Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу "Теорія перекладу" для студентів усіх форм навчання



Скачати 360.09 Kb.
Дата конвертації06.04.2018
Розмір360.09 Kb.
ТипМетодичні вказівки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з курсу

“Теорія перекладу”


для студентів усіх форм навчання


спеціальності 0203 Гуманітарні науки,
6.020303 Філологія
з подальшим навчанням за спеціальністю 7.02030304 Переклад

2013

Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу “Теорія перекладу” для студентів усіх форм навчання спеціальності 0203 Гуманітарні науки, 6.020303 “Філологія” з подальшим навчанням за спеціальністю 7.02030304 “Переклад” / Укл.: Костенко Г.М. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2013. – 30 с.

Укладачі: Костенко Г.М., к.філол.н., доц.

Рецензент: Підгорна А.Б., к.філол.н., доц.

Відповідальний за випуск: Костенко Г.М., к.філол.н., доц.
Затверджено

на засіданні кафедри

теорії та практики перекладу

Протокол № 1

від 15 серпня 2013 р.

ЗМІСТ

1 Вступ до курсу «Теорія перекладу»…………………………….…4

2 Тематичний перелік лекцій………………………………………..15

3 Питання до семінарських занять…………………………………..18

4 Питання для самостійної роботиє…………………………………22

5 Література для обов’язкового читання............................................26

6 Додаткова література.........................................................................27

7 Контрольно-залікові питання............................................................29



1 ВСТУП ДО КУРСУ «ТЕОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ»
Початок серйозному вивченню лінгвістичних аспектів перекладу поклали радянські мовознавці. У 1950 р. Я.І.Рецкер опублікував статтю «Про закономірні відповідності при перекладі на рідну мову», в якій висловив переконання, що вибір перекладачем того або іншого варіанту перекладу часто зовсім не довільний, а закономірний і визначається співвідношенням одиниць двох мов, що беруть участь у процесі перекладу. Для багатьох одиниць мови оригіналу існують більш-менш регулярні способи перекладу мовою перекладу. Я.І.Рецкер назвав ці способи «закономірними відповідностями» і запропонував розрізняти три типи відповідностей: еквіваленти, аналоги і адекватні заміни. Хоча ця класифікація виявилася не цілком послідовною («адекватні заміни» були фактично не особливим видом відповідностей, а різними типами перетворень, що використовувалися перекладачем за відсутності словникових відповідностей), саме поняття «відповідність» міцно увійшло до дослідницької практики. Особливо важливим було затвердження методу зіставлення перекладів з їх оригіналами для виявлення мовних закономірностей перекладацького процесу.

У подальші десятиліття до проблеми перекладацьких відповідностей зверталися багато авторів по відношенню до різних комбінацій мов. Для англійської і російської мов багатий фактичний матеріал про типи і способи застосування відповідностей предвставлений в книзі Л.С.Бархударова «Мова і переклад». У 1953 р. вийшла книга О.В. Федорова «Вступ до теорії перекладу», в якій вперше була проголошена необхідність і можливість створення лінгвістичної теорії перекладу. Книга мала загальний філологічний характер, значне місце відводилося аспектам літературознавчого перекладу, але водночас підкреслювалася важливість мовознавчого аналізу перекладацької діяльності. О.В.Федоров запропонував розрізняти загальну теорію перекладу, що виробляє рекомендації для будь-яких комбінацій мов, і часну теорію перекладу, що описує відповідності між якими-небудь двома мовами, вказав на необхідність вивчати особливості перекладу текстів різних функціональних стилів і жанрів, обгрунтував класифікацію відповідностей на лексичні, граматичні і стилістичні, окреслив загальні принципи оцінки якості перекладу. Хоча багато положень про мовну обумовленість процесу перекладу не отримали в книзі О.В.Федорова серйозного теоретичного обгрунтування, вона зіграла важливу роль в розвитку лінгвістичної теорії перекладу, привернула увагу радянських і зарубіжних мовознавців до проблем перекладу і поклала початок широкому обговоренню цих проблем в лінгвістичній літературі.

За кордоном перша книга, цілком присвячена лінгвістичним аспектам перекладу, з'явилася в 1958 р. Її автори – Ж.П.Віне і Ж.Дарбельне – назвали свою роботу «Порівняльна стилістика французької і англійської мов». У книзі проводиться порівняльний аналіз цих мов з метою виявити одиниці, які могли б замінювати одна одну при перекладі, хоча при цьому не завжди вказується, чи перевірялися виділені відповідності шляхом зіставлення в реальних перекладах або вони були вибрані лише тому, що мають однакові значення в системах двох мов. Багатий фактичний матеріал, зібраний в книзі, показує великі перспективи розробки часних теорій перекладу, і за її зразком були написані аналогічні роботи з інших пар мов. Важливою заслугою Ж.П.Віне і Ж.Дарбельне є спроба систематизувати різні способи перекладу, що було пізніше використано при описанні перекладацьких трансформацій, за допомогою яких здійснюється процес перекладу.

У привертанні уваги мовознавців до перекладацької проблематики велику роль зіграла стаття Р.Якобсона «Про лінгвістичні аспекти перекладу», в якій автор висловив переконання, що «процес перекладу повинен знаходитися під постійним спостереженням мовознавства». Р.Якобсон першим вказав на велику теоретичну значущість перекладу для інших областей мовознавства. Він відзначив, що практично будь-яке перетворення висловів при збереженні інваріантного сенсу є свого роду перекладом, і запропонував розрізняти внутрішньомовний переклад, міжмовний переклад і міжсеміотичний переклад, де одна знакова система перетвориться в іншу.

Серйозну спробу показати важливість використання досягнень сучасного мовознавства для вивчення перекладу зробив в 1963 р. Ж.Мунен. Цей видатний французький лінгвіст серед інших цікавих робіт з теорії перекладу, що опублікував згодом, присвятив свою книгу «Теоретичні проблеми перекладу» аналізу тих обмежень, які накладає відмінність в системах двох мов на повне відтворення змісту оригіналу при перекладі. Особливу увагу Ж.Мунен надав розбіжностям семантичних структур мов, специфіці розчленування в кожній мові даних досвіду, віддзеркаленню в мові особливостей культури й історії колективу. Підкреслюючи, що дані контрастивної лінгвістики свідчать про неспівпадіння в різних мовах не тільки означуваних, але і позначуваних, Ж.Мунен переконливо показує, що переклад – це не проста підстановка слів однієї мови замість слів іншої мови; він завжди пов'язаний з певними перетвореннями, залежними від співвідношення мов. Разом з тим неможливість безпосереднього перенесення змісту тексту з однієї мови в іншу не означає для Ж.Мунена «принципової неперекладності» або відлучення перекладу від мовознавства. Навпаки, він вважає необхідним всесторонньо вивчати мовну специфіку перекладу, щоб визначити його можливості і межі.

У 1964 р. з'явилися дві роботи, що значно сприяли розвитку загальної теорії перекладу. Хоча книга американського лінгвіста Ю.Найди «До науки перекладати» присвячена специфічним проблемам перекладу Біблії, ці проблеми розглядаються з позицій теоретичного мовознавства, і багато положень книги, що висуваються автором, мають відношення і до перекладів текстів іншого характеру. Для Ю.Найди проблеми перекладу – це насамперед проблеми семантичні, пов'язані з інтерпретацією перекладачем змісту тексту оригіналу і інтерпретацією рецептором (одержувачем) перекладу змісту тексту на мові перекладу. У книзі детально розглядаються методи аналізу семантики мовних одиниць і способи передачі на іншій мові різних типів значень – референтних, емотивних і власне лінгвістичних. Ю.Найда переконливо доводить плідність використання в теорії перекладу різних методичних прийомів лінгвістичного дослідження: компонентного аналізу, семантичних перетворень, прямих і зворотніх трансформацій, тощо. Він першим запропонував поняття «модель перекладу», за допомогою якого процес перекладу представляється у вигляді ряду перетворень одиниць оригіналу в одиниці тексту перекладу. Велика увага в книзі надана забезпеченню необхідної дії на рецепторів перекладу. Ю.Найда вводить поняття «Динамічна еквівалентність», для досягнення якої перекладач повинен орієнтуватися не на формальні особливості оригіналу (що часто робили перекладачі Біблії), а на реакцію рецепторів перекладу, вимагаючи максимальної зрозумілості і природності перекладу, дотримання всіх норм мови, на яку робиться переклад. У книзі, як і в подальших працях Ю.Найди, представлений багатий фактичний матеріал, і в ній можна знайти немало цінних спостережень, що стосуються техніки перекладу, використання при перекладі додавань, переміщень і ін.

У цьому ж році з'явилася робота І.І.Ревзіна і В.Ю.Розенцвейга «Основи загального і машинного перекладу», в якій розглядається ряд принципових питань побудови теорії перекладу. Автори роботи справедливо вказують, що основне завдання лінгвістичної теорії полягає не в тому, щоб формулювати якісь апріорні вимоги до перекладу, а в тому, щоб вивчати і описувати об'єктивну реальність. Інакше кажучи, теорія перекладу повинна мати дескриптивний, а не прескриптивний характер. Будь-які нормативні рекомендації повинні бути результатом опису процесу перекладу, а не передувати цьому опису. У книзі підкреслюється важливість використання дедуктивного методу при побудові теорії перекладу, розповсюдження на перекладацький процес загальнолінгвістичних концепцій. Розглядаючи процес перекладу як перетворення тексту оригіналу в текст перекладу, І.І.Ревзін і В.Ю.Розенцвейг вважають необхідним розрізняти два шляхи здійснення такого перетворення: «власне переклад», коли відбувається безпосередній перехід від одиниць однієї мови до одиниць іншої мови, і «інтерпретацію», коли перекладач спочатку з'ясовує, яка дійсність стоїть за одиницями мови в оригіналі, а потім описує цю дійсність засобами мови перекладу. Хоча зіставлення власне перекладу і інтерпретації підлягло критиці у ряді пізніших публікацій, ідея про здійснення перекладацького процесу шляхом звернення до дійсності знайшла своє втілення в ситуативній моделі перекладу.

Прикладом успішного розповсюдження на переклад загальномовознавчих концепцій може служити робота Дж.Кетфорда «Лінгвістична теорія перекладу», опублікована в 1965 р. Дж.Кетфорд справедливо вважає, що центральною проблемою теорії перекладу є розкрити поняття перекладацької еквівалентності, виявити ступень змістової близькості між співвіднесеними висловами в оригіналі і перекладі. На його думку, еквівалентність повинна визначатися емпірично, шляхом зіставлення реально виконаних перекладів з їх оригіналами. Виходячи з положення, що план змісту одиниць мови такий же специфічний, як і їх план виразу, Дж.Кетфорд стверджує, що при перекладі зовсім не відбувається перенесення або відтворення значень одиниць оригіналу, а лише заміна значень в одній мові значеннями в іншій мові. Застосовуючи компонентний аналіз значень слів і граматичних одиниць, він показує, що в основі такої заміни лежить лише частковий збіг семного складу співвіднесених висловів в оригіналі і перекладі. Проведений Дж.Кетфордом аналіз підтвердив можливість здійснення процесу перекладу в рамках семантичної моделі, хоча подальші дослідження показали, що еквівалентність перекладу далеко не завжди грунтується на частковій спільності сем.

Велику роботу з розробки принципів лінгвістичного підходу до вивчення перекладу виконав болгарський дослідник А.Людсканов. У фундаментальній роботі «Чоловік і машина в ролі перекладача» А.Людсканов дає огляд основних напрямів наукового аналізу перекладацькій діяльності, визначає предмет і розділи перекладознавства. Розглядаючи переклад як засіб міжмовної комунікації, він бачить завдання перекладу в забезпеченні можливості такої комунікації шляхом заміни знаків одного мовного коду знаками іншого мовного коду при збереженні інваріанта інформації, що передається. Особливо підкреслюється, що завдання передачі інваріантної інформації встають перед перекладачем у всіх випадках, незалежно від мети самого передаваного повідомлення. Оскільки йдеться про перетворення знакових систем, теорія перекладу повинна розвиватися, на думку А.Людсканова, як особлива гілка семіотики. Пропонується розрізняти «універсальну теорію перекладу», що є частиною загальної семіотики, «загальну теорію перекладу», засновану на лінгвістиці, яка розглядається як семіотика природних мов, і «спеціальні теорії перекладу», що описують перетворення між субкодами природних мов, між природними і штучними мовами і між штучними мовами і мовами машинного програмування. Центральне місце в книзі А.Людсканова займають питання машинного перекладу і використання штучних мов.

Значний внесок у розвиток лінгвістичної теорії перекладу внесли лінгвісти Німецької Демократичної Республіки. У 1968 р. були опубліковані матеріали наукової конференції з теоретичних проблем перекладу, що відбулася в Лейпцігу в жовтні 1965 р. Вони відобразили результати широкого круга досліджень в області приватної теорії перекладу з різних мов на німецьку мову і з німецької мови на інші мови, а також в області теорії синхронного і технічного перекладу. Високим теоретичним рівнем були відмічені роботи О.Каде і А.Нойберта, які розглядали ряд важливих питань, пов'язаних з комунікативними функціями перекладу. Згідно з цими працями можна судити про поступову еволюцію поняття «загальна теорія перекладу». Ставало ясно, що вона є «загальною» не тільки тому, що охоплює будь-які комбінації мов, але перш за все тому, що займається фундаментальними проблемами лінгвістики перекладу, розкриває внутрішній механізм перекладу як засобу і умови міжмовної комунікації. Особливу увагу привернула сформульована А.Нойбертом концепція прагматики перекладу, необхідність експліцирування при перекладі інформації, яка мається на увазі в оригіналі, але може бути втрачена рецептором перекладу. А.Нойберт запропонував цікаву, хоч і не беззаперечну, прагматичну класифікацію текстів, що перекладаються, яка стимулювала подальшу розробку проблеми перекладацької класифікації текстів.

Слід також відзначити роботу А.Флейшмана про переклад субстандартних форм, що сприяла з'ясуванню прагматичної ролі відхилень від загальнонародної норми мови.
Про високий рівень лінгвоперекладацьких досліджень в НДР в даний період можна судити за монографією О.Каде «Випадкове і закономірне в перекладі», що була опублікована у 1968 р. Ця робота багато в чому визначила загальні принципи вивчення перекладу в сучасному мовознавстві. Переклад в ній розглядається як переважно лінгвістичний процес, що забезпечує двомовну (інакше міжмовну) комунікацію. Аналізуючи чинники, що спричиняють вплив на хід і результат процесу перекладу, О.Каде переконливо показує, що серед них найбільш об'єктивно визначеними є чинники лінгвістичні і перш за все співвідношення мови оригіналу і мови перекладу. Велике місце в роботі надано розгляду місця лінгвістичної теорії перекладу у ряді інших лінгвістичних дисциплін.

Численні роботи О.Каде зіграли важливу роль в становленні сучасної загальної теорії перекладу. Для цього широко освіченого мовознавця і талановитого перекладача було характерним прагнення охопити різні аспекти міжмовної комунікації, розглядати переклад як один з видів мовного посередництва, розкрити велику суспільну значущість різносторонньої діяльності перекладачів. Зусиллями О.Каде і його колег Лейпціг перетворився на крупний центр лінгвоперекладцьких досліджень, де публікується велике число праць з лінгвістичної теорії перекладу. Особливо важливу роль у розвитку цієї дисципліни відіграє журнал «Фремдшпрахен», що регулярно публікує монографії і збірки статей з проблем перекладу.

Вельми плідними для розвитку лінгвоперекладацьких досліджень виявилися 70-і роки XX століття. За період з 1970 до 1980 року було опубліковано більше книг з лінгвістики перекладу, ніж за попередні 20 років. Перш за все можна згадати невелику працю Ю.В.Ваннікова «Про єдиний комплекс перекладацьких дисциплін», опубліковану на самому початку цього періоду. У роботі сформульовані загальні принципи класифікації основних розділів теорії перекладу і запропоновані визначення понять загальної, спеціальної і часної теорій перекладу, які були згодом прийняті багатьма авторами. На початку 1973 р. з'явилася книга В.Н.Коміссарова «Слово про переклад», головні положення якої отримали подальший розвиток і уточнення в наступній роботі того ж автора «Лінгвістика перекладу». У цих працях робиться спроба звести різні аспекти лінгвістичного аналізу перекладу в єдину теоретичну концепцію, розглядаючи їх як взаємопов'язані розділи лінгвістики перекладу. Особлива увага надається розробці принципів лінгвістичного аналізу перекладу і проблемі перекладацької еквівалентності. Разом з розглядом різних способів опису перекладацького процесу і моделей перекладу, вводяться і визначаються поняття прагматичної «надзадачі» перекладу і норми перекладу.

Великий комплекс лінгвоперекладацьких проблем розглядається в книзі О.Д.Швейцера «Переклад і лінгвістика» (М., 1973). Автор книги розглядає можливість використання під час аналізу процесу перекладу методів граматики і семантики, а також компонентного аналізу. Широко використовуючи запропоновану В.Г.Гаком класифікацію моделей мовного синтезу, О.Д.Швейцер пропонує розрізняти в процесі перекладу граматичні трансформації, лексико-семантичне перефразування і ситуативні перетворення. Особливий інтерес представляють розділи книг, присвячені стилістичним проблемам перекладу, де приводиться великий за обсягом матеріал, що ілюструє особливості перекладу газетно-інформаційних текстів. Аналіз цього матеріалу реалізує ряд принципів побудови спеціальних теорій перекладу.

У 1974 р. вийшла книга Я.І.Рецкера «Теорія перекладу і перекладацька практика» (М., 1974), в якій автор детально виклав основи теорії закономірних відповідностей, наміченої їм, як вже наголошувалося, ще в 1950 р. У книзі уточнюється класифікація типів відповідностей, описуються різні види лексичних і граматичних трансформацій при перекладі. Особливу увагу автор приділяє питанням перекладу одиниць фразеологізмів і передачі в перекладі експресивних і модальних аспектів змісту оригіналу.

Серйозним внеском у розвиток лінгвістичної теорії перекладу з'явилася вже згадувана робота Л.С. Бархударова. У роботі чітко розкриваються основні проблеми, що виникають при передачі в перекладі різних типів значень мовних одиниць: референційних, прагматичних, внутрішньо-лінгвістичних і граматичних. Особливо детально описуються різні види перекладацьких трансформацій. Слід зазначити дуже вдалий підбір ілюстративного матеріалу, який просто і переконливо розкриває висловлювані положення.

У роботі Л.А.Черняховської «Переклад і змістова структура» (М., 1976) розглядаються різні типи граматичних перетворень при перекладі, які пов'язані з передачею з мови на мову компонентів актуального (тема-рематичного) розчленування вислову. Зіставлення способів смислового розчленування висловів в російській і англійській мовах дає можливість показати, що основна інформаційна структура оригіналу повинна бути збережена при перекладі, для чого в процесі перекладу здійснюється ряд закономірних перетворень.

Разом з дослідженнями вітчизняних учених, ряд значних робіт в області лінгвістичної теорії перекладу були опубліковані в цей період і зарубіжними мовознавцями. Перш за все слід згадати про книгу Г.Егера «Переклад і лінгвістика перекладу», в якій аналізуються соціальні і комунікативні аспекти перекладацької діяльності і визначаються основні поняття лінгвістики перекладу. Г.Егер висуває також оригінальну концепцію еквівалентності перекладу, розрізняючи «комунікативну» і «функціональну» еквівалентність. Реально досяжною є лише функціональна, яка досягається шляхом передачі в перекладі функціональної цінності оригіналу, що є сукупністю його актуального сигніфікативного значення, актуального розчленування і внутрішньо-лінгвістичного прагматичного значення. Значне місце в роботі приділяється і методам лінгвістичного опису перекладацького процесу.

Істотний внесок до розробки принципів класифікації різних видів перекладу і методів оцінки виконаних перекладів внесли роботи К.Райс. К.Райс ділить переклади залежно від характеру тексту оригіналу на: 1) орієнтовані на зміст; 2) орієнтовані на форму;
3) орієнтовані на звернення (або заклик). У роботі розглядаються лінгвістичні і прагматичні аспекти тексту, які повинні бути відтворені в перекладі, а також деякі види адаптації початкового тексту в процесі перекладу.

Слід також відзначити роботу західнонімецького лінгвіста В.Вілсса, де розглядається широке коло перекладацьких проблем. У книзі зіставляються точки зору західних теоретиків перекладу щодо принципів розробки теорії перекладу, способів вивчення процесу перекладу, поняття перекладацької еквівалентності, співвідношення теорії перекладу і лінгвістики тексту. Безперечною заслугою автора книги є розгляд ряду прикладних аспектів перекладознавства, до яких він відносить типологію перекладацьких труднощів, питання методики викладання перекладу, аналіз перекладацьких помилок і критику перекладів. Завершальний розділ книги присвячений проблемам машинного перекладу.

  Фундаментальна праця О.Каде «Мовне посередництво як суспільне явище і предмет наукового дослідження» вперше детально розглядає соціальні функції перекладу і інших видів мовного посередництва. Заслугою О.Каде є чітке розмежування перекладу і адаптивного транскодування. Значне місце в книзі приділяється проблемі перекладацької еквівалентності. О.Каде формує поняття «комунікативної ситуації», відтворення якої забезпечує «динамічну еквівалентність» перекладу. Він також пропонує розрізняти максимальну, оптимальну, обумовлену і часткову еквівалентність, враховуючи різницю між теоретично можливою близькістю текстів оригінала і перекладу, практично досяжною і реальною близькістю, досягнутою даним перекладачем за даних умов.

  Серед робіт пізнішого періоду слід зазначити «Курс перекладу» Л.К.Латишева і книгу П.Ньюмарка «Підходи до перекладу». У книзі Л.К.Латишева робиться спроба вирішити проблему перекладацької еквівалентності на основі розмежування понять «функція тексту» і «зміст тексту». У різних ситуаціях спілкування текст з однаковим змістом може мати різні функції (комунікативні завдання). Так, вислів «У мене болить голова» може повідомляти про самопочуття, пояснювати відмову людини йти танцювати, тощо. І, навпаки, тексти різного змісту можуть мати одну і ту ж функцію. Пропонується розрізняти два види еквівалентності при перекладі: функціональну, коли відтворюється лише функція оригіналу, і функціонально-змістовну, коли відтворюється і функція, і зміст. У роботі розглядаються проблеми, що виникають при передачі в перекладі змісту іншомовного тексту, в якому автор пропонує розрізняти чотири типи змісту: денотативне, сигніфікативне, зміст на рівні інтерпретатора і внутрішньомовний зміст.

  У книзі П.Ньюмарка розглядається велике коло питань, які перекладачеві доводиться вирішувати у процесі перекладу. Разом з тим автор висуває деякі теоретичні концепції і робить ряд цікавих узагальнень, що відносяться до інтерпретації тексту оригіналу і до процедури підбору оптимального варіанту перекладу. Пропонується розрізняти два види перекладу: «комунікативний» і «семантичний». Комунікативний переклад має справляти на читачів перекладу подібне враження, яке виникає у читачів оригіналу. Семантичний переклад має передавати контекстуальний сенс оригіналу настільки точно, наскільки це дозволяють семантичні і синтаксичні структури мови перекладу. На думку П.Ньюмарка, при комунікативному перекладі перекладач покращує оригінал, роблячи оповідання логічнішим, усуваючи неясні і незграбні обороти, повторення і двозначності, виправляючи фактичні помилки і обмовки, тощо. Багато в чому поняття «комунікативний переклад» співпадає з поняттям «динамічна еквівалентність» Ю.Найди і «функціональна еквівалентність» Г.Егера. Проте П.Ньюмарк особливо підкреслює важливість семантичного перекладу, що забезпечує найбільш повне відтворення оригіналу. Він вважає, що перекладач спочатку повинен забезпечити таке відтворення і лише потім намагатися зробити свій переклад більш «комунікативним», тобто доступнішим і ефективнішим для тих, кому він призначен.

Важливий напрям в розвитку лінгвістичної теорії перекладу окреслює А.Нойберт в книзі «Текст і переклад». Автор робить спробу переформулювати ряд перекладацьких проблем у світлі положень лінгвістики тексту. Перекладач має справу з текстом (оригіналом) і створює текст. Тому А.Нойберт вважає необхідним виділяти у процесі перекладу етапи створення тексту певного типу. Особлива увага приділяється проблемі розуміння тексту, що створюється і живе в рамках іншої лингво-культурної спільності. У книзі детально розглядається роль у перекладі таких чинників текстуальності, як «інтенція», «прийнятність», «принципи співпраці», «ситуативність», «інформативність», «цілісність» і «зв'язність». Провідна роль тексту в процесі перекладу підкреслюється багатьма перекладознавцями, проте можливість використання понять лінгвістики тексту в теорії перекладу залишається недостатньо дослідженою. Робота А.Нойберта вносить значний внесок до вирішення цієї проблеми.

Переклад є важливим засобом міжкультурних контактів, оскільки він допомагає ознайомитися з фактами чужої культури. При цьому вкрай важлива роль мови, що виступає як засіб передачі бачення світу представниками іншої культури. Це світобачення в культурологічному змісті є унікальним, і його передача засобами чужої мови (у тому числі при перекладі) часто виявляється складним завданням [Павлюк І.Ю. Культурологічні аспекти перекладу]. Саме в цьому випадку про переклад варто говорити як про процес «нескінченної приблизності» або «нескінченної відносності», оскільки немає однозначної відповідності тим часом, як різні мови в змісті своїх одиниць і структур відображають ознаки реальної дійсності, тим більше, коли мова йде про специфічні елементи культури.

Слід зазначити, що концепт іншості (Otherness) став одним із центральних у сучасній культуроорієнтованій теорії перекладу (Translation Studies), яка стає успішною альтернативою лінгвістичної теорії перекладу, що не зуміла пояснити й оптимізувати процес перекладу культурозначимих текстів. Це поняття дозволяє розмежовувати й описувати культурні явища в їх взаємозв’язку й взаємовпливі, щодо цього будучи конструктивним не тільки для перекладознавства, але й для лінгвокультурології, а також для інших суміжних наук, що вивчають міжкультурну взаємодію.

Первинні культури ставали духовними донорами для ряду інших культур, іноді навіть для культур завойовників. Так, грецька культура стала донором для римлян. Запозичення здійснюється в різних формах і форматах: через власне переклад, переклад-виклад, переклад-адаптацію, ці формати обчислені ще ранніми теоретиками перекладу, які розуміли його багатоплановість і цільову спрямованість. Переклад у цьому випадку можна розуміти максимально широко – як будь-яка культурна взаємодія й запозичення. Культурний вплив за допомогою перекладу далеко не завжди полягав в безпосередній трансляції текстів. У культурах, що формуються, з’являлися тексти-аналоги, які щосили намагалися не походити на тексти культури-донора. У них змінювалися імена, місця дії, увесь зовнішній антураж і поява таких текстів, фактично текстів-аналогів, мала величезне значення у формуванні культури.

Для культури, що запозичує, не мало ніякого значення ні те, що зараз прийнято називати «авторським правом», ні те, що в іншій культурі є якийсь оригінал, ні тим більше ступінь близькості із цим оригіналом. Більше того, усі тексти, створені подібним чином, максимально асимілювалися в культуру, що запозичує, створюючи якийсь симбіоз «свого» і «чужого» і за рахунок цього симбіозу формувалися нові національні культури. У такий спосіб створюються практично всі європейські культури. Культурний вплив не можна, як це іноді прийнято, звести лише до запозичення сюжетів і мотивів. Насправді запозичується спосіб життя, способи мислення, жанри, й усе це починає працювати в культурі, що запозичує, з новим змістом.



2 ТЕМАТИЧНИЙ ПЕРЕЛІК ЛЕКЦІЙ



Змістовий модуль 1.

Вступ. Визначення предмету і мети теорії перекладу. Концепція М.Холлідея про мову. Герменевтика та її принципи інтерпретації. Мета тексту і мета поза текстом. Проблеми еквівалентності і адекватності. Підходи до визначення перекладу і одиниці перекладу. Одиниці перекладу в розумінні Л.С.Бархударова: переклад на рівні фонем, на рівні морфем, на рівні слів, на рівні словосполучень, на рівні речень і на рівні тексту. В.Н.Крупнов про одиниці перекладу як одиниці сенсу і авторського задуму. Р.К.Міньяр-Бєлоручев і його класифікація одиниць перекладу (штампи, ситуативні кліше, терміни і образні вирази). Н.К.Гарбовський про одиниці перекладу і одиниці мови, одиниці перекладу і одиниці смислу, одиниці перекладу як квант перекладацького рішення.

Перекладознавство на Британських островах. Особливості «європейського підручника» (М.Бейкер, П.Ньюмарк). Вислови видатного англійського поета і перекладача Дж. Драйдена (1631-1700) в передмові до перекладу «Понтійськіх послань» Овідія (1680 р.). Види перекладу за Драйденом (метафраза, парафраза, імітація). А.Тайтлер і його трактат «Есе про принципи перекладу» (1791). Англійське перекладознавство в XX столітті. Т.Севорі «Мистецтво перекладу» (1952). Стаття Дж. Ферса «Лінгвістичний аналіз і переклад». М.Хеллідей про проблеми зіставлення мов. «Лінгвістична теорія перекладу» Дж.Кетфорда. П.Ньюмарк і М.Бейкер про проблеми перекладу.

Значення концепції Віне-Дарбелне для перекладознавства. Модуляція, транспозиція та еквіваленція в теорії Віне-Дарбелне. Порівняльна стилістика як теоретична база перекладознавства. Порівняльне вивчення мов і проблеми порівняльної стилістики. "Порівняльна стилістика французької та англійської мов. Методи перекладу" Жана-Поля Віне й Жана Дарбельне (1958). Три плани аналізу: зіставлення лексичних одиниць ДМ та ПМ, зіставлення порядку розташування цих одиниць (синтаксичних структур) і зіставлення семантичної організації двох текстів (двох повідомлень) на цих мовах. Технічні прийоми перекладу: прийоми прямого перекладу (запозичення, калька, дослівний переклад) і прийоми непрямого перекладу (транспозиція – заміна частини мови, модуляція – зміна точки зору, еквіваленція – заміна прислів'їв іншим чином, адаптація – заміна ситуації, що описується.

Динамічна еквівалентність Юджина Найди. Проблеми міжкультурної комунікації в перекладі Біблії. Ю. Найда та його роботи «Принципи перекладу на прикладі перекладу Біблії» (1959) і «До науки перекладати» (1964). Формальна і динамічна еквівалентність. Школа Ю.Найди і культурно-етнічні аспекти перекладу. Проблеми міжкультурної комунікації в перекладі Біблії: традиційний дослівний переклад, смисловий переклад, принцип динамічного еквіваленту, функціональний еквівалент, принцип літературного еквіваленту.

Максими Грайса. Текст і дискурс. Когезія і когерентність. «Вкрадений дискурс». Основні визначення тексту і дискурсу. Зв’язність і цілісність як домінантні риси тексту. Текстуальність та її критерії. Максими Грайса. Принцип кооперації і принцип ввічливості. Прагматичний сенс тексту.
Змістовий модуль 2.

Основи скопос-теорії. Поняття скопосу у зв’язку з теорією перекладу. «Основи загальної теорії перекладу» К.Райс і Х.Фермеєра. Принцип лояльності і аналіз тексту. Критика скопос-теорії. Особливості перекладацьких варіантів, що не піддаються оцінюванню. Перекладацькі помилки.

Культурологічні школи перекладу. Маніпуляційна школа Андре Лефевра і Сьюзен Басснетт. Культурологічні аспекти перекладу. Концепт Іншості. Інтертекстуальність. П.Ньюмарк про стратегії подолання «культурного бар’єру». Маніпуляційна школа перекладу. С.Басснетт і проблеми постколоніального перекладу. С.Мізані про «культурологічний переклад».

Буквальний переклад в концепції Фрідріха Шлейєрмахера. Вальтер Беньямін та Володимир Набоков про буквальний переклад. Фрідріх Шлейермахер про буквальний переклад і парафразу. «Завдання перекладача» В.Беньяміна. Перекладуваність і неперекладуваність. Набоков-перекладач. «Мистецтво перекладу» і робота над перекладом «Євгенія Онєгіна». Авторський перекладі своєрідність відтворення письменницької інтенції.

Мовний контакт серед інших суміжних явищ. Білінгвізм, мультилінгвізм. Мовний контакт і проблеми двомовності (багатомовності). Білінгвізм, інтерференція, диглосія, конвергенція. Типи білінгвізму. Білінгвізм в англомовних країнах. Підстави рівності та нерівності мов. Мовна політика і мовне планування в поліетнічному і мультикультурному просторі. Мовна політика в Україні.

Змінення мовної картини в Німеччині, Франції і англомовних країнах в результаті глобалізації. Англійська як мова міжнародного спілкування. Сучасний стан англійської мови. Роль мов етнічних меншин. Політика двомовності і багатомовності. Процеси конвергенції і дивергенції мов. Національний і регіональний варіанти мови. Піджени і креольська мова як приклади дивергенції.

Проблеми фрілансера. Програма Традос та інформаційна підготовка перекладачів. Ринок фріланс-послуг. Переваги і недоліки роботи фрілансера. Система автоматизованого перекладу Традос. Принципи роботи системи.

3 ПИТАННЯ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ



Семінар 1 «Герменевтика та її принципи інтерпретації. Мета тексту і мета поза текстом»

  1. Герменевтика як мистецтво тлумачення. Співвідношення тлумачення і власне перекладу в перекладі.

  2. Інтерпретація і рецептивна поетика. Автор і читач у тексті.

  3. Модель читання В.Ізера. Проблема відчуження/освоєння в перекладі.

Література

1. Белецкий А.И. Об одной из очередных задач историко-литературной науки (изучение истории читателя) (1922) // Введение в литературоведение. Хрестоматия: Учеб. пособие / Сост.: П.А. Николаев, Е.Г. Руднева, В.Е. Хализев, Л.В. Чернец, А.Я. Эсалнек, Е.А. Цурганова; Под ред. П.А. Николаева, А.Я. Эсалнек. 4-е изд., перераб. и доп. М.: Высшая школа, 2006. С. 408-411.

2. Гром’як Р. Текст літературно-художнього твору: епістемологічно-когнітивні роздуми // Р. Гром’як. Орієнтації. Розмисли. Дискурси. – Тернопіль: Джура, 2007. – С. 268-309.

3. Франко І. Із секретів поетичної творчості (будь-яке видання).

4. Шевченко Г. Проблема читача в компаративних дослідженнях // Слово і час. – 2007. - № 10.

5. Iser W. The Act of Reading: A Theory of Aesthetic Response / W. Iser. – The Johns Hopkins University Press, 1980. – 244 p.

Семінар 2 «П. Ньюмарк і Мона Бейкер про проблеми перекладу»

1. Методи перекладу за П. Ньюмарком. Компонентний метод і його особливості.

2. Питання культури у перекладі і «культурно забарвлені слова» (за П. Ньюмарком).

3. Питання текстуальної і прагматичної еквівалентності (за Моною Бейкер)


Література

1. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Проблемы переводоведения в освещении зарубежных ученых. Учебное пособие. Москва, 1999. – 133 с.

2. Baker M. In Other Words: a coursebook on translation / Mona Baker. – L.; N.Y.: Routledge, 1992. – 304 p.

3. Newmark P. A Textbook on Translation / Peter Newmark. – L.; N.Y.: Prentice Hall, 1988. – 292 p.


Семінар 3 «Проблеми міжкультурної комунікації в перекладі Біблії»

1. Основні методи перекладу Біблії в історичному ракурсі.

2. Новітні методи перекладу Біблії. Літературний аналіз і літературний переклад.

3. Принцип літературного еквіваленту як нове слово у питанні перекладу Біблії.

4. Біблеїзми і особливості їх функціонування і перекладу.
Література

1. Барнуэлл К. Перевод Библии. Введение в принципы перевода, Билефельд (Германия), 1990. – 189 с.

 2. Вард де Я., Ю. Найда.  На новых языках заговорят. Функциональная эквивалентность в библейских переводах. – С-Петербург, 1998. – С. 28-37.

 3. Селезнев М.Г. Контрасты и краски библейского текста с точки зрения переводчика // Мир Библии. - № 5. – С. 77-80.


Семінар 4 «Основні визначення тексту і дискурсу. Текстуальність та її критерії»

1. Визначення тексту у широкому і вузькому значенні.

2. Текст і дискурс: подібності і розбіжності. «Вкрадений дискурс».

3. Когезія і когерентність як основні критерії текстуальності.


Література

  1. Бисималиева М.К. О понятиях «текст» и «дискурс» // Филологические науки. – 1999. – № 2. – С. 78-85.

  2. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.: Сов. Энциклопедия, 1990. – 685с.

  3. Панина А. Ф. Текст: его единицы и глобальные категории: Учебник для студентов-журналистов и филологов. – М.: Едиториал УРСС, 2002. – 368 с.

Семінар 5 «Особливості перекладацьких варіантів, що не піддаються оцінюванню. Перекладацькі помилки»

1. Класифікація та усунення типових перекладацьких помилок.



2. Визначення якості перекладу шляхом виявлення наявності або відсутності в перекладі конкретних недоліків.

3. Типові помилки, що трапляються при перекладі нестандартних одиниць: сленгізмів і жаргонізмів.

4. Перекладацькі помилки при перекладі текстів науково-технічного стилю.
Література

  1. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. – М., 2002. 3.

  2. Ермолович Д.И. О практике редактирования в подготовке переводчиков// Тетради переводчика. – М., 1987. – №22.

  3. Цвиллинг М.Я., Туровер Г.Я. О критериях оценки перевода // Тетради переводчика. – М., 1978. – №15.

4. Сенкевич М.П. Стилистика научной речи и литературное редактирование научных произведений. – М., 1976. – С. 255.

Семінар 6 «Культурологічні аспекти перекладу. С.Басснетт і проблеми постколоніального перекладу»

1. Переклад як маніпуляція. Підходи і концепції.

2. А.Лефевр і С.Басснетт: маніпуляційна школа.

3. Постколоніальна доба і особливості перекладу.


Література

1. Bassnett, Susan and Andre Lefevere. Constructing Cultures: Essays on Literary Translation. – Clevedon: Multilingual Matters, 1998.

Kramina A. Translation as Manipulation: Causes and Consequences, Opinions and Attitudes / Aiga Kramina // Studies about Languages. – 2004. - №6 – Р. 37-41.

Trivedi H. Translating Culture vs. Cultural Translation / Harish Triverdi [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iwp.uiowa.edu/91st/vol4-num1/translating-culture-vs-cultural-translation.


Семінар 7 ««Завдання перекладача» В.Беньяміна. Перекладуваність і неперекладуваність. Набоков-перекладач»

1. Вальтер Беньямін про буквальний переклад. Визначення неперекладуваності.

2. Етапи розвитку перекладацької стратегії Набокова: від вільного перекладу до дослівного. «Мистецтво перекладу» і робота над перекладом «Євгенія Онегіна» О.С.Пушкіна.
Література


  1. Беньямин Вальтер. Задача переводчика. Предисловие к переводу "Парижских картин" Бодлера: Пер. с нем. Е.Павлова [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://belpaese2000.narod.ru/Trad/benjamin.htm.

  2. Набоков В.В. Искусство перевода; [пер. с англ. Е.Рубиновой и А.Курт] // Набоков В. Лекции по русской литературе: [пер. с англ.] / Чехов, Достоевский, Гоголь, Горький, Толстой, Тургенев; [предисл. И. Толстого]. – М.: Изд-во Независимая Газета, 1998. – С. 389-397.

  3. Kimmel L. Nabokov as Translator. An examination of his changing doctrine of translation [Електронний ресурс] / Leigh Kimmel. – Режим доступу: http://www.geocities.com/Athens/3682/nabokov2.html.

  4. Nabokov V. Foreword / Vladimir Nabokov // Pushkin A. Eugene Onegin: [tr. from the Russian with a commentary by V.Nabokov in two volumes]. – Vol.1. - N.Y.: Princeton University Press, 1990. – P. vii-xii.


Семінар 8 «Мовна політика і мовне планування в поліетнічному і мультикультурному просторі. Мовна політика в Україні»

1. Моний контакт сер інших жних явищ. Торія білінгвізму.

2. Змінення мовної картини в Німеччині, Франції і англомовних країнах в результаті глобалізації.

3. Концепція мовної політики в Україні.

Література


  1. Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие // Новое в лингвистике. Вып. 6. – М.: Прогресс, 1972. – С.25-60.

  2. Вайнрайх У. Языковые контакты. – К.: Вища школа, 1979. – 263 с.

  3. Верещагин Е.М. Психологическая и методическая характеристика двуязычия. – М.: Изд-во МГУ, 1969. – 160 с.

  4. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия. – К.: Вища школа, 1974. – 176 с.



4 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Охарактеризуйте сучасне перекладознавство як результат міждисциплінарних досліджень, що використовують методи цілого ряду наук. Що означає поняття «професійна компетенція» перекладача?

2. АНГЛІЙСЬКЕ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО У XX СТОЛІТТІ

На який найважливіший фактор, що впливає на перекладацький процес і детально розробляється в сучасній теорії перекладу, звернув увагу Т.Севорі?

Назвіть загальний висновок, до якого прийшов Дж. Ферс у своїй статті і поясніть його сутність.

Дайте визначення перекладу за М.Хеллідеєм і поясніть його. Розкрийте сутність поняття «еквівалентність» за М.Хеллідеєм. Поясніть модель процесу перекладу, запропоновану М.Хеллідеєм і дайте оцінку цієї моделі за В. Н. Комісаровим.

 3. ПЕРЕКЛАДАЦЬКА КОНЦЕПЦІЯ ДЖ. КЕТФОРДА.

Книга Дж. Кетфорда «Лінгвістична теорія перекладу». Дайте загальну характеристику книги. Який зміст першого розділу книги? Викладіть зміст другого розділу. Дайте визначення «перекладу» за Дж. Кетфордом. Викладіть зміст третього розділу книги. Який спосіб визначення еквівалентності описаний в книзі?

Зверніть особливу увагу на розділи книги, присвячені застосуванню транслітерації при перекладі, граматичним і лексичним перетворенням, взаємодії різних рівнів у процесі перекладу, проблемам обліку при перекладі соціальних, діалектних та інших мовних відмінностей.

4. ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ У РОБОТАХ ПІТЕРА НЬЮМАРКА.

Що означає теорія перекладу для П.Ньюмарка? Які найважливіші фактори, що впливають на вибір стратегії перекладача, і які основні типи перекладацьких текстів, за якими П. Ньюмарк формулює два загальних методу перекладу: комунікативний і семантичний. Поясніть їх сутність дуже детально за В.Н. Комісаровим. Яку оцінку дав. Ю. Найда монографії П. Ньюмарка «Підходи до перекладу»?

5. Порівняльна характеристика Ж.-П. ВИНЕ і Ж.ДАРБЕЛЬНЕ.

Подумайте, яку пару мов особисто Ви обрали б для своєї дослідницької роботи і якою б була тема Вашого дослідження.

6. ПЕРШІ РОБОТИ З ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ.

Яким був загальний напрямок лінгвістичних досліджень в США до середини XX століття? Р. Якобсон «Про лінгвістичні аспекти перекладу»: запишіть 5 положень, сформульованих Р. Якобсоном, які доводять переклад в якості об'єкта мовознавчої науки.

7. ТЕОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ У ПРАЦЯХ Ю. НАЙДИ.

Робота Ю. Найди «До науки перекладати» (1964 р.): основні положення. Узагальніть внесок Ю. Найди в теорію перекладу.

8. ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКОЇ ​​ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ.

Опишіть методи перекладу, запропоновані Ф. Шлейермахером. Робота Катаріни Райс «Можливості і межі критики перекладу» (1971р.), її зміст. Охарактеризуйте типи текстів, виділених К. Райс, покажіть сутність кожного типу тексту, метод перекладу та оцінку якості перекладу кожного типу тексту. Що означають поняття «внутрімовні інструкції» і «позамовні детермінанти»? Як змінилася перекладацька концепція К. Райс в її наступних роботах, центральне місце серед яких займає книга «Основи загальної теорії перекладу» (1984 р.). Що відображає її зміст, детально викладіть його, звернувши особливу увагу на виклад «Скопос теорії», як розуміються в цій концепції К. Райс такі поняття як «адекватність» і «еквівалентність» перекладу. Як оцінюється «Скопос-теорія» в сучасному перекладознавстві, які перспективи розвитку теорії перекладу вона відкриває?

9. ІНТЕГРУЮЧА КОНЦЕПЦІЯ М. Снелл-Хорнбі.

Які перспективи розвитку перекладацьких досліджень М. Снелл-Хорнбі?

 10. ЖОРЖ МУНЕН ЯК ПЕРЕКЛАДОЗНАВЕЦЬ.

Які праці Ж. Мунена об'єднані під загальною назвою «Лінгвістика і переклад» (1976 р.)? У чому полягає основна ідея його робіт? Чому переклад слід вивчати як мовний контакт? Який зв'язок теорії перекладу з сучасною лінгвістикою, з мовною картиною світу і множинністю культур, з розбіжністю граматичних структур? Як трактуються поняття «перекладуваність» і «неперекладуваність» Ж. Муненом?

11. ІНТЕРПРЕТАТИВНА ТЕОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ Д. СЕЛЕСКОВІЧ І М. ЛЕДЕРЕРА

Робота Д.Селесковіч «Інтерпретувати для того, щоб перекладати» (1987 р.): охарактеризуйте детально інтерпретативну концепцію Д. Селесковіч. Назвіть недоліки інтерпретатівной теорії перекладу.

Вісім операцій синхронного перекладу за М.Ледерером, концепція «синекдоха», використана для процесу перекладу. Наведіть приклади, дані в роботі М. Ледерер. Інтерпретація тексту та інтерпретація сенсу.

12. ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРАЦЯ Ж. ДЕЛІЛА.

У чому відмінна риса концепції Ж. Делла? Які серії вправ з навчання перекладу були розроблені Ж. Делілом? На який тип перекладу спрямоване дослідження Ж. Деліла? Дайте визначення переккладу за Ж.Делілом.

13. Книга С. Баснетт-Макгайр «Перекладацькі дослідження». Що відображено у введенні книги і чотирьох її розділах? Як вони озаглавлені? Коротко охарактеризуйте їх. Концепції якого теоретика-перекладознавця наслідує С. Баснетт-Макгайр? За яким теоретичним питанням С. Баснетт-Макгайр розходиться з Ю. Найдою? Що означає еквівалентність за С. Баснетт-Макгайр?

14. ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ШКОЛА СХІДНОЇ НІМЕЧЧИНИ.

На основі яких компонентів знака О.Каде намагався вирішити проблему еквівалентності і як він це зробив? Яким чином еволюціонують погляди О. Каде на сутність перекладацької еквівалентності? Що означають поняття «адаптивне транскодування» і «подвійний детермінований» переклад за О. Каде? Що означає «перекладацьке свавілля»? Дайте оцінку робіт О. Каде для сучасного лінгвістичного перекладознавства.

15. ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ У ПРАЦЯХ Г. ЕГЕРА.

Які проблеми розглядаються у роботі Г.Егера «Трансляція і трансляційна лінгвістика» (1975р.)? З яких мотивів Г. Егер вводить поняття лінгвістичного експліката (зміст самого тексту)? Що означають поняття «функціональна значимість (цінність)» тексту і «функціональна еквівалентність»? Що характерно для наукових текстів Г. Егера?
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Проблемы переводоведения в освещении зарубежных ученых. Учебное пособие. Москва, 1999. – 133 с.



ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

  1. Беньямин Вальтер. Задача переводчика. Предисловие к переводу "Парижских картин" Бодлера: Пер. с нем. Е.Павлова // http://belpaese2000.narod.ru/Trad/benjamin.htm

  2. Дж. Кэтфорд. Лингвистическая теория перевода. Об одном аспекте прикладной лингвистики: Пер. с англ. В.Д. Мазо. – М.: УРСС, 2004.

  3. Ж. Мунэн Теоретические проблемы перевода. Перевод как языковой контакт // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М., 1978. - С. 36-41.

  4. Черничкина Е.К. Парадигмальность проблемы билингвизма // http://lingvomaster.ru/files/206.pdf

  5. Якобсон Р. О лингвистических аспектах перевода // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. М., 1978. – С. 16-24.

  6. Miram G. Basic Translation Theory. Kiev: Elga, Nika-Center, 2002.



5 ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ЧИТАННЯ





  1. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода) / Л.С. Бархударов. – М.: «Междунар. отношения», 1975. – 240 с.

  2. Верещагин Е.М. Психологическая и методическая характеристика двуязычия / Е.М. Верещагин. – М.: Изд-во МГУ, 1969. – 160 с.

  3. Гарбовский Н.К. Теория перевода / Н.К. Гарбовский. – М.: Изд-во МГУ, 2004. – 544 с.

  4. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия / Ю.А. Жлуктенко. – К.: Вища школа, 1974. – 176 с.

  5. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Проблемы переводоведения в освещении зарубежных ученых. Учебное пособие / В.Н. Комиссаров. – М.: Высшая школа, 1999. – 133 с.

  6. Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика / В.Н. Крупнов. – М.: Высшая школа, 1994. – 189 с.

  7. Кубрякова Е. С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Рос. Академия наук. Ин-т языкознания / Е.С. Кубрякова. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – 560 с.

  8. Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода / Р.К. Миньяр-Белоручев. – М.: Московский лицей, 1996. – 298 с.

  9. Паршин А.Н. Теория и практика перевода / А.Н. Паршин. – М.: Русский язык, 2000. – 161 с.

  10. Панина А. Ф. Текст: его единицы и глобальные категории: Учебник для студентов-журналистов и филологов / А.Ф. Панина. – М.: Едиториал УРСС, 2002. – 368 с.

  11. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Монографическое учебное пособие / Е.А.Селиванова. – К.-ЦУЛ, "Фитосоциоцентр", 2002. – 336 с.


    1. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА




  1. Беньямин В. Задача переводчика. Предисловие к переводу "Парижских картин" Бодлера / Вальтер Беньямин; пер. с нем. Е.Павлова [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://belpaese2000.narod.ru/Trad/benjamin.htm.

  2. Бисималиева М.К. О понятиях «текст» и «дискурс» / М.К.Бисималиева // Филологические науки. – 1999. – № 2. – С. 78-85.

  3. Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие / У. Вайнрайх // Новое в лингвистике. Вып. 6. – М.: Прогресс, 1972. – С.25-60.

  4. Вайнрайх У. Языковые контакты / У. Вайнрайх. – К.: Вища школа, 1979. – 263 с.

  5. Вине Ж.-П. Технические способы перевода / Ж.-П. Вине, Ж. Дарбелне; пер. с франц. // Вопросы перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 157-167.

  6. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.: Сов. Энциклопедия, 1990. – 685с.

  7. Грайс Г.П. Логика и речевое общение / Г.П. Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. – М.: «Прогресс», 1985. – С. 217-237.

  8. Краткий словарь когнитивных терминов / Под общей ред. Е. С. Кубряковой. – М., 1996. – 245 с.

  9. Мунэн Ж. Теоретические проблемы перевода. Перевод как языковой контакт / Ж. Мунэн; пер. с франц. // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1978. – С. 36-41.

  10. Набоков В.В. Искусство перевода / В.В. Набоков; [пер. с англ. Е.Рубиновой и А.Курт] // Набоков В. Лекции по русской литературе: [пер. с англ.] / Чехов, Достоевский, Гоголь, Горький, Толстой, Тургенев; [предисл. И. Толстого]. – М.: Изд-во Независимая Газета, 1998. – С. 389-397.

  11. Набоков В. Франц Кафка. «Превращение» / Владимир Владимирович Набоков; [пер. В.Голышева] // Набоков В.В. Лекции по зарубежной литературе: Остен, Диккенс, Флобер, Джойс, Кафка, Пруст, Стивенсон / В.Набоков; [под общ. ред. В. Харитонова]. – М.: Издательство Независимая Газета, 2000. – С. 325-364.

  12. Найда Ю. Наука переводить / Ю. Найда; пер. с англ. // Вопросы языкознания. – 1970. - № 4. – С. 12-28.

  13. Розенцвейг В.Ю. Основные вопросы теории языковых контактов / В.Ю. Розенцвейг // Новое в лингвистике. Вып. 6. – М.: Прогресс, 1972. – С. 5-22.

  14. Хауген Э. Языковой контакт / Э Хайген // Новое в лингвистике. – Вып. 6. – М.: Прогресс, 1972. – С. 61-80.

  15. Черничкина Е.К. Парадигмальность проблемы билингвизма Павлова / Е.К. Черничкина [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lingvomaster.ru/files/206.pdf

  16. Якобсон Р. Заметки на полях «Евгения Онегина» / Роман Якобсон // Якобсон Р. Работы по поэтике: Переводы. – М.: Прогресс, 1987. – С. 219-224.

  17. Якобсон Р. О лингвистических аспектах перевода / Роман Якобсон // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М .: Прогресс, 1978. – С. 16-24.

  18. Kimmel L. Nabokov as Translator. An examination of his changing doctrine of translation [Електронний ресурс] / Leigh Kimmel. – Режим доступу: http://www.geocities.com/Athens/3682/nabokov2.html.

  19. Nabokov V. Foreword / Vladimir Nabokov // Pushkin A. Eugene Onegin: [tr. from the Russian with a commentary by V.Nabokov in two volumes]. – Vol.1. - N.Y.: Princeton University Press, 1990. – P. vii-xii.

  20. Nabokov V. Strong Opinions / Vladimir Nabokov. – N.Y.; St.Louis; San Francisco; Toronto, 1973. – 335 p.

  21. Nord C. 1994. Texts in Situations. A functional model for text analysis in translation teaching / Christine Nord // Translation & Text Linguistics. – Moskva, 1997. – Р. 105-127.




    1. КОНТРОЛЬНО-ЗАЛІКОВІ ПИТАННЯ

1. Визначення предмету і мети теорії перекладу.

2. Визначення перекладу і одиниці перекладу.

3. Л.С.Бархударов та питання одиниці перекладу.

4. Одиниці перекладу в розумінні В.Н.Крупнова.

5. Р.К.Міньяр-Белоручев про проблему визначення одиниці перекладу.

6. Одиниці перекладу в розумінні Н.К.Гарбовського.

7. Проблеми еквівалентності та адекватності у сучасних дослідженнях.

8. Перекладознавство на Британських островах: від Драйдена до Тайтлера.

9. Т.Севорі та його робота «Мистецтво перекладу».

10. М.Хеллідей та його теорія перекладу.

11. «Лінгвістична теорія перекладу» Дж.Кетфорда.

12. П.Ньюмарк та завдання теорії перекладу.

13. Концепція Віне-Дарбелне та особливості порівняльної стилістики.

14. Технічні засоби перекладача за теорією Віне-Дарбелне.

15. «Принципи перекладу на прикладі перекладу Біблії» Ю.Найди як спроба лінгвістичного підходу до теорії перекладу.

16. Ю.Найда та його стаття «Наука перекладати».

17. Основні підходи до перекладу Біблії.

18. Питання тексту та дискурсу. «Вкрадений дискурс».

19. Когезія та когерентність.

20. Максими Грайса та сучасні погляди на максиму ввічливості.

21. Особливості перекладацьких варіантів, що не піддаються оцінюванню. Перекладацькі помилки.

22. Мовний контакт серед інших суміжних явищ.

23. Питання білінгвізму (двомовності).

24. У.Вайнрайх «Одномовність та багатомовність».

25. Питання інтерференції, диглосії та конвергенції.

26. Стратегії подолання «культурного бар’єру» (за П.Ньюмарком).

27. Ф.Шлейєрмахер про буквальний переклад.

28. В.Беньямін «Завдання перекладача».

29. В.Набоков «Мистецтво перекладу».

30. Основи скопос-теорії.

31. Культурологічні аспекти перекладу.

32. Маніпуляційна школа А.Лефевра та С.Басснетт.

33. С.Мізані про проблеми культурного перекладу.

34. Підстави рівності та нерівності мов.

35. Мовна картина в Німеччині (Франції, англомовних країнах) в результаті глобалізації.

36. Мовна політика в Україні.

37. Процеси конвергенції і дивергенції мов.

38. Піджини і креольські мови.

39. Проблеми фрілансера. Система Традос.



40. Типи контексту, які розглядає перекладознавство.


Каталог: sites -> default -> files -> konf
konf -> Конспект лекцій з курсу " історія зарубіжної літератури" (ХVІІ поч. ХІХ ст.) Для студентів гуманітарного факультету
files -> Тов “Кіноманія” – ексклюзивний дистриб'ютор фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні
files -> Інформація про готелі для учасників конференції Адреса, контактні телефони 12 жовтня (вівторок) 10 00 13 00 Пленарне засідання
files -> Худзік Марта
konf -> Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни "Історія зарубіжної літератури. ХХ століття " для студентів спеціальності 0203 Гуманітарні науки
konf -> Методичні вказівки до самостійної роб оти з дисципліни "Історія зарубіжної літератури" для студентів
konf -> Методичні рекомендації до вивчення курсу «Cучасна українська публіцистика»
konf -> Методичні рекомендації до вивчення дисципліни «Літературна праця журналіста»
konf -> Тексти лекцій
konf -> Матеріали науково-технічної конференції студентів, аспірантів, докторантів та молодих учених «інноваційні технології» 12-13 квітня 2017 року Київ 2017


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури»
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та...
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "основна іноземна мова: усна англійська мова" для студентів І курсу денної
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "Основна іноземна мова: усна англійська мова" для студентів І...
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "основна іноземна мова: усна англійська мова" для студентів IІ курсу денної
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "Основна іноземна мова: усна англійська мова" для студентів ІI...
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки до самостійної роб оти з дисципліни "Історія зарубіжної літератури" для студентів
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни „Історія зарубіжної літератури“ для студентів 1 курсу спеціальності „Переклад”...
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи для студентів напряму підготовки 010104 «Професійна освіта»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи для студентів напряму підготовки 010104 «Професійна освіта» денної та заочної...
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи для бакалаврів усіх напрямів підготовки
Методична робота орієнтована на студентів денної форми навчання. Її мета – спрямувати науковий пошук студента, націливши його на...
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з курсу «історія хімії»
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу «Історія хімії»: Методична розробка/ Укладач Т. М. Тарас – Івано-Франківськ: Прикарп...
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки до вивчення дисципліни, проведення семінарських занять
Філософія. Методичні вказівки до вивчення дисципліни, проведення семінарських занять та самостійної роботи студентів усіх напрямів...
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки до вивчення курсу «історія україни» та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання
Методичні вказівки призначені для студентів першого курсу всіх бакалаврських напрямів заочної форми навчання. Мета: допомогти студентам...
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу \"Теорія перекладу\" для студентів усіх форм навчання iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка