Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка



Сторінка3/5
Дата конвертації25.04.2017
Розмір1,01 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5

3 учень. Доля привела 17- річного Тараса до Петербурга, пишної і величавої столиці Російської імперії, до міста, де він прожив у цілому 17 років, де сталися важливі події його, де він став художником і вільною людиною.

4 учень. 22 квітня 1838 року пан видав вільну своєму кріпаку Тарасові Шевченку. Це сталося завдяки відомим діячам живопису і літератури того часу: В. Жуковському, К. Брюллову, Є. Гребінці, В. Григоровичу, А. Мокрицькому, які зібрали і заплатили за поета 2500 крб.

5 учень. Ще одна подія, знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України, – вихід у світ книги віршів «Кобзар» у 1840 р. Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

6 учень. За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали – 10 років солдатської муштри, які й підірвали його здоров'я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря – йому заборонялося писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати – писав і малював, ховаючи у «захалявні книжечки».

7 учень. Через 10 років поета звільнили, він повернувся у Петербург, 1859 року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Хворий поет доживав свій страдницький вік у Петербурзі. Уже будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати ряд підручників.

8 учень. Помер Т. Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі в Санки-Петербурзі. Але у травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезене в Україну. З того часу 22 травня – День пам'яті поета, день національного трауру України.

Світлий нетлінний образ степової Чернечої гори – могили великого Кобзаря – став національною святинею.


Тарас.'>ІІ сторінка

Співець української природи

Інсценізація

Тарас. Катре! Де ти?

Катря. Я ось тут.

Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!

Тарас. Сестричко!

Катря. Що?

Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, я намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось так зле.

Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, квасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?

Катря. Всюди є сирітки по світі мій дороги хлопчику. Але ти не думай про се йди над потічок гратися.

Учень. Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. «Нема на світі України, немає другого Дніпра!..» - з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, картини природи є неперевершеними зразками живопису слова.

Учень. Пригадаймо чудову картину ранку в творі «Сон»:

...світає, Край неба палає;


Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.

Ой діброво — темний гаю!



Учень. Ой діброво — темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік... Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом,—
Аж сам собі дивується
На свою діброву...
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою,—
Та й спать ляже, втомившися
Турбою такою.

Учень. Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора


Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?

Учень. І ти, моя єдиная,

Встаєш із-за моря,

З-за туману, слухняная

Рожевая зоре!

І ти, моя єдиная,

Ведеш за собою

Літа мої молодії,

І передо мною

Ніби море заступають

Широкії села

З вишневими садочками

І люде веселі.

І ті люди, і село те,

Де колись, мов брата,

Привітали мене.
ІІІ сторінка

Борець за волю народу

Учень. У Шевченкові ми бачимо нашого сучасника і соратника. Він дорогий, близький нам своїми немеркнучими віршами. Його слово звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає до дружби і творчого співробітництва народів світу.

Учень. За бунтарські вірші Т.Г.Шевченка забрали в солдати.

Та малює й пише

Він таємно там.

Гнівні його вірші

Страх несли панам.

Учень. Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота.

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся,… але не каюсь!



Учень. Туга за рідним краєм, рідною природою звучить і в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

Світе ясний! Світе тихий!


Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано (Премудрого одурено),
Багряницями закрито
І розп'ятієм добито?
Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися,
Просвітися!.. Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленними піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!

Тут, і всюди — скрізь погано.


Душа убога встала рано,
Напряла мало та й лягла
Одпочивать собі, небога.
А воля душу стерегла.
— Прокинься,— каже.— Плач, убога!
Не зійде сонце. Тьма і тьма!
І правди на землі нема! —
Ледача воля одурила
Маленьку душу. Сонце йде
І за собою день веде.
І вже тії хребетносилі,
Уже ворушаться царі...
І буде правда на землі.
Учень. Марку Вовчку
Напам'ять 24 січня 1859
Недавно я поза Уралом
Блукав і господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу,
І думу вольную на волю
Із домовини воззову.
І думу вольную... О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.

ІV сторінка

Шевченко – художник

Учень. Ми провели дослідницьку роботу і прийшли до висновку, що Тарас Шевченко був незрівнянним майстром портретів, які писав аквареллю, олією, олівцем. Справжнім шедевром став автопортрет майстра.

Учениця. Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду.



Учень. Здібності до малювання виявилися в нього ще з дитинства. У спогадах родини Шевченка є немало свідчень про те, що настінне народне малювання, вишивки будили в нього пристрасть до створення власних малюнків. А коли він почав учитися в дяківській школі, ця пристрасть розвинулася ще сильніше.

Учениця. Згодом пан Енгельгард забирає Шевченка в Петербург. І Тарас став козачком. Зустріч в Петербурзі з земляком – художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Байкар Гребінка, художник Брюлов, Венеціанов, поет Жуковський побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі.

В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Шевченко малює портрети, картини, робить ілюстрації для своїх віршів, зарисовує пам’ятки минулого.



Учень. Упродовж життя він створив понад 30 малярських та графічних автопортретів. У них він передав свої думки, почуття, майже за два десятиліття: від романтичного юнака до збагаченої досвідом, але вже хворої, виснаженої людини, яка прожила нелегке життя.

Ось деякі репродукції його безсмертних полотен.



Портрет дітей Репніна – Волконського, 1841



Почаївська лавра зі сходу. 1846



Пожежа в степу, 1848

Форт Кара-Бутак,1848



Портрет Г.І. Закревської,1843



Автопортрет, 1861




V сторінка

Вшанування Т.Г.Шевченка

Учень. 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезене в Канів і поховане на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Минуло майже 200 років з дня народження славного сина України, але пам’ять про нього жива і досі в серцях людей.



Учениця. Два місяці далеко від Вкраїни

В Землі лежав похований Тарас,

Не встиг купити білої хатини,

Щоб зігрівала пращурів і нас.

Не встиг зійти і на високій кручі,

Щоб милуватись обрієм Дніпра,

Грудьми дихнути, як реве ревучий,

Строфу для кобзи випустить з пера.

Та вічний біль і думу про Чернечу

Ні брат ні друг забути не змогли.

В травневі дні народ підняв на плечі,

Щоб ти позбув чужинської землі.

Там спорудили з дальніх сіл могилу

Потрісканії руки кріпаків,

Мабуть, Господь послав незламну силу,

Щоб пам’ять залишить.

Багато літ минуло з того часу,

Праправнуки вивчають «Заповіт».

У Каневі вклоняється Тарасу

Не тільки Україна – цілий світ.


Пісня «На високій дуже Кручі»

Ми чуємо тебе Кобзарю

Крізь століття

І голос Твій нам душу окриля

Встає в новій красі забувши лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі титане кладемо

Ми чуємо тебе Кобзарю

Крізь століття

Тебе своїм сучасником звемо.

Пісня «Поклін тобі Тарасе».

Учень. І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди будуть пам'ятати його заповіти.

Спи спокійно, поет!

Ми – нащадки твої

Пронесем крізь віки твоє ім'я,

Крізь колючі вітри,

Крізь жорстокі бої

України сини, незборимі.

Спи спокійно, поет

Україна твоя

Вже розправила крила орлині –

Так, як мріяв колись

Ти в жагучих пісках

На засланні в тяжкій самотині.

Спи спокійно, поет!

Образ огнений твій

Не зітерти ні бурі, ні часу

У єдиній сім'ї –

Славній, вольній, новій

Ми тебе не забудем, Тарасе!

Учениця. Ниточка до ниточки,

Синя до зеленої

Вишиваємо рушник

Тарасові Шевченку.

Квіточка до квіточки –

Шиємо, гаптуємо

Дорогого Кобзаря

Любимо й шануємо.



Діти (хором)

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові тебе пом'янули,

І народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули.



Пісня «Заповіт».

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Корнієнко С.М. Родинні виховні заходи у початкових класах: Навчально-методичний посібник / С.М. Корнієнко. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1996.

  2. Федоришин Л.А. Усний журнал «Вшановуємо Тараса Шевченка»//Початкове навчання та виховання / Л. А. Федоришин. – 2007. – №4 (116).

Благословен той день і час. Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас малими, босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас дрібними росами-сльозами.

М. Рильський
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ
УРОКУ


(старша школа)
Новий навчальний рік, який за традицією починається 1 вересня, в освітніх закладах області був ознаменований урочистостями, присвяченими Дню знань. За ініціативи Департаменту освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Перший урок у школах області проходив за єдиною темою «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття!» Адже всі краяни готуються до відзначення у 2014 році важливих подій в історії Черкащини – ювілею області – 60-річчя та 200-річчя від дня народження Великого Генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Черкащина – душа української землі – подарувала світові цілу плеяду «велетнів духу», серед яких відомі науковці, композитори і художники, мислителі і письменники, полководці і державні діячі, спортсмени, співаки, театральні діячі. Але серед сотень найвідоміших українців, наших земляків, чільне місце, безперечно, належить Тарасові Шевченку – першорядному генієві українського народу. Вже друге століття поспіль людство не перестає вражати геніальність Кобзаря, його багатогранна унікальна спадщина. Суть цієї феноменальності спробував розкрити сучасний український письменник В.Базилевський: «Шевченко – явище унікальне… Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява й найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього. Уявити себе без Шевченка – все одно, що без неба над головою. Він вершина парості родового дерева, виразник і хранитель народного духу».

Сучасній молоді, яка стоїть на шляху морального вибору, формування рис характеру, становлення світогляду дуже важливо допомогти у виробленні стратегії життя, визначенні життєвих планів, формуванні вміння творити власну долю, активно, відповідально та ефективно реалізувати громадянські права й обов'язки. Тому метою проведення уроку є: розуміння феномену Великого Кобзаря; виховання любові до рідного краю; пробудження національної самосвідомості; формування і розвиток почуття гордості за свій народ, край, Батьківщину; узагальнення знань історії, культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів; готовності здобувати якісну освіту і розумними справами збагачувати рідну землю.

Під час підготовки до проведення уроку рекомендуємо кожному педагогу пам’ятати одну з пріоритетних вихідних позицій, визначених у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки: «Система освіти має забезпечувати формування особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя у постійно змінюваному, конкурентному, взаємозалежному світі».

Все починається в житті з малого… Патріотичне, громадянське виховання дитини розпочинається в сім’ї, родині, із перших сходинок пізнання світу у дитячому садочку і продовжується все життя. І тому вже на Першому уроці лейтмотивом можуть звучати слова Кобзаря із вірша «І Архімед, і Галілей…»:
І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.
Адже коли всі справи творять у мирі та любові, взаєморозумінні і підтримці – то буде щастя і добробут. І тому із першого уроку навчальний рік має розпочатися променем любові, підтримки, розуміння і поваги, як заповідав Великий Кобзар.

У процесі підготовки уроку необхідно детально продумати його зміст, форму, етапи, можливість залучення видатних людей краю, представників інтелігенції, батьківську громадськість, а ще – можливості краєзнавчих музеїв, шкільних бібліотек тощо.

Серед форм проведення уроку ми пропонуємо такі:


  • усний журнал-естафета;

  • літературно-краєзнавча подорож;

  • турнір знавців рідного краю;

  • бесіда-екскурсія;

  • тематична вікторина;

  • календар (історичний, літературно-художній);

  • віртуальна екскурсія;

  • тематичний альбом;

  • літературно-художні композиції та ін.

У класних кімнатах, шкільних бібліотеках доцільно оформити стенди, інформаційні куточки, організувати виставки, огляди літератури – відповідно до теми Першого уроку.

Ми переконані, що належний рівень підготовки і проведення Дня Знань і уроків у 2013/14 навчальному році сприятиме формуванню патріотичних почуттів юних громадян, мобілізації сучасних освітніх ресурсів у справі засвоєння школярами істинних життєвих цінностей: духовно-моральних, гуманістичних, культурних, громадянських.

Коли б не Він, той люди б нас не знали.

Коли б не Він, про нас не чув би світ…

О. Кобець
ОРІЄНТОВНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ УРОКУ
Мета уроку:


  • поглибити знання учнів про особистість Тараса Шевченка та його роль в історії;

  • розкрити образ митця як людини могутньої волі та незламного духу;

  • формувати громадянськість, почуття національної самосвідомості школярів, толерантність, власний погляд на окреслену проблему;

  • виховувати любов до рідної землі й повагу до її історії;

  • осмислити роль своєї національної спільності серед інших спільностей, місце національної культури серед інших культур.


Основні навички: після уроку учні зможуть:

  • показати велич постаті Тараса Шевченка;

  • оцінити його діяльність з позицій захисту інтересів українського народу;

  • розвинути вміння аналізувати події і факти, співставляти їх, визначати їхні причини та наслідки;

  • набути навичок участі у дискусії, визначенні та аргументуванні своєї позиції, аналізі історичної ситуації.


Обладнання до уроку:

  • портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, букет із колосся та калини;

  • «Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка;

  • кольоровий папір, нитки, маркери, ножниці.


У вступі

Достатньо велика за обсягом спадщина Тараса Григоровича Шевченка заслужено посідає одне з почесних місць на «українському Парнасі». Протягом вже багатьох десятиліть читачі захоплюються його поетичним талантом, вмілістю у використанні чудових скарбів народної української мови, поціновувачі живопису – майстерністю його пензля, а «Кобзар» став настільною книгою у кожному українському домі. І разом з тим – безнастанно дивуються з разючих контрастів у творчості майстра, в його біографії – переплетінню талану і випробувань.

Справді, як поет Тарас Шевченко починає виступати в різноманітних, здавалося б, майже взаємно виключаючих поетичних жанрах, немовби в різних стильових манерах. Його «живописне слово» стрімко переходить до численних новаторських спроб – воно будить націю від летаргічного сну, в який загнала її «мачуха люта», адже його поезії мають виразну, різко підкреслену суспільно-прогресивну спрямованість.

Генії належать людству. Та все ж таки кожен із них насамперед є син свого народу, син землі, яка його народила, дала силу й снагу для високого польоту.

Земля Черкащини – рідний край Шевченка – давши світові генія, бережно прийняла його прах у своє материнське лоно. Народжений у мальовничому куточку Звенигородщини через неповних 50-т років поет похований над Дніпром, не високій горі, які у народі називають Тарасовою, як він сам і заповідав.

Хто хоче зрозуміти поета, писав великий Гете, той повинен йти на його Батьківщину. Стосовно до Шевченка ці крилаті слова набувають особливої значущості. Адже у світовій практиці не так вже й багато діячів, які так кровно зв’язані із своєю землею, як Кобзар.



Питання для обговорення:

як ви вважаєте: звідки черпав наснагу Шевченко?

чи можна, на вашу думку, роз’єднати Шевченка і Черкащину? Свою відповідь обгрунтуйте.
Створення сенкана:

1-й рядок – іменник – Черкащина

2-й рядок – прикметник – мальовнича, велична

3-й рядок – активність, дія – дала життя, виплекала, надихнула

4-й рядок – фраза, яка виявляє ставлення до теми – земля Великого Тараса, колиска козацького духу, серце України

5-й рядок – асоціація до теми – рідний край



Методичний коментар:

сенкан – п’ятирядковий вірш – східний стиль написання віршів, проте освоїти його зовсім не складно.

Сенкан допомагає узагальнити інформацію, схоплювати складні ідеї та формулювати їх декількома словами. Як правило, на його написання багато часу не потрібно, його пишуть всього кілька хвилин.

Дійсно, Великий Кобзар був дуже тісно повязаний із своєю землею. На підтвердження цих слів є витяг із листа. написаний поетом до чернігівського губернатора Гесе: «Мені здається, що якби моя Батьківщина була найбіднішою на землі, то й тоді вона б здавалася б кращою за Швейцарію і всі Італії. Ті, які бачили хоч раз нашу Батьківщину, кажуть, що бажали б жити і померти на її пречудових полях, що ж говорити нам, її дітям. Треба любити і пишатись своєю прекрасною матір'ю».


Питання для обговорення:

як би ви пояснили вислів «справжня любов до Батьківщини – це....»

На допомогу учителю!

Справжня любов до Батьківщини – це не лише знання її історії, географії, мистецтва, вікових традицій і, безумовно, мови. Словами української поетеси Галини Черінь це звучить так:



На світі стільки різних мов,

Як квітів у гаю,

А рідна мова – то любов,

Отож люби свою!

Люби її, бо твій народ

За неї зводить бій

Крізь барикади перешкод –

За свій державний стрій.

І ти, мій, друже, поможи,

Учися і читай –

І всім знайомим розкажи

Про наш чудовий край.

Вона, живучи довгі роки далеко від рідної землі, зуміла зберегти як найвищу цінність – любов до рідного слова.



Людинi притаманно мрiяти. Якщо вона далеко від рідної домівки – вона мріє повернутися до батьківського дому, щось не ладиться у житті – мріє про краще майбутнє. Мрiя не дає спокою у життi, не дозволяє стояти на мiсцi, кличе вперед...

Так і Кобзар, страждаючи все життя сам, болюче вiдчуваючи страждання свого народу, він мрiяв спочатку про звільнення із кріпацтва, з часом про кар’єру художника, у засланні – про рідну неньку-Україну, а взагалі – про свiтле i радiсне її майбутнє.



Неоднаково було йому:

Як Украïну злiï люди

Присплять, лукавi, i в огнi

Їï окраденою збудять...

«Менi однаково...»
Тому i проклинав поет «отих царiв, катiв людських», панiв рiзних гатункiв, усiх, хто несе горе народовi, i кликав «громадою обух сталить та добре вигострить сокиру, та й заходиться вже будить хиренну волю».

Повиннi порватися кайдани, повинна правда прийти на землю:



...бо сонце стане

I оскверненну землю спалить.

«О люди! Люди небораки!»
Вiрив Тарас у невмирущий дух народу, знав, що не можна знищити його, як не мiг Зевс примусити скоритися Прометея. Без волi немає щастя – вважав Шевченко:

...де нема святоï волi,

Добра не буде там нiколи.

«Царi»
Тому так зворушливо змальовує вiн мрiю-сон нещасноï крiпачки, якiй уявляється, що ïï син:

I уродливий, i багатий,

Уже засватаний, жонатий...

На вольнiй, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волi;

I на своïм веселiм полi...

«Сон»
Тому i славить генiальний поет украïнського народу синiв Кавказу, що вiдстоюють свою незалежнiсть:

Борiтеся – поборете!

Вам Бог помагає.

За вас правда, за вас слава

I воля святая.

«Кавказ»
I мрiє Кобзар про часи, коли «розкуються незабаром закованi люди» («I мертвим, i живим...»), коли не зостанеться «i слiду панського на Украïнi» («I вирiс я на чужинi»). Тодi «у селах, у веселих i люди веселi» житимуть, тодi «спочинуть невольничi утомленi руки i колiна одпочинуть, кайданами кутi» («Iсаïя. Глава 35»).

I забудеться срамотна

Давняя година.

I оживе давня слава,

Слава Украïни.

«I мертвим, i живим...»
Вiльний народ оживить природу, оживить свою душу, шануватиме своïх героïв, свою iсторiю, свою правду. Так чи iнакше, але не слiд чекати, поки хтось нашу iсторiю нам розкаже. I свою солов'ïну мову народ пiднесе над свiтом як прапор свого духовного багатства, бо неприродно ж, коли:

... усi мови слов'янського люду –

Всi знаєте. А своєï

Дастьбi... Колись будем

I по-своєму глаголать...

«I мертвим, i живим...»
Вiн мрiяв про сiм’ю вольну, нову, де:

...буде син i буде мати,

i будуть люде на землi,

де простеляться шляхи вiльнi i широкi:

...I пустиню опанують

Веселiï села.

«Iсаïя. Глава 35»
Мав Тарас i особистi мрiï. Хотiлося йому з милою дружиною у маленькiй хатинi над Днiпром дожити вiку:

Я тiльки хаточку в тiм раï

Благав i досi ще благаю,

Щоб хоч умерти на Днiпрi,

Хоч на маленькiй горi...

«Не молилася за мене»
Не збулася ця мрiя Шевченкова. Та збулася iнша: з любов'ю i шаною згадує вiльна Украïна «незлим тихим словом» свого сина. Немає неволi в Украïнi, у повний голос звучить ïï мова. Гордi ïï сини пишаються своïм героïчним минулим i намагаються впевнено дивитися в майбутнє. Але по переду ще ой як багато роботи

Роботящим умам,

Роботящим рукам

Перелоги орать,

Думать, сiять, не ждать

I посiяне жать

Роботящим рукам.

«Молитва»
Колективна творча справа


Учням пропонується подумати над своїми мріями і записати їх на невеличких паперових метеликах (кольоровий папір, ножиці, нитки заготовлені заздалегідь). Кожна дитина має прикріпити свій метелик чи на ватман чи за ниточку до соснови.

За бажанням можна мрії озвичити.

Метелик – символ душі у давніх греків. У багатьох релігіях символізує здатність перевтілюватися у красу, радість і пропагує безтурботне життя.

Олександр Антонович Захаренко єдиний вітчизняний педагог, який переконував, що мрія – це одна із найважливіших цінностей у житті людини.
Методичний коментар:


  1. Робота має бути колективною, так, щоб кожний учень класу долучився до творчої справи.

  2. Набір для «мрій» має бути кольоровим, головна мета – кожна дитина має право на висловлювання і на власну мрію.

  3. Дуже добре було б, щоб до справи долучилися не тільки учні, а й батьки, учитель, адже Перше вересня має статус родинного свята.

  4. За основу можна використати картон і потім розмістити колективну роботу у класному куточку, прикріпивши її до стелі.

  5. Після роботи важливо, щоб учні прокоментували свій вибір і зрозуміли, що мрії мають жити щоб здійснюватися.


Пам’ятайте: справу творчістю не зіпсуєш!


Приклад



На допомогу учителю!
Шевченко – фундатор української літературної мови

Для генiïв не iснує дати смертi... Онук гайдамаки, кріпацький син став основоположником нової української літератури і літературної мови України. Вiн заклав ту ïï структуру, яка зберiглася донинi, як основа сучасноï украïнськоï мови. Склад словника i граматичний лад (у тому числi синтаксис) стали нормою i зразком для письменникiв, театральних дiячiв i навiть преси. Це була жива народна мова, що грунтувалася на полтавсько-киïвському дiалектi, збагачена й iншомовними, з росiйськими включно, висловами, наразi коли потребувалася передача фiлософських або полiтичних понять. Можна згадати i про слова, створенi самим Шевченком, якi органiчно ввiйшли у сучасну лексику, наприклад, «передмова» (уперше використано у поемi «Гайдамаки»).

У довiдниках зi свiтовоï лiтератури iснує навiть окреме визначення –«шевченкiвський вірш», тобто деякi стилiстичнi особливостi творчостi Тараса Григоровича стали знахiдкою не лише для вiтчизняних митцiв, а й поетiв iнших лiтератур. Це поняття узагальнює метро-ритмiчнi форми органiзацiï вiрша на основi народно-пiсенноï лiрики, причому виразнiсть досягається через переходи вiд одного метру до iншого. Бiльше того, використання рiзних вiршованих форм усерединi однiєï композицiï, вперше введене Шевченком, стало основою поетичноï технiки лiтератури ХХ сторiччя.
Шевченко мислитель

Шевченко творив у час, коли в Європі домінували ідеї Просвітництва, уявлення про єдність людської цивілізації, в якій етнічні і релігійні відмінності не мають значення порівняно з загальнолюдськими цінностями. Віра, на думку філософів, була потрібна лише для обґрунтування моралі.

Все життя він шукав відповідь на питання, яке вперше поставив у «Давидових псалмах»: «Хто ж пошле нам спасеніє, верне добру волю?». Тоді ж він знайшов відповідь: «Обнімітеся, брати мої, молю вас, благаю». І підтвердив її в кінці життєвого шляху. Дорогу до добра знайде лише єдиний народ. «Єдиномисліє подай і братолюбіє пошли» – визріла його молитва до Бога за рік до смерті.

Шевченко не лише молився про єдність, він творив і беріг її. Він знав хвилини відчаю від безвиході, слабкості друзів, глухоти людей. На Кос-Аралі він писав: «Либонь, уже десяте літо,//Як людям дав я «Кобзаря»,//А їм неначе рот зашито». Але ніколи – ні в засланні, ні повернувшись – він не дозволив собі жодним словом судити тих «братчиків», які виявили слабкість, під диктовку жандармів написали прохання про помилування на «высочайшее имя».


Шевченко художник

Великий син українського народу, геніальний поет, мислитель, революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко відомий і як художник. Він став одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював п’яного дяка, то був ним покараний.

Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

Тарас Григорович Шевченко є автором понад тисячі творів образотворчого мистецтва – станкового живопису, монументально-декоративного розпису, графіки, скульптури, він був великим майстром акварелі, олії, пера, офорту, рисунка олівцем. Твори Шевченка – художника досліджено, класифіковано, оцінено не раз. Можна безконечно сперечатись про академізм, романтизм, гуманізм, реалізм в його творчій манері, але його творіння такі ж безсмертні, як безсмертний народ, що породив великого художника і поета.
Шевченко гравер

Художник Тарас Григорович Шевченко посідає одне із найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Сучасники називали його «руським Рембрандтом», проте він досі є непізнаним в Україні.

Т.Шевченко був феноменально талановитим у всьому: прагнучи стати художником, пробудив у собі дар поета; вслухаючись у поетичну мову народної пісні, розкрив унікальні можливості співця. Силове поле слова виявилося настільки потужним, що й донині подекуди затьмарює феномен Шевченка-художника – великого майстра різця і пензля.

Тарас Шевченко успішно закінчив Петербурзьку академію мистецтв. Його образотворчий доробок сягає тисячі назв. Це картини олійними фарбами, малюнки аквареллю, сепією, рисунки олівцем та офорти.

Техніка офорта завжди приваблювала митця своїм демократизмом, доступністю, орієнтованістю на широкий загал глядачів. Зрештою, за життя Т.Шевченко зазнав найвищого поцінування саме як офортист. За успіхи в гравіюванні він був удостоєний звання академіка. Ще навчаючись в академії, Т.Шевченко вирішив представити саме в офортах перед очі всього освіченого люду Україну в усій її красі.

Художник мріяв, що його робота започаткує періодичне видання – своєрідну мистецьку енциклопедію України. За авторським задумом, вона мала виходити окремими випусками по три офорти чотири рази на рік. Однак Т.Шевченкові не вдалося здійснити свої плани. Друком вийшли лише два випуски, які доправляли передплатникам у спільній обкладинці.

Проте і в такому дещо скороченому вигляді «Мальовнича Україна» стала визначним явищем в історії української графіки.
Шевченко у граніті

Тарас Григорович Шевченко є найшановнішою постаттю в Україні. Він належить до плеяди небагатьох українців добре відомих за кордоном.

За кількістю скульптур, встановлених у світі, Т.Г. Шевченко поступається лише В.Шекспіру. В Україні Великому Українцю встановлено 700 пам’ятників, меморіальних дощок і пам’ятних знаків і 75 за кордоном у 26 державах (5 пам’ятників і 17 меморіальних дощок у Росії, по чотири пам’ятника – у США і Канаді, три – у Франції, по два – у Молдові, Бразилії та Австралії, по одному – в Аргентині, Парагваї, Кубі, Румунії, Угорщині, Сербії, Польщі, Словенії та багатьох республіках колишнього Радянського Союзу).


Каталог: uploads -> editor -> 1467 -> 91451
editor -> Методичні рекомендації щодо викладання української мови та літератури в навчальних закладах в 2016/2017н р
editor -> Тема. Олександр Олесь (О. Кандиба). Життя І творчість, світоглядні Переконання. Прагнення гармонії людини й природи, майстерність у відтворенні настрою І почуття в поезіях «З журбою радість обнялася»,
editor -> Па́уль Цела́н нім. Paul Celan; справжнє ім'я Пауль Анчель
editor -> Креативний підхід вчителя до підготовки уроків читання
editor -> Розділ 1 Загальні відомості
editor -> Урок №3 Тема. Гійом Аполлінер як чільна постать європейського авангарду
editor -> Тема. Шекспірівський театр. Трагедія «Гамлет»: її філософсько-етична проблематика. Особливості конфлікту, зображення світу у творі. Мета
91451 -> Цікаві факти з життя математиків


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку, присвяченого 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
М. В. Остроградського направляє методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­– 2013 навчальному році, присвяченого...
Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка iconПортфоліо викладача української мови та літератури
Методичні рекомендації щодо проведення тижня, приуроченого 200-літтю з дня народження Т. Г. Шевченка
Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка iconМетодичні рекомендації щодо відзначення 140-річчя з дня народження Соломії Крушельницької

Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка iconМетодичні рекомендації щодо відзначення 120-річниці з дня народження М. Булгакова у загальноосвітніх навчальних закладах, розроблені кабінетом методики викладання світової літератури та мов національних меншин вошопп. (Додаток 1)
Булгакова №3168-уі від 18 березня 2011 року, надсилаємо вам методичні рекомендації щодо відзначення 120-річниці з дня народження...
Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка iconРозпорядження голови районної державної адміністрації1 від 18 квітня 2011 року м. Теребовля №256 Про відзначення в районі
Про відзначення в області 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 150-річчя від дня його перепоховання”, враховуючи велике...
Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка iconМетодичні рекомендації до організації та проведення Першого уроку у 2013-2014 навчальному році Чернігів 2013
Тарас Шевченко – совість України, її душа І оберіг (до 200-річчя від дня народження) : методичні рекомендації до організації та проведення...
Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка iconЗагальноклубний творчий проект
Тараса Григоровича Шевченка. Указом Президента України „Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження...
Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка iconУкраїна голосіївська районна в місті києві державна адміністрація
Плану заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження М. Вербицького та 150-ї річниці першого публічного виконання...
Методичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка iconЗбірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 200-річчю від дня народження
«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…»: збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 200-річчю від дня...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка