Методичні рекомендації до проведення заходів



Скачати 131,19 Kb.
Дата конвертації27.09.2017
Розмір131,19 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Наталія ЗВОЛЬСЬКА,

Тетяна ГРИНДА,

бібліотекарі відділу науково-

методичної та консультативної

роботи Львівської обласної

науково-педагогічної бібліотеки

Бібліотечна довідка




Додаток до Календаря знаменних і

пам’ятних дат (лютий 2016 р.)


175 років від дня народження П’єра Огюста Ренуара

(1841–1919)

ЗМІСТ

Стор.


  1. Біографія…………………………………………………………………………..1–4

  2. Перелік деяких портретів пензля Ренуара……………………………………...4

  3. Перелік вибраних творів Ренуара……………………………………………….4–5

  4. Анна Купінська. Ренуар(и) й не тільки (уривок статті)………………………...5

  5. Методичні рекомендації до проведення заходів………………………………...6

ІІІ.1. Оформлення експозицій книжково-журнальних виставок……………………………………………....... …….6

ІІІ.2. Тема виховної години……………………………………………………………………………………………….6



  1. Бібліографія……………………………………………………………………….6–7

ІV.1.Цікаві інтернет-ресурси……………………………………………………………………………………………6–7

ІV.2.Список рекомендованої літератури…………………………………………………………………………….....7



Ключові слова………………………………………………………………………………………………………………………..7



П'єр-Огю́ст Ренуа́р (нар. 25 лютого 1841, Лімож — † 3 грудня 1919) — французький художник. Представник французького імпресіонізму, що пізніше відійшов від цієї мистецької течії.

І.Біографія


Огюст Ренуар народився 25 лютого 1841 р. в місті Лімож, розташованому на півдні Центральної Франції. Ренуар був шостою дитиною небагатого кравця на ім’я Леонар та його дружини, Маргарити Мерле.

В 1844 році Ренуари перебрались в Париж, де підліток Огюст влаштувався у церковний хор при великому соборі Сен-Есташ. У нього виявився такий добрий голос, що регент хору Шарль Гуно намагався переконати батьків хлопчика віддати його навчатися музиці і співу. Крім цього, у Огюста проявилися художні здібності. Бідність родини спонукала хлопця в 13 років допомагати родині, влаштувавшись до майстра, у якого навчився розписувати порцелянові тарілки квітами. До 19 років Огюст піднявся до підмайстра, який розмальовував ширми, завіси, шафи. Вечорами Огюст відвідував школу живопису. Життя в Парижі подарувало йому знайомство з Лувром. Відсутність доброї освіти юнак мимоволі компенсував копіюванням картин Лувра, які теж продавав.


Ренуарова «теорія поплавка»


Згодом він, скалічений бідністю, вигадав для себе «теорію поплавка». Відсутність доброї освіти, що спотворила його свідомість, викинула геть із його теорії поплавка усе героїчне. Ренуар порівнював себе з поплавком, котрого несе потік. Ніякого спротиву чи руху проти потоку. Міщанська свідомість Ренуара обмежила і його поведінку, і його смаки, котрі не йшли далі прагнень заробити і витратитися на задоволення. Саме через це Ренуар так залюбки писатиме натюрморти та сценки з їжею, обідом в кафе чи в родині, в сільській корчмі. Серед цих композицій — «В корчмі» (1866) (Національний музей Стокгольма), «Обід» (1879) (Фонд Барнса, Університет Лінкольна, США), «Після обіду» (1879) (Штеделівський художній інститут), «Сніданок в солом'яних брилях» (1881) (колекція Філіпс, США), " Обідня пора у Берневалі " (1898).

Майстерня Шарля Глейра


З 1861 року Ренуар – учень майстерні художника Шарля Глейра, що походив з Швейцарії. Ренуар почав підготовку до іспитів у Школу красних мистецтв.

Приятель Базіль і Ліза Трео


Особливо добрі стосунки склалися в Ренуара з Фредеріком Базілєм. Той походив з заможної родини і ні в чому не був схожим на бідняка Ренуара. Серед приятелів Ренуара Фредерік був єдиним, хто мав справжню художню майстерню. Фредерік Базіль фінансово підтримував приятелів, дозволивши працювати в своїй майстерні Клоду Моне і Ренуару. Як подяку за це Ренуар напише портрет Базіля у 1867 р., один з найкращих в ранішній період творчості художника.

В 1865 р., в домі свого товариша, художника Жюля Ле Кера, він познайомився з 16-річною дівчиною Лізою Трео, яка незабаром стала його улюбленою моделлю. Саме Ліза була моделлю для картин «Дама з парасолькою», «Алжирська жінка», «Купання», «Літо». Ренуар був несхильний до одруження. Охолодженню стосунків між Ренуаром та Лізою Трео сприяли також війна (Франко-прусська) і мобілізація Ренуара — той відбув у піхотний батальйон. Демобілізація художника з армії в 1871 році стосунки не покращила. Їх зв'язок тривав до 1872 р., коли Ліза залишила Ренуара і вийшла заміж за іншого.

Війна принесла ще одну втрату — загинув Фредерік Базіль у віці 28 років. А Французько-прусська війна закінчилася нищівною поразкою Франції.

Період 1864–1874 рр.


Ренуар вперше пізнав смак успіху в 1864 р., коли одна з його картин пройшла суворий відбір і була виставлена в Паризькому Салоні, щорічній державній художній виставці. Проте, декілька інших картин Ренуара відбір прискіпливої комісії не пройшли. І ображений художник почав виставляти свої картини в так званому «Салоні невизнаних».

Амбруаз Воллар і Дюран-Рюель


У 1873 році Ренуар познайомився з продавцем картин на ім'я Поль Дюран-Рюель. Багатий Дюран-Рюель замовив художнику декілька портретів і ті йому сподобались. Відчуваючи свою залежність від Дюран-Рюеля, Ренуар, малюючи ці портрети, зупинився на межі замаскованих компліментів і подяки художника, якому була приємна увага комерсанта. Поль Дюран-Рюель почав цікавитися творами імпресіоністів взагалі і купувати їх. Невизнання імпресіоністів у Франції його мало бентежило. Саме Дюран-Рюель розпочав продаж картин імпресіоністів за кордон, що сприяло виникненню цікавих збірок імпресіоністів у Великій Британії, США, Росії.

Потяг свої жадібні руки до картин Ренуара і продавець картин Амбруаз Воллар. Ренуар малював і його. Але несхильний до створення психологічно насичених портретів Ренуар не розкрив хижацьку натуру Воллара, створивши декоративні портрети на зразок «Воллар в костюмі тореадора», «Воллар в червоній хустці».


Одруження у 49 років


В 1890 р. Ренуар одружився на Аліні Шаріго, з якою познайомився на десять років раніше, коли та була 21-річною швачкою. У них вже був син П'єр, що народився в 1885 році, а після весілля з'явилися ще два сини — Жан, що народився в 1894 році, і Клод (відомий як «Коко»), що народився в 1901 році і став однією з найулюбленіших моделей батька. До того часу, коли остаточно склалася його родина, Ренуар досяг успіху і слави, був визнаний одним із провідних художників Франції і встиг отримати від держави звання кавалера Почесного легіону.

Хвороба Ренуара


Близько 1892 р. Ренуар почав страждати від ревматичного артриту. В 1907 р. він переїхав до містечка Кань-сюр-Мер, ближче до середземноморського узбережжя, де був тепліший клімат.

Особисте щастя і професійний успіх Ренуара були затьмарені його хворобою. Після нападу паралічу, що стався в 1912 році, Ренуар був прикутий до інвалідного крісла, однак продовжував писати.

В останні роки життя Ренуар здобув славу і загальне визнання. В 1917 р., коли його «Парасольки» були виставлені у Лондонській Національній галереї, сотні британських художників і просто прихильників живопису надіслали йому вітання, в якому йшлося: «З того моменту, як ваша картина була вивішена в одному ряду з роботами старих майстрів, ми відчули радість від того, що наш сучасник посів належне йому місце в європейському живопису». Картина Ренуара виставлялася також у Луврі, і в серпні 1919 року художник в останній раз відвідав Париж, щоб поглянути на неї.

Третього грудня 1919 року П'єр Огюст Ренуар помер в містечку Кань-сюр-Мер від запалення легенів у віці 78 років. Похований у Ессуа.



На честь Ренуара названий кратер на Меркурії.

ІІ. Перелік деяких портретів пензля Ренуара


  • Портрет Фредеріка Базіля, 1867, Алжир

  • Ліза Трео́ з парасолькою, 1867, (Дама з парасолькою)

  • Пані Моне з книжкою, 1872, Вільямстоун

  • Шарль Ле Клер, 1874,Музей д'Орсе

  • Портрет мадам Шарпантьє, 1877, Музей д'Орсе, Париж

  • Портрет мадам Шарпантьє з дітьми, 1878, Метрополітен-музей

  • Портрет актриси Жанни Самарі, 1878,(на повний зріст) Ермітаж

  • Дівчина з віялом, 1881, Ермітаж

  • Шарль і Жорж Дюран-Рюелі,1882, Париж, приватна збірка.

  • Родина художника, 1896, Фонд Барнса, США

ІІІ. Перелік вибраних творів Ренуара


  • «Сіслей з дружиною», 1867, Музей Вальраф-Ріхартс, Кельн

  • «Жаб'ятник», 1869, Національний музей Швеції, Стокгольм

  • «Жаб'ятник», 1869, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва

  • «Пон-Неф», 1872, Національна галерея мистецтв, Вашингтон

  • «Клод Моне малює сад», 1873, Ведсворт Атенеум

  • «Стежка в високій траві», 1873, Музей д'Орсе, Париж

  • «В театральній ложі», 1874, Інститут Курто, Лондон

  • «Оголена в сонячному освітленні», 1875, Музей д'Орсе, Париж

  • «В садку під деревами», 1875, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва

  • «Малюк з батогом», 1875, Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Оголена», 1876, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва

  • «Гойдалка», 1876, Музей д'Орсе, Париж

  • «Бал в Мулен де ла Галетт», 1876, Музей д'Орсе, Париж

  • «Пані в чорній сукні», 1876, Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Жіноча голівка», 1876, Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Мадам Шарпантьє», 1877, ескіз до великого портрета з дітьми, Музей д'Орсе, Париж

  • «Актриса Жана Самарі» (на повний зріст), 1878, Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Цирк Фернандо» (дві малі акробатки), 1879, Художній інститут Чікаго, США

  • «Біля озера», 1880, Художній інститут Чикаго, США

  • «Дівчата в чорному», 1881, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва

  • «Парасольки», 1881, Національна галерея (Лондон)

  • «Танок у селі», 1883, Музей д'Орсе, Париж

  • «Танок у Буживалі», (182 × 98 см), 1883, Бостонський музей образотворчих мистецтв, США,

  • «Танок у Буживалі», (88 × 47,4 см), 1883, приватн. збірка, США

  • «Танок у місті», 1883, Музей д'Орсе, Париж

  • «Узбережжя», 1883, Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «В саду» (зізнання в коханні), 1885, Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Купання жінок», 1887, Музей мистецтв, Філадельфія, США

  • «Дві дівчини за піаніно», 1891, Музей мистецтв, Джослін, Омаха, США

  • «Дівчата за піаніно», 1892, Музей д'Орсе, Париж

  • «Габріель Ренар із сином-немовлям Жаном», 1895, Музей Оранжері, Париж

  • «Портрет родини художника», 1896, Фонд Барнса, Меріон, США

  • «Пейзаж», 1902, Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Син П'єр Ренуар в костюмі блазня», 1909, Музей Оранжері, Париж

  • «Читачка»

  • «Автопортрет» (на червоному тлі), 1910,

  • «Автопортрет» (профіль на зеленуватому тлі), Філадельфія

  • «Габріель» (в розстебнутій блузі), 1911, Музей д'Орсе, Париж

  • «Гондола»

  • «Пан с цигаркою на східцях», Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Пані з віялом на східцях», Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Троянди в керамічній вазі», Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Дівчинка в капелюшку», Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Пані в капелюшку з квітами», Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Натюрморт з яблуками і квітами», Ермітаж, Санкт-Петербург

  • «Дві оголені», 1919, Музей д'Орсе, Париж

ІV. Ренуар(и) й не тільки (уривок статті)



Анна Купінська 

Фільми про видатних художників бувають різні: одні розповідають про виникнення творчої манери митця, як стрічка "Поллок" Еда Гарріса, інші роблять художника та його роботи об’єктом мистецької інтерпретації, як картини Пітера Ґріневея, а бувають і звичайні мелодрами, де художні полотна є лише зручним тлом для заламування рук та любовних пристрастей. Стрічка Жиля Бурдо "Ренуар. Останнє кохання" належить саме до останнього типу картин.

І хоча прізвище в назві фільму стоїть в однині, в сюжеті задіяні аж чотири Ренуари – батько Оґюст та його три сини, щоправда, головним героєм випадає бути лише одному з них. Дія стрічки відбувається 1915 року, коли видатний імпресіоніст Оґюст Ренуар доживає останні роки свого життя на власній віллі на Французькій Рив’єрі, намагаючись писати понівеченими артритом руками.

Туди ж після важкого поранення приїздить його середульший син Жан, який пішов на війну добровольцем. Батько та син, кожен, правда, по своєму, захоплюються новою ренуаровою натурницею Анре – красивою та свавільною дівчиною. Саме вона приносить нові життєві сили в захиріле помістя Ренуара та спонукає Жана розпочати кінематографічну кар’єру.

Стрічка базується на цілком реальній історії, описаній у своїх мемуарах Жаном Ренуаром, який згодом став видатним французьким кінорежисером та завершив свою кар’єру в Голівуді. Його романтичні стосунки з Анре переживуть і злет, і падіння, проте стрічка Бурдо розповідає тільки про початок їхнього роману.



V. Методичні рекомендації до проведення заходів

V.1. Оформлення експозицій книжково-журнальних виставок:

  • Життя і творчість французького художника П’єра Огюста Ренуара (одного із засновників імпресіонізму).

  • П’єр Огюст Ренуар: той, що вмів бачити.

епіграфи до книжково-журнальних виставок:

«Уся справа у почутті — решта відбувається сама собою»

(К. Піссарро)

V.2. Тема виховних годин, оглядової лекції:


  • Дитячі образи на полотнах П’єра Огюста Ренуара («Портрет Жюли Мане» та ін.).

  • Природа на полотнах П’єра Огюста Ренуара («Жабник» та ін.).


«Жабник» (1869) був улюбленим місцем відпочинку парижан на річці Сені. Картина Ренуара втілює саму суть імпресіонізму, в ній передана вражаюча гра світла на поверхні води.



  • Імпресіонізм як стильова течія модернізму.


VІ. Бібліографія

VІ.1. Цікаві Інтернет-ресурси

  • Ренуар. Последняя любовь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kinopoisk.ru. – Назва з екрана. – (Дата звернення 03.11.2015).

  • Пьер Огюст Ренуар. Жизнь и творчество [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://impressionnisme.narod.ru. – Назва з екрана. – (Дата звернення 03.11.2015).

  • Галерея картин Ренуара Пьера-Огюста [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wm-painting.ru. – Назва з екрана. – (Дата звернення 03.11.2015).

  • Пьер Огюст Ренуар [Електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу: https://www.youtube.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 03.11.2015).

  • Живопись Ренуара [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.staratel.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 03.11.2015).

  • Огюст Ренуар и Жанна Самари [Електронний ресурс] // Эпоха Возрождения. – Режим доступу: http://www.renclassic.ru. – Назва з екрана. – (Дата звернення 03.11.2015).

  • Ренуар: история болезни великого художника [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://onoff49.livejournal.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 03.11.2015).

  • Пьер Огюст Ренуар: история успеха [Електронний ресурс] // Живопись маслом. – Режим доступу: http://zhivopis-maslom.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 03.11.2015).

  • Імпресіонізм як напрям у мистецтві [Електронний ресурс] // Естетика у сучасному світі. – Режим доступу: http://estetica.etica.in.ua. – Назва з екрана. – (Дата звернення 03.11.2015).

VІ.2. Рекомендований список літератури

  1. Перрюшо, А. Жизнь Ренуара. – К., 1994. – 320 с.

  2. Ренуар, Ж. Об отце. Из книги «Огюст Ренуар» // С веком наравне. Кн. 4. – М., 1977. – С. 283–297.

  3. Ренуар, Ж. Огюст Ренуар. – Ростов-на-Дону, 1997. — 416 с.


Ключові слова: французький художник, імпресіонізм, методичні рекомендації.


Каталог: Files -> downloadcenter
downloadcenter -> Наталія звольська
downloadcenter -> Перекази І легенди Звягельщини
downloadcenter -> Уроках читання. Презентація творчих знахідок учителів молодших класів. Тема уроку: Літературні казки про тварин. Іван Франко «Лисичка і Журавель»
downloadcenter -> Методичні рекомендації до проведення заходів оформлення експозицій книжково-журнальних виставок Тема бесіди для учнів старших класів
downloadcenter -> До Антології увійшли поетичні та прозові твори письменників міста Катеринослава – Січеслава – Дніпропетровська, написані для дітей І про дітей, для юнацтва І про юнацтво за період 1883-2012 рр
downloadcenter -> Сценарій за іншими джерелами Методичні рекомендації до проведення заходів


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Методичні рекомендації до проведення заходів iconСценарій за іншими джерелами Методичні рекомендації до проведення заходів
Копержи́нська Но́нна Кроні́дівна (1 травня 1920, Київ — 10 червня 1999, Київ) — українська актриса театру І кіно
Методичні рекомендації до проведення заходів iconМетодичні рекомендації щодо проведення у навчальних закладах міста Донецька
Управління освіти Донецької міської ради, міський методичний центр надсилає для використання під час проведення Першого уроку після...
Методичні рекомендації до проведення заходів iconМетодичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка
Черкащину та її видатних земляків, викликати почуття любові до свого рідного краю, гордості за його здобутки, формувати національну...
Методичні рекомендації до проведення заходів iconМетодичні рекомендації до проведення заходів оформлення експозицій книжково-журнальних виставок
Ле́сь Марто́вич (Олекса Семенович Мартович, 12 лютого 1871, Торговиця — †11 січня 1916, Зубейки, похований в с. Монастирок) — український...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка