веде себе Остап? Яка реакція у Соломії? (Вони втікають назад у плавні. Остап слабне. Соломія чим може допомагає…)

  • Що втікачі вирішують робити далі? Чому між ними виникає непорозуміння? (Бачать вихід по-різному: Соломія пропонує йти вліво, Остап – вправо)

  • На що зважується Соломія, коли бачить як Остапові важко йти? (Намагається знайти дорогу сама)

  • Який курс вирішила взяти Соломія? (Вирішила йти проти вітру)

  • Чому Соломія зупинилася і «мало не зомліла од страшної думки»? (Що вона може не знайти Остапа)

  • Як почуває себе дівчина? Що передають слова: «Комиші оточали її ворожою юрбою і шептались»? (Безвихідь)

  • Чому на мить «Серце в Соломії упало, руки звисли безвладно»? (Від безнадії)

  • Як веде себе Соломія далі? (Новий приплив енергії…біжить..кричить…)

  • Хто стає її заклятим ворогом? (Комиш)

  • З ким автор тут порівнює Соломію? (Із зраненим оленем)

  • Чи вдалося дівчині перемогти? З ким вона себе порівнює? (Ні. Зі звіром)

  • Що було на другий день? Що віщував дим? Як веде себе природа?

  • Чому несказанний жах охопив Соломію? (Горіли плавні)

  • Які почуття переживає Остап по відході Соломії? (Почуває себе відірваним від світу)

  • Хто приходив до хлопця в мареннях? Про що вони розмовляють? (Дідусь)

  • Про що почав турбуватися хлопець? Як змінюються його почуття? (Він турбувався за Соломію. Йому було зле)

  • Яку живу істоту побачив Остап біля себе удосвіта? (Вовка) Що було єдиним оружжям од звіра? (Вода)

  • Кого перед смертю хоче побачити Остап? (Соломію)

  • Кого Остапові найдужче шкода? (Соломію)

  • Як тепер дивиться в очі смерті Остап? Як вирішує врятуватися від неї? (Повзе)

  • Яка радість переповнила груди хлопця? Що передають слова: «вони летять обоє у високості, ген-ген до зоряного неба»?(Зустріч з Соломією)

Четверта частина

(спроба довести, що ця частина – пригодницька розповідь)



  • Хто була та «страшна жінка, бліда, простоволоса, в подертій заболоченій одежі»? Куди вона потрапила? (Соломія потрапила до циган)

  • Як просила Соломія допомоги? (Очима)

  • Після чого цигани згодились прийняти Остапа? (Коли Соломія дала гроші)

  • Хто надає першу допомогу Остапу? (Стара циганка)

  • Хто далі опікується Остапом? (Молода циганка)

  • Чому молодий циган ревнує?

  • Чим займалися циганки? (Їздили жебрачити)

  • Що робили чоловіки-цигани? Який спосіб життя вели цигани? (Нечесний)

  • Як почуваються Остап і Соломія?

  • За яку роботу бралась Соломія у циганській хаті? Чи вдовольняло це господарів? (Ні)

  • Куди вирішує податися Соломія? (На заробітки)

  • Як розпоряджалась Соломія своїм заробітком? Чи добрим було життя у циганській хаті?

  • Чого почали битися Маріуца та Раду? Що в цей час думав Остап?

  • Чому Остап вирішує більше не залишатися у циган?

  • Як гуляли цигани?

  • Яке лихо трапилося у циганській родині? (Гіцу поранено)

  • Чи вдалося Остапу й Соломії вчасно покинути небезпечне пристанище?

  • Що сталося з Остапом? Яким способом Соломія хоче добитися його звільнення?

  • У що вірить героїня?

  • Чому на зустріч з драгоманом Соломія прийшла «грізно-спокійна»?

  • Що відповів драгоман?

  • Який план склала Соломія з Котигорошком?

  • Як почався ранок? Як Соломія намагалася догукатися до Остапа?

  • Як розвивалися далі події?

  • Що сталося з Іваном?

  • Де опинилася Соломія? Що вона намагається перемогти? (У воді. Смерть)

Отже, чим герої платили за свою волю: втечею з рідного краю, голодом, холодом в дорозі, пораненням Остапа, переховуванням в плавнях, ув’язненням Остапа, життям Соломії та Івана, поверненням Остапа назад до пана).

