Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу



Скачати 237,16 Kb.
Дата конвертації19.07.2017
Розмір237,16 Kb.

Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання

«Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21 –

суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»




Автор:






Кіровоград

2010 рік

Тема: Марко Вовчок - знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу.

Мета: Ознайомити учнів з біографією і творчістю письменниці, розкрити грані її таланту та інтелекту.

Обладнання: портрет Марко Вовчок, тексти її творів.
Хід заняття

Епіграф


Недавно я поза Уралом

Блукав і Господа благав

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких

Людей неситих. Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене, і огрій,

І оживи моє побите

Убоге серце, неукрите…

Т.Г. Шевченко «Марку Вовчку»


І. Оголошення теми та мети заняття
ІІ. Вступне слово вчителя

Поезія «Марку Вовчку», датована 24 січня 1859 р., написана Тарасом Шевченком в день його першої зустрічі з українською письменницею на ім’я Марко Вовчок. Вірш привертає увагу щирістю, схвильованістю автора, який ласкаво називає письменницю своїм «світом», «святою зоренькою», «молодою силою», «донею» і навіть «пророком».


ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

(Школярі розповідають про біографію і творчість Марка Вовчка (Марії Олександрівни Вілінської).



  1. Біографічні відомості.

  2. Творчість

а) «Народні оповідання».

б) Повісті про кріпаків і панів.

в) Твори російською мовою.
ІV. Засвоєння та закріплення учнями навчального матеріалу

1. Лекція вчителя.

Літературна спадщина Марка Вовчка значна: дві книги «Народних оповідань», повісті «Інститутка», «Кармелюк», «Три долі», «Павло Чорнокрил», «Сестра», «Дяк», «Гайдамаки», твори російською мовою: «Рассказы из русского народного быта», повісті «Тюлеевая баба», «Записки причетника» та інші.

Всього письменниця-інтелектуалка створила близько ста оригінальних творів і майже стільки ж переклала.

Теми та сюжети її творів, прототипи героїв, гарна українська мова – все від глибокого знання життя українського народу та фольклору. Це два головні джерела творчості письменниці. Третє – літературне: вплив «Кобзаря» Шевченка, зокрема його мотивів жіночої недолі в ліричних віршах і поемах, образів скорботних Наймичок, Відьом, Сліпих.

Марко Вовчок у прозі продовжила тему жінки-стадниці з поетичних творів великого Кобзаря.

Творчість Марка Вовчка займає важливе місце в розвитку української прози: в її творах немає спеціального оповідача, а є оповідач мистецький: безпосередньо з уст народу читач дізнається про його життя. Така форма розповіді була новою в українській прозі, також Марія Олександрівна Вілінська змалювала кріпаків морально вищими від поміщиків. Панській жорстокості і розбещеності письменниця протиставила сердечність і моральну чистоту селян, лицемірству – щирість, облудності – чесність.

Збагатила Марко Вовчок і українську літературну мову. Її твори, як і твори Г. Квітки-Основ’яненки, написані пісенною ритмізованою мовою, що вражає розмаїтістю інтонацій, різноманітністю відтінків, багатством синоніміки.

Оповідання та повісті марка Вовчка сповнені м’якого ліризму і тонким, пройнятим серпанком суму гумору. «Хто читав українського Марка Вовчка, той, хоч би який запеклий теоретик, напевно, стояли під впливом чару й розкішності його чудової мови. При всій простоті й популярності вона дуже багата лексиконом і незрівнянно мелодійна» (Іван Франко).

Марко Вовчок зміцнила основи української соціально-побутової прози, а в галузі дитячої прози стала основоположницею. Вона як представник інтелектуальної еліти піднесла ще вище авторитет української літератури, і на світовій арені, оскільки її твори перекладені багатьма слов’янськими та західноєвропейськими мовами.

Творча спадщина письменниці, що жила з Україною в серці, була великою громадською силою у боротьбі проти кріпосництва, бо підносила класову свідомість українців, збуджувала в них людську гідність, гартувала волелюбність народу. Образи її жінок-страдниць вимагали розв’язати пекучу проблему звільнення, рівноправності жінки.

Неабияке значення творчості Марка Вовчка – в піднесенні естетичної культури: читання її високохудожньої прози приносило насолоду, плекало художні смаки, було своєрідним закликом до молодшої генерації письменників теж писали українською мовою.

За глибоку ідейність, високу художність творів, зворушливу любов до пригноблених, за віру в сили народу, в його світле майбутнє, за показ духовної краси людей праці творчість марка Вовчка високо оцінили Чернишевський, Герцен, Писарєв, Добролюбов, Салтиков-Щедрін. Одним з найбільших талантів нашої літератури, великим майстром художнього слова вважав письменницю Іван Франко. За свідченням Ольги Кобилянської, твори Марії Олександрівни Вілінської «відзначаються правдою, глибоко захоплюючим способом зображення, силою почуття і мистецькою красою форми і мови: вони з повним правом стали в ряд з найкращими творами світової літератури про селянство».

Марко Вовчок, безпосередньо, вплинула на дальший розвиток української прози. Її «школу» пройшли Юрій Федькович, Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський.


V. Підсумки. Заключне слово вчителя

Виховне й пізнавальне значення творів марка Вовчка зберігають і досі. Чудові оповідання та повісті письменниці навчають нас гуманізму, наполегливості, працьовитості, сповнюють серця благородством і любов’ю.

А завершити заняття я хочу словами видатного українського письменника Михайла Коцюбинського:

«Серед тих авторів, яких я ковтав десятками, найбільше враження зробив на мене Марко Вовчок»

VІ. Домашнє завдання

Прочитати одне з «Народних оповідань» Марка Вовчка.



Використана література


  1. Степанишин Б. Українська література. – Київ: «Освіта», 1998.

  2. Міщенко О. Українська література. – Київ: «Ґенеза», 2009.

  3. Крутикова Н.Є. Сторінки творчого життя (Марко Вовчок в житті і праці). – Київ: «Дніпро», 1965.

  4. Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчості Марка вовчка. – Київ, 1969.

  5. Марко Вовчок. Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях. – Київ, 1981.

  6. Іваненко О. Марія. – Київ, 1986.

Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання

«Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21 –

суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»




Автор:






Кіровоград

2010 рік

Тема: Михайло Михайлович Коцюбинський – письменник-імпресіоніст, людина високої духовної культури та інтелекту.

Мета: Ознайомити учнів з біографією і творчістю письменника-імпресіоніста М.М. Коцюбинського, талановитої людини високої духовної культури, знавця внутрішнього світу людини.

Обладнання: портрет М.М. Коцюбинського, твори.
Хід заняття

Епіграф


Людську любов, і радощі,

й жалі,

І совість, що губилась

на землі, –

У серце взяв, у світ поніс

з собою.

Андрій Малишко



І. Оголошення теми та мети заняття
ІІ. Вступне слово вчителя

«Я завжди був великим оптимістом, бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег» – так сказав про себе письменник, який творив не лише українську – європейську літературу і культуру.

Інтелігент і аристократ духу, людина високого морального обов’язку й рідкісного таланту, Михайло Михайлович залишив нам у спадок твори надзвичайні: правдиві, чарівні, вічні, як саме життя, яке він любив над усе на світі…

Павло Тичина, чий шлях у велику літератру був освячений благословенням М.М. Коцюбинського, говорив, що «великі світочі людства давно вже розступились, щоб дати місце і йому в шерензі борців мислителів і шукачів правди».

Максим Рильський так оцінив літературний талант Михайла Михайловича:

Життя і кров, а не сюжет і тему

Він залишив на білих сторінках –

І слів його не обернуть на прах.

Тож поговоримо сьогодні про Коцюбинського.



ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

(Старшокласники зачитують реферативні повідомлення про життя і творчість М.М. Коцюбинського).



  1. Людина високої духовної культури.

  2. Становлення письменника.

  3. У жанрі соціально-психологічної новели:

  • таємниці внутрішнього світу людини;

  • викриття погромницької політики царизму;

  • складні шляхи і долі борців проти тиранії;

  • «INTERMEZZO» як новелістичний шедевр;

  • Повість «FATA MORGANA»;

  • повість «Тіні забутих предків»;

  • з роздумами про красу життя.

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

  1. Лекція вчителя

Людина - найцікавіше для нас явище тому, що вона змінюється, ховає в собі всякі несподіванки, не задовольняється жодною формою щастя.

Михайло Коцюбинський.

Любов і краса – це ті діаманти, які він вишліфовував із непоказних камінчиків та заховував у вічний скарб нашої національної культури

Володимир Гнатюк

Усі, хто мав щастя зустрічатися з Михайлом Коцюбинським, в один голос відзначали його щире, добре серце, яке випромінювало любов до людей. Літературознавець Михайло Мочульський зауважив, що славетний письменник ніби й був створений для того, щоб його любили. У стосунках з людьми завжди був милим, привітним, делікатним. Зовнішнім виглядом, манерою триматися «являв собою тип європейця в повному значенні цього слова…»

Вдумливе обличчя оживляли і робили особливо привабливими очі: невеликі, чорні, блискучі, як гарячі вуглинки. Зросту він був високого, худощавий». Фольклорист Володимир Гнатюк, згадуючи дні, проведені разом з Коцюбинським у Гуцульщині, відзначав закоханість письменника в природу: «Квіти – це була його пристрасть і розкіш, і треба було бачити, як його очі іскрилися і гуляли з утіхи, коли переходив царинкою, засіяною сотками різних родів квітів, що миготіли та виблискували до сонця всякими знаними барвами».

Про це ж розповідав і Максим Горький, підкреслюючи, що Коцюбинський, маючи солідні знання ботаніка, говорив про квіти як поет.

Побачивши під стіною рибальського будиночка на Капрі «блідо-рожеві мальви, – весь засвітився усмішкою і, скинувши капелюх, сказав до квітів: – Здоровенькі були! Як живеться на чужині? Тому й писав максим Горький з неприхованою ніжністю: «Прекрасна, рідкісна квітка відцвіла, ласкава зірка згасла», – дізнавшись про смерть українського письменника.


  1. Бесіда з учнями

  1. Охарактеризуйте Коцюбинського в колі українських культурних і громадських діячів.

  2. Як відбулося становлення Коцюбинського-письменника? Які проблеми він порушував у своїх творах?

  3. Доведіть, що М. Коцюбинський письменник-імпресіоніст, знавець внутрішнього світу людини?

  4. В чому неповторність таланту письменника-інтелектуала? Чому його називали психологом?

  5. У чому новаторство стилю письменника? Що єднає повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» з драмою-феєрією Л. Українки «Лісова пісня»?


V. Підсумки. Заключне слово вчителя

За свій недовгий літературний вік Коцюбинський спромігся відтворити грандіозну панораму життя величезної імперії та України зокрема від часів жорстокої панщини до революційних катаклізмів початку ХХ століття.

Талант Михайла Коцюбинського безмежний: він знав вісім іноземних мов: російську, польську, французьку, італійську, румунську, татарську. Турецьку, циганську. Отже, він письменник-інтелектуал, що жив з Україною в серці.

Уже в 1927 році український кінематограф звернувся до його творчості. За повістю «Дорогою ціною було знято фільм «навздогін за долею». Зняв його на Одеській кінофабриці режисер Марко Терещенко. В 1956 році Марк Донськой зняв фільм «Дорогою ціною». Також кінофільм було знято за повістю Коцюбинського «Тіні забутих предків».


VІ. Домашнє завдання

Переглянути кінофільми за творами М. Коцюбинського, поділитися враженнями від побаченого.


Використана література


  1. Калениченко Н. Михайло Коцюбинський: нарис життя і творчості. – К., 1984.

  2. Колесник П. Коцюбинський – художник слова. – К., 1964.

  3. Костенко М. Художня майстерність М. Коцюбинського. – К., 1969.

  4. Кузнецов Ю. Поетика прози М. Коцюбинського. – К., 1989.

  5. Міщенко О. Українська література. – Київ: «Ґенеза», 2009.

  6. Сивокінь Г. Одвічний діалог: Українська література і її читач від давнини до сучасності. – К., 1984.

  7. Федоренко Є. Пошуки М. Коцюбинського – стиліста // Українське слово: Хрестоматія… – Кн. 1 . – К. 1994.

  8. Франко І. Старе й нове в сучасно сій українській літературі / Збір. творів у 50 т. – К., 1982. – Т 35.

  9. Хропко П. Українська література. – Київ: «Освіта», 1998.

Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання

«Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21 –

суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»






Автор:






Кіровоград

2010 рік

Тема: Леся Українка – геніальна поетеса, феноменальний драматург, патріотка України – людина з надзвичайною силою волі.

Мета: Познайомити учнів із надзвичайною творчістю Лесі Українки, розкрити силу волі письменниці, грані її таланту.

Обладнання: портрет Лесі Українки, збірки творів.
Хід заняття

Епіграф


Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності…

Її поезія – то огнисте оскарження того гніту самоволі, під яким стогне Україна.

Іван Франко



І. Оголошення теми та мети заняття
ІІ. Вступне слово вчителя

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) – поет-лірик, автор ліро-епічних поем, драматург-новатор, прозаїк, публіцист, критик – такі грані художнього таланту цієї Особистості.


ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

(Школярі зачитують реферативні повідомлення про життя і творчість Лесі Українки)



  1. «На шлях я вийшла ранньою весною».

  2. Інтенсивність поетичних пошуків:

  1. «Подорож до моря»

  2. «Сім струн»

  3. «Сльози-перлини»

  4. «Contra spem spero»

  5. «Невільничі пісні»

  6. «Пісні про волю»

  7. «Мелодій»

  8. «Романси»

  1. На рівні світової драматургії:

    1. «Лісова пісня»

    2. «Бояриня»

    3. «Оргія»


ІV. Засвоєння та закріплення учнями вивченого матеріалу

1. Лекція вчителя

З іменем Лесі Українки в нашу літературу ввійшов письменник-громадянин, письменник-патріот, співець осяйних ідеалів людства. Поетеса свідомо поставила свою творчість на служіння знедоленому народові.

З цією метою вона «виховувала» свої слова, прагнула, щоб вони стали



Промінням ясним, хвилями буйними,

Прудкими іскрами, летючими зірками,

Палкими блискавицями, мечами

Саме так на новому етапі літературного процесу були сприйняті поетесою заповіді геніального Тараса Шевченка, Івана Франка, Івана Карпенка-Карого, Михайла Старицького; Леся Українка підпорядкувала художнє слово величним загальнолюдським і національним завданням. Саме вона опоетизувала образ «досвітніх огнів» як символ народження нової історичної доби, саме вона виступила послідовним борцем проти будь-яких форм тиранії. Іван Якович Франко мав підстави ще в 1898 р. сказати: «Від часу Шевченкового «поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосильної, хворої дівчини… Україна, на наш погляд, не має поета, щоб міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою».

За пафосом творчості, за характером поетичної індивідуальності Лесі Українці був особливо близький Байрон. Намагаючись ознайомити українського читача з перлинами європейської поезії вона перекладає не тільки його лірику, а й твори Данте, Шекспіра, Гюго, Гейне, Міцкевича, Надсона. Який прояв інтелекту хворої, але сильної волею жінки!

Як і Т.Г. Шевченко, Леся Українка захоплювалась в своїй творчості образом Прометея, адже справжні митці зобов’язані освоювати художні здобутки людства.

Широкі й міцні контакти єднають драматургію Лесі Українки з творчістю багатьох європейських письменників. Драматургічна поема «Касандра» перегукується з творами Фрідріха Міллера, Якова Полянського, а фантастична драма «Осіння казка», поема «У пущі» виникли під впливом творчості Джона Мільтона. Драма «Камінний господар» є однією з художніх версій світового сюжету про Дон Жуана, який опрацьовувався Тірсо де Моліна, Жаном Батістом Мольєром, Проспером Меріме, Олександром Сергійовичем Пушкіним. А ось драма-феєрія «Лісова пісня» – скарбниця саме української ментальності, міфології, філософії та душі».

Художня проза, поезія, драматургія, публіцистика української письменниці порушували злободенні проблеми суспільного життя на зламі сторіч, до яких зверталися Іван Франко, Максим Горький, Михайло Коцюбинський, Ян Райніс, Максим Богданович, Володимир Винниченко.

Художня спадщина Лесі Українки, її геній належить не тільки українському народові, а й входить до всесвітньої скарбниці художнього слова. Твори Лесі Українки – представника інтелектуальної еліти нашої науки перекладені багатьма європейськими мовами. Вони систематично видаються, ретельно досліджуються науковцями.

Твори нашої геніальної письменниці складають ті вічні книжки, що витримують найскладніші випробування – іспит часу.


V. Підсумки. Заключне слово вчителя

Ясною зорею світить Україні творчість Лариси Петрівни Косач. Могутнє слово Лесі Українки більше, ніж її життя, а величні ідеї національного визволення українського народу, висловлені з великою силою в мужній поезії Лесі Українки, ще ближчі, ще актуальніші нашій сучасності, ніж тій давній добі, коли ці твори були написані. Тому що в наші часи безсмертна поетеса Леся Українка – найсучасніша серед усіх сучасних поетів.

А завершити заняття я хочу словами видатного прозаїка ХХ сторіччя – Олеся Гончара.

«Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй Леся Українка. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мов би крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Майже ніколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку…»
VІ. Домашнє завдання

Вивчити улюблену поезії Лесі Українки.


Використана література


  1. Костюченко В. Леся Українка. Мрії зламане крило. – Київ, 1993.

  2. Россошинська Н.Л., Гуць М.В., Гончар О. Леся Українка. – Київ: «Радянська школа», 1979.

  3. Одарченко П. Леся Українка, розвідки різних років. – Київ, 1994.

  4. Вишневська Н.О. Леся Українка (твори в двох томах). – Київ: «Наукова думка», 1987.

  5. Хропко П. Українська література. – Київ: «Освіта», 1998.

Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання

«Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21 –

суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»






Автор:





Кіровоград

2010 рік

Тема: Ольга Юліанівна Кобилянська – всебічнорозвинена особистість, горда, сильна духом, талановита.

Мета: Познайомити учнів з життєвим та творчим шляхом письменниці, що жила з Україною в серці, висвітлити свіжість і силу її таланту й інтелекту.

Обладнання: портрет О.Ю. Кобилянської, твори.
Хід заняття

Епіграф


Ольга Кобилянська була великою письменницею, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх у нашому народі…

Василь Земляк


І. Оголошення теми та мети заняття
ІІ. Вступне слово вчителя

Іван Франко, характеризуючи новий напрям, що заявив про себе в українській літературі на межі ХІХ-ХХ ст., одним з його яскравих представників назвав Ольгу Кобилянську.

Феноменально, що дівчина, вихована на німецькій літературі, дівчина, яка зростала в найглухіших закутках відсталої Австро-Угорсько імперії, в оточенні мадяризованих або понімечених міщанок, знайшла дорогу до українського письменства, заявила про себе новаторськими пошуками в прозі.

За спостереженням сучасного українського поета і політика Дмитра Павличка, ми й сьогодні приходимо до творчості Ольги Кобилянської «по естетичну насолоду і по знання жіночого характеру, адже ж вона створила цілу енциклопедією жіночої душі».


ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

(Школярі розкривають життєвий і творчий шлях О.Кобилянської, зачитуючи реферативні повідомлення).



    1. Горда і сильна духом.

    2. Свіжість і сила таланту:

      1. на теми духовного розкріпачення жінки: «Людина», «Царівна – повісті про долі освічених дівчат»;

      2. природа і мистецтво в житті людини: «Природа», «Некультурна», «Битва», «Impromtu ppantasie» (фантазія-експромт), «Valse melancolique» (меланхолічний вальс);

      3. вічна тема влади землі: «Земля»;

      4. гімн високому людському почуттю: повість про легендарну українську співачку Марусю Чурай «В неділю рано зілля копала».


ІV. Засвоєння та закріплення учнями навчального матеріалу

  1. Лекція вчителя

«Пишна троянда в саду української літератури»

Так образно визначив Михайло Старицький місце Кобилянської в літературному процесі. Ця характеристика вказує на особливості індивідуального стилю видатної письменниці, гордої, сильної духом, талановитої – неповторну шляхетну жіночність у змалюванні найрізноманітніших, навіть звичайних, буденних, а то й трагічних сторін дійсності; яскраву метафоричність художнього бачення; високий пріоритет у ставленні до людини, схиляння перед її духовністю; широкий політ думки. Справедливо писала критика про «талант, свідомий своєї мети, тобто обдарованість письменниці, повністю підпорядковану завданням возвеличити рідний народ, піднести культуру його художнього слова.

Іван Якович Франко не випадково поставив Ольгу Юліанівну Кобилянську на чолі «нової школи» в українській літературі: в її творах вперше поведінка людини пояснюється внутрішніми, психічними імпульсами. Глибока таємниця людської душі під пером письменниці відкрилася читачеві. Й тоді буденний потік життя отеплився щирим почуттям, що надало її твором емоційної схвильованості. Завдяки цьому твори Кобилянської, засновані на українському національному матеріалі, піднесли загальнолюдські цінності. А це ті якості мистецьких витворів , які переживають свого автора надовго, може, й навічно входять у всесвітню художню скарбницю.
2. Бесіда з учнями


  1. Як ви розумієте вислів Ольги Кобилянської: «Де є народ, там і культура, й сила буде?»

  2. Які фактори сформували Кобилянську, як творчу інтелектуальну індивідуальність?

  3. У роки першої світової війни Кобилянська писала: «Ми не мертві. Ми будемо». Яку думку висловила письменниця цією фразою?

  4. Чому письменниця розпочала свою творчість з теми емансипації жінки? Як ви розумієте сутність цієї проблеми? Чому перші твори Кобилянської одержали назви «Людина», «Царівна»?

  5. Як розкривається в творчості письменниці тема людини, природи, мистецтва?

  6. Чому Кобилянська звернулася до теми влади землі над селянством?

  7. У чому виявилося новаторство прозаїка Кобилянської в інтерпретації пісенного мотиву, покладеного в основу повісті «В неділю рано зілля копала?» назвіть письменників, що зверталися до опрацювання мотиву пісні «Маруся Чурай».

  8. Визначте місце О. Кобилянської в історії української літератури ХХ ст., порівняйте її творчість з творчістю Лесі Українки, Марка Вовчка.


V. Підсумки. Заключне слово вчителя

Закінчується ХХ століття. Змінилися естетичні смаки, уподобання читачів, проте проза Кобилянської зберігає свою естетичну цінність. Її кращі зразки були інсценовані й побачили світло рампи. Любов і шана визначають становлення наших сучасників до спадщини «гірської орлиці».

Завершуючи заняття, учні, хочу зачитати вам крилаті рядки самої Ольги Кобилянської:

«Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі»
VІ. Домашнє завдання

Прочитати один твір Ольги Кобилянської за вибором.


Використана література


  1. Хропко П. Українська література. – Київ: «Освіта», 1998.

  2. Гузар З. Вивчення творчості Ольги Кобилянської. – Київ, 1978.

  3. Кобилянська О. Слова зворушеного серця: Щоденники. Автобіографії. Листи. Статті та спогади. – К., 1982.

  4. Лещенко М. Ольга Кобилянська: Літературний портрет. – Київ, 1973.

  5. Павличко Д. Туга і непокора // Павличко Д. Магістралями слова. – Київ, 1977.

  6. Панчук Е. Гірська орлиця: Спогади. – Ужгород, 1976.

  7. Томашук Н. Ольга Кобилянська: Життя і творчість. – К., 1976.

  8. Українка Леся. Малорусские писатели на Буковине // Леся Українка. Твори у 10 т. – Київ, 1965. – т. 8.

  9. Хоткевич Г. Земля: Повість Ольги Кобилянської (Критична оцінка) // Ольга Кобилянська в критиці та спогадах / Вст. стаття Погребенника Ф. – Київ, 1963.

  10. Черненко О. Імпресіонізм та експресіонізм // Українське слово: Кн. 1.

Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання

«Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21 –

суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»





Автор:





Кіровоград

2010 рік

Тема: Життєвий і творчий шлях видатного письменника-емігранта Івана Павловича Лозов'ягіна (Багряного).

Мета: Допомогти учням познайомитися із життям і літературною діяльністю патріота-українця Івана Багряного.

Обладнання: Святково прибраний кабінет української мови та літератури, портрет І. Багряного, твори письменника.
Хід заняття

Епіграф


Хто служить вірно Батьківщині,

Той про її безсмертя дбає.

Хто пам’ятає Україну,

Той все життя її плекає.

О. Даценко


І. Оголошення теми та мети заняття
ІІ. Вступне слово вчителя

Дорогі учні, за мить перед вами розгорнеться світ того, хто належав до рідкісної категорії людей ренесанського типу – багатогранних особистостей свого часу, максимально і різностороннього обдарованих. Це – Іван Багряний, поет, прозаїк, драматург, художник, публіцист, видавець, журналіст і політичний діяч.

Він уникнув трагічної долі багатьох письменників «Розстріляного Відродження», проте драматично перебував на лінії найбільшого опору. Вірний воднораз сказаному слову, був радянському тоталітаризмові ворогом через свою відчайдушну безкомпромістичність.

Іван Багряний став на прю із системою і вижив, довівши правоту своєї позиції й силу української людини.


ІІІ. Повідомлення учнів 11 класів. Тези

2 жовтня (19 вересня) 1907 року народився Іван Павлович Лозов’ягін (Багряний) у селі Кужелині Зінківського повіту на Полтавщині (тепер Сумська область) в родині муляра.

Зростав у місті Охтирці на Харківщині. Закінчив Краснопільську художньо-керамічну школу. В 1926-1930 роках навчався в Київському художньому інституті. Диплома не отримав через політичну неблагонадійність.

1926 рік. Поява перших творів у журналах «Глобус» та «Життя революції». Участь у літературній організації МАРС (Майстерня революційного слова) так званих «попутників» разом з В. Підмогильним, Б. Тенепою, Б. Антоненком-Давидовичем, Г. Косинкою, Є. Плужником і Т. Осьмачкою.

В 1927 році вийшли збірка поезії «До меж заказаних», поема «Монголія». А в 1929 році надруковані поема «Аве Марія» та історичний роман у віршах «Скелька». Зазнав нищівної критики як «антирадянський поет» і «куркульський ідеолог».

1931 рік – вийшла у Харкові збірка оповідань «Крокви над табором».

1932 рік – арешт і засудження на п’ять років таборів (Баклаг).

1936 рік – втеча із заслання.

1937 рік – переховування між українцями Зеленого Клину (Далекий Схід), одруження.

Повернення додому, новий арешт.

1940 рік – звільнення «за недостатністю матеріалів для повторного засудження» з відбитими легенями і нирками Нелегальне перебування на Харківщині.

В 1945 рік І. Багряний емігрує на Захід (через УПА до Словаччини, потім – Німеччини).

1944 рік – перше видання роману «Звіролови».

1946 рік – друге видання цього роману під назвою «Тигролови», вихід у світ збірки поезій «Золотий бумеранг».

В 1946 році письменник переходить на легальне становище, перебуває у таборі для переміщених осіб. Наймає приватне помешкання в новому Ульмі (Німеччина), де вів активне творче й політичне життя – заснував газету «Українські вісті, організував МУР (Мистецький український рух), був організатором Українського молодіжного руху ОДУМ, ініціатором створення, а згодом лідером УРДП – Української революційно-демократичної партії.

Виступ із памфлетом «Чому я не хочу вертатися на родіну».

1947 рік – видано п’єси «Морі турі», «Генерал».

В 1948 році вийшла п’єса «Розгром».

З цього часу – життя під постійним наглядом лікарів, майже весь час – в лікарні.

Часті легеневі кровотечі не припиняють праці письменника і журналіста.

І. Багряний вражав лікарів і всіх хто був поруч, неймовірною силою духу, не раз виходив переможцем із двобою зі смертю.

1950 рік – роман «Сад Гетьманський» (про страхіття сталінських катівень).

1953 рік – роман «Огнене коло» (про трагедію української молоді, яка воювала під Бродами в складі дивізії «Галичина»).

1957 рік – роман «Маруся Богуславка» (перша частина незакінченої трилогії «Буйний вітер»).

15 серпня 1963 року помер І. Багряний в лікарні за роботою над черговим рукописом (Новий Ульм, ФРН).

А в 1965 році вийшов друком роман «Людина бідить над прірвою» (про події ІІ світової війни), присвячений другій дружині Галині Єлизарівні (українка, родом з містечка Здолбунів, дівоче прізвище Тригуб, з котрою ростив двох обдарованих дітей – Нестора і Роксолану. Сина Бориса від першого шлюбу на батьківщині влада примусила звернутися до батька з викривальним радіовиступом, що для нього обернулося глибоким нервовим стресом, а для батька – критичним станом здоров’я. І Багряний весь час пам’ятав про покинутих у Союзі дітей і заповідав молодшому синові Нестору «… знайти свого брата Бориса Івановича і сестру Наталку Іванівну, що десь «там», і допомогти їм, якщо будуть у біді».



ІV. Аналіз розділу «Осінь у тайзі» за романом на козацько-лицарську тематику «Тигролови»

План


  1. Коли достигає виноград.

  2. Весела робінзонада.

  3. Бог кохання.

  4. Коли вирує кров.


V. Підсумки виховної години. Висновки

Отже, Іван Багряний – особистість виняткова. Він є людиною з явним енергетичним потенціалом. Його життя – це енергетичний вибух що залишає після себе буквально глобальні зміни: світлі, позитивні.

Завершити нашу роботу я хочу рядками Івана Багряного:

«Не іменуй же мене поетом, друже мій! Я хочу біти тільки людиною, яких так мало на світі…»

Нині і завжди ми з впевненістю можемо стверджувати, що Іван Павлович Багряний був людиною, Людиною з великої букви , котра і в еміграції жила з Україною в серці і була представником інтелектуальної еліти!



Використана література


  1. Багряний І. Тигролови. – Київ: «Молодь», 1991.

  2. Багряний І. Тигролови. – Кіровоград: «Степова Еллада», 2000.

  3. Багряний І. Тигролови. – Київ: «Дніпро», 1991. – № 1-2.

  4. Багряний І. Сад гетьманський. – Дніпро, 1990. – № 4-10.

  5. Клочек Г. Романи І. Багряного / Навчальний посібник. – Кіровоград «Степова Еллада», 1998.

  6. Українська література / Журнал. – Київ: «Артек», 26.02.2001.

  7. Українське слово. Хрестоматія творів і критичних матеріалів. – Київ: «Рось», 1994.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconНеперевершений знавець народного життя
Неперевершиний знавець народного життя (до 175-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького) : реком список / уклад. В. Вовк;...
Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconНові надходження підручників для 6-х класів
Вовчок Марко Вибрані твори/Марко Вовчок; передмова Ліпницької І. М. К.: Шанс,2013. 224с
Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconЛеся Українка геніальна донька українського народу
Учні раніше отримали завдання записати хронологічну таблицю з біографії Л. Українки, виступають як літературні критики, робітники...
Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconЛітература рідного краю. Марко Вовчок. Повість казка
Мета: ознайомити дітей із життям І творчістю Марко Вовчок; виховувати почуття національної гідності, любові до рідної мови; викликати...
Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconТема. Леся Українка геніальна донька українського народу
Мета: поглибити знання учнів про Л. Українку, допомогти їм скласти цілісне уявлення про неї як людину, митця, громадянина; розвивати...
Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconМарко Вовчок „Горпина, Життя матері кріпачки
Мета : через виразне читання оповідання показати тяжке життя матері – кріпачки силу материнського почуття, виробляти вміння відшукувати...
Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconЛеся Українка геніальна дочка українського народу
Вступне слово вчителя. Шановні учні, перш,ніж ми почнемо працювати з новою темою, д
Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconЛеся Українка геніальна донька
Мета уроку: збагатити знання учнів про Лесю Українку, допомогти їм скласти цілісне уявлення про неї як
Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconПлан Біографія Марко Поло. Подорожі Марко Поло. «Книга про різноманітність світу» Література Біографія Марко Поло
Марко Поло народився близько 1254, у Венеції або на острові Корчула
Марко Вовчок знавець народного життя, прозаїк, борець проти кріпосництва, геніальна донька українського народу iconЮрій Борець оун- упа: шляхами лицарів ідеї І чину вічний борець
Юрій Борець був безпосереднім учасником національно-визвольних змагань в лавах Української Повстанської Армії, а після переходу рейдом...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка