Методичні рекомендації до проведення першого уроку у 2013-2014 навчальному році

Щоб повернути життя на краще в нашій країні, необхідно якомога більше знати про свою рідну землю, село чи місто, в якому ви живете, район і область в цілому, любити і охо­роняти природу свого краю, знати природні умови і ресурси свого краю, як розвивається економіка і які заходи здійснюються для задо­волення духовних і матеріальних потреб ваших земляків, готувати себе до роботи в одній з її галузей. Тому сьогоднішнє засідання «круглого столу» буде присвячене майбутньому ювілею нашої області. У цьому нам допоможуть «наукові спеціалісти», які вивчали Кіровоградську область.

Письменники, поети оспівують Кіровоградщину як степову перлину України, що пролягла від Дніпра на сході і до Півден­ного Бугу на заході.

У віддалені геологічні епохи в цих краях про степ мало що нагадувало. Археологи зробили багато цікавих знахідок. Найзначніші з них: багатошарова пізньопалеолітична стоянка і поселення трипільської культури біля села Володимирівки Новоархангельського району, Чорноліське городище раннього залізного віку поблизу села Богданівки Знам'янського району, поселення мідного віку біля села Деріївки Онуфріївського району та інші.

Десь у кінці другого і на початку першого тисячоліття до н. е. в цих краях вели землеробсько-скотарське господарство племена кіммерійців. Пізніше гуляли по безмежному степу скіфи... Лише мо­гили тих часів стоять, як німі свідки минулого.

Шуміли вітри історії, розвивалося людство, з'являлися нові племена. З утворенням давньоруської держави виникають міста і поселення біля Києва; степи ж нинішньої Кіровоградської області заселялися мало. Причиною того були відсутність могутніх військових укріплень, монголо-татарська навала, грабіжницькі наскоки Кримського ханства.

Бідні люди терпіли від численних визискувачів, їх грабували чужинці. У боротьбі народних мас проти феодально-кріпосницького і національного гніту в XV—XVI столітті виникло козацтво, а територія сучасної Кіровоградської області майже вся була сферою впливу Запорізької Січі. Мчали тутешніми степами хоробрі запорізькі козаки, тікали від них турецькі поневолювачі, перемож­ними маршами йшли тут російські війська.

Славною сторінкою увійшла в історію українського народу визвольна боротьба під проводом Богдана Хмельницького, в якій взяло участь і населення території сучасної Кіровоградщини.

Резиденція Богдана Хмельницького містилася в Чигирині (він входив раніше до складу Кіровоградської області), а знаменита битва під Жовтими Водами відбулася 6 (16) травня 1648 ро­ку на межі теперішніх Кіровоградської і Дніпропетровської областей.

Широкий відгомін на території нинішньої Кіровоградської області знайшла народна війна проти шведських загарбників в 1708—1709 рр. Тут велася смілива партизанська боротьба.

З посиленням гніту відбувалося дальше загострення класових суперечностей і посилення антикріпосницької боротьби селян. У 30-х—60-х роках XVIII ст. на Правобережній Україні розгорнувся визвольний гайдамацький рух. Гайдамацькі загони збирались і формувались у Чорному лісі (у верхів'ях річки Інгул). Очолював їх хоробрий, популярний у народі Гнат Голий.

3 метою придушення визвольної боротьби, охорони південних кордонів Російської імперії і розширення земельних володінь імпе­ратриця Єлизавета Петрівна підписала 11 січня 1752 року указ, а 18 червня 1754 року відбулася урочиста закладка кріпості святої Єлизавети. З того часу почалося інтенсивне заселення території нинішньої Кіровоградської області.

Заселявся край спочатку в основному сербами, які під керівниц­твом полковника Хорвата вийшли з Австрії, що й зумовило назву— Нова Сербія.

На околиці кріпості селилися також греки, молдавани, втікачі й старообрядці з Польщі та з Чернігівської губернії. До Нової Сербії входив і слобідський козачий полк, командиром якого на той час був полковник Адабаш.

Наявність військової кріпості дещо стримувала антикріпосницькі виступи. І все ж північну територію нинішньої Кіровоградської області в 60-х роках XVIII століття охопив вогонь Коліївщини. На чолі повстанських загонів стояли Максим Залізняк, батько якого жив у с. Олексіївці Бобринецького району, та уродженець с. Цвіт­ного Олександрівського району Семен Неживий.

Маючи велике стратегічне значення, кріпость привертала увагу високопоставлених державних осіб. У різні часи тут побували О. В. Суворов, М. І. Кутузов, відомий хірург М. І. Пирогов. З Єлисаветградського саду возив фрукти своїй покровительниці Катерині II князь Потьомкін. Особи імператорського двору і сам імператор часто приїздили в міста Єлисаветград, Олександрію, Нову Прагу на військові огляди і паради.

З середини XIX ст. Єлисаветград став одним з найрозви­неніших торгових і промислових центрів Півдня України. А після реформи 1861 р. на території краю виникають ринки робочої сили й нові підприємства.

У 1868-1869 роках залізниця з'єднала Єлисаветград та Олександрію з Одесою й Кременчуком, а через три ро­ки - з Харковом і Миколаєвом, що дало початок станціям Знам'янка і Долинська та відіграло значну роль у розвитку Олександрівки.

Наприкінці XIX - початку XX ст. в багатьох населених пунктах виникають підприємства переважно переробної промисловості. Найбільш бурхливими темпами розвиваєть­ся Єлисаветград. Тут засновуються підприємства з випуску сільськогосподарського знаряддя, найзначнішим з яких став завод Ельворті. Розвивається торгівля, банківська справа, будуються телеграф (1868), телефон (1892), водогін (1893), трамвайна лінія (1897).

Єлисаветград кінця XIX - поч. XX ст. має славу міста з ви­соким рівнем розвитку освіти, музичної та театральної куль­тури. На території краю діяли аматорські гуртки, що дали початок українській професійній трупі, заснованій Марком Кропивницьким восени 1882 року. До цього успіху були при­четні також І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський,

М. Садовська-Барілотті, М. Заньковецька.

Значний внесок у суспільне життя краю зробили україн­ські діячі Д. Пильчиков, М. Федоровський, Софія та Олександр Русови, О. Михалевич, М. Левитський.

Славу українського національного відродження під­хопили і продовжили громадські діячі: меценат, видавець Є. Чикаленко, поет Є. Маланюк, політичний діяч і письмен­ник В. Винниченко, письменники Ю. Яновський, І. Микитенко, актори Г. Юра, І. Мар'яненко.

На межі ХІХ-ХХ століть у Єлисаветграді навчалися відомі в майбутньому філософи Д. Чижевський, А. Шпір, богослов Г. Флоровський, письменники та поети А. Тарковський, Я. Івашкевич, Дон-Амінадо, вчені світового рівня І. Тамм, Б. Завадовський, М. Гомберг, А. Окснер.

З навчальних закладів краю вийшло ціле сузір'я композиторів, музикантів, співаків і художників: К. Шимановський, Г. Нейгауз, К. Ерделі, Ю. Мейтус, Л. Балановська, В. Канделакі, М. Гришко, О. Осмьоркін, Ф. Козачинський, І. Похітонов, О. Фойницький, П. Оссовський, а також один з фундаторів російської вокальної школи Йосип Петров.

У період революції і громадянської війни територія сучасної Кіровоград­ської області стала ареною боротьби політичних та військових сил: австрійсько-німецької окупації, військ УНР, повстанських загонів Григор'єва, Махна, білогвардійців та більшовиків. Останнім вдалося остаточно встановити радян­ську владу у вересні 1920 року.

У роки Великої Вітчизняної війни Кіровоградська область була окупована з 6 липня 1941 року до 22 березня 1944 року. Фашисти знищували мирних гро­мадян, влаштували концентраційні табори в Адабаші, Кіровограді, Олександрії, Павлиші, Терновій Балці.

Підпільним обкомом і 31 райкомами партії організовано 5 партизанських загонів і 29 диверсійних груп.

Звільнення області-розпочалося наприкінці вересня 1943 р. форсуванням Дніпра військами II-ПІ Українських фронтів і завершилося 21 березня 1944 р. звільненням смт. Вільшанка.

У роки Другої світової війни Кіровоградщина втратила 92 860 чоловік, а в оборонних та наступальних боях загинуло 152 155 чоловік. Майже 400 визволителів області удостоєні звання Героя Радянського Союзу, серед них 135 кіровоградців, а Олексій Мазуренко і Петро Кошовий стали двічі Героями Радянського Союзу.

Втрати основних фондів народногосподарського комплексу області у цей період склали близько 100 мільйонів карбованців.

За п'ять років був досягнутий довоєнний рівень економіки.

У 1958 році Кіровоградську область було нагороджено орденом Леніна.

А тепер своїми знаннями поділяться «наукові спеціалісти», які вивчали різні аспекти нашої області.

Учень 1:

Кіровоградську область утворено 10 січня 1939 року. Площа території області становить 24,6 тис. км², тобто Кіровоградщина займає 4,07 % території держави. За територією область посідає 11-те місце серед областей України.

Розташована Кіровоградщина в центральній частині України, у межиріччі Дніпра та Південного Бугу. На півночі межує з Черкаською, на північному сході - з Полтавською, на сході й південному сході - з Дніпропетровською, на півд­ні - з Миколаївською, на південному заході - з Одеською, на заході - з Вінницькою областями.

В Добровеличківському районі (за сто кілометрів на захід від Кіровограда) знаходиться географічний центр України.

Протяжність області з півночі на південь - майже 150 км, зі сходу на захід - понад 300 км.

Крайні точки Кіровоградщини розташовані поблизу та­ких населених пунктів: північна - смт Власівка, південна - с. Юр'ївки Веселівської сільської ради Бобринецького ра­йону, західна - с. Котовки Гайворонського району, східна - с. Куцеволівки Онуфріївського району.

Відстань від Кіровограда до Києва залізницею - 392 км, шосейними дорогами - 317 км.

Сприятливими факторами географічного розташування області є безпосереднє сусідство з розвинутими в промисло­вому відношенні Придніпров'ям і Донбасом, наявність густої мережі транзитних залізниць та автомагістралей, газопро­водів та нафтопроводів, вихід до Дніпра (пристань у Світловодську). Кіровоградщина лежить у межах двох фізико-гео­графічних зон - лісостепової і степової (більша частина). Агрокліматичні та агроґрунтові умови області сприятливі для розвитку сільського господарства.

В області - 21 район, 12 міст, у т. ч. 4 обласного та 8 район­ного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1015 сіль­ських населених пунктів.

Учень 2:

Символи області: герб та прапор

Опис герба

У червоному полі золотий степовий орел.

Прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, що складається з двох вертикальних рівновеликих смут: мали­нової та жовтої. На малиновій смузі - зображення жовтого орла, що займає 2/3 висоти полотнища.

Центральною фігурою герба Кіровоградщини є скіфський степовий орел - один з найдавніших (кінець VII - початок VI ст. до н. е.) зразків орлиної символіки, знайдених недалеко від Кіровограда при розкопках Мельгуновського кургану в 1763 році. Зображення орла в геральдиці вважається симво­лом мужності та великодушності, проникливості та справед­ливості, сили і влади. У дохристиянських уявленнях співвід­носиться з небом і світлом (сонцем). У християнській симво­ліці передає ідею вічності праведного життя. В обох випадках знак орла - емблема духовності. У скіфів орел був символом бога Папая, пов'язувався з культом батька, батьківської землі, батьківщини. Він компонується в овал, що повторює модель всесвіту та вічного круговороту життя. Золотий орел у гербі Кіровоградщини символізує рідну землю, спадковість її від пращурів, духовне відродження нащадків. В оздобленні щита - прямокутна синя хоругва з жовтим тризубом, облямована по периметру жовтою лиштвою й охоплена декоративними гілками; щит обабіч обрамований золотим колоссям, знизу дубовим листям, перевитим синьою стрічкою, закріпленою знизу золотим сувоєм; на стрічці золотий девіз «З добром до людей». Синя хоругва з жовтим державним тризубом вказує на належність області до України. Золоте пшеничне колос­ся в оздобленні герба підкреслює багатство хліборобського краю, золоте дубове листя - могутність і витривалість. Коло­ристичне вирішення: синій, червоний (малиновий), золотий (жовтий) кольори підкреслюють давні козацькі традиції та багатство землі степової України. У прапорі повторюються кольори та центральна фігура герба - степовий орел.

Затверджено в 1998 році. Автори символіки: В. Є. Кривен­ко, В. І. Сибірцев, К. В. Шляховий.

Учень 3:

Населення Кіровоградської області на 1.01.2012 р. (за оцінкою) становило 1004,0 тис. чол. (приблизно 2 % населення України). Для порівняння станом на 5 грудня 2001 року, за уточненими даними Всеукраїнського перепису, на Кіровоградщині мешкало 1133,1 тис. осіб, що свідчить про процеси депопуляції.

На 1 км² припадає 40,81 осіб при 80 чол. на 1 км² в Україні (дані на 01.01.2012 р.). Найменша густота населення (дані на 01.01.2005 р.) у Світловодському (14 осіб/км²), Устинівському (17 осіб/км²), Компаніївському (18 осіб/км²) та Новгородківському (19 осіб/км²) районах. Найгустіше за­селені Гайворонський (62 особи/км²) та Маловисківський (43 особи/км²) райони.

Міське населення становить 60,6 % населення області. Об­ласна система міських поселень сформована слабко. Серед них переважають малі міста. Найбільші міста: Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Знам'янка. Сільське населення становить 39,4 % від усього населення Кіровоградщини.

В області мешкають представники понад 30 національ­ностей. У національному складі населення області переважа­ють українці (90,1 %). Живуть також росіяни (7,5 %), білоруси, молдовани, євреї та ін.

Учень 4:

У геоструктурному відношенні територія області лежить у межах центральної частини Українського кристалічного щита - Кіровоградського тектонічного блоку і Білоцерківсько-Одеського тектонічного блоку. Кристалічний фунда­мент утворений протерозойськими метаморфізованими по­родами (гранітами, гнейсами, сланцями). Осадочний чохол потуж­ністю від кількох до 150 м залягає на денудаційній поверхні фундаменту.

Область лежить у межах Придніпровської височини. По­верхня її - хвиляста рівнина заввишки 150-250 м (найвища точка - 269 м - у верхів'ї р. Чорний Ташлик, мінімальна -39 м - у заплаві Інгулу). Характерне чергування вододільних них долин. Льодовик вкривав північну частину Кіровоград-щини.

Річкові долини та балки добре вироблені. У місцях, де на поверхню виходять кристалічні породи Українського щита, вони мають скельні круті схили, спостерігається чергування розширених ділянок (ширина 2-3 км) та вузьких каньйоно-подібних; у річищах трапляються перекати і пороги.

Клімат Кіровоградської області помірно континенталь­ний. Територією області з південного заходу на північний схід проходить смуга високого атмосферного тиску (вісь Воєйкова), на півночі від якої переважають вологі повітряні маси, що їх приносять західні вітри з Атлантичного океану, на півдні - континентальні повітряні маси.

Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, сухе.

Середньорічна температура повітря в області становить 7,7-8,4 °С тепла.

Річна амплітуда коливання температури повітря сягає 70-75 °С.

Середньорічна кількість опадів становить 499-582 мм. Максимальна кількість їх випадає у теплий період року (близько 70 %). Річна кількість опадів на півночі 420-470 мм, на півдні - 400-430 мм. Найбільше випадає опадів в липні 57-85 мм, а найменше в березні 27-34 мм.

Інколи спостерігаються сильні зливи. Середньорічна відносна вологість повітря становить 73-76 відсотків.

Північно-західна та північна частини області лежать у недостатньо воло­гій, але теплій агрокліматичній зоні, південна і східна - у посушливій і дуже теплій.

Річки Кіровоградщини належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу.

Усього в області 438 річок загальною довжиною 5 558 км, у т. ч. довжиною понад 10 км - 120, понад 25 км - 45. Є ще 1 074 річечки і струмочки загальною довжиною 2 595 км.

На північно-східній межі протікає Дніпро (його основні притоки Цибульник, Інгулець), на південно-західній - Південний Буг (його притоки Інгул, Си­нюха, Синиця).

Річки рівнинного типу, мають широкі долини, що звужуються в місцях ви­ходів кристалічних порід. На північному сході Кіровоградщину омивають Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища, у межах області створено багато водосховищ (у т. ч. Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське, Тернівське, Кіровоградське, Олександрійське, Інгуло-Кам'янське) і ставків. Збудо­вано водовід Дніпро (від Світловодська)-Кіровоград.

Учень 7:

У ґрунтовому покриві переважають чорноземи, в північ­ній частині поширені глибокі та опідзолені, в південній час­тині - звичайні середньогумусні й малогумусні чорноземи. Є також сірі лісові, болотні та ін. ґрунти.

Область відзначається багатством земельних ресурсів, значною природною родючістю ґрунтів.

Понад 76 % степової і понад 70 % лісостепової частин об­ласті займають орні землі. Природна степова рослинність (типчак, тимофіївка степова, зрідка ковила, тонконіг лучний, тонконіг вузьколистий, пирій повзучий, стоколос, а також волошка, молочай, ромашка, конюшина, гвоздика, шавлія, сокирки, цикорій тощо) збереглася на невеликих ділянках по схилах річкових долин та балок, на узліссях. У заплавах річок поширена лучна і болотна рослинність (очерет, рогіз, осока, жовтець, щавель кінський, подорожник тощо).

Фауна області представлена тваринами лісу і степу (64 види ссавців, 280 – птахів, 59 - риб, 11 - земноводних, 13 - плазунів).

Учень 8:

Надра Кіровоградщини багаті на корисні копалини. Тут залягають значні поклади бурого вугілля (частина Дніпров­ського буровугільного басейну) - розвідано понад ЗО родо­вищ. Є родовища горючих сланців (Бовтиське родовище горючих сланців), торфу. На сході області - поклади залізної руди, у т. ч. залізистих кварцитів (Криворізький залізорудний басейн), на Прибужжі - нікелево-хромових руд, а також гра­фіту (Заваллівське родовище графіту). Поширені різні буді­вельні матеріали (сірий і рожевий граніт, габро, лабрадорит, кварцит, мергель, вогнетривкі й цегельно-черепичні глини, каолін, пісковики, будівельні і скляні піски тощо), трепел, амфіболіти. Виявлено джерела мінеральних вод. У цілому об­ласть добре забезпечена мінерально-сировинними ресурса­ми, особливо будівельними матеріалами.

Обдасть має надзвичайно потужний земельно-ресурс­ний потенціал. Із 2459 тис. га території області 2 042 тис. га (83,96%) займають сільськогосподарські угіддя, у тому числі ріллі - 1 765 тис. га (72,96%), 172 тис. га (7,96%) - лісові землі, 76 тис. га (3,96%) - землі під водою, 169 тис. га (7,96%) - інші угіддя.

Учень 9:

Екологічна ситуація в області протягом останніх років у цілому залишалася стабільною.

Кіровоградщина має досить розчленовану територію. Наявні негативні природні процеси: зсуви, розвиток ерозійних процесів, переробка берегів Кременчуцького водосховища, яроутворення. Згідно з кадастром в області за­реєстровано 82 зсуви площею близько 400 га, на яких знаходяться 49 населе­них пунктів.

Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південно­го Лісостепу до північного Степу і має досить високу родючість. Однак понад 300 тис. га сільськогосподарських угідь є слабко- та середньокислими.

Земельний фонд Кіровоградської області складає 2 458,8 тис. га, 83,96% за­гальної площі займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння земель.

Поступово проходить зміна в структурі сільськогосподарських земель: зменшення ріллі, пасовищ, багаторічних насаджень та збільшення земель лісо­вого фонду, заказників та заповідних урочищ. Скорочення площ орних земель пояснюється тим, що землі, які розташовані на крутосхилах, виведені в пасови­ща, сіножаті, під залуження, консервацію та заліснення.

У зв'язку з майже повним виведенням зі структури посівних площ гороху, сої, сочевиці, зменшенням посівів люцерни, еспарцету, буркуна, конюшини, зменшенням внесення органічних добрив у ґрунті знижується вміст гумусу.
Учень 10:

За структурою економіки Кіровоградська область є аграрно-індустріальним регіоном.

Питома вага області у випуску продукції (робіт) в Україні становить 1,4 %, вона забезпечує 1,6 % загальної валової доданої вартості держави.

У структурі обсягів промислового виробництва провідне місце посіда­ють харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів (32,6 %), машинобудування (27,3 %), добувна промисловість (11,3 %).

Кіровоградщина - це край хліборобів. Основну частину у валовому доході області дають трудівники сільськогосподарського виробництва.

Усього в області налічується 760 тис. власників землі й землекористувачів.

Основними землекористувачами є сільськогосподарські підприємства, на умовах оренди у користуванні яких знаходиться 1 099 тис. га землі (45 %).

Вигідне географічне розташування Кіровоградської області сприяло розви­тку її транспортної мережі.

Експлуатаційна довжина залізниць загального користування становить 936,9 км (з яких електрифіковано - 602 км). Вони зв'язують найважливіші промислові та сільськогосподарські райони Півдня з Південним Заходом і Центром України. Найважливіші залізничні напрямки: Київ –Дніпропетровськ, Харків-Одеса, Київ-Херсон, Знам'янка-Миколаїв, міжнародні напрямки: Знам'янка-Москва, Дніпропетровськ-Санкт-Петербург, Адлер-Кишинів, Кишинів-Саратов, Сімферополь-Мінськ, Сімферополь-Полоцьк.

Десять автомагістралей зв'язують Україну з державами СНД та Центральної і Південної Європи. Густота автомобільних шляхів становить 249 км на 1 000 км². Через область проходять магістралі Київ-Одеса, Кіровоград-Миколаїв, Київ-Луганськ-Ізварино, Харків-Одеса, Полтава-Кишинів.

Авіаційні перевезення здійснюються авіакомпанією ВАТ «Кіровоградські авіалінії» та міжнародними авіаційними компаніями «УРГА» і «Чайка».

Трубопровідний транспорт представлений двома магістралями. З півночі на південь проходить нафтопровід, а через незначну територію на півночі облас­ті - газопровід «Союз».

У вищих навчальних закладах Кіровоградщини працюють 449 кандидатів наук, доцентів (Кіровоградський державний технічний університет - 177, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка - 231, Державна льотна академія України - 41), 53 доктори наук, професори (Кіровоградський державний технічний університет - 19, Кірово­градський державний педагогічний університет імені Володимира Винничен­ка - 31, Державна льотна академія України - 3).

Науково-досдідно-конструкторські і проектні розробки з найважливіших напрямків науково-технічного прогресу здійснюються у 17 наукових устано­вах і організаціях області. Серед них:

• 
  Кіровоградський державний технічний університет, який працює над ство­ренням нових і удосконаленням робочих органів посівних і ґрунтообробних машин і механізмів, обладнання, засобів автоматизації і механізації виробни­цтва тощо;
  
• 
  Державна льотна академія України, яка займається дослідженнями з про­блем людського фактора і професійної підготовки спеціалістів;
  
• 
  Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція здійснює свої розробки у 5 напрямках: землеробство, рослинництво, кормовиробни­цтво, тваринництво і механізація;
  
• 
  ВАТ «Відеотехніка» працює над науковими розробками у галузі технічних засобів і обладнання для розвитку телебачення і радіомовлення, створює і по­ставляє технічне устаткування для телецентрів України і країн СНД;
  
• 
  акціонерні товариства завод «Автоштамп» і «Червона Зірка» розробляють і виготовляють нові види сільгосптехніки та обладнання для переробки сіль­ськогосподарської продукції.
  

«Степовою перлиною» України часто називають Кіровоградщину. Обрамле­ні лісосмугами неозорі лани золотавої пшениці, неквапливі тихоплинні ріки й джерела кришталевої води. Шовкові косиці ковили, пахуче повітря, закучеряв­лені рясними вербами ставки, що у надвечір'ї хвилюють рибалок сплесками риби. Чепурні села у садках. Невеликі ліси і переліски у долинах річок...

Так виглядає мальовнича кіровоградська земля, розташована у централь­ній частині України. Саме тут, в околицях селища Добровеличківка, знахо­диться географічний центр нашої держави - це місце відмічене символічним пам'ятним знаком.

Ще в сиву давнину на теренах нинішньої Кіровоградщини вирувало життя. Майже сім тисяч років тому тут процвітала одна з найдавніших землеробських цивілізацій кам'яного віку - трипільська, що ввійшла в історію людства під на­звою «культури мальованої кераміки».

Стражами піднялись у безкраїх степах свідки стародавньої історії - близько 500 пам'яток скіфського часу. Колекція скіфських баб є найбільшою в Україні.

Територія області була помітним осередком формування і розвитку укра­їнського козацтва, тереном його славних перемог, місцем розташування найдавніших козацьких зимівників, перших козацьких слобід поміж Гетьман­щиною і Диким полем. Височать козацькі хрести в степах Кіровоградщини, із покоління в покоління передаються легенди та перекази про перемоги на Жовтих та Синіх Водах... У селах та містах установлені пам'ятні знаки на честь лицарів-захисників рідної землі. В обласному центрі відкрито пам'ятник Бог­дану Хмельницькому, зі славетним ім'ям якого пов'язана наша історія. У день Покрови Пресвятої Богородиці на козацьких землях щороку відзначається об­ласне козацьке свято.

Важливою віхою у розвитку краю було будівництво у 1754 р. фортеці Святої Єлизавети. Вона дала початок місту, яке на довгі роки стало центром цивільно­го життя краю. У фортеці заснована перша на території України друкарня ци­вільного шрифту, існувала медико-хірургічна школа. У Кіровограді збереглися земляні укріплення і будівлі військового призначення - фортеці, палацовий корпус, Грецька, Преображенська та Покровська церкви. Центральна частина міста - суцільний архітектурний ансамбль, створений блискучими майстрами стилізації, архітекторами Я. Паученком та О. Люшневським наприкінці XIX - на початку XX ст.

Єлисаветградщині судилося стати «театральною Меккою» України. З середини ХІХ ст. тут набув поширення аматорський театральний рух, який офор­мився восени 1882 р. у першу професійну українську трупу. З цього і почина­ється історія театру корифеїв, спадкоємцем якого є нині Кіровоградський об­ласний український музично-драматичний театр ім. Марка Кропивницького. У будинку, де жив «батько українського театру», діє меморіальний музей Марка Кропивницького. Будинок, що належав акторській сім'ї Тобілевичів, займає міський літературний музей ім. Івана Тобілевича (Карпенка-Карого). Поблизу обласного центру знаходиться заповідник-музей «Хутір Надія». Цей чарівний куточок слугував творчою лабораторією видатному українському драматурго­ві. Головною окрасою хутора є меморіальні дуби, посаджені Марком Кропивницьким, Марією Заньковецькою, Миколою Садовським та іншими видатними діячами української культури. Щорічно тут проводиться Всеукраїнське теа­тральне свято «Вересневі самоцвіти».

Кіровоградський обласний краєзнавчий музей має у своєму зібранні понад 80 тис. предметів, що відображають історію краю від найдавніших часів до сьогодення. У 1994 р. музей успадкував колекцію відомого збирача старожитностей Олександра Ільїна, у якій - шедеври іконопису і сакрального мистецтва ХУІ-ХІХ ст., твори живопису, скульптури, меблі різних епох і стилів.

У Кіровограді у нещодавно відреставрованому приміщенні колишнього Паса­жу (1897 р.) діє один із найкращих художніх музеїв України. Тут представлені зі­брання, що охоплюють цінні твори живопису, графіки, скульптури, прикладного мистецтва від найдавніших часів до наших днів, а також дивовижний експонат, аналога якому немає в світі, - так звана мисливська хоругва на оленячих рогах.

Нині історико-культурний фонд області складається із 4 734 пам'яток архео­логії, історії та мистецтва.

«Степ чим далі, тим ставав чарівнішим» - ці слова з гоголівського «Тараса Бульби», мабуть, спадали на думку кожному, хто подорожував нашим краєм. Степ - різноманітний, барвистий, несподіваний, живий і... таємничий. Немов оаза в пустелі - Чорний ліс із озером, у якому, за легендами, «немає дна», а на його берегах, як стверджують учені, збереглися реліктові рослини.

Рукотворні дива - дендрологічний парк «Веселі Боковеньки» та Онуфріївський дендропарк, де зібрані сотні видів рослин, у тому числі й рідкісні.

А кілька років тому під охорону взято ландшафтний заповідник «Монастирище», який, на думку багатьох, заслуговує на те, аби стати світовою сенсацією. Місцеві старожили переповідають, що гранітний останець у річищі Інгулу є ду­же давньою культовою спорудою, від якої збереглися жертовники, символічні знаки та культові каміння.

Найбільш романтичною та чистою рікою краю є Синюха, назва якої по­ходить від кольору її води. її мальовничі береги та урочище «Сині Води» при­вертають увагу істориків, археологів, туристів, адже саме тут у 1362 р. відбулася Синьоводська битва, яка поклала початок визволенню українських земель від монголо-татарських завойовників.

На березі сивого Дніпра, біля Кременчуцького водосховища, розкинулося місто Світловодськ. Тут усе втішає око відпочиваючих: і сині далі рукотворного моря, і ліси, і пейзажі островів, і міські вулиці з розкішними фруктовими та де­коративними деревами. Віддаленість великих промислових підприємств ство­рює чудові умови для відпочинку.

Помірно теплий клімат, наявність мінеральних і радонових вод, неповтор­них природних і рукотворних пам'яток створюють сприятливі умови для від­починку та лікування.

Рекреаційні можливості Кіровоградщини забезпечують санаторно-курорт­ні та оздоровчі заклади різних форм власності.

В області працює 37 туристичних підприємств, гостям пропонують свої по­слуги готелі, кемпінги, мотелі, санаторії, дитячі оздоровчі табори, ресторани, кафе, казино, дискотеки, театр, філармонія.

Кіровоградщина з її історичним минулим, з різноманітними неповторними ландшафтами і найголовніше, гостинними людьми має всі передумови, щоб успішно розвивати туризм, в тому числі й зелений.

4. 
   Перегляд відеофільму «Перлина степу».
   

ім. В. Сухомлинського.

А на закінчення нашого круглого столу, пропоную вам розгадати кросворд «Кіровоградщина»:

1. 
   Назва, яку отримав наш обласний центр в 1939 році.
   
2. 
   Річка, що протікає через обласний центр.
   
3. 
   Газ, який виділяється з тріщин кристалічного щита і негативно впливає на здоров’я людей.
   
4. 
   Одне з найбільших в світі родовищ горючих сланців, що виникло в сиву давнину на території нашої області в результаті падіння метеорита або виверження вулкану.
   
5. 
   Політичний діяч і письмен­ник, ім’я якого носить педагогічний університет та проспект в обласному центрі.
   
6. 
   Найбільш поширений тип ґрунту Кіровоградської області.
   
7. 
   Вид корисних копалин (червоного, рожевого чи сірого кольорів), що експортувався до Японії, Німеччини, Москви, Ленінграду (Санкт-Петербургу).
   
8. 
   Футбольна команда Кіровограда.
   
9. 
   Найбільше промислове підприємство області, що виготовляє сільськогосподарську техніку.
   
10. 
    Найбільша річка України, що протікає по території нашої області.
    
11. 
    Скорочена назва кристалічної тектонічної структури, на якій розташована більша частина нашої області.
    
12. 
    Перша назва нашого міста.
    
13. 
    Один з найбільших залізничних вузлів України, що знаходиться в Кіровоградській області.
    
14. 
    Найбільше село в Кіровоградському районі.
    

К

і

р

о

в

о

г

р

а

д

І

н

г

у

л

Р

а

д

о

н

Б

О

в

т

и

ш

с

ь

к

е

В

и

н

н

и

ч

е

н

к

о

Ч

О

р

н

о

з

е

м

Г

р

а

н

і

т

З

і

Р

к

а

Ч

е

р

в

о

н

А

З

і

р

к

а

Д

н

і

п

р

о

У

К

Щ

Є

л

И

з

а

в

е

т

г

р

а

д

З

Н

а

м’

я

н

к

а

А

д

ж

а

м

к

а