Епілог


  • Хто був єдиним співрозмовником старого діда?

  • Що символізує вітер?

  • Чого радіє стареча душа?

Висновок


Вчитель: давайте подумаємо, що дає підстави стверджувати, що це оповідання? І чому незаперечною є версія, що за жанром «Дорогою ціною» – це повість.

Учні роблять висновки.


Ознаки оповідання:

  1. Стислість розповіді – за обсягом це невеликий твір.

  2. Нетривалий час – якщо не враховувати прологу й епілогу, то події, що відбуваються з Остапом і Соломією, вкладаються в межі 2-3 тижнів (ІІ частина починається так: «Була темна осіння ніч»; в V частині читаємо: «Прохолода в повітрі, мокрий сніг, річка ще не замерзла». Отже пройшло не більше місяця).

  3. Немає докладної інформації (характеристики) про героїв – про Остапа сказано більше: згадується дитинство, про минуле Соломії не говориться.

  4. Мала кількість персонажів (Остап, Соломія, втікачі, Котигорошко, дід Овсій, мельник Яким, козаки, цигани, турки).

Ознаки повісті

Коли за жанром «Дорогою ціною» називаємо повістю, то насамперед звертаємо увагу на час. Часові межі всього твору вкладаються у рамки майже трьох століть. З прологу дізнаємось про події тридцятих років дев’ятнадцятого століття, коли точилась антикріпосницька боротьба за волю.

А вісімнадцяте століття – це і Коліївщина, і гайдамацькі повстання проти польської шляхти, і боротьба з конфедератами за взяття Уманської фортеці (1768 р.), і створення Задунайської Січі (після 1775 р.), коли була зруйнована Запорізька Січ, і придушення повстання гайдамаків (1798 р.).

У І частині дізнаємось, що Остапові 20 років .

Якщо брати до уваги пригоди, які відбуваються з героями, їх кількість, докладність опису, то твір слід відносити до повісті. Вжиті автором широкі описи природи теж дають підстави стверджувати, що твір «Дорогою ціною» – це повість.

Підведення підсумку уроку.



Домашнє завдання
(за рівнем знань):

І група учнів: скласти цитатні характеристики Остапа та Соломії.

ІІ група учнів: написати твір – роздум «Як ти розумієш поняття «вільна людина?»

До проекту входить:



  1. Розробка уроку: М.Коцюбинський «Дорогою ціною». Українська література. 8 клас.

  2. Дидактичні матеріали.

  3. Мультимедійна презентація.

  4. Публікація (бюлетень).

Психологічні аспекти твору

При опрацюванні кожної частини ми визначались, чи вона є пригодницькою розповіддю, чи психологічною. Безперечно, більше місця в тексті відведено опису пригод, які сталися з героями. Але якби все обмежилося тільки цим, то це була б суха розповідь з реального тогочасного життя, яка б не мала такого емоційного впливу на читача, не викликала б в його душі почуття співпереживання героям, їхній нелегкій долі, їхньому непереможному бажанню отримати волю, почуватися людьми, а не худобою панською. Неспроста автор порівнює Соломію з голодною вовчицею, а Остап порівнює себе і Соломію з щенятами, вони тікають від переслідувань з почуттям звірини. Не один раз введений образ голодного вовка. Всі ці порівняння підсилюють розкриття психічного стану героїв.

Психологізм твору досягається ще й завдяки введенню описів природи, яка перебуває у нерозривній єдності зі станом душі героїв. Якщо з ними все в порядку, то і в природі все спокійно, тихо, якось казково, романтично: «Човен плавно загойдався на воді, а далі тихо й рівно посунув по воді над зорями …» Ситуація напружується, коли читаємо про зорі знову «…тремтіли на дні блакитної безодні». Оте тремтіння насторожує нас, несе в собі віщування чогось недоброго, що неминуче може статися з героями. Тихо й безлюдно було на березі, коли Соломія з Остапом мали спустити пліт на річку, щоб переправитися в плавні, які в далині «непривітно шуміли». Цей непривітний шум навіює передчуття біди. У плавнях, коли Соломія збилася з дороги, очерет стає для неї ворогом. Жінка «чула до нього зненависть, як до живої істоти». А ось у ІІ частині через Соломіїне сприйняття, її душевний спокій постає зовсім інша картина: «Плавні… видавались не страшними і навіть гарними; цупкі й високі очеретини блищали на сонці як золоті…».

Художні деталі

Художні деталі підсилюють психологізм. Наприклад, епізод, коли Соломія вирішила відрізати своє волосся. Соломія дуже рішуча і складається враження, що їй байдуже, але це зовсім не так, і автор це підтверджує словами, у яких така деталь, як порівняння пасм волосся з мертвими гадюками свідчить, що жінці боляче... Або: Остап уже сивий дід з бородою і кудлатими бровами. Мутними очима вдивляється в простір. Деталь мутні очі ніби свідчить про те, що часу стекло з тих пір дуже багато і події вже перед очима постають мутно. (Робота для учнів: відшукати ще деталі).



Природа для Коцюбинського

М.Коцюбинський був безмежно закоханий у природу, в її мудрість і красу, її симфонічну гармонійність.



Пейзаж у Коцюбинського – один із складників поліфонічного зображення, засобів типізації, відтворення настрою не тільки окремої людини, а й народних мас.

Краса для Коцюбинського

Потреба краси для Коцюбинського не була чисто естетичним задоволенням, втечею від життєвих буднів. Він хотів бачити красу реалізованою:



в революційному подвигу

в боротьбі за соціальне й національне визволення народів

Краса в стосунках між людьми та народами

в суспільному

в інтимному житті

в побуті


Краса – це не тільки те, що милує зір і слух, а й те, що є виявом багатої духовної культури людини, її високої моралі, гуманності, працелюбності, громадянських почуттів. Без одного немає другого. Належно сприйняти, оцінити красу може багата душею, суспільними інтересами людина, той, хто сам причетний до творення краси, – твердить Коцюбинський.

Щастя для Коцюбинського

«Хто щасливий?» – запитував Коцюбинський в одній із своїх поезій в прозі «Пам'ять душі». І відповідав: «Той, хто дає багато, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квітки, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти…». Людина не може вважати себе по-справжньому щасливою, духовно багатою, коли вона не живе інтересами свого народу, не збагачує інших своїм прикладом творення краси і добра.


Кросворд до твору М.Коцюбинського

«Дорогою ціною»







1



















2



















3






















4
















5































6



















7
















Остап і Соломія

«У плавнях»

Дай правильну відповідь на питання та прочитай заховане посередині ключове слово.



  1. Що зробили жовніри в циганській хаті?

  2. Який звір прийшов до Остапа в плавнях?

  3. Місцевість, де сховалися герої?

  4. Ім’я головного героя твору?

  5. Кому Соломія дала викуп за Остапа?

  6. Як звали господаря будинку, де зупинилися герої?

  7. До чого прагнули герої?

Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни iconЖигамовської Ірини Олександрівни
Формування в дітей навичок читання — одне з найважливіших завдань початкової школи. Як мінімум два компоненти містить у собі сформована...
Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни iconПоложення про майстер-клас І. Загальні положення Майстер-клас одна з форм методичної роботи з педагогічними кадрами, яка є методом передачі досвіду, майстерності, шляхом показу прийомів роботи. Мета діяльності
Майстер-клас – одна з форм методичної роботи з педагогічними кадрами, яка є методом передачі досвіду, майстерності, шляхом показу...
Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни iconМайстер-клас методистів-кореспондентів

Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни iconОрос Інни Олександрівни

Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни iconМайстер-клас «Використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови І літератури та впровадження методу проектів – один із напрямів активізації пізнавальної діяльності учнів»

Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни iconБ. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо
Горе-вчений, горе-майстер, біда, а не вчений, попсуй-майстер, цигикач, цигикало, ґанджа-андибер 26
Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни iconНавчальний проект по роману М. Булгакова «Майстер І Маргарита»
...
Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни iconРозробка позакласного заходу XIІІ конкурсу диригентської майстерності
Диригування конкурсного твору а сарреlla «Одеяйся светом, яко ризою» Ірини Денісової
Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни iconСвітлана Журба, Олена Журба автобіографічність роману «майстер корабля» Ю. Яновського статтю присвячено дослідженню автобіографічності та автотематичності роману «Майстер корабля»
Статтю присвячено дослідженню автобіографічності та автотематичності роману «Майстер корабля». Біографічні факти дозволили глибше...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка