Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу



Сторінка1/4
Дата конвертації25.08.2017
Розмір0,5 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4


Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет
РИТОРИКА
Методичні вказівки

до практичних занять і самостійних робіт

для студентів 5-го курсу

спеціальності “Журналістика”

денної форми навчання

Суми

Видавництво СумДУ

2009
Методичні вказівки з дисципліни “Риторика” / Укладач І. Р. Жиленко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 42 с.
Кафедра журналістики та філології

ВСТУП

У контексті питань сучасного світового інформацій-ного простору гарною ознакою є те, що риторика переживає свій злет як в Україні, так і поза її межами. Викладання риторики не починається, а відновлюється, бо ще з давнини в українській освітній системі риторика була однією з основних гуманітарних дисциплін, і ми маємо ще з тих часів риторів світового рівня (К. Туровський, В. Мономах, Ф. Прокопович, М. Сперанський та багато інших). Сьогодні мають авторитет риторичні школи, очолювані академіком І. Зязюном, професором Г. Сагач та інші.

У відповідності з державним стандартом у період відродження національно-культурної спадщини україн-ського народу вивчення курсу риторики відноситься до числа важливих загальних професійних дисциплін. Особливо це стосується майбутніх журналістів, зважаючи на їхню серйозну місію – забезпечувати суспільство ціннісною інформацією.

Головні завдання курсу риторики:



  • ознайомити з основними етапами зародження і ста-новлення риторики як науки, мистецтва красномов-ства та навчальної дисципліни;

  • розкрити закономірності розвитку риторики;

  • дати системні знання про сучасну риторику як науку;

  • виявити значення риторики у культурному доробку людства;

 познайомити із сучасною теорією та практикою риторики;

  • застосовувати одержані знання на практиці;

  • закласти фундамент для підвищення риторичного рівня майбутніх журналістів.

ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВІ МАТЕРАЛИ



Риторика1 – наука про ораторське мистецтво, красномовство. Засновник риторичної науки – Арістотель.

Виникла риторика у Стародавній Греції 2,5 тис. років тому з метою впливати на розум і волю громадян засобами живого слова.

Риторика – універсальна наука, оскільки вона потрібна в усіх галузях професійного навчання, в усіх сферах суспільного життя, бо немає суспільства без мови.

Риторика – це наука текстотворча, у центрі її – закони мислення і мовлення, тому важливо ширше осягати предмет і глибше проникати у зміст основних понять та категорій риторичної науки.

Риторику називають систематичною наукою, бо вона все систематизувала, або синтетичною, адже поєднувала в собі те, що пізніше розвинулося в інші науки. Риторика розвинулася в багатогалузеву науку, з якої виникли граматика й поетика, логіка і філософія, етика й естетика та багато інших.

Актуальність риторики як лінгвістичної науки зумовлюється універсальністю й феноменальністю самої мови, яка дає можливість людині реалізуватися як духовній особистості.



Основними методами вивчення у давній риториці були повтори, декламації взірців і написання власних промов за зразками. Проте необхідно пам’ятати, що риторика є насамперед індивідуальною дисципліною, бо потребує ґрунтовної підготовки, такту, обережності, смаку, щоб чужа ідея, фраза, прийом, слово стали твоїми. Риторика як мистецтво переконувати, дискутувати та полемізувати є надійною запорукою успіху сучасної ділової людини.

Основні поняття класичної риторики
Найпростіше визначення класичної риторики реалізу-ється через основні поняття античної науки: логос, етос, пафос і топос.

Логос (гр. logos означало: а) слово, мова, мовлення; б) поняття, думка, розум). Логос як основна категорія класичної риторики покликаний був представляти думку і слово воєдино, що практично означало: слово має зміст, думку, має йти від розуму й апелювати до нього. У сучасній риториці логічність є однією з основних ознак промови й тексту.

Етос (гр. ethos – звичай, звичка, характер). В античній риториці спочатку вживалося як ознака до слова оратор, а потім закріпилося в риторичній науці як її моральний принцип. Етос є основою формування риторичного ідеалу. Він визначав зразкову суспільну й особисту морально-етичну поведінку оратора. Розвиваючи засади античної риторики, Ф. Прокопович подавав етос риторики як види чеснот: мудрість, справедливість, хоробрість, помірко-ваність. Протягом століть цінувалися високі помисли, чисте серце, щира душа оратора.

Пафос (гр. рathos – пристрасть, почуття) – це емоцій-не, інтелектуальне, вольове устремління мовця, яке виявля-ється і в процесі мовної комунікації, і в тексті. Пафос є категорією естетики. Г. Гегель так визначив поняття пафо-су: «Ми можемо за прикладом античних авторів позначити словом Pavos ті всезагальні сили, які виступають не тільки самі собою, у своїй самостійності, а й <...> рухають людську душу в її найпотаємніших глибинах... Пафос утворює справжній осередок, справжнє царство мистецтва; його втілення є головним як у творі мистецтва, так і в сприйнятті останнього глядачем. Бо пафос зачіпає струну, яка знахо-дить відгук у кожному людському серці... Пафос хвилює, тому що в собі й для себе він є могутньою силою людського існування». Пафос є фактом життя. Певні справи, погляди можуть так оволодівати особистістю людини, що стають пристрастю (пафосом) її життя. У промовця пафос може виникати під враженням його ж тексту і власного проголо-шення, промовець сам входить у пафос від своєї риторики.

Топос (гр. topos – місце), топіки – це риторичне поняття, що означає загальні місця у промові. До них належать найтиповіші часо-просторові мовні ситуації та описи їх, які легко запам’ятати і які є майже у всіх мовців однаковими. Антична риторика любила топоси і розробляла заголовки для них (логограми) та схеми, які легко можна було пристосувати до аналогічних ситуацій. Люди, що розробляли такі логограми, називалися логографами. Зазвичай вживали зразки промов з певних тем і для конкретних ситуацій.

У повсякденному житті ми спілкуємося у межах топосів різних моделей (навчання, праця, гурток, театр, бібліотека), які дають нам зразки звичних ситуацій. Тут діє аналогічна стратегія побудови текстів. Але іноді виникають ситуації мовної поведінки, коли людина не має «готового» зразка поведінки і мусить її самостійно відтворити. Типовою ознакою людини, яка не орієнтується у топосі, можуть бути недоречності або некоректні запитання.


Основоположні розділи класичної риторики
Інвенція (лат. inventio – винахід, вигадка) – це перший розділ класичної риторики, у якому розробляється етап задуму, намірів, ідей, формулювання гіпотези майбутнього виступу. На цьому етапі промовець має систематизувати власні знання про реальні предмети, явища в обраній галузі, що стануть предметом промови, потім зіставити їх зі знаннями про інші й визначитись, який предмет і в якому обсязі він може представити їх у промові. Основне в інвен-ції – вдало, доречно вибраний предмет розмови і намір його представити та розкрити так, щоб досягти поставленої мети.

Диспозиція (лат. dispositio – розташування) – це другий розділ риторики, у якому формулюються основні поняття про предмет виступу і визначаються правила оперування поняттями. Основне призначення гарної диспозиції – запропонувати певний набір положень і в такій послідовності, щоб вони не суперечили одне одному, а плавно переходили від одного положення до іншого аж до закономірного висновку. Диспозиція пропонує також логічні операції, якими знімається суперечливість визначень.

Елокуція (лат. elocutio – висловлююсь, викладаю) – наступний розділ класичної риторики, у якому розкриваються закони мовного вираження предмета спілкування. Основний зміст елокуції перейшов з класичної риторики у сучасну стилістику. Розробки інвенції та диспозиції в елокуції набувають мовного фігурального вираження і в результаті – додаткових змістових, оцінних, емоційних, вольових ефектів.

Елоквенція (лат. eloquentia, від eloque – бути красномовним) – підрозділ елокуції, у якому досліджуються тропи і риторичні фігури, що виникають у результаті складних семантико-синтаксичних процесів між словами і словосполученнями.

Меморія (лат. memoria – пам’ять, згадка) – це четвертий розділ риторики, призначення якого – допомогти оратору запам’ятати зміст промови так, щоб не розгубити не тільки фактичну інформацію, а й образність, цікаві деталі. Його можна назвати тренуванням пам’яті. Змістом меморії є мнемотехніка – система засобів, прийомів запам’ятовуван-ня матеріалу, швидкого його відтворення, розвитку оперативної пам’яті, вміння користуватися набором енциклопедичних знань як з обраної галузі, так і суміжних, якими володіє промовець.

Акція (лат. actio – дія, дозвіл) – останній розділ класичної риторики, призначення якого полягає у зовнішній та внутрішній підготовці оратора до виступу. Це найважливіший та найвідповідальніший етап риторичної діяльності оратора, оскільки за короткий час промови має реалізуватися вся тривала попередня підготовча робота і привести до очікуваної мети. Тут великого значення набуває самоконтроль оратора та його вміння коригувати свої дії під час промови, щоб вміло контролювати свою промову, у випадку невдачі мобілізувати свої сили, активізувати увагу слухачів, достойно завершити свій виступ. Оратор має справляти приємне враження не тільки змістом своєї промови та гарним зовнішнім виглядом, а також дикцією, силою звучання голосу, тоном, вмінням тримати паузу, мімікою та жестами.

Каталог: library -> docs -> rio -> 2009
rio -> Методичні вказівки до організації самостійної роботи з дисципліни «Українська мова
rio -> Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни «Вступ до спеціальності»
2009 -> Методичні вказівки, вправи та завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів 1-го курсу спеціальності „Лікувальна справа
rio -> Програма І тестові завдання з курсу "історія україни"
rio -> Економічні проблеми сталого розвитку Экономические проблемы устойчивого развития
rio -> Методичні вказівки до практичних та семінарських занять з дисципліни «Організація господарсько-правової роботи на підприємстві»
2009 -> Мета педагогічної практики. Завдання студентів під час педагогічної практики
2009 -> Методичні рекомендації до вивчення тем курсу Тема Київська Русь, її піднесення. Втрата політичної єдності Київської Русі та державності


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconМетодичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури»
Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та...
Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних та самостійних робіт з дисципліни «Практикум з інформатики»
Методичні вказівки до виконання лабораторних та самостійних робіт на тему “Створення презентацій в ms powerPoint” з дисципліни «Практикум...
Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconМетодичні вказівки для практичних занять для студентів спеціальності "Фінанси І кредит" денної та заочної форм навчання
Методичні вказівки для практичних занять для студентів спеціальності "Фінанси І кредит"
Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни «Фінанси підприємств»
Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни «Фінанси підприємств» для студентів спеціальності 051 «Економіка»,...
Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconС. В. Харченко Виробничий тренінг з управління персоналом Методичні вказівки
Методичні вказівки побудовані відповідно до діючої програми проведення практичних занять у навчально-тренувальній фірмі І охоплюють...
Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconМетодичні рекомендації до практичних занять з курсу «Історія української культури»
Методичні рекомендації до практичних занять з курсу «Історія української культури» для студентів всіх бакалаврських напрямків
Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconМетодичні вказівки до вивчення курсу «історія україни» та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання
Методичні вказівки призначені для студентів першого курсу всіх бакалаврських напрямів заочної форми навчання. Мета: допомогти студентам...
Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconМетодичні вказівки до виконання самостійних робіт для студентів напрямку підготовки
«Дизайн» денної І заочної форм навчання / уклад. В. В. Хижинський – Луцьк : Луцький нту, 2016. – 34 с
Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconМетодичні вказівки до практичних занять І самостійної роботи з курсу «Українська література»

Методичні вказівки до практичних занять І самостійних робіт для студентів 5-го курсу iconМетодичні рекомендації до виконання практичних робіт з дисципліни "Фотографія та фотографіка" ІІ частина для студентів
Методичні рекомендації до виконання практичних занять з дисципліни "Фотографія" / В. С. Мошинський, Херсон. Хнту. 2009. 54 с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка