Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій



Сторінка2/4
Дата конвертації31.07.2017
Розмір0,7 Mb.
1   2   3   4

Третій розділ «Епоха Хмельниччини в російській романтичній поезії» присвячений дослідженню специфіки художнього відображення доби Богдана Хмельницького в ліро-епічній поезії російських романтиків. Основну увагу приділено засобам романтичної ідеалізації, композиції, мотивній структурі, а також характеристиці образу Богдана Хмельницького в поетичних творах митців у зіставленні з фольклорними та літературними традиціями. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Романтична ідеалізація епохи в ліро-епічній творчості поетів-романтиків» розглянуто механізми ідеалізації історичної доби та образу Богдана Хмельницького на різних рівнях художнього тексту: сюжетно-композиційному, імагогічному, мотивному, жанровому, стильовому. Підрозділ містить три параграфи.

У параграфі 3.1.1 проаналізовано «Пісню про Богдана Хмельницького, визволителя Малоросії» О. М. Сомова і думу «Богдан Хмельницький» К. Ф. Рилєєва. Задля ідеалізації образу Богдана Хмельницького поети вдаються до акцентуації позитивних рис героя, спираючись на епічні традиції фольклору (патріотизм, жертовність, волелюбність, хоробрість, героїчні діяння та ін.). Вплив фольклору виявляється також у композиційній структурі творів (кульмінація припадає на моменти битви, подвигів героя заради святої мети, народних інтересів), архетипічній природі художнього образу Хмельницького і сюжетних ситуацій, пов’язаних із ним (чудесне зцілення гетьмана, боротьба добра і зла, космосу а хаосу та ін.), поетикальних засобах (контраст, міфологізація художнього простору й часу та ін.), жанрових рішеннях (звернення до фольклорних жанрів пісні (героїчної, історичної) та думи, збагачених авторськими новаціями).

Серед засобів художньої ідеалізації в ліро-епічних творах російських романтиків найбільш продуктивною стала героїзація подій і образів, яка реалізується за рахунок гіперболізації подій, кращих якостей персонажів, а також «домислювання» бажаного й умовчання небажаного.

У параграфі 3.1.2 показано реалізацію принципу «вершинності» в композиції творів про Богдана Хмельницького на прикладі поеми «Богдан» Є. П. Гребінки. Принцип «вершинності» (відсутність хронологічно послідовної оповіді, наявність художньо ефектних сцен (картин), що відтворюють ключові моменти біографії героя, концентрація ракурсу оповіді на певних моментах) став одним із досягнень європейської та російської романтичної поеми (В. М. Жирмунський) і був використаний російськими поетами-романтиками для розробки історичної теми.

Основу поеми Є. П. Гребінки становить український фольклорно-етнографічний та історичний матеріал. Спираючись на традиції усної поетичної творчості (пісні, думи, казки та ін.) й літератури (героїчна поема), Є. П. Гребінка сюжетно й композиційно акцентував виключність певних подій із життя Богдана Хмельницького (випробування, чудесні перетворення та ін.). Прийом контрасту (прекрасна українська природа і картини жорстокого свавілля), що має витоки у фольклорі, отримує романтичне забарвлення й сприяє увиразненню діянь центрального героя твору. У творі поєднуються елементи фантастики й правдиве відображення гніту українського народу.

Композиційні «вершини» ліро-епічної оповіді Є. П. Гребінки, що спираються на документальні джерела, сприяють відтворенню ключових моментів історії повстання. На відміну від романтичних поем сучасників, де були поширені авантюрні, любовні та інші лінії, у творі Є. П. Гребінки центральне місце посідає громадянсько-героїчна сюжетна лінія, що підкреслює соціальну та історичну значущість образу головного героя. Автор оспівує Богдана Хмельницького в історико-героїчному та морально-етичному планах, розкриває зв’язок його особистості із часом та суспільним життям країни. Є. П. Гребінка виокремлює ключову рису в характері героя, змальовуючи його як рятівника народу й держави. Фольклорні традиції (введення пісні бандуриста, символічних образів орлів-братів, поетизація «чудесного царства», молитва героя та ін.) допомагають художньо вияскравити образ гетьмана. Ідеалізація Богдана Хмельницького виявляється також у звільненні образу від окремих (несуттєвих) деталей, акцентуації виключності рис і діянь героя, зверненні до найважливіших моментів його життя в контексті історії, стрімких часових і просторових зсувах. Як поет-романтик, Є. П. Гребінка розкриває у риторичних формах глибину внутрішнього світу героя у його роздумах про Бога, народ, рідну землю, власне призначення.

У параграфі 3.1.3 встановлено, що логічним результатом ідеалізації образу Богдана Хмельницького в художній літературі стала розробка мотиву Богоданності, Богообраності, який виявився загальним для всього текстового ансамблю ліро-епічних творів. Письменники підкреслюють символічність імені Богдан – Богом даний, яким нарік Зиновія Хмельницького православний митрополит Сильвестр Косов під час зустрічі у Києві козацького війська й гетьмана-переможця. Цей епізод, узятий із козацьких літописів, «Історії Малої Росії» Д. М. Бантиш-Каменського, введений в поему Є. П. Гребінки «Богдан», анонімну поему «Богдан Хмельницький» (яку тривалий час приписували М. О. Максимовичу). У дисертації доведено, що мотив Богообраності народного вождя-заступника, походить від міленаристських, месіанських міфологічних уявлень про видатну особистість. Силою творчої фантазії романтиків на історичному тлі поетично втілено космогонічний міф, у центрі якого – герой-деміург, котрий діє задля народного блага. Образ деміурга поєднує у собі космогонічний та есхатологічний міфи як бінарно-опозиційну пару. Подібне явище простежується й у художній картині світу російських романтиків загалом. Міф про «золотий вік» козаччини, про часи Хмельниччини співіснує з міфом про «смерть України» (Г. Грабович), про загибель української слави. Співіснування таких міфологічних парадигм виявляється у творах Ф. М. Глінки, М. О. Маркевича.

Синтетичні жанрові форми, в яких знайшли втілення образ Богдана Хмельницького та його доби, демонструють взаємодію фольклору й літератури, різних родів літератури, попередніх традицій і новацій: дума (К. Ф. Рилєєв), пісня (О. М. Сомов), «мелодія» (М. О. Маркевич), віршована новела (В. І. Любич-Романович, В. Г. Бенедиктов, Ф. М. Глінка), драматична поема (Є. П. Гребінка).

У підрозділі 3.2 «Індивідуалізація авторських підходів до художнього моделювання епохи» встановлено способи вираження авторського начала та форми художньої рецепції фольклорного, літописного й історіографічного матеріалу про Богдана Хмельницького та його час. Підрозділ складається з двох параграфів.

У параграфі 3.2.1 відзначено, що, незважаючи на схожість у потрактуванні образу гетьмана Богдана Хмельницького російськими поетами-романтиками, в авторських підходах простежуються певні відмінності, зумовлені своєрідністю ідейних та естетичних позицій митців. Так, образ героя-воїна, патріота своєї країни, борця за свободу «українських степів» і водночас виразника декабристських ідеалів постає у творах К. Ф. Рилєєва і О. М. Сомова. Сміливий вождь козацького війська, непримиренний месник і вершитель справедливості – такі образні потрактування виявляються у текстах Ф. М. Глінки та В. І. Любича-Романовича. Мудрий державний діяч, видатний політик поетизується В. Г. Бенедиктовим. Людина-легенда, подвиги котрої оспівані кобзарями, – таким змальований Богдан Хмельницький у художньому світі М. О. Маркевича.

Особливу увагу в параграфі приділено віршованим новелам Ф. М. Глінки та В. І. Любича-Романовича, які в інтерпретації доби Богдана Хмельницького спираються на фольклорні й документальні джерела. У дисертації уточнено конститутивні риси жанру віршованої новели в зіставленні з баладою, поемою, прозовою новелою. Настанова митців на достовірність зображення історичних подій виявляється в підзаголовках до їхніх творів, що відображають жанрові пошуки того часу: «историческая черта», «черты из жизни Богдана Хмельницького» (Ф. М. Глінка), «из малороссийской песни» (В. І. Любич-Романович).

Віршована новела визначена в дисертаційній роботі як синтетичний жанр – «жанр-перехрестя», що прагнув до конвергенції художніх ознак літературних форм та інших джерел (фольклорних та історичних). У ліро-епічних творах Ф. М. Глінки виявлено динаміку та функціональне навантаження провідних мотивів (сватання, боротьби добра і зла, правди й неправди та ін.), а також сюжетно-композиційну організацію текстів (контраст на рівні подій, образів, мови; стрімкість розвитку сюжету; акцентування кульмінації). «Сказання про Хмельницького» В. І. Любича-Романовича розглядається як форма рецепції української думи, що підтверджується сюжетним ходом подій, інтерпретацією образу Богдана Хмельницького, специфічною поетикою твору (риторичність, яскраво виражене ліричне начало, елементи драматизації тощо). У параграфі також проаналізовано народно-літописну основу та форми авторської позиції у творі В. Г. Бенедиктова «Богдан Хмельницький і посли».

У віршованих творах російських романтиків про Богдана Хмельницького втілено риси фольклорного героя, романтичного ідеалу воїна-героя і реальної історичної особи.

У параграфі 3.2.2 розглянуто авантюрний хронотоп ліро-епічних творів про добу Хмельниччини. Спираючись на методологію М. М. Бахтіна, виявлено складники авантюрного хронотопу в анонімній поемі «Богдан Хмельницький»: незвичайність і непередбачуваність ситуацій, в які потрапляє герой; несподіване сплетіння обставин; різка зміна часових і просторових планів та ін.

Авантюрний сюжет сприяє відображенню зіткнення історичної особи, носія громадянських чеснот, з обставинами, що заважають виконанню його суспільного покликання. У творі поєднуються любовно-авантюрна і героїко-патріотична лінії, які дозволяють поглибити індивідуалізацію головного героя, вияскравити його особистісні риси.

У параграфі визначено вплив поеми О. С. Пушкіна «Полтава» на «Богдана Хмельницького», контактні й типологічні зв’язки анонімної поеми з творами К. Ф. Рилєєва й Ф. М. Глінки, а також з «Історією Русів» та «Історією Малої Росії» Д. М. Бантиш-Каменського. Авантюрність, що виявляється на різних рівнях художньої структури твору, відбиває історичну концепцію автора й потрактування образу Богдана Хмельницького як народного заступника, спасителя Малоросії від гніту. Специфічною особливістю поетики твору «Богдан Хмельницький» є поєднання авантюрності з проблемністю та яскраво вираженою позицією автора, котрий відчуває причетність до авантюрно-історичного сюжету.

У підрозділі 3.3 «Образ-тінь» в історичній поезії російських романтиків» розглянуто специфічні модифікації художніх образів історичної особи (Богдана Хмельницького) та історичної доби (Хмельниччини). Запропоновано дефініцію «образ-тінь» для тих художніх образів, які лише пунктирно змальовані в межах далекого минулого, даючи широкий простір для різноманітних інтерпретацій. Ця імагогічна модифікація функціонує в групі ліро-епічних та ліричних творів, де ядро структури художнього образу становлять спогади (фрагментарні, уривчасті, не завжди підтверджені документально) про минуле, внаслідок цього «образ-тінь» постає як не проявлений повною мірою художній образ. До цієї групи творів належать віршована новела «Хата, пісні, вечорниця» Ф. М. Глінки, неопублікована й дотепер поема «Пісня з Дмитрія Донського» М. О. Маркевича, його вірші «Чигирин» і «Гетьманство» зі збірки «Українскі мелодіі», вірш «До гетьманщини» Л. Якубовича. Витоки романтичного «образу-тіні» знаходимо в творчих задумах О. С. Пушкіна.

У творах Ф. М. Глінки, М. О. Маркевича, Л. Якубовича за рахунок роздумів-медитацій щодо історії, авторських рефлексій минулого втілюється романтичний ідеал – узагальнений образ України часів Богдана Хмельницького. Вона змальована в даних текстах як певна даність, усталена цілість, наділена закріпленою за нею семантикою. Це героїчний час слави, звитяг, воїнських перемог, епоха козацьких вольностей і завойованої свободи. Митці змальовують «золотий вік» української вольниці, що асоціюється у пам’яті народу з ім’ям Богдана Хмельницького, саме тому воно згадується в емоційно-оцінному ореолі. Герой і доба, яку він уособлює, сприймаються як неподільна цілість. Це своєрідний знак, емблематичний образ, що відповідає історичному часові, але не відтворює, не характеризує його детально, бо важливим є акцентуація лише самої сутності (або сутнісних рис, загального ореолу). Традиція створення емблематичних образів має витоки в бароковій літературі (українській і російській), яка дала поштовх для творчих пошуків в галузі художньої образності російських поетів-романтиків.

Романтичний образ «тінь-ідеал» виникає у процесі ретроспективного звернення авторів до минулого в ситуації сучасного, яке теж оцінюється, але в прямо протилежному значенні – як час давно втрачених ідеалів. Подібна інтерпретація засвідчує активні процеси авторської міфологізації історичної епохи й образу її головного героя, адже саме міфу, в тому числі міфу авторському, як зазначав М. Еліаде5 властиве «негативне ставлення до конкретно-історичного часу й ностальгія за Великим Часом». У зв’язку з подібним сприйняттям історичного часу виникає мотив романтичної туги за героїчним минулим, акцентуючи сповнений трагічності концепт «смерть України», що існував у російському, українському й польському літературному контекстах. У художній свідомості романтиків Україна героїчного минулого перестала існувати, а для нової України й нової героїки нема місця в сучасному й майбутньому світі. Мотив непоправних втрат втілено в часовій опозиції: «тоді» – «тепер». «Тоді», за часів Богдана Хмельницького, виблискували козацькі списи й шаблі, у лісах стояли козацькі курені, коні били копитами в передчутті великої битви, а «тепер» – захолонула козацька кров (твір-«мелодія» «Гетьманство» М. О. Маркевича). Атмосфера ліризму, якою просякнута вся поетика творів Ф. М. Глінки, М. О. Маркевича, Л. Якубовича, позначилася і на модифікації «образ-тінь», який створює не реальні картини чи обриси минулого, скільки емоційне враження про нього і про його героя.

У четвертому розділі дисертації «Доба Богдана Хмельницького в історичній прозі російського романтизму» розглянуто стильові й жанрові стратегії втілення історичної теми в російській прозі, засоби авторської міфологізації фактуального матеріалу, зв’язок образу Богдана Хмельницького в романтичній літературі з ідеями та напрямами Просвітництва. Четвертий розділ складається з п’яти підрозділів.

У підрозділі 4.1 «Специфіка відображення епохи та історичного образу гетьмана в ретроспективних формах» проаналізовано вояжні, епістолярні та мемуарні твори, в яких містяться звернення (або посилання) до часів Богдана Хмельницького. Центральною опозицією ретроспективних прозових форм є колізія «тепер» – «тоді», що розкриває протиставлення двох епох – козацької слави (себто романтичного ідеалу) і негероїчного періоду сучасної авторам дійсності. Символічний образ «тінь-ідеал» героїчної доби постає у «Листах російського офіцера» Ф. М. Глінки, повістях О. М. Сомова та М. В. Гоголя, у російськомовній версії роману П. О. Куліша «Чорна рада».

У ретроспективних структурах письменники втілюють ностальгію за втраченим часом, спогади про минулі подвиги. Контраст із теперішнім часом посилюють специфічні засоби поетики (історичні паралелі, хронологічні зсуви, відступи від реальної фактографії, історизми тощо). Авторська позиція знаходить відкрите вираження у наративних формах нотаток, щоденників, спогадів, подорожей. Безпосередні враження та виникаючі на їх підставі думки й зауваги сприяють формуванню невимушеної оповіді, діалогізму мовлення, ефекту живого «доторку» до історії, втіленої у «людських документах».

На ретроспективні форми російської прози, в яких втілено добу Богдана Хмельницького, вплинули традиції сентиментальної літератури, а також романтична поетика, заснована на суб’єктивації, в тому числі й історичного матеріалу.

У підрозділі 4.2 «Дидактичне та умовно-історичне висвітлення епохи Богдана Хмельницького» розглянуто жанровий зміст прозових творів, які ще знаходилися під впливом класицистичних дидактичних тенденцій, що тісно взаємодіяли з романтичними в новому осмисленні історії: незакінчений роман «Зиновій Богдан Хмельницький, або Звільнена Малоросія» Ф. М. Глінки, прозовий фрагмент «Козаки і Богдан Хмельницький» Р. Т. Гонорського, роман «Бурсак» В. Т. Нарєжного, нарисова белетристика в журналі «Украинский вестник». У цих творах простежується виховна мета – привернути увагу сучасників до подвигів Героя-Патріота, пробудити в читачів почуття вдячності до Громадянина, котрий присвятив себе народові, віддав життя Батьківщині.

Згідно з традиціями повчальної літератури формам авторської оповіді притаманний піднесено-емоційний пафос. Головними критеріями оцінки історичної епохи та діянь Богдана Хмельницького стають закони моралі, вірність Божим заповідям.

Автори підкреслюють достовірність зображуваних подій, спираючись на матеріал літописів або безпосередньо посилаючись на них. У передмові до роману «Зиновій Богдан Хмельницький, або Звільнена Малоросія» Ф. М. Глінка апелює до фактів із літописів Г. Грабянки, С. Величка, творів Лезюра й Шерера про Малоросію, а в основній частині твору організує текст за законами художнього вимислу. Стильовою особливістю історичної повісті І. І. Срезневського «Іван Барабаш» є акцентуація точності фактів, майже протокольний виклад подій (без тропів і стильових оздоблень), тяжіння до форм літопису, хроніки. Настанова автора на достовірність виявляється у синтаксичних повторах («летописцы верят», «повторяю слова летописцев»), а також у введенні тексту української думи «Хмельницький і Барабаш».

Умовно-історичні трактування доби Хмельниччини не вимагали точності у відображенні історії, хронології подій та фактів. У творах наявні відступи від історичних джерел, авторські домисли й вільне оперування з історичним матеріалом. Так, у романі В. Т. Нарєжного «Бурсак» бурхлива історія України XVII століття постає лише тлом для життя героя авантюрного роману. Низка пригод героя-бурсака дає можливість розгорнути перед читачем яскраву картину малоросійського побуту й звичаїв, а також становить своєрідний «історичний ключ» до змісту твору. Умовно-історична картина розкриває авторську ідею: Малоросія – країна, що стогне під ярмом рабства. Письменник утверджує думку про необхідність народного лідера, котрий очолив би боротьбу за її звільнення.

Одним із поширених художніх прийомів у прозових творах про добу Богдана Хмельницького (Р. Т. Гонорський, Ф. М. Глінка) є «вписування» гетьманства Хмельницького в хід світової історії, проведення відповідних паралелей із подіями національно-визвольних війн в інших країнах. Це засвідчує поступове розширення уявлень про масштаби діяльності українського національного лідера, прагнення пізнати факти історії у світовому контексті.

У підрозділі 4.3 «Ідеї Просвітництва в романтичному трактуванні доби Хмельниччини» встановлено вплив просвітницьких традицій на формування образу Богдана Хмельницького та його епохи в російській романтичній літературі.

На підставі порівняльного аналізу роману «Зиновій Богдан Хмельницький, або Звільнена Малоросія» Ф. М. Глінки та історичної повісті «Марфа Посадниця» М. М. Карамзіна виявлено типологічні тенденції у трактуванні історичної теми, вираженні авторської позиції.

Твори Ф. М. Глінки та М. М. Карамзіна позначені підкресленим дидактизмом та умовністю підходів до зображення історичних подій та образів, художнього часу та простору. Письменники висловлюють (прямо або опосередковано) міркування щодо актуальних питань сучасності, соціального ладу, ідеалу правителя тощо. Просвітницький пафос цих творів полягає в утвердженні ідей громадського служіння та виховання особистості задля вдосконалення суспільства, що зумовило звернення митців до епохи Хмельниччини.

Історичні романи «Зиновій Богдан Хмельницький, або Звільнена Малоросія» Ф. М. Глінки та «Хмельницькі, або Приєднання Малоросії» П. І. Голоти спираються на досягнення сентиментальної літератури, що спричинило створення інваріанту образу Богдана Хмельницького –«чуттєвого» героя, віддаленого від історичного прототипу. У творах митців акцентовано такі риси характеру героя, як надзвичайна чутливість, емоційність, мрійливість, шляхетність, цільність.

У підрозділі розкрито значення пейзажу для відтворення такого типу героя, проаналізовано форми й види пейзажу, засоби психологізації оповіді у творах письменників. Визначено роль алюзій та ремінісценцій, висхідних до філософії Ж. Ж. Руссо.

Критики XIX століття вороже сприйняли відхід письменників від логіки історичного матеріалу, докоряли авторам за зловживання мелодраматичними ситуаціями, риторичність стилю, нехтування достовірністю. В. Г. Бєлінський навіть звинуватив П. І. Голоту у викривленні історії.

На думку І. П. Щебликіна, епігонське використання елементів сентиментального стилю не відповідало історичному й психологічному змісту доби Хмельниччини. У дисертації спростовано цей застарілий підхід. Негативні оцінки критиків XIX століття були зумовлені тим, що в період 1830-х років історичний роман у Росії перебував у стадії становлення. У зв’язку з цим його окреслених форм фактично не було, у межах формування жанру відбувалося схрещення різних жанрових і стильових тенденцій, деякі з них, в тому числі й сентиментальні, втративши актуальність, знову відроджувались у новому художньому синтезі.

У підрозділі обґрунтовано висновок про те, що звернення письменників до історичної теми Хмельниччини та її втілення в художній прозі викликало появу перехідних синтетичних явищ у галузі роману, які дадуть плідні тенденції для подальшого розвитку історичних жанрів. Поєднання різноманітних тенденцій у межах прозових творів були зумовлені естетичними пошуками митців в осягненні складного історичного матеріалу у нових формах, відповідних літературному процесу того часу.

У підрозділі 4.4 «Специфіка авторського міфологізування в російських історичних романах про Хмельниччину» виявлено тенденції та форми міфологізування в історичній прозі про Богдана Хмельницького. Підрозділ складається з трьох параграфів.

У параграфі 4.4.1 розглянуто міфопоетичний зміст художнього образу Богдана Хмельницького в російській історичній прозі. Образ героя-харизмата розглядається як втілення духовного феномену, в основі якого покладено ідеї благодаті, Божого дару, виключної обдарованості та місії. С. С Аверінцев виділяє серед харизматичних героїв такі типи, як проповідник, полководець, державний лідер та ін. У типології, запропонованій дослідником, Богдан Хмельницький розглядається як тип воєнного і державного діяча, посланого Богом пригнобленому народові. Харизматичність героя сконцентровує коло певних тем і мотивів (віра у високе призначення, тісний зв’язок із національним та епохальним, виявлення індивідуального в колективному, провідник Божої волі тощо). У творах, в основі яких покладено дидактичні та умовно-історичні звернення до епохи Хмельниччини (Ф. М. Глінка, Р. Т. Гонорський, І. І. Срезневський), а також в історичних романах 1830-1840-х років, написаних під впливом В. Скотта (П. І. Голота, О. П. Кузьмич), успішно розробляється харизматична модель образу гетьмана Богдана Хмельницького і його доби. Ідею про неминучість появи в Україні такого лідера підкріплюють численні картини утисків та поневірянь народу, виконані в епічній традиції. Такими вражаючими у своїй трагічності епізодами, історичними нарисами постійно перериваються сюжетні події в романах «Хмельницкі, або Приєднання Малоросії» П. І. Голоти і «Зиновій Богдан Хмельницький» О. П. Кузьмича. У цих творах головний герой внутрішньо переконаний у власній високій місії, у необхідності звільнити свій народ і країну від гніту.

У параграфі відзначено, що харизматична структура образу Богдана Хмельницького утвердилася в російському романтизмі під впливом фольклорних та історіографічних джерел, алюзії й ремінісценції з яких поєднувалися з біблійними міфологічними структурами (Ф. М. Глінка та ін.). У параграфі введено в науковий обіг архівний матеріал – роман «Зиновій Богдан Хмельницький. Історична картина подій, звичаїв і моралі XVII ст. в Малоросії» П. П. Білецького-Носенка, на створення якого вплинула «Історія Русів». Мотив Божого промисла та Божого покликання героя втілено у різних формах авторської оповіді (суб’єктивних та об’єктивних, діалогічних та монологічних).

У параграфі доведено, що російські прозаїки, які зверталися до зображення образу Богдана Хмельницького в 1820-1840-х рр., акцентували харизматичні риси героя, йдучи шляхом міфотворчості – «обожнення історичної особистості» (К. Леві-Стросс).

У параграфі 4.4.2 проаналізовано міфологічну основу сюжетів та мотивних комплексів в історичній прозі російського романтизму. Модель героя-харизмата, покладена в основу романної образотворчості, корелює з метасюжетом сотеріологічного міфу. Сюжетна парадигма на структурному рівні реалізується в міфологічних комплексах: «страждання», «випробування», «перетворення», «спасіння». Крізь призму міфу у романах змальовуються етапи біографії героя: «чудесне» дитинство, юнацькі випробування (за схемою ініціації), воїнські звитяги (в їх градації), набуття героєм нового статусу – рятівника батьківщини. Міфологічна ситуація «спасіння» закладена в назві творів або у відкритому фіналі.

В історичній прозі російського романтизму ідея становлення державного лідера реалізована в низці наскрізних мотивів і мотивних комплексів, які розкривають життя і діяльність Богдана Хмельницького на тлі доби. Етапи тяжкої «школи життя» змальовуються письменниками як випробування героя на шляху до великої місії, виконання Божого покликання.

В історичних романах російських романтиків визначено провідні концепти (шлях, дім, жінка, Бог, дух та ін.), що набувають міфологічного змісту й реалізуються у відповідних сюжетних і мотивних структурах.

Параграф 4.4.3 присвячений своєрідності художнього портретування головного героя в романах про добу Хмельниччини. Портрет як специфічна особливість романної поетики допомагає проникнути в глибини характеру героя, акцентуючи його певні риси (зовнішні й внутрішні). У зображенні образу Богдана Хмельницького письменники вдавалися до різних засобів, зумовлених ідейними трактуваннями героя, авторською позицією. У творі Ф. М. Глінки портрет майбутнього гетьмана є дещо ідеалізованим, позбавленим національно-історичних рис, що з’являються в романах П. І. Голоти й О. П. Кузьмича.

У дисертації відзначено відсутність в історичній прозі розлогого портретування, окремі портретні й поведінкові деталі розсіяні в текстах романів. Недостатність портретної інформації доповнюється прийомами імпліцитного портретування, коли при мінімумі конкретних вказівок на зовнішність, відсутності цілісних розгорнутих портретних описів, вміщено подробиці, опосередковано пов’язані з образом героя   своєрідні «штрихи до портрету», у тому числі засновані на підсвідомих асоціативних зв’язках чи уявленнях, висхідних до фольклорних уявлень про воїна-богатиря. Імпліцитне портретування історичного героя сприяє міфологізації його образу.

Портрет як складова художнього образу Богдана Хмельницького в російському романтизмі вбирає в себе фольклорні риси та історичні подробиці, особливості розуміння авторами минулого та місії героя. Портрет у поетиці історичного роману виконував додаткову функцію авторської міфологізації образу, а також піднесення його впливу на свідомість читачів (невипадково Ф. М. Глінка та П. І. Голота вмістили до перших видань своїх романів портрети Богдана Хмельницького).

У підрозділі 4.5 «Історична правда в романах про Богдана Хмельницького» приділено увагу специфіці художнього історизму в романах російських письменників про добу Хмельниччини.

В умовах активного міфологізування епохи Хмельниччини та образу її головного історичного героя надзвичайної актуальності набуває проблема історичної достовірності й кордонів художньої вигадки. На відміну від романів вальтерскоттівського типу історичні особи у творах російського романтизму посідають не другорядне, а головне місце, але вони оточені цілою системою вигаданих персонажів.

Основні історичні події в російській романістиці, хоча й відтворюються з опертям на документальні джерела (літописні, історіографічні), вільно контамінуються письменниками в художньому часі й просторі.

Вдаючись до художньої вигадки, відступаючи від історичної правди в деталях, письменники-романтики водночас досить точно відображали дух зображуваної епохи, її суспільно-історичний зміст та протиріччя, а також загальний пафос діяльності Богдана Хмельницького.

Міфологізовані образи доби й історичного героя постають перед читачами в ореолі реальних історичних обставин, які реконструюються завдяки постійним зверненням до фольклорних, літописних, історіографічних джерел, викладених у спеціальних главах, авторських відступах, примітках, географічних та етнографічних нарисах. Ці фрагменти художніх творів композиційно пов’язані з відтворюваними історичними подіями й відтворюваними характерами.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconУрок з історії України з мультимедійною підтримкою в 5 класі за темою «Богдан Хмельницький»
...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconЖиття Богдана Хмельницького та його вплив на долю України в 17 ст
Залучити учнів до дослідження біографії гетьмана Богдана Хмельницького та його вплив на долю України в 17 ст
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconІсторичне краєзнавство. Шляхами Богдана Хмельницького на Тернопільщині
Короткий опис маршрутів дасть можливість організувати туристсько-краєзнавчі походи, які спрямовані вивчення історії періоду Визвольної...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconVarnak ueuo com Дмитро Дорошенко
Хмельниччина в історіографії. Польська Річ Посполита напередодні повстання Хмельницького. Причини повстання. Особа Богдана Хмельницького....
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconМова як функціональна система в антропоцентричній картині світу
Молодіжний сленг, як спосіб самовираження студентів
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій icon«Козацтво в історії України: від Дмитра Вишневецького (Байди) до Богдана Хмельницького». Уявіть, що Вам, як члену цього гуртка, треба взяти в ній участь. Вкажіть тему своєї доповіді та складіть її розширений план
«Історик-початківець» вирішив провести шкільну конференцію на тему: «Козацтво в історії України: від Дмитра Вишневецького (Байди)...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconБібліотека нові надходження краєзнавчої літератури
Тараса Шевченка. Тут яскравим спалахом національної самосвідомості квітував далекоглядний державницький розум І військовий талант...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconДержавобудівнича діяльність
Богдан Хмельницький творець Української козацької держави. Досягнення Богдана Хмельницького історики часто порівнюють зі здобутками...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconУрок історії України, 8 клас
Наш край в роки Національно –визвольної війни українського народу середини ХVII ст. Сподвижники Богдана Хмельницького: Іван Богун,...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconНаціонально визвольна війна українського народу середини VII століття
Учитель. На сьогоднішньому уроці ми спробуємо пройти шляхами Богдана Хмельницького, перегорнути у пам’яті основні битви під його...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка