Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр



Сторінка2/4
Дата конвертації21.02.2018
Розмір0.56 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4

Література


  1. Бикова Г.П. Українська мова та культура ділового спілкування / Г. П. Бикова. – К.: Видавництво НАУ, 2006. – 360 с.

  2. Ботвіна Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділової комунікації / Н. В. Ботвіна. – К.: Вища школа, 2002. – 208 с.

  3. Гриценко Т. Б. Етика ділового спілкування: навч. посібник / за редакцією Т. Б. Гриценко, Т. Д. Іщенко, Т.Ф. Мельничук. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

  4. Ділові контакти з іноземними партнерами: навч.-практ. посібник / укл. Ю. І. Палеха; заг. ред. І. І. Тимошенко. – К.: Видавництво Європейського університету, 2004. – 283 с.

  5. Зубенко Л. Г. Культура ділового спілкування: навч. посібник / Зубенко Л. Г., Нємцов В. Д. – К.: «Ексоб», 2002. – 200 с.

  6. Кубрак О. В. Етика ділового повсякденного спілкування / О. В. Кубрак – Суми: ВТД «Університетська книга», 2002. – 208 с.

  7. Марковина И. Ю. Влияние национальной специфики языка и культуры на процесс межкультурного общения // Речевое общение: проблемы и перспективы. – М. : Наука, 1983. – С. 187-212.

  8. Резніченко В. І. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного, ділового протоколу та етикету / В. І. Резніченко, І. Л. Михно. – К.: УНВЦ «Рідна мова», 2003. – 479  с.

  9. Рибалка В. Г. Культура спілкування та етикет керівника: навч. посібник / В. Г. Рибалка. – Харків: Федорко, 2012. – 290 с.

  10. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: навч. посібник / І. Ю. Палеха. – К.: Кондор, 2006. – 356 с.

  11. Пентилюк М. І. Ділове спілкування та культура мовлення: навч. посібник / М. І. Пентилюк, І. І. Марунич, І. В. Гайдаєнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 224 с.

  12. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации / Г. Г. Почепцов – М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 2001. – 656 с.

  13. Тєлєжкіна О. О. Ділове спілкування: усна і писемна форми: навч. посібник / О. О. Тєлєжкіна [та ін.]. – Харків: Смугаста типографія, 2015. – 383 с.

  14. Этнопсихолингвистика / Ю. А. Сорокин, И.Ю. Марковина, А. Н. Крюков и др. / Отв. ред. и авт. предисл. Ю. А. Сорокин. – М. : Наука, 1988. – 192 с.


Допоміжна література


  1. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик – Волгоград: Перемена, 2002. – 477 с.

  2. Фокс К. Наблюдая за англичанами. Скрытые правила поведения / К. Фокс [электронная версияю] Режим доступу : http://www.e-reading.biz/book.php?book=149596

Практичне заняття № 3



ЗАКОНИ І ПРАВИЛА ПУБЛІЧНОГО МОВЛЕННЯ В ДІЛОВІЙ СФЕРІ
План

  1. Закони та правила публічного мовлення.

  2. Класифікація риторичних законів і правил.

  3. Основні роди, види і жанри красномовства.

  4. Особливості педагогічного красномовства.

  5. Аналіз деяких фрагментів кращих зразків ораторських промов


Запитання до вивчення теми

  1. Назвіть головні правила публічного мовлення.

  2. Чому риторику називають мистецтвом переконливої комунікації?

  3. Які існують роди і жанри красномовства?

  4. Яких відомих ораторів Стародавньої Греції ви знаєте?

  5. Назвіть відомих ораторів ХХ – ХХІ століть.

  6. Які існують види публічних виступів?

  7. Назвіть етапи підготовки ділового публічного виступу.

  8. Охарактеризуйте мовні засоби переконливої комунікації.

  9. Опишіть мовну поведінку оратора під час проголошення публічної промови.

  10. Що таке презентація? Які типи презентацій існують?

  11. Охарактеризуйте мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.

  12. Чим характеризується соціально-політичне красномовство?

  13. У чому полягає культура сприймання публічного виступу?

  14. До яких заходів повинен вдатись промовець під час спілкування зі аудиторією слухачів, щоб досягти мети спілкування?

  15. Яке значення має риторики для вдосконалення фахової майстерності соціального педагога?


Завдання для формування практичних навичок
Вправа 1. Перекладіть українською мовою уривок із праці Дейла Карнегі «Як виховати впевненість у собі і впливати на людей, виступаючи публічно». Які з поданих тверджень ви вважаєте головними?
1. Согласно экспериментам, проведенным Институтом технологии Карнеги, личность человека играет значительно большую роль в его деловых успехах, чем глубокие знания. Эта истина так же верна и в области ораторского искусства. Однако личность является столь неуловимой, неосязаемой и таинственной, что почти невозможно дать указания относительно ее развития. 2. Не выступайте, когда вы утомлены. Отдохните, восстановите свои силы, накопите в себе резерв энергии.

3. Ешьте умеренно перед выступлением.

4. Не делайте ничего, что могло бы подавить вашу энергию. Она обладает магнетическими свойствами. Люди скапливаются вокруг энергичного оратора, как дикие гуси вокруг поля озимой пшеницы.

5. Одевайтесь опрятно и изящно. Сознание того, что вы хорошо одеты, повышает самоуважение, укрепляет уверенность в себе. Если у оратора мешковатые брюки, нечищенные ботинки, непричесанные волосы, если из его нагрудного кармана торчат авторучка и карандаши или если у женщины безвкусная, переполненная чем-то сумка, то слушатели, видимо, будут чувствовать к оратору столь же малое уважение, как он, наверное, испытывает к самому себе.

6. Улыбайтесь. Выходите перед слушателями с таким выражением лица, которое должно говорить, что вы рады находиться перед ними. Профессор Оверстрит говорит: «Подобное рождает подобное». «Если мы заинтересованы в наших слушателях, то есть основания полагать, что они также заинтересуются нами… Очень часто еще до того, как мы начали говорить, нас порицают или одобряют. Поэтому есть все основания считать, что своим поведением мы стремимся вызвать положительную реакцию».

7. Соберите слушателей вместе. Очень трудно оказывать воздействие на них, если они разбросаны по разным местам. В качестве участника компактной аудитории человек будет смеяться, аплодировать и одобрять то, что вызвало бы у него сомнения или возражения, если бы он находился в одиночестве или являлся одним из группы слушателей, разбросанных в большом зале.

8. Если вы выступаете перед небольшой группой слушателей, то соберите их в небольшом помещении. Не стойте на возвышении, а спуститесь на один уровень с ними. Сделайте ваше выступление интимным, неформальным, превратите его в беседу.

9. Позаботьтесь о том, чтобы воздух в зале был свежим.

10. Максимально осветите помещение. Стойте так, чтобы свет падал вам прямо в лицо и чтобы слушатели могли ясно видеть все его черты.

11. Не становитесь за какими-либо предметами мебели. Сдвиньте столы и стулья в одну сторону. Уберите все уродливые предметы и хлам, которые часто заполняют сцену.

12. Если на сцене сидят приглашенные гости, то они наверняка будут время от времени двигаться, и каждый раз, когда они будут делать малейшее движение, они обязательно привлекут внимание ваших слушателей.

Аудитория не может противиться соблазну взглянуть на любой движущийся предмет, животное или человека. Поэтому зачем вам создавать трудности и конкуренцию для самого себя?


Вправа 2. Заповніть таблицю, продовжуючи перелік відповідних жанрів красномовства.


РОДИ КРАСНОМОВСТВА

ЖАНРИ КРАСНОМОВСТВА

Академічне красномовство

Лекція …


Судове красномовство

Прокурорська промова …


Соціально-політичне красномовство

Звітна доповідь на конференції …

Соціально-побутове красномовство

Вітальна промов …

Церковно-богословське красномовство

Офіційне звернення священика до пастви …



Вправа 3. Укажіть на особливості структури промови Патріарха Київського і Всієї Русі-України Філарета, виголошеної в 2002 році на святкуванні Різдва Христового в Києві:
Дорогі браття і сестри! Христос народився, славімо його!

Нещодавно християнський світ відзначав 2000-ліття Різдва Христового. Здавалось би, усвідомивши значення народження Сина Божого на землі, християни повинні з більшою надією дивитися в майбутнє. Але відомі події у США викликали страх і невпевненість у завтрашньому дні у певної частини людей в Америці і Європі. Чи є підстави до такого сумніву? Звичайно, є! Але для тих християн, які поставили в центр історичного процесу не Бога, а людину; науково-технічний прогрес, а не Царство Боже; матеріальні, а не духовні цінності. Різдво Христове нагадує нам, що в центрі історії є Бог. Він із небуття створив світ, Він же і промишляє над нами.

…Християнином є тільки та людина, яка приймає Христа як абсолютну істину, як єдиного Бога Творця і Бога Спасителя. Ми рішуче відкидаємо всіляку спробу поставити Ісуса Христа хоч би й на почесне місце, але все ж у ряд “засновників релігій” або “великих учителів людства”. Християнство стоїть перед нами у всій винятковості і незрівнянності. Воно в жодному випадку не може розглядатися як одна із світових релігій. Християнство є релігією, відкритою самим Богом, а не заснованою людиною, якою б великою вона не була.

Тримаючи високо прапор християнства, ми не відкидаємо інші релігії, які існують у сучасному світі. Ми цінуємо в них те, що не суперечить християнству, тобто те добро, яке сучасною мовою називається загальнолюдськими цінностями.

...Церква закликає своїх послідовників до активної участі в суспільному житті, але вона повинна ґрунтуватись на засадах християнської моралі. Це означає також, що християнство повинно дати відповідь на сучасні проблеми.

...У цей святковий день сердечно вітаю вас, браття і сестри, з Різдвом Христовим. Поздоровляю зі святом і всіх земляків-українців, розсіяних по всьому світу, які люблять свою батьківщину і всіляко допомагають утвердженню Української держави...

Прославляючи Різдво Христове, смиренно дякуємо Богові за його діяння, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай милість Господня перебуває на нас і на Україні нашій і в наступному році.

Христос народився, славімо його!”


Вправа 4. Прочитайте промову Володимира Яворівського, яка була виголошена 25 грудня 2000 року по І програмі Українського радіо. Які мовні засоби використав відомий прозаїк і політик, щоб мати вплив на людей, що його слухали? Назвіть особливості цього виступу. У чому, на вашу думку, полягав успіх цієї промови?
Десять століть. Тисяча років. Дванадцять тисяч місяців. Триста шістдесят тисяч днів. Вісім мільйонів шістсот сорок годин. П’ятсот вісімнадцять мільйонів чотириста тисяч секунд. Приблизно сорок п’ять – п’ятдесят поколінь українців прожили на нашій землі, продовжуючи український рід. Така найпростіша арифметика, доступна школярикові молодших класів.

Однак це наше, українців, тисячоліття, бо після багатьох кривавих тирловищ, міграцій, освоєнь та обживань життєвого простору у попередньому, першому тисячолітті нової ери наша нація лише зав’язувалась, лише пускала свій корінь у цю благодатну землю, пускала глибоко і надійно в самому центрі європейського материка. Наче передчувала, що її терзатимуть сусіди південні і північні, східні і західні і що вона мусить вистояти за будь-яку ціну.

Маючи молоду і буйну силу, сильні амбіції, романтичну харизму, унікальне геополітичне місце, відчуваючи себе «пупом» Європи, ми могли легко «призбирувати» сусідські землі і творити, після Риму, другу центральну слов’янську суперімперію. Вірогідність її появи більш як реальна. Могла існувати Київська чи Руська імперія на базі слов’янського етнічного фактора. І Київ міг би стати другим Римом з набагато вищим рівнем культури та демократії. Та щось підказало нам: імперії минущі, вони неодмінно розсипатимуться під своєю вагою та внутрішніми конфліктами.

Тому ми, як правило, сиділи вдома, облаштовуючи свою землю і домівку. Ми трималися правицею за рало, а в лівиці мали про всяк випадок меча. Лише про всяк випадок, і в лівиці. Ми жили, дивлячись собі під ноги, а не в сусідські землі.

Як нація ми формувались повільно, але надійно і фундаментально, ніби знали, що нас чекає попереду – які трагедії і несподіванки, які карколомні повороти долі, що дикий гонор орд розіб’ється об незнищенний стоїцизм нашого духу та волячу терплячість. Ми ніби готувалися до нашої трагічної історії в другому тисячолітті. Інтуїтивно чи передбачувано розумом – то вже інша річ. Ми були часткою природи і тому молилися сонцю, деревам, дощу, землі. Поетичні матеріалісти, які обожнювали не себе, а те, що довкола нас.

Це тисячоліття – таки наше, бо в ньому ми народилися як етнічна спільнота, як велика людська родина, яку охрестив наш князь Володимир. Наші вороги, самі того не усвідомлюючи, допомагали нам об’єднуватися, ставати плече до плеча. Ми почали свою біографію з будівництва храмів на київських пагорбах, одбиваючи набіги диких орд на нашу плодючу землю. Ми трималися свого дому, і наші вороги думали, що ми просто неповороткі і ледачкуваті. Незахищені з усіх сторін світу, щомиті чекаючи нападу, тупотіння кінських копит і ґелґоту ординців, ми тягнулися до науки, маючи за культ не лише силу, а й розум і житейську мудрість. Дочка Ярослава Мудрого Ганна, ставши жоною французького короля, вчила його грамоти, а знаменита бібліотека Ярослава Мудрого була першою бібліотекою у світі. Ми дали людству неповторну архітектуру, дали дивовижні пісні, вишивання, взірці першої дипломатії і першої демократії. Княжа жона, княгиня Ольга, правила нами не гірше Святослава. Більшість важливих для держави питань вирішувало народне віче. Козацька військова рада «турнула» з посади не одного поганенького гетьмана, якщо він замахувався на монархічне правління. І це задовго до всіх, розхвалених нині, європейських демократій, у двері яких ми лякливо стукаємо сьогодні: а може, відчинять?

Та ми не дали взірців тортур навіть у найжорстокіші і нелюдські часи історії. Навіть шибениця і паля – не наші винаходи. А гільйотина і кулемет – тим більше. Не забуваймо про це, українці. Ми натомість дали світові «Руську правду» як еталон майбутніх законів, а наш гетьман Пилип Орлик напише першу в світі конституцію, задовго до польської і французької, не кажучи вже про американську. Порох забуття і втрата державності надовго поховають ці факти за гіпертрофованою й перебільшеною величчю «старшого брата», але це ж наша, українська, історія, ми по* винні підняти її з непам’яті. Ніхто, крім нас самих, цього не зробить. Бо нікому, крім нас, це не потрібно.

Ми формувалися як осідлий, домашній і неагресивний народ, ми рідко ходили по чуже, вміючи обстоювати своє, кревне. Тому об наш спокій і непоказне, неефектне лицарство розбивалися і татаро-монгольські, і турецькі орди. Коли нас чіпали у власному домі – перемогти нас було неможливо. Ми не приховуємо того, що і Богдан Хмельницький вибухнув гнівом і очолив одне з найпотужніших національно-визвольних повстань саме тому, що польський шляхтич зачепив його родинне гніздо. Так, ми – домашні, але не приведи Господи чіпати нас у нашому домі. Цю рису ми беремо з собою і в третє тисячоліття. Вона, саме ця риса, принесла нам багато горя і страждань, бо двері нашого дому здебільшого були відкритими, і тому частіше заходили вороги, як друзі.

Ми вперто витворювали свої традиції, свій характер і етнічний образ, навіть власну політичну систему, яка нам пасувала. Козацьке братство з етикою непохитного побратимства, прямі, демократичні вибори старшини і гетьмана, колегіальні рішення на січі, виборні судді і відкрите судочинство, культ особистої і колективної свободи виключали навіть можливість рабства і кріпацтва аж до входження в Російську імперію. Навіть маючи незліченну кількість полонених, ми не мали невільників. Нам завжди вистачало землі, простору і сонця. Та нам завжди бракувало саме колективного гонору і національної самовпевненості – таких природних речей для багатьох наших сусідів. Особливо тих, які, ще не вміючи ходити і говорити, ледь відповзши від отчого порогу, стали називати себе «старшим братом». Звідси безліч наших драм і трагедій.

Перших шість століть цього тисячоліття таки були українськими. Ми потужно і рішуче утверджували себе на цій землі як самобутня, сильна і державна нація. Софія і Лавра своїми куполами світили на пів-Європи, наші ченці писали літописи, фіксуючи нашу історію для нащадків. На подільських пристанях стояли лодії, вивантажуючи найкращі товари з усього світу. На Андріївському узвозі вистоювали в чергах до наших князів іноземні посли. Ми жадібно засвоювали чуже, цікаве і прийнятне для нас, але передусім – свято пантрували своє, ділячись ним із іншими. Ми любили красу, навіть пишноту, хоч вони кололи очі нашим ворогам, принаджували їхню варварську похіть і руйнівну втіху.

Ми опосіли землю на дорозі з Європи до Азії і з Азії до Європи на пограниччі двох цивілізацій – осідлої та кочівної, тому багато хто з нас взяв собі за філософію «моя хата скраю», відгородившись навіть від сусіда парканом, зате держава залишилася розгородженою і відкритою. Лише зараз, на зламі тисячоліть, ми означаємо її реальними кордонами без колючого дроту. Для осідлої, яка рухається лише в часі, нації – це дивовижна рідкість. Тому впродовж тисячоліття ми не розширювали свою територію, а навпаки – віддавали її, потверджуючи цим свою великість і навіть тюхтіювату щедрість.

Ми були сильними і впевненими в собі, наша молода кров грала, як брага, тому ми не боялися кровозмішання, не замикали на ключ свій генетичний код – це теж ознака потужної нації, її здоров’я і незнищенності. Татарська, монгольська й турецька кров підкинула в наші зіниці карості, а на наші рум'яні лиця поклала смаглець, і ми від того стали ще красивіші й оригінальніші. Ляський чинник додав багатьом з нас (передусім жінкам) шляхетної вишуканості, а можливо, й манірності. Ми ніколи не асимілювали принукою, вони добровільно розчинялися в нашому середовищі, природно стаючи українцями.

Нашу тисячолітню історію не треба ні підмальовувати, ні чепурити, хоч її вихолостили й переписали на свій лад чужинці, відвівши у ній для нас роль другорядних статистів. У нашій історії є все: героїзм і ницість, жертовний патріотизм і відступництво, є лицарі і покидьки. Зрештою, читати її можна і без брому, якщо не заламувати мелодраматично руки і не хапатися за серце, а вперто думати над нею. Українська історія густо заселена особистостями. Іменними, а частіше – безіменними, без яких вона б ніколи не відбулася.

Я шукаю прикладу українця – цинічного і свідомого ката власного народу – і не знаходжу. Повторюю – свідомого, цілеспрямованого ката. Хіба що безіменні яничари з українських полків у турецькому війську. Бо навіть виконавці найбільшої трагедії останнього століття – винищення всього світу української нації в роки сталінщини – навіть серед них, які стояли «на перших номерах» (Якір, Косіор, Постишев, Каганович), немає українців. Я нічого не прикрашаю, я й сам вражений Цим фактом.

Одначе чи не найвищому злеті нашого національного духу, здається, лише за єдину історичну мить до завершення формування й утвердження сильної, об’єднаної, амбітної держави Україна, з демократичним укладом життя, з миролюбним, домашнім характером – доля відступилася від нас. За що саме – я не маю відповіді, я ще думаю над нею. Однак фатальна помилка Богдана у Переяславі – це вже наслідок, це – розплата. Багато хто буде не згоден зі мною, списуючи все лише на лукаву агресивність Росії, але я не хочу забувати того, що нація була вже морально зламана і виснажена, вона вже не мала ні сили, ні наміру відстояти навіть те, що значилося в Переяславській угоді.

Не маючи свого місця на історичному кону, нація відходить в історичну масовку, впадає у напівсон, пробуджуючись лише для того, щоб добути харч, поживитися та продовжити свій рід і знову, хай і сторожко, впівока, але – дрімати. Щоб вижити. Навіть у рабстві. Двісті п’ятдесят років ми існували, як озимина під снігом.

Буде відчайдушна спроба Мазепи з допомогою шведів вирвати нас із рабства, але поразка Карла під Полтавою лише більше зажене нас у безнадію, забуття і безправ’я. Проповідуватимуть Вишенський, Сковорода, але їх чутимуть лише одиниці. Засурмить «Енеїдою» Котляревський, але нація лише перевернеться на другий бік. «Я так люблю її, люблю...», «Загинеш, загинеш, Україно», «Поховайте та вставайте!» з усіх сил волатиме до нас Шевченко, але вже мало хто повірить, що звертаються саме до нас, давно забутих Богом. Тим більше – нашою рідною мовою, яку вже вважають незаконною і – неіснуючою. Навіть мертва латина була в кращому становищі.

Із наших рук вибито шаблю, але у нас, хай і нелегально, але залишалося слово. Тому нація спромоглася на Франка, Лесю, Стефаника, Грушевського, Винниченка. Розвал назавжди Австро-Угорської та тимчасовий розпад Російської імперій дав нам змогу нагадати світові про себе: ми, українці, є, ми хочемо мати свою державу... та не доказали, бо під нашими вікнами вже стояли людолови Муравйова-вішателя.

Більшість українців (і я в тому числі) ніколи не чекають добра від високосного року. А були ж у нашій тисячолітній історії високосні століття. Чотирнадцяте. Криваве, позначене набігами орд, нищенням Києва, захопленням полонянок у ясир, чварами князів і морами. Вісімнадцяте. Повна втрата державності, знищення Катериною Січі, введення кріпацтва. Ми відкинуті на узбіччя історії. Надовго. У хвилини відчаю, думалось, назавжди.

Та найтрагічнішим стало для нас двадцяте, високосне, століття. Після такого тотального геноциду комуністичним режимом, після таких масованих депортацій, розстрілів, «ламання хребтів» годі було й думати про наше відродження. Та ми з вами, братове, є. Є ми. Є наша Українська держава. Не така, якої хочемо, не така, якої варта наша багатостраждальна історія в цьому тисячолітті, означена велетенськими жертвами, приниженнями, занепадом, але іншої у нас сьогодні нема. І ніхто нам її не подарує. Мусимо пройти і це дантове коло самопорятунку, самоствердження і, зрештою, самовідродження у власному домі.

У це перше українське тисячоліття можна кинути навздогін каменюкою, бо воно було жорстоким і не завжди справедливим до нас, воно нас виснажило і провело крізь нелюдські тортури, воно трощило нас, місило, як глину, ділило, топило у горілці й безпам’ятстві, викреслювало із світової історії, опускало до ролі рабів, оздоблювало і знедуховлювало. Та ми цього не робимо. Бо таки залишилися народом, нацією. Хай і хворою, знесиленою, але ж спраглою життя і перспективи. Тому ми виймаємо з-за пазухи, прощаючись із тисячоліттям, - не камінь, а наш глевкий, бо замішаний на сльозах і потові багатьох поколінь, український хліб. Ми не культивуємо зла і ненависті, бо на собі спізнали їх мертвотний тягар.

Отож, дивлячись тобі вслід, ми, українці, кажемо: прощавай, жорстокий часе, ми випили твою гірку чашу до дна, але не щезли, не розпорошилися по світу і не прокляли ні тебе, ні свою землю і долю. Ми піднімаємо руку над чолом і неквапливо махаємо тобі навздогін рукою. І помічаємо, що рука наша тремтить від хвилювання.



Бачачи це, наші діти нас розуміють – першими повертають свої обличчя у нове українське тисячоліття.

Вправа 5. У кожному з поданих варіантів оберіть поняття, яке випадає з логічного ряду:


  1. Дидуктивний метод, індуктивний метод, аналогійний метод, концентричний метод, аналогічний метод;

  2. Закон логіки, закон тотожності, закон суперечності, закон виключення третього, закон Архімеда;

  3. Риторичне запитання, риторичне звертання, риторичний оклик, риторичне порівняння, риторична фігура;

  4. Академічне красномовство, політичне красномовство, суспільно-побутове красномовство, дипломатичне красномовство, схвальне красномовство;

  5. Інвенція, елокуція, диспозиція, акція, персоніфікація.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні рекомендації та завдання для практичних занять з дисципліни "Англійська розмовна мова" для студентів всіх спеціальностей
Методичні рекомендації та завдання для практичних занять з дисципліни “Англійська розмовна мова” для студентів всіх спеціальностей...
Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні рекомендації з курсу «Релігієзнавство» для студентів заочної форми навчання
Методичні рекомендації з курсу «Релігієзнавство» (для студентів заочної форми навчання) /Укладачі: Бондаренко О. В., Бондаревич І....
Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні вказівки для практичних занять для студентів спеціальності "Фінанси І кредит" денної та заочної форм навчання
Методичні вказівки для практичних занять для студентів спеціальності "Фінанси І кредит"
Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи студентів, тематику контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, рекомендовану літературу
Текст]: методичні рекомендації для студентів спеціальностей 030505 „Управління персоналом та економіка праці", 030601 „Менеджмент...
Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні вказівки до практичних занять для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей. Призначене для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей
Методичні вказівки до практичних занять для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей
Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні вказівки до вивчення курсу «історія україни» та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання
Методичні вказівки призначені для студентів першого курсу всіх бакалаврських напрямів заочної форми навчання. Мета: допомогти студентам...
Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури»
Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та...
Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні рекомендації до практичних занять з курсу «Історія української культури»
Методичні рекомендації до практичних занять з курсу «Історія української культури» для студентів всіх бакалаврських напрямків
Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні вказівки до вивчення дисципліни, проведення семінарських занять
Філософія. Методичні вказівки до вивчення дисципліни, проведення семінарських занять та самостійної роботи студентів усіх напрямів...
Методичні рекомендації І завдання до практичних занять для студентів заочної форми навчання окр iconМетодичні рекомендації до виконання практичних робіт з дисципліни "Фотографія та фотографіка" ІІ частина для студентів
Методичні рекомендації до виконання практичних занять з дисципліни "Фотографія" / В. С. Мошинський, Херсон. Хнту. 2009. 54 с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка