Методичні рекомендації для виконання самостійних робіт з дисципліни «Інтернет-технології»

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ОСВІТНІХ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Методичні рекомендації для виконання самостійних робіт

з дисципліни «Інтернет-технології»

Бердянськ – 2011

Вивчення протоколу HTTP

Структура IP адреси

Ip-Адреса складається із двох частин: номера мережі й номера вузла в мережі.

Найпоширенішої є запис IP-адреси у вигляді чотирьох чисел, розділених крапками, кожне з яких представляє значення байта в десятковій формі, наприклад: 213.180.204.11. Запис адреси не передбачає спеціального розмежувального знака між номером мережі й номером вузла.

Для поділу цих частин використовується 2 підходи:

• 
  За допомогою маски (RFC 950, RFC 1518), що представляє собою число в парі з IP-адресою. За допомогою операції "логічне И" над цими двома числами виділяється номер мережі.
  
• 
  За допомогою класів адрес (RFC 791).
  

A,B,C – використовуються для адресації мереж, D і E – мають спеціальне призначення. Ознакою, на підставі якої IP-адресу відносять до того або іншому класу, є значення кількох перших бітів адреси.

• 
  номера мереж і номера вузлів не можуть складатися із двійкових нулів або одиниць;
  
• 
  якщо ip-адреса складається тільки із двійкових нулів, то вона називається невизначеною адресою й позначає адресу того вузла, який згенерував цей пакет;
  
• 
  якщо в полі номера мережі знаходяться тільки нулі, то за замовчуванням вважається, що вузол призначення належить тієї ж самій мережі, що й вузол, який відправив пакет; така адреса може бути використана тільки в якості адреси відправника;
  
• 
  якщо всі двійкові розряди IP-адреси рівні 1, то пакет призначення з такою адресою повинен розсилатися всім вузлам, що перебувають у тій же мережі, що й джерело цього пакета;
  
• 
  якщо в полі адреси призначення в розрядах, відповідних до номера вузла, розташовані тільки одиниці, то пакет розсилається всім вузлам мережі, номер якої зазначений в адресі призначення;
  
• 
  якщо перший октет адреси рівний 127, то така адреса називається внутрішньою адресою стека протоколів; вона використовується для тестування програм, організації клієнтської й серверної частин додатків, установлених на одному комп'ютері;
  
• 
  групові адреси, що відносяться до класу D, призначені для економічного поширення в Інтернеті аудіо- або відеопрограм.
  

• 
  клас A – 255.0.0.0;
  
• 
  клас B – 255.255.0.0;
  
• 
  клас C – 255.255.255.0.
  

Утиліта ipconfig

Ipconfig - це утиліта командного рядка для виводу деталей поточного з'єднання комп'ютера з мережею й контролю над клієнтським сервісом DHCP. DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol) - це мережний протокол, що дозволяє комп'ютерам автоматично одержувати Ip-Адресу й інші параметри, необхідні для роботи в мережі TCP/IP.

Синтаксис команди: ipconfig/ключі

Команда ipconfig/all - відображає повну інформацію із усіх мережних адаптерів.

Приклад виводу для Windows:

Утиліта ping

Ping (Packet Internet Grouper) - це системна програма, призначена для перевірки з'єднань у мережах на основі TCP/IP. Вона відправляє Echo-Request запити протоколу ICMP зазначеному вузлу мережі й фіксує вступників відповіді (ICMP Echo-Reply). Час між відправленням запиту й одержанням відповіді (RTT, Round Trip Time) дозволяє визначати двосторонні затримки (RTT) по маршруту й частоту втрати пакетів. Що дозволяє побічно визначати завантаженість каналів передачі даних і проміжних пристроїв. Повна відсутність Icmp-Відповідей може також означати, що вилучений вузол (або який-небудь із проміжних маршрутизаторів) блокує ICMP Echo-Reply або ігнорує ICMP Echo-Request.

Синтаксис:

ping –параметри кінцеве_ім'я

Кінцеве ім'я – це доменне ім'я або Ip-Адреса хоста

Приклад:

Утиліта traceroute

Traceroute (скорочено tracert) — це службова програма, призначена для визначення маршрутів проходження пакетів у мережах TCP/IP. Робота traceroute заснована на протоколі ICMP.

traceroute виконує відправлення пакетів зазначеному вузлу мережі, відображаючи при цьому відомості про всі проміжні маршрутизатори, через які пройшли пакети на шляху до цільового вузла. У випадку проблем при доставці пакетів до якого-небудь вузла програма traceroute дозволяє визначити, на якому саме ділянці мережі виникли неполадки.

Синтаксис:

tracert –параметри кінцеве_ім'я

Кінцеве_ім'я – це доменне ім'я або Ip-Адреса хоста

Приклад:

Утиліта netstat

Netstat – службова програма, що відображає статистику протоколу й поточних мережних підключень TCP/IP:

Утиліта telnet

Telnet - мережний протокол для реалізації текстового інтерфейсу по мережі. Назва "telnet" має також утиліта, що реалізує клієнтську частину протоколу. Історично telnet служив для дистанційного доступу до інтерфейсу командного рядка операційних систем. Протокол telnet може використовуватися для виконання налагодження інших протоколів на основі транспорту TCP.

Утиліта telnet підтримує наступні команди:

• 
  Close – закриття поточного підключення.
  
• 
  Display – відображення параметрів операції.
  
• 
  Open – підключення до сайту.
  
• 
  Quit – вихід з telnet.
  
• 
  Set – установлення параметрів.
  
• 
  Send – відправлення рядка на сервер.
  
• 
  Status – вивід відомостей про поточний стан.
  
• 
  Unset – скидання параметрів.
  

Для цього виконаємо наступну послідовність дій:

1. 
   Запуск утиліти telnet
   
2. 
   Установлення з'єднання з веб-сервером за допомогою команди:
   
3. 
   open ім'я_хоста 80
   
4. 
   Формування запиту клієнта
   
5. 
   Одержання відповіді сервера
   

1. 
   Установлюємо з'єднання:
   
2. 
   open localhost 80
   

3. 
   Формуємо рядок стану запиту клієнта:
   
4. 
   GET HTTP://LOCALHOST/PERLCALC.HTML HTTP/1.0
   

5. 
   Одержуємо відповідь сервера:
   

Видно, що відповідь веб-сервера localhost містить рядок стану (з кодом успішного завершення 200), полючи заголовка (Server, Date, Content-type і ін.) і тіло, що містить HTML код запитаного клієнтом документа http://localhost/perlcalc.html.