Хід уроку
1. Організаційний момент
2. Мотивація навчальної діяльності.
Щоб повернути життя на краще в нашій країні, необхідно якомога більше знати про свою рідну землю, село чи місто, в якому ви живете, район і область в цілому, любити і охороняти природу свого краю, знати природні умови і ресурси свого краю, як розвивається економіка і які заходи здійснюються для задоволення духовних і матеріальних потреб ваших земляків, готувати себе до роботи в одній з її галузей. Тому сьогоднішнє засідання «круглого столу» буде присвячене майбутньому ювілею нашої області. У цьому нам допоможуть «наукові спеціалісти», які вивчали Кіровоградську область.
3. Проведення круглого столу
Учитель:
Письменники, поети оспівують Кіровоградщину як степову перлину України, що пролягла від Дніпра на сході і до Південного Бугу на заході.
У віддалені геологічні епохи в цих краях про степ мало що нагадувало. Археологи зробили багато цікавих знахідок. Найзначніші з них: багатошарова пізньопалеолітична стоянка і поселення трипільської культури біля села Володимирівки Новоархангельського району, Чорноліське городище раннього залізного віку поблизу села Богданівки Знам'янського району, поселення мідного віку біля села Деріївки Онуфріївського району та інші.
Десь у кінці другого і на початку першого тисячоліття до н. е. в цих краях вели землеробсько-скотарське господарство племена кіммерійців. Пізніше гуляли по безмежному степу скіфи... Лише могили тих часів стоять, як німі свідки минулого.
Шуміли вітри історії, розвивалося людство, з'являлися нові племена. З утворенням давньоруської держави виникають міста і поселення біля Києва; степи ж нинішньої Кіровоградської області заселялися мало. Причиною того були відсутність могутніх військових укріплень, монголо-татарська навала, грабіжницькі наскоки Кримського ханства.
Бідні люди терпіли від численних визискувачів, їх грабували чужинці. У боротьбі народних мас проти феодально-кріпосницького і національного гніту в XV—XVI столітті виникло козацтво, а територія сучасної Кіровоградської області майже вся була сферою впливу Запорізької Січі. Мчали тутешніми степами хоробрі запорізькі козаки, тікали від них турецькі поневолювачі, переможними маршами йшли тут російські війська.
Славною сторінкою увійшла в історію українського народу визвольна боротьба під проводом Богдана Хмельницького, в якій взяло участь і населення території сучасної Кіровоградщини.
Резиденція Богдана Хмельницького містилася в Чигирині (він входив раніше до складу Кіровоградської області), а знаменита битва під Жовтими Водами відбулася 6 (16) травня 1648 року на межі теперішніх Кіровоградської і Дніпропетровської областей.
Широкий відгомін на території нинішньої Кіровоградської області знайшла народна війна проти шведських загарбників в 1708—1709 рр. Тут велася смілива партизанська боротьба.
З посиленням гніту відбувалося дальше загострення класових суперечностей і посилення антикріпосницької боротьби селян. У 30-х—60-х роках XVIII ст. на Правобережній Україні розгорнувся визвольний гайдамацький рух. Гайдамацькі загони збирались і формувались у Чорному лісі (у верхів'ях річки Інгул). Очолював їх хоробрий, популярний у народі Гнат Голий.
3 метою придушення визвольної боротьби, охорони південних кордонів Російської імперії і розширення земельних володінь імператриця Єлизавета Петрівна підписала 11 січня 1752 року указ, а 18 червня 1754 року відбулася урочиста закладка кріпості святої Єлизавети. З того часу почалося інтенсивне заселення території нинішньої Кіровоградської області.
Заселявся край спочатку в основному сербами, які під керівництвом полковника Хорвата вийшли з Австрії, що й зумовило назву— Нова Сербія.
На околиці кріпості селилися також греки, молдавани, втікачі й старообрядці з Польщі та з Чернігівської губернії. До Нової Сербії входив і слобідський козачий полк, командиром якого на той час був полковник Адабаш.
Наявність військової кріпості дещо стримувала антикріпосницькі виступи. І все ж північну територію нинішньої Кіровоградської області в 60-х роках XVIII століття охопив вогонь Коліївщини. На чолі повстанських загонів стояли Максим Залізняк, батько якого жив у с. Олексіївці Бобринецького району, та уродженець с. Цвітного Олександрівського району Семен Неживий.
Маючи велике стратегічне значення, кріпость привертала увагу високопоставлених державних осіб. У різні часи тут побували О. В. Суворов, М. І. Кутузов, відомий хірург М. І. Пирогов. З Єлисаветградського саду возив фрукти своїй покровительниці Катерині II князь Потьомкін. Особи імператорського двору і сам імператор часто приїздили в міста Єлисаветград, Олександрію, Нову Прагу на військові огляди і паради.
З середини XIX ст. Єлисаветград став одним з найрозвиненіших торгових і промислових центрів Півдня України. А після реформи 1861 р. на території краю виникають ринки робочої сили й нові підприємства.
У 1868-1869 роках залізниця з'єднала Єлисаветград та Олександрію з Одесою й Кременчуком, а через три роки - з Харковом і Миколаєвом, що дало початок станціям Знам'янка і Долинська та відіграло значну роль у розвитку Олександрівки.
Наприкінці XIX - початку XX ст. в багатьох населених пунктах виникають підприємства переважно переробної промисловості. Найбільш бурхливими темпами розвивається Єлисаветград. Тут засновуються підприємства з випуску сільськогосподарського знаряддя, найзначнішим з яких став завод Ельворті. Розвивається торгівля, банківська справа, будуються телеграф (1868), телефон (1892), водогін (1893), трамвайна лінія (1897).
Єлисаветград кінця XIX - поч. XX ст. має славу міста з високим рівнем розвитку освіти, музичної та театральної культури. На території краю діяли аматорські гуртки, що дали початок українській професійній трупі, заснованій Марком Кропивницьким восени 1882 року. До цього успіху були причетні також І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський,
М. Садовська-Барілотті, М. Заньковецька.
Значний внесок у суспільне життя краю зробили українські діячі Д. Пильчиков, М. Федоровський, Софія та Олександр Русови, О. Михалевич, М. Левитський.
Славу українського національного відродження підхопили і продовжили громадські діячі: меценат, видавець Є. Чикаленко, поет Є. Маланюк, політичний діяч і письменник В. Винниченко, письменники Ю. Яновський, І. Микитенко, актори Г. Юра, І. Мар'яненко.
На межі ХІХ-ХХ століть у Єлисаветграді навчалися відомі в майбутньому філософи Д. Чижевський, А. Шпір, богослов Г. Флоровський, письменники та поети А. Тарковський, Я. Івашкевич, Дон-Амінадо, вчені світового рівня І. Тамм, Б. Завадовський, М. Гомберг, А. Окснер.
З навчальних закладів краю вийшло ціле сузір'я композиторів, музикантів, співаків і художників: К. Шимановський, Г. Нейгауз, К. Ерделі, Ю. Мейтус, Л. Балановська, В. Канделакі, М. Гришко, О. Осмьоркін, Ф. Козачинський, І. Похітонов, О. Фойницький, П. Оссовський, а також один з фундаторів російської вокальної школи Йосип Петров.
У період революції і громадянської війни територія сучасної Кіровоградської області стала ареною боротьби політичних та військових сил: австрійсько-німецької окупації, військ УНР, повстанських загонів Григор'єва, Махна, білогвардійців та більшовиків. Останнім вдалося остаточно встановити радянську владу у вересні 1920 року.
У роки Великої Вітчизняної війни Кіровоградська область була окупована з 6 липня 1941 року до 22 березня 1944 року. Фашисти знищували мирних громадян, влаштували концентраційні табори в Адабаші, Кіровограді, Олександрії, Павлиші, Терновій Балці.
Підпільним обкомом і 31 райкомами партії організовано 5 партизанських загонів і 29 диверсійних груп.
Звільнення області-розпочалося наприкінці вересня 1943 р. форсуванням Дніпра військами II-ПІ Українських фронтів і завершилося 21 березня 1944 р. звільненням смт. Вільшанка.
У роки Другої світової війни Кіровоградщина втратила 92 860 чоловік, а в оборонних та наступальних боях загинуло 152 155 чоловік. Майже 400 визволителів області удостоєні звання Героя Радянського Союзу, серед них 135 кіровоградців, а Олексій Мазуренко і Петро Кошовий стали двічі Героями Радянського Союзу.
Втрати основних фондів народногосподарського комплексу області у цей період склали близько 100 мільйонів карбованців.
За п'ять років був досягнутий довоєнний рівень економіки.
У 1958 році Кіровоградську область було нагороджено орденом Леніна.
А тепер своїми знаннями поділяться «наукові спеціалісти», які вивчали різні аспекти нашої області.
Учень 1:
Кіровоградську область утворено 10 січня 1939 року. Площа території області становить 24,6 тис. км2, тобто Кіровоградщина займає 4,07 % території держави. За територією область посідає 11-те місце серед областей України.
Розташована Кіровоградщина в центральній частині України, у межиріччі Дніпра та Південного Бугу. На півночі межує з Черкаською, на північному сході - з Полтавською, на сході й південному сході - з Дніпропетровською, на півдні - з Миколаївською, на південному заході - з Одеською, на заході - з Вінницькою областями.
В Добровеличківському районі (за сто кілометрів на захід від Кіровограда) знаходиться географічний центр України.
Протяжність області з півночі на південь - майже 150 км, зі сходу на захід - понад 300 км.
Крайні точки Кіровоградщини розташовані поблизу таких населених пунктів: північна - смт Власівка, південна - с. Юр'ївки Веселівської сільської ради Бобринецького району, західна - с. Котовки Гайворонського району, східна - с. Куцеволівки Онуфріївського району.
Відстань від Кіровограда до Києва залізницею - 392 км, шосейними дорогами - 317 км.
Сприятливими факторами географічного розташування області є безпосереднє сусідство з розвинутими в промисловому відношенні Придніпров'ям і Донбасом, наявність густої мережі транзитних залізниць та автомагістралей, газопроводів та нафтопроводів, вихід до Дніпра (пристань у Світловодську). Кіровоградщина лежить у межах двох фізико-географічних зон - лісостепової і степової (більша частина). Агрокліматичні та агроґрунтові умови області сприятливі для розвитку сільського господарства.
В області - 21 район, 12 міст, у т. ч. 4 обласного та 8 районного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1015 сільських населених пунктів.
Учень 2:
Символи області: герб та прапор
Опис герба
У червоному полі золотий степовий орел.
Опис прапора
Прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, що складається з двох вертикальних рівновеликих смут: малинової та жовтої. На малиновій смузі - зображення жовтого орла, що займає 2/3 висоти полотнища.
Пояснення символіки
Центральною фігурою герба Кіровоградщини є скіфський степовий орел - один з найдавніших (кінець VII - початок VI ст. до н. е.) зразків орлиної символіки, знайдених недалеко від Кіровограда при розкопках Мельгуновського кургану в 1763 році. Зображення орла в геральдиці вважається символом мужності та великодушності, проникливості та справедливості, сили і влади. У дохристиянських уявленнях співвідноситься з небом і світлом (сонцем). У християнській символіці передає ідею вічності праведного життя. В обох випадках знак орла - емблема духовності. У скіфів орел був символом бога Папая, пов'язувався з культом батька, батьківської землі, батьківщини. Він компонується в овал, що повторює модель всесвіту та вічного круговороту життя. Золотий орел у гербі Кіровоградщини символізує рідну землю, спадковість її від пращурів, духовне відродження нащадків. В оздобленні щита - прямокутна синя хоругва з жовтим тризубом, облямована по периметру жовтою лиштвою й охоплена декоративними гілками; щит обабіч обрамований золотим колоссям, знизу дубовим листям, перевитим синьою стрічкою, закріпленою знизу золотим сувоєм; на стрічці золотий девіз «З добром до людей». Синя хоругва з жовтим державним тризубом вказує на належність області до України. Золоте пшеничне колосся в оздобленні герба підкреслює багатство хліборобського краю, золоте дубове листя - могутність і витривалість. Колористичне вирішення: синій, червоний (малиновий), золотий (жовтий) кольори підкреслюють давні козацькі традиції та багатство землі степової України. У прапорі повторюються кольори та центральна фігура герба - степовий орел.
Затверджено в 1998 році. Автори символіки: В. Є. Кривенко, В. І. Сибірцев, К. В. Шляховий.
Учень 3:
Населення Кіровоградської області на 1.01.2012 р. (за оцінкою) становило 1004,0 тис. чол. (приблизно 2 % населення України). Для порівняння станом на 5 грудня 2001 року, за уточненими даними Всеукраїнського перепису, на Кіровоградщині мешкало 1133,1 тис. осіб, що свідчить про процеси депопуляції.
На 1 км2 припадає 40,81 осіб при 80 чол. на 1 км2 в Україні (дані на 01.01.2012 р.). Найменша густота населення (дані на 01.01.2005 р.) у Світловодському (14 осіб/км2), Устинівському (17 осіб/км2), Компаніївському (18 осіб/км2) та Новгородківському (19 осіб/км2) районах. Найгустіше заселені Гайворонський (62 особи/км2) та Маловисківський (43 особи/км2) райони.
Міське населення становить 60,6 % населення області. Обласна система міських поселень сформована слабко. Серед них переважають малі міста. Найбільші міста: Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Знам'янка. Сільське населення становить 39,4 % від усього населення Кіровоградщини.
В області мешкають представники понад 30 національностей. У національному складі населення області переважають українці (90,1 %). Живуть також росіяни (7,5 %), білоруси, молдовани, євреї та ін.
Учень 4:
У геоструктурному відношенні територія області лежить у межах центральної частини Українського кристалічного щита - Кіровоградського тектонічного блоку і Білоцерківсько-Одеського тектонічного блоку. Кристалічний фундамент утворений протерозойськими метаморфізованими породами (гранітами, гнейсами, сланцями). Осадочний чохол потужністю від кількох до 150 м залягає на денудаційній поверхні фундаменту.
Область лежить у межах Придніпровської височини. Поверхня її - хвиляста рівнина заввишки 150-250 м (найвища точка - 269 м - у верхів'ї р. Чорний Ташлик, мінімальна -39 м - у заплаві Інгулу). Характерне чергування вододільних них долин. Льодовик вкривав північну частину Кіровоград-щини.
Річкові долини та балки добре вироблені. У місцях, де на поверхню виходять кристалічні породи Українського щита, вони мають скельні круті схили, спостерігається чергування розширених ділянок (ширина 2-3 км) та вузьких каньйоно-подібних; у річищах трапляються перекати і пороги.
Учень 5:
Клімат Кіровоградської області помірно континентальний. Територією області з південного заходу на північний схід проходить смуга високого атмосферного тиску (вісь Воєйкова), на півночі від якої переважають вологі повітряні маси, що їх приносять західні вітри з Атлантичного океану, на півдні - континентальні повітряні маси.
Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, сухе.
Середньорічна температура повітря в області становить 7,7-8,4 °С тепла.
Річна амплітуда коливання температури повітря сягає 70-75 °С.
Середньорічна кількість опадів становить 499-582 мм. Максимальна кількість їх випадає у теплий період року (близько 70 %). Річна кількість опадів на півночі 420-470 мм, на півдні - 400-430 мм. Найбільше випадає опадів в липні 57-85 мм, а найменше в березні 27-34 мм.
Інколи спостерігаються сильні зливи. Середньорічна відносна вологість повітря становить 73-76 відсотків.
Північно-західна та північна частини області лежать у недостатньо вологій, але теплій агрокліматичній зоні, південна і східна - у посушливій і дуже теплій.
Учень 6:
Річки Кіровоградщини належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу.
Усього в області 438 річок загальною довжиною 5 558 км, у т. ч. довжиною понад 10 км - 120, понад 25 км - 45. Є ще 1 074 річечки і струмочки загальною довжиною 2 595 км.
На північно-східній межі протікає Дніпро (його основні притоки Цибульник, Інгулець), на південно-західній - Південний Буг (його притоки Інгул, Синюха, Синиця).
Річки рівнинного типу, мають широкі долини, що звужуються в місцях виходів кристалічних порід. На північному сході Кіровоградщину омивають Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища, у межах області створено багато водосховищ (у т. ч. Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське, Тернівське, Кіровоградське, Олександрійське, Інгуло-Кам'янське) і ставків. Збудовано водовід Дніпро (від Світловодська)-Кіровоград.
Учень 7:
У ґрунтовому покриві переважають чорноземи, в північній частині поширені глибокі та опідзолені, в південній частині - звичайні середньогумусні й малогумусні чорноземи. Є також сірі лісові, болотні та ін. ґрунти.
Область відзначається багатством земельних ресурсів, значною природною родючістю ґрунтів.
Понад 76 % степової і понад 70 % лісостепової частин області займають орні землі. Природна степова рослинність (типчак, тимофіївка степова, зрідка ковила, тонконіг лучний, тонконіг вузьколистий, пирій повзучий, стоколос, а також волошка, молочай, ромашка, конюшина, гвоздика, шавлія, сокирки, цикорій тощо) збереглася на невеликих ділянках по схилах річкових долин та балок, на узліссях. У заплавах річок поширена лучна і болотна рослинність (очерет, рогіз, осока, жовтець, щавель кінський, подорожник тощо).
Фауна області представлена тваринами лісу і степу (64 види ссавців, 280 – птахів, 59 - риб, 11 - земноводних, 13 - плазунів).
Учень 8:
Надра Кіровоградщини багаті на корисні копалини. Тут залягають значні поклади бурого вугілля (частина Дніпровського буровугільного басейну) - розвідано понад ЗО родовищ. Є родовища горючих сланців (Бовтиське родовище горючих сланців), торфу. На сході області - поклади залізної руди, у т. ч. залізистих кварцитів (Криворізький залізорудний басейн), на Прибужжі - нікелево-хромових руд, а також графіту (Заваллівське родовище графіту). Поширені різні будівельні матеріали (сірий і рожевий граніт, габро, лабрадорит, кварцит, мергель, вогнетривкі й цегельно-черепичні глини, каолін, пісковики, будівельні і скляні піски тощо), трепел, амфіболіти. Виявлено джерела мінеральних вод. У цілому область добре забезпечена мінерально-сировинними ресурсами, особливо будівельними матеріалами.
Обдасть має надзвичайно потужний земельно-ресурсний потенціал. Із 2459 тис. га території області 2 042 тис. га (83,96%) займають сільськогосподарські угіддя, у тому числі ріллі - 1 765 тис. га (72,96%), 172 тис. га (7,96%) - лісові землі, 76 тис. га (3,96%) - землі під водою, 169 тис. га (7,96%) - інші угіддя.
Учень 9:
Екологічна ситуація в області протягом останніх років у цілому залишалася стабільною.
Кіровоградщина має досить розчленовану територію. Наявні негативні природні процеси: зсуви, розвиток ерозійних процесів, переробка берегів Кременчуцького водосховища, яроутворення. Згідно з кадастром в області зареєстровано 82 зсуви площею близько 400 га, на яких знаходяться 49 населених пунктів.
Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного Лісостепу до північного Степу і має досить високу родючість. Однак понад 300 тис. га сільськогосподарських угідь є слабко- та середньокислими.
Земельний фонд Кіровоградської області складає 2 458,8 тис. га, 83,96% загальної площі займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння земель.
Поступово проходить зміна в структурі сільськогосподарських земель: зменшення ріллі, пасовищ, багаторічних насаджень та збільшення земель лісового фонду, заказників та заповідних урочищ. Скорочення площ орних земель пояснюється тим, що землі, які розташовані на крутосхилах, виведені в пасовища, сіножаті, під залуження, консервацію та заліснення.
У зв'язку з майже повним виведенням зі структури посівних площ гороху, сої, сочевиці, зменшенням посівів люцерни, еспарцету, буркуна, конюшини, зменшенням внесення органічних добрив у ґрунті знижується вміст гумусу.
Учень 10:
За структурою економіки Кіровоградська область є аграрно-індустріальним регіоном.
Питома вага області у випуску продукції (робіт) в Україні становить 1,4 %, вона забезпечує 1,6 % загальної валової доданої вартості держави.
У структурі обсягів промислового виробництва провідне місце посідають харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів (32,6 %), машинобудування (27,3 %), добувна промисловість (11,3 %).
Кіровоградщина - це край хліборобів. Основну частину у валовому доході області дають трудівники сільськогосподарського виробництва.
Усього в області налічується 760 тис. власників землі й землекористувачів.
Основними землекористувачами є сільськогосподарські підприємства, на умовах оренди у користуванні яких знаходиться 1 099 тис. га землі (45 %).
Вигідне географічне розташування Кіровоградської області сприяло розвитку її транспортної мережі.
Експлуатаційна довжина залізниць загального користування становить 936,9 км (з яких електрифіковано - 602 км). Вони зв'язують найважливіші промислові та сільськогосподарські райони Півдня з Південним Заходом і Центром України. Найважливіші залізничні напрямки: Київ –Дніпропетровськ, Харків-Одеса, Київ-Херсон, Знам'янка-Миколаїв, міжнародні напрямки: Знам'янка-Москва, Дніпропетровськ-Санкт-Петербург, Адлер-Кишинів, Кишинів-Саратов, Сімферополь-Мінськ, Сімферополь-Полоцьк.
Десять автомагістралей зв'язують Україну з державами СНД та Центральної і Південної Європи. Густота автомобільних шляхів становить 249 км на 1 000 км2. Через область проходять магістралі Київ-Одеса, Кіровоград-Миколаїв, Київ-Луганськ-Ізварино, Харків-Одеса, Полтава-Кишинів.
Авіаційні перевезення здійснюються авіакомпанією ВАТ «Кіровоградські авіалінії» та міжнародними авіаційними компаніями «УРГА» і «Чайка».
Трубопровідний транспорт представлений двома магістралями. З півночі на південь проходить нафтопровід, а через незначну територію на півночі області - газопровід «Союз».
Учень 11:
У вищих навчальних закладах Кіровоградщини працюють 449 кандидатів наук, доцентів (Кіровоградський державний технічний університет - 177, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка - 231, Державна льотна академія України - 41), 53 доктори наук, професори (Кіровоградський державний технічний університет - 19, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка - 31, Державна льотна академія України - 3).
Науково-досдідно-конструкторські і проектні розробки з найважливіших напрямків науково-технічного прогресу здійснюються у 17 наукових установах і організаціях області. Серед них:
-
Кіровоградський державний технічний університет, який працює над створенням нових і удосконаленням робочих органів посівних і ґрунтообробних машин і механізмів, обладнання, засобів автоматизації і механізації виробництва тощо;
-
Державна льотна академія України, яка займається дослідженнями з проблем людського фактора і професійної підготовки спеціалістів;
-
Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція здійснює свої розробки у 5 напрямках: землеробство, рослинництво, кормовиробництво, тваринництво і механізація;
-
ВАТ «Відеотехніка» працює над науковими розробками у галузі технічних засобів і обладнання для розвитку телебачення і радіомовлення, створює і поставляє технічне устаткування для телецентрів України і країн СНД;
-
акціонерні товариства завод «Автоштамп» і «Червона Зірка» розробляють і виготовляють нові види сільгосптехніки та обладнання для переробки сільськогосподарської продукції.
Перша школа в Єлисаветграді була створена у 1763 році для дітей офіцерів. У 1788-1797-х pp. діяла одна з найперших у Російській імперії хірургічна школа. У 1863 р. заснована Златопільська гімназія (нинішній Новомиргород). У 1867 р. в Єлисаветграді відкрите ремісничо-грамотне училище, яке утримувалося на кошти благодійників. Відомими були офіцерське кавалерійське та духовне училища. На початку XX ст. (за неповними даними 1908 р.) на території сучасної Кіровоградщини налічувалося 337 шкіл різного підпорядкування та 135 церковнопарафіяльних шкіл, у яких навчалося близько 50 тис. дітей. Крім того, функціонували приватні пансіони, недільні й народні школи, єврейські хедери.
Учень 12:
«Степовою перлиною» України часто називають Кіровоградщину. Обрамлені лісосмугами неозорі лани золотавої пшениці, неквапливі тихоплинні ріки й джерела кришталевої води. Шовкові косиці ковили, пахуче повітря, закучерявлені рясними вербами ставки, що у надвечір'ї хвилюють рибалок сплесками риби. Чепурні села у садках. Невеликі ліси і переліски у долинах річок...
Так виглядає мальовнича кіровоградська земля, розташована у центральній частині України. Саме тут, в околицях селища Добровеличківка, знаходиться географічний центр нашої держави - це місце відмічене символічним пам'ятним знаком.
Ще в сиву давнину на теренах нинішньої Кіровоградщини вирувало життя. Майже сім тисяч років тому тут процвітала одна з найдавніших землеробських цивілізацій кам'яного віку - трипільська, що ввійшла в історію людства під назвою «культури мальованої кераміки».
Стражами піднялись у безкраїх степах свідки стародавньої історії - близько 500 пам'яток скіфського часу. Колекція скіфських баб є найбільшою в Україні.
Територія області була помітним осередком формування і розвитку українського козацтва, тереном його славних перемог, місцем розташування найдавніших козацьких зимівників, перших козацьких слобід поміж Гетьманщиною і Диким полем. Височать козацькі хрести в степах Кіровоградщини, із покоління в покоління передаються легенди та перекази про перемоги на Жовтих та Синіх Водах... У селах та містах установлені пам'ятні знаки на честь лицарів-захисників рідної землі. В обласному центрі відкрито пам'ятник Богдану Хмельницькому, зі славетним ім'ям якого пов'язана наша історія. У день Покрови Пресвятої Богородиці на козацьких землях щороку відзначається обласне козацьке свято.
Важливою віхою у розвитку краю було будівництво у 1754 р. фортеці Святої Єлизавети. Вона дала початок місту, яке на довгі роки стало центром цивільного життя краю. У фортеці заснована перша на території України друкарня цивільного шрифту, існувала медико-хірургічна школа. У Кіровограді збереглися земляні укріплення і будівлі військового призначення - фортеці, палацовий корпус, Грецька, Преображенська та Покровська церкви. Центральна частина міста - суцільний архітектурний ансамбль, створений блискучими майстрами стилізації, архітекторами Я. Паученком та О. Люшневським наприкінці XIX - на початку XX ст.
Єлисаветградщині судилося стати «театральною Меккою» України. З середини ХІХ ст. тут набув поширення аматорський театральний рух, який оформився восени 1882 р. у першу професійну українську трупу. З цього і починається історія театру корифеїв, спадкоємцем якого є нині Кіровоградський обласний український музично-драматичний театр ім. Марка Кропивницького. У будинку, де жив «батько українського театру», діє меморіальний музей Марка Кропивницького. Будинок, що належав акторській сім'ї Тобілевичів, займає міський літературний музей ім. Івана Тобілевича (Карпенка-Карого). Поблизу обласного центру знаходиться заповідник-музей «Хутір Надія». Цей чарівний куточок слугував творчою лабораторією видатному українському драматургові. Головною окрасою хутора є меморіальні дуби, посаджені Марком Кропивницьким, Марією Заньковецькою, Миколою Садовським та іншими видатними діячами української культури. Щорічно тут проводиться Всеукраїнське театральне свято «Вересневі самоцвіти».
Кіровоградський обласний краєзнавчий музей має у своєму зібранні понад 80 тис. предметів, що відображають історію краю від найдавніших часів до сьогодення. У 1994 р. музей успадкував колекцію відомого збирача старожитностей Олександра Ільїна, у якій - шедеври іконопису і сакрального мистецтва ХУІ-ХІХ ст., твори живопису, скульптури, меблі різних епох і стилів.
У Кіровограді у нещодавно відреставрованому приміщенні колишнього Пасажу (1897 р.) діє один із найкращих художніх музеїв України. Тут представлені зібрання, що охоплюють цінні твори живопису, графіки, скульптури, прикладного мистецтва від найдавніших часів до наших днів, а також дивовижний експонат, аналога якому немає в світі, - так звана мисливська хоругва на оленячих рогах.
Нині історико-культурний фонд області складається із 4 734 пам'яток археології, історії та мистецтва.
«Степ чим далі, тим ставав чарівнішим» - ці слова з гоголівського «Тараса Бульби», мабуть, спадали на думку кожному, хто подорожував нашим краєм. Степ - різноманітний, барвистий, несподіваний, живий і... таємничий. Немов оаза в пустелі - Чорний ліс із озером, у якому, за легендами, «немає дна», а на його берегах, як стверджують учені, збереглися реліктові рослини.
Рукотворні дива - дендрологічний парк «Веселі Боковеньки» та Онуфріївський дендропарк, де зібрані сотні видів рослин, у тому числі й рідкісні.
А кілька років тому під охорону взято ландшафтний заповідник «Монастирище», який, на думку багатьох, заслуговує на те, аби стати світовою сенсацією. Місцеві старожили переповідають, що гранітний останець у річищі Інгулу є дуже давньою культовою спорудою, від якої збереглися жертовники, символічні знаки та культові каміння.
Найбільш романтичною та чистою рікою краю є Синюха, назва якої походить від кольору її води. її мальовничі береги та урочище «Сині Води» привертають увагу істориків, археологів, туристів, адже саме тут у 1362 р. відбулася Синьоводська битва, яка поклала початок визволенню українських земель від монголо-татарських завойовників.
На березі сивого Дніпра, біля Кременчуцького водосховища, розкинулося місто Світловодськ. Тут усе втішає око відпочиваючих: і сині далі рукотворного моря, і ліси, і пейзажі островів, і міські вулиці з розкішними фруктовими та декоративними деревами. Віддаленість великих промислових підприємств створює чудові умови для відпочинку.
Помірно теплий клімат, наявність мінеральних і радонових вод, неповторних природних і рукотворних пам'яток створюють сприятливі умови для відпочинку та лікування.
Рекреаційні можливості Кіровоградщини забезпечують санаторно-курортні та оздоровчі заклади різних форм власності.
В області працює 37 туристичних підприємств, гостям пропонують свої послуги готелі, кемпінги, мотелі, санаторії, дитячі оздоровчі табори, ресторани, кафе, казино, дискотеки, театр, філармонія.
Кіровоградщина з її історичним минулим, з різноманітними неповторними ландшафтами і найголовніше, гостинними людьми має всі передумови, щоб успішно розвивати туризм, в тому числі й зелений.
-
Перегляд відеофільму «Перлина степу».
Як варіант, виступ останнього учня можна замінити переглядом відеофільму «Перлина степу», який можна замовити в КОІППО
ім. В. Сухомлинського.
5. Підсумкове узагальнення.
А на закінчення нашого круглого столу, пропоную вам розгадати кросворд «Кіровоградщина»:
-
Назва, яку отримав наш обласний центр в 1939 році.
-
Річка, що протікає через обласний центр.
-
Газ, який виділяється з тріщин кристалічного щита і негативно впливає на здоров’я людей.
-
Одне з найбільших в світі родовищ горючих сланців, що виникло в сиву давнину на території нашої області в результаті падіння метеорита або виверження вулкану.
-
Політичний діяч і письменник, ім’я якого носить педагогічний університет та проспект в обласному центрі.
-
Найбільш поширений тип ґрунту Кіровоградської області.
-
Вид корисних копалин (червоного, рожевого чи сірого кольорів), що експортувався до Японії, Німеччини, Москви, Ленінграду (Санкт-Петербургу).
-
Футбольна команда Кіровограда.
-
Найбільше промислове підприємство області, що виготовляє сільськогосподарську техніку.
-
Найбільша річка України, що протікає по території нашої області.
-
Скорочена назва кристалічної тектонічної структури, на якій розташована більша частина нашої області.
-
Перша назва нашого міста.
-
Один з найбільших залізничних вузлів України, що знаходиться в Кіровоградській області.
-
Найбільше село в Кіровоградському районі.
-
|
|
|
К
|
і
|
р
|
о
|
в
|
о
|
г
|
р
|
а
|
д
|
|
|
І
|
н
|
г
|
у
|
л
|
|
|
|
|
Р
|
а
|
д
|
о
|
н
|
|
|
Б
|
О
|
в
|
т
|
и
|
ш
|
с
|
ь
|
к
|
е
|
|
|
|
В
|
и
|
н
|
н
|
и
|
ч
|
е
|
н
|
к
|
о
|
|
Ч
|
О
|
р
|
н
|
о
|
з
|
е
|
м
|
|
|
|
Г
|
р
|
а
|
н
|
і
|
т
|
|
|
З
|
і
|
Р
|
к
|
а
|
|
|
Ч
|
е
|
р
|
в
|
о
|
н
|
А
|
|
З
|
і
|
р
|
к
|
а
|
|
|
|
|
Д
|
н
|
і
|
п
|
р
|
о
|
|
|
У
|
К
|
Щ
|
|
|
Є
|
л
|
И
|
з
|
а
|
в
|
е
|
т
|
г
|
р
|
а
|
д
|
|
З
|
Н
|
а
|
м’
|
я
|
н
|
к
|
а
|
|
|
А
|
д
|
ж
|
а
|
м
|
к
|
а
|
|
|
К
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Р
|
|
|
|
|
|
|
|
О
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Г
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Р
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Д
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Щ
|
|
|
|
И
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Н
|
|
’
|
|
|
|
|
|
|
|
А
|
|
|
|
|
|
|
Феденко С.М., класний керівник 11 класу Бережинської ЗШ І-ІІІ ст.
Поділіться з Вашими друзьями: |