Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання



Дата конвертації16.03.2018
Розмір277 Kb.
ТипМетодичні вказівки


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА

СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ, РЕКЛАМИ ТА PR-ТЕХНОЛОГІЙ



ПОГОДЖЕНО


Начальник департаменту навчально- методичної роботи, доцент

_______________ Ю. В. Тимошенко

“ ” __________________ 2009 р.

ЗАТВЕРДЖено


Проректор із навчальної роботи, доцент

____________ Ю. В. Андріяко

“ ” ______________ 2009 р.




МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО НАПИСАННЯ НАУКОВИХ

(КУРСОВИХ, КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ТА ДИПЛОМНИХ) РОБІТ

для студентів денної та заочної форм навчання

напряму підготовки 6.030301 „Журналістика”

Черкаси – 2009

Бондаренко Т. Г., Надточій О. Л. Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт : для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 6.030301 „Журналістика”. – Черкаси : Ред.-вид. відділ ЧНУ, 2009. – 25 с.
Розробник: Т. Г. Бондаренко, кандидат філологічних наук, доцент;

О. Л. Надточій, кандидат філологічних наук, доцент

Рецензенти:

В. Ф. Іванов, доктор філологічних наук, професор Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, президент Академії Української Преси;

Є. М. Федченко, кандидат політичних наук, доцент, директор Могилянської школи журналістики Національного університету „Києво-Могилянська академія”.
Затверджено на засіданні кафедри журналістики, реклами та PR-технологій (протокол № 1 від 27 серпня 2009 року).


  1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Курсова робота є одним із видів навчально-дослідницької, наукової роботи студента, складовою освітнього процесу у вищих навчальних закладах. Її автор має виявити здібності до дослідницького студіювання, засвідчити належний рівень осмислення зібраного матеріалу, уміння його систематизувати, робити правильні висновки. Виконаний курсовий проект демонструє ступінь самостійності студента, уміння застосовувати здобуті знання та навички, розвиває дослідницькі здібності. Підготовка до написання курсової роботи вирішує одночасно навчальне (автор виявляє рівень засвоєння поточного навчального матеріалу, ознайомлення з відповідною літературою) і дослідницьке (засвідчує вміння автора аналізувати, узагальнювати, робити висновки) завдання.



Зміст курсової роботи зумовлюється передусім її темою. Розпочинати роботу слід із вивчення матеріалу, що стосується зазначеної тематики. Це допоможе глибше зорієнтуватися у виборі теми, усебічно обґрунтувати свій вибір, полегшить процес виконання курсової роботи. Готуючи курсову роботу, необхідно:

- дібрати літературу (бібліографування), вивчити її, законспектувати найважли­віші положення і скласти уявлення про наявні в науці позиції стосовно проблематики, що стосується курсової роботи;

- дібрати приклади, виписати їх на картки (файли) із зазначенням джерела, сторінки, проаналізувати ілюстративний матеріал (етап накопичення й опрацювання фактичного матеріалу);

- ретельно обміркувати формулювання теми, ураховуючи, що близькі за зміс­том теми відрізняються певними особливостями, які потребують осмислення;

- скласти план роботи (послідовний перелік основних питань, які необхідно висвітлити; центральні питання слід деталізувати).

Заключний етап написання курсової роботи полягає в цілеспрямованому викладі зібраного й вивченого матеріалу з позицій її автора.



Структура курсової роботи охоплює вступ, основну частину, висновки. У вступі слід обґрунтувати вибір теми, її актуальність, значущість для науки й практики, визначити мету роботи та підпорядковані їй завдання; зазначити, який фактичний матеріал використаний як джерело спостережень, запропо­нувати лаконічний огляд літератури, що має містити узагальнення й оцінювання, а не переказ прочитаного.

В основній (найбільшій за обсягом) частині необхідно на конкретному матеріалі послідовно розкрити тему. Викладаючи свої спостереження, міркування, кожне теоретичне положення слід підтверджувати самостійно дібраними прикладами, кількість яких має бути достатньою для висновків та узагальнень. Усі приклади слід прокоментувати.

У заключній частині подають стислі висновки, які іноді формулюють у вигляді тез.

Обов’язковим елементом курсової роботи є зміст, який, передуючи тексту, повинен містити послідовний перелік її складових частин із зазна­ченням сторінок. Зміст логічно структурує роботу, надає їй композиційної стрункості, науковості.

Завершує текст курсової роботи бібліографічний список.
2. ВИМОГИ ДО ТЕКСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Успішне виконання курсової роботи залежить значною мірою від технології письмового викладу студентом результатів власного дослідження. Тому перед безпосереднім написанням курсової роботи автор повинен глибоко продумати план, композицію викладу матеріалу, а також ознайомитися з вимогами щодо змісту й технічного оформлення роботи.
2.1. Структура й зміст роботи

Курсова робота повинна містити:

– титульний аркуш;

– зміст;


– перелік умовних позначень (у разі потреби);

– вступ;


– основну частину;

– висновки;

– список використаних джерел;

– додатки (у разі потреби).



Вимоги до змісту

  • Титульний аркуш (дод. 1)

Титульний аркуш курсової роботи містить назву міністерства; найменування наукової організації або вищого навчального закладу, а також кафедри, під керівництвом якої виконувалася робота; прізвище, ім’я та по батькові студента; шифр та наву спеціальності, за якою навчається студент; повну назву теми курсової роботи; науковий ступінь, вчене звання, прізвище ім’я та по батькові наукового керівника; місто і рік.

  • Зміст (дод. 2)

Зміст подають на початку роботи. У ньому зазначають назви та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури тощо.

  • Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (у разі потреби)

Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і т. ін., то їхній перелік може бути поданий окремим списком, який розміщують перед вступом. Перелік треба подавати двома колонками, у яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – детально розшифровують їх.

Якщо ж спеціальні терміни, скорочення, символи й т. ін. повторюються менше ніж три рази, перелік не складають, а розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.



  • Вступ (дод. 3)

Розкриває сутність і стан вивчення наукової проблеми та її значущість, підстави для розробки теми, обґрунтування необхідності дослідження.

Далі подають загальну характеристику роботи в такій послідовності:



Актуальність теми.

Характеризуючи стан проблеми (на основі критичного аналізу літератури, вивчення практики її вирішення), визначають актуальність теми курсової роботи.

Щоб занадто не розширювати обсяг вступу, у ньому зосереджують увагу передовсім на основних питаннях. Повний огляд літератури й характеристику стану вивчення досліджуваної проблеми зазвичай включають до першого розділу.

Об’єкт, предмет, джерело дослідження.

Предметом дослідження в курсових роботах із лінгвістичних основ документознавства можуть бути різноаспектні мовні явища: лексичного, морфологічного, синтаксичного рівнів тощо.

Об’єктом дослідження є ті факти, що лежать у площині предмета дослідження (тобто вужчі поняття).

Мета і завдання.

Формулюють мету роботи й завдання, які необхідно виконати для її досягнення.



Методи і прийоми дослідження.

У курсових роботах найчастіше використовують описовий та структур­ний методи, а також прийоми контекстуального, компонентного, статистичного (кількісного) аналізу, зіставлення, класифікації та систематизації.



  • Основна частина

Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожний розділ починають із нової сторінки. Основному текстові кожного розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють короткі висновки, що дає змогу вивільнити загальні висновки від зайвих подробиць.

У першому розділі курсової роботи викладають теоретичні основи й коротку історію поставленої проблеми. Студент шляхом огляду літератури окреслює основні етапи становлення й висвітлення проблеми, визначає своє місце в її вирішенні, виявляючи ті питання, які залишилися нез’ясованими.

У наступних розділах із вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з виділенням того нового, що він вносить у розробку проблеми.



  • Висновки

У цій частині роботи викладають найважливіші результати, одержані під час самостійного дослідження.

  • Список використаних джерел

Цей список свідчить про обсяг опрацьованих автором курсової роботи наукових джерел, рівень вивчення ним досліджуваної проблеми та навички опрацювання мовознавчої літератури. Усі використані джерела нумерують і розміщують у списку в певній послідовності.

  • Додатки

За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприймання роботи:

– таблиці допоміжних цифрових даних;

– ілюстрації допоміжного характеру;

– картки;

– списки слів чи конструкцій, що вивчаються в роботі, і т. ін.
3. ПРАВИЛА ТЕХНІЧНОГО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
3.1. Загальні вимоги
Курсову роботу друкують за допомогою комп’ютера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через півтора міжрядкового інтервала до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Обсяг повинен становити 25 – 30 машинописних сторінок. Усі сторінки мають бути зброшуровані й переплетені або ж прошнуровані й вкладені в папку.

Текст роботи необхідно друкувати або писати, залишаючи поля таких роз­мірів: ліве – не менш ніж 25 мм, праве – 10 мм, верхнє та нижнє – не менш ніж 20 мм.

Шрифт друку повинен бути Times New Roman, кегль 14.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Заголовки структурних частин ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту й підпункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну із зазначених структурних частин роботи треба починати з нової сторінки.




3.2. Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць тощо подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової. На титульному аркуші номер не став­лять, на наступних сторінках номер проставляють угорі в правому верхньому куті без крапки в кінці.

Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу також ставиться крапка, потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу, наприклад:


РОЗДІЛ І
ФРАЗЕОЛОГІЯ ТА ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ

ЯК ЗАСІБ УВИРАЗНЕННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ


1. 1. Усталені одиниці та їхня роль у медіатексті
1.1.1. Принципи класифікації фразеологічних конструкцій. У мовознавчій літературі репрезентовано два погляди стосовно трактування поняття “фразеологізм”. Окреслену термінолексему тлумачать у широкому та вузькому розумінні. Представники першого напряму вважають фразеологізмом власне стійкий мовний зворот, який характеризується фразеологічним експресивним значенням, компонентним складом, відтворюваністю, граматичними категоріями.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту склада­ється з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера також повинна бути крапка, наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти тощо) й таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації й таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової, включають до загальної нумерації сторінок.

Примітки до тексту й таблиць, у яких подають довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах відповідної сторінки.

Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова Примітки ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...


Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова Примітка ставлять крапку.
3.3. Ілюстрації
Кожна ілюстрація, яка подається безпосередньо в роботі чи додатках до неї, повинна мати точну й коротку назву, що зазначається після номера ілюс­трації. В окремих випадках ілюстрації доповнюють необхідними поясненнями.

3.4. Таблиці
Цифровий матеріал зазвичай слід оформляти у вигляді таблиць. Усі таблиці в роботі треба оформляти однотипно. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують чи записують симетрично до тексту. Назву і слово Таблиця починають із великої літери.

Заголовки граф повинні починатися також із великої літери, підзаголовки – із маленької, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо є самостійними.

Запис цифр у таблицях виконують за такими правилами:

а) у кожній із граф класи чисел повинні бути розміщені один під іншим;

б) частини цілого повинні виражатися десятковими дробами;

в) в одній і тій же графі всі числові величини повинні мати однакову кількість десяткових знаків (на місці відсутніх значущих цифр ставляться нулі, наприклад: 5,38; 4,80 і под.);

г) якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Якщо вона складається з великої кількості рядків, то її можна переносити на наступний аркуш. У разі перенесення назву вміщують тільки над її першою частиною.




3.5. Покликання
Під час написання курсової роботи студент повинен давати покликання на наукові джерела, на ідеях, висновках яких ґрунтується дослідження, або на матеріали, окремі результати з яких подано в праці. Якщо використовують відомості з монографій, оглядових статей тощо з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні потрібно точно зазначити номери сторінок джерела, на яке дано посилання.

У тексті роботи посилання потрібно зазначати порядковим номером за переліком у списку використаної літератури. Цей номер, а також через кому номер сторінки, на якій розміщено цитований матеріал, подають у квадратних дужках, наприклад [14, с. 48]. Якщо працю описують повністю, то в дужках зазначають тільки її порядковий номер, наприклад, ...у працях [1 – 4]...

Такий спосіб посилань дозволяє значно зекономити обсяг тексту роботи, оскільки зникає необхідність виносок на сторінках, хоча допускається наво­дити посилання й у виносках. При цьому оформлення посилання на певне джерело має відповідати його бібліографічному опису за списком використаної літератури.
3.6. Список використаних джерел
До списку включають усі використані автором курсової роботи джерела, незалежно від того, де вони надруковані: в окремому виданні, у збірнику, журналі, газеті тощо, а також чи є в тексті роботи посилання на праці, що були використані автором під час роботи над темою, чи таке цитування відсутнє.

Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань (найбільш зручний для користування) чи в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Якщо наводять кілька праць одного автора, то їх треба подавати за хронологією.

Складаючи список, послуговуються загальною нумерацією використаних джерел, а не нумерацією за розділами.

Відомості про праці, які включені до списку, потрібно подавати згідно з ви­могами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв джерел (дод. 4, 5).


3.7. Додатки
Додатки оформляють як продовження роботи на її наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку посилань у тексті.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки, обов’язково мати заголовок, розміщений симетрично до тексту і надрукований чи написаний угорі малими літерами з першої великої. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої розміщують слово Додаток і його порядковий номер.



4. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ





  1. Спортивні електронні видання.

  2. Проблема біоетики в ЗМІ.

  3. Моніторинг як ефективний метод корекції редакційних планів.

  4. Біографія кабельного телебачення в Україні.

  5. Візуальна інформація як важливий структурант системи періодичного видання.

  6. Діяльність служби інформації в обласній державній телерадіокомпанії.

  7. Репортажі на кримінальну тематику в телепрограмах.

  8. Радіо в інтернеті: українські реалії.

  9. Співвідношення текст – виражальні засоби в журналістській публікації.

  10. Комунікація в соціальних мережах „Контакт” та „Одноклассники”.

  11. Адверторіал у глянцевих виданнях для жіночої аудиторії.

  12. Портал „Хай Вей” як інформаційний експеримент.

  13. Судовий репортаж у друкованих медіа.

  14. Тематична та жанрова специфіка преси для чоловіків.

  15. „Українська правда” як якісне аналітичне видання.

  16. Інформація про особу в масових популярних виданнях.

  17. Фокус-групи як спосіб отримання інформації про споживчу поведінку аудиторії

  18. Зворотний зв’язок з аудиторією в регіональній пресі.

  19. Реклама алкоголю й тютюну в українських ЗМІ: засоби впливу.

  20. Політична журналістика.

  21. Методика формування інформаційних архівів.

  22. Геймерські електронні видання.

  23. Інформаційні війни проти відомих осіб.

  24. Структура та засоби виразності фахового видання для журналістів.



\5. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ


  1. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. – К.: АртЕк, 1999.

  2. Глущик С. В. та ін. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. – 4-те вид., перероб. і допов. – К.: А.С.К., 2005.

  3. Головащук С. І. Російсько-український словник сталих словосполучень. – К.: Наук. думка, 2001. – 640 с.

  4. Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного слово­вживання. – К.: Рідна мова, 2000. – 351 с.

  5. Довідник з культури мови: [Посібник] / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Н. М. Сологуб та ін.; За ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Вища шк., 2005. – 399 с.

  6. Дудик П. С. Стилістика української мови: Навч. посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2005. – 368 с.

  7. Мамрак А. В. Українське документування: мова та стиль: Навч. посібник. – Вид. третє. – К.: Центр навч. л-ри, 2004.

  8. Непийвода Н. Ф. Сам собі редактор: Порадник з української мови. – К.: Українська книга, 1998. – 240 с.

  9. Паламар Л. М. Мова ділових паперів: Практ. посібник / Л. М. Паламар, Г. М. Кацавець. – К.: Либідь, 1995. – 208 с.

  10. Погиба Л. Г. Складання ділових паперів: Практикум: Навч. посібник / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, М. П. Баган. – К.: Либідь, 2002.

  11. Прадід Ю. Ф. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – Сімферополь: Кваранал, 2003.

  12. Ющук І. П. Українська мова. – К.: Либідь, 2003.

ДОДАТКИ

Додаток 1. Зразок оформлення титульного аркуша курсової роботи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ, РЕКЛАМИ ТА PR-ТЕХНОЛОГІЙ

БАТИР

Максим Васильович
ІНВЕСТИГІЙНА

ЖУРНАЛІСТИКА
Спеціальність 6.030301 – журналістика

Курсова робота

студента ІІІ-Ж курсу

ННІ української філології та соціальних комунікацій


Науковий керівник –

БОНДАРЕНКО

Тетяна Григорівна,

кандидат філологічних наук, доцент

Черкаси – 2009

Додаток 2. Зразок оформлення змісту курсової роботи
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………...………………………4

ВСТУП……………………………………………………...………………………..5

РОЗДІЛ І. СТАНОВЛЕННЯ ІНВЕСТИГІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

ЯК ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ ЗМІ...............................................................................10

1.1. Історія зародження розслідувальної журналістики: світовий контекст……10

1.2. Становлення жанру розслідування в Росії та Україні……………….………17

1.3. Розвиток інвестигійної журналістики в пострадянській Росії й Україні…..24

Висновок………………………………………………………………………….…32

РОЗДІЛ ІІ. ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ЯК

КОМПОНЕНТ ЖАНРОВОЇ ПАНОРАМИ СУЧАСНИХ МЕДІА.................33

2.1. Журналістське розслідування як медіанапрям, метод і жанр…………....…33

2.2. Журналістське розслідування як новий сегмент друкованих ЗМІ................40

2.2.1. Типологія журналістських розслідувань………………………...……40

2.2.2. Тематичне зацікавлення українських інвестигейторів

(на прикладі тижневиків “Дзеркало тижня” та “Корреспондент”).………..44

Висновок………………………...…………………………………………………..51

ВИСНОВКИ……………………………………………………...………………...52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...…………………..55

ДОДАТКИ………………………………………………...………………………..58

Додаток А. Гістограма. Тематична палітра розслідувань у виданнях

“Дзеркало тижня” та “Корреспондент”………………………...…………………58



Додаток 3. Зразок вступу до курсової роботи

ВСТУП
В епоху інтенсивного розвитку комунікативних процесів зростає роль засобів масової інформації, оскільки саме мас-медіа нині формують громадську думку, сприяють соціалізації суспільства, впливають на формування лінгвістичного смаку епохи. Сучасні кардинальні зміни в соціально-політичній та економічній сферах життя найбільш виразно виявляються в мові засобів масової комунікації (ЗМК). Як слушно зауважує Л. О. Кудрявцева, мова засобів масової інформації (ЗМІ) відображає мовну / мовленнєву картину соціуму [3, 7].

Сьогодні можна стверджувати, що друковані видання беруть участь у створенні нового типу особистості з особливою психологією і поведінковими реакціями. Газета, безперечно, має глибші історичні корені, ніж радіо і телебачення. ЗМІ за двохсотлітню історію свого існування оволоділи багатством культури аргументації (умінням переконувати, впливати), спроможністю залучати якомога більше учасників комунікації до процесу обміну інформацією, здійснювати суспільну, а не міжособистісну комунікацію. Як соціальний інститут у системі комунікації, друковані видання виконують функцію ідеологічного й політичного впливу, підтримки соціальної спільності, організації, інформування, освіти, розваги. Журналістика покликана також виконати психологічні завдання: змінювати чи підтримувати настанови аудиторії, перетворювати їх у переконання; формувати внутрішню готовність до сприйняття, інтерпретувати будь-який об’єкт чи епізод дійсності у певному ракурсі. Іноді це відбувається поза бажанням адресата. Отже, доцільно доповнити до відомих функцій ЗМІ й функцію маніпулювання суспільною свідомістю [16, 5  6].

Завдяки значній популярності, мас-медіа впливають на повсякденну мову й водночас відображають її особливості. Більшість літературних мов у всьому світі склалися й розвиваються під безпосереднім впливом текстів масової комунікації. Лінгвопроцеси, характерні для сучасного етапу, нерідко починаються в надрах „мови газет та журналів”. За спостереженнями лінгвістів, мова газетно-журнальної комунікації початку ХХІ століття стає еталонним, нормотворчим фактором, який окреслює сучасні загальномовні тенденції (Г. П. Немищенко [10], А. П. Сковородников [34], Г. М. Скляревська [33], Н. І. Клушина [30], О. В. Кокоріна [29] та ін.). З іншого боку, дослідники мови ЗМІ говорять про неї як про впливовий та авторитетний різновид мовлення, інструмент формування суспільних поглядів і настроїв (В. І. Аннушкін [3], М. М. Володина [2], Ю. А. Сафонова [45], Е. Р. Агаларова [2] та ін.).

Скасування цензури, свобода слова, децентралізація інформації, відкриття багатьох раніше заборонених тем зумовили якісні зміни в сучасній періодиці. Для досягнення потрібного ефекту журналісти використовують різноманітні фразеологічні одиниці (прислів’я, приказки, крилаті вислови, літературні цитати тощо). Фразеологізмам властиві такі виразові якості, як образність, емоційність, експресивність і (що особливо важливо) оцінність. У публіцистиці фразеологічні одиниці (ФО) застосовуються в авторському мовленні, роблячи його різноманітнішим, більш мальовничим, сповненим почуття, а також у мовленні персонажів статей є одним із засобів їхньої мовностилістичної характеристики. Якщо в художньому стилі образність виявляється в багатоплановому, організованому системному викладі, то в медіа-стилістиці образна оповідь переривається міркуваннями автора  його думками, судженнями, оцінками [36, 22]. Серед таких засобів образності помітне місце посідають трансформовані фразеологізми.

У науковій літературі репрезентовано значну кількість праць, присвячених проблемі вивчення фразеологічних одиниць, дослідженню їхнього стилістичного потенціалу, опрацюванню структурно-семантичних типів фразеосполук тощо (див. праці Л. Г. Авксентьєва [1], В. М. Білоноженко [6], І. С. Гнатюка [6], М. М. Кохтєва [25], О. Д. Пономарева [37; 38], Ю. Ф. Прадіда [39] та ін.). Однак у медіалінгвістиці окреслене питання залишається достатньо не висвітленим, оскільки явище фразеологічних трансформацій учені аналізували переважно на матеріалі зразків художньої літератури або ж газетного доробку попереднього історичного періоду (див. праці Л. Г. Авксентьєва [2], В. Д Ужченка [2], Ж. Колоїз [24], Т. Кучеренко [27], А. Пономаренко [35]). Аналіз наукових студій дає підстави стверджувати, що дослідники оминали увагою питання про прагматичний потенціал фразеологізмів у медіатексті, про структурно-семантичні типи трансформованих фразеосполук, а це є надзвичайно важливим для створення цілісної картини фразеологічної системи української мови.

Фразеологія є найбільш рухомим (поряд із лексикологією) компонентом сучасної літературної мови, а тому зазнає постійних модифікацій. Іноді фразеологічний склад модернізується впродовж кількох років, оперативно віддзеркалюючи нове сприйняття явищ, нове оцінювання світу в сучасній політичній та побутовій культурі. Суспільно-мовна практика впливає як на обсяг фразеології, так і на характер сполучуваності слів і словесних значень у них. У той чи інший період виникають нові фразеологічні одиниці, витісняються або, навпаки, актуалізуються, трансформуються деякі вживані, тим самим посилюючи характерну рису фразеологічного рівня мови – його мобільність.

Актуальність теми дослідження. Тема наукової роботи набуває особливої актуальності у зв’язку з посиленням у сучасній науці інтересу до вивчення функціонального аспекту мови. Вибір теми зумовлюється необхідністю проаналізувати великий пласт фразеологічних трансформерів у мові сучасної масової комунікації, потребою узагальнити і систематизувати такі конструкції, класифікувати їх; з’ясувати механізм утворення досліджуваних сполук, визначити прагматичний потенціал фразеологізмів у проекції на медіа-матеріал. Є потреба уточнити й уніфікувати термінологічний апарат на позначення окресленого явища, оскільки різнобій у трактуванні фразеологізмів, що зазнали змін, спотворює розуміння феномена модифікованих стійких словосполучень. Так, термінолексеми „індивідуально-авторські відфраземи” (О. А. Стишов) [48], „індивідуально-авторські перетворення”, „інтерпретація фразеологічних одиниць” (А. М. Григораш [13; 14], В. М. Білоноженко [6], І. С. Гнатюк [6]), „стилістичні новотвори” (нові фразеологізми) (А. М. Алефіренко [4]), „оказіональні фразеологічні одиниці” (Л. Г. Авксентьєв [1]) використовуються науковцями певною мірою довільно: найчастіше названі лексеми вживаються як синонімічні, зрідка вчені вкладають різний зміст у ці поняття, наполягаючи на об’єктивності та виправданості одного з термінів. Якщо поняттями „трансформований”, „індивідуально-авторський фразеологізм” оперує, як правило, стилістика, то поняття „оказіональна фразема” може розглядатися як таке, що протиставляється поняттю „узуальна фразема” в системі фраземної деривації зокрема. Одна з дослідниць окресленої проблеми, Ж. Колоїз, ґрунтовно проаналізувала значну кількість термінів і запропонувала на позначення родового поняття стосовно всіх можливих видозмінених фразеологізмів термін „оказіональні фраземні деривати”. На думку дослідниці, така термінолексема є місткою і не викликає побічних асоціацій, є автосемантичною, а також має певну традицію вживання в лінгвістичній літературі.

На підставі критичного огляду наукової літератури, аналізу дібраного фактичного матеріалу, урахування природи досліджуваного явища ми дійшли висновку, що для номінації трансформованих лінгвоодиниць доцільно використовувати термінолексему „фразеологічний трансформер” („фразеологізм-трансформер”, „фразеотрансформер”).

Мета роботи полягає в розробці конструктивної типології фразеологічних трансформерів у мові ЗМК шляхом виявлення та систематизації їхніх особливостей, а також у створенні найбільш продуктивних моделей модифікованих стійких сполук.



Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

  • з’ясувати лінгвістичну сутність понять “фразеологічна конструкція”, “трансформація”, “фразеологічний трансформер”, “стандарт”, “дискурс” та ін.;

  • здійснити лінгвістичне обстеження медіатекстів, виявити фразеологічні трансформери;

  • дослідити способи уведення фразеологізмів у мовну тканину медіаматеріалу;

  • визначити основні моделі конструювання новоутворених фразеологізмів;

  • розробити класифікацію трансформованих фразеологічних сполук;

  • укласти банк фразеологізмів-трансформерів.

Об’єктом дослідження є сучасні україномовні газетні тексти. Вибір об’єкта дослідження мотивований тим, що саме медіаматеріали репрезентують найширшу палітру змін у мові.

Предмет дослідження становлять фразеологічні одиниці, зокрема фразеологічні трансформери, зафіксовані в аналізованих журналістських матеріалах.

Методи дослідження. Специфікою теми зумовлено комплексний підхід до вибору методів дослідження: лінгвістичного опису мовних фактів із залученням прийомів структурно-семантичного аналізу; зіставного методу.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Протягом останніх десятиріч у вітчизняній лінгвістичній науці окреслено такі аспекти вивчення фразеології: 1) теоретичні питання висвітлено у працях Л. Г. Авксентьєва [1], М. Ф. Алефіренко [4], П. О. Редіна [40], Л. Г. Скрипник [42], В. Д. Ужченка [52] та багатьох інших дослідників; 2) стилістичне використання фразеологічних одиниць (див. студії: В. М. Білоноженко [6], І. І. Браги [8], А. О. Капелюшного [22], М. М. Кохтєва [25], О. Д. Пономарева [37] та ін.); 3) видозміни фразеологізмів у художніх текстах (див., наприклад, дослідження Л. Г. Авксентьєва, В. Д Ужченка [2], Ж. Колоїз [24], А. Пономаренко [35]); 4) фразеологічні трансформації у сфері публіцистики (див. студії Н. О. Бойченко [7], А. М. Григораша [13; 14], А. І. Мамалиги [29], О. А. Стишова [48], Л. Ю. Шевченко [58]).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше зроблено спробу системного опису трансформованих фразеологічних одиниць мови газети з урахуванням нових теоретичних концепцій та із залученням модерного фактичного матеріалу, з’ясовано специфіку структурно-семантичних типів фразеологізмів-трансформерів та особливості їхнього функціонування в проекції на стиль ЗМІ. До наукового обігу введено значний фактичний матеріал (214 лінгвоодиниць-трансформерів).

Джерельна база дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань дібрано фактичний матеріал методом суцільного лінгвістичного обстеження щоденної інформаційно-політичної газети “Україна молода” за 2006 рік. (Аналізований матеріал представлено у додатку.)

Вивчення трансформованих фразеологічних одиниць у мові преси має вагоме теоретичне значення, що полягає у з’ясуванні специфіки функціонування фразеологізмів різних типів у мові газети, визначенні структурно-семантичних особливостей фразеоконструкцій, створенні класифікації фразеологічних трансформерів. Отримані результати та зроблені на їх основі висновки поглиблюють поняття „фразеологічні трансформації” і визначають його роль у сучасній газетно-журнальній комунікації.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в практиці редагування журналістських матеріалів, під час укладання довідників і порадників для працівників ЗМК.

Структура дослідження. Наукова робота складається з переліку умовних скорочень, зі вступу, двох розділів, що містять 4 підрозділи, 6 підпідрозділів, висновків, списку використаних джерел (62 позиції) та додатків.

Додаток 4. Зразки бібліографічного опису джерел у наукових працях
1. ОДНОТОМНІ ВИДАННЯ

1.1. Книги одного, двох, трьох авторів

Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Либідь, 1999. – 447 с.

Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник. – Т.: Навчальна книга Богдан, 2001. – 416 с.

Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.

або


Галич О. та ін. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.
1.2. Книги чотирьох авторів

Володимир Винниченко; Грицько Григоренко: Штрихи до портретів: Навч. посібник / О. Д. Гнідан, Л. С. Дем’янівська, Л. В. Йолкіна, А. Б. Гуляк. – К.: Вища шк., 1995. – 223 с.
1.3. Книги п’яти і більше авторів

Українська художня культура: Навч. посібник / С. Й. Грица, Н. М. Корні­єнко, Т. В. Липова та ін.; За ред. І. Ф. Ляшенка. – К.: Либідь, 1996. – 416 с.
1.4. Перекладні видання

Саїд Е. Орієнталізм / Пер. з англ. В. Шовкун. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2001. – 511 с.

Теория метафоры: Сб. / Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз.; Вступ, ст. и сост. Н. Д. Арутюновой; Общ. ред. Н. Д. Арутюновой и М. А. Журинской. – М.: Прогресс, 1990. – 512 с.
1.5. Іншомовні джерела

Black M. Modelsand Metaphores. – N. Y.: Ithasa, 1962. – 267 p.
1.6. Збірники наукових праць

Класична спадщина і сучасне художнє мислення: Зб. наук. пр. до 60-річчя М. І. Борецького. – Дрогобич; Черкаси: Коло, 2001. – 226 с.
1. 7. Праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т. ін.

Слов’янські літератури: Доповіді / XII Міжнародний з’їзд славістів (Краків, 27 серпня – 2 вересня 1998 р.). – К., 1998. – 171 с.
1.8. Словники

Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ „Академія”, 1997. – 752 с.
1.9. Антології

Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред. М. Зубрицької. – Л.: Літопис, 1996. – 633 с.
1.10. Хрестоматії

Хрестоматія з теорії драми: Особливості драматичного мистецтва XIX – XX ст. / Упоряд. П. П. Нестеровський. – К.: Мистецтво, 1988. – 224 с.

1.11. Брошури

Нахлік Є. К. Пантелеймон Куліш: До 170-річчя від дня народження. – К.: Т-во „Знання” УРСР, 1989. – 48 с.
1.12. Навчальні програми

Програма „Основи теорії літератури” для студентів перших курсів філо­ло­гічних факультетів університетів і педінститутів /Авт.-уклад.: М. І. Дубина, О. С. Чирков. – К: КДО, 1995. – 16 с.
1.13. Перевидання

Наєнко М. К. Романтичний епос: Ефект романтизму і українська літе­ратура. – 2-ге вид., зі змінами і допов. – К.: Вид. центр "Просвіта", 2000. – 382 с.
1.14. Репринтні, препринтні, факсимільні видання

Зеров М. К. Антологія римської поезії. – Репринт. вид. – К.: Час, 1990. – 64 с.
2. БАГАТОТОМНІ ВИДАННЯ

2.1. Видання в цілому

Хвильовий М. Твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1990.

Т.1: Поезія. Оповідання. Новели. Повісті / Упорядкув. М. Г. Жулин­ського, П. І. Майдаченка; Передм. М. Г. Жулинського. – 650 с.

Т.2: Повість. Оповідання. Незакінчені твори. Нариси. Памфлети. Листи / Упорядкув. М. Г. Жулинського, П. І. Майдаченка. – 925 с.

Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 3 кн. / Упоряд.: В. Яременко, Є. Федоренко; Підготов. текстів Б. Яременка. – К.: Рось, 1994. – З кн.

Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. / Гл. ред. С. А. Токарев. – М.: Сов. энциклопедия, 1991. – 1992.

Т. 1.: А – К. – 1991. – 671 с.

Т. 2.: К – Я. – 1992. – 719 с.

або


Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. / Гл. ред. С. А. Токарев. – М.: Сов. энциклопедия, 1991 – 1992. – 2 т.

або


Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. / Гл. ред. С. А. Токарев. – М.: Сов. энциклопедия, 1991 – 1992. – Т. 1 – 2.
2.2. Окремий том

Історія української літератури. XIX століття: У 3 кн.: Навч. посібник / За ред. М. Г. Яценка. – К.: Либідь, 1997. – Кн. 3: 70 – 90-ті роки XIX ст. – 432 с.

Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наук. думка, 1981. – Т. 31. – 595 с.
3. НЕОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА

3.1. Дисертації

Семків Р. А. Іронія як принцип художнього структуротворення: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06 / Національний ун-т „Києво-Могилянська Академія”. – К., 2002. – 198 с.
3.2. Автореферати

Білоус П. В. Паломницька проза в історії української літератури: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.01.01 / НАН України. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – К., 1998. – 32 с.
3.3. Архівні матеріали

Дніпровський І. Марія. – ЦДАМЛМ. – Ф. 144. – Оп. 1. – Од. зб. 193.
4. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ДОКУМЕНТА

4.1. Розділ або інша складова з книги

Соловей Е. С. Поетика філософської лірики // Соловей Е. С. Українська філософська лірика: Навч. посіб. із спецкурсу. – К.: Юніверс, 1999. – С. 291 – 360.

Ковалів Ю. І. Юрій Клен (Освальд Бургардт) (1891 – 1947) // Історія української літератури. XX століття: У 2 кн.: Навч. посібник / За ред. В. Г. Дончика. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 2. – Ч. 1: (1940-ві – 1950-ті роки). – С. 75 – 81.
4.2. Передмови, післямови

Павличко С. Творчість Олега Зуєвського або анатомія українського сюр­реа­лізму // Зуєвський О. Вибране: Поезії. Переклади. – К.: Дніпро, 1992. – С. 5 – 15.
4.3. Стаття зі збірника

Пустовойт П. Г. Учение А. Потебни и структуральная поэтика // Литературные направления и стили: Сб. ст., посвященный 75-летию професора Г. Н. Поспелова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – С. 91 – 100.
4.4. Стаття з журналу, наукових записок, праць і т. ін.

Павличко С. Чи потрібна українському літературознавству феміністична школа? // Слово і час. – 1991. – № 6. – С. 10 – 15.

Кирчів Р. Творчість Івана Франка в критиці Григорія Цеглинського // Наукові записки Тернопільського педуніверситету ім. В. Гнатюка. Сер. „Літературознавство”. – Т., 1999. – Вип. 4. – С. 153 – 164.
4.5. Стаття з газети

Брюховецький В. Шлях на Голгофу. Життєва доля Миколи Зерова // Літ. Україна. – 1990. – 10 трав. – № 19.
4.6. Стаття з енциклопедії

Костенко Н. В. Віршування // Українська Літературна Енциклопедія: У 5 т. / Редкол.: І. О. Дзеверін (відп. ред.) та ін. – К: Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. – Т. 1.: А – Г. – С. 333 – 334.
4.7. Матеріали із праць конференцій, симпозіумів і т.ін.

Фізер І. Літературна теорія: Нормативна регламентація чи понятійне осмислення естетичного факту? // Українська література: Матеріали І конгр. Міжнар. асоціації україністів (Київ, 27 серпня – 3 вересня 1990 р.) / Відп. ред. Олекса Мишанич. – К.: АТ "Обереги", 1995. – С. 3 – 13.
4.8. Епістолярні джерела

Українка Леся. Лист до Драгоманова, 17 берез. 1891 р. // Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. – К.: Наук. думка, 1978. – Т. 10. – С. 82 – 86.
4.9. Інтерв’ю, відповіді на анкету, запитання і т. ін.

Сучасна жінка – образ зовнішній і образ внутрішній: Розмова із Соломією Павличко / Розмову вела Людмила Таран // Українська культура. – 1999. –Листопад / грудень. – № 11/12 (859). – С. 16 – 17.



Наєнко М. [Відповіді на анкету] // Слово і час. – 1998. – № 12. – С. 64.
Додаток 5. Зразок списку використаної літератури (фрагмент)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ




  1. Аркас М. Історія України-Русі. Факсимільне видання. – К.: Вища шк., 1990. – 456 с.

  2. Белинский В. Собрание сочинений: В 9 т. – М.: Наука, 1979. – Т. 4. – 580 с.

  3. Белинский В. Сочинения. – М.: Изд-во М. и С. Сабашниковых, 1876. – 320 с.

  4. Бельчиков Н. Запрещение царизмом чествования памяти Т. Шевченко // Красный Архив. – 1931. – № 3 (76). – С. 226 – 230.

  5. Бережной А. Царская цензура и борьба большевиков за свободу печати (1895 – 1914). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1967. – 288 с.

  6. Бойко Ю. Вибрані праці. – К.: Медекол, 1992. – 381 с.

  7. Бородін В. Видання літературних творів Т. Г. Шевченка // Шевченківський словник: У 2 т. – К.: Головна редакція УРЕ, 1978. – Т. 1. – С. 115 – 119.

  8. Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура. Дослідження та документи 1840 – 1862 роки. – К.: Наук. думка, 1969. – 161 с.

  9. Букмэн И. “Кобзарь” Т. Г. Шевченко // Книга и пролетарская революция. – 1940. – № 3. – С. 91– 93.

  10. Бутрин М. Цензурні переслідування української літератури в Галичині у 70-90 х рр. ХІХ ст. Дис. … канд. філол. наук: 10. 01. 06. – Львів, 1970. – 255 с.

  11. Владимирский Г. Контроль над поэтом. 1841 – 1917 // Литературный Донбасс. – 1935. – № 8/9. – С. 109 – 145.





Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки щодо написання курсової роботи з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури»
Методичні вказівки щодо написання курсової роботи з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І (ІІІ) курсу...
Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки до виконання самостійних робіт для студентів напрямку підготовки
«Дизайн» денної І заочної форм навчання / уклад. В. В. Хижинський – Луцьк : Луцький нту, 2016. – 34 с
Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки для виконання курсових та маґістерських (дипломних) робіт з історії світової літератури
Методичні вказівки для виконання курсових та маґістерських (дипломних) робіт з історії світової літератури та національної літератури....
Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "основна іноземна мова: усна англійська мова" для студентів IІ курсу денної
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "Основна іноземна мова: усна англійська мова" для студентів ІI...
Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "основна іноземна мова: усна англійська мова" для студентів І курсу денної
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "Основна іноземна мова: усна англійська мова" для студентів І...
Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки щодо семінарських занять з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури»
Методичні вказівки щодо семінарських занять з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної...
Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури»
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та...
Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури»
Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та...
Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки до вивчення курсу «історія україни» та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання
Методичні вказівки призначені для студентів першого курсу всіх бакалаврських напрямів заочної форми навчання. Мета: допомогти студентам...
Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних та самостійних робіт з дисципліни «Практикум з інформатики»
Методичні вказівки до виконання лабораторних та самостійних робіт на тему “Створення презентацій в ms powerPoint” з дисципліни «Практикум...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка