Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015



Сторінка4/28
Дата конвертації11.03.2018
Розмір5.07 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Література:

  1. Йодказеин. Технические условия. ТУ 9229-001- 48363077.

  2. Суміші сухі розчинні для кавових напоїв. Технические условия ТУУ 01566117.010

  3. Екстракт стевії сухий (порошкоподібний). Загальні технічні умови ТУ У 30729147.001-2000.

  4. Концентрат еламіну сухий. Загальні технічні умови. ТУ 00382119-02.

  5. Екстракти водно-спиртові, гліцеринові на основі рослинної сировини. Технічні вимоги. ТУ У 24.5.00479712-004-2004.

Summary

Fortification of mineral and pigment composition of the new soft margarine

Vejlivceva S.P.

The influence of vegetable additions: extracts from the leaves of stevia, parsley and fruits of ashberry, iodinecasein, chicorlact, elamine, on mineral and pigment composition of new soft margarines.

ОСОБЛИВОСТІ ОЗДОРОВЧОГО ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ ІЗ ВТОРИННИМИ ІМУНОДЕФІЦИТНИМИ СТАНАМИ

Волошин О.І., Бойчук Т.М., Волошина Л.О.

Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна

Актуальні проблеми. Прогресуюче погіршення стану довкілля, інтенсивно зростаючі темпи життя і супутні їм психо-емоційні стреси, погіршення біологічної цінності сучасної їжі, якості питної води не тільки сприяють зростанню захворюваності населення Землі, але й суттєво ослаблюють імунну систему. Існує сумна перспектива зростання частоти і вираженості імунодефіцитних станів у все молодших груп населення. Вже нині імунологи вважають, що біля 37% населення України мають знижений рівень імунітету []. Це не просто загроза людству частими інфекційними захворюваннями. Адже система протипухлинного нагляду за станом здоров’я людини - одна із функцій імунної системи. Мабуть тому в останні десятиліття ракові процеси спостерігаються все частіше, в т.ч. в молодих груп населення.

Отже, у фокусі медичної спільноти та кожної людини зокрема повинна бути увага до стану імунної системи і уява про шляхи фізіологічної підтримки належного її рівня за допомогою природних засобів, які можуть бути задіяні в систему оздоровчого харчування.

Проаналізувавши досягнення сучасної дієтології та надбання з минулого наших мудрих предків у цій проблемі, оцінивши стан здоров’я та імунної системи у частини населення Буковини, особливо у проживаючих в зонах радіаційного забруднення, для підвищення ефективності їх реабілітації ми узагальнили принципи і форми оздоровчого харчування та використовували їх упродовж останнього десятиріччя більш ніж у тисячі пацієнтів як доповнення до комплексного лікування. Переважно це були особи із змішаними типами вторинного імунодефіциту (ВІД): інфекційного, екологічного, внаслідок метаболічних порушень та уражень системи травлення (цукровий діабет, гіпотиреоз, ожиріння, дисбактеріоз кишечнику, ентероколопатії тощо), фізичні, психологічні, аліментарне виснаження, тривалі хронічні захворювання в середньотяжких формах інтоксикації (алкогольна, наркотична).

В одній із перших бесід із хворим йому висвітлювали індивідуальні його причини ВІД, найбільш доступні розумінню клінічні критерії ВІД для подальшої оцінки ефективності реабілітації та програму оздоровчого харчування згідно його економічного стану, місця проживання, віку та професії. Наголошувалося на визначальній ролі і відповідальності пацієнта в досягненні бажаного результату.

Основними принципами харчової імунореабілітації були:

перший - наводнення внутрішнього середовища організму активними рідинами (фруктово-овочеві соки до 1 літра на добу);

другий - активізація обміну речовин в організмі шляхом вживання фруктово–овочевих страв та чаїв з високими оздоровчими властивостями, антибактеріального, жовчогінного, сечогінного діями;

третій - на фоні впровадження першого та другого принципів призначали продукти харчування з особливими імунотропними властивостями.

Відзначимо відповідність наведених принципів імунореабілітації, оскільки багато з нижче наведених харчових продуктів володіють механізмом дії за всіма трьома принципами, але переважно за одним із них.

Форми реабілітації харчової імунореабілітації визначали за домінуючим фактором розвитку ВІД. Серед наших пацієнтів таким був інфекційний чинник. В цих випадках за умови належного соко-овочевого навантаження рекомендували страви та спеції, що мають найбільш виражені антисептичні, антибактеріальні, антивірусні та антигельмінтні властивості: ягоди журавлини, малини, коренеплоди петрушкових, цибулю, часник, імбир, куркума, авокадо. Враховуючи відомі оздоровчі властивості зерен вівса, ядер горіхів, меду та родзинок, рекомендувати на відварі зерен вівса добавляти по 1-2 столові ложки мелених ядер горіхів, меду, родзинок вранці. Альтернативою ядрам грецьких горіхів може бути фундук. Із різних сортів меду перевагу віддавали травневому, липовому, акацієвому, лісовому. Більш відчутні оздоровчі властивості відмічали пацієнти від вживання меду з пилком бджолиним (1:1) вранці і в обід по столовій ложці в чай чи в теплу воду, або смоктання медових сот, забрусу, особливо при локалізації інфекційних джерел в ротовій порожнинні та ЛОР-органів.

Із загально зміцнювальних та вітамінних джерел перевагу надавали ягодам обліпихи, чорниці, ожини, малини, брусниці, смородини в натуральних формах консервування у вигляді морсів. Із субтропічних плодів акцентували увагу на вживанні лимона, грейпфрута, ківі, граната, краще разом з медом. Але найбільш доступними, корисним особливо в сільській місцевості, було вживання кислої капусти з морквою, лавровим листом та коріандром, яблук в різних варіантах. Націлювали на вживанні зеленого горошку, сої, бобових (зерна молодої квасолі), перцю чілі чи болгарського, тертого хріну з буряком наголошуючи пацієнтам, що це не тільки смачні закуски, але важливі в імуномоделюючому аспекті харчові продукти.

Пацієнтам, які мали більше часу для приділення своєму здоров’ю, практикували вживання в їжу проростків пшениці, капусти броколі, брюсельської, шпинату, абрикосів (кураги), страв із гарбуза звичайного.

Із продуктів птахівництва особам молодого і зрілого віку рекомендували споживання 1-2 яєць від домашніх курей або 4-6 перепелиних вранці (краще у вигляді гоголь-моголь), як потужних джерел активуючих трансфер-факторів, наголошуючи, що всі способи термічної обробки яєць різко знижують імуномоделюючі властивості сирих яєць. Цінними є бульйони з домашньої курки, оздоровчі властивості яких посилюють корені петрушки, чорного перцю, імбирю.

В сільській місцевості з цією метою цінним є застосування козячого молока, або коров’ячих молочно-кислих продуктів, у місті – кефіри збагаченні молочно-кислими чи біфідобактеріями йогурти з добавленням консервованих чорниць, смородини, малини, ягідних сиропів чи інші молочно-кислі продукти для корекції властивих для ВІД латентних форм дисбактеріозу кишечника. Акцентували увагу на вживання рибних страв, особливо лососевих та юшок з них.

Для пацієнтів старших вікових груп з тривалими термінами ВІД складного ґенезу зі зниженним апетитом рекомендували 1-2 фужери червоного натурального вина на добу, особливо в зонах радіаційного забруднення.

Водночас наголошували на обмеженні в їжу продуктів харчування, що знижують імунітет: солодощі, фаст-фуди, штучні напої, тоніки, мучне, тваринницька м’ясна продукція, отримана за сучасних технологій виробництва за допомогою преміксів, стимуляторів росту, гормонів, ГМО тощо.

В цьому контексті пацієнтів забезпечували спеціальними брошурами, буклетами, а особам з високим освітнім цензом – видану вченими Буковинського державного медичного університету - монографію, присвячену цій проблемі[ ].

Другим потужним важливим важелем імунореабілітації пацієнтів із ВІД є помірна фізична праця чи дозовані регулярні фізичні навантаження на свіжому повітрі, фіззарядка, туристичні походи, водні процедури тощо.

Критеріями ефективності вважали підвищення якісних показників життя (працездатність, толерантність до фізичних навантажень, настрій, сон, апетит), купірування явищ синдрому хронічної втоми, субфебрилітету, артралгії, зменшення частоти респіраторних захворювань упродовж року, а при можливості – оцінка параметрів імунограми до та після завершення етапу імунореабілітації.

Результати такої програми реабілітації хворих із ВІД залежали в основному від ступеня її реалізації, можливості усунення причин імунодефіциту, віку хворих, темпу проживання, професійних особливостей вихідного стану здоров’я, шкідливий звичок та ін. Зазвичай в осіб молодого та середнього віку задовільний рівень імунореабілітації досягався за 2-3 місяці, в осіб за 55-60 років – 4-6 місяців, але весняно-літньо-ранньо осінній період року був фактором, що посилював як можливості реалізації оздоровлення, так і скорочував термін та підвищував рівень відновлення імунної системи. Уповільнювали темпи імунореабілітації супутні ендокринні хвороби, ожиріння II-IIIст., поліморбідний фон з переважанням інфекційних джерел.

Психологічні аспекти харчової імунореабілітації: невпевненість майже тритини пацієнтів її ефективності на початковому періоді та потреба в переконанні їх і наведенні конкретних прикладів успішної реабілітації, зростання довіри на кінцевому етапі з формуванням стилю і принципів здорового харчування та тривалу перспективу.

Висновки:

1. Вторинні імунодефіцитні стани - поширене явище серед різних прошарків населення України, особливо осіб старших вікових груп з поліморбідним фоном, що може в легких ступенях успішно компенсуватися шляхом спеціальних форм оздоровчого харчування.

2. При здійсненні харчової імунореабілітації пацієнтів із вторинними імунодифіцитними станами необхідно розробити індивідуальні програми оздоровчого харчування з урахуванням причин імунодефіциту, його тривалості, віку, місця проживання, професії пацієнта, його соціально-економічного та освітнього статусу.

3. Важливими є належне ознайомлення пацієнта з важливістю його ролі в процесі імунореабілітації, критеріями оцінювання її ефективності, психологічними особливостями та забезпечення короткими і змістовними інструктивними матеріалами, частотою необхідних візитів до лікаря для внесення корективів чи оцінки успішності в оздоровленні.

Перспективу подальших досліджень вбачаємо в подальшому вдосконаленні методів оздоровчого харчування хворих із ВІД.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Волошин О.І., Бойчук Т.М., Волошина Л.О. Оздоровче харчування: стан і перспективи ХХ століття - Чернівці: «Букрек», 2014 - с. 397-415.

  2. Ганич О. Твоє здоров’я в твоїх руках. - Ужгород, 1997 - 408 с.

  3. Ганич О., Білас Б. Екологія. Природне харчування. Здоров’я.-Ужгород, 2000. - 373 с.

  4. Дранник Г.М Клиническая иммунология и аллергология. - 4 издание - К.:000 “Полиграф плюс”, 2010 - 552 с.

SUMMARY

FEATURES OF RECREATIONAL PATIENTS' DIET WITH SECONDARY IMMUNODEFICIENCY STATES



Voloshyn O.I., Bojchuk T.M., Voloshyna L.O.

The results of immune rehabilitation of patients with secondary immunodeficiency states of different genesis through health food are expressed.



ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ПРИНЦИПІВ ОЗДОРОВЧОГО ХАРЧУВАННЯ НА ТЕРЕНАХ БУКОВИНИ

Волошин О.І., Бойчук Т.М., Волошина Л.О.

Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна

Як відомо, у відповідь на екологічні і соціальні виклики загрози здоров’ю країни Європейського регіону ВООЗ в 2010 році розробили і затвердили “Основи Європейської політики “Здоров’я 2020” як стратегічну платформу, засновану на людських цінностях та орієнтовану на конкретні дії з можливістю адаптації до постійно змінних реалій сучасного життя. Одним із ключових розділів цієї програми є формування здорового способу життя та мотивації населення до нього. Фундаментальним принципом цього розділу є корекція стилю харчування, харчової поведінки в бік посилення оздоровчих властивостей сучасної їжі адекватно зростаючим темпам життя, екологічним і соціальним негараздам тощо. В розвинутих країнах здійснюються інтенсивні дослідження ефективності різних форм і стилів харчування з метою ранньої профілактики найбільш поширених недуг [3]. Оцінивши основні тенденції стану здоров’я в розвинутих країнах як негативні, а новітні досягнення в діагностиці і лікуванні цих недуг як високозатратні та обмежені значно меншими контингентами хворих, ніж існує потреба, непосильні навіть для економічно розвинутих країн, ВООЗ на початку ХХІ століття змінила парадигму охорони здоров’я в бік більшої відповідальності кожної людини за своє здоров’я. Для цього шляхом кропіткого виховання кожної людини впродовж всього життя державами за рекомендаціями і програмами провідних дієтологічних асоціацій повинно надаватися сприяння і мотивація до здорового харчування в різних формах ЗМІ, книг, брошур, тематичних буклетів тощо.

В контексті зазначених документів МОЗ України в 2012 році розроблена і затверджена національна стратегія “Здоров’я-2020: український вимір”.

Вчені Буковинського державного медичного університету, працюючи в цьому напрямку, узагальнили численні наукові досягнення в світі, розпочали свої дії з опорою на найбільш освідченні та “вмотивовані хворобами” верстви населення Буковини. Для більш надійного і тривалого забезпечення необхідними знаннями впродовж 2000-2012 рр. видано монографію “Основи оздоровчого харчування” (5 видань), а в 2013-2014 рр. – монографію “Оздоровче харчування: стан і перспективи ХХІ століття” [1,2]. Основною формою поширення цих книг було через лікарський загал терапевтичного профілю та при консультативних прийомах таких пацієнтів. Швидка реалізація тиражів цього видання свідчить про затребуваність подібної форми поширення таких знань, а повторні звертання пацієнтів – власників такого джерела інформації підтверджувала ефективний зворотній контакт та зацікавленість для подальшого поглиблення подібних знань та їх реального застосування. Коло таких пацієнтів складали пенсіонери та працюючі викладачі вузів, коледжів, шкіл, лікарі, інженери, технічні працівники, керівники установ тощо. Всього біля 300 осіб. Спектр основних недуг у них складали різні прояви ІХС, артеріальної гіпертензії, хвороби системи травлення, опорно-рухового апарату, часто на тлі ожиріння, різних проявів метаболічного синдрому та поліморбідності. Переважна вікова група від 50 до 70 років, іноді й за 80, переважно жінки. З такими активними пацієнтами ми призначали повторні візити кожні 3 – 4 місяці, вивчаючи клінічні аспекти ефективності, якість їх життя, а при потребі та можливості – лабораторно–інструментальні дослідження. Слід відмітити, що від візиту до візиту зростала вмотивованість пацієнтів до застосування оздоровчого харчування, багатогранний рівень обізнаності в проблемі, її значущості та перспективності використання, активна внутрісімейна, родинна пропаганда (пенсіонери), в малих виробничих колективах та установах (працюючі особи). Користуюючись в основному нашими джерелами інформації зі здорового способу харчування, майже третина з них шукали доповнень в системі інтернет, що також є доказом стимулів до вдосконалення.

Згідно даних наших спостережень за такими “вмотивованих хворобами” пацієнтами впродовж 8 – 12 місяців ми встановили в загальному дієвість оздоровчого харчування, рівень якої залежить від ступеня вираженості ключової недуги та ступеня поліморбідності, віку хворих, соціально–економічного статусу.

Другим завданням роботи з такими хворими була внутрішньосімейна пропаганда і впровадження принципів здорового харчування в колі родини, молодих сімей. В зазначеному напрямку результати виявилися гірші: є інтелектуальне сприйняття молодшими поколіннями, але мале бажання до впровадження, або нестабільний рівень використання основних принципів здорового харчування, зумовлені переважно високими темпами життя, дефіцитом часу, матеріальною скрутою та ще не має “вмотивованості хворобами”. Лише в частини таких “вмотивованих серйозними хворобами” осіб ці принципи спрацьовують. Навіть за висновками пацієнтів основної групи в їх роботі з практично здоровими членами родин в цьому аспекті потрібні тривалі старання, переконання позитивними життєвими прикладами, особливо, в акцентуаціях до осіб підвищеного кардіоваскулярного ризику (початкові стадії ожиріння, артеріальної гіпертензії, гіподинамія, шкідливі звички тощо). Переважна реакція таких осіб: “це цікаво, але для нас не на часі…”

Іншою формою пропаганди принципів здорового харчування серед населення Буковини були наші виступи на телебаченні в інтерактивному режимі, в місцевих газетах. Впродовж року в нас було 6 таких виступів. На нашу думку, вони малоефективні та коштовні. По-перше, монотематичні та обмежені часом. Слабкий контакт з маловідомою аудиторією, не говорячи про зворотній зв'язок для встановлення дієвості. Мабуть, основний висновок від такої роботи: “Зверніть увагу!…”, але без продовження, корекції тощо. Вважаємо, що ігнорувати такими каналами інформації не слід, хоча і не варто покладати великих надій. Публікації в газетах мають такі ж недоліки: це поширення тематичної інформації лише в одному напрямку (до невідомої особи).

Для зрушень в цьому спрямуванні, на нашу думку слід покладатися на найбільш свідомі і важливі для суспільства освідчені верстви населення, особливо “вмотивовані хворобами”, надавати їм джерела постійної інформації у вигляді книг, програм здоров’я на електронних носіях, мотивації до вдосконалення цього процесу через інтернет, інші джерела, здійснювати з лікарями періодичні контакти різних форм, включаючи мобільний зв’язок. В разі належних результатів ця група згодом мимоволі стає другою ланкою пропаганди цих знань спочатку в сім’ях, родинах, згодом – колективах. Хоча треба зазначити, що такі форми роботи носять локальний характер. Мабуть шляхи вдосконалень цієї роботи та її результати в різних областях України носитимуть регіональних характер, залежатимуть від місцевих традицій і звичаїв тощо, але всюди вимагатимуть тривалих та кропітких зусиль. Доцільно відродити в кожному регіоні “Університети здоров’я” .

Накінець зважимо (зішлемося) на “Програму дій ВООЗ з реалізації стратегії профілактики і боротьби з неінфекційними захворюваннями на 2012-2020 рр.” та “Глобальну стратегію в сфері здорового способу життя та харчування”, в яких першим пунктом є “Державна політика з формування системи громадського здоров’я”. Яка вона може бути в Україні в найближчі роки? Що обіцяє нам майбутнє? Які результати можуть бути від зусиль медичної спільноти? Не можна користуватися принципами “Спасіння потопаючих – справа самих потопаючих…”. Тільки концентрація зусиль, розуму, знань, вмінь нації завжди будуть потрібні і дадуть певні результати.

ЛІТЕРАТУРА

1.Волошин О.І., Бойчук Т.М., Волошина Л.О. Оздоровче харчування стан і перспективи ХХІ століття. - Чернівці, 2014. - 526 с.

2.Волошин О.І., Спловський О.І. Основи оздоровчого харчування. – Чернівці: Букрек, - 2012. – 534 с.

3.Craig W.Y. Nutrition concerns and health effect of vegetаrin diets // Nutr. Clin.Pract. – 2010. – Vol.25 – P.613 – 620.


SUMMARY

EXPERIENCE IN IMPLEMENTING MODERN PRINCIPLES OF HEALTH FOOD IN THE TERRITORY OF BUKOVINA



Voloshyn O.I., Boychuk T.M., Voloshyna L.O.

The article presents the positive outcomes of modern principles of health nutrition among the population of Bukovina, and these problems and prospects of regional character.


РОЛЬ ОЗДОРОВЧОГО ХАРЧУВАННЯ В ЛІКУВАЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ

Волошина Л.О., Сіцінська І.В., Вівсянник В.В.

Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна
Актуальність проблеми. Остеоартроз (ОА) є гетерогенним повільнопрогресуючим дегенеративним захворюванням суглобів, в основі якого уражаються всі компоненти суглоба, в першу чергу хряща, а також субхондральної кістки, синовіальної оболонки, зв'язок, капсули, присуглобових мязів. Епідеміологічні дані ОА свідчать про вікзалежну (після 40 років) захворюваність (8,2:100000), значну (20%) глобальну розповсюдженість серед населення земної кулі, гендерну особливість переважання ураження (ОА колінних суглобів – жінки, ОА кульшових суглобів – чоловіки). Патогенетичні підходи лікування спрямовані на уповільнення прогресування дегенерації суглобу та максимальне можливе збереження функції суглоба, в той час як терапевтична тактика направлена на механічне розвантаження уражених суглобів, купірування синовііту та запобігання прогресуванню захворювання. Незважаючи на розвиток сучасної фарміндустрії, синтез нових лікувальних фармакологічних молекул, створення різних синергічних комбінацій діючих на суглоб компонентів, в лікуванні ОА на сьогодні залишається важливим питання оздоровчого харчування, яке скеровується на врахування небажаних вікових «супутників»: ожиріння, цукровий діабет, ішемічну хворобу серця, гіпертензію, ураження системи травлення.

Надмірне навантаження як фізичне, так і надлишковою масою тіла негативно впливає на суглоби, особливо опорні, є потужним додатковим чинником прискореного їх руйнування, погіршення якості життя, перешкодами рухливості та ускладнення процесу лікування при все зростаючих медичних та фінансових затратах. Важливим складовим елементом впливу на психологічне та біологічне підґрунтя цієї проблеми є формування у пацієнта поняття здорового способу життя, важливою складовою якого є здорове харчування у відповідності до вікових, професійних, соціальних, статевих та інших особливостей населення. Такі рекомендації повинні пропагуватися всім верствам населення різними доступними засобами розповсюдження інформації.



Метою нашого повідомлення є привернення уваги лікарів різних фахів, валеологів, спеціалістів біологічного спрямування до цієї важливої лікувально-профілактичної складової у хворих на остеоартроз.

Матеріалом нашої розробки послужили численні наукові праці, рекомендації провідних медичних асоціацій світу з оздоровчого харчування при найбільш поширених захворюваннях, що складають серйозну загрозу втрати біосоціального потенціалу націй. За основу взято європейський тип харчування з урахуванням українських національних традицій, екологічних особливостей регіону.

Проведено санітарно-просвітницьке навчання оздоровчому харчуванню та спостереження за 145 хворими з остеоартрозом І-ІІ стадії. В розробці рекомендацій дієти враховували особливості поліморбідного фону, з якого виділяли коморбідні з ОА патологічні стани, індекс маси тіла, тип ожиріння, вид професійної діяльності, індивідуальну непереносимість окремих харчових продуктів, режим харчування, віковий дисбіоз кишківника. В розробленому раціоні перевага надавалася рослинній овочево-фруктовій їжі, збагаченій природніми вітамінами та мікроелементами, рибним продуктам, вживанню рослинної олії, молочно - кислим продуктам, зменшенню калорійності харчування, обмеженню вживання цукру, солі, мучних виробів, жирних сортів м’яса та тваринних жирів. Не рекомендувалося вносити зміни в харчування без порад з лікарем (лікувальне голодування, різкий перехід на вегетаріанство).

Важливим моментом в корекції дієти у хворих на ОА було включення в раціон харчовий спецій чи приправ у вигляді імбирю, куркуми, базиліка, розмарину, часника, кориці, цикорію, петрушки. Ці додаткові компоненти покращують процеси травлення у обраної категорії пацієнтів, запобігають дисбіозу кишківника, на який не звертається належної уваги через малопомітні клінічні прояви (здуття, бурчання в животі, схильність до закрепів чи проносів, порушення смакових відчуттів). Розвиток з віком патологічної мікрофлори кишківника є прихованим додатковим провокатором загострень остеоартрозу, знижує результати його лікування. Тривалість спостерігань - два роки.

В разі домінування серед коморбідних процесів проявів ішемічної, гіпертонічної хвороб, цукрового діабету, ожиріння здійснювали корекцію харчування і харчової поведінки в бік середземноморської DASH дієти (домінування в харчуванні овочево-рослинних продуктів, спецій, молочнокислих та морепродуктів, оливкової олії, насіннєвих, бобових та риби). Виконання дослідження здійснювалося в тісній співпраці з лікарями первинної ланки допомоги, включаючи контроль ефективності та пропаганду знань.

Встановлено, що правильно побудоване оздоровче харчування при ОА допомагає поступово позбутися зайвої ваги та сприяє зменшенню запалення і болю в суглобах, покращує ефективність комплексного медикаментозного лікування ОА та коморбідних патологічних процесів, покращує якісні показники життя хворих. Впродовж терміну спостереження у хворих не відмічено судинних подій та спостерігалося покращення переносимості медикаментозних засобів для ОА.

Висновки:

1. Включення в лікувальний комплекс хворих на остеоартроз дієтичних рекомендацій сприяє швидшому регресу суглобового синдрому, поступовій нормалізації маси тіла пацієнта, що формує сприятливий вплив на прояви ОА та коморбідних процесів, результати їх лікування та прогноз.

2. Інформаційна робота щодо пропагування оздоровчого харчування хворим на остеоартроз серед населення, лікарів первинної ланки медичної допомоги та шляхом науково-практичних форумів в аспекті реалізації сучасних досягнень дієтології має велике значення в профілактиці та лікуванні хворих на остеоартроз.

3. Впровадження в лікарську практику оздоровчих дієтичних рекомендацій та їх тривале дотримання у пацієнтів з ОА є додатковим методом оздоровлення нації, що сприятиме покращенню якості життя та подовженню тривалості життя хворим на остеоартроз.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Волошин О.І., Бойчук Т.М., Волошина Л.О. Оздоровче харчування: стан і перспективи XXI століття. – Чернівці: Буковинський державний медичний університет, 2014 – 536с.

  2. Ганич О., Білас Б. Екологія. Природне харчування. Зд оров’я. – Ужгород, 2000. – 373с.

  3. Lützner Н. Wie neugeboren durсh Fasten. Ratgeber Gesundheit. – München,1994. – 112s.

  4. Graig W.J. Nutrition concerns and health effects of vegetarian diets// Nutr. Clin. Pract. – 2010. – Vol.25. – P.613 – 620.


SUMMARY

THE ROLE OF HEALTH NUTRITION IN THE MEDICAL COMPLEX BY PATIENTS WITH OSTEOARTHRITIS



Voloshyna L.O., Sitsinska I.V., Vivsyannyk V.V.

The paper presents the results of the use of health nutrition in the treatment of patients with osteoarthritis. There was established beneficial effect of health nutrition on regression joint syndrome, treatment results, prognosis of the disease and quality of life in patients with osteoarthritis.




ВПЛИВ ГЕРОДІЄТИЧНОГО М’ЯСНОГО ПАШТЕТУ НА ПОКАЗНИКИ ЛІПІДНОГО ОБМІНУ У ЛЮДЕЙ ЛІТНЬОГО ВІКУ

Гавалко Ю. В., Пешук Л.В. 1, Синєок Л. Л., Гашук О.І. 1,

Романенко М. С.

ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф.Чеботарьова НАМН України», 1Національний університет харчових технологій, Київ, Україна

Все більшого поширення у світі набувають серцево-судинні захворювання, а як наслідок - їх ускладнення приводять до інвалідності та смерті [1, 2]. Однією із головних причин виникнення серцево-судинних захворювань є порушення ліпідного обміну. Хоча за допомогою лікарських засобів вдається контролювати рівень холестерину [3, 4], однак їх низька ефективність при недотриманні пацієнтами дієти, свідчить про першочергову роль харчування у профілактиці та лікуванні серцево-судинної патології . Саме тому сьогодні величезна увага науковців і технологів приділяється створенню функціональних продуктів, які б не лише покращували стан харчування людей певної категорії, але й виявляли позитивний вплив на стан здоров’я. Нами було розроблено комбінований м'ясо-рослинний продукт – геродієтичний паштет із м'яса птиці, курячої печінки та 15% грибів гливи, які все більше рекомендують вносити до раціонів функціонального харчування.

Вивчення впливу паштету м’ясного геродієтичного на показники здоров’я людей літнього віку проводилось на базі клініки ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України». Усі пацієнти були ознайомлені з метою та особливостями дослідження і підписали форму інформованої згоди. Учасниками стали 22 людини літнього віку і їм була запропонована дієта, в склад якої входив розроблений паштет із розрахунку 200 г на тиждень за 4-5 прийомів протягом 3-х тижнів. Пацієнтам крім загальноклінічного обстеження проводили загальний та біохімічний аналіз крові до та після прийому паштету.

За результатами досліджень виявили, що після вживання паштету не відмічалось негативного його впливу на стан здоров’я обстежених як за суб’єктивними скаргами та результатами фізикального обстеження, так і за результатами лабораторних обстежень. Не змінювались показники загального аналізу крові, показників глюкози плазми натще, трансаміназ, білірубіну, сечовини, сечової кислоти, креатиніну чи ін. Проте виявлено суттєвий вплив на показники ліпідного обміну. Так у людей, які до початку дослідження мали рівні ліпопротеїдів низької густини (ЛПНГ) вище 3,5 ммоль/л та ліпопротеїдів високої густини (ЛПВГ) нижче 1,29 ммоль/л спостерігались достовірні їх зміни: ЛПНГ знижувались з 4,47 ± 0,22 ммоль/л до 3,86 ± 0,38 ммоль/л (р=0,02), а ЛПВГ підвищувались з 1,08 ± 0,07 ммоль/л до 1,49 ± 0,14 ммоль/л (р=0,04). Натомість в людей з рівнем ЛПНГ до початку дослідження нижчим за 3,5 ммоль/л вони змінювались недостовірно з 3,13 ± 0,15 ммоль/л до 3,25 ± 0,20 ммоль/л (р=0,18), а ЛПВГ, у людей з їх рівнем до дослідження вище 1,29 ммоль/л, після прийому паштету достовірно зменшувались з 1,58 ± 0,04 ммоль/л до 1,42 ± 0,05 ммоль/л (р=0,03), хоча це зниження не впливало на серцево-судинний прогноз та вважається клінічно не значимим.

Висновки: Паштет геродієтичний при вживанні в рекомендованих дозах покращує ліпідний профіль у людей літнього віку, що свідчить про зменшення серцево-судинного ризику.

ЛІТЕРАТУРА

1. Горбась І. М. Фактори ризику серцево-судинних захворювань: поширеність і контроль / І. М. Горбась / Здоров’я України, 2007. – №2. – С.62–63.

2. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування нової профілактичної стратегії у сфері охорони здоров’я / В. Ф. Москаленко / Здоров’я України, 2009. – №21. – С.58–59.

3. Risk factor management in coronary patients –results from a European wide survey – EUROASPIRE III / D.A. Wood on behalf of EUROASPIRE Study Groupe / www.escardio.org – 2009.

4. EUROASPIRE III: a survey on the lifestyle, risk factors and use of cardioprotective drug therapies in coronary patientsfrom 22 European countries / K. Kotseva, D. Wood, G. De Backer et al. / European Journal of Cardiovascular Prevention and Rehabilitation, 2009. – Vol.6. – P.121–137.

SUMMARY

IMPACT MEAT PASTE FOR ELDERLY ON LIPID METABOLISM IN THE ELDERLY



Havalko Yu, V. Peshuk L. V., Sineok L. L., Hashuk A. I.,

Romanenko M. S.

The study of the influence of meat paste for elderly on lipid metabolism in the elderly. There were no adverse effects on health and the test results. However lowering LDL and increase HDL in people with disturbances lipid metabolism.



ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ДИКОРОСЛИХ РОСЛИН У ХАРЧУВАННІ ТА НАРОДНІЙ МЕДИЦИНІ

Гаврилко П.П.

Ужгородський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного інституту, Ужгород, Україна

Серед глобальних проблем, які безпосередньо впливають на долю людства,виділяють продовольчу. Вона визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок того, що харчування є фізіологічною потребою людини.

Згідно з даними ФАО (продовольчої і сільськогосподарської організації ООН), нині на планеті голодують понад 500 млн. осіб, а ще 1 млрд. осіб постійно недоїдають. Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території [6].

Згідно прогнозів науковців до 2030 р. чисельність населення зросте до 8,9 млрд. осіб, тобто збільшиться у порівнянні з 1990р. майже в 1,7 разів. Якщо за попередні 40 років приріст населення в абсолютних цифрах становив 2,75 млрд., то в наступні 40 років він буде вже на рівні 3,58 млрд. осіб. Це означає, що у перспективі за кожне десятиріччя населення Землі буде щорічно зростати майже на 90 млн. осіб, що еквівалентно кількості жителів Англії, Бельгії, Данії, Швеції і Норвегії разом узятих.

Оскільки можливості розширення сільськогосподарського виробництва в більшості країн світу обмежені, а інтенсифікація виробництва продовольства вимагає значних затрат, що викликає зростання цін, особливий інтерес представляє розроблення продуктів харчування з нетрадиційної сировини.

Метою роботи є вивчення можливостей використання дикорослих рослин у харчуванні людини.

На наше глибоке переконання, використання дикорослих рослин в харчуванні повинно, в перше чергу, стати важливим способом вирішення продовольчої проблеми.

Не дарма наші діди і прадіди широко використовували в їжу велику кількість дикорослих рослин. У величезному рослинному царстві вони віками виявляли і відбирали рослини, які володіють харчовими, в’яжучими, послаблюючими, збуджувальними, снодійними та іншими цілющими властивостями, і передавали свої знання і досвід крізь покоління. Використовуючи в основному рослинну їжу, люди були більш міцними, витривалими і здоровими. Адже природа створила людину з великими резервами і розрахунком на значні труднощі: холод, голод, страх перед силами природи і сильною фізичною напругою. Тоді, в стародавні часи, лікарів було мало і людина надіялась тільки на себе, забезпечуючи своє здоров’я за допомогою оточуючої природи.

За ствердженнями геронтологів, запас міцності людини закладений природою як мінімум на 100 років, якщо, звісно, жити розумно.

Другий аспект вивчення дикорослих харчових рослин повинен стосуватися організації раціонального харчування людини, тобто використання рослин як постачальників організму вітамінів і мікроелементів, органічних кислот та інших біологічно активних речовин. В цьому відношенні рослини мають значну цінність. Дослідження показали, що існують рослини, які майже не втрачають вітамінної активності при переробці, багаті на мікроелементи і вітаміни, пряносмакові та інші речовини, а також можуть бути використані в харчуванні для створення більш повноцінних раціонів.

Третім аспектом вивчення рослинних харчових ресурсів слід вважати виявлення можливостей використання рослин в дієтичному і лікувальному харчуванні. Відомо, що багато рослин, будучи одночасно харчовими і лікувальними, давно використовуються дієтологами і гігієністами. Так на Закарпатті нараховується більше сотні рослин, які використовуються в медицині і одночасно є харчовими. Використовувати ці багатства при організації дієтичного і лікувального харчування безумовно можливо і потрібно. В цьому розумінні кожна рослина заслуговує детального вивчення в науково-дослідних лабораторіях і випробування в клініках. Тут поле діяльності для дієтологів, гігієністів, хіміків, біологів та фармакологів безмежне.

Аспект четвертий – це можливість виростання дикорослих їстівних рослин для харчування людей, що знаходяться особливо складних аварійних ситуаціях, в так званих екстремальних умовах.

Багато українців пам’ятають, що в голодомор вживалися в їжу не менше 40 видів дикорослих рослин самостійно, або в поєднанні із традиційними продуктами харчування. Напевно, це, допомогло підтримувати виснажений організм, а деяким людям – просто вижити.

П’ятим аспектом, доцільно вважати вивчення рослин з метою використання їх у довготривалих космічних польотах до інших планет. В цьому випадку виникає необхідність вирощування їстівних рослини на кораблі. Дослідження в цьому напрямку проводяться, однак багато питань вирішувати досить складно, оскільки вони потребують довготривалих та трудомістких досліджень.

Беручи до уваги аспекти, що викладені вище, розглянемо лікарські рослини, які широко розповсюджені в Закарпатті і можуть бути використані в харчуванні та народній медицині.

Так, кропива – це рослина, що широко розповсюджена в Україні, в тому числі і Закарпатській області. Листя кропиви не поступається за поживністю бобам, гороху та іншим бобовим. У них багато солей заліза і калію, містять вітаміни С, А, В, К, каротин, мінеральні солі й органічні кислоти. В багатьох народів світу листя кропиви використовують для приготування салатів, супів, борщу, соусів та інших страв. Нею прикрашають приготовані м’ясні та рибні страви. Кропив’яним порошком з сушеного листя заправляють перші страви, або використовують як вітамінну добавку для котлет і пельменів. Багато пекарів люблять «підкинути» в тісто трохи кропив’яного порошку – хліб виходить запашним і своєрідним на смак.

В Україні відомі дослідження співробітників Одеської державної академії харчових технологій щодо збагачення хлібобулочних виробів кропивою.[5]

З листя, перетертого з сіллю та приправленого перцем і рослинною олією, виходить чудове пюре. Листя можна квасити на зиму, як капусту. Квашена кропива відрізняється більш пікантним смаком, ніж квашена капуста. Сушені листя використовують в чайних сумішах. Вживання кропиви у вигляді настою дуже добре впливає на відновлення втраченою з роками чоловічою потенцією, що є однією з найбільш значущих і найбільш важливих проблем чоловічого населення.

Сік свіжої кропиви, що міститься в її листі, діє на організм позитивним чином. Він очищає судини, сприяє кровообігу, активізує діяльність всіх внутрішніх органів, підсилює основний обмін речовин. Саме тому страви з кропиви дуже корисні у весняний період, коли організм ослаблений і відчувається виснаження і авітаміноз. Застосування кропиви в їжу показано всім.

В глухій кропиві білій (яснотка біла), аскорбінової кислоти у 8 разів більше, ніж в капусті-кольрабі, котру не дарма називають у нас «північним лимоном». За вмістом вітаміну С вона рівноцінна солодкому перцю, а за наявності каротину – моркві.

Горець пташиний або спориш, а також грицики за вмістом вітаміну С також перевершують кольрабі.

Листя звичайних бур’янів – лободи і мари за вмістом протеїну рівноцінні шпинату. В корінні хріну звичайного, крім значної кількості вітамінів міститься до 280 мг% аскорбінової кислоти, що в 5 разів більше, ніж в лимонах і апельсинах, а в листі грициків каротину більше ніж у моркві.

Непримітна маленька рослина – талабан польовий за калорійністю не поступається капусті і брукві, і надає приготованим із нього стравам приємний гоструватий смак, що нагадує часник.

Багато людей зараз захоплюються розчинною кавою і зовсім нехтують такими кавовими напоями як «Кубань», «Екстра», «Дружба», «Новина» та іншими, в яких міститься дикорослий цикорій, проте він, як відомо, добре допомагає при захворюваннях гіпертонією, гастритом, гепатитом, діабетом і холециститом.

Порошок із шипшини, що входить до рецептури нерозчинного кавового напою «Шипшина з глодом», розробленого на кафедрі товарознавства Львівської комерційної академії, містить значну кількість біологічно активних сполук. Плоди шипшини вважаються полівітамінною культурою, які крім аскорбінової кислоти (до 5,2 %) та рутину (2-5 %), вирізняється високим вмістом рибофлавіну, каротиноїдів, токоферолів та фітохінонів. У них міститься 3-5 мг/100г каротиноїдів, у тому числі каротин і лікопин. За умов споживання 6-12г шипшини забезпечується добова потреба у вітамінах С та Р. У порошку із плодів шипшини, найбільше із мінеральних речовин міститься фосфору, калію, міді і марганцю[2].

У квітах глоду знайдено флавоноїдні сполуки: гіперозид, кверцетин. Виявлено оксикоричні кислоти – хлорогенову і кавову – та аміни: триметиамін, холін, ацетилхолін. У листках виявлено кислоти: кратеголову, урсолову, акант олову і неотоголову,флавоноїди, летку олію. В плодах наявні аскорбінова кислота, ретинол, сапоніни, ненасичені жирні кислоти (масляна і лінолева), цукри, дубильні і фітостеринові речовини, білки. Флавоноїди – запобігають передчасному старінню організму, підвищують опірність організму до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, знижують рівень холестерину в крові, зміцнюють стінки судин[1].

Пряне, солодкувате кореневище борщовика сибірського може з успіхом замінити коренеплоди – моркву, пастернак, петрушку. Такими ж властивостями володіють і коріння добре відомого нам лопуха. В багатьох країнах (Японії, Китаї, Франції, Бельгії, США та ін.) лопух давно культивується як овочева рослина.

Маленька набридлива трава мокриця (зірочник середній) містить вітаміну С в 1,5 рази більше, ніж лимон. Вітамінний салат із її молодих ніжних листочків особливо корисний при недокрів’ї і цинзі.

У листі, квітах та корінні кульбаби багато мікроелементів – фосфору, марганцю, міді, нікелю, кобальту, бору, молібдену і не випадково в багатьох країнах (США, Австрії, Німеччині, Голландії, Франції, Японії, Індії та ін.) кульбаба вирощується як цінна городня культура.

Із сивої давнини люди знали пастернак, корінь якого ароматний, і нагадує петрушку і селеру. В корінні пастернаку, окрім вітамінів В1, В2, С міститься калію, в 2 з лишнім рази більше, ніж у моркві, і значно більше фосфору.

Широко розповсюджений бур’ян суріпицю здавна розводять в Монголії, Китаї, Ірані та Пакистані як салатну та медоносну рослину. Її листя має приємний запах і злегка пекучий смак, а насіння містить до 34% жовтої олії, що відрізняється високими смаковими якостями. У нас олію суріпиці іноді використовують у хлібопекарській промисловості для приготування здобного тіста і в кондитерському виробництві.

Зелене листя яглиці звичайної містить до 100мг% вітаміну С, багато мікроелементів і щі, наприклад, зварені із яглиці, за смаком і поживною цінністю не поступаються капустяним.

Кмин звичайний добре відомий нам своїми духмяним насінням,що містить до 8% ефірної і 22% жирної олії. Кмин широко використовують як ефіроолійну рослину в кондитерській, парфумерній та харчовій промисловості і як прекрасну приправу в побуті для приготування сирів, ковбас, квашення капусти, огірків і так далі.

Особливою популярністю в господинь користується кріп, котрий почав вирощуватися на Русі ще в Х столітті. В його плодах міститься до 5% ефірної і до 20% жирної олії, котрі виділяють аромат і приємний смак і сприяють кращому засвоюванню їжі. В зелені кропу також містяться ефірні олії, мікроелементи, вітаміни В1, В2, РР, Р і С. Вітаміну С в ньому в 3-6 разів більше, ніж в лимонах, каротину більше, ніж в томатах. Свіжий та висушений кріп – прекрасна приправа для перших страв і других м’ясних та рибних страв.

Таких прикладів багато. Однак зазвичай бур’яни корисні не тільки як лікарські та харчові рослини. Багато з них володіють унікальними властивостями: вони виділяють леткі речовини – фітонциди, що здатні вбивати хвороботворних мікробів і шкідливих комах. Такої грізної зброї нема ні в одної тварин.

Відомо, що серед 5 тис. видів дикоросів понад 150 може використовуватися у харчовій промисловості. Це величезний потенціал, зважаючи на невибагливість цих рослин до умов вирощування і наявність великих площ для заготівлі (на території України понад 8 млн. га лісів, 6,8 млн. га луків і 1,2 млн. га боліт) [3,4]. Тому їх використання як сировини для виготовлення харчових продуктів, є цікавою і актуальною проблемою яка потребує подальшого вивчення і вирішення.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Алексєєв І.С. Повний атлас лікарських рослин / І.С. Алексеєв. – Донецьк: ТОВ «Глорія Трейд», 2013. – 400 с.

  2. Гаммерман А.Ф. Лекарственные растения / А.Ф. Гаммерман, Г.Н. Кадаев, А.А. Яценко-Хмелевський – М.: «Высшая школа», 1976. – 654 с.

  3. Грисюк Н.М. Дикорастущиепищевые , технические и медоносне растенияУкраины / Грисюк Н.М., Гринчак И.Л., Елин Е.Я. – К.: Урожай, 1989. -200с.

  4. Демкевич Л.І. Лікарсько-технічна сировина України / Л.І. Демкевич. – К.: НМЦ «Укоопосвіта». 1997. – 130 с.

  5. Ксьянов Г.И. Приминение пряно-ароматических и лекарственныхрастений в пищевой промышленности / Ксьянов Г.И., Кизим И.Е., Холодов М.А. // Пищевая промышленность. – 2000. - № 5. – С. 33-35.

  6. Економічна та соціальна географія : Електронний ресурс. Режим доступу: http://subject.com.ua/geographic/ekonomichna_socialna/54.html

SUMMARY

SOME ASPECTS OF WILD PLANTS USAGE IN NUTRITION AND ETHNOSCIENCE



Gavrylko P.P.

The article covers the ways of future usage of wild plants. Studies properties of certain medicinal plants, widespread in Ukraine. Gives recommendations for their application.



ЗАСТОСУВАННЯ ПРОДУКТУ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ «ЛАМІДАН»® ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ

Ганич О.М. ¹, Ганич Т.М. ¹, Лізогуб В.О. ², Равинський В.І. ²,

Куделя В.Л. ², Гєрмогенова О.М. ², Хрущова Н.О. ³

¹ ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород;

² ПП ЛАМІДАН, Одеська область;

³ Медичне училище, Дніпропетровськ, Україна

В умовах, що склались зараз в Україні, забезпечення повноцінним, збалансованим харчуванням широких верств населення не є можливим через складні соціально-економічні умови. Більшість населення не в спромозі в достатній мірі збалансувати свій раціон за вмістом білків, жирів, вуглеводів, щоби він містив би достатню кількість незамінних харчових речовин.

Харчування сучасної людини характеризується скоріше кількістю, ніж різноманітністю. У харчуванні не вистачає мінеральних речовин, вітамінів. Багато регіонів мають дефіцит таких важливих мікроелементів, як йод та селен.

В останні роки в Україні спостерігається зростання серцево-судинних, шлунково-кишкових, ендокринних і онкологічних захворювань, які супроводжуються порушенням імунітету. Основними причинами зазначених видів патології є несприятлива екологічна ситуація, а також суттєві зміни в структурі та якості харчування.

Каталітичний компонент їжі навіть при ретельному дієтологічному супроводі є найбільш дефіцитним. Оптимізіція раціону харчування без вживання продуктів харчування направленої дії, вироблених із застосуванням новітних технологій, мало вірогідна.

Спеціальні продукти харчування, особливо із вмістом морепродуктів та морських водоростей, сприяють усуненню дефіциту ряду вітамінів, збагачують раціон такими нутриєнтами як йод, хром, мідь, цинк, калій, кальцій, магній, кремній, залізо, селен, тощо.

Моторика кишково-шлункового тракту при регулярному вживанні морських бурих водоростей родини «ламінарієвих», які містять у оптимальному співвідношенні полісахаріди фукоїдан та ламінарін, нормалізується.

Авторським колективом розроблена, запатентована і впроваджена в виробництво сучасна технологія низькотемпературного гідролізу холодостійких водоростей «ламінарія японська» /1/. Унікальний хімічний склад водоростей обумовлює цілющі властивості кінцевого продукту – біогелю «Ламідан»®. Це ефективний ентеросорбент, комплекс вітамінів, макро- і мікроелементів, надійний засіб проти йодоселенодефіциту.

При виробництві «Ламідану»® в процесі низькотемпературної біохімічної переробки заздалегідь підготовлених за спеціальною технологією зневоднених водоростей цінні полісахариди набувають розчинну форму. Наслідком цього є утворення біогелю, який характеризується високою концентрацією вмісту полісахаридів, повним набором незамінних амінокислот, цінних поліненасичених жирних кислот, макро- і мікроелементів, вітамінів.

«Ламідан»® збагачує харчування макро- і мікроелементами в доступній органічній формі, які є дуже важливими для процесів нормального обміну речовин. За рахунок збалансованого вмісту корисних для організму речовин «Ламідан»® сприяє профілактиці дефіциту необхідних організму нутрієнтів, нормалізує функцію шлунково-кишкового тракту, поліпшує обмін білків, жирів та вуглеводів і посилює дезінтоксикаційну функцію печінки.

Унікальність «Ламідану»® полягає у збалансованості вмісту йоду і селену: 20 г біогелю досить як для підтримки необхідної добової норми йоду, так і селену. Таким чином, вживання природно збагаченої добавки «Ламідан»® не вимагає дефіцитної добавки селену при лікуванні і профілактиці йододефіцитних станів. Наявність в «Ламідані»® йоду і селену в органічній формі, тобто пов`язаних з білком, а також співвідношення між ними 1:0,7 забезпечує нормальне функціонування щитовидної залози і оптимальне вироблення її найважливіших гормонів, що регулюють діяльність практично всіх органів і систем організму. Його вживання по одній столовій ложці два рази на добу сприяє профілактиці дефіциту йоду та поліпшенню забезпеченості організму основними ессенціальними мікронутриєнтами.

Цей висновок підтверджено нашими клінічними та лабораторними дослідженнями використання йодовмісного препарату «Ламідан»® для лікувальної профілактики йододефіцитних станів у школярів Великоберезнянської та Часлівської шкіл-інтернатів Закарпатської області.

Одержані результати підтверджують високу ефективність профілактики йододефіциту: в учнів покращився загальний стан здоров`я, зменшилась частота і важкість застудних захворювань, підвищилась якість розумової праці.

Вміст в «Ламідані»® понад 35% альгінату натрію забезпечує йому властивості ефективного натурального ентеросорбенту, який діє селективно без порушення кальцієвого обміну в організмі. Полісахаріди фукоїдан і ламінарин мають властивість гальмувати ріст ракових клітин і запобігають росту злоякісних пухлин. Ламінарин має властивості антикоагулянта, запобігає розвитку атеросклерозу.

Біогель «Ламідан»® - абсолютно натуральна природна субстанція. До його складу не входять консерванти, ароматизатори, фарбники, поліпшувачі смаку. Застосовують «Ламідан»® у вигляді профілактичного (20-50 г) або інтенсивного (50-100 г) курсів в натуральному вигляді або у вигляді оздоровчих коктейлів з різними компонентами (соки, кефір, компот з сухофруктів, трав`яні відвари, варення, мед, тощо).

На підставі проведених численних клінічних досліджень і апробацій біогелю в лікувальних установах і клініках України продукт спеціального призначення «Ламідан»® рекомендується як лікувально-профілактичне харчування, особливо в дієтотерапії хворих на цукровий діабет, з порушеннями обміну речовин, захворюваннями крові, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, ендокринної системи, при йодоселенодефіцитних станах, для підвищення витривалості і працездатності, а також для профілактики онкологічних захворювань і виведення радіонуклідів при хіміо- і променевій терапії /2/.



ЛІТЕРАТУРА

1. Лізогуб В.О., Равинський В.І. Патент № 36896 від 10.11.2008 «Спосіб виробництва поліфункціонального продукту з морських бурих водоростей».

2.. Методичні рекомендації АМН і МОЗ України «Застосування натурального поліфункціонального лікувально-профілактичного продукту з морських ламінарієвих водоростей в медичній практиці», Київ, 2010.

SUMMARY

PRODUCT OF SPECIAL PURPOSE "LAMIDAN» ® FOR DISEASE PREVENTION



Hanych O.M., Hanych T.M., Lizogub V.A., Ravinskiy V.I., Kudelya V.L., Germogenova O. V., Chrushchova N.A.

Lamidan ® is a natural biogel with a wide range of curative properties, a sourse of macro – and microelements and vitamins. It is a realiable remedy for iodine and selenium deficiency and an efficient natural enterosorbent.


АМАРАНТ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ХАРЧОВИЙ ПРОДУКТ ДЛЯ ОЗДОРОВЛЕННЯ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

Домище-Медяник А.М.

Ужгородський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економісного університету, Ужгород, Україна

Сучасний світ негативно впливає на здоров’я та якість життя людини, оскільки зіпсоване повітря, вода, забруднені земля та інфооточення, розлад у взаємовідносинах родин, часті конфлікти, неповноцінне харчування – все це викликає стреси та депресії у людини. Відповідно людина не може активно та ефективно працювати, а загалом це знижує загальний інтелект і фізичне здоров’я нації, що може призвести до катастрофічних наслідків. Здоров’я людини – це і результат, і показник суспільного розвитку країни.

Протягом 2,5 тис. років від крилатих слів Гіппократа «Нехай їжа буде твоєю медициною», людство на різних етапах еволюції неодноразово поверталося до цієї формули. Рівність «здоров’я є функція харчування» вважається базовою для сучасної науки про харчування.

Харчові продукти можна розділити на три групи: традиційні і нові продукти масового призначення; національні харчові продукти, функціональні харчові продукти. Поява продуктів функціонального призначення пов’язана з відкриттями у багатьох країнах світу. Був встановлений взаємозв’язок між різними харчовими інгредієнтами і відповідними захворюваннями, зокрема, надлишком натрію і гіпертонією; надлишком жиру і холестерину та атеросклерозом; дефіцитом кальцію і остеопорозом, заліза й залізодефіцитною анемією, харчових волокон і захворюваннями кишечника чи серцево-судинної системи та ін.

Теорія функціонального харчування направлена до біоценозу кишечника і її положення стосуються не лише оптимальних пропорцій нутрієнтів та харчових волокон, але й пояснюють механізми виникнення й розвитку ряду захворювань, виходячи з ролі мікробіологічного стану шлунково-кишкового тракту. Описано 400 симбіонтів-мікроорганізмів людини. Фізіологи, біохіміки і дієтологи сформулювали мікробіологічний принцип функціонального харчування, що дає можливість створення харчових продуктів для профілактики багатьох захворювань.

Яскравим представником функціонального харчового продукту є амарант. Розглянемо його хімічний склад, особливості оздоровчого впливу на організм людини, принципи використання рослини в харчуванні.

Серед рослинних продуктів амарант як нетрадиційна культура є концентрованим функціональним продуктом. Харчова цінність амаранту визначається високим вмістом білка (до 18—20 %), ліпідів (7—10 %), вітамінів, мінеральних компонентів.

Згідно наукових досліджень, амарант вирізняється високою якістю білка, харчова цінність якого у порівнянні з ідеальним білком ФАО/ВООЗ за сумою незамінних амінокислот становить 97 %. За вмістом лізину та метіоніну білок амаранту перевищує традиційні зернові культури (табл. 1).



Таблиця 1

Амінокислотний склад білків різних зернових культур

Показники

Зернові культури





амарант

рис

кукурудза

пшениця

Білок, %

15,5 - 23

7,6      

7,7      

13,0 

Амінокислоти, мг/100 г.

триптофан    

1,5      

1,2      

0,7      

1,2

лізин  

8,0      

3,8      

2,9      

2,2

гістидин        

2,5      

2,1      

2,6      

2,2

аргінін

10,0    

6,9      

4,2      

3,8

треонін          

3,6      

3,8      

3,8      

2,9

валін  

4,3      

6,1      

4,6      

4,5

метіонін    

4,2      

2,2      

1,4      

1,6      

ізолейцин

3,7      

4,1      

4,1      

3,9      

лейцин 

5,7

8,2 

12,5    

7,7

фенілаланін

7,7

5,0

4,7

5,2      

Аналіз хімічного складу дозволяє нам стверджувати те, що різні складові елементи рослини – амаранту, зокрема листя, насіння та олія, борошно слід використовувати в щоденному харчуванні людини.

Отже, для харчових цілей пропонуємо використовувати листя амаранту, у складі якого збалансований за амінокислотним складом білок, що легко екстрагується. У листках також містяться поліфеноли (до 5,4%), у тому числі флавоноїди (до 2,8%), вітаміни С, Е, А, пігменти, ліпіди (до 10%), пектини (до 6%), мікроелементи.



Насіння амаранту є цінним джерелом фосфору, заліза, магнію, кальцію. Значна частина мінеральних речовин амаранту (60 % від загального вмісту) сконцентрована в оболонці і зародках зернового матеріалу. Залізо та мідь переважають у зародках, а кальцій, натрій та марганець — в оболонках насіння. Вміст ліпідів у насінні амаранту становить 6,9 %, що вище, ніж в інших зернових культурах.

Олія амаранту відрізняється значним вмістом сквалену — однією з проміжних речовин стероїдного біосинтезу людини. У її складі 4,6—6,7 % цієї сполуки, тоді як в олії пшеничних зародків — лише 0,1—0,5 %.

Найчастіше, як функціональний продукт, використовується борошно амаранту, яке у порівнянні з борошном інших зернових культур містить значно більше білка, жиру, кальцію та фосфору (табл.2).



Таблиця 2

Хімічний склад борошна деяких зернових культур


Вид борошна

Білокг/100г  

Жир, г/100г   

Вуглево-ди, г/100г   

 Клітко-вина, г/100г  

Кальціймг

Фосфор мг

Амарантове

17

8

62

13

490

150- 250

Гречане   


11,7

2,4

72,9

9,9

114

280

Кукурудзяне

9,2

3,9

73,7

1,6

20

250


Соєве


43,3

6,7

36,8

2,5

263

365

Пшеничне 

 


13,6

2,0

71,0

2,3

41

370

Білки борошна амаранту представлені альбумінами, глобулінами, проламінами і глютенінами, частка яких складає відповідно, % — 19,2—22,9, 18,1—19,1, 1,7—2,7, 42,5—46,5. За харчовою цінністю борошно амаранту перевищує пшеничне.  Завдяки особливому амінокислотному складу воно добре доповнює борошно інших зернових культур. Амарантове борошно використовують у хлібопекарській та кондитерській промисловості, а також як комплексний білковий, вітамінний і мінеральний збагачувач у продуктах для дітей, спортсменів та вегетаріанців.

Досліджений хімічний склад амаранту дає нам змогу констатувати корисний вплив цієї злакової рослини на організм людини, оскільки:


  • Засвоюється на 100% при травленні.

  • Містить необхідні амінокислоти і біологічно активну речовину – амарантін.

  • Амарант не містить холестерин.

  • Служить як дієтичне волокно.

  • Було відкрито, що екстракт його насіння, амарантове масло, корисні при діабеті.

  • У листі амаранту міститься залізо, в легшій для засвоєння, ніж в інших овочах формі і володіє великою кількістю поживних властивостей, ніж мангольд (біла буряк), капуста та шпинат.

  • Амарант корисний у станах психологічних розладів і ситуаціях страху.

  • Добре впливає на пам'ять, так як цей злак містить збалансовану кількість кальцію, фосфору і магнію, що може позитивно впливати на стан мозку.

  • Містить лізин, що корисний для пам'яті, розумових здібностей і когнітивної навченості, а отже амарант рекомендується для шкільного дитячого харчування як ласощі.

  • Це дуже поживний продукт.

Експертами ФАО/ООН амарант визнано перспективною культурою ХХІ століття, яка характеризується високою харчовою цінністю та різноманітними фізіологічними властивостями: антиканцерогенна, антиглікемічна, антиалергенна, антибактеріальна, антивірусна, антитоксична, імуномоделююча, протизапальна дія. Крім того, він широко використовується як компонент БАДів та функціональних продуктів.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Схожі:

Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconУніверситету «україна» актуальні проблеми сучасної освіти та науки в контексті євроінтеграційного поступу матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Луцьк 2015

Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconМ. П. Драгоманова освіта І наука 2015 Матеріали звітно-наукової конференції студентів 27-30 квітня 2015 року Київ вид-во нпу імені М. П. Драгоманова 2015

Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconЛ. О. Хомич, доктор пед наук, проф
Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. м. Полтава, 21-22...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconМатеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна у Другій світовій війні: міфи І реальність»
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна у Другій світовій війні: міфи І реальність» (до 70-річчя перемоги...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconЗбірник матеріалів VІІ міжвузівської студентської науково-практичної конференції
Мовленнєва культура як запорука професійного успіху спеціаліста: збірник наукових статей VІІ міжвузівської студентської науково-практичної...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 icon14 грудня 2015 р. V всеукраїнська науково-практична конференція “Андріївські читання”
Володимира. Минуле І сьогодення (з нагоди 1000-річчя успіння князя Володимира І 400-річчя Київських духовних шкіл) : матеріали V...
Матеріали VIII міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції ( 17-18 квітня 2015 року ) ужгород 2015 iconНаукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції у чотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57
Співголови конференції: Патко Д. (Угорщина), Поп Е. (Румунія), Карпушевський Б. (Німеччина), Хамрол А


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка