Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв»



Сторінка2/3
Дата конвертації29.01.2018
Розмір0.73 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3

Ф У Н Д А М Е Н Т



Мета

Щоб Вам було краще зрозуміти, це на якому поверсі розташувати ту чи іншу сім’ю. Сім’ї дуже різні за характером і стосунками, але всі належать до однієї родини – тема сценарію. Аспект – це сім’я. Кожен блок має епізоди (віконця). Їх у блоці може бути теж різна кількість. А епізоди скріплюються між собою і блоками – частинами виражальних засобів (квіточки на підвіконні, фіраночки на вікнах, різнокольорова фарба, якою пофарбовані рами; музика, яка лунає з відчиненої кватирки і т.д.). Будиночок стоїть на фундаменті – це мета, яку переслідує автор при створенні сценарію. Погодні і природні умови (сонце, дощ, веселка, хмари, дерева, місяць та ін.) – це тема сценарію. А архітектурний стиль, у якому побудована споруда (вікторіанський, готичний, бароко, сучасний) – це задум. Нічого складного? Я з Вами згодна. Перейдемо тепер до більш детального розгляду термінології та процесу роботи над сценарієм клубного заходу. Ви ще маєте думку, що сценарій – це дуже складна річ, це все одно, що написати літературний твір. Так, Ви частково маєте рацію. Тому я поспішу Вас заспокоїти. Не обов'язково писати свій оригінальний сценарій (оригінальний сценарій – це створений автором). Можна скористуватися тими сценаріями, які створили інші люди, доповнити їх місцевими фактами, створивши таким чином змішаний сценарій. Є ще один вихід: із кількох створити один сценарій, який має назву компілятивний.

Так, я бачу, Ви все ж таки хочете спробувати свої сили і написати свій особистий. Згода. Але попереджую, що готових рецептів не існує. Ви розчаровані? Ось це і є та мить, якої дуже бояться студенти – як без рецепта зварити екзотичну страву. Тим більше узятися за творчий процес, який має індивідуальні особливості: так, все залежить від режисера – його фантазії, ерудиції, творчого начерку, культури. Одній людині легше працювати самій, іншому драматургу потрібен колектив. І все ж таки приблизну загальну схему роботи над сценарієм визначити можна. Спробуємо? А починати треба з пошуку теми. Див. малюнок І.

Тема – найактуальніші з життєвих питань явища, які на даному етапі життя хвилюють аудиторію. У цьому переважне право на Вашому боці. Хто, як не Ви, краще володієте подіями, які відбуваються у вашому колективі? А якщо Ви будете працювати для незнайомих людей, то Вам треба провести з ними зустріч, під час якої з’ясуєте всі необхідні Вам питання. Наприклад, Вас запросили написати сценарій і провести ювілей. Зустріньтеся з ювіляром, прибережіть питання (де, коли народилися? Чим займалися протягом життя? З якими цікавими людьми доводилося знайомитися? Сім’я? Чого досягнули у житті?). У процесі бесіди питання можуть доповнюватися, змінюватися. І формуєте тему.

Так мені довелося зустрічатися з почесною людиною, яка все життя брала участь у художній самодіяльності нашого міста, О.Ф. Жуковим. В училищі культури ми проводили ювілейний вечір. Виявилося, що ювіляр – червонодеревник, збудував дім, об’їздив з концертами пів СРСР, малює, співає, відвідує хор ветеранів. Але тема прийшла несподівано, коли від декількох людей я почула: «Олександр Федорович – мій друг». Так на поверхню усього цікавого матеріалу випливли людські стосунки. Я назвала захід "Мій друг – Сашко...". Головне, щоб обрана Вами тема була співзвучна з потребами людей і цікавити аудиторію.



  1. Проведіть опитування населення – Вашу потенційну аудиторію, опитайте у людей про теми заходів, які б їх зацікавили.

  2. Тема може бути обрана особисто Вами /в основу ляже незвичайний факт з життя колективу – одруження, народження колективу, червона дата, успіх у виробництві і т.д./.

  3. Тему може підказати ситуація (ви почули суперечку: в наш час звертати увагу на кохання? Чи краще брак по розрахунку?). То ж повідайте людям про вічну загадку любові.

  4. Тему може продиктувати час. З’явилося, наприклад, нове свято – День працівників культури.

  5. Тема може бути запланованою у Вашому колективі раніше.

  6. Тема може бути замовленою.

Але ми повинні знати, що основною ознакою будь-якої драматургії є конфлікт. То ж ставте перед собою питання, яке і буде проблематичним, тобто повинне бути вирішеним у сценарії. Так у нашому прикладі "Сашка" поздоровляли кілька колективів, відділ культури, друзі, знайомі. Зустріч перетворилася на потік почуттів, радісних сліз, дружніх вітань. І ювіляр промовив незаплановану фразу: «Ну чому я тут, на сцені, я піду сяду до своїх друзів у зал».

На цьому першому етапі Вам допоможуть дійсні події з життя: зверніться до фотографій, кінохронік, газетних публікацій, відеозаписів, офіційних документів. Аналізувати слід і літературу, витвори мистецтва, пов’язані з темою.

Практична порада. Пам’ятайте, що сценарій завжди повинен бути динамічним, діючім за характером. І майбутній захід повинен частково або в цілому захопити в дію глядачів. Тому необхідно знати, для кого ви будете писати, передбачати необхідні прийоми активізації аудиторії (запрошення, виходи до залу, масові пісні т.д.).

Наступний крок. Проаналізувавши літературу і необхідні документальні матеріали, визначивши тему, пора переходити до аспектів. Так, готуючись до театралізованого концерту, присвяченого 8 Березня, проаналізувавши актуальність обраної теми і ознайомившись з творчістю різноманітних поетів, легендами, сучасними жіночими журналами, іншими творами художників і письменників, я сформувала проблемну тему: "В чому краса жінки?" (нагадаю, в основі будь-якого твору лежить конфлікт). Тема є. Проблема є. Подумаємо: "В чому краса жінки?". Відповідаємо (так, як бачите це Ви, тобто переходите до авторського аспекту): краса жінки має бути і в красоті тіла /а/; і в красі душі /б/; красі і мудрості розуму /в/; доброчинності /г/; красоті ставлення чоловіка до жінки /д/; красі відчуттів /є/ і т.д. Що Вам ще прийшло на думку? Так, це теж може бути і Вашим аспектом. У мене їх виявилося шість, над якими можна працювати, розвивати їх під час створення сценарію. Це вже малесенькі робочі назви Ваших блоків, які Ви потім розставите в закономірному порядку. Але не будемо забігати наперед. Нехай Ваші думки залишаться поки на папері, як будівельний матеріал на складі.

Етап становлення проблеми пов’язаний з авторським відношенням до теми і самої проблеми. Отже, пора будувати фундамент, визначитися з метою. Мета – педагогічна задача, яку ставить сценарист. Це мета, до якої повинен прийти і глядач. Безумовно, ми не будемо виходити на сцену і говорити людям, що ми вас зараз будемо виховувати. Ні.

Але протягом усього сценарію автор повинен скласти художні умови самостійного надходження глядача до мети, у разі аналізу глядачем сценічних подій. Причому кожен блок і навіть епізод /кожна части­на сценарію/ повинні мати свою мікромету. Переглядаючи захід, люди сприймають мету епізоду, потім пов’язують її з метою блоку, а по­тім пов’язують сукупність попередніх дій. Таким чином підійдуть до загальної мети. А, вийшовши з залу, у людини повинен залишитися поштовх переоцінити свій погляд на продемонстровану на заході проблему (ось Вам і димохід на даху нашого будинку). Коли Ви працюєте над метою, то відповідайте на такі питання: що ми виховуємо в людях? що розвиваємо? які почуття прищеплюємо? чому навчаємо? Наприклад, Ви проводите захід до 120-річчя Василя Стефаника. Тема: "Буду світ свій різьбити, як камінь". Мета даного сценарію – вшанувати пам’ять володаря селянських дум; сприяти вихованню почуття гордості у людей; глибоке пізнання своєї історико-культурної спад­щина.

У сценарії фольклорного свята "Заплету віночок, заплету шовковий" мета буде визначена так: ознайомлення з мистецтвом пле­тіння вінків нашими предками, символічним значенням, обереговим змістом; впровадження українських традицій у сучасне життя, вихо­вання любові до народної творчості. А от метою окремого блоку може бути: ознайомлення з символічним значенням (у блоці розповідається про сирітський вінок, стрічки для бездітних, вінок, який заплітається чотири роки, весільний вінок і т.д.). А наступний блок може знайомити з обрядовими піснями, у супроводі яких вінок пле­теться. Тепер ми знаємо твердо, для чого потрібен наш сценарій.

Таким чином, ми знаємо, що наш будинок буде міцно стояти на фундаменті, буде мати 6 поверхів, навкруги буде щедро обдарований жіночою красою, або заквітчаний вінком.., але який матиме вигляд? Ну як ? Є над чим задуматися? Підключайте свою фантазію і шукайте "одяг", вірніше архітектурний стиль – форму і задум заходу. Сміливіше. Вас ніхто не засудить за бурхливі думки. Озбройтеся олівцем і записуйте всі свої ідеї, а непотрібні просто потім ви­креслите. Вирішіть, Ваш захід буде театралізованим концертом, тематичним вечором, чи, може, конкурсною програмою? Як у нашому випадку з "красивими жінками" – ви вибрали театралізований концерт. Далі Ваша задача буде в тому, щоб поєднати концертні номери однією картинкою. Задумуйте на здоров’я! Задум – це авторське бачення розкриття теми, база, на якій будуватиметься вистава. Іноді задум виникає немов би схематично, Вам здається, що кращого Новорічного вечора, ніж в Палаці у Султана і бути не може, а потім підбираєте до нього матеріали-аспекти (східні танці, пісні, оригінальні жанри, конкурс наречених та ін.) А буває навпаки – перегляд матеріалів підказує поворот у розвитку задуму. Наприклад, у Вас тема Великої Вітчизняної війни. Вам на очі потрапляє текст, у якому мова йде про партизанські стежини, які і досі ведуть ветеранів до тієї незабутньої галявини. І ви вже бачите рішення – вся дія буде відбуватися там, у І943, але розповідати про неї будемо ми, які живемо у 2000-ні роки, ми, які спробуємо засобом літературно-музичної композиції пройти партизанськими стежинами.



А коли Вам треба знайти «сходинки у будинку» – композиційні мости з номера в номер, звертаєтесь знову до фантазії. Намагайтеся "побачити" свій задум. Тож подивимось на "красу жіночу". Режисерське рішення виникло таке: художник збирається намалювати портрет жінки, але вагається, бо не може знайти образ саме красивої жінки (якою вона має бути: рудоволосою чи синьоокою і т.д.), всі жінки красиві по-своєму. Його учень, переглядаючи якусь старовинну книгу, підка­зує художнику звернутися до історії. А яка вона, історія жіночої краси? Разом вони підслуховують бесіду давньогрецьких філософів, відвідують Ермітаж, читають грамоту Іоанна Грозного, розділяють глибоку пошану великого поета до коханої Наталії Гончарової і вважають слова Омара Хайяма актуальними. Але художник так і не створив порт­рет жінки. Папір на мольберті залишився чистим. Він дав можливість чоловікам в цей день намалювати портрет своїх неповторних, милих, ніжних, мудрих, коханих красунь – пензлем, квітами, бережним ставленням до них. Буде правильним, якщо я розповім вам про сюжет-ланцюжок пов’язаних між собою подій, який ви вже чітко "побачили", тобто короткий зміст задуманого заходу. Запишіть, бо забудете, і виділіть йому місце на складі, нехай почекає. А раз ви вже зайшли до примі­щення свого складу, заберіть свої творчі авторські аспекти. Ми буде­мо працювати з ними. Переходити до розробки сценарію. Вам не віриться? От бачите, це зовсім не страшно. Ви вже далеко зайшли на творчий шлях. Тому уперед! Будемо працювати над блоками і епізодами. Щоб Вам легше було зрозуміти суть блоків і епізодів, розберемо дуже просту народну казочку «Колобок». Її можна розбити на блоки:

  • баба пече колобок,

  • зустріч колобка з зайцем,

  • зустріч колобка з вовком,

  • зустріч колобка з ведмедем,

  • зустріч колобка з лисицею.

Кожен блок має епізоди. Уявляєте собі дію. Наприклад, блок "Баба пече колобок". Цей блок має епізоди:

  • розмова з дідом

  • процес виготовлення тіста і випічка

  • колобок втік.

Блоки наступні схожі. "Колобок зустрічається з вовком". Епізоди – розмова колобка з героєм, колобок співає пісеньку.

Блок – частина сценарію, сукупність епізодів, які об'єднуються загальною темою, єдиною сценічною метою, мають свій закінчений сюжет:

Блок

  • біжить собі колобок та й біжить,

  • зустрівся з вовком,

  • заспівав пісеньку,

  • та й побіг собі далі

і передає авторський задум, розвиває один з авторських аспектів.

Епізод – самостійна частинка сценарію, в якій вирішуються окремі драматичні задачі. Епізод відрізняється внутрішньою логічною побудовою. Кожен блок і епізод має свою назву, мету і тему. Тепер Вам треба окремо розробити кожен блок, заповнюючи його епізодами. Беріть літературу, матеріали, які необхідні Вам, і працюйте, пам’ятаючи, що без виражальних сценічних засобів (ВСЗ) елементів зображення Вам не обійтися, бо саме вони, виражальні сценічні засоби (світлові ефекти, світло, колір, мізансцени, музика, звукові шуми та зорові заставки, кінозаставки, діапозитивні напливи, сценічні тексти та ін.), впивають на глядача на емоційному або інтелектуальному рівні. Самі по собі вони нейтральні по відношенню до основної мети і самі по собі вони не будуть впливати на людину. Але кожен з цих засобів при вдалій реалізації їх у сценарії спонукають глядача до підвищеного психологічного реагування на явища життя. Приводжу дуже простий приклад. Під час заходу ви плануєте пригостити людей у залі короваєм, і якщо дівчата в українських костюмах понесуть коровай у повній тиші, це буде сприйматися менш відчайдушно, чим та сама дія в супроводі мелодії або фонограми пісні "Зеленеє жито". Тож поєднання матеріалу в блоці не може здійснюватися без виражальних сценічних засобів, які повинні не просто вводитися в сценарій як механічні засоби, а повинні бути скріплюючими гаєчками, цеглинками, болтами. От тоді Ваш будиночок не буде зіпсованим від відсутності різнокольорових забарвлень у вікнах, без яскравої тканини і тиші!

Практична порада. Використовуючи ВСЗ будьте уважні. Бо не знаючі міри можна увесь задум зруйнувати. Наведу приклад. Під час заходу дівчина співає пісню про солдата-афганця, який не повернувся додому. На першому куплеті її світлооператор "виводить" прожектором у темряві на сцену, а на другому куплеті дає дискотечний варіант миготіння кольору. Тож треба все ретельно планувати. Режисер не повинен дозволити подібної самодіяльності служб. Для цього пишуться докладніші партитури. Про це нижче,

Під час роботи над блоками слід приділяти велике значення самостійній розробці номерів. Постановку такого номеру Ви можете здійснити за допомогою хореографів, хормейстерів або режисерів оригінальних жанрів. Розглянемо приклад. 28 жовтня 1999 року в ХАТОБі відбувся театралізований концерт, присвяченій 55-й річниці визволення України від фашистських загарбників. Автор сценарію і головний режисер Олександр Савенко і головний балетмейстер народний артист України Борис Колногузенко спланували яскравий блок-номер. Духовий оркестр ХВУ виконував «Шкільний вальс», учасники театру танцю "Заповіт" ХДАК виконував композицію, в якій дівчата і хлопці кружляли під мелодію на випускному балу. Лунає повідомлення про війну. Епізод прощання. Танень – «бойові дії». Заслужена артистка України Е.Костенко співає "Танго Победы" сл. Рибчинського, муз. І.Поклада. Бійці повертаються, але не всі. Зустрічаються з дівчатами, які їх проводжали, деякі дівчата залишаються самотні з квітами. Але щастя є – це Перемога! Дійсно сумісний, яскравий, творчій підхід.

Режисура концертного номеру дуже конкретна. Приводом для теми номеру може бути як і загальна тема заходу, так і окремі дати, свята, цікаві епізоди життя людей та ін. У моїй практиці був випадок, коли студент на перерві шуткував – розмовляв з англомовним акцентом, що стало поштовхом мені до розробки номеру: вишукана американка зіштовхується з проблематичними ситуаціями на вулицях нашого міста. Таких прикладів можна навести багато. До мене звернулися колеги з народного відділення з проханням написати сценарій для звітного концерту оркестру народних інструментів. Вони б хотіли бачити дію у «народному русі». Так, слухаючи їх програму, у мене виникли задуми театралізації кожного музичного твору. Я уявила, що взагалі це може бути "Село Мосєєвка" (прізвище керівника оркестру А.В.Мосєєв/. А все, що відбувається в цьому селі, знято на плівку схованою камерою кіноаматором-трактористом Гришком. Потім у сільському клубі мовби відбувається сеанс перегляду фільму, приклад номеру: І.Кальман Арія Роджалі з опери «Баядеро». Соліст виходить співати, а дві куми в залі впізнають на екрані свого кума, який виходить з шинку. Наступна дія виглядає так: соліст співає і йому здається, що побігло чортеня, а потім одна другу змінюють баядерки, одна краще іншої (дівчата виконують танцювальні епізоди, намагаючись залицятися до соліста).

Звісно, що якраз ця робота – розробка блоків – є творча, саме що не на є цікава, захоплююча! А на вухо вам прошепочу (тільки ви нікому не кажіть): трохи важкувата. Та не хвилюйтеся, робота вас так затягне, що й не зчуєтесь як все зробите. А потім вже жити не зможете без ваших любих сценаріїв. Я ж знаю!

Отже, перед вами розкладені окремі блоки. Є чернетка! Можемо формувати сценарій – це значіть розташувати блоки у логічній послідовності, ув’язати їх один з одним так, що вийшла єдина дія. (Ви вже мабуть не раз уявляли собі, якою повинна бути ця дія. От і добре, але ми це зробимо, як того вимагає композиційна побудова сценарію, яка у основі має сюжет – червону лінію, котра проходить через усі події і зв’язує їх в єдине художнє оповідання. Сюжет – це ідейно-художня концепція автора, яка пов’язана із задумом).

Сюжет повинен бути динамічним: пролог => експозиція => зав’язка => розвиток дії => кульмінація =>розв’язка => фінал(епілог). Ви вже десь чули? Звісно чули, бо як і будь-який музичний, літературний, хореогра­фічний твір, сценарій теж має свою композицію-скелет, який ви одягаєте написаним. Пролог і епілог в сценарії відповідає увертюрі і апофеозу в музичних виставах, або прологу і епілогу – в драматичних. Експозиція – це одвічна частина сценарію, в якій глядачеві оголошується привід проведення заходу, приблизна програма дій, які мають відбутися, розповідається про попередні події. Також автор знайомить з героями. В залежності від теми і конкретного сюжету малюється картина подій і фактів, з котрих починається розповідь. Неможливо встановити розміри експозиції. Але вона повинна завжди бути лаконічною. Експозицією може виступати монолог /або діалог/ персонажу, не пов’язаний безпосередньо з розвитком сюжету.

Експозиція сценарію "Слава Україні, незалежній, соборній" /Метод. поради, Київ, 1993р./

Звучать позивні. Відеоряд /береги Дніпра/. Прожектори висвічують трьох юнаків і дівчину, одягнених у відповідний одяг Київської Русі.


Юнак–Кий:


Ось тут заложимо оселю для себе і для тих купців, що сюди будуть приїжджати.

Юнак–Щек:

Вирубаємо ліс і побудуємо перші хати.

Юнак–Хорив:


А те збудоване місце обведемо ровом і обгородимо гострокіллям.

Дівчина-Либідь:


І назвемо цю оселю: город Київ, що значить Києве місто. І ця оселя буде щораз більша й багатша, а з часом побудують в ній люди гарні будинки і палати, і стане це місто "матір’ю" укра­їнських міст і колискою цілої держави України




/Музична заставка/

Далі в сценарії розповідається про історію держави.

Експозицією може бути вихід ведучого – провідника погляду автора на життя і тему.

/Експозиція святкування дня захисника Вітчизни 23.03.2005 р., Автор Шапко Л.І./



Ведучий І:

Добрий день !

Ведучий ІІ:

Здрастуйте, шановні лозівчани і дорогі гості нашого міста.

Ведучий І:

Нам приємно поздоровити Вас зі святом – Днем захисника Вітчизни!

Ведучий ІІ:

23 лютого – день, коли багато десятиліть ми відзначаємо свято чоловіків.

Ведучий І:

І хоча ми живемо в інший час і нас хвилюють інші проблеми, але яскравою, незгасимою зіркою сяє героїчна історія, котру переписати неможливо.

Ведучий ІІ:

Цей день і раніше не був позначений червоною датою у календарі, але день 23 лютого назавжди залишиться у пам’яті тих, чия молодість гартувалася у рядах Збройних Сил, хто під прапорами непереможної і легендарної пройшов фронтовими дорогами до Перемоги-45.

Ведучий І:

Час не може викреслити із нашої пам’яті героїчні приклади мужніх синів України, яких доля закинула у жорстокий Афганістан.

Ведучий ІІ:

Сьогодні і день людей, яким довелося долати рокову трагедію під назвою «Чорнобиль».

Ведучий І:

Це день і нашої молоді, яка успадкувала від батьків і дідів приклад служіння Вітчизні.

Ведучий ІІ:

Ми схиляємо голови перед загиблими і в знак безмежної поваги говоримо слова сердешної подяки живим.

Експозиція "Свята зустрічі весни" /Сценарій розроблено Міністерством культури України, Київ, 1994 р./

Група дітей, граючи на свисточках і з випічкою птахів у рухах, бігають по залу і запрошують на свято Весни. Всі сходяться на свято, радіють теплу. До хлопчиків підходять менші дітки і запитують:

- Що це за пташки у вас? -


Хлопчик:

Ось послухайте, дітки, я вам розповім. Про закликання Весни є багато легенд. А мені бабуся розповідала про наше село. Колись у нашому селі жив дідусь, який робив свисточки і роздавав їх дітям, коли потепліє. Це означало, що скоро прийде весна. Старі люди говорили, що Весну приносять птахи на крилах, і її треба закликати. І для цього випікали печиво у формі пташок, діти, співаючи, носили їх по селу, запрошуючи всіх на свято Весни. Ось і сьогодні ми зібрались на галявині, щоб закликати весну.

Дівчинка говорить:

Гей, виходьте, дівчата

На вулицю погуляти,

Весну-красну зустрічати

Хороводи співати.



Дівчинка співає:

Вийди, вийди, сонечко

На дівоче полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко.



Дівчинка:

Закликайте весну, дівчата!

Всі співають:

Благослови, мати

Весну закликати

Весну закликати

Зиму проводжати.



Дівчинка:

Скоріш, люба Весно, до нас прибувай,

Щоб знову озвавсь соловейками гай,



Щоб знову зазеленіли хлібами лани,

Від сонечка сил набирались вони.

Щоб жовті кульбаби цвіли у садках,

а ми всі дівчатка – були у вінках.



Під спів "Веснянки" до залу входить Весна з букетом пролісків і з нею весняночки. Прихід весни - зав'язка, яка завжди йде за експозицією. Це та частина сценарію, де описуються безпосередньо перші кроки в напрямку розкриття теми і мети заходу. Як і експозиція, зав’язка може бути вирішена по-різному: це може бути кіносюжет з послідовним коментарем дійсного учасника подій і монолог ведучого на актуальну тему; гарна пісня; тематична хореографічна композиція; вітання шановних гостей, уривок з вистави та інше. Головне, щоб це був першопоштовх у розкритті теми – початок розмови.

Буває, що експозиція тісно пов’язана з зав’язкою, вони навіть зливаються або переростають з одного епізоду в інший. У ряді випадків перед експозицією і зав’язкою виступає пролог (тематична виставка, позивні, скоморохи, які зустрічають гостей, тематична музика перед початком і т.д./ Пролог вирішується так, щоб глядачі зрозуміли характер заходу, отримали настрій на задану тему, підготувалися психологічно сприймати матеріал.



Далі слідує розвиток дії – послідовний ланцюжок подій, що розкривають тему. У прикладі з нашим художником – його пошук ідеалу жіночої краси.

Цей пошук реалізується у запропонуванні глядачеві таких літературно-художніх засобів: танців, діалогів, екскурсій, пародій, гумористичних вистав, пісень, оркестрових п’єс та театра­лізованих дій. Можна у основу сценарного ходу (розвитку дії) покласти який-небудь символ (вічний вогонь, залікова книжка, девіз, мелодію). Який би хід ви не вибрали, дія повинна наростати до кульмінації – найвищої крапки напруги в розвитку конфлікту – і перейти до розв'язки. Наприклад, в конкурсній програмі найвище точка – оголошення підсумків членами журі. Розвязка – нагородження переможців, або можливість конкурсантів звернутися до глядачів з промовою вдячності і т.д. Розв’язка – це розв’язання конфлікту.



Далі слідує епілог – своєрідна форма фіналу. Це підсумок дії, можливість скласти ситуацію самодіяльності у залі. Фінал завжди люди довго пам'ятають, як і початок заходу. Заплануйте загальний танок, виступ зведеного хору; випустіть у небо повітряні кульки, або голубів, якщо ви на стадіоні, або організуйте феєрверк; пройдіть з карнавальною ходою; заспівайте разом з глядачем. Також епілогом можуть стати заключні слова ведучих як у сценарії літе­ратурного вечора-огляду поетичної творчості Івана Багряного "І прийдешні покоління пригадають нас...", де тексти підкріплюються виражальними сценічними засобами.

Ведучий ІІ:

Цією поемою можна, власне, і закінчувати короткий огляд поетичної творчості Івана Багряного. Малодосліджена і майже не відома сучасному українському читачеві, вона тільки повертається до свого народу. Сподіваємось, що наші діти й онуки знатимуть і цінуватимуть її більше й краще за нас. Поет заслужив на те і своїм подвижницьким життям, і своїм великим талантом.

(На екран проектується фото нагробку на могилі Івана Багряного в Новому Ульмі/.

На пам’ятнику, встановленому на могилі Багряного, в німецькому місті Новому Ульмі, викарбовано слова:



Р а з ом:

Ми є. Були. І будем ми!

Й Вітчизна наша з нами!



Ведучий І:

Так сказати про себе, своїх соратників та однодумців Іван Багряний мав повне право. Свою важку дорогу над прірвою він здолав із чистим сумлінням, зберігши вірність рідній землі й святу любов до її народу.

Мабуть у Вас є неповторний задум фіналу? То Ви чомусь все ж-таки навчились!

Практична порада. Перш ніж будувати сценарій по сюжету, складіть сценарний план – короткий зміст сценарію. Напишіть у стовпчик всі блоки і епізоди. Необов’язково зразу у потрібному порядку. Головне, щоб ви нічого не забули.

Писати треба так:

7. Блок (робоча назва) – «3устріч з Омаром Хайямом» і т.д.

8. Епізод – номер художньої самодіяльності (назва) і т.д.

9. «Художник зустрічається з Іваном Грозним»

2. «Вступний текст на задум художника» (експозиція)

4. Номер художньої самодіяльності (назва)

12. Номер художньої самодіяльності (назва)

15. Виступ чоловіків (інтерв’ю), виступ директора (кульмінація)

16. Вручення квітів (номер) (розв’язка)

17. «Заключний текст автора» ( епілог – фінал)

10. Номер (назва)

6. Номер (назва)

13. «Екскурсія до музею»

3. «Художник починає пошук» (зав’язка)

1. Номер «Вступна прелюдія оркестру» (пролог)

11."Художник звертається до Шерлока Холмса.

5. «Зустріч з давньогрецькими філософами» (розвиток дії)

14. Номер (назва)

А потім, володіючи, тепер вже теорією композиційної побудови, уважно прочитайте, подумайте і проставте поруч з блоком чи епізодом назву композиційного стану /експозиція, зав’язка... епілог) і пронумеруйте у потрібному порядку. Назви блоків і епізодів від № 3 до № 14 (включно) ввійдуть у стан «Розвиток дії».

Таким чином, самі того не підозрюючи, Ви підійшли до заключного етапу роботи над сценарієм – його монтажу. Монтаж (з франц. мови) поєднання окремих шматків матеріалу так, щоб глядачі отримали враження цілої, необірваної, тривалої дії. Здається, вище ми про це вже говорили. Говорили, бо композиційна побудова – це монтажні роботи, які не є тільки механічним складанням. А дійсний монтаж – створювання сценарію – всеосяжне, здійснюване різними засобами розкриття і пояс­нення явищ життя. Приступаючи до монтажу, ви повинні бути самокритичними, вміти синтезувати, єднати, узагальнювати матеріал. Сценарій тоді тільки виходить єдиним, коли кожен його елемент міцно пов'язу­ється в ціле. І ніякого хаосу! Повинен бути єдиний темпоритм – дина­міка чергування кульмінацій кожного номеру. Тому монтаж – творчий, добре обдуманий процес, під час якого відкидається зайве, а залишається тільки значиме і суттєве. Монтаж визначає роботу режисера, як людини мистецтва. Вище я торкалася засобів монтажу по сюжету. А тепер більш конкретно. Засоби монтажу різноманітні. Практика театралізованих вистав затвердила такі: послідовні, контрастні, паралельні, одночасні, ремінісцентні, засіб уподібнювання, чередування жанрів.

Послідовний монтаж – події відбуваються у сценарії в хронологічному порядку. Вони можуть бути історично послідовними. Наприклад, у тематичному вечорі «Давним-давно була війна» сюжет розвивається від сповіщання по радіо 22 червня І94І року про напад фашистських військ. Далі події розвиваються у 1942,1943,1944 роках, і закінчується сценарій звучанням переможних пісень 1945 року. Розвиток подій може бути природно обумовленим. Так, свято «Ой на Вкраїні свято іде..» може мати такі розділи: показ народних традиційних обрядів річного циклу – Різдво Христове /зима/, Великодні /весна/, Купальні /літо/, весільні /осінь/. Як ми бачимо ці події будуються у логічному послідовному розвитку.

Контрастний монтаж – один з найсильніших і розповсюджених прийомів, який дійсно відображає конфліктність сюжету театралізованого заходу. Конфлікт виражається у сценарії, як сплав протибічних явищ, різних за характером і настроєм /веселе й сумне, темне і яскраве, ліричне і комічне, мінорне і мажорне, швидке і повільне/. Правильно організовані номери та епізоди ніколи не будуть шаблоном. Можна порівняти не тільки номери і епізоди, але й окремі частини номерів, весь час примушуючи глядача зіставляти два факти, два різних явища.

Наприклад, у сценарії літературно-музичної композиції «Чорнобиль – трава гірка…» під час трагічних дій спливають події мирного часу /через музику, слова героїв, спогади, обставини/. Малюються дві різні картини глядачеві «Місто, люди, природа» до трагедії і «Місто, люди, природа» після трагедії. Таким чином узагальнюється єдина мета – не допустити подібної трагедії.



Паралельний монтаж - поліфонізація дії, яка дає можливість яскравіше виявити конфлікт. Наприклад, під час святкування Дня визволення міста від фашистів на стадіоні відбувається свято, пролог якого має такий вигляд:

Лунає фонограма фронтових пострілів, вибухів. Одночасно паралельно один одному по полю стадіону, прикриваючись від куль і при­гинаючись, прокладають дріт двоє зв’язкових. Місце дії /поле/ має зоровий розділ на дві частини. Одна – поле навчальних бойових дій І998 року, а інша – фронтове поле 1943 року. Обидва зв’язкові починають по черзі передавати кожен свою інформацію про події, які відбуваються. Аж раптом їх голоси у ефірі зустрічаються:



І зв’язковий 1998:

«43-й, як мене чуєте?»

ІІ зв’язковий 1943:

«Чую нормально, бачу танки, гине командир…»

І зв’язковий 1998:

«А я бачу солдат посивілих, але з виразом мужності і героїзму на обличчях …»

Перша частина прологу вистроєна у паралельному прийомі.

Близьким паралельному монтажу є прийом стику. Він базується на спорідненні різних за родом та характером частин тексту – прози і віршу, мови та пісні, розмови і дії і т.д. Цей прийом служить для глибшого художнього осмислення тексту, виражальним засобом, загострює увагу. Наприклад, уривок з виступу однієї з команд КВК /телебачення, канал «Інтер»/.


І матрос:

О, яка гарна дівчина вийшла прогулятися по палубі.

Вона мені посміхнулася і я пішов.



ІІ матрос:

Стій, це улюблена блондинка Маслякова.

І матрос:

Тисяча чортів під кілем! Нехай вона буде хоч найулюбленішою брюнеткою Юлія Гусмана, а я з нею потанцюю. Тільки не підглядайте.

/Танцюють під музику/



І матрос:

Пані, якби ви знали, як мені час від часу буває самотньо.




/Паралельно двоє матросів/

ІІ матрос:

Про самотність сказав?

ІІІ матрос:

Сказав

ІІ матрос:

Дивись, зараз про фонограму плести буде!

І матрос:

Ви чуєте як лунає музика? А хочете вона заграє гучніше?

/Матроси регулюють звук, музика грає гучніше/

А хочете, вона заграє тихіше?

/Музика грає тихіше/

А хочете вона завмре назавжди ?


/Музика замовкає, пара завмерла і зачаровані стоять/

ІІ матрос:

Ти фонограму спинив?

ІІІ матрос:

Спинив.

ІІ матрос:

Пускай, зараз вірші цитувати буде!

І матрос:

А пам’ятаєте, як у Вергілія «Коняка носом сніг почуяв…»

ІІ матрос:

Ну все, зараз цілуватися почне…

І матрос:

Ну підглядають же! Підглядають!

Єднання різних змістовних частин дуже динамічне, воно діє на глядача емоційно, а в цілому допомагає створити яскравий, виразний пам’ятний номер.



Одночасний монтаж застосовується у сучасному телебаченні та кінематографі. Виявляється, коли на фоні одного дійства іде інше. Наприклад, на екрані на фоні мітингу-слави загиблим афганцям мати розповідає про сина. У театралізованих заходах дія одночасно проходить і на сцені, і на екрані, і у залі. Цей прийом дуже важливий, бо ми впливаємо на глядача різноманітними засобами водночас. Наприклад, у вас творча зустріч з хореографічним колективом. На екрані документальні кадри з історії колективу, а на сцені ті ж самі люди повторюють хореографічну композицію і на сцені і в залі.

Лейтмотив /нагадування/ – один з основних монтажних прийомів, які використовуються у клубній драматургії. Він містить у собі виражальні засоби: і слово, і звукове оформлення, і мелодію, і думку, і декоративно-художнє оформлення. Наприклад, може одна й та сама мелодія звучати протягом заходу, таким чином даючи поштовх до руху від одного епізоду до іншого. Так, у новорічному ранку для дітей була використана пісня, з якою діти відправлялися у дорогу на пошуки вкраденої Снігуроньки, кожного разу від пригод до пригод:

У похода есть начало,

А конца походу нет.

Мы прошли дорог не мало

Но огромен белый свет.

Приспів: Ты никогда, пожалуйста,

На белый свет не жалуйся,

Мир переполнен тайнами,



Необычайными.

Уподібнювання – цей прийом монтажу пов'язаний зі специфічною рисою драматургії театралізованих заходів – символікою, а саме символічні двобій фехтувальників, боксерів, штангістів таке інше.

Чередування жанрів – застосовується у концертах, коли концерт починається з хору, потім читець, співак, інструментальний номер, танок, гумор, уривок драматичної вистави і т.д. Але цей прийом не обов’язковий. Можна зібрати в один блок кілька номерів одного жанру /вокал, хореографія, оригінальний жанр і т.д./ і знайти своєрідне декоративно-художнє світлове рішення, оригінальний авторський задум. Наприклад, до акомпануючого колективу по черзі виходять різні співаки, виконують пісні на одну тему, а на завершення співають загальну пісню, спеціально підготовлену, як окремий номер. Вибирайте!

Таким чином, ми можемо виділити такі етапи роботи над сценарієм:

  1. Вибір теми. Визначення аудиторії. Визначення місця проведення заходу. Аналіз і формування проблеми.

  2. Встановлення виховної мети. Аналіз фактів з життя і літератури /«фактів мистецтва»/.

  3. Знайдення авторських аспектів. Визначення задачі кожного блоку.

  4. Розробка задуму сценарію, визначення жанру заходу.

  5. Розробка блоків, епізодів, враховуючи виражальні сценічні засоби.

  6. Сюжетно-експозиційна побудова сценарію та монтаж.

Практична порада. Ніколи не розкривайте тему на випадковому матеріалі. Якісно відбирайте документи і літературу.

  1. Ви повинні зв’язати сценарій з приміщенням для проведення заходу і потенційною аудиторією.

  2. Враховуйте час, відведений на захід, форма не повинна бути нескінченною.

  3. Думайте про вдале вклеювання епізодів по характеру і змісту.

  4. Розумно організовуйте номери по жанрам. Дуже втомлює одноманітність.

  5. Враховуйте можливості сучасного клубу і основні колективи художньої самодіяльності.

  6. Ви повинні знати декоративно-художнє оформлення заходу. Так, знати, бо коли виникав ваш задум, він повинен був навести вас на цю думку! Із багатого різноманіття елементів оформлення /тканини, квітів, орденських стрічок, вазонів, орнаменту, портретів, колосся та ін./ ви повинні скласти свою гармонічну композицію, враховуючи світло і колір. Зробіть ескіз оформлення, або висловіть свої побажання художнику, з яким ви тісно співпрацюєте. Мабуть, як і режисер повинен мати основи з образотворчого мистецтва, так і художник повинен бути трішечки режисером. Ваша спільна робота над заходом повинна починатися з планування творчого погляду на проблему. Важливо прийти до цікавого рішення, враховуючи технічне оснащення місця дії. Наведу приклад. Концертний зал училища культури, де проводяться заходи з дозвіллєвої діяльності, не має одягу сцени, являє собою саму сцену-кафедру, яку відділяє від глядацького залу невеличка площадка, незайнята стільцями. Задник сцени має дерев’яну обшивку. Технічно неоснащена, відсутні постановчі засоби. Це якраз ті умови, при яких режисеру важко працювати. Адже в своєму рішенні ми йшли дорогою навпаки: без чого можна взагалі обійтись. Так, при постановці театралізованого звітного концерту народного відділення «Село Мосєєвка» задня стіна сцени була оформлена як березовий гай. Так були оформленні і мармурові колони, які відділяють частину залу. Для цього на зворотній білій стороні шпалер малювалися стовбури берізок, а віти були натуральними. Таким чином, стовбури кріпилися до дерев’яної обшивки скетчем, а віти – маленькими цвяшками. Декорація мала успіх. Підлога теж прикрашалася квітами з кольорового паперу і мала вигляд галявини (квіти розташовувалися там, де не мало проходити дійство). Оркестранти мають пюпітри, виготовлені з ДВП і пофарбовані в пастельний зелений колір, тому і вони були прикрашені квітами /ескіз додається/. Всі елементи оформлення були виконані студентами як завдання з предмету «Декоративно-художнє оформлення». Саме курс цього предмету передбачає викладання вимог до оформлення свят, написання рекламного оголошення, яке має велику роль і повинне заставити глядачів прийти до вас на захід.

І от у нас все готово. Тепер ми можемо приступати до будівництва. Матеріал перед вами. А це значить, що ви візьмете чисті листки паперу і будете писати свій сценарій, правильно, добротно монтуючи його. Не поспішайте, щоб не довелося «перебудовувати» його. Існують свої «правила будівництва». У кожного вони свої. Я запропоную варіант, яким користуюсь я. Цей варіант зручний і для постановки вашого заходу, і для роботи режисера. А саме, ви оформлюєте сценарій так:
Сценарій

тематичного вечора /вказуєте форму/,

присвяченого Дню Перемоги



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconМетодичні рекомендації для вищих навчальних закладів культури І мистецтв І -іі рівнів акредитації Спеціальність «Декоративно-прикладне мистецтво»
Парамєєва О. А. – викладач вищої категорії окз «Лозівське училище культури І мистецтв»
Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconМетодичні рекомендації для вищих навчальних закладів культури І мистецтв І-ІІ рівнів акредитації
Виробнича практика є невід’ємною складовою частиною процесу підготовки молодших спеціалістів у галузі культури спеціалізації „Народна...
Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconМіністерство культури України Сумська обласна державна адміністрація Сумська обласна рада Управління культури І туризму Сумської обласної державної адміністрації Сумське вище училище мистецтв І культури ім. Д. С. Бортнянського
України Леоніда Костянтиновича Власенка, який більшу частину свого життя віддав натхненній роботі зі студентською молоддю, 0 років...
Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconМетодичні рекомендації до практичних занять з курсу «Історія української культури»
Методичні рекомендації до практичних занять з курсу «Історія української культури» для студентів всіх бакалаврських напрямків
Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconМетодичні вказівки, вправи та завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів 1-го курсу спеціальності „Лікувальна справа
Методичні вказівки, вправи та завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів 1-го курсу спеціальності „Лікувальна справа”...
Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconМетодичні рекомендації для вищих навчальних закладів культури І мистецтв І-ІІ рівнів акредитації Спеціальність «Народна художня творчість»
Вивчення виконавсько-стильової специфіки творів композиторів-романтиків на уроках з фортепіано
Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв

Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconМетодичні рекомендації для студентів № теми Назви тем та анотований зміст Заліковий кредит №1
Самостійна робота студентів, її тематика, обсяг та методичні рекомендації для студентів
Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи студентів, тематику контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, рекомендовану літературу
Текст]: методичні рекомендації для студентів спеціальностей 030505 „Управління персоналом та економіка праці", 030601 „Менеджмент...
Методичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв» iconМетодичні вказівки до виконання самостійних завдань з курсу "Історія української культури"
Програма курсу "Історія української культури" для студентів технічних напрямів підготовки


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка