Методи маніпулятивного впливу змі



Сторінка4/6
Дата конвертації09.04.2017
Розмір0.81 Mb.
1   2   3   4   5   6

Підміна - це один з варіантів горезвісних «подвійних стандартів». Полягає у використанні сприятливих визначень (евфемізмів) для позначення несприятливих дій і навпаки. Основною метою застосування прийому є створення сприятливого іміджу насильницьких дій. Так, погроми називаються «демонстраціями протесту», бандитські формування - «борцями за волю», найманці - добровольцями.

У свій час великих успіхів на цьому поприщі домоглися пропагандисти Третього Рейха. Щоб знизити гостроту сприйняття мародерства, катувань, убивств і геноциду, здійснюваних як державна політика, нацисти використовували численні евфемізми. Наприклад, гестапо не заарештовувало громадян, а «ув'язнювало». СС не грабували власність убитих євреїв, а «брали її під надійну охорону». Вторгнення в Польщу в 1939 році було «поліцейською акцією», а наступне убивство її громадян стало «екстраординарною акцією з умиротворення». Будинкам у концтаборах давали радісні назви типу «Щасливий соловей», «Райський куточок». Ув'язнених там ніколи не труїли газом і ніколи не убивали; їх просто приводили до «остаточного рішення» чи застосовували до них «спеціальне звертання».

Сьогодні в західній пропаганді використовуються такі ж прийоми. У висвітленні «антитерористичних операцій» і «миротворчих акцій» уживаються вислови «захисна реакція», «обмежений повітряний удар», використовуються позначення: «моральний борг США», «програма об'єднаних сил демократії». Підривні організації, що створюються західними спецслужбами для скинення небажаних політичних режимів, отримують красиві назви типу «Національний фонд підтримки демократії», «Міжнародний демократичний форум», «Інститут відкритого суспільства», «Вільний будинок» і т.п. Коли убивають американців чи євреїв де-небудь на Близькому Сході - це тероризм; коли убивають російських солдатів у Чечні - це боротьба за незалежність і право народу на самовизначення...
Узагалі, метод вербальної підміни використовується дуже широко. Якщо ви летите бомбити військові об'єкти в іншій державі... ні, ви не агресор, ви - учасник миротворчої операції. Це в нас ловлять шпигунів, у них же - наших розвідників. Коли наші спецслужби ліквідують державних злочинців - це змушена самооборона, коли їх - це брудні політичні убивства. Коли тубільці воюють проти нас - вони «душмани» (бандити), коли на нашій стороні - «моджахеди» (борці за віру). Список можна продовжувати до нескінченності.

Друга чеченська війна в Росії привела до виникнення цілого сонму вербальних підмін, покликаних «правильно» описувати ситуацію: «Це не війна, а антитерористична операція...», «Йде зачищення територій...», «Федеральні війська зайняли, федералы просунулися...». Г. Почепцов наводить цікавий приклад із уживанням/невживанням слова «кордон» стосовно Чечні. Оскільки перетинання кордону припускає акт агресії, це слово швидке зникло з лексікона російських ЗМІ.



Напівправда

Історичні писання маркіза Астольфа де Костіна розклали мозки не одного росіянина «вільнодумця» 18-19 століть. Маркіз продемонстрував, що стрижнем пропагандистської війни є неправда. Так, описуючи погані санітарні умови життя в Росії і дикі вдачі місцевого населення, він зовсім «забув», що в цей же час у кожному шановному французькому будинку, у тому числі і королівському, під час гри в карти на стіл ставилася спеціальна тарілочка для роздавлювання вошей, що періодично вибігали з розкішних одягів дам і кавалерів...

Метод напівправди активно використовувався в часи розпаду СРСР. Наприкінці 1980-х років у союзних республіках виникли відцентрові тенденції. Для їхнього посилення республіканські еліти, які прагнули влади і повної незалежності від Москви, активно формували образ ворога. Впроваджувалася ідея: Росія нас грабує. Естонці були глибоко переконані, що саме вони годують весь СРСР. Та ж ідея була дуже популярна в Україні, де дуже любили підраховувати кількість областей, «працюючих» на забезпечення Москви продовольством. Схожі міфи розроблялися в республіках Середньої Азії і на Кавказі. Вони активно використовувалися для формування і керування національними рухами, що охопили на початку 90-х років більшість союзних республік. Дійсно, республіки віддавали велику частину свого валового продукту в союзне користування. Цей факт активно використовувався для розпалення невдоволення Союзом взагалі і Москвою - зокрема. Але при цьому була зовсім «забута» та обставина, що союзні республіки одержували «з центра» нікель, олово, кадмій, нафту, газ і інші ресурси, необхідні для функціонування національних економік. Це - класичний приклад застосування напівправди.

Сьогодні багатьох у Росії дратує та швидкість, з яким колишні «брати по соцтабору» зі Східної Європи побігли в НАТО. Психологічно це не важко пояснити. У прибалтів, поляків, болгар і інших народів ще дуже свіжа пам'ять про васальну залежність від СРСР, твердий ідеологічний диктат «старшого брата» - от і тягне скоріше залізти під ядерну парасольку дядька Сема. Однак сьогодні в цих країнах чомусь ніхто не говорить, що взамін диктату вони мали дармову зброю, наддешеві енергоносії і гігантський ринок збуту для своїх товарів. «Братерську дружбу» з Радянським Союзом якщо і згадують, то тільки в негативному ключі. Упору поспівчувати колишнім сателітам за таку однобоку пам'ять - замість розпоряджень з Москви їм тепер доводиться виконувати будь-які примхи Вашингтона, на свої кревні купувати дорогу натовську зброю, годувати величезну армію натовських чиновників і генералів (до слова, візит Дж. Буша в Литву наприкінці 2002 року обійшовся їй у 600 тис. доларів - «старших товаришів» з Москви приймати було набагато дешевше).

Метод напівправди застосовується не тільки для вирішення питань великої політики. Влада його активно використовує, наприклад, при черговому підвищенні цін на комунальні послуги, намагаючись переконати нас у тім, що за світло, газ і воду платити необхідно за світовими розцінками - як платять у Америці чи Європі. Про те, що тоді і доходи населення потрібно збільшити до європейського рівня, делікатно замовчується.



Принцип контрасту

Біле добре помітно на чорному тлі, утім, як і навпаки. Психологи завжди підкреслюють роль соціального тла, на якому сприймається людина чи група. Ледар поруч із працюючими людьми викликає набагато більший осуд. На тлі злих і несправедливих людей добра людина завжди сприймається з особливою симпатією.

Принцип контрасту використовується, коли з якоїсь причини сказати прямо не можна (цензура, небезпека судового позову за наклеп), а сказати дуже хочеться. У цьому випадку забезпечується домислювання в потрібному напрямку.

Наприклад, усі ЗМІ широко використовують особливе компонування тем новинних повідомлень, наводячи одержувача інформації на цілком однозначні висновки. Це особливо помітно під час виборчих кампаній. Детально, зі смакуванням подробиць, висвітлюються усі внутрішні конфлікти і скандали в таборі політичних опонентів. Мовляв, «усі вони там» - збіговисько демагогів і скандалістів. Навпроти, «свій» політичний рух подається як єдина команда однодумців, що професійно займаються реальними конструктивними справами. Новинні сюжети підбираються відповідно. «Погані» лаються за місця в партійних списках - «гарні» у цей час відкривають побудовану за свій рахунок дитячу лікарню, допомагають інвалідам і матерям-одиначкам. Загалом, декорація така, що поки одні політики борють за владу і з'ясовують відносини між собою, інші займаються творчою працею на благо народу.

Одні ЗМІ виставляють у більш вигідному світлі одні виборчі блоки, інші - інші. По ангажованості журналістів можна легко угадати, яке фінансово-політичне угруповання контролює дане ЗМІ.

Пробні кулі



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Методи маніпулятивного впливу змі iconТема 1 Засоби масової інформації, їх види. Змі та влада. Законодавча база у сфері змі засоби масової інформації (змі)
...
Методи маніпулятивного впливу змі iconВерховна рада україни у дзеркалі змі: За повідомленнями друкованих та інтернет-змі, телебачення І радіомовлення
Владислав Лук’янов: "Партія регіонів робить усе, щоб скласти спільне бачення з нунс"
Методи маніпулятивного впливу змі iconПлан-конспект відкритого заняття з предмету «малювання І ліплення» на тему: живопис пейзажу
Методи та технології навчання: бесіда, інструктаж, демонстрація, практична робота; метод емоційного впливу музики; Мистецький мікрофон,...
Методи маніпулятивного впливу змі iconВпровадження методів активізації
У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи ( або методи активізації пізнавальної діяльності ), що...
Методи маніпулятивного впливу змі iconЗвіт про зустрічі Джорджа Сороса з представниками громадянського суспільства в Україні. Інформацію стосовно матеріалів у змі дивіться на стор. 2. Стислий опис заходів Програма візиту Дж. Сороса до України
Нижче подаємо докладний звіт про зустрічі Джорджа Сороса з представниками громадянського суспільства в Україні. Інформацію стосовно...
Методи маніпулятивного впливу змі iconПрограма семінару «Місцеві вибори 2015: нововведення законодавства та висвітлення у змі»

Методи маніпулятивного впливу змі icon1. Поняття, завдання, об’єкт, предмет і система криміналістика. Методи криміналістики
Зі злочинністю. Саме криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим працівникам, слідчим,...
Методи маніпулятивного впливу змі iconОснови аудіовізуальних змі дніпропетровськ – 2016
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри масової та міжнародної комунікації
Методи маніпулятивного впливу змі iconП/п Зміст уроку Дата
Вступ. Розвиток української мови. Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування І впливу
Методи маніпулятивного впливу змі iconПерелік видань (передач) змі
Під час заїздів знаходитись в зонах безпеки І місцях спеціально передбачених для проведення фото та відеозйомки


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка