Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015



Сторінка18/28
Дата конвертації11.03.2018
Розмір5.07 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   28

Література

1. Перспективи використання рослин роду Приворотень у медицині та фармації : [метод. рекомендації] / А. Р. Грицик, Л. М. Грицик, Н. І. Тучак. – Львів : ДП МВС України « Львів - Інформ - Ресурси », 2011. – 64 с.

2. Флора УРСР / Під ред. члена АН УРСР Д.К. Зерова. – К. : В-во Академії наук УРСР, 1954. – Т. VI. – С. 156 – 164.

3. Настанова МОЗ України 42-4.5: 2012 «Лікарські засоби. Належна практика культивування та збирання вихідної сировини рослинного походження» / [Електронний ресурс] // Аптека UA online – [2013-11-06]. – Режим доступу до газети: [http: //www.apteka.ua/article/259698?print=1].



SUMMARY

CULTIVATION ALCHEMILLA SUBCRENATA BUSER IN CONDITIONS OF PRECARPATHIAN REGION



Grytsyk L.M., Tuchak N.I., Grytsyk A.R., Melnyk M.V., Kozak T.I.

The possibility of Alchemilla subcrenata Buser cultivation in conditions of the Precarpathian region accordind to GACP requirements has been studied.



ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ, ЦВІТІННЯ ТА ЗАПИЛЕННЯ GENTIANA ASCLEPIADEA L.

Кишко К. М.

ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна

В природних умовах більшість видів рослин має здатність до вегетативного і насінного розмноження. Вегетативне розмноження вищих рослин має не менше значення, ніж насіннєве. Вегетативне – в багатьох випадках забезпечує більш стійке завоювання простору і більш щільне заселення останнього.

Розмноження визначається не тільки фізіологічною готовністю організму щодо формування органів, але і цілим рядом специфічних екологічних факторів. Можемо стверджувати, що в умовах, коли не може дозрівати насіння вегетативне розмноження виступає важливим резервом існування виду.

Дуже мало досліджень, в яких висвітлюються різносторонні аспекти репродуктивної біології видів, співвідношення вегетативного і насінного розмноження та їх фітоценотична роль.

Життєдіяльність рослин у значній мірі зобумовлена ієрархічним характером організації біосистем [1]. Нижчою одиницею цієї ієрархії виступає особина, яка є носієм однієї із основних функцій життя – відтворення. Однак, репродуктивний процес через систему прямих та зворотніх зв’язків контролюється вищими елементами ієрархії біосистем – популяціями і фітоценозами.

Інколи в межах одного виду окремі особини, форми або екотипи здатні як до відтворення, так і до вегетативного розмноження, а в деяких спостерігається перехід від вегетативного відтворення до вегетативного розмноження. Первинним потрібно вважати саме відтворення, а еволюційно більш новим – вегетативне розмноження.

В останній час з’являється ряд досліджень, присвячених вивченню та математичному моделюванню репродуктивного циклу рослин, їх демографії. Щоб повністю розкрити суть вегетативного розмноження Gentiana asclepiadea детально зупинимося на розгляді структури кореневища.

Кореневищем, або ризомом, прийнято називати більш-менш довговічний підземний пагін, горизонтально косий або вертикальний за напрямом росту, що виконує функції відкладання запасів, відновлення, а іноді і вегетативного розмноження у багаторічних рослин, котрі у дорослому стані не мають головного кореня.

Бувають рослини, котрі одночасно мають і каудекс і справжні горизонтальні кореневища, що мають здатність відокремлюватися від нього. Запасні речовини, головним чином крохмаль, відкладаються в осьовій частині кореневища, яка потовщена і багата паренхімними тканинами. Кореневище, здебільшого, не має зелених листків, однак воно має в молодій частині добре виражену метамерну структуру. Вузли помітні або по залишкам сухих листків, або за живими лусковидними листками, а також вузлах або меживузлах, поодиноко або групами. Із бруньок кореневища відростають бічні відгалуження і надземні за розміщенням пазушних бруньок. За цими ознаками кореневище легко відрізнити від кореня. Як правило, на кореневищі формуються більш-менш рясні додаткові корені, що розміщені у пагони.

Наростаючи у верхній, дистальній частині, і утворюючи нові додаткові корені, кореневище може поступово відмирати і руйнуватися у більш старій пароксизмальній частині. Молода частина кореневища здебільшого просувається вперед, несучи бруньки відновлення в нові точки на певній відстані від попередніх надземних пагонів. В залежності від переважання коротких чи довгих меживузлів або від інтенсивності наростання кореневища, розрізняють відповідно довго- і коротко кореневищні рослини.

Рослини Gentiana asclepiadea переходять до вегетативного розмноження і утворюють клон. Дочірні особини вегетативного не зазнають помітного омолодження і для них характерне одночасне старіння, що виражене в поступовому зменшенні числа бруньок і пагонів відновлення в кущі, а також в зменшенні їх розмірів і послабленні кореневої системи.

Клон – це не особина і він не старіє, якщо його не пригноблюють умови середовища. Доведено, що дернини деяких злаків у своєму розвитку проходять певні етапи від формування до старіння.

На основі особливостей вегетативного розмноження і розростання виділяють кілька основних типів клонів.

Перший тип клону характеризується компактною структурою. У процессі його розвитку відбувається однонаправлене старіння. Дочірні особини кожного наступного покоління старіші від попередніх.

Другий тип також характеризується компактною структурою, але внаслідок неглибокого омолодження дочірних особин його старіння затримується.

Третій тип відрізняється від попередніх глибоким омолодженням дочірних рослин. Однак компактне розмноження приводить до переходу більшої частини дочірних особин, що з’являються щорічно, у латентний стан. При незначних порушеннях у появі вільних еконіш розвиток клонів приймає циклічний характер.

Згідно з нашими спостереженнями, Gentiana asclepiadea в природі до вегетативного розмноження приступають, найчастіше, генеративні, а в деяких випадках і віргінільні особини. Дочірні особини, що відокремлюються по віковому стану можна кваліфікувати як дорослі віргінільні.

Розміри материнських і дочірніх екземплярів приблизно однакові. Материнські рослини в майбутньому здатні до багаторазового повторного цвітіння і вегетативного розмноження.Рослини вегетативного походження в подальшому своєму розвитку повторюють в певній мірі онтогенез материнських, але відбувається це в більш швидких темпах.

Таким чином, для розвитку загонової системи Gentiana asclepiadea характерні наступні періоди.

Перший період життєвого циклу характеризується моноподіальним наростанням кореневища, що приводить до утворення в наступному році довженного вегетативного пагону з головним коренем і формування першої ланки кореневища за участю перших додаткових коренів.

Другий період змішаної кореневої системи, коли формується гіпогеогенне кореневище за рахунок коротких базальних частин пагону (що несуть бруньки відновлення і додаткові корені) , які щорічно входять до складу симподіального кореневища.

Третій період – збільшення числа пагонів відновлення і більш глибокої диференціації коренів на запасаючі, контрактильні та всмоктуючі. В результаті постійного збереження базальної частини пагону за рахунок перевершування кореневища утворюються розгалуження кореневища з чисельними бруньками.

Вивчення процесів цвітіння та запилення в останній час привертає увагу все більшої кількості дослідників. Як відмічають деякі з них [3], це може бути пов’язано з усвідомленням великого практичного значення екології запилення і важливості багатьох її аспектів для біологічної еволюції.

В сучасній уяві квітка – це вкорочений та обмежений у рості пагін, який несе спорофіли (мікро спорофіли або тичинки та мегаспорофіли, або плодолистики). Як і у випадку виникнення стробілів у голонасінних, основний біологічний зміст вкорочення спороносного пагону і зближення спорофілів полягає в покращенні захисту молодих спорангіїв і, особливо, у вдосконаленні процесу запилення. Квітки Gentiana asclepiadea мають тетрациклічну, двостатеву, актиноморфну квітку з подвійною оцвітиною. Чашечка складається з п’яти чашолистиків, які зростаються між собою від основи на дві треті довжини, тому вона завжди диференційована на трубочку і зубці. Gentiana asclepiadea відноситься до видів, які мають перетинчасту чашечку, в яких кожна пара чашолистків з’єднана між собою за допомогою особливої внутрішньочашечкової перетинки – «membrana intracalycina». Ця мембрана є складкою епідермального походження, яка виникає в онтогенезі.

У досліджуваного виду чашечка дзвониковидна, до 1 – 2 см завдовжки, з п’ятьма лінійними або вузько-ланцетними зубцями 1 – 2 см завдовжки. Іноді в окремих екземплярів спостерігається трохи розсічена чашечка, завжди зеленого кольору.

Віночок диференційований на трубочку і відгин, темносинього або синьофіолетового кольору, з дрібними крапками всередині. Крапки розміщуються хаотично або неправильними рядами вздовж лопатей віночка.

Вважається , що поява трубочки віночка [2], яка виникла в результаті пристосування до посушливих та холодних кліматичних умов, а також до опилювачів з довгим хоботком виявилась однією з прогресивних морфологічних ознак серед видів Gentianaceae в цілому/ Крім того, поява складок віночка сприяла його щільному закриттю під час несприятливих погодних умов, а це в свою чергу вплинуло на теплопровідні властивості квітки, що забезпечило захист пилку і насіннєвих зачатків від висихання і низьких температур. У Gentiana asclepiadea складки несиметричні, однобокі, але добре розвинені.

Квітки несуть добре помітні нектарники, які мають вигляд скупчення залозистих клітин. У досліджуваного виду нектарники розміщені по колу при основі ніжки зав’язі, дисковидні або горбкуваті.

Тичинки розміщені в квітці епіпетально і відповідають за кількістю пелюсткам. Тичинкові нитки кріпляться до основи пиляків, які зростають між собою по всій довжині навколо стовпчика.

Гінекей паракарпний, маточка одна, складена з двох плодолистиків. Лопаті приймочки лінійні, часто видовжені, у зрілому стані закручені по спіралі назад.

Пилкові зерна Gentiana asclepiadea характеризуються щільноструменевою поверхнею екзини. На її поверхні щільно розміщені довгі струмені, витягнутої вздовж полярної осі, які на мезокольпіумах ідуть паралельно один одному, а на апокольпіумах переплітаються між собою.

Gentiana asclepiadea – ентомофільна рослина. На квітках рослини часто можна спостерігати джмелів, а також інших представників роду Bombus. Одним з основних запилювачів цього виду тирлича є медоносна бджола. Квіти також відвідують метелики (Vanessa urticae L.) та муха домашня (Muska domestica L.), які поїдають пилок.

Отже, Gtntiana asclepiadea – ентомофільна рослина з добре вираженою системою первинних та вторинних атрактантів, які забезпечують функціональну надійність перехресного запилення..

ЛІТЕРАТУРА

1. Злобин Ю.А. Популяционное и ценотическое регулирование репродукции у цветковых растений.. // Проблемы репродуктивной биологии семенных растений. Вып. 3. – Санкт-Петербург, 1993. С. 8 – 14.

2. Зуев В.В. Эколого-морфологическая эволюция в трибах Gentianeae L.и Swertiaea Griseb. (семейства горечавковых) на примере сибирских видов. // Бюл. Моск. о-ва испытателей прир. – Отд. биол. – 1992. – 97. - № 2. – С. 131 – 142.

3. Фегри К., Л, ван дер Пейл Л. Основы экологии опыления. Пер. с англ. – М.: Мир, 1982. – 390 с.



SUMMARY

VEGETATIW REPRODUCTION, HAWERING AND POLINATION OF GENTIANA ASCLEPIADEA



Kisko K.M.

Author shaos the peculiarities of vegetatiw reproduction, flowering and pollination of Gentiana asclepiadea.



Вкорінення шовковиці чорної під впливом регуляторів росту

Маргітай Л. г., Маргітай В. В., Гулан І. Ф.

ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна

Шовковиця чорна (Morus nigra L.) цінна плодова, декоративна та лікарська рослина, яка походить із Китаю, і є досить теплолюбною. Особливий клімат низинної і передгірної зон дозволяє культивувати шовковицю на Закарпатті. Шовковиця чорна має приємні на смак солодко-кислі чорно-фіолетові або майже чорні плоди, котрі містять крім цукрів (глюкози і фруктози) та органічних кислот (яблучної, лимонної), вітаміни С, Р, В1, В2, каротин, фенольні сполуки, пектинові речовини, мінеральні солі (особливо залізо) та інші біологічно активні речовини. Період достигання плодів шовковиці 1-1,5 місяці, що, у порівнянні з більшістю плодових культур, дає можливість більш тривалого споживання свіжозібраних плодів. Тривалість життя дерев 200-300 років. Плоди, листки, корені, кора застосовуються в традиційній і народній медицині [3]. Шовковиця чорна, як правило, не потребує обробки пестицидами від шкідників і хвороб, а отже можна отримувати екологічно чисту продукцію. Все вищенаведене свідчить про те, що Morus nigra є цінною плодовою рослиною, яку потрібно широко культивувати. На даний момент в Україні існує нестача садивного матеріалу шовковиці чорної. Необхідною є розробка методів її розмноження. Вегетативне розмноження шляхом живцювання має переваги над насіннєвим у тому, що дозволяє повністю зберегти сортові особливості материнської рослини [2].

Настача садивного матеріалу є однією із проблем, які не дозволяють їй набути широкого розповсюдження. В цих умовах вдосконалення агротехніки вирощування садивного матеріалу із застосуванням регуляторів росту є дуже важливим і актуальним [1].

Тому метою наших досліджень було вивчення впливу регуляторів росту на процес вкорінення зелених живців шовковиці чорної.

Зелені живці шовковиці чорної заготовляли на початку червня. Нарізали так, щоб кожен містив 3 вузли. Застосовували новий український стимулятор ризогенезу ауксино-цитокінінової дії «Чаркор» виробництва МНТЦ «Агробіотекс» у концентраціях 0,1 (надалі позначення Ч-1) і 10-2 % (Ч-2), індолілоцтову кислоту — 10-4 (ІОК-4) і 10-5 % (ІОК-5) та Алостим — 10-1 (А-1), 10-2 (А-2) і 10-3 % (А-3). Контролем слугувала вода (К). Живці занурювали в розчин на 18 годин, а потім висаджували в парнику на дослідній ділянці кафедри плодоовочівництва і виноградарства у Ботанічному саду Ужгородського національного університету в суміш піску з торфом і дерновою землею 2:1:1, яку регулярно зволожували. Протягом літа здійснювали притінення парникових рам, боротьбу з бур’янами. Регулярно велися спостереження за розвитком надземної частини живців. У середині вересня парникові рами були зняті з метою поступового загартовування рослин. У кінці жовтня саджанці були пересаджені у відкритий ґрунт. Одночасно з пересаджуванням проведений облік розвитку кореневої системи. Досліди проводили у 20 кратній повторності, дані опрацьовували статистично. Отримані результати опрацьовували статистично на персональному комп’ютері за допомогою програми Excel 7.0 з пакету прикладних програм Microsoft Office для Microsoft Windows.

У результаті наших досліджень виявлено, що більшість розчинів має стимулюючий вплив на ризогенез у зелених живців шовковиці чорної (рис. 1).




Рис. 1. Морфометричні показники розвитку кореневої системи зелених живців шовковиці чорної під впливом різних концентрацій Чаркору, індолілоцтової кислоти і Алостиму, % до контролю

(позначення такі, як у тексті)
Виявлено, що найкраще відбувалося вкорінення зелених живців шовковиці чорної (збільшувалася кількість вкорінених живців, підвищувалася кількість і довжина коренів) та розвивалася надземна частина (більші довжина новоутворених пагонів, кількість сформованих листків на пагоні, площа листкової поверхні) при обробці живців Алостимом у концентраціях 10-2 і 10-3 %, Чаркором — 10-2 % та індолілоцтовою кислотою — 10-4 %. У живців, оброблених Алостимом, утворювалася міцна коренева система із основними коренями товщиною до 5 мм, які були добре розгалужені. При дії Чаркору і індолілоцтової кислоти була утворена більша кількість основних і додаткових коренів меншої товщини. Найбільший приріст надземної частини сформувався у живців, оброблених Алостимом.

Чаркор і Алостим в концентрації 10-1% виявилися порівняно малоефективними, а варіант обробки індолілоцтовою кислотою в концентрації 10-5 % за всіма показниками мало відрізнявся від контролю. Очевидно, Ч-1 і А-1 є занадто високими концентраціями для даного виду живців, а ІОК-5 — занадто низькою.

Отримані нами результати дають підстави рекомендувати обробку зелених живців Morus nigra L. при її вегетативному розмноженні розчинами Чаркору в концентрації 10-2 %, індолілоцтової кислоти — 10-4  % та Алостиму — 10-2 і 10-3 %.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Калінін Ф. Л. Застосування регуляторів росту в сільському господарстві / Ф. Л. Калінін. – К.: Урожай, 1989. – 168 с.

  2. Поликарпова Ф. Я. Размножение плодовых, ягодных и декоративных культур зелеными черенками / Ф. Я. Поликарпова. – М.: Наука, 1989. – 169 с.

  3. Holecyova J., Brindza J., Toth D., Daniska J. Nutrient value and phytotherapeutic effect of black mulberry (Morus nigra L.) fruit and products / Актуальні теоретичні та клінічні аспекти фітотерапії: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (19-21 квітня 2007). – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2007.- С. 97-100.

SUMMARY

ROOTING BLACK MULBERRY UNDER INFLUENCE OF GROWTH REGULATORS



Margitay L. G., Margitay V. V., Hulan I. F.

Influense of different concentracions of Charkor, indolilaceticacid and Alostim on root growth of black mulberry was investigated. It is shown, that growth regulators have positive influence on number and length of roots, length of stems. quality of obtained seedlings is higher.



БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА АГРОТЕХНІКА ВИРОЩУВАННЯ ДЕРЕВІЮ ЗВИЧАЙНОГО, РУТИ САДОВОЇ, БУКВИЦІ ЛІКАРСЬКОЇ, ПІДЛІСНИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТА АСТРАНЦІЇ ВЕЛИКОЇ

Мельник М.В., Грицик А.Р., Нейко О.В., Сас І.А., Легінь Н.І., Коляджин Т.І.

ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», Івано-Франківськ, Україна

З переходом вітчизняного фармацевтичного виробництва на правила належної виробничої практики (GMP) різко підвищилися вимоги щодо якості лікарської рослинної сировини. Розробка параметрів культивування та підвищення якості лікарської рослинної сировини є актуальним.

В Україні є всі умови для культивування цінних лікарських рослин та переробки їх на фармацевтичні препарати. Однак, площі під лікарськими рослинами залишаються дуже незначними та не розширюються, насамперед, через недосконалі технології вирощування. Серед агрозаходів, які спроможні регулювати оптимальні умови для росту і розвитку рослин важливе значення має спосіб розмноження: насінням (плодами) або вегетативно [1]. Обидва способи є ефективними і застосовують в практичній діяльності та наукових дослідженнях. Насіневий спосіб дозволяє за наявності достатньої кількості посівного матеріалу виростити рослини на значних площах. Вирощування розсади можливе як у закритому ґрунті (парники, теплиці), так і на відкритих ділянках [2]. В закритому ґрунті цей процес розпочинається в лютому – березні, що дає змогу вже у травні отримати повноцінну розсаду для подальшого висаджування на постійне місце.

Метою роботи є дослідження вивчення способів розмноження та розробка агротехніки вирощування: деревію звичайного, рути садової, буквиці лікарської, підлісника європейського та астранції великої.

В рамках науково-дослідної роботи «Дослідження деяких дикорослих і культивованих лікарських рослин західного регіону України та розробка лікарських засобів на їх основі» на кафедрі фармації Івано-Франківського національного медичного університету проводиться інтродукція та акліматизація лікарських рослин, визначення рослинних ресурсів в передгірських та гірських районах Українських Карпат та вивчення їх використання у медицині [3, 4].

Досліди проводили на експериментальних дослідних ділянках лікарських рослин ІФНМУ. Польові дослідження виконували згідно з методикою «Проведення польових досліджень з лікарськими рослинами» та із застосуванням методичних матеріалів: «Основи наукових досліджень в агрономії».

Дослід включав варіанти, в яких використовували:


  • Перший варіант – вивчення впливу різних способів передпосівної обробки насіння та строків сівби у відкритий грунт.

  • Другий варіант - вегетативне розмноження – живцями, поділом куща і відгалуженнями.

Результати досліджень. Отримання повноцінних сходів – це запорука урожайності будь-якої культури. Польова схожість різних культур коливається залежно від ґрунтово-кліматичних умов. При вирощуванні лікарських рослин необхідно значну увагу приділяти насіневому матеріалу, який переважно характеризується невисокими посівними властивостями. Для сортового насіння високих репродукцій, польова схожість не повинна бути меншою за 85 % відповідно до діючих стандартів [5].

Сівбу проводили навесні (І, ІІ декади квітня) суцільним рядковим (15 см) та широкорядними (30, 45 та 60 см) способами з відстанню між рослинами у рядку 15, 20, 25, 30 см для рути садової, деревію розсунотого, буквиці лікарської і вузькорядним (7,5 см), суцільним рядковим (15 см) та широкорядними (30, 45 см) способами з відстанню між рослинами у рядку 1, 2, 3, 4 см для підлісника європейського та астранції великої.

Насіння рути садової, деревію розсунутого, буквиці лікарської проростає при температурі ґрунту +5°С на глибині посіву 2 – 4 см в залежності від механічного складу та стану ґрунту. Кращий процес проростання проходить при температурі +8 – +10°С, сходи з'являються на 5 – 7 день, якщо ґрунт при цьому має достатньо вологи. Для наростання вегетативної маси необхідна температура +18 – 20°С, а в період цвітіння і дозрівання насіння +23 – 25°С. Насіння рути садової, деревію розсунутого, буквиці лікарської починало проростати на третю добу, а на 10-у добу проросло 75% насіння. У польових умовах при сівбі навесні (квітень) сходи з'явилися на 20 - 24 добу. Потреба у вологості на окремих етапах органогенезу різна. Встановлено, що на першому етапі деревій розсунутий, буквиця лікарська та рута садова витрачає 20 – 25% вологи від загального водоспоживання. У другому періоді при посиленому рості вегетативної маси (листки, стебло, корінь) витрати вологи складають 34 – 45%. На третьому етапі вегетації (цвітіння – дозрівання насіння) водоспоживання складає 15 – 17% від загальної кількості. Основним способом вирощування для рути садової, деревію розсунутого, буквиці лікарської є ранньовесняна сівба. Глибина загортання насіння – 3 – 4 см, на більш легких ґрунтах – до 5 см. Протягом літа врожай можна збирати до 2 – 3 рази: перший – у кінці липня, останній – у вересні.

При вегетативному розмноженні підлісника європейського та астранції великої нарізають кореневі живці довжиною 8 – 10 см у вересні-жовтні, які беруть з 4 – 5 річних маточних кущів і висаджують у парники або теплиці для одержання саджанців. Оптимальні строки висаджування у відкритий ґрунт – рано навесні або у жовтні-листопаді. Висаджують саджанці за схемою 70 × 25 см. Під час садіння кореневу шийку заглиблюють нижче поверхні ґрунту на 5 – 6 см, кожен саджанець поливають і загортають шаром ґрунту 3 – 5 см.

За весняного строку приживалось 60 % рослин. Рослини, висаджені восени, починали відростати лише наступної весни. У фазі цвітіння вони були в середньому на 5 – 10 см нижчі, ніж рослини весняного строку висаджування. Різниці у розвитку рослин на 3-й та 4-й роки вегетації не спостерігалось.

Відростання підлісника європейського та астранції великої проходить за рахунок бруньок відновлення, розміщених на кореневищі. У 1-й рік формується розетка, із якої на 2-й рік розвиваються квітконосні суцвіття.

Результати досліджень свідчать, що здатність рослини цвісти і плодоносити в нових умовах є підтвердженням процесу акліматизації. Проведені дослідження вказують, що руту садову, деревій розсунутий, буквицю лікарську, підлісник європейський та астранцію велику можна культивувати в ґрунтово-кліматичних умовах Прикарпаття.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Лихочвор.В..В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. – Львів : НВФ «Українські технології», 2002. – 800 с.

  2. Хасанова З.М., Хасанова Л.А., Наумов Л.Г. [и др.] Выращивание Echinacea purpurea рассадным методом в условиях Южного Урала // Новые и нетрадиц. растен. и перспект. их использов. 4-й международн. симпоз., 20–24 июня 2001 г. – М: Изд-во Рос. ун-та дружбы народов. – 2001, Т. 3. – С. 378-379.

  3. Грицик А.Р., Грицик Л.М. Проблеми заготівлі та застосування лікарської рослинної сировини // Український вісник психоневрології. – 2006. – Т.14. – Вип. 2 (47), додаток. – С.196.

  4. Грицик А.Р. Дослідження особливостей зростання лікарських рослин в Українських Карпатах / А.Р. Грицик // Запорожский медицинский журнал. – 2008. - Т.1. - №2 (47). – С. 137 – 139.

  5. Жарінов В.І., Остапенко В.І. Вирощування лікарських ефіроолійних, пряносмакових рослин. – К: Вища школа, 1994. – 176 с.


SUMMARY

BIOLOGICAL FEATURES AND GROWING AGROTECHNICS OF ALCHEMILLA MILLEFOLIUM L., RUTA GRAVEOLENS L., BETONICA OFFICINALIS L., SANICULA EUROPAEA L. AND ASTRANTIA MAJOR L.



Melnyk M.V., Grytsyk A.R., Neyko O.V., Sas I.A., Legin N.I., Kolyadzhyn T.I.

The results of the medicinal plants growing agrotechnics research are represented in the article and indicate that Alchemilla millefolium L., Ruta graveolens L., Betonica officinalis L., Sanicula europaea L. and Astrantia major L.can be cultivated in soil and climatic conditions of Prearpathians.



АНТИОКСИДАНТНА АКТИВНІСТЬ ЛИСТКІВ, СУЦВІТЬ, БРУНЬОК, ПАГОНІВ ТА ПИЛКУ ЛІЩИНИ ЗВИЧАЙНОЇ (CORYLUS AVELLANA L.)

Ніколаєва Н.В.1, Гаркава К.Г.1, Бріндза Я.2, Вергун О.М.3

1Національний авіаційний університет, Інститут екологічної безпеки, Київ; 2Словацький аграрний університет, Інститут охорони біорізноманіття і біологічної безпеки, Нітра, Словаччина;

3Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, Київ, Україна

На сьогоднішній день зріс інтерес до антиоксидантної активності речовин рослинного походження, які виконують захисну функцію, нейтралізуючи негативний вплив вільних радикалів [3, 4, 5]. Антиоксиданти широко використовуються в хімічній, харчовій, косметичній, фармацевтичній промисловості та медицині [1, 2]. Ліщина звичайна (Corylus avellana L.) не становить виключення в дослідженні цього питання, оскільки володіє різними фармакологічними властивостями. Зокрема, деревину ліщини використовують для лікування екземи, стрептодермії, псоріазу, епідермофітії; листя – при лікуванні кишкових захворювань, анемії, аденоми, розширення вен, жовтусі, захворювань нирок; пилок використовують як полівітамінний комплекс, при малокрів’і, для зниження в’язкості крові, регуляції роботи ендокринної системи та роботи печінки, полегшення симптомів клімаксу, у дерматології [1].

Ліщина звичайна є джерелом антиоксидантів. Про це свідчать фенольні кислоти (галова, кофеїнова, р-кумарова, ферулова, сінапова), які перебувають у естерифікованих формах і досліджені в зеленому листі та корі. Залежно від концентрації феланіну, ліщина здатна виробляти таксол, який підвищує антиоксидантну активність і є, на сьогоднішній день, речовиною з якого виготовляють ліки від раку [2, 3, 5].

Метою даної роботи було встановлення антиоксидантної активності водних, метанольних та етанольних екстрактів листя, суцвіть, бруньок, однорічних пагонів та пилку C. avellanа.



Матеріали і методи. Антиоксидантна активність визначалась ДФПГ методом (2,2-дифеніл-1-пікрилгідразил). Екстракти готували з 1г сухої речовини і 25 мл метанолу, етанолу та води, перемішуючи на шейкері на протязі 12 год. Для основного розчину використовували 0,025 г ДФПГ та 100 мл метанолу. Вимірювання проводили за допомогою спектрофотометра GENESYS 20 при довжині хвилі 515 нм. Відсоток інгібування ДФПГ обраховували за допомогою формули: ((А010):А0)*100.

Результати дослідження. Як видно з таблиці C. avellana має високу антиоксидантну активність в усіх досліджуваних зразках, а особливо у метанольних та етанольних екстрактах.

Таблиця

Антиоксидантна активність ліщини звичайної (Corylus avellana L.)

Зразок

Метанол, %

Етанол, %


Вода,%

значення±SD (min-max)

Ƞ2

значення±SD

(min-max)

Ƞ2

значення±SD

(min-max)

Ƞ2

Листки

76,49±5,2

(68,2–83,24)



0,99

65,81±13,3

(51,8–83,33)



1,00

74,84±3,5

(68,2–79,51)



1,00

Суцвіття

83,27±1,3

(79,36–85,43)



0,82

83,04±1,2

(81,11–84,89)



0,99

76,66±7,2

(47,9–82,46)



0,99

Бруньки

84,13±1,2

(83,1–85,45)



0,96

83,52±1,2

(82,1–84,36)



0,90

81,58±0,9

(80,9–82,72)



0,19

Пагони

83,81±1,7

(81,92–85,4)



1,00

83,57±1,1

(82,46–84,71)



0,28

81,39±0,5

(80,99–81,96)



0,98

Пилок

82,47±1,5

(79,8–84,56)



0,34

45,97±9,8

(37,52–62,95)



0,05

77,01±2,4

(73,14–79,71)



0,82

Умовні скорочення: SD – стандартне відхилення, min – мінімальне значення, max – максимальне значення, Ƞ2 – правдоподібність (величина ефекту).



Висновки. Таким чином, рівень антиоксидантів у листках, суцвіттях, бруньках, однорічних пагонах і пилку Corylus avellana визначається біологічно активними речовинами та їх функціями.

Література

  1. Енциклопедія народної медицини. – Укладач і відп. Редактор О.Михайлевський. Львів: «Сполом», 2006. – 1172 с.

  2. Ульянич Н.В. Лечение продуктами пчеловодства. Советы и рецепты. Киев, 1999. – С. 34-39.

  3. Alasalvar C., Karamac M., Amarowicz R., Shahidi F. Antioxidant and antiradical activities in extracts of hazelnut kernel (Corylus avellana L.) and hazelnut green leafy cover. J. Agric Food Chem., vol. 54, 2006. – pp. 4826–4832.

  4. Nikolaieva N., Grygorieva O., Brindza J., Garkava K., Klymenko S. Antioxidant activity of hazelnut (Corylus avellana L.) and sweet chestnut (Castanea sativa Mill.) pollen extracts. Scientific conference “Challenges in modern agricultural production”. Book of Abstracts. Scopje. December, 2014. – P. 44.

  5. Shahidi F., Alasalvar C., Liyana-Pathirana C.M. Antioxidant phytochemicals in hazelnut kernel (C. avellana L.) and hazelnut by-products. Jornal of Agricultural and Food Chemistry, vol. 55, 2007. – pp. 1212–1220.

Подяка. Співавтор Ніколаєва Н. висловлює подяку Міжнародному Вишеградському фонду за надану стипендію для проведення дослідження, результати і знання якого представлені в даній роботі.

SUMMARY

ANTIOXIDANT ACTIVITY OF HAZELNUT (CORYLUS AVELLENA L.) OF LEAVES, INFLORESCENCE, BUDS, SHOOTS AND POLLEN



Nikolaieva N., Garkava K., Brindza J., Vergun O.

Was investigated the antioxidant activity of methanol, ethanol and water extracts with different plant parts using DPPH method. The results can be used in the treatment and prevention by hazelnut, in nutrition and cosmetology.

До питання про Безпечність ЛІКАРСЬКИХ рОСЛИН буковини з аспектів забруднення техногенними радіонуклідами

Омельченко Н.М. 1, Сінченко В.Г.2, Рогозинський1 М.С.,

Микитюк О.П. 3

1Чернівецький факультет Національний технічний університет, “Харківський політехнічний інститут”, 2- ДП "Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І.Медведева" МОЗ України, відділ медико-екологічних проблем, 3- Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна

Нераціональне природокористування, надмірна хімізація, розораність земель призвелb до вкрай небезпечного стану довкілля та значного погіршення стану здоров’я населення України. Значною мірою цим факторам можна „завдячувати” низькою якістю та надмірним хімічним і радіологічним забрудненням лікарських рослин, які вирощуються у зонах із високими рівнями вмісту в ґрунтах хімікатів та радіонуклідів.

Згідно із Законом України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” №3037–ІІІ від 7.02.2002 р. вплив радіаційного фактору на населення підлягає обов’язковій регламентації.

Відправною точкою в дослідженні радіоактивного забруднення лікарських рослин є аналіз забруднення територій, на яких вони вирощуються, та процеси, характерні для регіональних ланцюгів переходу ґрунт-рослина, ґрунт-рослина-людина. За показниками радіоактивного забруднення радіонуклідами цезію-137 Чернівецькою обласною санітарно-епідеміологічною службою та Чернівецьким відділенням "Облдержро-дючість" було обстежено 41803,9 га сільськогосподарських угідь, з них 33492,7 га – належать до зони чистих земель (80,12%) і 8311,2 га – до зони підвищеного радіаційного контролю (19,88%). Щільність забруднення ґрунтів стронцієм-90 знаходилась в межах 0,011-0,102 Кі/км2, забруднення цезієм-137 – в межах 0,06-2,58 Кі/км2. Вибрані дані щільності радіоактивного забруднення районів Чернівецької області наведено в таблиці 1.



Таблиця 1

Щільність забруднення цезієм-137 районів Чернівецької області



Район

Щільність забруднення цезієм-137, Кі/км2

середня

максимальна

1

Винницький

0,18

0,56

2

Герцаївський

0,09

0,14

3

Глибоцький

0,07

0,26

4

Заставнівський

0,74

1,83

5

Кіцманський

0,53

2,58

6

Кельменецький

0,08

0,16

7

Новоселицький

0,10

0,15

8

Путильський

0,11

0,98

9

Сокирянський

0,08

0,14

10

Сторожинецький

0,06

0,33

11

Хотинський

0,12

0,42

Найбільші середні значення забруднення території - y Кіцманського та Заставнівського районів – 0,53  Кі/км2 та 0,74 Кі/км2 відповідно. Найменші середні значення забруднення території мають Глибоцький, Сокирянський та Сторожинецький райони – 0,07  Кі/км2, 0,08 Кі/км2 та 0,06 Кі/км2 відповідно. Вони найбільш віддалені від зони локального забруднення Чернівецької області. Окремі плями радіоактивного забруднення чорнобильського походження має Путильський район. Значна різниця між середніми та максимальними значеннями забруднення для Вижницького, Глибоцького, Сторожинецького та Хотинського районів, що мають значні лісові масиви, де процеси затримання і локального концентрування радіонуклідів максимальні. В той же час рівнинні та малолісисті райони мають досить рівні середні та максимальні значення забруднення території.

Вся сировина для ліків рослинного походження складається з одних і тих же речовин у різних кількісних співвідношеннях – вода, мінеральні і органічні речовини. Радіонукліди Cs-137 і Sr-90 у рослинах зв’язані з біологічними молекулами. Зв’язування цезію, стронцію та інших мінеральних речовин у рослинах відбувається на стадії біосинтезу. Оскільки ферменти, що приймають участь у цьому процесі, ймовірно не можуть відрізнити натрій, калій та кальцій від аналогічних їм за властивостями радіонуклідів цезію та стронцію, ці радіонукліди також можуть включатися на стадії біосинтезу в такі біологічні структури, як білки і вуглеводи.

Ланцюг переходу радіонуклідів до сировини ліків рослинного походження найкоротший і складається з двох ланок: ґрунт-рослина. Представники рослинного світу накопичують радіонукліди в залежності від багатьох факторів, але за остаточним результатом виділяють два типи: накопичення кореневою системою (бульбами) та накопичення зеленою масою (листям). Вивчення особливостей накопичення радіонуклідів окремо для кожної рослини дає змогу визначити критичні місця концентрування радіонуклідів і вжити необхідних заходів попередження або контролю. Результати аналізу вмісту цезію-137 та стронцію-90 у рослинній продукції Чернівецької області представлені в таблиці 2



Таблиця 2

Середня питома активність цезію-137 і стронцію-90 та допустимі рівні їх вмісту (Бк/кг) для рослинних продуктів харчування

№ з/п

Назва сировини

Кількість зразків

АCs

АSr

Допустимі
рівні

АCs

АSr

1

Овочі

12

< 3

5,1 ± 2,14

40

20

2

Фрукти

15

< 3

4,5 ± 1,83

70

10

3

Ягоди

4

< 3

4,7 ± 2,18

70

10

4

Горіхи

12

< 3

5,9 ± 3,83

70

10

5

Листові продукти

2

< 3

8,1 ± 4,09

40

20

Особливості структури пектинових речовин дозволяють припустити, що саме в них можливо депонування стронцію-90, оскільки хімічні властивості лужноземельних елементів кальцію та стронцію дуже схожі. Аналіз результатів радіологічного контролю показав, що вміст цезію-137 та стронцію-90 у фруктах і ягодах складає менше 3 Бк/кг і 7 Бк/кг відповідно.

Листові продукти рослинного походження мають основною органічною речовиною вуглеводи: в листках і плодах – клітковина, в стеблах і коренях – целюлоза. Серед мінеральних речовин важлива роль для живлення відводиться натрію, калію та кальцію. Розподіл цих елементів по різним частинам рослини нерівномірний. У листі вміст кальцію складає близько 10% від сухого залишку, тоді як калій складає лише 2%. Оскільки властивості цезію та стронцію аналогічні властивостям цих металів, то ймовірно очікувати, що вони будуть мати аналогічний розподіл по частинам рослини при заміщенні своїх аналогів. Аналіз вмісту радіонуклідів в листових продуктах рослинного походження показує, що вміст цезію не перевищує 3 Бк/кг, а стронцію-90 – не перевищує 14 Бк/кг, що не перевищує відповідних гігієнічних нормативів .

Найбільш небезпечною з точки зору радіонуклідного забруднення є продукція лісів, оскільки саме на заліснених територіях районів області виявлені підвищені значення вмісту радіонуклідів чорнобильського походження.

В цілому, можна зробити висновок, що сировина для ліків рослинного походження на Буковині може вважатися радіологічно чистою, оскільки вміст цезію-137 в ній не перевищує 6-8 Бк/кг незалежно від району вирощування.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Горбунов В.В., Омельченко Н.М., Сінченко В.Г. Про вміст радіонуклідів у природному середовищі та продукції як підґрунтя для розвитку рекреаційних зон Буковини // Матеріали З міжнародної наукової конференції "Молодь у вирішенні регіональних та транскордонних проблем екологічної безпеки. Перспективи формування Пан'європейської Екологічної мережі". - Чернівці: Зелена Буковина, 2004. - С.162-169.

  2. Гродзинський A.M., Гродзинський Д.М. Краткий справочник по физиологии растений. - К: Наукова думка, 1973. - С.34-37.

  3. Гудков І.М. Радіаційна ситуація в аграрній сфері України через 20 років після аварії на Чорнобильській АЕС і проблеми сільськогосподарської радіоекології // Перший Всеукраїнський з'їзд екологів. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. - С.137.

  4. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs-137 і Sr-90 у продуктах харчування та питній воді. – К. 2005.-16 с.


SUMMARY

TO THE question of safety of medicinal plants from bukovina from aspect of pollution by technogenic radionuclides



Omel’chenko N., Sinchenko V., Rogozynskyi М., Mykytyuk O.

Despite of fact of quite different level of soils pollution by technogenic radionuclides, plants as a source for medicines of herbal origin are safe in Bukovina, independently from district of origin.


ЦІННІ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ РОДИНИ Malvaceae, інтродукованІ В нбс ім.м.м.гришка нан УКРАЇНИ

Рахметов Д.Б., Рахметова С.О.

Національний ботанічний сад ім.М.М.Гришка НАН України, Київ

За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я близько 80% населення світу застосовують лікарські рослини для лікування різних захворювань. До таких рослин відносяться близько 12 000 видів [1]. У природній флорі України лікарські властивості мають близько 1000 видів рослин. У культурі відомо понад 60 видів лікарських рослин, промислове вирощування налагоджено близько 25 культур. Як серед традиційних так і нових та малопоширених лікарських рослин важливе значення мають представники родини Malvaceaе.

Родина мальвових включає близько 85 родів і до 1600 видів, поширених переважно в тропічних і субтропічних, а також в помірно-теплих регіонах обох півкуль [5]. У флорі України Мальвові представлені 46 видами з 12 родів. Мальвові добре відомі як технічні, харчові, кормові, сидеральні, енергетичні, медоносні, декоративні, і безумовно як цінні лікарські рослини. До цієї родини належить одна з основних технічних культур людства – бавовник (Gossypium L.) та харчових рослин – гібіск сабдаріфа (Hibiscus sabdariffa L.), темно-червоні пелюстки якого використовують як чай каркаде [3].

У відділі нових культур Національного ботанічного саду ім.М.М.Гришка НАН України зібраний цінний генофонд корисних рослин, який налічує понад 1300 таксонів [2]. Серед них близько 300 таксонів мають лі­карське значення. Особливої уваги у цьому переліку заслуговують представники родини Malvaceaе, яких в колекційному фонді налічується близько 50 видів, форм та сортів. В результаті багаторічних інтродукційних досліджень встановлено біологічні, екологічні особливості, біохімічний склад рослин. Визначено сировинна продуктивність. Розроблено основні елементи технології культивування одно- та багаторічних видів рослин родини Malvaceaе залежно від напрямів використання [4].



Серед багаторічних представників родини Malvaceaе цінними лікарськими властивостями вирізняються Althaea officinalis L., Lavatera thuringiaca L., Kitaibelia vitifolia Willd, Sida hermaphrodita (L.) Rusby, Malva neglecta Wallr., різни види Hibiscus L., з однорічнихMalva sylvestris L., Malva crispa L., Malva meluca Graebn., Malva verticillata L., Malva pulchella Bernh., Malva moschata L., Hibiscus esculentus L. та інші.

На основі зібраного цінного генофонду представників родини Malvaceaе за багаторічний період різними селекційними методами створено 9 високоадаптивних сортів та понад 10 сортозразків. НБС ім.М.М.Гришка є провідною в Україні науковою установою з інтродукції та селекції рослин родини мальвових. Створені сорти характеризуються оригінальністю, високою продуктивністю, багатофункціональним значенням та всі вони включені до Державного реєстру сортів рослин. Окремі сорти (Рюзана, Унава, Ніка) створені шляхом міжвидової гібридизації факультативно самозапильних рослин.

Майже всі однорічні види та сорти рослин мальвових мають лікарські властивості. В листках та квітках рослин містяться вітамін С, каротин, дубильні речовини, вуглеводи (2,0-3,5%), алкалоїди, в тому числі холін (0,07%). В корінні, як і у всіх інших органах міститься 7,0-10,0% слизистих речовин та вуглеводи. В плодах є алкалоїди, а в насінні – 10-21% олії. В незрілому насінні та стеблах містяться жирні кислоти (мальвова, стеркулова, дигідро­стеркулова тощо). Відвар коріння та надземної частини використовують як пом’якшую­чий, відхаркувальний і протизапальний засіб, також при індурації печінки, сердечних захворюваннях, колітах, діареї. Надземна частина використовується при опіках, роздратуванні шкіри і очей як пом'якшувальний засіб. Свіжі листки та- молоді пагони окремих видів мальв (м. кучерявої, м.мелюки, м. пульхелли, м.гібридної) використовують в їжу замість салату та шпинату.


Серед овочевих видів рослин добре відомий Hibiscus esculentus (гібіск їстівний чи бамія), який багатий корисними речовинами, в тому числі аскорбіновою кислотою та іншими вітамінами. У насінні міститься до 20% олії, що нагадує оливкову. Плоди багаті слизовими речовинами, мають високий вміст білків, вуглеводів, органічних кислот, вітамінів і різних мінеральних солей. Завдяки наявності слизових речовин, гібіск корисний для профілактики і лікування різного роду захворювань шлунково-кишкового тракту. Відвар і страви зі свіжих або заморожених плодів застосовують при бронхіті та застуді.

Інший вид гібіску (Hibiscus sabdariffa) відомий за різними назвами (суданська мальва, суданська троянда, червона троянда, червоний щаве́ль, окра, кенаф, троянда шарон, мальва Венеції) є цінною лікарською та технічною рослиною. Пелюстки його містять антоціани, полісахариди, незамінні амінокислоти, вітамін C, фруктові кислоти (яблучну, винну, лимонну), флавоноїди, мікроелементи, тощо. Чай каркаде має антибактеріальну дію, зміцнює імунітет і стійкість до інфекційних хвороб, а також здійснює спазмолітичну, сечогінну і жарознижуючу дію. Усуває болі в шлунку, заспокоює нервову систему, допомагає зростанню волосся, зменшує лупу, тощо.

Malva sylvestris, Malva crispa, Malva meluca, Malva verticillata, Malva pulchella, Malva moschata, Hibiscus esculentus є монокарпічними, трав'янистими рослинами. Стебло їх пряме, сягає висоти 110-250 см. В основі стебло циліндричне або багатогранно округле, діаметром 8-30 мм. На основному стеблі залежно від видових та сортових особливостей формується від 20 до 45 метамерів і від 5 до 30 – бічних пагонів першого порядку. Листки однорічних мальв залежно від видових та формових особливостей рослин суттєво вирізняються та є важливими систематичними ознаками. Зустрічається велике різноманіття листків – за формою, забарвленням, опушеністю, розмірами тощо. Вони розміщені на стеблі в черговому порядку по спіралі. На основному стеблі кількість їх становить від 20 до 57, частіше 25-30. Генеративні органи дрібноквіткових мальв – бутони, квітки і плоди мало відрізняються між собою. Квітки в них розташовані в пазухах листків у вигляді завитка (кільця) по 8-10 штук. Вони правильні, актиноморфні, блідо-рожеві, на досить коротких квітконіжках. На відміну від дрібноквіткових мальв у Malva sylvestris, M. moschata, Hibiscus esculentus квітки значно більші за розмірами. У мальв лісової та мускусної вони мають яскраво-рожеве забарвлення та довгі квітконіжки. Плід складається з 9-12 яскраво-коричневих плодиків. Насіння їх темно-сіре. Маса 1000 насінин становить 3,45-3,60 г, схожість насіння – 79,2-98,8%.

На відміну від згаданих однорічних мальв у Hibiscus esculentus квітки поодинокі, великі, двостатеві, жовтувато-кремового кольору, розташовані в пазухах листків на коротких опушених квітконіжках. Плоди – багатонасінні пірамідальні коробочки подовженої форми, що сягають до 20 см.

Коренева система у всіх мальв стрижнева, потужна, добре розвинута, проникає в грунт на глибину 40-120 см. Завдяки могутній кореневій системі, рослини стійкі до полягання і несприятливих погодних умов (сильні дощі, вітер), дуже ефективно використовують поживні речовини ґрунту, особливо нижче орного шару.

Важливою біологічною особливістю однорічних мальв є те, що вони при вирощуванні у всіх агрокліматичних зонах України в оптимальні строки сівби своєчасно завершують розвиток і формують повноцінне насіння.


У перший місяць після появи сходів у мальвових більш інтенсивно розвивається коренева система. З початком генеративного розвитку у них спостерігається інтенсивне зростання надземної частини. Середньодобовий приріст у висоту, залежно від фази розвитку, становить 2-5 см, у період бутонізації-цвітіння в окремих випадках досягає 7-8 см.

Стосовно екологічних факторів однорічні мальви є дуже пластичними культу­рами. Високу продуктивність мальвові забезпечують на легких, багатих органічними речовинами, родючих ґрунтах. Непридатні для них дуже кислі, заболочені, перезволожені ґрунти.

Однорічні мальви теплолюбні і холодостійкі. Сходи мальви витримують приморозки мінус 2-30С, а вегетуючі рослини не пошкоджуються від зниження температури до мінус 5-60С.

Серед багаторічних представників родини мальвових всебічно досліджені рослини Lavatera thuringiaca, Althaea officinalis, Kitaibelia vitifolia, Malva neglecta. Всі органи цих рослин мають лікарське значення. В них міститься аскорбінова кислота, слизисті речовини (17,0-18,0%, а у Althaea officinalis до 35%), крохмаль, пектин, цукри, алкалоїди, каротин та інші. Насіння їх має 11-18% олії. Відвар з коріння діє як пом’якшуючий, обволікаючий, заспокійливий, протизапальний засіб, а також використовується при шлунково-кишкових захворюваннях. В свіжому вигляді листки використовуються при дерматомікозах.

Багаторічні мальви на одному місці зростають до 10 років, а Sida hermaphrodita – до 20 р. Це високопластичні, зимо- і посухостійкі культури. В перший рік вегетації вони утворюють 1-3 генеративних пагонів, зацвітають. З другого і у наступні роки життя весною, одночасно з таненням снігу, відбувається регенерація прикореневої розетки листків і з бруньок відновлення, розташованих на кореневій шийці, розвивається від 5 до 7 генеративних пагонів.

Рослини багаторічних мальв сягають до 150-220 см висоти, а у сіди – до 400 см. Стебло їх округле або циліндричне. З часом утворюється кущ з 6-20 продуктивних стебел. Діаметр стебла у основі становить від 6 до 30 мм. Між видами є суттєва різниця за морфологічними ознаками рослин.

Схожість насіння їх змінюється від 75,0 до 95,0%. Насіння дрібне. Для проростання потребує достатню кількість вологи. Сходи з'являються через 10-15 діб при підзимніх строках сівби, через 17-25 діб – при весняних. Перший справжній листок у них з'являється через 7-10 діб. Після сходів інтенсивно розвивається коренева система. Залежно від видових особливостей лише окремі багаторічні представники мальвових у перший рік життя утворюють насіння.

Багаторічні мальви мають широку екологічну амплітуду. Вони морозо- і зимостійкі. В другий і наступні роки життя переносить морози без снігу до мінус 250С, а під снігом до мінус 380С.

Сходи їх починають з'являтися при температурі плюс 5-70С, а більш інтенсивно при плюс 15-200С. Вони здатна переносити весняні приморозки до мінус 1-30С. Вегетуючі рослини витримують короткочасне зниження температури, рано весною до мінус 3-40С, а восени – до мінус 5-60С. До вологи відносяться також по-різному – добре ростуть при достатній вологості і дуже стійкі до посухи.

Таким чином, у відділі нових культур НБС ім.М.М.Гришка НАН України зібраний цінний генофонд представників родини Malvaceaе, який налічує близько 50 видів, форм та сортів. За багаторічний період різними селекційними методами створено 9 високоадаптивних сортів, які характеризуються оригінальністю, високою продуктивністю, багатофункціональним значенням. Всі вони включені до Державного реєстру сортів рослин України. Майже всі види та сорти рослин мальвових характеризуються багатим біохімічним складом, мають цінні лікарські властивості. В результаті багаторічних інтродукційних досліджень встановлено біологічні та екологічні особливості рослин. Визначено сировинна продуктивність. Розроблено основні елементи технології культивування одно- та багаторічних видів рослин родини Malvaceaе залежно від напрямів використання.



ЛІТЕРАТУРА

1. Значение растений в жизни человека. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://www.botanik-learn.ru/znachenie-rasteniy-v-zhizni-cheloveka

2. Каталог рослин відділу нових культур /Д.Б.Рахметов, О.А.Корабльова, Н.О.Стаднічук та інш. – К.: Фітосоціоцентр, 2015. – 112 с.

3. Полезные свойства гибискуса – королевского цветка. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу. http://fitohome.ru/poleznye-svojstva/poleznye-svojstva-gibiskusa.html

4. Рахметов Д.Б. Кормовые мальвы в аграфиоценозах Лесостепи Украины: интродукция, биология, сорта, возделывание. – Киев Фитосоциоцентр, 2000. – 288с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   28

Схожі:

Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconУніверситету «україна» актуальні проблеми сучасної освіти та науки в контексті євроінтеграційного поступу матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Луцьк 2015

Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconМ. П. Драгоманова освіта І наука 2015 Матеріали звітно-наукової конференції студентів 27-30 квітня 2015 року Київ вид-во нпу імені М. П. Драгоманова 2015

Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconЛ. О. Хомич, доктор пед наук, проф
Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. м. Полтава, 21-22...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconМатеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна у Другій світовій війні: міфи І реальність»
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна у Другій світовій війні: міфи І реальність» (до 70-річчя перемоги...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconЗбірник матеріалів VІІ міжвузівської студентської науково-практичної конференції
Мовленнєва культура як запорука професійного успіху спеціаліста: збірник наукових статей VІІ міжвузівської студентської науково-практичної...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 icon14 грудня 2015 р. V всеукраїнська науково-практична конференція “Андріївські читання”
Володимира. Минуле І сьогодення (з нагоди 1000-річчя успіння князя Володимира І 400-річчя Київських духовних шкіл) : матеріали V...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconНаукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції у чотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57
Співголови конференції: Патко Д. (Угорщина), Поп Е. (Румунія), Карпушевський Б. (Німеччина), Хамрол А


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка