ЗАСТОСУВАННЯ ОЗОНОТЕРАПІЇ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ВАГІТНИХ В УМОВАХ ЕНДЕМІЧНОГО ЙОДНОГО ДЕФІЦИТУ Корсак В.В., Пацкань І.І.
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна
Ключові слова: вагітність, цукровий діабет, гестоз, озонотерапія, ендемічний дефіцит йоду
Вступ. В останні роки значно зросла увага до проблеми метаболічних порушень в акушерській практиці, що можна пояснити не тільки зростанням у вагітних частоти екстрагенітальної патології та акушерських ускладнень, але і негативним впливом цих порушень на перебіг вагітності, родів і розвиток новонародженого, особливо в умовах природного йодного дефіциту[1]. На основі аналізу багато чисельних наукових джерел можна рахувати, що в популяції вагітних жінок цукровий діабет зустрічається з частотою 0,3 – 0,5%. Гестаційний діабет розвивається не менш як у 3% вагітних і обумовлений суттєвими змінами вуглеводного метаболізму. Ці зміни носять фізіологічний характер і направлені на забезпечення потреб плода і плаценти, але одночасно мають діабетогенну направленість, а саме: у 50% жінок, які мали прояви гестаційного діабету на протязі наступних 15 років розвивається цукровий діабет, в основному типу 2. Порушення вуглеводного обміну під час вагітності обумовлюють велику кількість акушерських ускладнень, високу перинатальну захворюваність і смертність та небезпеку для здоров’я матері і дитини[2, 3]. Найчастіше виникає пізній гестоз, перебіг якого в 75 % випадків ускладнюється розвитком фето-плацентарної недостатності. Полісистемний характер патологічних проявів при цих патологіях вимагає одночасного призначення великої кількості медикаментів, які негативно впливають як на матір, так і на плід. При цьому річ іде на тільки про грубі анатомічні дефекти розвитку, що виявляються зразу після народження дитини, але і про функціонально-метаболічні порушення, котрі можуть проявитися в любому періоді постнатального онтогенезу[4]. Обмежити медикаментозну поліпрагмазію можливо при використанні медичного озону, який добре переноситься, практично немає побічної дії і протипоказань, а механізм дії забезпечує системне відновлення гомеостазу [5]. Враховуючі багатофакторну неспецифічну дію медичного озону на організм матері і плода ми вирішили ввести озонотерапію в комплекс лікування вагітних з метаболічними порушеннями.
Мета дослідження. Визначити доцільність використання озонотерапії при метаболічних порушеннях під час вагітності та її вплив на перебіг вагітності, родів, стан плода і новонародженого.
Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 160 жінок віком від 21 до 35 років з метаболічними порушеннями в строках від 20 до 40 тижнів вагітності, які мешкають в умовах ендемічного йодного дефіциту. При цьому групи вагітних були однорідними за віком, скаргами, даними анамнезу, вихідними даними клінічного та лабораторного обстежень. 40 жінок з передгестаційним цукровим діабетом 1 типу, з них 20 вагітних отримували в поєднанні з медикаментозними методами лікування озонотерапію (І група), а 20 вагітних - традиційну терапію (ІІ група). 40 вагітних жінок з гестаційним цукровим діабетом, які розподілені відповідно (ІІІ та ІУ групи). Крім того, 40 вагітних жінок з прееклампсією середнього і важкого ступенів тяжкості. З них у 20 вагітних проводили комплексне традиційне лікування з використанням озонотерапії (У група), а 20 вагітних отримали лікування згідно клінічного протоколу ( УІ група ). Контролем служили 40 вагітних з фізіологічним перебігом вагітності.
Озонотерапія проводилася на апараті “Медозонс-БМ”, щоденно, один раз на добу, шляхом внутрішньовенних інфузій 400 мл озонованого 0,9% розчину натрію хлориду з концентрацією озону 400 мкг/л протягом 5 – 7 днів. Проведено 3 – 4 курси з інтервалом в 4 тижні. Ефективність лікування оцінювалась в динаміці у вагітних всіх груп на основі клінічної картини, результатів загальних клініко-лабораторних даних, біохімічних аналізів крові, дослідження судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, показників коагулограми, визначення показників перекисного окислення ліпідів ( ПОЛ) і антиоксидантної системи захисту ( АОЗ) у плазмі крові. Контроль за станом плоду проводився в динаміці шляхом ультразвукового дослідження з доплерометрією, визначення біофізичного профілю плоду, проведення кардіотокографії з використанням критеріїв Dawes/Redman і показника STV, що відображає ступінь метаболічної ацидемії у плода. Для порівняння використовували нормативні показники контрольної групи. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою критерію Стюдента. Різницю між порівняльними середніми величинами вважали вірогідною при t більше 2 та р менше 0,05.
Результати досліджень та їх обговорення. Виявлено, що найбільш частими ускладненнями під час вагітності при порушеннях вуглеводного обміну є самовільне передчасне переривання вагітності, пізні гестози, багатоводдя, запальні захворювання сечовивідних шляхів, анемія. Частота самовільного переривання вагітності становила 35,6%, в контрольній групі – 11%, Р<0,05. Пізні гестози частіше виникали до 34 тижнів вагітності і їх частота становила 28%, в той час як в контрольній групі – 4%, Р<0,05. Специфічним ускладненням передгестаційного цукрового діабету при вагітності є багатоводдя, яке спостерігалося у 74% випадків, в контрольній групі – 1%, Р<0,05. Дуже частим ускладненням вагітності при передгестаційному цукровому діабеті є інфекція сечовивідних шляхів, яку відмічено у 43,4% хворих, в контрольній групі у 13% жінок, Р<0,05. Необхідно підкреслити, що приведені ускладнення характерні для тяжких форм захворювання. При легкому ступеню тяжкості передгестаційного цукрового діабету, гестаційному цукровому діабеті частота цих ускладнень наближається до показників контрольної групи. В родах вірогідно частіше спостерігалися передчасне злиття навколоплодових вод, макросомія, аномалії родової діяльності, дистрес плода, оперативні розродження, асфіксії новонароджених ніж в контрольній групі, Р<0,05.
З метою корекції виявлених порушень нами проводилася поряд з традиційним лікуванням озонотерапія. Після проведеного лікування рівень глікемії знизився у вагітних всіх груп, однак в І та ІІІ групі він був достовірно нижчим за показники ІІ та ІУ груп, Р<0,001. В зв’язку з змінами показників вуглеводного обміну в процесі лікування у вагітних проводилася корекція інсулінотерапії. В І групі при строках вагітності до 22 тижнів доза інсуліну знизилася на 20%, в ІІ групі – на 4%, Р<0,05. При строкові вагітності 23 – 38 тижнів доза інсуліну в І групі знизилась на 3,7%, а в ІІ групі зросла на 13%, Р<0,05. Озонотерапія також сприяла зниженню глікозильованого гемоглобіну у вагітних І групи з 10,4±0,2% до 7,1±0,1% (Р<0,05) у порівнянні з ІІ групою, а саме: до лікування – 10,3±0,4%, після лікування – 9,8±0,7% (Р>0,05). Під впливом озонотерапії відбувалося суттєве збільшення рівня естріолу, загального білка плазми крові, в основному за рахунок альбумінів, альфа-1 та альфа-2 глобулінів, яким властива антиоксидантна активність. В ІІ та ІУ групах таких змін не виявлено.
Озонотерапія позитивно впливала на клінічний перебіг гестозів. Швидко зникали протеїнурія і набряки, нормалізувався артеріальний тиск, відмічався седативний ефект, знижувався відсоток передчасного розродження і прогресуючої анемії вагітних, показник перекисного окислення ліпідів, відбувалася активація антиоксидантної системи захисту у плазмі крові, покращувалося функціонування системи гемостазу (Р<0,05) , що дозволило знизити дози або відмінити медикаментозну терапію. В порівнянні з УІ групою, у вагітних У групи у 3 рази зменшилась частота ускладнень в родах, у 2 рази – оперативних втручань, в 1,8 рази – народження немовлят в стані асфіксії і відповідно скоротилась тривалість перебування в стаціонарі (Р<0,05).
Доплерометрія судин пуповини засвідчила нормалізацію систоло-діастолічного коефіцієнта після курсу озонотерапії (з 3,78±0,05 до 3,1±0,02, Р<0,01). В ІІ, ІУ та УІ групах даний показник суттєво не змінився (з 3,72±0,04 до 3,51±0,04, Р>0,05). Визначення показників біофізичного профілю плода і кардіотокографії, зокрема з використанням критеріїв Dawes/Redman і показника STV, що відображає ступінь метаболічної ацидемії у плода, свідчать про достовірне покращення стану плода у вагітних після проведення озонотерапії в порівнянні з ІІ, ІУ та УІ групами, що підтверджено і оцінкою новонароджених за шкалою Апгар. Використання в комплексному лікуванні вагітних з метаболічними порушеннями озонотерапії дозволило суттєво знизити відсоток оперативних розроджень в порівнянні з ІІ, ІУ та УІ групами завдяки зменшенню кількості показань до кесарського розтину як зі сторони плода, так і матері.
Висновки. Використання озонотерапії у вагітних з метаболічними порушеннями дозволяє значно покращити перебіг вагітності та родів, стан плода і новонародженого, що дозволяє зменшити фармакологічне навантаження на вагітну і плід, практично не має протипоказань, економічно вигідне, просте у виконанні.
Перспективи подальших досліджень. Позитивний ефект застосування озонотерапії в комплексній терапії метаболічних порушень під час вагітності при цукровому діабеті та гестозах дозволяє зробити припущення про доцільність використання її при іншій патології.
ЛІТЕРАТУРА
1. Арбатская И.Ю. Сахарный диабет 1 типа и беременность//Фарматека. – 2002. – №5. – С. 30 – 35.
2. Вернигородский В.В.,Ю Вдовиченко Н.Н. Современные проблемы сахарного диабета и беременность. – Винница, 2003. – 128с.
3. Запорожан В.М., Нізова Н.М. Вагітність високого ризику при цукровому діабеті. – Одеса: Одеський мед університет, 2001. – 179с.
4. Медведь В.І. Цукровий діабет у вагітних: особливості проблеми в Україні//Ендокринологія. – 2003. – Т.8, №1. – С. 4 – 9.
5. Чайка В.К., Чермних С.В., Демина Т.Н. и др. //Международний медицинский журнал.- 2003.- Приложение к ММЖ „Озонотерапия”.- С.90-91.
SUMMARY
Поділіться з Вашими друзьями: |
