Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій


П’ятий розділ «Художнє втілення епохи Богдана Хмельницького в драматичних жанрах»



Сторінка3/4
Дата конвертації31.07.2017
Розмір0,7 Mb.
1   2   3   4

П’ятий розділ «Художнє втілення епохи Богдана Хмельницького в драматичних жанрах» присвячений виявленню специфіки відтворення історії Хмельниччини в російській драматургії. Ця тема увійшла в драматичні жанри російської літератури на етапі пізнього романтизму. Перша спроба осягнення складної історичної теми – трагедія «Богдан Хмельницький» К. Ф. Рилєєва (1825) лишилася незавершеною. Пізніше з’явилися драми «Зиновій Богдан Хмельницький, або Приєднання Малоросії» М. І. Хмельницького, «Зиновій Богдан Хмельницький, гетьман Малоросії» О. О. Соколова, «Богдан Хмельницький» Н. В. Маклакова (час створення невідомий). Письменники тяжіли до художнього відтворення фольклорного, літописного, історіографічного матеріалу, віднайшовши нові межі драматичних жанрів і форм історизму. П’ятий розділ складається з п’яти підрозділів.

У підрозділі 5.1 «Жанрова специфіка драматичних творів про добу Хмельниччини» розглянуто особливості сценічної дії, жанровий зміст і форми драматичних творів, у яких знайшла втілення тема Хмельниччини. У дисертації доведено, що драматургів цікавив передовсім характер і діяння історичної особистості на широкому тлі доби. Художнє осмислення народної долі в одну із найтрагічніших епох України зумовило своєрідність драматичного рішення теми. Осмислення історичної епохи крізь призму діянь її лідера – Богдана Хмельницького засвідчують назви п’єс, де звучить ім’я головного героя.

Жанрові форми втілення історичного матеріалу, ідейні інтерпретації образу головного героя демонструють розвиток теми Хмельниччини від грандіозної національно-героїчної трагедії (задум К. Ф. Рилєєва) до історичної драми (М. І. Хмельницький), «історичної вистави» (О. О. Соколов), призначених для масового, демократичного читача й глядача, а згодом – до нової спроби написання масштабної героїко-психологічної трагедії із загальнонаціональною проблематикою (М. В. Маклаков).

Аналіз жанрової своєрідності п’єси «Зиновій Богдан Хмельницький, або Приєднання Малоросії» М. І. Хмельницького дозволив спростувати її визначення як «історичної комедії», зроблене ще першими критиками. Драматург (котрий тривалий час працював у жанрах комедії та водевілю) створив історичну драму, в якій переплітаються любовно-авантюрна й патріотична сюжетні лінії з домінуванням останньої. Як встановлено в результаті розгляду п’єси роль героя-коханця, що приписувалась Богдану Хмельницькому, не відповідає авторському задуму. Любовно-авантюрна інтрига розвивається у творі без безпосередньої участі головного героя, лише у зв’язку із подіями його приватного життя. Образ Богдана Хмельницького має структурну домінанту – палке бажання звільнити Україну.

Зосередженість героя на своїй великій місії простежується у всіх драматичних творах про добу Хмельниччини. Мотив особистої образи, нанесеної гетьманові польським вельможею Чаплицьким, про яку писали козацькі літописці та історіографи (Д. М. Бантиш-Каменський, М. І. Костомаров), а потім й письменники (К. Ф. Рилєєв, Ф. М. Глінка, Є. П. Гребінка, П. І. Голота, О. П. Кузьмич), розробляється в кожній п’єсі (але цей мотив вторинний).

Пошуки нових форм у галузі драматургії засвідчує специфічне жанрове утворення – «Історична вистава в чотирьох діях, з прологом та епілогом, у віршах. Зиновій Богдан Хмельницький, гетьман Малоросії» О. О. Соколова. Цей твір відзначається чіткою хронікальністю, послабленням зв’язків поміж окремими частинами сюжету, розпадом центрального конфлікту (загальнонаціонального масштабу) на локальні конфлікти, так чи інакше пов’язані з життям і діяльністю Богдана Хмельницького, з боротьбою за національне визволення. В «історичній виставі» О. О. Соколова простежується тенденція до екстенсивної оповіді, що порушує монополію одного персонажа й виявляє протистояння різних національних і суспільних сил. П’єса доволі «багатолюдна», у ній чимало позасюжетних персонажів – осіб, котрі не є безпосередніми учасниками драматичної інтриги. Вони використані драматургом для відтворення народного побуту, колориту епохи, а також для того, щоб підкреслити масовий, всенародний характер боротьби з поляками. Ці епізодичні персонажі створюють широке соціальне тло, перед читачем (глядачем) постає образ народної маси, яка страждає, шукає правди, відстоює власні інтереси й національну незалежність. У п’єсі О. О. Соколова знайшла художнє втілення широка картина народного життя, причому не в кульмінаційні моменти Хмельниччини.

У підрозділі 5.2 «Історична основа п’єс про добу Хмельниччини та форми рецепції історичного матеріалу» встановлено історіографічні та фольклорні джерела, на які спиралися російські драматурги в розробці історичної теми, а також форми рецепції історичного матеріалу в їхніх творах – епіграфи, ремарки, примітки, цитація, алюзії, ремінісценції та ін. Виявлено особливості художнього часу й простору, своєрідність сюжетної та мотивної організації п’єс в аспекті проблеми історизму.

М. І. Хмельницький у драмі «Зиновій Богдан Хмельницький, або Приєднання Малоросії» використовував «Історію Малої Росії» Д. М. Бантиш-Каменського, цитати (прямі й приховані) з якої наявні в переліку дійових осіб, авторських примітках, фіналі твору. У п’єсі О. О. Соколова «Історична вистава в чотирьох діях, з прологом та епілогом, у віршах. Зиновій Богдан Хмельницький, гетьман Малоросії» запозичені факти й сюжетні ситуації з книги М. І. Костомарова «Богдан Хмельницький», «Записки про Південну Русь» П. О. Куліша, творів Е. Рачинського. Драма М. В. Маклакова містить численні історичні алюзії та ремінісценції, що сприяють створенню колориту доби.

Художній час у драматургії російських романтиків, які зверталися до епохи Хмельниччини, охоплює 1647-1657 роки – канун і події визвольної війни. Так, в драмі М. І. Хмельницького початок дії збігається із часом повернення Хмельницького з Варшави, де він марно намагався відновити справедливість. Цю подію обговорюють у Великдень 1647 року козаки в пролозі «історичної вистави» О. О. Соколова.

Художній простір, як і час, є історично зумовленим: площа Чигирина (незавершена трагедія К. Ф. Рилєєва), Чигиринська дубрава на річці Тясьмін (М. І. Хмельницький), хутір Хмельницьких у Суботові неподалік від Чигирина (О. О. Соколов, М. В. Маклаков).

Чітка часова й просторово-географічна визначеність п’єс, їх наповненість місцевим матеріалом, національним колоритом (в тому числі за рахунок численних масових сцен, засобів поетичної мови – лексичних, синтаксичних та ін.) сприяла формуванню широкої художньої картини визвольної боротьби, утвердженню принципу історизму в російському романтизмі. Створена драматургами картина Хмельниччини давала уявлення читачам і глядачам не тільки про особистість Богдана Хмельницького, а й про соціальні, національні, релігійні чинники історичних подій. Йдучи за історіографічними джерелами, митці прагнули розкрити сутність історії, її вплив на сучасність.

Крім фольклорних та історіографічних джерел, у дисертації встановлено літературні «претексти» для п’єс російських романтиків, котрі розробляли тему Хмельниччини в драматургії. У проаналізованих драмах визначено численні паралелі з творами Ф. М. Глінки, Є. П. Гребінки, С. Величка та ін. Вивчення міжтекстових співвідношень дозволило виділити найпопулярніші мотиви й сюжетні моменти, що спиралися на історичні факти (в тому числі «мандрівні» сюжети й мотиви): конфлікт майбутнього гетьмана з Чаплицьким і захоплення родинного гнізда Хмельницьких Суботова; протистояння Богдана з вірним полякам реєстровим гетьманом Барабашем; втеча Хмельницького на Запоріжжя; стосунки з татарським Кримом; величання переможного воїнства у Києві, біля златоглавої Софії; зустріч іноземних послів у Переяславі; зусилля Хмельницького, спрямоваені на зближення із Москвою). Інтертекстуальні зв’язки сприяють створенню культурного діалогу, своєрідного гіпертексту, в якому історичний матеріал не має однозначних рішень і трактувань, а постає в різних площинах і ракурсах у межах романтичної картини світу.

Підрозділ 5.3 «Специфіка драматичного конфлікту та сценічної дії» присвячений аналізу художнього конфлікту та розвитку сценічної дії у п’єсах російських романтиків про добу Хмельниччини.

У дисертації встановлено, що всі розглянуті історичні драми мають багатошаровий і полівекторний конфлікт. Перед читачами (глядачами) розгортаються одразу декілька конфліктів (психологічний, соціальний, політичний, історичний, авантюрно-пригодницький) у різних напрямках і площинах. Конфлікти у п’єсах митців відбуваються на зовнішньому й внутрішньому рівнях: протистояння головного героя і довколишнього світу, конфлікт героя із самим собою, міжособистісні зіткнення персонажів та ін. Локальні конфлікти-казуси, у центрі яких поставлено особистість Хмельницького, переростають у субстанціальні конфлікти загальнонаціонального масштабу. Напружений, драматичний характер історичних подій підкреслює невичерпана, не розв’язана до кінця конфліктність, наслідком якої є ситуація «відкритого фіналу» (наприклад, у п’єсах М. І. Хмельницького і М. В. Маклакова).

У роботі розкрито особливості сценічної дії, а також способи художнього зображення персонажів в історичних драмах. Відзначено незмінну ініціативність поведінки головного героя – Богдана Хмельницького. Він ініціює всі ключові, доленосні для країни й народу події, які є рушієм сценічної дії у п’єсах романтиків. У найнапруженіші моменти історичних сюжетів сценічна поведінка гетьмана набуває відтінків етикетності, навіть ритуальності (у державному та національному смислі).

Отже, російські письменники-романтики, котрі звернулися до історичної теми Хмельниччини в драматичних жанрах, значно розширили межі художнього конфлікту, збагатили його новими виражальними засобами задля створення багатогранної й просякнутої реальним драматизмом картини світу. Можливості драми дозволили авторам увиразнити напруженість трагічних моментів історичного минулого, акцентувати сутнісні риси персонажів (у першу чергу, Богдана Хмельницького та його оточення), зробити сценічну дію більш розгалуженою і семантично насиченою.

У підрозділі 5.4 «Роль поетичної мови в художньому відтворенні образу Богдана Хмельницького та його доби» проаналізовано особливості мови персонажів, наративні стратегії у драматичних творах про епоху Хмельниччини.

Мовленнєвий акт (монолог, діалог, апарте тощо) виконує у п’єсах російських романтиків різноманітні функції: слугує розкриттю художнього конфлікту; є рушієм сюжету й сценічної дії; сприяє створенню образів (персонажів, доби та ін.). Мова і мовленнєві характеристики розглядаються як основні «носії художньої образності» у драмі (В. Є. Халізєв).

У дисертації визначено різні мовленнєві партії персонажів: власні висловлювання; автохарактеристики героя; характеристики часу, подій і гетьмана з боку інших персонажів. Поєднання різних наративних форм у драмі М. В. Маклакова сприяє розкриттю багатого й складного внутрішнього світу Богдана Хмельницького, а також створює ефект «множинності дзеркал» у відтворенні доби та діянь гетьмана. Різні ракурси історичного бачення закладено в діаметрально протилежних оцінках подій і вчинків Богдана Хмельницького з боку його друзів (прості козаки, найближчі соратники) й ворогів (поляки), подеколи їхні погляди й оцінки збігаються, акцентуючи домінанти образу гетьмана.

Чіткі характеристики того, що відбувалося в Україні напередодні й у процесі визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, лунають у монологах і діалогах персонажів. Наративні засоби сприяють розкриттю соціальних і релігійних причин народного невдоволення, а потім повстання проти поляків. Про всенародний характер визвольної війни, очолюваної гетьманом Богданом Хмельницьким, про соціальний склад її учасників свідчать численні масові сцени, де беруть участь прості козаки й козацька старшина, селяни, які підтримували козацтво.

Серед дидаскалій, сценічних авторських указівок до текстів, відзначено особливу роль ремарок, перш за все, експозиційних. Вони змістовні й інформативні, дозволяють уникнути схематизації історичних картин, індивідуалізувати історичні образи. Завдяки ремаркам виникають яскраві фонові уявлення про історичні реалії (в тому числі пейзаж, інтер’єр, побут, культуру тощо), специфіку доби загалом.

Засоби поетичної мови наповнюють художній світ історичним та національним колоритом, посилюють відчуття достовірності того, що відбувається на сцені, викликають емоційні рецепції з боку глядачів (читачів).

Завершують роботу висновки, в яких підбито підсумки дослідження.

Проблема художнього історизму й специфіки відтворення історичних епох у літературі є актуальним вектором літературознавства. Необхідність вивчення національних образів та специфіки їх рецепції у творчості різних митців, у межах окремих літературних напрямів і течій зумовлює розвиток імагології у сучасному науковому дискурсі. Художнє відтворення в російському романтизмі доби Богдана Хмельницького, доленосної для трьох слов’янських народів – українського, російського, польського, дає цікавий матеріал для спостережень над питаннями імагології й художнього історизму, які й досі лишаються на периферії наукових досліджень. У працях літературознавців до недавнього часу знайшли відображення лише окремі фрагменти романтичних уявлень про Хмельниччину. Утім, як встановлено в процесі дисертаційного дослідження, «Богданів текст» російської романтичної літератури, що складається з тридцяти дев’яти творів двадцяти п’яти авторів, потребує більш широкого комплексного підходу як до особливої розгалуженої системи в межах романтичної картини світу. Комплексний підхід, реалізований у дисертації, дав можливість зробити наступні висновки.

Вивчення великого текстового масиву творів про добу Богдана Хмельницького, які пов’язані між собою контактними, генетичними, типологічними, інтертекстуальними зв’язками, дозволяє стверджувати, що в добу романтизму формується своєрідна картина світу Хмельниччини, яка засвідчує утвердження художнього історизму в літературі. Образ минулого (Хмельниччини) в російській романтичній літературі спирається на фольклорні, літописні, історіографічні джерела, а також досягнення літератури й філософії.

Ідеї німецьких філософів («об’єктивний ідеалізм» Ф. Шеллінга та І. Фіхте, «трансцендентальний ідеалізм» І. Канта, діалектичний метод Ф.В.Г. Гегеля) дали поштовх для розвитку національних ментальних уявлень у перші десятиліття ХІХ століття й були розвинені російськими мислителями й митцями того часу – О. М. Сомовим, О. І. Галичем, І. Я. Кронебергом, М. І. Надєждіним, О. С. Пушкіним, М. В. Гоголем. У романтичному світосприйнятті російських літераторів співіснувало тяжіння до об’єктивного відтворення історії, універсальне поєднання художнього й наукового пізнання минулого, яскраво виражена авторська суб’єктивність, пройнята чуттєво-емоційним пафосом. Такий незвичайний синтез засвідчує вияв романтичного принципу універсальності, прагнення до ідеальної «органічної форми», що зумовило художнє переосмислення документальних фактів, реальних подій, а також образів історичних осіб.

Художнє відтворення української історії загалом й епохи Богдана Хмельницького зокрема було проявом програмності мистецтва слова, сприяло справі практичного втілення героїко-патріотичних та національно-самобутніх ідей у літературі російського романтизму 1810-1840-х років.

Для російської романтичної літератури однаково плідними виявились два види джерел: козацькі літописи й історіографічні праці з їх документованою, хронологічно впорядкованою канвою подій і твори усної народної творчості. Яскраво виражений тенденційний підхід літераторів до відбору джерел, претекстів, на які вони спирались і з яких фактично виростали їхні творчі задуми, зумовлений критеріями здобуття інформації з фольклорних і літописно-історіографічних джерел. Виключність історичних подій, героїка образів, які увиразнювали ореол епохи як ідеалу, сприяли конструюванню певної світоглядної парадигми, здатність обраних фактів акцентувати провідну ідею, що є стрижнем художнього відтворення епохи. Продуктивна рецепція джерел, які становлять фундамент романтичної образності, зумовила міграцію певного кола сюжетів і мотивів, що окреслили параметри «Богданова тексту» російської літератури.

Російські романтики, йдучи за джерелами в ідейній інтерпретації подій минулого, запозичували й художньо обробляли фольклорно-історіографічні сюжети. У процесі вивчення літературних інтерпретацій у різних жанрових формах традиційного сюжетно-образного матеріалу виявлено явище префігурації – широкого використання авторами не тільки фольклорних й історіографічних протосюжетів, але й сюжетних ходів і ситуацій, мотивів, художніх деталей, узятих у літераторів-попередників. Різні форми присутності «чужого слова» і навіть «чужого тексту» у творах письменників-романтиків свідчать про активні процеси художньої рецепції історичного й фольклорного матеріалу.

Епоху Богдана Хмельницького в російській романтичній картині світу ідеалізовано, що закономірно з огляду на ідеологію тогочасного суспільства й відповідні читацькі очікування. Кожен твір, що є складовою загального образу світу, підпорядкований магістральному завданню: показати Богдана Хмельницького великим патріотом України й Росії, котрий повертає невід’ємну, але на віки відторгнену частину Вітчизни. Епоха визвольної війни 1648-1654 рр. в уявленнях російських романтиків постає не тільки як героїчна доба слави й воїнських звитяг, але і як відзначена Божим Промислом, як новий висхідний момент в історії козацтва і в подальшій історії України.

Події української історії переважною більшістю російських романтиків сприймались як частина загальної історії (Росії, світу). На історичні погляди митців справили значний вплив праці М. М. Карамзіна й Д. М. Бантиш-Каменського. Як блискучий епізод в історії Росії розглядали добу Хмельниччини й інші історики (О. Рігельман, М. Погодін). Лише в літературно-критичному дискурсі 1850-х років з’явились трактування, що поставили під сумнів панівну імперську концепцію щодо української історії як частини загальноросійської (Г. З. Єлісєєв, О. І. Герцен). Ці інтерпретації подій Хмельниччини продемонстрували поступове ускладнення історичних уявлень російських митців, які створювали нове смислове, світоглядне поле свого часу.

Великий внесок у формування художньої картини епохи Богдана Хмельницького зробили російські романтики, українці за походженням О. М. Сомов, М. О. Максимович, Є. П. Гребінка, М. О. Маркевич та ін.), котрі в 1830-1840-ві роки, в період суспільної полеміки щодо права українців на власну історію, мову, літературу, внесли новий потужний струмінь у літературу російського романтизму, збагативши його національним колоритом, традиціями української барокової й літописної літератури, усної народної творчості, а також життєвими образами й специфічними засобами поетики.

Аналіз творів, розглянутих у дисертації, свідчить про перевагу в них стороннього погляду на події Хмельниччини – іншої ментальності. Це виявляється в національній універсалізації образу Богдана Хмельницького, що віддаляє його від історичного прототипу (К. Ф. Рилєєв, Ф. М. Глінка, О. М. Сомов, В. Г.Бенедиктов). Одна з небагатьох спроб внутрішнього погляду на Україну доби Хмельницького, розмежування «руського» та «російського» зроблена харківським літератором, істориком, етнографом О. Льовшиним, котрий показав можливість багатоваріантної інтерпретації цього історичного періоду, так і не реалізовану російськими романтиками (трактування pro et contra з’явились в українській літературі ХІХ ст.).

Художній історизм російських літераторів першої половини ХІХ століття своєрідно представлений не тільки у світоглядному, ідейному плані, але й на рівні поетики, він, безперечно, вплинув на формування жанрової системи романтизму. Уявлення про історичний час Богдана Хмельницького, запозичені й трансформовані в романтичних творах, зберігають стійкість домінантних характеристик (певна послідовність подій, специфічні відносини героїв, причинно-наслідкові зв’язки, символічний підтекст). Проте відтворена картина світу зберігає формально-змістову гнучкість, про це свідчить розмаїття жанрових втілень історичної теми Хмельниччини (пісня, дума, віршована новела, поема, «досвіди в прозі», історичний роман, драма). Розмаїття жанрових рішень визначило й широкий інтерпретаційний діапазон – у кожній новій літературній версії з’являються додаткові мотиви й колізії, розширюється подієвий план, збагачується змістовний обсяг зображуваних подій та образів, ускладнюються їх характеристики. Це свідчить про те, що, незважаючи на частотне використання певного кола джерел про епоху Богдана Хмельницького, у російському романтизмі не припинявся активний пошук нових форм втілення, залучення й використання досвіду попередників.

Процеси романтичної рецепції фольклорного, літописного, історіографічного матеріалу відзначаються складністю і розмаїттям форм. Збір, видання, спроби наукового вивчення народнопоетичних і літописних документів призвели до активного розвитку історіографії, зміцнили зв’язки історичної науки й літератури. Художнє опанування романтичною літературою фольклорного, літописного, історіографічного матеріалу відбувалося у формах прямих запозичень історичної інформації; імпліцитного використання в художніх текстах моральних оцінок, прийнятих у фольклорній і літописній традиціях; літературній обробці відомих сюжетів; стилізаціях; жанрових рішеннях тощо.

Рецепція матеріалів про історичну добу Хмельниччини в художній картині світу романтизму відбувалась на трьох рівнях – описовому (відтворення етноментальних реалій, у тому числі пейзажних картин, інтер’єрних та портретних характеристик); оповідному (розповідь про основні та другорядні події історичного минулого); когнітивному (втілення символічного й міфологічного підтексту). Всі ці рівні тісно взаємодіяли один з одним, забезпечували внутрішню складність й багатоаспектність художньої картини світу.

Героїко-патріотичне трактування російськими романтиками теми Хмельниччини зумовило розмаїття мотивів, що розроблялись в її контексті. Це мотиви громадянського служіння Батьківщині й народу, фольклорний мотив богатирства й романтичний мотив туги за минулою славою, міфологічний мотивний комплекс «страждання» – «випробування» – «преображення» – «спасіння», пов'язаний із розробкою ідеї Богообраності Богдана Хмельницького та його місії.

У творах російських романтиків акцентовано проблему соціального гноблення українців, релігійні й національні проблеми, зображення шляхетського свавілля на українських землях. Художня розробка цієї проблематики в художніх текстах мотивує поведінку персонажів, у першу чергу – Богдана Хмельницького.

Базуючись на традиційному фольклорному, літописному, історіографічному матеріалі, загальна картина епохи і образ Богдана Хмельницького мають яскраво виражені риси «образу-поняття» (Г. Гачев), «образу-знаку», «образу-емблеми», що поєднує в собі реалії житя та символічний смисл (на підставі моральних критеріїв та розуміння засад державного буття). З цим історичним часом пов’язані уявлення про «золотий вік» України, про славу і великі перемоги, про визволення від тяжкої іноземної кормиги. Образ гетьмана Хмельницького в літературі російського романтизму постає як ідеал воїна-вождя, полководця, державного діяча, спасителя Вітчизни. Такому сприйняттю сприяє своєрідний мотиваційно-поведінковий імператив, високий ступінь семантичної універсалізації. В оцінках історичних подій і вчинків історичних героїв російські романтики спиралися не тільки на власні уявлення, а й на ціннісні орієнтації, вироблені народною етикою й відображені у фольклорі.

Образ гетьмана Богдана Хмельницького посідає одне з центральних місць у картині світу російського романтизму. Відповідно він центрує й «Богданів текст» російської романтичної літератури, визначає коло тем, мотивів, сюжетів і поети кальних засобів. У художньому зображенні російських романтиків образ великого гетьмана постає як певний тип активної особистості, ідеал людини, яка діє в загальнонаціональних інтересах.

Зображення історичної доби Богдана Хмельницького в літературі російського романтизму має концептуальне значення, адже для митців важливо було не тільки відтворити певні події чи факти, а й подати власну точку зору про світ, розвиток історії й держави, про призначення людини у вирішенні національних і державних питань.

Історична тема у творах російських романтиків знаходить реалізацію у традиційних сюжетах-фабулах (за Є. І. Мелетинським) – «шлюбні випробування», «здобуття (викрадення) чудесних предметів». В основі першого традиційного сюжету – історичні події, пов’язані із суперництвом Хмельницького й чигиринського підстарости Чаплицького, і «достопам’ятне сватання» старшим сином гетьмана Тимошем дочки молдавського господаря Розанди. Другий традиційний сюжет варіює ситуацію з королівськими універсалами, хитрістю здобутими Хмельницьким у гетьмана реєстрових козаків Івана Барабаша, відданого шляхті.

У процесі моделювання романтичної картини світу у творах різної жанрової природи виявляються дві тенденції – орієнтація на національно-історичну документальність і романтична свобода у трактуванні матеріалу, що призводило аж до міфологізації епохи. Автори свідомо звертаються до традиційних міфологічних сюжетів, мотивів, архетипів, вдаються до власної міфотворчості у трактуванні української історії. Міф перетворюється на інструмент художньої організації історичного матеріалу і засіб втілення національних культурних моделей особистої й суспільної поведінки. Міфологізм у зображенні епохи не суперечить принципу художнього історизму, навпаки, він виступає як його органічне доповнення. У процесі художнього відтворення епохи Визвольної війни 1648-1654 рр. в російській романтичній картині світу міф, філософська думка й історична наука були взаємопов’язаними складниками духовного досвіду опанування історії.

Популярними об’єктами міфологізування в російському романтизмі стали мотиви «золотого віку», «доброго старого часу», «долі», які розкривали рух історії та історичну місію Богдана Хмельницького. Активна міфотворчість романтиків сприяла формуванню національно-культурних узагальнень. Міфологема його життя-діяння стає еталонною національно-культурною моделлю особистої й суспільної поведінки.

Епоха Богдана Хмельницького, завдяки закладеному в ній формально-змістовому потенціалу, належить до тематичних констант в російській романтичній літературі. Це своєрідний «смисловий концентрат», на основі якого з’явилося розмаїття індивідуально-авторських інтерпретацій, жанрових та стильових рішень. «Богданів текст» засвідчує взаємодію різних художніх напрямів і течій, магістральних і периферійних векторів художньої літератури, в тому числі масової і, навпаки, не відомої широкому колу читачів.

Епоха романтизму створила такий комплекс умов, які сприяли довготривалому «спалаху» інтересу до часів Хмельниччини. У процесі літературного розвитку цей інтерес переживав періоди згасання й пожвавлення. Подальші трактування доби Хмельниччини в літературі принесли нові оцінки й поетикальні відкриття, але вони спиралися на багатий досвід відтворення української історії в російській романтичній літературі.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconУрок з історії України з мультимедійною підтримкою в 5 класі за темою «Богдан Хмельницький»
...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconЖиття Богдана Хмельницького та його вплив на долю України в 17 ст
Залучити учнів до дослідження біографії гетьмана Богдана Хмельницького та його вплив на долю України в 17 ст
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconІсторичне краєзнавство. Шляхами Богдана Хмельницького на Тернопільщині
Короткий опис маршрутів дасть можливість організувати туристсько-краєзнавчі походи, які спрямовані вивчення історії періоду Визвольної...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconVarnak ueuo com Дмитро Дорошенко
Хмельниччина в історіографії. Польська Річ Посполита напередодні повстання Хмельницького. Причини повстання. Особа Богдана Хмельницького....
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconМова як функціональна система в антропоцентричній картині світу
Молодіжний сленг, як спосіб самовираження студентів
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій icon«Козацтво в історії України: від Дмитра Вишневецького (Байди) до Богдана Хмельницького». Уявіть, що Вам, як члену цього гуртка, треба взяти в ній участь. Вкажіть тему своєї доповіді та складіть її розширений план
«Історик-початківець» вирішив провести шкільну конференцію на тему: «Козацтво в історії України: від Дмитра Вишневецького (Байди)...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconБібліотека нові надходження краєзнавчої літератури
Тараса Шевченка. Тут яскравим спалахом національної самосвідомості квітував далекоглядний державницький розум І військовий талант...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconДержавобудівнича діяльність
Богдан Хмельницький творець Української козацької держави. Досягнення Богдана Хмельницького історики часто порівнюють зі здобутками...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconУрок історії України, 8 клас
Наш край в роки Національно –визвольної війни українського народу середини ХVII ст. Сподвижники Богдана Хмельницького: Іван Богун,...
Марченко тетяна михайлівна + 82-94 епоха богдана хмельницького в російській романтичній картині світу: трансформація фольклорних, літописних, історіографічних традицій iconНаціонально визвольна війна українського народу середини VII століття
Учитель. На сьогоднішньому уроці ми спробуємо пройти шляхами Богдана Хмельницького, перегорнути у пам’яті основні битви під його...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка