Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році



Сторінка5/9
Дата конвертації09.03.2018
Розмір2.05 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема: Немає кращої землі, ніж та, що зветься рідним краєм.
(урок у
9-му класі)
Мета: виховувати почуття патріотизму, любові до рідного краю; розвивати 
вміння самостійно аналізувати факти; збагатити інформацією про 
невідомі сторінки з історії, літератури, мистецтва
Кіровоградщини.
Обладнання: мультимедійне слайд-шоу, зображення символів Кіровоградської
області, книжкова виставка «Стежками рідного краю».

Хід уроку

Учитель. Дорогі діти! Ось і ще одні канікули пролетіли на крилах теплого і ласкавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці. Кожен наступний клас – це новий щабель вашого фізичного, розумового і морального зростання. Основним вихователем кожного з вас будете ви самі, адже без самовиховання неможливе втілення в життя високих ідеалів. Йдеться про патріотизм, любов до рідного краю, – глибоку, щиру, не на словах, а на ділі.

1-й учень.

Рідна земле моя,


Я листок твій зелений,
Пісня в шелесті трав,
Промінь сонця в росі…
2-й учень.

Скільки світлих доріг 


Ти для мене відкрила
До високих зірок,
У широкі поля,
У мені твоя кров,
У мені твоя сила,
Найдорожча з усіх
Рідна земле моя.

Учитель. Наша рідна земля – це батьківський поріг, рідна школа, місце, в якому ви народились та зростаєте. Для нас з вами, це Кіровоградщина – благодатний край. Наш урок присвячений славній даті – 75- річчю утворення Кіровоградської області.
З нагоди славного ювілею наші краєзнавці підготували усний журнал «Кіровоградщина»

Візитка області

Герб

У червоному щиті золотий степовий (скіфський) орел із повернутою вправо головою; над щитом прямокутна синя хоругва з жовтим тризубом, оздоблена по периметру жовтою лиштвою й охоплена декоративними гілками; обабіч щит, обрамований золотим колоссям, знизу — дубовим листям, перевитими синьою стрічкою, закріпленою знизу золотим сувоєм, на стрічці подано золотими літерами девіз: «З добром до людей».

Значення символіки

Орел вважається символом мужності та великодушності, проникливості та справедливості, сили і влади. У дохристиянських уявленнях співвідноситься з небом і світлом (сонцем). У християнській символіці передає ідею вічності праведного життя. В обох випадках знак орла є емблемою духовності. Золотий орел у символах Кіровоградської області символізує рідну землю, спадковість від минулих поколінь та духовне відродження нащадків.

Синя хоругва з тризубом вказує на належність області до України. Золоте пшеничне колосся підкреслює багатство хліборобського краю, золоте дубове листя — могутність і витривалість. Синій, жовтий і червоний (малиновий у прапорі) кольори підкреслюють давні козацькі традиції краю та багатство землі степової України.

Прапор Кіровоградської області затверджений рішеннями Кіровоградської обласної ради від 29 липня 1998 року № 24 та 23 жовтня 1998 року № 38. Являє собою прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, що складається з двох вертикальних рівновеликих смуг: малинової та жовтої, на малиновій смузі — зображення жовтого орла, що становить 2/3 висоти полотнища.

Зображення орла в геральдиці вважається символом мужності та великодушності, проникливості та справедливості, сили і влади, у дохристиянських уявленнях співвідноситься з небом і світлом (сонцем), а в християнській символіці передає ідею вічності праведного життя. В обох випадках знак орла — емблема, що символізує рідну землю, спадковість її від пращурів, духовне відродження нащадків.

Золото (жовтий колір) символізує багатство, справедливість, великодушність;малиновий — гідність, силу, могутність.

Автори прапора області — В. Є. Кривенко і К. В. Шляховий.

Сторінка 1-ша – географічна.

Кіровоградська область розташована в центрі України, між Дніпром та Південним Бугом, в південній частині Придніпровської височини. Територія її становить 24,6 тис. км2, що складає 4,1% від території усієї території України. Територія суші складає 97 % від загальної площі.

Кіровоградщина являє собою підвищену хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею річкових долин, ярів і балок.

Клімат області помірно-континентальний, теплий. Середньорічна температура повітря 7-8 0С. Зима мало снігова, м'яка з частими відлигами. Середньомісячна температура найхолоднішого періоду зими (січень-лютий) по області мінус 5-8 0С. При різких змінах температур взимку на території області часто виникають тумани, ожеледь.

Річна кількість опадів розподіляється нерівномірно. Найбільша їх кількість випадає в теплий період року (квітень-жовтень). Середньорічна кількість опадів по області 470-510 мм/рік. Сніг випадає кожну зиму, але сніговий покрив утримується недовго.

Протягом року на території області спостерігаються сильні вітри більше 


15 м/сек. Бурі та урагани до 25-30 м/с характерні для осінньо-літнього періоду.

Ґрунтовий покрив на території області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного лісостепу і представлений більш, ніж 50 відмінами ґрунтів. Ґрунти мають високу родючість. В північній частині області переважають чорноземи потужні мало гумусні й середньо гумусні із вмістом гумусу відповідно 5% та трохи більше 5,5 %. Для південно-західних районів найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо та мало гумусні, а в південній частині - чорноземи звичайні неглибокі мало гумусні та малопотужні. За механічним складом ґрунти північних районів - важко суглинкові, південних - легкосуглинкові, а в Придніпров'ї - легко та середньо суглинкові.

Наявністю в межах області докембрійського щита зумовлене багатство та різноманітність мінеральних ресурсів. В надрах області розвідано 31 вид корисних копалин, відкрито 390 родовищ, з яких розробляється 71. Мінерально-сировинна база складається з паливно-енергетичної сировини (уранова руда, буре вугілля, горючі сланці), сировини для металургійної промисловості (залізна руда, металічний нікель та кобальт), будівельної сировини (червоні, рожеві та сірі граніти, піски, цегельна сировина тощо), підземних вод, графіту та інші.

На території краю протікає 438 річок, нараховується 1074 річечок та струмочків загальною довжиною відповідно 5558 і 2595 км, збудовано 2185 ставків і 85 водосховищ. Переважають так звані малі річки. Найбільші ріки області – Інгулець, Тясмин, Інгул, Синюха, Велика Вись, Чорний Ташлик і Ятрань належать до басейнів Дніпра та Південного Бугу.

Кіровоградщині властиві такі небезпечні погодні явища, як сильні зливи, грози, градобій, ожеледь, паводки, штормові вітри, пилові бурі та суховії, і негативні природні процеси: зсуви, вітрова та водна ерозія, переробка берегів Кременчуцького водосховища, яроутворення.

Сторінка 2-га – історична.

Кіровоградщина! Постійно пульсуюче середохрестя України з життєдайними артеріями Дніпра, Інгульця, Інгулу, Синюхи та Південного Бугу. Географічне диво, що поєднало у собі чарівливі кручі дніпровського узбережжя, таємничі нетрі Чорного лісу, золоті лани Поінгулля, яблуневий розмай Східного Поділля. Священний Екзампай, потайник державної бронзи, Степова Еллада!

Перші люди на території сучасної Кіровоградщини з’явилися дуже давно. Племена давніх мисливців, скотарів та землеробів у ході історичного поступу та законів природи безперервно змінювали один одного на цій не завжди гостинній землі. Про найдавніші віхи історії краю свідчать численні викопні пам’ятки, відкриті археологами.

Взагалі, Кіровоградська земля багата розгаданими і нерозкритими ще таємницями, це наче непрочитана книга, що терпляче чекає на свого мудрого і дбайливого читача. Літера за літерою, рядок за рядком вітчизняні науковці старанно і наполегливо вчитуються у загадкову і, безперечно, багату історію українського степового краю.

Перший крок у вітчизняних наукових дослідженнях археологічних пам’яток краю було зроблено у 1763 році, коли за наказом останнього командира Нової Сербії генерал-поручика О.П.Мельгунова в урочищі Кучерові Байраки (тепер – у Знам’янському районі) розкопали скіфський курган під назвою Лита Могила (початок VI століття до нової ери).

Найдавнішим з відомих за своєю назвою народів, чиє перебування (з XI століття до нової ери) на території Кіровоградщини зафіксоване істориками, були кіммерійці.

До Великої Скіфії як окрема її область входила земля скіфів-орачів, що лежала у межиріччі Дністра і Дніпра. На південь від території скіфів-орачів між Гіпанісом (Південним Бугом) і Борисфеном (Дніпром) простягалася земля алазонів. На межі цих двох народів знаходилася загадкова місцина Ексампей (Екзампай), яку греки називали Священними Шляхами, бо саме тут був загальноскіфський сакральний центр, де сходилися шляхи з усіх країв Великої Скіфії. Давньогрецький історик Геродот записав, що в Ексампеї стояв велетенський казан, відлитий за наказом царя Аріанта з наміром своєрідного перепису населення – кожний підвладний йому скіф мав принести по наконечнику стріли, з яких і був відлитий пам’ятник величі й могутності скіфської держави та її володаря. Місцевість Екзампай займала вододіл Чорного Ташлика та Мертвоводу, вершина якого з позначкою 269 метрів над рівнем моря знаходиться біля села Вільні Луки Кропивницької сільради Новоукраїнського району області. Це узвишшя серед степів і було центром скіфського Космосу, де ніби-то стояв священний казан Аріанта. Сакральний центр співпадав з географічним центром Великої Скіфії, описаної Геродотом як тетрагон, що майже вписується у межі сучасної України. Не випадково, що й географічний центр нашої держави (за однією з методик його визначення) знаходиться біля селища Добровеличківки – центром сусіднього з Новоукраїнським району. Очевидно, Екзампай – найдавніша назва нинішньої Кіровоградщини.

У III столітті до нової ери скіфські народи були підкорені й асимільовані войовничими племенами сарматів. Виникла нова держава – Сарматія, котра відігравала важливу роль на міжнародній арені античного світу.

У першій половині III століття нової ери сарматські завойовники повторили долю скіфів, будучи підкореними племенами готів. Готія була розгромлена азійськими племенами гунів.

Найвизначніша археологічна пам’ятка VII-VIII століть знайдена на Кіровоградщині біля села Глодоси Новоукраїнського району – знаменитий Глодоський скарб, поховання, за деякими висновками, слов’янського багатого і знатного вождя з великою кількістю срібних і золотих речей.

У 30-х роках XII століття північна окраїна сучасної Кіровоградщини належала до Київського удільного князівства. Але основна її територія перебувала у складі Половецьких земель, які об’єднав у єдину державу знаменитий хан Кончак.

У першій половині XIII століття князівські міжусобиці стали фатальними для руської землі: монголо-татарські завойовники розбили розрізнені війська руських князів, на території від Дунаю на заході до Обі та Сирдар’ї на сході постала одна з наймогутніших імперій світової історії – Золота Орда на чолі з ханом Батиєм.

У 1362 році Київська земля на правах автономного удільного князівства ввійшла до складу Великого Литовського князівства – єдиної на той час сили, спроможної протистояти зростаючій могутності Золотої Орди. Ординці не хотіли миритися з втратою, але у битві при Синіх Водах, де 1363 року полчища трьох ординських ханів зіткнулися з литовсько-руським військом, очолюваним князем Ольгердом, потерпіли поразку і до складу Литви відійшла більша частина Поділля. 1370 року великим князем Ольгердом було приєднане й південне Поділля. Якщо поглянути на сучасну карту, литовсько-ординський кордон у межах Кіровоградської області проходив по ледь вигнутій лінії Вільшанка – Світловодськ.

У 1440 році Київське удільне князівство, в якому тоді перебувала північно-східна окраїна нинішньої Кіровоградської області, було відновлено у складі Литви, а у 1471 році здобуло статус Київського воєводства Великого Князівства Литовського.

Утворене 1449 року внаслідок розпаду Золотої Орди Кримське ханство, претендуючи на ординську спадщину, поступово прибрало литовські причорноморські володіння. В 1478 році кримські татари визнали себе підвладними султанській Туреччині, що значно посилило їхні військові потужності. З XVI століття тут, у степах так званого Дикого Поля, почали селитися козаки – український військовий і селянський люд, який переходив на вільні землі, щоб позбутися зростаючого феодального гніту польсько-литовських магнатів. Козацька колонізація краю відбувалася в умовах жорстокої боротьби з татарсько-турецькими суперниками.

Сумнозвісний Чорний шлях, котрим користувалися кримські татари для грабіжницьких набігів на Правобережну Україну, йшов із півдня і повертав на захід між верхів’ями Інгульця і Тясмину (тепер території Знам’янського та Олександрівського районів). Уже в XVII столітті на Чорному шляху стояв польсько-козацький форпост Верблюжка, який запобігав несподіваності татарських нападів на українські села.

З початком Визвольної війни 1648-1654 років полум’я козацьких повстань знищило польську адміністрацію і на українських землях був запроваджений полковий адміністративно-територіальний устрій.

Чимало населених пунктів Кіровоградської області пов’язані з козацькою славою. Село Торговиця було центром Торговицького козацького полку (1669-1674), Крилов і Власівка – сотенними містечками Миргородського полку.

Деякі населені пункти Кіровоградщини виникли на місцях козацьких і чернецьких промислів – рибних ловів, пасік тощо. Це переважно села, розташовані у смузі лісів Чути і Чорного, де мав пасіку і Богдан Хмельницький. Пам’ять про володіння останнього ще довгий час зберігалася у назвах балки Богданки і Хмелевих байраків, де згодом, у часи масового заселення краю, постали села Богданівка і Хмельове (нині відповідно – Знам’янского та Маловисківського районів).

Внаслідок невдалих спроб одного з найтрагічніших українських гетьманів Юрія Хмельницького продовжувати державотворчу справу свого великого батька (Слободищенський трактат 17 жовтня 1660 року) правобережні полки знову потрапили під владу королівської Польщі.

«Вічний мир» між Польським королівством і Московським царством, підписаний у Москві 6 травня 1686 року, підтвердив умови Андрусівської угоди стосовно Правобережної України і закріпив входження Лівобережної України і Запоріжжя до складу Московської держави.

14 травня 1709 року за підтримку козаками переходу гетьмана Івана Мазепи на бік Карла XII згідно з наказом Петра І була ліквідована Запорозька Січ. Тим самим Москва втратила важливого союзника у протистоянні Порті й 1711 року програла чергову турецьку війну. Внаслідок цього Запорозькі землі втратилися на користь Туреччини, що було обумовлено договором від 5 квітня 1712 та затверджено 13 квітня 1713 року. Таким чином територія краю, за винятком Брацлавської та Київської частин, підпала під владу Османської імперії.

Бєлградським мирним договором 18 вересня 1739 року, ратифікованим у Константинополі (Стамбулі) 28 грудня того ж року, запорозькі землі були повернуті до складу Росії. Ще до початку цієї війни, у березні 1734 року, запорозьке козацтво (депутація Олешківської Січі) отримало від російської імператриці Анни Іоаннівни дозвіл на відновлення Запорозької Січі. З ентузіазмом відбудовників козаки заснували Нову Січ, яка після війни була розділена на паланки (округи). Треба зазначити, що до січових паланок потрапила тільки південна окраїна території теперішньої Кіровоградщини, основна її частина контролювалася малоросійськими полками Гетьманщини та російськими військами.

24 грудня 1751 року, вийшов указ імператриці Єлизавети Петрівни «О принятии в подданство Сербов, желающих поселиться в России и служить особыми полками, о назначении на границе со стороны Турецкой выгодных мест к поселению; об определении жалованья по окладу Гусарских полков конным, а пешим оклада полков пехотных, и о подчинении оных полков Военной Коллегии». З цієї дати починається історія військо-поселенської області, названої за етнічною ознакою основного ядра переселенців Новою Сербією. Заснована імператрицею для оборони південних рубежів від нападів турків і кримських татар, Нова Сербія являла собою ряд захищених шанцями (земляними укріпленнями) поселень і охоплювала територію між річками Синюхою та Дніпром, на півночі була обмежена польським кордоном, який проходив по річках Великій Висі та Тясмину, на півдні – прямою лінією від гирла річки Кагарлика (притоки річки Синюхи) до гирла Омельника (притоки Дніпра).

Новосербські поселенці були вихідцями з так званого Військового кордону – вузької смуги землі на південній окраїні Угорського королівства, що входило до складу Австрійської імперії. Вибір Єлизавети пав на сербів не випадково – серби і хорвати з кінця XV століття охороняли кордон з Турецькою імперією, першими приймали удари численних ворожих вторгнень, віками накопичували досвід аванпостної служби та ненависть до ісламських агресорів.

Російський уряд швидко порозумівся зі зневаженими внаслідок угорсько-австрійської домінанти сербами – останні потребували поваги до своїх звичаїв і віри, обіцяних в одновірний православній Росії. Російська імперія у свою чергу мала потребу в охороні прикордонних земель. Контролювання цієї території запорожцями, яке здійснювалося головним чином пікетами (по-козацькі – бекетами), вже не відповідало тогочасним потребам, козаки ж не хотіли міняти уклад свого життя на поселенський. Тому ідея посилити прикордонну службу сербськими граничарами була доречною.

Етнічний склад переселенців був дуже різноманітний – серби, волохи, молдавани, чорногорці, македонці, боснійці, герцоговинці, далматинці, болгари, угорці, навіть записані сербами українці. Але всіх їх об’єднувала одна віра та надія на кращу долю на новому місці.

У другій половині XV століття ці терени стали частиною земель, на яких виникло Запорізьке козацтво. Пізніше, впродовж майже трьох століть, територія області здебільшого входила до земель «Вольностей Війська Запорізького». Перша битва Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. під Жовтими Водами відбулася саме на території сучасної Кіровоградщини.

У середині XVIII століття розпочалось активне заселення краю вихідцями з Росії, Сербії, Болгарії. У 1752 році було адміністративно засновано Нову Сербію, а в 1754 році — фортецю Святої Єлисавети, що згодом з форштадтами стала Єлисаветградом (сучасний Кіровоград) — центром повіту Херсонської губернії.

З відміною військових поселень в середині XIX ст. економіка краю розвивалась інтенсивніше. У 1868—1869 рр. залізниця з'єднала Єлисаветград з Одесою і Кременчуком, через три роки — Харковом і Миколаєвом. Розвитку набули підприємства переробної та харчової промисловості.

Що почалася світова війна, що пішли за нею революція і громадянська війна істотно відбилися на житті регіону. Протягом декількох років Єлисаветград, Бобринець, Олександрія та Знам'янка потрапляли під владу Білої та Червоної армій. У 1924 р. місто Єлисаветград був перейменований в місто Зінов'єв, у 1934 р. - до міста Кірово. У 1939 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР було затверджено подання Президії Верховної Ради УРСР про утворення Кіровоградської області з центром у місті Кірове з перейменуванням його до Кіровограда.

Сторінка 3- тя.
Соціальний та економічний розвиток області

Область нараховує 23 адміністративні райони, з них - 2 райони у місті Кіровограді, а також 12 міст, з яких 4 обласного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1021 сільський населений пункт. Розвиненими містами з промисловим виробництвом, крім обласного центру, є міста обласного підпорядкування Олександрія і Світловодськ, а також великі залізничні вузли Знам'янка і Помічна.

Населення області складає 1053,1 тис. чоловік. Середня густота населення – 42,8 чол. на км2. Міське населення - 644,3 тис. чол. (61,2 %), сільське – 408,8тис.чол. (38,8 %). В області живуть представники майже 30 національностей. Українці складають 90,1 %, росіяни - 7,5 %, представники інших національностей - 2,4 %.

Область розташована в центрі України, між Дніпром та Південним Бугом, в південній частині Придніпровської височини. Територія її становить 24,6 тис. км2, що складає 4,1% від території усієї території України. Територія суші складає 97 % від загальної площі.

Кіровоградщина являє собою підвищену хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею річкових долин, ярів і балок. З інтенсивною господарською діяльністю пов'язане виникнення техногенних форм рельєфу – кар'єрів, вуглерозрізів, гребель, курганів, штучних зрошувальних систем, які порушують природну рівновагу в екосистемах та активізують негативні природні процеси – ерозію, зсуви, підтоплення, заболочення.

Грунтовий покрив на території області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного лісостепу і представлений більш, ніж 50 відмінами грунтів. Грунти мають високу родючість. В північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні й середньогумусні із вмістом гумусу відповідно 5% та трохи більше 5,5 %. Для південно-західних районів найбільш поширеними грунтами є чорноземи звичайні, середньо та малогумусні, а в південній частині - чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та малопотужні. За механічним складом грунти північних районів - важкосуглинкові, південних - легкосуглинкові, а в Придніпров'ї - легко- та середньосуглинкові.

Загальна площа території області складає 2458,8 тис. га., з них 2040,7 тис. га, або 83,0 % займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння земель.

У структурі сільськоспугідь рілля складає 86,4 %, багаторічні насадження – 1,3%, сіножаті – 1,2%, пасовища – 11,1%. Розораність земель становить 74,0%.

Загальна площа земель лісового фонду області складає 144,6 тис. га, з них вкритих лісом – 132,3 тис. га. Фактична лісистість території області (7,2%) є недостатньою. Щорічно в області створюється близько 1 тис.га лісових культур. Загальний запас деревини в лісах Кіровоградщини становить 19,0 млн. м³. Постійними лісокористувачами щорічно заготовляється 4,7- 48,0 тис. м³ деревини.

Промисловість є однією із найважливійших структурних ланок економіки області, яка забезпечує 21,3% валової доданої вартості (ВДВ), яка створюється в області, та 3,1% ВДВ України.

Промисловий комплекс охоплює 11 провідних галузей: добувна промисловість – 6,4%; переробна промисловість – 76,5%, (виробництво харчових продуктів, напоїв – 35,0%; легка промисловість – 0,3%; обробленне деревяни та виробництво виробів з деревини, крім меблів – 0,6%; лелюлозно – паперове виробництво, видавнича діяльність – 0,5%, хімічна промисловість – 3,3%, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукція – 4,5%, металургійне виробництво та виробництво металевих виробів – 12,6%; машинобудування – 17,8%), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 17,1%.

На товарному ринку України область займає провідні позиції по виробництву графіту, гірського воску, буровугільних брикетів, мостових електричних кранів, продукції харчової промисловості: м'ясо-молочних продуктів, цукру, олії та інших.

В галузевій структурі сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого складає 75,4%. Основні культури, які вирощуються на території області: зернові (озима пшениця, ячмінь, кукурудза на зерно, гречка); зерно-бобові (горох); технічні культури (соняшник, цукровий буряк). Садівництво представлене вирощуванням яблук, груш, слив, вишні та ягід.

В області налічується понад 4,5 тис. сільськогосподарських підприємств, у т. ч. 2,5 тис. фермерських господарств. Усього працює 145,8 тис. чол.

Область має розвинуту транспортну мережу. Транзитні перевезення здійснюються на напрямку Донбас - Карпати. На Одеському напрямку залізничні колії пов'язують найважливіші промислові та сільськогосподарські південні та центральні райони України. Довжина доріг державного значення складає 732,1 км. Територією області проходять 9 міжнародних автомагістралей, 4 газопроводи та 2 нафтопродуктопроводи.

Учитель. Де ще є у світі така земля – квітуча, солов’їна, барвінкова, з ясними зорями , як наша рідна сторона.

1-й учень

Я все люблю в своїм краю:


Криницю, звідки воду п’ю,
Та повні гомону ліси,
Та дзвони срібної роси…


2-й учень

Я все люблю в своїм краю:


Найбільше – матінку свою,
Ласкаву радісну,єдину…
Люблю, як сонце, Батьківщину.

Учитель. Саме цими словами Миколи Сингаївського я хочу розпочати 
інтелектуальну гру «Що я знаю про рідний край?»

1-й тур. Розминка.

1.У якому році було засноване м. Кіровоград?
2.Скільки районів налічує Кіровоградська область?
3.Які давні назви м. Кіровограду?

4.З якими областями межує Кіровоградська область? (Миколаївська, Віницька, Черкаська, Дніпропетровська, Черкаська, Полтавська, Одеська)


5.Які ви знаєте річки на території Кіровоградської області?(Дніпро, Інгул, Синюха,Тясмин, і тд)

6.Які найдавніші народи проживали на території нашої області? (Скіфи)

7. Що зображено на гербу нашої області?Що він символізує?
8. В честь якої імператриці було назване наше місто?

9. Який вид транспорту зявився в 1887 році вперше в Україні в Єлисаветграді?



2-й тур «Моя чудова сторона»
1. Де знаходиться географічний центр Європи?

2. З якою метою була побудована фортеця Святої Єлисавети?

3. Хто заснував Хутір Надію?

4. Якому гетьману збудовано пам’ятник на одній із площ міста Кіровограда?

5.Який найбільший дендрологічний парк знаходиться на території нашої області?
3 тур. «Знамениті імена»

Впізнай героя за трьома підказками.

1. Український драматург, Хутір Надія,Сто тисяч.(І.Карпенко - Карий)

2. Музична школа, музей, піаніно.(Нейтгауз)

3.Червона Зірка, сільськогосподарське машинобудування, сівалки.( Брати Ельворті)

4. Вчитель, с.Павлиш, письменник.(В.Сухомлинський)



1-й учень. Шануйтеся, любі! Любіть Україну!
Хай ваша цікавість, допитливість щира
Додасть вам надії, любові і віри,
Бо наше минуле – святе, незабутнє,
Це шлях у прийдешнє, це шлях у майбутнє…



Компаніченко Я.М., вчитель

англійської мови

Созонівського НВК



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconМетодичні рекомендації до організації та проведення Першого уроку у 2013-2014 навчальному році Чернігів 2013
Тарас Шевченко – совість України, її душа І оберіг (до 200-річчя від дня народження) : методичні рекомендації до організації та проведення...
Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку у старшій школі у 2013-2014 навчальному році черкаси 2013

Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconМетодичні рекомендації щодо проведення у навчальних закладах міста Донецька першого уроку в 2013 2014 навчальному році На виконання Указу Президента України

Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconМетодичні рекомендації щодо проведення першого уроку в 2014-2015 навчальному році

Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку у 013-2014 навчальному році для учнів 5- класів

Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconМетодичні рекомендації для проведення в навчальних закладах області Першого уроку у 2014/2015 навчальному році на тему «Україна єдина країна»

Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку, присвяченого 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
М. В. Остроградського направляє методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­– 2013 навчальному році, присвяченого...
Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку, присвяченого 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
М. В. Остроградського направляє методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­– 2013 навчальному році, присвяченого...
Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconКіровоградщині – 75 Розробки уроків І позакласних заходів для проведення Першого уроку в 2013/2014 навчальному році

Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році iconМетодичні рекомендації щодо проведення Дня Знань І першого уроку в 2007 2008 навчальному році Друкується за рішенням вченої ради Кіровоградського



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка