Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017



Сторінка1/6
Дата конвертації19.04.2018
Розмір1,17 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

КАФЕДРА ДЕРМАТОЛОГІЇ, ВЕНЕРОЛОГІЇ



Короткі нариси З історії розвитку

дермАтовенерології, КОСМЕТОЛОГІЇ.

АНАТОМІЯ, ГІСТОЛОГІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ШКІРИ.

ОСНОВИ діагностики шкірНиХ хвороб


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ЕЛЕКТИВНОГО КУРСУ «КОСМЕТОЛОГІЇ»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ / МАГІСТРІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

ЛЬВІВ – 2017

Методичні рекомендації підготували:
д-р.мед.н., доцент Сизон О.О.

к.мед.н., доцент Білинська О.А.

к.мед.н., доцент Бабак І.Д.

к.мед.н., доцент Асцатуров Г.Є.

к.мед.н., асистент Возняк І.Я.

к.мед.н., асистент Дашко М.О.

асистент Чаплик-Чижо І.О.

к.мед.н., асистент Дісковський І.С.

асистент Федорова У.В.

Укладач методичних рекомендацій:

д-р.мед.н., доцент Сизон О.О.


Методичні рекомендації підготовлені згідно вимог, які передбачені типовими навчальними програмами для студентів медичних і стоматологічних факультетів вищих навчальних закладів України Ш-1V рівнів акредитації «Шкірні та венеричні хвороби» (МОЗ України, 2014 р., відповідно, 2012 р.).


Відповідальний за випуск :

проректор з навчальної роботи Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, д-р.мед.н., професор М.Р. Гжегоцький



Рецензенти :

д-р.мед.н., професор Ю.Я Кривко

д-р.мед.н., професор О.Д.Луцик

Методичні рекомендації затверджені на засіданні профільної методичної комісії факультету Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

Протокол №____ від 2017 р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………4


Розділ 1. Історія розвитку дерматовенерології ………………………………………………..8

1.1. Історія розвитку української дерматовенерологічної школи …………………....9

1.2 Львівська дерматовенерологічна школа ………………………………………….10

1.3 Короткі нариси історії розвитку дерматоонкології та дерматоскопії ………..…16

1.4 Історія розвитку косметології……………………………………...………………19
Розділ 2. Анатомія, гістологія, фізіологія, патогістологія шкіри та її похідних …………..25

2.1 Морфологія та фізіологія шкіри …………………………………………………..25

2.2 Морфологічна класифікація новоутворів шкіри ………………………………...34

2.3 Основні патогістологічні зміни шкіри …………...………………………………35


Розділ 3. Основи діагностики хвороб шкіри ………………………………………………....38

3.1 Етапи діагностики шкірних хвороб ………………………………………………38

3.2 Характеристика елементів шкірного висипу …………………………………….40
Розділ 4. Питання для самоконтролю ………………………………………………………...44
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………….……...…………………………..48

ВСТУП
Елективний курс «Косметології»:

а) ґрунтується на вивченні студентами/магістрами таких дисциплін, як анатомія, гістологія, біофізика, біохімія, фізіологія і інтегрується з цими дисциплінами; закладає основи вивчення й таких дисциплін, як дерматовенерологія, онкологія, хірургічна стоматологія, мікробіологія, хірургія та фармакологія.

б) закладає основи вивчення студентами/магістрами сучасних уявлень про косметологію, сучасні діагностичні технології, які широко використовуються в діагностиці не тільки дерматологічних та косметичних проблем шкіри, а й в загальній клінічній практиці, що передбачає інтеграцію викладання з різними дисциплінами та формування умінь застосовувати знання з сучасних методів діагностики (гістопатологія, дерматоскопія, молекулярні методи) та лікування в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;

в) її вивчення передбачає отримання знань стосовно етіології, патогенезу, клінічних проявів різноманітних косметологічних патологій та засвоєння сучасних підходів до їх лікування чи застосування відповідних профілактичних заходів;

г) потребує інтеграції класичних клінічних уявлень і сучасних високих технологій діагностики та лікування косметологічних проблем.

У поданому матеріалі методичної розробки приділяється увага висвітленню пріоритетних напрямків розвитку дерматовенерології, дерматоонкології, косметології та їх досягнень; загальні відомості про шкіру та методи її обстеження; основи діагностики хвороб шкіри.

У зв’язку з цим від студентів/магістрів вимагається знати: короткі історичні нариси історії розвитку дерматовенерології, дерматоонкології та косметології; анатомічну, гістологічну будову шкіри та її придатків; основні патогістологічні зміни в шкірі при дерматозах; провести огляд та клінічну оцінку висипань та симптомів, які зустрічаються в практиці дерматолога чи косметолога.

Студентам чи магістрам, окрім цього, слід розрізняти будову різних шарів епідермісу, дерми та підшкірної жирової клітковини; диференціювати гістологічну будову нервових рецепторів шкіри; діагностувати різні види патогістологічних змін в шкірі.

Слід пам’ятати, що всі косметичні заходи, які скеровані на покращення та омолодження зовнішнього вигляду, обов’язково повинні мати комплексну основу. Тобто, загальна дія на організм шляхом підвищення його захисних сил, очищення від шлаків і продуктів метаболізму повинна поєднуватися з поцедурами місцевого догляду за шкірою.

Систематизований підхід у вивченні елективного курсу «Косметологія» формує у студентів/магістрів правильне розуміння практичного значення дерматовенерології та косметології серед інших суміжних клінічних дисциплін та правильний підхід до діагностики захворювань шкіри, використовуючи попередньо набуті навички.

Запропоновані методичні рекомендації складені на сучасному професійному рівні з елементами міжпредметної інтеграції та дає можливість оцінити професійне мислення студентів на основі розв’язання питань для самоконтролю.

Короткі нариси історії розвитку

дермАтовенерології, КОСМЕТОЛОГІЇ.

АНАТОМІЯ, ГІСТОЛОГІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ШКІРИ.

ОСНОВИ діагностики шкірНиХ хвороб
Навчальні та виховні цілі:


  • Аналізувати етапи становлення дерматовенерології як окремої клінічної дисципліни та внесок окремих вчених.

  • Трактувати основні здобутки світової та вітчизняної дерматовенерології.

  • Знати короткі нариси історії розвитку дерматоонкології.

  • Володіти знаннями з історії розвитку косметології.

  • Пояснювати фізіологічно-морфологічні особливості шкіри, її придатків та слизових в функціонуванні організму в нормі та при різних патологічних станах.

  • Знати особливості будови шкіри у чоловіків та жінок.

  • Володіти знаннями про антомо-фізіологічні особливості шкіри у немовлят і дітей

  • Розуміти зміни, які відбуваються в шкірі різних вікових груп.

  • Трактувати поняття «висипка» та її роль при постановці відповідного дерматологічного діагнозу.

З Н А Т И:
- значення та місце дерматовенерології, дерматоонкології та косметології у підготовці лікаря;

- загальну характеристику історичного розвитку дерматовенерології, дерматоонкології та косметології;

- анатомічну, гістологічну будови шкіри, її придатків та слизових оболонок;

- особливості анатомічної та гістологічної будови шкіри у різних вікових групах;

- особливості анатомічної та гістологічної будови шкіри у чоловіків та жінок;

- характеристику функціональних властивостей шкіри, їх вікові та статеві особливості;

- функції клітин, тканин, органів, фізіологічних систем організму в нормі та при різних патологічних станах;

- патогістологічні зміни шкіри, її придатків та слизової оболонки порожнини рота в нормі чи при різних патологічних станах;

- основи діагностики шкірних хворих: візуальне спостереження, клінічна оцінка висипань, ін.
У М І Т И:
- виділити основні етапи розвитку дерматовенерології, дерматоонкології та косметології;

- оцінити еволюційні досягнення світової та вітчизняної науки в напрямках розробки методів діагностики, патогенетичних схем лікування дерматовенерологічних хворих;

- володіти основними деонтологічними принципами роботи дерматовенеролога, косметолога і пам’ятати дотримуватися лікарської таємниці.

- оцінити характер шкірного висипу;

- розрізняти будову різних шарів епідермісу, дерми, підшкірно-жирової клітковини та слизової оболонки порожнини рота;

- розрізняти гістологічну будову придатків шкіри;

- розпізнавати різні види патологістологічних змін в шкірі;

- розрізняти елементи шкірного висипу.




МІЖПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ

п/п

Дисципліни

Знати

Вміти

1.

Історія медицини

Загальну характеристику етапів історічного розвитку світової та вітчизняної дерматовенерології та дерматоонкології.

Виділити основні етапи та оцінити еволюційні досягнення світової та вітчизняної науки в напрямках методів діагностики та терапії дермато-онкологічних хворих

2.

Анатомія, гістологія, фізіологія, патогістологія,

патофізіологія




1. Анатомічну, гістологічну будови шкіри, її придатків та слизової оболонки порожнини рота в нормі та при патології.

2 Вікові та статеві особливості шкіри.

3. Функції шкіри в нормі та при різних патологічних станах.


Розрізняти будову різних шарів шкіри, її придатків та слизової оболонки порожнини рота в нормі та при патології.

3.

Дерматологія

1. Володіти основами діагностики хвороб шкіри.

2. Розрізняти елементи шкірного висипу.



1. Володіти основними деонтологічними принципами роботи дерматовенеролога.

2. Проводити спеціальний огляд, трактувати його дані.



4.

Косметологія

1. Основні типи та фото типи шкіри.

2. Старіння шкіри: її ознаки та характеристика.



1. Визначати тип та фототип шкіри.

2. Визначити основні ознаки старіння.



5.

Онкологія

1. Основні ознаки онкологічних захворювань.

Провести дерматоскопію шкіри.




Навчальне завдання

Вказівки до виконання завдання

Примітка

1. Загальна характеристика розвитку дерматовенерології, дермато-онкології, косметології.

2. Морфологія та функції шкіри в нормі та при патології.

3. Патогістологічні зміни шкіри, її придатків та слизових оболонок в нормі та при патології.


Повторити анатомію, гістологію, фізіологію шкіри, патгістологію,

патфізіологію.





Дотримуватись

деонтологічних

правил.


4. Особливості шкіри, їх характеристика.

5. Вікові і статеві особливості шкіри.



Вміти визначити тип і фототип шкіри, основні ознаки старіння, ін.

Дотримуватись

деонтологічних

правил.


6. Основи діагностики шкірних хвороб.

7. Характеристика елементів шкірної висипки.

8. Методи дослідження шкірної патології.


Вміти проводити бесіду з хворим.

Знати основи діагностики шкірних хворих: візуальне спостереження, клінічна оцінка висипань, симптомів, ін.

Вміти проводити додаткові методи обстеження шкірних хворих.


Дотримуватись

деонтологічних

правил.


ПЛАН І ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ




п/п

Основні етапи заняття, їх функції і зміст

Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю навчання

Матеріали методичного забезпечення

Час в хвилинах

І. Підготовчий етап: 5 хвилин


1.

Організація заняття










5

2.

Постановка навчальних цілей







див. пункт «навчальні цілі»




ІІ. Основний етап: 60 хвилин


3.

Контроль початкового рівня знань, навичок і вмінь

3.1. Основні етапи розвитку дермато-логії, косметології, дерматоонкології.

3.2. Анатомічна, гістологічна будови і функції шкіри, її придатків, слизових оболонок в нормі та при патології.

3.3. Вікові і статеві особливості шкіри.

3.4. Основи діагностики шкіри. 3.5. Первинні та вторинні елементи шкірного висипу.

І-ІІ


ІІ

ІІ-ІІІ


ІІІ


Методи І рівня

1.Фронтальне теоретичне експрес опитування

2.Тестовий контроль І рівня

Методи ІІ рівня

1.Індивідуальне усне опитування.

2.Розв'язання типових задач.

3.Письмове теоретичне опитування.

4.Тестовий контроль ІІ рівня

Методи ІІІ рівня

1.Вирішення нетипових задач.

2.Тестовий контроль ІІІ рівня.


Наочність

Питання, таблиці, муляжі, препарати, прозірки, структурного-гічні схеми

Питання.

Задачі ІІ рівня

Письмове теоретичне завдання.

Тести ІІ рівня


Задачі ІІІ рівня

Тести ІІІ рівня.




15

45



ІІІ Заключний етап: 25 хвилин

1.

2.
3.





Контроль і корекція рівня професійних вмінь і навичок.
Підведення підсумків заняття (теоретичного, практичного, організаційного).
Домашнє завдання: навчальна література по темі (основна, додаткова)

ІІІ

Метод контролю навичок.

Індивідуальний контроль практичних навичок, результатів.


Метод контролю вмінь.

а) рішення нетипових ситуаційних задач;

б) контроль результатів лабораторного дослідження.


1.Обладнання.

2. Тестові ситуаційні задачі ІІІ рівня.

3. Результати курації хворого.

Орієнтовні карти (алгоритми), самостійні роботи з літературою.



РОЗДІЛ 1.
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГIЇ
Дерматологія – одна з найстаріших галузей медицини, що виникла з практичного досвіду різних народів. Слід зазначити, що у Китаї, Індії і Древній Греції вона з'явилася абсолютно самостійно. Передбачається, що перші відомості про хвороби шкіри були викладені в давньоєгипетських папірусах (1552 р. до н.е.), а за деякими даними – за 3000 років до цього, в документах шумерів.

Здавна у Греції та Італії були відомі такі хвороби шкіри, як короста, парша, проказа, іхтіоз, а також хвороби статевих органів. Гіппократ (460-370 рр. до н.е.) описав значну кількість шкірних висипів (коросту, паршу) та порушення пігментації, розрізняючи хвороби залежно від зовнішніх і внутрішніх причин.

У римських джерелах відомості про шкірні хвороби стають детальнішими, з’являються нові терміни. Пліній Старший (І ст.н.е.) описав оперізувальний лишай, імпетиго; Авл Корнелій Цельс (І ст. до н.е.) – сикоз, карбункул, гострокінцеві кондиломи, бешиху, слоновість. Гален (130-200 рр. н.е.) зробив спробу вивчити будову шкіри. На межі Х – ХІ ст. н.е. Авіценна описав пемфігус, кропив’янку, імпетигінозну екзему та провів диференціальну діагностику між коростою і свербежем.

Епоха Відродження збіглася з пандемією нової, невідомої венеричної хвороби «lues venerea» (пізніше одержала назву «сифіліс»), яка, на думку більшості вчених, була завезена моряками експедиції Колумба з Америки.

З виникненням капіталізму в XVI столітті з'явилися умови для розвитку різних галузей науки і техніки. Разом з усією медициною стала розвиватися і дерматологія. У 1572 р. в Італії з'явився перший підручник дерматології («De morbis cutaneus»), написаний Ієронієм Меркуріалісом (Hieronimus Mercurialis), хвороби в якому поділялися за зміною кольору та поверхні шкіри. Ссюди ж відносилися і пухлини. Французький лікар Парс (1509-1590) описав грибкові ураження голови, італієць Мальпігі (1628-1690) започаткував вивчення мікроскопічної структури шкіри.

Австрійський вчений Планк (1738-1807), запропонувавши свій підручник наприкінці ХVIII ст., зробив першу спробу класифікувати хвороби шкіри за морфологічними ознаками висипів, поділяючи їх на 14 класів. Згодом англієць Уілен (1757-1812) і його учень Бейтмен (1788-1821) поділили відомі дерматози на 9 класів, залежно від їх морфології, чим практично було започатковано морфологічний етап розвитку дерматології.

Початок ХІХ ст. ознаменувався розквітом французької дерматологічної школи, засновниками якої слід вважати Алібера (1768-1837) та його колег – Бієтта, Жибера, Девержі. Характерною для цієї школи була концепція, яка полягала в тому, що головною причиною виникнення дерматозів є так звані «гуморальні фактори». Найвиразнішим прихильником і пропагандистом цього напряму був Базен.

У цей час у науці існував і так званий «унітаризм», згідно з яким венеричні хвороби зумовлені єдиним «контагієм», що у різних людей та за різних умов може спричинити різні хворобливі явища. Отже, сифіліс і гонорею вважали проявом одного й того ж захворювання. Ці переконання були розвіяні результатами експерименту англійського вченого Гентера, який прищепив собі матеріал із уретри хворого на гонорею, в результаті захворів і на сифіліс, і на гонорею. Помилковість унітарного вчення спростив І.Рікор (1800-1889), який бездоганно засвідчив, що гонорея і сифіліс – різні захворювання. Але полеміка з цього питання завершилась лише у 1879 р., коли німецький вчений А.Нейссер відкрив специфічний збудник гонореї – гонокок, а його співвітчизник Е.Бумм у 1885 р. одержав гонокок у чистій культурі. Праці А.Фурньє (1832-1914) – це ціла епоха у вивченні патології сифілісу.

Визначний слід у розвитку дерматології залишили представники віденської (австрійської) школи, яку очолював Ф.Гебра (1816-1880). Вона ґрунтувалася на патологоанатомічному принципі класифікації дерматозів. Поділяючи відомі дерматози на 12 груп, Ф.Гебра основного значення надавав вивченню морфології висипів. Слід відзначити німецьких вчених, учнів і послідовників Ф.Гебри таких, як: Капоші, Кебнера, Аушпітца, Й.Ядассона – редактора 50-томного енциклопедичного посібника зі шкірних і венеричних хвороб, що не втратив свого значення й нині.

У Російській імперії дерматологія, як самостійна дисципліна, сформувалась у 70-х роках ХІХ сторіччя, коли спочатку у Варшавському університеті, а згодом у Києві, Москві та Петербурзі були створені кафедри шкірних і венеричних хвороб.

Засновником московської дерматологічної школи був професор О.І.Поспєлов (1845-1916), який створив зразкову шкірну клініку з великим муляжним фондом. Із його учнів слід згадати С.Л.Богрова (1878-1923) – першого директора Державного венерологічного інституту, відомого своїм дослідженням у дерматомікології; професора Г.І.Мещерського (1878-1923), який тривалий час очолював дерматологічну кафедру при 1-му Московському медичному інституті та М.А.Чорногубова (1822-1942) – видатного вченого й клініциста, професора 2-го Московського медичного інституту.

Великий внесок у розвиток російської та світової дерматовенерології зробили такі визначні вчені, як професори П.С.Григор’єв, В.О.Рахманов, С.Т.Павлов, О.К.Шапошников, Л.М.Машкілейсон, А.А.Антоньєв.

У Київському університеті курс шкірних хвороб з 1864 по 1880 рр. очолював доцент Л.К.Горецький, а у Московському університеті з 1869 по 1884 рр. цей курс викладав доцент Д.І.Найденов. У Петербурзькій медико-хірургічній академії у 1869 році курс шкірних хвороб почав викладати Ф.В.Подкопаєв, а у 1871 році цей курс очолив доцент О.Г.Полотебнов. У 1876 році О.Г.Полотебнов отримав звання професора, першого російського професора-дерматолога. Його вважають засновником російської наукової дерматології. Він розглядав ураження шкіри у тісному взаємозв’язку з ураженням внутрішніх органів і нервової системи, а також з впливом факторів зовнішнього середовища. Значну увагу О.Г.Полотебнов приділяв поєднанню морфологічних і функціональних досліджень у дерматології, що є важливим і сьогодні.

Слід виокремити у розвитку радянської дерматовенерологічної науки провідну роль Центрального науково-дослідного шкірно-венерологічного інституту, заснованого в 1921 році. Справедливо згадати видатних співробітників, які зробили неоціненний внесок у розвиток сучасної дерматовенерологічної науки, таких як професори О.О.Студніцин, М.М.Туранов, А.А.Арієвич, К.Р.Аствацатуров, Ю.К.Скрипкін, А.А.Каламкарян.


1.1 Історія розвитку української дерматовенерологічної школи
Заслуговує значної уваги серед світової і українська школа дерматовенерологів. У Києві з 1863 року факультативний курс зі шкірно-венеричних хвороб читав доцент Л.К.Горецький, який зумів належним чином поєднувати теоретичну й практичну підготовку студентів на базі створеної ним клiнiки. Згодом, коли кафедра дерматовенерології стала самостійною (з 1883 року), першим її завідувачем був професор M.I.Стуковенков (1843-1897 рр.), який після одержання вченого ступеня у клiнiцi С.П.Боткіна стажувався за його рекомендацією у дерматологічних закладах Відня та Парижа. M.I.Стуковенков перший у cвiтi науково обґрунтував лікування сифiлiсу ртутними препаратами. Він перший ґрунтовано описав російською мовою такі захворювання, як грибоподібний мікоз, iдiопатична саркома Капоші, листовидна пузирчатка. Окрім цього, створив оригінальну й потужну наукову школу, з якої вийшли такі відомі вчені, як професори I.Ф.Зеленєв, В.К.Боровський, П.В.Нiкольський та iн.

Численні дослідження професора П.В.Нiкольського (1858­-1940 рр.) та його учнів присвячені різним питанням фізіології шкіри. Головна його заслуга перед вітчизняною і світовою дерматологією полягає в обґрунтуванні відомого симптому при пемфiгусi, що отримав його ім’я. П.В.Нiкольський видав низку посібників зі шкірних та венеричних хвороб, книгу «Общая терапия болезней кожи» (1910).

Визначним дерматовенерологом, який користувався великим авторитетом у наукових колах України, був професор I.I.Потоцький (1898-1978 рр.). Його ґрунтовні праці були присвячені ролі нервової системи у розвитку запальних хвороб шкіри, її дихальної функції, уражень шкіри при лейкозах. Професор виховав чимало талановитих учених. У Києві працювали тaкi видатні дерматологи, як: О.М.Тижненко, А.I.Картамишев, М.М.Кузнець, С.М.Богданович та iншi. Підручник «Шкiрнi та венеричнi хвороби» А.I.Картамишева видавали i неодноразово перевидавали українською, російською та китайською мовами.

Серед видатних дерматовенерологів Харкова слід згадати професора Г.Ф.Зеленєва (1860-1918 рр.) – учня професора M.I.Стуковенкова, редактора i засновника «Русского журнала кожных и венерических болезней», що видавався з 1901 до 1918 року у Xapковi, а згодом у Москві. Заслуговує на увагу й відомий дерматовенеролог професор I.С.Попов (1882-1967), завідувач кафедри дерматовенерології Харківського медичного інституту, життя i діяльність якого були пов’язані з Україною. Він перший, як знаний дерматолог i міколог, запровадив мікрокультуральний метод дослідження грибів, а також ефективний метод облітерації варикозно розширених вен, описав нові клінічні форми піодермій. Як видатний педагог, клініцист і науковець, він підготував чимало талановитих учених і організаторів дерматовенерологічної служби, серед яких – професори Б.Я.Задорожній (1923-1993) та О.І.П’ятикоп (1921-1933).

Значне місце в українській дерматології посідає творча та лікарська діяльність видатного клініциста i блискучого педагога В.О.Лущицького (1895-1964) – завідувача кафедри дерматології Харківського інституту вдосконалення лікарів. Серед його наукових здобутків відомі праці про лімфогранулематоз, зернову коросту.

В.О.Лущицький ґрунтовно описав клiнiчнi особливості ранніх форм меланоми шкіри, хвороби Педжета, розробив покази та протипокази до видалення деяких пухлин i невусів. Його клiнiчнi аналізи історій хвороб у хворих на дерматози були справжньою школою високої лікарської майстерності, ерудиції та гуманності.

Серед інших визначних вчених України слід згадати професорів В.Г.Коляденка (Київ), М.O.Topcуєвa (Донецьк), М.Н.Бухаровича (Донецьк), Л.М.Гольдштейна (Iвано-Франкiвськ), Ю.М.Туркевича (Львів), К.О.Калантаєвську (Київ), Б.Т.Глухенького (Київ), I.I.Мaвpoвa (Xapкiв), Л.Д.Калюжну (Київ), В.І.Степаненка (Київ), які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної дерматовенерології.

Особлива роль у становленні й розвитку української дерматовенерологічної школи належить організованому у 1924 році першому в Україні республіканському шкірно-венерологічному інституту в Харкові, яким протягом багатьох років керував талановитий учений О.М.Кричевський. Професор О.М.Кричевський отримав перший штам саркоми щурів шляхом щеплення меланобластоми людини. Він розробив методику отримання формалізованого стафілофільтрату для терапії піодермій. Саме Харківський шкірно-венерологічний інститут й нині є одним з наукових і консультативних центрів дерматовенерології.



Каталог: uploads -> repository -> dermat -> 1.%20Студентський%20підрозділ
uploads -> Рекомендована література
uploads -> Зарубіжна література
uploads -> Бібліотека вищашко ла анотований огляд періодичних видань за 011 рік Випуск київ 2012
uploads -> Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України)
1.%20Студентський%20підрозділ -> Робоча програма навчальної дисципліни дерматологія, венерологія для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації
1.%20Студентський%20підрозділ -> Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconРобоча програма навчальної дисципліни дерматологія, венерологія для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації
За редакцією чл кор. Намн україни, професора Зіменковського Б. С., – Львів, 2015р.; та типової програми навчальної дисципліни : Дерматологія,...
Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconМетодичні рекомендації для вчителів фізики середніх загальноосвітніх навчальних закладів, студентів фізико математичних факультетів педагогічних закладів, учнів шкіл
Фізичний експеримент як засіб свідомого засвоєння матеріалу. (методичні рекомендації) – Ніжин – 2012р
Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconМетодичні рекомендації для підготовки до семінарських занять
України: Програма курсу І методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять студентів неісторичних спеціаль-ностей / Уклала...
Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи студентів, тематику контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, рекомендовану літературу
Текст]: методичні рекомендації для студентів спеціальностей 030505 „Управління персоналом та економіка праці", 030601 „Менеджмент...
Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconМетодичні рекомендації до курсу «семіотика» для студентів магістратури філологічного факультету спеціальності «літературна творчість»
Методичні вказівки до курсу «Семіотика» для студентів магістратури філологічного факультету спеціальності «літературна творчість»....
Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconШкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах
Методичні рекомендації підготовлені згідно з вимогами, передбаченими типовою програмою для студентів медичних І стоматологічних факультетів...
Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconМетодичні рекомендації для студентів І курсу напряму підготовки "Психологія" (денна форма навчання) Львів
Теми та зміст семінарських занять. Основні психологічні терміни. Наукова література
Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconМетодичні рекомендації щодо підготовки учнів до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови
...
Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconМетодичні рекомендації з курсу «Релігієзнавство» для студентів заочної форми навчання
Методичні рекомендації з курсу «Релігієзнавство» (для студентів заочної форми навчання) /Укладачі: Бондаренко О. В., Бондаревич І....
Методичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017 iconМетодичні рекомендації до вивчення курсу «Cучасна українська публіцистика»
Методичні рекомендації до вивчення курсу «Сучасна українська публіцистика» для студентів ІV курсу денної та заочної форм навчання...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка