Методи маніпулятивного впливу змі



Сторінка1/6
Дата конвертації09.04.2017
Розмір0.81 Mb.
  1   2   3   4   5   6

МЕТОДИ МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ ЗМІ


Анонімний авторитет - 3

"Буденна розповідь" - 4

Голодування-4
"Тримай злодія" - 5

Забовтування-6
Емоційний резонанс - 6


Ефект бумеранга - 10

Ефект ореолу - 11

Ефект первинності - 13

Ефект присутності - 14

Інформаційна блокада - 15

Використання медіаторів - 19

Класифікатори-23
Коментарі - 24

Констатація факту - 26

Помилкова аналогія - 27

Зворотний зв'язок - 28

Обхід із флангу - 32

Відволікання уваги - 39

"Очевидці" події - 40

Переписування історії - 41

Перспектива - 46

Повторення - 47

Підміна - 49


Напівправда-50
Принцип контрасту - 51

Пробні кулі - 52

Психологічний шок - 54

Рейтингування - 55

Сенсаційність чи терміновість -55

Зсув акцентів - 56


Створення асоціацій - 57

Створення інформаційної хвилі - 59

Створення проблеми - 63

Створення погрози - 67

Соціальне схвалення - 71

Сполучені висловлювання - 74

Упереджувальний удар - 75

Отруйний сендвіч - 75

Виявляти виверти політиків і журналістів - захоплюючий інтелектуальний спорт. І якщо вже доводиться дивитися телевізор і читати газети, варто іноді ним займатися. Хоча б у профілактичних цілях, щоб зайвий раз переконатися, що ми - це усе ще ми, і поки не перетворилися остаточно в «електорат» чи «сегмент ринку».


Корисна порада. Найпростішим прийомом психологічного захисту від пропагандистського «промивання мізків» є свідоме переривання контактів із джерелом інформації. Наприклад, достатно час від часу припиняти дивитися телевізор на один-два тижні, щоб відбулося «відновлення» свідомості. Марення, викликане телебаченням, проходить. Після цього різко підвищується спостережливість і якийсь час ви будете легко зпомічати, з яких телепередач «стирчать вуха».

І ще одна порада: якщо вам потрібна об'єктивна інформація - відправляйтеся в наукову бібліотеку. Якщо ж хочете отримати порцію реклами і політичної пропаганди - включіть телевизор або радіоприймач. І слухайте... Чи купіть газету. Тільки часом зупиняйтеся і відфільтровуйте власні умовиводи від готових штампів та ілюзій, які щосили намагаються впровадити у вашу свідомість.



Анонімний авторитет

Улюблений прийом введення в оману, активно використовуваний усіма ЗМІ. Він відноситься до так званої «сірої» пропаганди. Давно доведено, що одним з найефективніших методів впливу є звертання до авторитету. Авторитет, до якого звертаються, може бути релігійним, це може бути вагома політична фігура, діяч науки чи представник іншої професії. Ім'я авторитету не повідомляється. При цьому може здійснюватися цитування документів, оцінок експертів, свідчення свідків та інших матеріалів, необхідних для більшої переконливості. Приклади: «Учені на підставі багаторічних досліджень установили...», «Доктора рекомендують...», «Джерело з найближчого президентського оточення, що побажало залишитися невідомим, повідомляє...». Які вчені? Які доктори? Яке джерело? Інформація, що повідомляється таким чином, у більшості випадків є неправдою. Посилання на неіснуючий “авторитет” додає їй солідності і ваги в очах обивателів. При цьому джерело не ідентифіковане і ніякої відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть. Так що, якщо пасаж у популярних ЗМІ починається словами «джерела інформують» чи «учені рекомендують», будьте упевнені - це не інформація, а пропаганда чи прихована реклама; причому автори посилання дуже далекі від вченості і так само далекі від впевненості у своїй правоті.



"Буденна розповідь"

«Буденна» чи «повсякденна» розповідь використовується, наприклад, для адаптації людини до інформації, яка містить явно негативне, зухвале заперечення, змісти. У спеціальній літературі цей метод описується спокійно і по-діловому. Так, якщо потрібно приручити людей до насильства, крові, убивств, злодіянь усякого роду, то благовидний телеведучий зі спокійним обличчям і рівним голосом, як би між іншим, повідомляє Вам щодня про найтяжчі злодіяння. Через кілька тижнів такої обробки населення перестає реагувати на найдивовижніші злочини і масові убивства, що трапляюся в суспільстві, бо настає психологічний ефект звикання.

Даний прийом застосовувався, зокрема, під час державного перевороту в Чилі (1973), коли було необхідно викликати індиферентність населення до дій пиночетовских спецслужб. На пострадянських просторах його активно застосовують при висвітленні масових акцій протесту, дій політичної опозиції, страйків і т.д. Наприклад, багатотисячна демонстрація супротивників діючого режиму розганяється Омоном за допомогою кийків і сльозоточивого газу. При цьому має місце жорстоке побиття її учасників (в тому числі жінок, людей похилого віку), а також арешти лідерів політичної опозиції.. Наступного дня журналісти буденним і діловим тоном, без емоцій, мимохідь розповідають нам, що, мовляв, напередодні була проведена чергова акція протесту, органи правопорядку змушені були застосувати силу, арештовано скільки-то порушників суспільного спокою, проти яких порушені кримінальні справи «відповідно до чинного законодавства» і т.д. Такий прийом дозволяє ЗМІ зберегти ілюзію об'єктивного висвітлення подій, але, у той же час, девальвує значущість того, що сталося, створює у масової аудиторії уявлення про дану подію як про щось буденне, звичайне, таке що не варто особливої уваги і, тим більше, суспільної оцінки.

Голодування

Ефективний прийом емоційного впливу на електорат і психологічного тиску на владу. Підбирається група добре оплачуваних молодих людей з міцним здоров'ям, які, нічим не ризикуючи, організовують «курс лікувального голодування» у якому-небудь публічному місці. Навколо цього ЗМІ здіймають неабиякий галас. Постійно звучать обвинувачення в нелюдськості режиму, чи певної інституції, організації, якоїсь конкретної особи. Проти цього прийому встояти вкрай складно (за умови, що він проводиться професійно), тому що влада в будь-якому випадку змушена реагувати на висунуті «борцями» вимоги.



"Тримай злодія"

Мета прийому — максимально уподібнитися до своїх опонентів, змішатися з ними і тим самим “вибити зброю” з рук своїх критиків. Він може використовуватися як для захисту так і для нападу. Яскравим прикладом використання методу для захисту є досвід ЦРУ за часів, коли його очолював У. Колбі (1970-і роки). Коли цю організацію стали викривати в тероризмі, убивствах, вибухах, скиненні урядів, наркобізнесі, агентурних провалах, то ЦРУ, випереджаючи власних викривальників стало так завзято себе критикувати, що його супротивники змушені були заспокоювати представників цього відомства. Так У. Колбі зберіг ЦРУ.


Цей же прийом використовується і як засіб нападу. В цьому разі справжні винуватці за його допомогою перекладають свою провину на супротивників, дискредитуючи їх. Відчуваючи провал, вони першими піднімають лемент і спрямовують гнів народу в сторону від себе. Цим прийомом часто користуються «правозахисники» і «борці з мафією», завданням яких є дезорганізація громадськості.



Забовтування
Метод «забовтування» використовується, коли необхідно знизити актуальність якого-небудь явища чи викликати до нього негативну реакцію. Використовуючи його, можна успішно боротися із супротивником, безупинно вихваляючи його до місця і недоречно говорячи про його надзвичайні здібності, постійно тримаючи на слуху його ім'я, явно перебільшуючи його здібності. Дуже швидко це усім набридає, й одне ім'я цієї людини викликає роздратування. Авторів такого заходу дуже важко викрити в навмисній дискредитації, тому що формально вони додають усі зусилля для вихваляння.

Під час виборів даний прийом активно застосовується у формі «інформаційного вибуху» чи масованого «зливу компромату». Мета - викликати утому і головний біль у людей, відбити у виборців бажання цікавитися тим, що насправді являє собою той чи інший кандидат.


Ще метод забовтування нерідко застосовується для створення т.зв. «інформаційного шуму», коли за потоком другорядних повідомлень потрібно сховати якусь важливу подію чи головну проблему.

Емоційний резонанс

Техніку емоційного резонансу можна визначити як спосіб створення у широкої аудиторії певного настрою з одночасною передачею пропагандистської інформації. Емоційний резонанс дозволяє зняти психологічний захист, що на усвідомлюваному рівні створює людина, намагаючись відгородитися від пропагандистського чи рекламного «промивання мозків». Одне з основних правил пропаганди говорить: у першу чергу потрібно звертатися не до розуму, а до почуттів людини. Захищаючись від пропагандистських повідомлень, на раціональному рівні людина завжди здатна вибудувати систему контраргументації і звести всі зусилля із «спецобробки» до нуля. Якщо ж пропагандистський вплив на людину відбувається на емоційному рівні, поза її свідомим контролем, ніякі раціональні контраргументи в цьому випадку не спрацьовують.

Відповідні прийоми відомі з древніх часів. У їхній основі лежить феномен соціальної індукції (емоційного зараження). Справа в тім, що ті емоції і почуття, які ми зазвичай переживаємо, багато в чому являють собою соціальні явища. Вони можуть поширюватися подібно до епідемії, заражаючи часом десятки і сотні тисяч людей і змушуючи маси «резонувати» в унісон. Ми істоти соціальні і легко сприймаємо почуття, що виникають в інших. Це добре помітно на рівні міжособистісних відносин - коли справа стосується близьких людей. Усім відомо, що значить «зіпсувати настрій» близькій людині і як часом легко це можна зробити. Так, мати, якою володіють негативні почуття, завжди передає їх своїй маленькій дитині; поганий настрій однієї людини може миттєво передасться іншій і т.д.

Особливо сильно ефект емоційного зараження виявляється в юрбі - ситуативній людській спільноті, не зв'язаних усвідомлюваною метою. Юрба - це властивість соціальної спільності, що характеризується подібністю емоційного стану її членів. У юрбі відбувається взаємне зараження емоціями і як наслідок - їхня інтенсифікація. Природа масового емоційного зараження майже не вивчена. Одна з цікавих гіпотез стверджує, що головну роль у цьому грає виникнення резонансних коливань у структурі електромагнітних полів, утворених людським організмом.


Механізм поведінки людини в юрбі описаний у багатьох джерелах, усі вони збігаються в тому, що людина, стаючи частиною маси, потрапляє під владу пристрастей. Типові ознаки поведінки людини в юрбі - домінування ситуативних почуттів (настроїв), втрата інтелекту, відповідальності, гіпертрофована сугестивність, легка керованість. Ці стани можна підсилити за допомогою різних засобів. Необхідні настрої викликаються за допомогою відповідного зовнішнього оточення, певного часу доби, освітлення, легких збудливих засобів, різних театралізованих форм, музики, пісень, і т.д. У психології існує спеціальний термін - фасцинація, яким позначають умови підвищення ефективності сприйманого матеріалу завдяки використанню супутніх фонових впливів. Найбільш часто фасцинація використовується в театралізованих виставах, ігрових і шоу-програмах, політичних і релігійних (культових) заходах і т.п. - для зараження людей у юрбі особливим емоційним станом. На цьому тлі передається відповідна інформація, причому потрібно прагнути до того, щоб її не було занадто багато.

У сучасному світі ті емоції, що ми їх переживаємо, значною мірою є результат індукції, яку викликають засоби масової комунікації. Створення емоційного резонансу — одне з головних завдань більшості інформаційних повідомлень і розважальних шоу. ЗМІ завжди намагаються викликати в широкої аудиторії сильні емоції, і якщо необхідно, то ці емоції вони доводять до судоми. Простий приклад: зверніть увагу на ті інтонації, з якими радіо- чи телеведучі зачитують нам інформацію про події в країні й у світі. Коли мова йде про трагічні події (катастрофа, війна, терористичний акт) інтонації звичайно сповнені шляхетної скорботи чи обурення на адресу винуватців. Якщо ж, приміром, слідом за цим йде повідомлення про чергову зустріч глави держави із шахтарями (льотчиками, учителями, лікарями), ви помітите, як екранна телефізіономія миттєво перетвориться й у її голосі почнуть виразно проступати «конструктивний оптимізм» і впевненість у щасливому майбутньому нації. Цей прийом називається «емоційне підстроювання під ситуацію». Таким нехитрим способом можна формувати емоційне ставлення масової аудиторії до тієї чи іншої події.

Крім емоційного підстроювання існують і інші методи, що змушують «вібрувати» аудиторію з потрібним ступенем інтенсивності. Один з них - риторичний прийом градація: коментатор повторює доводи з усезростаючою напругою: «Наш народ терпів, довго терпів, дуже довго терпів! Ми терпіли голод, бідність, приниження, ганьбу! Ми страждали, довго страждали, дуже довго страждали! До яких пір...» Такий прийом емоційно «заводить» слухачів. Щоб підсилити емоційну дієвість повідомлення нерідко його насичують конкретними подробицями, які краще запам'ятовуються і краще засвоюються. Особливо ефективні «свідчення очевидців», оскільки вони несуть опору на елементи особистісного досвіду людини. Для створення емоційного резонансу використовуються і різноманітні Класифікатори.

Багато прийомів створення в аудиторії мас-медіа потрібних настроїв були відпрацьовані в Німеччині в період другої світової війни і незадовго до її початку. Зокрема, у радіопередачах використовувалися прийоми звукового впливу, які штучно підсилюють агресивні переживання. Усі промови А. Гітлера супроводжувалися музикою з опер Вагнера, що справляло гнітюче враження на слухачів: важка, складна, вона створювала відчуття нацистської військової машини, що насувається, загрожуючи роздавити людину. Для нагнітання масового психозу здійснювалася трансляція по радіо парадів, маршів, мітингів.

А от більш складний приклад емоційного резонансу: численні телесеріали, а також розважальні і реал-шоу, у надлишку представлені на сучасному телебаченні. Зверніть увагу на те високе емоційне розжарення, на якому протікають подібні дійства. Герої серіалів постійно з'ясовують відносини на підвищених тонах, бурхливо виявляють свої емоції, сюжети цих фільмів покликані тримати глядача в постійній емоційній напрузі: «А що ж буде далі?». Професійно підготовлені учасники шоу, що грають роль «простих людей з вулиці», розповідають свої «життєві історії» яскраво й емоційно, постійно прагнучи звести рахунки зі своїми кривдниками прямо в «прямому ефірі». Майже завжди обов'язковий елемент таких телешоу - бійка чи бурхливе з'ясування відносин, покликані емоційно «завести» глядацьку аудиторію, зачепити її за живе... Усе це робиться не просто так. Ціль - створення в глядачів емоційної залежності. Звикнувши одержувати дозу гострих емоційних переживань з даного джерела, людина й у майбутньому буде надавати йому перевагу. У такий спосіб телевізійні боси створююь собі постійну аудиторію серіалозалежих, шоузалежних та ін. людей, зомбують їх, щоб прив'язати саме до такого способу одержання гострих емоційних переживань. А постійна аудиторія - це вже товар, який можна дуже вигідно продати рекламодавцям. Масс-медійні зомбі, як і будь-які наркомани, будуть намагатися підтримувати свій «кайф» без кінця і краю - а значить будуть нестримно поглинати все нову і нову телепродукцію, щедро розбавлену комерційною і політичною рекламою...



Ефект бумеранга

Коли офіційні ЗМІ дружно обрушилися на Б.Єльцина (кінець 1980-х), той усупереч логіці зробився національним героєм і блискуче виграв президентські вибори в червні 1991 року. Потім об'єктом інтенсивного осміяння і розвінчування став В.Жириновський і це сприяло його гучному успіху на виборах у Думу (грудень 1993). У грудні 1995 більшість місць у Думі одержала КПРФ - черговий об'єкт телевізійного цькування. Восени 1999 року розв'язане ГРТ цькування мера Москви Ю. Лужкова тільки зміцнило його позиції серед московського електорату. Роком раніш те ж саме відбулося в Україні з київським мером О.Омельченком. Подібна проблема обговорювалася американськими публіцистами ще півстоліття тому, після несподіваної перемоги Ф. Рузвельта на президентських виборах. Висновок: якщо ви хочете завоювати популярність у широких мас, створіть собі імідж борця за справедливість, переслідуваного владою.


Ефект бумеранга - це ті граблі, на котрі регулярно стають владні угрупування. Організовуючи тотальне цькування свого опонента, вони «забивають» його до такого ступеня, що в підсумку він починає викликати жалість і симпатію в широкої аудиторії. Те ж саме трапляється, коли влада раптом вирішує боротися з циркулюючими в суспільстві негативними чутками - довіра до чуток тільки підсилюється.


Бумеранг-ефект може мати і протилежну дію. Наприклад, перенасиченість ефіру рекламою на користь того чи іншого кандидата починає викликати роздратування аудиторії.




Ефект ореолу
Ефект ореолу базується на підступній психологічній властивості – людській схильності мислити помилковими аналогіями. Найчастіше він ґрунтується на двох розповсюджених стереотипах-оманах.

1. «Поруч - значить разом». Унаслідок цього феномена перебування поруч зі знаменитою чи високопоставленою людиною трохи підвищує статус тих, хто знаходиться поруч, в очах оточуючих. Не випадково ті, хто зображений на фото поруч з «великими» людьми, із задоволенням демонструє ці фотографії всім друзям і знайомим. Мовляв, я з ними на короткій нозі... Аналогічно політики обожнюють знаходитися в компанії популярних артистів чи спортсменів. У цьому випадку часточка любові й обожнювання, що народ дарує своїм кумирам, автоматично проектується і на нічим не примітних «слуг народу».


2. Другий стереотип полягає в наступному. Людину, яка домаглася вагомих успіхів у якійсь конкретній галузі і якій, відповідно, приписуються певні якості, оточуючі вважають здатною на більше й в інших справах, а також приписують цілий букет інших якостей. Численні факти доводять, що це усього лише розповсюджена омана. Існує безліч прикладів, коли люди, які блискуче роблять одну справу, у всьому іншому виявляються абсолютно безпомічними.

Проте, цей стереотип щосили експлуатується політиками і бізнес-рекламою. Досить згадати, скільки популярних артистів, спортсменів, журналістів, письменників, сатириків наймають у свої ряди політичні партії напередодні виборів. Не дуже давно цей прийом стали активно використовувати і бізнесмени, що прагнуть зробити політичну кар'єру. При цьому використовується наступне посилання: «Ми успішні і люди, що відбулися, що зробили себе самі, реалізували себе в цьому житті, зуміли вижити і домогтися успіху в сьогоднішніх непростих умовах! Маючи досвід позитивних рішень у різних сферах соціального життя, ми готові транслювати свій успіх у масштабах усього суспільства! Ми були ефективні у своїй професійній діяльності, тому будемо ефективні й у політиці! Ми знаємо, що і як треба робити. Ми - нове й успішне покоління. За нами майбутнє!» - і т.п.

Насправді під виглядом «нового покоління успішних людей» електорату пропонується пропахле нафталіном більшовицьке гасло, що будь-яка куховарка може керувати державою. З тією лише різницею, що замість куховарки сьогодні підноситься, приміром, успішна бізнес-вумен, яка зуміла налагодити у своєму місті мережу пралень і хімчисток.

Колишній олімпійський чемпіон, бравий бойовий генерал, власник процвітаючої пекарні чи навіть керуючий банком, досягши удачі на своєму професійному поприщі, зовсім не обов'язково зможуть приймати гарні закони, сидячи в парламенті. Ця нехитра думка всіляко замовчується тими ЗМІ, що влаштовують пропагандистську істерію на честь чергового «рятівника батьківщини».


Ефект первинності

Доктор Гебельс ввів у сучасну пропаганду один із ключових принципів: людина, що висловилась з певної проблеми першою, має більше шансів нав’язати свою думку аудиторії, ніж ті, хто виклав свою думку пізніше. Психологи встановили, що той кандидат, який під час виборчої кампанії першим переконливо оголосить себе переможцем, того і визнає масова свідомість. До подібних висновків прийшли К. Ховланд і вчені Єльского університету в Англії, а також Н.Джаніс і Л.Доуб, які вважали, що успіх пропагандиста значною мірою забезпечений, якщо інформація досягла аудиторії раніше за інформацію його супротивників. Тут спрацьовує один з ефектів сприйняття: при надходженні суперечливої інформації (перевірити яку неможливо) ми схильні віддавати перевагу тій, яка надійшла першою. Змінити ж уже сформувану думку дуже важко.


Даний ефект враховується при масованому «зливі компромату». Зрештою, винуватий завжди той, кого облили брудом - адже йому треба буде відмиватися. До того ж статус того, хто звинувачує, в суспільній свідомості сприймається як більш високий, чим в обвинувачуваного. На побутовому рівні це виглядає так: «Раз виправдується - значить винуватий». Гітлер стверджував: «Публіка завжди воліє повірити хоча б і на 90% недоведеному обвинуваченню, ніж спростуванню, хоча б воно було обґрунтовано на всі 100%»

Слід зазначити, що ще в 1925 році американський психолог М. Лундт сформулював «закон передування», відповідно до якого будь-яке перше повідомлення про той чи інший факт, подію робить більш сильний вплив на аудиторію, ніж наступні. Одна з причин цього феномена полягає в тому, що тому, хто перший повідомив інформацію, належить пріоритет у задоволенні наявної потреби і, як наслідок, формування первинної психологічної установки до факту чи події. Джерело інформації, яке першим повідомляє про значущі події стає більш привабливим для аудиторії, ніж інші. Це сприяє формуванню і закріпленню прихильності до даного джерела інформації на майбутнє, у порівнянні з тими, хто діє менш оперативно.

У силу цього принципу сьогодні будь-які ЗМІ прагнуть першими донести своє трактування подій до широкої аудиторії. Виникаючі через це проблеми нині добре відомі. Наприклад, прагнення журналістів до негайної видачі «гарячих повідомлень» при висвітленні терористичних актів завжди грає на руку терористам, які координують свої дії відповідно до одержуваної через ЗМІ інформаці про те, що відбувається.



Ефект присутності

Цей прийом також був введений у практику нацистською пропагандою. Сьогодні він описаний у всіх підручниках по журналістиці. Він містить у собі ряд трюків, що повинні імітувати реальність. Їх постійно використовують при «репортажах з місць боїв» і у кримінальній хроніці, фабрикуючи заднім числом зйомку «реального затримання бандитів чи автокатастрофи. Ілюзію «бойової обстановки» створюють, наприклад, різким смиканням камери і збиванням з фокуса. У цей час перед камерою біжать якісь люди, чутні постріли і лемент. Усе виглядає так, ніби-то оператор у страшному хвилюванні, під вогнем знімає реальність.

З журналістських спогадів: «До початку американських бомбувань Афганістану таліби і Північний Альянс украй рідко стріляли друг у друга, в основному в повітря. Танки били по пристріляних точках, щоб, не дай Боже, нікого не зачепити, а то раптом влучиш у сусіда по кішлаку. От тому Америці і Росії, що додавала колосальні зусилля, щоб зіштовхнути їх між собою, дуже важко було переконати їх воювати по-справжньому. Бувало, що журналіст приїжджав на передову із завданням: зняти бойові дії, а їх і в спомині немає. І тоді він замовляв імітацію. Платив гроші, і моджахеди заряджали свої автомати і стріляли убік талібів, а таліби відповідали їм тим самим. Це знімалося на відеокамеру. Після цього світові інформагентства повідомляли, що група журналістів була обстріляна талібами. У теленовинах щосили крутили «реальні» відеокадри...».

Ілюзія вірогідності робить найсильніший емоційний вплив і створює відчуття справжьої дійсності подій. Створюється могутній ефект присутності, ми начебто вкинуті в страшну дійсність, не підозрюючи, що це усього лише дешевий трюк.


Даний прийом широко використовується комерційною рекламою - спеціально інсценуються всілякі «накладки», щоб створити образ нехитрих «простих» людей. Особливо розчулюють ролики, у яких чергова «тітка Ася» добре поставленим голосом професійної акторки намагається розмовляти мовою «людей з народу» - нібито випадкові паузи, роблені запинки, легкі дефекти вимови, показна непевність... Це - примітивний, але діючий прийом «захоплення аудиторії».





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Методи маніпулятивного впливу змі iconТема 1 Засоби масової інформації, їх види. Змі та влада. Законодавча база у сфері змі засоби масової інформації (змі)
...
Методи маніпулятивного впливу змі iconВерховна рада україни у дзеркалі змі: За повідомленнями друкованих та інтернет-змі, телебачення І радіомовлення
Владислав Лук’янов: "Партія регіонів робить усе, щоб скласти спільне бачення з нунс"
Методи маніпулятивного впливу змі iconПлан-конспект відкритого заняття з предмету «малювання І ліплення» на тему: живопис пейзажу
Методи та технології навчання: бесіда, інструктаж, демонстрація, практична робота; метод емоційного впливу музики; Мистецький мікрофон,...
Методи маніпулятивного впливу змі iconВпровадження методів активізації
У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи ( або методи активізації пізнавальної діяльності ), що...
Методи маніпулятивного впливу змі iconЗвіт про зустрічі Джорджа Сороса з представниками громадянського суспільства в Україні. Інформацію стосовно матеріалів у змі дивіться на стор. 2. Стислий опис заходів Програма візиту Дж. Сороса до України
Нижче подаємо докладний звіт про зустрічі Джорджа Сороса з представниками громадянського суспільства в Україні. Інформацію стосовно...
Методи маніпулятивного впливу змі iconПрограма семінару «Місцеві вибори 2015: нововведення законодавства та висвітлення у змі»

Методи маніпулятивного впливу змі icon1. Поняття, завдання, об’єкт, предмет і система криміналістика. Методи криміналістики
Зі злочинністю. Саме криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим працівникам, слідчим,...
Методи маніпулятивного впливу змі iconОснови аудіовізуальних змі дніпропетровськ – 2016
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри масової та міжнародної комунікації
Методи маніпулятивного впливу змі iconП/п Зміст уроку Дата
Вступ. Розвиток української мови. Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування І впливу
Методи маніпулятивного впливу змі iconПерелік видань (передач) змі
Під час заїздів знаходитись в зонах безпеки І місцях спеціально передбачених для проведення фото та відеозйомки


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка