Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо



Сторінка1/11
Дата конвертації09.10.2017
Розмір1.9 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ББК 60.5 Розповсюдження та тиражування

С 69 без офіційного дозволу КНЕУ заборонено



Автори:

А. Ю. Брегеда, А. П. Бовтрук, Г. В. Дворецька, О. А. Сенченко,
О. А. Рахманов
, Н. В. Терещенко, А. Б. Фляшникова
Рецензенти:

О. А. Соломін, канд. філос. наук, доц. (Нац. техн. ун-т України “КПІ”)

В. Х. Арутюнов, канд. філос. наук, доц. (Київ. нац. екон. ун-т)

С 69 Соціологія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А. Ю. Брегеда, А. П. Бовтрук, Г. В. Дворецька та ін. — К.: КНЕУ, 1999. — 124 с.

ISBN 966–576–196–9
У посібнику розглядається програма та даються методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо.

Весь комплекс навчально-методичних матеріалів спрямований на те, щоб подати допомогу студентам у самостійному вивченні та поглибленому осмисленні навчального курсу соціології.


ББК 60.5
© А. Ю. Брегеда, А. П. Бовтрук,

Г. В. Дворецька та ін., 1999



ВСТУП
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення соціології розрахований на студентів усіх форм навчання за програмами бакалаврату та магістратури. В посібнику розглядаються зміст основних категорій та понять, закономірності, підходи, структура й функції соціологічної науки, методи й організація соціологічних дос­ліджень.

Вивчення даного курсу допоможе сформувати у майбутніх фа­хівців соціологічне мислення і культуру, надасть їм необхідну допо­могу в розумінні сутності й змісту складних соціологічних явищ і процесів, що відбуваються в сучасному ринковому суспільстві, у виявленні причин та джерел їх виникнення, в усвідомленні природи різних соціальних конфліктів та пошуку адекватних шляхів їх подо­лання й вирішення, крім того, надасть допомогу в прийнятті й реалізації ефективних управлінських рішень, які були б спрямовані на нормальне функціонування і подальший розвиток соціальних об’єк­тів в умовах ринку.

Вивчення цього курсу дозволить також майбутнім фінансистам і менеджерам оволодіти фундаментальними основами досить важливих знань, уміннями та навичками підготовки й проведення конкретних соціологічних досліджень у майбутній практичній діяльності по управлінню соціальними процесами, соціальними групами й соці­альними організаціями, незалежно від сфери діяльності та форми власності.

І, нарешті, пропонований навчально-методичний посібник ставить за мету сприяти формуванню у майбутніх економістів уміння використовувати соціологічний підхід як важливий засіб і дійо­вий інструмент аналізу складних соціальних проблем у всіх сфе­рах життя, а головне — в діяльності ділових організацій різних типів і видів.



І. ПРОГРАМА КУРСУ

Тема 1. Соціологія як наука

Загальне поняття соціології, її об’єкт, предмет. Структура соціо­логічної науки. Методологічні основи соціології, плюралізм позицій. Соціологія у системі суспільних та гуманітарних наук. Теоретична та прикладна соціологія. Функції соціології, її завдання у вирішенні проблем реформування суспільства. Галузеві соціології, предмет їх вивчення.

Категорії соціології. Співвідношення понять “соціальне” і “сус­пільне”. Поняття “соціальні зв’язки”, “соціальні спільності”, “соціа­льні явища”, “соціальні процеси”, “соціальні відносини”.

Тема 2. Історія становлення соціології
в країнах Західної Європи та сша

Передісторія соціологічної науки. Погляди давніх філософів на соціологічні проблеми. Особливості розвитку суспільних наук у середньовіччі. Передумови та причини появи соціології як самос­тійної науки.

Особливості розвитку соціологічної науки на початковому етапі. Позитивізм Конта, його соціологічна суть і спрямування. Ідеї соці­альної фізики. Соціальна статика і соціальна динаміка. Основний метод соціологічного дослідження за О. Контом.

Соціологічна теорія Г. Спенсера: основні положення, методологія. Органічна, расово-антропологічна, географічна школа, теорія соціал-дарвінізму, їх основні положення, недоліки та надбання.

Наукові погляди К. Маркса, їх вплив на розвиток соціологічної думки.

Сприяння Ф. Тьоніса, Г. Зіммеля самовизначенню та інституа­лізації соціології. Новий соціологічний підхід до розуміння сус­пільства Е. Дюркгейма, суть його “соціологізму” та запропонованого ним соціологічного методу. Поняття анемії. Розуміюча соціологія М. Вебера. В. Паретто, Д. Мід, їх теорії соціальної взаємодії. Емпі­рична соціологія як основний напрямок сучасної соціології. Класичний твір У. Томаса і Ф. Знанецького “Польський селянин в Європі та Америці”. Зміст індустріальної соціології, її теоретико-методо­логічні основи.

Соціологічні теорії наукового менеджменту Ф. Тейлора, Г. Форда, Г. Емерсена. Авторські експерименти Е. Мейо. Наукові розробки Херцберга, Макгрегора, Д. Карнегі, А. Файоля, Ф. Джільберта та ін.

Структурний функціоналізм Т. Парсонса і Р. Мертона. “Теорія конфлікту”, її прихильники. Ідеї “критичної теорії” у формуванні соціології особистості й культури.



Тема 3. Розвиток соціологічної думки в Україні

Витоки української протосоціології. Пам’ятки усної, писемної творчості й спроби пояснити суть соціального. Вплив українського козацтва як соціального феномена на розвиток протосоціології.

Місце творів І. Вишенського у розвитку протосоціології. Соці­ально-політичні концепції Києво-Могилянської академії. Вплив творчості Г. Сковороди на становлення української протосоціології.

Внесок у розвиток пізнання соціального представниками Кирило-Мефодіївського товариства.

Дослідження Женевського гуртка українських учених як початок самостійного соціологічного вчення науки. Вплив західних соціологів на його становлення. С. Подолинський, М. Драгоманов і Ф. Вовк, їх соціологічні погляди.

Неопозитивізм в українській соціології, вплив на його розвиток творчого доробку російсько-американського соціолога П. Сорокіна.

Погляди видатного українського соціолога І. Ковалевського, його соціологічна система.

І. Франко, роль його творчості у становленні національної сві­домості українського народу.

Внесок М. Грушевського у подальший розвиток української соціології.

Методологічні розробки у соціології Б. Кістяківського. “Теорія зв’язків” С. Дністрянського.

М. Туган-Барановський про місце соціології в системі суспіль­них наук, значення господарської діяльності у суспільному житті, класову боротьбу.

Чинники, що стримували розвиток української соціології у після­революційний період.

Дослідження Всеукраїнського інституту праці, їх вплив на розвиток соціології. Концепція “трьох категорій властивостей функ­ціонера” Ф. Дунаєвського.

Основні напрями та проблеми розвитку новітньої української соціології.



Тема 4. Організація соціологічних досліджень,
методи збирання та аналізу соціологічної інформації

Соціологічні установи, їх призначення й завдання. Українська Соціологічна Асоціація (УСА), її склад і напрямки роботи. Україн­ський науково-дослідний Інститут соціології, його функції. Соціо­логічні часописи.

Служба соціального розвитку підприємства: установи, структура і функції. Проблеми в роботі служб соціального розвитку. Вимоги, яким має відповідати соціолог як фахівець. Напрямки взаємодії служби соціального розвитку з іншими структурними підрозділами.

Поняття про соціологічне дослідження, його різновиди. Основні етапи й процедури соціологічного дослідження. Програма як виклад та обгрунтування методологічних, методичних і процедурних основ дослідження.

Методологічний розділ програми. Формування проблеми, визначення мети дослідження. Постановка завдань як процес розгортання й конкретизації мети дослідження. Визначення предмета й об’єкта дослідження. Логічний аналіз основних теоретичних понять. Інтерпретація та операціоналізація, їх призначення.

Формування гіпотез у соціологічному дослідженні. Види гіпо­тез, їх роль.

Загальна характеристика і класифікація методів збору первинної соціологічної інформації. Аналіз документів як джерело інформації, його місце серед інших методів збору інформації. Поняття документів у соціології. Види документів, їх класифікація. Основні правила вибору документних джерел. Співвідношення якісного і кіль­кісного аналізу документів.

Методи аналізу документів. Якісний аналіз: особливості й порядок проведення. Кількісний аналіз: одиниці аналізу й одиниці рахунку. Спостереження у соціології, його загальна характеристика і місце серед інших методів збору первинної соціологічної інфор­мації. Види спостереження, їх переваги і недоліки. Особливості використання різних видів спостереження. Визначення предмета, об’єк­та, ситуації, ознак та одиниць спостереження.

Соціальний експеримент, його призначення. Різновиди соціаль­ного експерименту. Соціологічний експеримент, його спрямування та етапи проведення. Місце дослідника в соціологічному експерименті.

Опитування як метод збору соціологічної інформації, його місце серед інших методів. Різновиди опитування, їх переваги, недоліки, цільове призначення. Основні правила побудови питальника. Види й функції питань.

Особливості анкетування. Анкета, її структура. Вимоги до анкети й анкетера.

Специфіка інтерв’ю, його організація. Вимоги до інтерв’юєрів. Регістрація результатів інтерв’ю. Способи підвищення надійності опитувальних даних. Оцінка надійності результатів опитування.

Експертна оцінка як різновид опитування. Основні напрями використання експертної оцінки. Вимоги до експертів. Способи під­бору експертів. Види експертних оцінок, етапи їх здійснення.

Професійна атестація як різновид соціальної експертизи. Функ­ції професійної атестації. Засоби підвищення якості експертної оцін­ки. Використання в соціології психологічних методів. Суть і приз­начення тесту. Вимоги до тесту. Класифікація тестів.

Місце соціометрії в соціологічному дослідженні. Різновиди соціо­метричних критеріїв. Соціокарта, соціоматриця, соціограма, їх призначення. Кількісна інтерпретація соціометричних даних. Мета і методи обробки первинної соціологічної інформації. Необхідність кількісного виміру. Інструмент виміру. Шкали, їх види призначення. Індикатори, індекси, їх призначення. Способи соціологічного аналізу.

Тема 5. Суспільство як соціальна система,
його соціальна структура

Соціологічні уявлення про суспільство. Закони розвитку сус­пільства. Суспільство як система. Структурні елементи суспільної системи. Соціальні підсистеми, їх елементи і взаємодія.

Соціальна структура як предмет соціологічної теорії. Типи соці­альної структури.

Статусно-рольова структура суспільства і груп. Види приватних соціальних структур (етно-демографічна, соціально-територіальна, організаційно-управлінська, професійно-посадова, соціально-трудо­ва, сімейно-побутова, політична). Соціальна стратифікація, її типи (соціальна, політична, економічна, професійна). Механізми стратифікації. Сучасні тенденції соціальної стратифікації та соціальної нерівності.

Поняття соціальної спільності, соціальної організації, соціаль­ного інституту, їх типи, функції.

Соціальні групи та їх типи. Етнічні спільності як найдавніші форми соціальних груп. Основні функції сучасної сім’ї. Типові норми традиційної і сучасної сім’ї.

Касти, класи, соціальні стани і верстви. Соціальна нерівність. Соціальні еліти. Натовпи, маси, публіка. Проблема соціального партнерства. Соціальні зв’язки, відносини, процеси. Класифікація процесів. Сучасні соціологічні концепції, теорія конфліктів, структурний функціоналізм.

Тема 6. Особистість у системі соціальних зв’язків

Людина і суспільство. Соціальна природа людини. Сутність поняття “особистість”. Структурні елементи особистості: фізіолого-біологічний, психологічний та соціологічний. Особистість, індивіду­альність та індивід. Типи особистості. Соціальна складова особистості (цінності, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси, норми поведінки та спілкування, установки, мотиви діяльності). Рівні інтег­рації індивіда в суспільство: соціально-економічний, функціональ­ний, нормативний і міжособовий.

Соціалізація: сутність поняття, механізми. Фази соціалізації: соціальна адаптація та інтериорізація. Первинна і вторинна соціалі­зація. Конкретно-історичний характер соціалізації. Агенти та інсти­тути соціалізації. Фактори соціалізації. Виховання як складова со­ціалізації. Теорії соціалізації. Соціальна активність як особлива якісна характеристика особистості. Особа і група. Самосвідомість, соціальний статус, система соціальних ролей. Людина в системі суспільних відносин і проблеми їх раціональної організації. Планування і підкорення, консенсус і конфлікт.

Типи поведінки. Трудова поведінка, чинники її визначення. Механізм соціальних та міжіндивідуальних взаємовідносин.

Потреби, їх роль у життєдіяльності людини. Види потреб. Інтере­си, їх види. Цінності, ціннісна орієнтація, її роль у поведінці людини.

Соціальні норми як регулятори взаємостосунків людей. Трудові норми. Представлення трудових норм на формальному і неформальному рівні. Функції норм.

Мотивація як чинник саморегуляції трудової поведінки. Види мотивації. Функціональна спрямованість мотивів. Роль стимулів у формуванні мотивації.

Суть соціальних відхилень у поведінці, їх причини. Типологіза­ція соціальних відхилень, соціальні відхилення як об’єкт міждисцип­лінарного вивчення.

Діагностика, шляхи й засоби ліквідації соціальних відхилень у сучасному суспільстві.

Соціологічна природа конфлікту. Класифікація і структура кон­флікту. Характер і причини виникнення конфліктів. Діагностика й попередження, шляхи і способи подолання конфліктів. Соціологічні методи вивчення конфліктів.



Тема 7. Соціологія культури

Культура: сутність поняття. Основні елементи культури (цін­ності, норми, санкції), їх різновиди, фактори формування, взаємо­зв’язок. Соціальний контроль. Культура як механізм регулювання поведінки. Особливості культури. Культурні універсалії. Культура як образ життя. Субкультура.

Сутність і функції економічної культури, роль у формуванні соціально-економічних відносин, її особливості. Особистий та інсти­туціональний аспекти економічної культури. Місце економічної куль­тури у соціальному механізмі розвитку економіки. Інтегральні характеристики — показники якості економічної культури. Методи конкретного соціологічного вивчення економічної культури.

Тема 8. Соціологія політики

Соціально-політична сфера суспільства, система політичних від­носин. Предмет соціології політики. Політика. Політичні інститути. Політична культура. Мотиви соціально-політичної поведінки. Держава. Влада. Демократія, демократичні інститути. Соціальні кон­флікти. Теорія соціальних катастроф. Соціально-політична криза. Політична структура суспільства. Феномен бюрократії.

Поняття громадської думки, її відмінність від оціночного судження, настрою. Об’єкт, суб’єкт, функції громадської думки. Громадська думка як фактор удосконалення керування суспільством.

Формування і функціонування громадської думки. Специфіка соціологічного аналізу громадської думки. Методи вивчення громадської думки.

Соціологічні дослідження громадської думки різних соціальних груп.

Тема 9. Економічна соціологія

Економічна і соціальна сфери суспільства. Розвиток економіки як самоорганізуючого й підлеглого управлінню процеса. Об’єкт і завдання, система категорій та методів економічної соціології. Соціальний механізм регулювання економіки, його соціологічна сутність. Функції соціального механізму регулювання економіки. Завдання соціології у регулюванні процесу розвитку економіки. Методи управління економікою та її суб’єктами. Розвиток уявлень про суб’єкти економічного життя. Ринок як регулятор економіки, його суспільна природа. Соціологічні аспекти ринкового регулювання. Етапи розвитку ринкових відносин. Взаємовідношення державного й ринкового регулювання в економіці.

Людський чинник як суб’єкт економічного життя. Піднесення його ролі в ринкових умовах.

Особливості управління економічною поведінкою трудящих в умовах ринку. Зміна соціальних якостей населення та нові вимоги до управління економічною поведінкою. Способи управління.



Тема 10. Соціологія праці й управління

Соціологічна сутність праці. Праця як базовий соціальний процес, її функції. Характер і зміст праці. Види праці. Ставлення до праці, чинники його формування і показники оцінки. Задоволеність працею. Відчуження праці, шляхи його подолання.

Соціальне управління в трудовій сфері, його функції. Складові системи соціального управління. Методи соціального управління. Самоуправління, його функції.

Соціальні технології в системі управління трудовими процесами, принципи їх застосування. Інструментальні поняття “проце­дура”, “операція”. Модель соціальної технології.

Керівництво як складова соціального управління. Соціологічна суть керівництва.

Прямі й зворотні зв’язки. Форми зворотних зв’язків. Методи і стиль керівництва. Бюрократія і демократія. Риси керівника-підприємця. Функції керівника в управлінні виконанням службових обов’язків. Роль керівника, його авторитет і лідерство в управлінні взаєминами.



Тема 11. Соціологія релігії

Релігія як соціальне явище. Види релігій, їх еволюція. Особливості соціологічного вивчення релігії. Місце соціології в системі наук про релігію. Однобокість тлумачення релігій в радянські часи.

Релігія як соціальний інститут. Функції інституту релігії. Поняття “секуляризація”. Релігійна ситуація в Украйні. Політика в сфері релігії.

Тема 12. Соціологія конфлікту

Конфлікт як складний соціальний феномен. Зміст та структура конфліктів. Основні функції конфлікту. Історія розробки проблеми конфлікту. Розробка теорії конфлікту в ХХ столітті.

Динаміка соціальних конфліктів. Основні стадії конфлікту (ста­дія, що передує конфлікту, конфліктна стадія, стадія вирішення кон­флікту, післяконфліктна стадія).

Типи й види конфлікту. Природа соціальних конфліктів в сучасному українському суспільстві.



ІІ. БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ


1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО КОЖНОЇ ТЕМИ

Тема 1. Соціологія як наука

Природа соціології, її предмет, система категорій та закономірностей. Приступаючи до вивчення цього питання, слід перш за все з’ясувати, що являє собою соціологія як наука? Поява соці­ології як самостійної науки була зумовлена розвитком суспільства й суспільствознавства наприкінці ХVIII — на початку ХIХ ст. У цей час світ зазнав глибоких соціальних змін, пов’язаних з переходом від традиційного до сучасного індустріального суспільства. Нові форми економічного та політичного життя вимагали конкретного наукового аналізу. Виникла потреба переходу від загальних абстрактних філософських роздумів про суспільство, про тенденції розвитку до позитивної науки про суспільство як живе функціонуюче утворення. Оскільки тоді суворі наукові методи продукувалися і використовувалися головним чином природознавством, то й соціо­логія відчуває його вплив. Її становлення проходить під загальним прапором позитивізму.

У становленні соціології можна виділити ряд етапів. Перший пов’язаний з іменами О. Конта, Г. Спенсера і К. Маркса. Засновником соціології був французький вчений Огюст Конт (1798 — 1857). Цей філософ уважав, що соціологія, котру він спочатку називав “соціальною фізикою”, має запозичувати у природничих наук об’єк­тивність, здатність піддаватися перевірці, доказовість. Вихідним у соціології Г. Спенсера та К. Маркса також був позитивізм.



Другий етап. На зламі ХIХ і ХХ ст. соціологія переживає якісно новий етап: усвідомлюється обмеженість абстрактно-теоретичних методів пізнання, які переважали на першому етапі, постає питання про виділення соціології у самостійну цілісну науку. Найбільш яскраві представники соціології у цей час — М. Вебер, Г. Зіммель, Е. Дюркгейм. Їх об’єднує думка про принципову відмінність законів суспільного розвитку від законів природи, про своєрідність соціо­логічних методів пізнання.

Третій етап починається з другої половини ХХ ст. У цей період усвідомлюється необхідність синтезу теорії та емпірії, тривають пошуки загальної теорії, стрімко розвиваються спеціальні соціо­логічні теорії. Значний внесок у розвиток соціології на цьому етапі зробили американські соціологи Г. Парсонс, Р. Мертон та інші.

Термін “соціологія” походить від двох слів: латинського societas — суспільство та грецького logos — слово, поняття, вчення. Таким чином, етимологічно слово “соціологія” — це наука про суспільство. Дуже важливо провести строгий розподіл між об’єктом і предметом соціології. Об’єктом тієї чи іншої науки завжди виступає певна сфера суспільного життя. Прийнято вважати, що об’єктом соціоло­гічного пізнання виступає вся сукупність властивостей, зв’язків і відносин, котрі носять назву соціальних. Соціальні зв’язки, соціальна взаємодія, соціальні відносини і спосіб їх організації є об’єктами соціологічного дослідження.

Предмет же соціології, оскільки він виступає результатом дослідницьких дій, не може бути визначено однозначно. Справа не тільки в тому, що вивчає наука. Важливо зрозуміти, як вона це робить. Відповіді на такі різні запитання — “що” та “як” — характеризують відмінність між об’єктом та предметом науки. Питання про предмет науки — це визначення характерного для саме цієї науки кута погляду на об’єкт.

У наших посібниках наводяться різні визначення предмету соціології. Так, у “Короткому словнику” соціологія визначена як “наука про закони становлення й розвитку суспільства загалом, соціальних відносин та соціальних спільнот”. У “Соціологічному довіднику” під соціологією мається на увазі “наука про закони й форми соціального (суспільного) життя людей у його конкретних проявах: різних за складністю соціальних системах, спільнотах, інституціях, процесах”. Колишній президент Радянської соціоло­гічної асоціації академік Т. І. Заславська визначає соціологію як науку про закономірності функціонування, розвитку й взаємодії соціальних спільнот різного типу. Цю точку зору поділяє і відомий російський соціолог В. О. Ядов. Нам здається, що таке визначення предмета соціології найбільш привабливе.

Дуже важливим питанням є питання про основні категорії, основні наукові поняття соціологічної науки. Мова йде про виділення таких вихідних категорій, які лежать у фундаменті науки. Як і у визначенні предмета соціології тут немає єдності думок. Одні вважають, що такою категорією виступає поняття “суспільство”, інші — “громадянське суспільство”, треті — “соціальна система” або “соці­альна структура”, четверті — “соціальна група”, п’яті — “соціальна спільнота” і т. ін. Враховуючи вищерозглянуту загальну характеристику предмета соціології, найбільш правильною уявляється остання позиція, а саме — визнання ключовою категорією соціології категорії “соціальна спільнота”.

Якщо категорії соціології відбивають ті чи інші суттєві сторони, риси, властивості об’єкта цієї науки, то закони соціології виражають глибинні, суттєві, необхідні зв’язки між ними. Це, перш за все, закони дії та взаємодії суспільства, соціальних спільнот, груп та особистостей. Це означає, що соціальні закони регулюють поведінку людей і їхніх груп, визначаючи стосунки між особистостями, їхніми спільнотами, і проявляються в діяльності людей та їхніх об’єднань.

До числа соціальних відносяться, наприклад, закони соціальної диференціації та інтеграції, соціальної мобільності, інтернаціо­налізації суспільного життя, соціалізації індивіда, урбанізації суспільства та інші. У житті соціальні закони реалізуються конкретними людьми і в конкретних умовах, а тому проявляються як закони-тенденції.

Класифікація законів соціології може бути проведена за різними основами. За ступенем спільності ці закони можуть бути поділені на загальні, тобто такі, що визначають розвиток суспільства, соціуму, соціальної системи як цілого, і спеціальні, тобто характерні для окремого елемента соціальної системи, частини суспільства.

За характером, способом прояву соціальні закони поділяються на динамічні й статичні. Перші виражають жорсткий, однозначний зв’язок між послідовністю подій у конкретних умовах і визначають напрямки, фактори й форми соціальних змін. Другі — детермінують соціальні явища не суворо, а з певною мірою вірогідності, вони відбивають основні напрямки і тенденції соціальних змін у межах збереження даного соціального цілого.


Каталог: attachments
attachments -> Урок-роздум після знайомства з інтимною лірикою Анни Ахматової та Ліни Костенко
attachments -> Вступ Література кінця XIX
attachments -> Усний журнал
attachments -> України Львівський коледж транспортної інфраструктури
attachments -> Проблема особистості людини у творчості А. П. Чехова
attachments -> Уроку : Антон Павлович Чехов «Товстий і тонкий»
attachments -> Позакласний захід із світової літератури На гостину до ювіляра
attachments -> Костенко Ліна Василівна
attachments -> Конспект відкритого уроку в 11 класі


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconМетодичні вказівки до вивчення дисципліни, проведення семінарських занять
Філософія. Методичні вказівки до вивчення дисципліни, проведення семінарських занять та самостійної роботи студентів усіх напрямів...
Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconМетодичні вказівки щодо семінарських занять з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури»
Методичні вказівки щодо семінарських занять з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної...
Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconМетодичні рекомендації навчальна програма, плани семінарських занять, програмові вимоги та тестові завдання
Навчальна програма, плани семінарських занять, програмові вимоги та тестові завдання
Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconМетодичні вказівки щодо проведення семінарських занять з навчальної дисципліни «сучасна література країн, мова яких вивчається»
Методичні вказівки щодо проведення семінарських занять з навчальної дисципліни «Сучасна література країн, мова яких вивчається» для...
Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconМетодичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»
Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» (для студентів галузі знань 0305...
Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconМетодичні вказівки до вивчення тем курсу, база знань до тем, рекомендована література до кожної теми, додаються теоретичні та практичні завдання для самостійної роботи студентів. Визначені критерії оцінювання знань студентів з дисципліни
К 60 Основи психології та педагогіки: Навч метод посібник для самост вивч дисц. — К.: Кнеу, 2002. — 157 с
Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconМетодичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» Вивчення курсу «Історія зарубіжної літератури» ставить такі завдання: навчати студентів сукупності
Тому під час вивчення літературного твору викладач повинен чітко визначити основні та фонові завдання, добрати аналогічні факти з...
Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconПрограма та плани семінарських занять з курсу "історія держави І права зарубіжних країн"
Програма та плани семінарських занять з курсу “Історія держави І права зарубіжних країн”/ укладачі
Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconМетодичні рекомендації для підготовки до семінарських занять
України: Програма курсу І методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять студентів неісторичних спеціаль-ностей / Уклала...
Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо iconМетодичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання Редакційно-видавничий відділ
У навчальному посібнику з урахуванням вимог в систематизованому вигляді розглядаються питання становлення політології як науки, основні...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка