Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія»



Сторінка1/7
Дата конвертації21.04.2018
Розмір1.11 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Л.І.Байсара Е.Л.Носенко

Методичний посібник до вивчення курсу

«Позитивна психологія»

Дніпропетровськ

2014

УДК
Рецензент: д-р психол. наук, проф. І. Ф. Аршава



Рекомендовано до друку Вченою Радою факультету психології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара (протокол №8 від 29.04.2014р.)

Байсара Л.І., Носенко Е.Л. Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» - 100 с.


Посібник містить стислий огляд витоків позитивної психології як нового напряму досліджень у галузі психології особистості, інтерпретацію базових понять курсу, у термінах яких розкривається структура загально-людських позитивних цінностей, номенклатура так званих «сильних» рис характеру; роль позитивних емоцій у зумовленні позитивного благополуччя людини. Надано інформацію про внесок провідних вчених галузі у становлення та розвиток позитивної психології. Наводиться опитувальник «Цінності у дії» для визначення рівня сформованості сильних рис особистості у перекладі авторів посібника з англійської мови на українську та система інтерактивних практичних завдань для формування позитивності як ознаки особистісної зрілості.

Для студентів факультетів психології та інших гуманітарних спеціальностей університетів.




Метафора до курсу:


Наше істинне Я’ сховано глибоко у середині нас.

Люди інколи витрачають усе життя, шукаючи незліченні скарби у потаємних печерах,

не здогадуючись,

з англійської - наш)


що істинні цінності сховані глибоко усередині нас, але здобуваються вони нелегко і, на жаль,

в останню чергу.

Ф. Ніцше

Передмова

Вивчаючи курс психології, Ви, напевно, вже зустрічались зі стислою характеристикою, яку надав психології як науці у свій час один з відомих дослідників пам’яті Герман Еббінгауз: “Психологія має тривале минуле, але коротку історію”. Дійсно, психологія як самостійна галузь наукових знань сформувалась наприкінці ХІХ століття (1879), але її провідні положення були сформульовані багато століть тому філософами, теологами і навіть пересічними мудрими людьми, адже питання типу: “Як ми пізнаємо навколишній світ?”, “Як і чому замислюємося про загальнолюдські чесноти і що відчуваємо при цьому?”, “Що означає бути ‘homo sapiens’?”, рано чи пізно цікавлять кожну людину.

Глибокі відповіді на ці питання надає так звана ‘позитивна психологія’, а один з провідних дослідників цього новітнього напряму Крис Петерсон застосовував згадане вище визначення психології як науки з короткою історією і тривалим минулим і для ‘позитивної психології’. Цей напрям виокремився на перетині ХХ і ХХІ століть, коли термін ‘позитивна психологія’ був застосований Мартіном Селігманом, який у той час був Президентом Американської Психологічної Асоціації, для розкриття змісту поняття ‘щастя’ і визначення ознак життя, «вартого того, щоб жити» (worthwhile living).

У витоків позитивної психології стояли представники гуманістичної психології більш раннього періоду і словосполучення «позитивна психологія» застосував для визначення провідної ролі креативності і самоактуалізації у становленні особистості Абрахам Маслоу, який пізніше назвав цей напрям психології ‘психологією здоров’я і зростання’ (health-and-growth psychology).

У вітчизняній психології подібний підхід до вивчення психологічних особливостей життєдіяльності людини отримав назву ‘акмеологія’ (наука про високі досягнення, Реан, 2000). У Південній Африці є галузь психологічних знань, що називається ‘психофортологія’ (psychofortology), ‘психологія сильних сторін особистості’ (Wissing & van Eeden, 2002). Зустрічаються ще деякі кореляти терміну «позитивна психологія», наприклад ‘happyology’ (наука про щастя), що влучно розкривають глибинний зміст цього поняття.

Поштовхом для розвитку позитивної психології стало твердження М. Селігмана про те, що психологи після Другої Світової війни сконцентрували свою увагу на пошуках засобів допомоги людині у вирішенні проблем, пов’язаних з посттравматичними післявоєнними розладами. Виникнення концентрації уваги на патології, на розробці діагностичних статистичних довідників психічних розладів, які спонсувались психологічними асоціаціями різних країн світу і ВсесвІтньою Організацією Здоров’я, повністю відвернула увагу психологів на певний період від проблем оптимального функціонування суб’єкта життєдіяльності.

І тільки наприкінці ХХ століття виникло розуміння того, що психологія повинна повернутись до вивчення витоків позитивних емоцій, вищих досягнень людського духу, загальнолюдських чеснот, ‘сильних’ сторін характеру людини.

Цей навчально-методичний посібник призначений для того, щоб допомогти сформувати уявлення про витоки людської позитивності, про її роль у становленні зрілої особистості, у збереженні здоров’я людини, у виникненні в неї відчуття психологічного, соціального і суб’єктивного благополуччя.



Основні напрями досліджень, спрямованих на забезпечення психологічного благополуччя людини

Як згадувалось у передмові, основним предметом дослідження «Позитивної психології» є психологічні феномени, які роблять життя людини гідним того, щоб жити (worthwhile living) (Петерсон, Селігман, 2004). Цей напрям досліджень у галузі психології має своїм завданням дослідити природу людського щастя, силу надії, фундаментальні людські прагнення, які спрямовують життя у пошуках змісту, роль позитивних емоцій у забезпеченні ефективності пізнання і самоактуалізації людини.

Основні проблеми, які цікавлять дослідників у галузі позитивної психології, пов’язані з вивченням співвідношенням позитивних і негативних емоцій у життєдіяльності людини, з виокремленням «сильних рис характеру» (character strengths), з психологічними ознаками істинного щастя (authentic happiness), яке описують у термінах суб’єктивного, соціального і психологічного благополуччя.

Витоки позитивної психології

Позитивна психологія не є абсолютно новим напрямом психологічних досліджень. Протягом декількох десятиліть, до появи терміну «позитивна психологія», психологи вивчали такі проблеми, як природа і передумови позитивного психічного функціонування людини (Ягода), вплив віри на здоров’я людини (Менінгер) і різноманітні кореляти поняття «щастя» (Вільсон). Причина того, що позитивну психологію характеризують як новий напрям у дослідженнях особистості, полягає у тому, що згадані вище ранні дослідження у галузі позитивної психології фактично були нечисленними і розрізненими. Протягом більшої частини ХХ століття увага психологів, особливо у галузі клінічної психології, була сконцентрована на розумінні тих факторів, які спричиняють відхилення від нормальної поведінки людини, пошуку прийомів коригування цих відхилень, і, зокрема, симптомів дистресу.

Така спрямованість досліджень у психології ХХ століття породжувалась, як підкреслюють зарубіжні дослідники, цілком виправданими і благородними намірами – зрозуміти причини психологічного дистресу і знайти засоби його подолання, а також вивчити психічні розлади, які виникають у людини. В тих практичних реаліях життя, які склались після Другої світової війни, з наявними ресурсами для фінансування цих досліджень, як підкреслюють дослідники, така концентрація уваги зумовила значний прогрес у розумінні психологами їх спроможності у знаходженні шляхів ефективного лікування великого різноманіття форм психічних захворювань. Якщо психологія у більш ранні періоди свого розвитку обирала предметом дослідження прояви позитивного функціонування людини, проблему обдарованості, шляхи пошуків змісту життя, то у ХХ столітті психологічні дослідження виявились спрямованими переважно на недоліках і проблемах, які хвилюють людство.

Концентрація психологічних досліджень у ХХ столітті на вивченні негативних аспектів функціонування людини може бути проілюстрована даними, які наводять Майєрс і Діннер (1995) із посиланням на аналіз психологічної літератури, який дозволив установити, що співвідношення кількості друкованих видань, присвячених аналізу причин тих чи інших відхилень від норми у функціонуванні людини, і публікацій, що висвітлювали позитивні прояви людини, склало 17 до 1. Позитивна психологія виникла на підґрунті поступового визнання такого дисбалансу у співвідношенні досліджень різних аспектів функціонування людини і визнання його хибності. Дослідження у галузі позитивної психології протягом більшої частини ХХ століття були дуже нечисленними; їх кількість почала зростати лише наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Зараз, на початку ХХІ століття, спостерігається помітний сплеск інтересу психологів до проблематики позитивної психології.

Перелік найбільш відомих і визнаних представників зарубіжної позитивної психології, з іменами яких пов’язують її розвиток, містить прізвища Альберта Бандури, який визначив поняття суб’єктної ефективності людини (self-efficacy), Еда Діннера, що привернув увагу дослідників до проблеми суб’єктивного благополуччя, Кріса Петерсона і Мартіна Селігмана, які розробили опитувальник для визначення «сильних» рис характеру, Керол Ріфф, автора теорії психологічне благополуччя, Чарльза Снайдера, глибоко дослідившого роль надії у житті людини, Барбари Фредріксон, яка поглибила уявлення про роль позитивних емоцій у зумовленні здоров’я і благополуччя людини та інших.

Кожний із згаданих дослідників у галузі позитивної психології, як вважають автори огляду історії її становлення Меттью Галагер і Шейн Лопіц, став провідною постаттю в позитивній психології і сприяв формуванню її фундаментальних принципів.



Позитивна психологія у ХХІ столітті

Перш ніж характеризувати специфічні галузі розвитку позитивної психології, необхідно ідентифікувати й окреслити деякі загальнорозповсюдженні непорозуміння щодо природи і цілей позитивної психології. Позитивна психологія, як стверджують сучасні зарубіжні дослідники, на яких ми щойно посилались, це – не наука про щастя (happyology), хоча щастя є важливою метою людства і гідною проблемою для вивчення. Позитивна психологія не фіксує своєї уваги винятково на гедоністичному прагненні людини до задоволення. Позитивна психологія не може розглядатись як заперечення значущості попередніх психологічних досліджень. Така імплікація може викликати неадекватні асоціації попереднього стану розвитку досліджень у галузі психології особистості – з «негативною» психологією. Це було б несправедливим відносно до попередніх досліджень.

Проте, оскільки термін вже існує і ним користуються, ми теж будемо згадувати його з урахуванням зробленого зауваження. Як справедливо підкреслюють аналітики цього напряму психологічних досліджень, цілі і основні завдання позитивної психології полягають не в тому, щоб запропонувати новий підхід до вивчення психології особистості, а в тому, щоб виправити становище, яке склалось у психології ХХ століття і характеризувалось помітним дисбалансом між питомою вагою досліджень, пов’язаних зі з’ясуванням причин і пошуками підходів до корекції різноманітних відхилень у розвитку особистості, і досліджень аспектів успішного функціонування особистості.

Одне зауваження, яке необхідно розглянути, перш ніж перейти до аналізу цілей і завдань позитивної психології, полягає в тому, що позитивну психологію не слід змішувати з так званою «популярною психологією» («рор-рsychology»), методи і практики якої мають дуже обмежену емпіричну базу. Результати ж досліджень у галузі позитивної психології характеризуються, як стверджують її прихильники (Peterson, Seligman, Fredrikson), великим потенціалом для з’ясування умов позитивного функціонування людини, а прикладні дослідження у цій галузі знань мають надійне наукове емпіричне підґрунтя.

Тому спроби в останні роки висвітлити шляхи практичного використання результатів досліджень позитивної психології не мають нічого спільного з практикою так званих «фахівців у галузі навчання продуктивних способів життя», яка не має під собою достатньої наукової основи.

Хоча ці «фахівці» намагаються втілювати ідеї позитивної психології, для них поки ще не розроблено етичних стандартів і умов отримання ліцензій на проведення такої практики. Отже, зарубіжні дослідники цілком слушно застерігають проти передчасних спроб практичного втілення ідей позитивної психології, які зараз проходять апробацію у серіях наукових проектів.

На сьогоднішній день виокремилось три основні фундаментальні положення, на базі яких розвиваються дослідження у галузі позитивної психології. Як підкреслюють провідні дослідники , першим із цих положень є вивчення ролі позитивних емоцій у забезпеченні успішного функціонування людини. зокрема, емоції радості. Друге положення пов’язане з важливістю дослідження індивідуальних розбіжностей в рисах особистості, які сприяють позитивному функціонуванню людини. І третє положення стосується вивчення інституціональних ініціатив поширення ідей позитивної психології (наприклад, організація навчання із спиранням на положення позитивної психології у загальноосвітніх школах, забезпечення здорового психологічного клімату у професійному оточенні, створення здорових умов праці). Переважна більшість вчених на сьогоднішній день сконцентрувала увагу на дослідженні перших двох із зазначених вище фундаментальних положень позитивної психології. Нижче вони будуть охарактеризовані більш докладно.

Позитивні емоції

На відміну від дослідників ХХ століття, яких цікавили проблеми визначення шляхів подолання людиною негативних емоцій і стресу, а також надання психологічної допомоги при виникненні особистісних розладів, пов’язаних із післядією стресу, що було зумовлено потребами суспільства після двох найруйнівніших світових війн, дослідники у галузі психології особистості на початку ХХІ століття сконцентрували увагу на вивченні гуманізуючої ролі позитивних емоцій у життєдіяльності людини. Наприклад, Айсен та інші встановили, що, коли людина переживає м’які позитивні емоції (mild), вона більшою мірою виявляє: а) гнучкість мислення відносно власної поведінки (Ешбі, Айсен, Туркен, 1999) і б) схильність до того, щоб допомагати іншим людям. Переживання позитивних емоцій сприяє успішному вирішенню проблем, що виникають у людини (Ешбі, Айсен, Туркен, 1987).

Провідна сучасна дослідниця у галузі позитивної психології Фредріксон у своїй моделі, яка має назву «Broаden & Build» – «Розширяти і вибудовувати нові перспективи» (1999–2001), дає деякі пояснення щодо соціальних і когнітивних наслідків позитивних емоцій. Вона стверджує, зокрема, що реакції на позитивні емоції не вивчались достатньою мірою у попередній період, бо ці дослідження були недостатньо чітко організовані, щоб виявити надійні закономірності. Тенденція вивчати лише наслідки переживання людиною тих чи інших фізіологічних реакцій під впливом різних емоційних станів, які знаходять втілення у певних тенденціях поведінки або певної діяльності, призвела до того, що раніше зусилля були зосереджені на дослідженнях фізичних реакцій на негативні емоції (для прикладу можна згадати відому формулу, що узагальнено характеризує зміст змін у поведінці під впливом негативних емоцій – «боротьба або втеча»), у той час як реакції людини на позитивні емоції пов’язані не стільки з фізичними аспектами поведінки, скільки з когнітивними. Враховуючи ці особливості зв’язку емоцій з поведінкою, Фредріксон запропонувала відмовитись від тенденції пошуку специфічних поведінкових проявів наслідків переживання людиною тих чи інших емоційних станів (specific action tendenсіеs), бо такий підхід надав можливість виявити досить обмежений діапазон змін у поведінці. Автор запропонувала більш широке поняття для описання аспектів впливу емоцій на поведінку «репертуар мисленнєво-поведінкових змін». На відміну від негативних емоцій, позитивні емоції дають можливість усвідомити перспективні позитивні виходи з будь-якого складного становища.

Для того щоб перевірити цю модель ролі позитивних емоцій у зміні як когнітивних, так і деяких поведінкових аспектів функціонування людини, Фредріксон і Браніган (2005) провели серію досліджень, які продемонстрували, що переживання радості розширює коло видів активності, які людина відчуває готовою виконувати у даний конкретний період часу. Для описання цього був запропонований термін «розширення репертуару намірів і дій», які людина відчуває себе спроможною виконати.

Фредріксон провела серію експериментів з використанням відеокліпів, які стимулювали виникнення у людини тих чи інших емоцій і станів: радості, страху, злості, нейтральних станів, співпереживання тощо. Учасникам дослідження пропонувалось після перегляду відеокліпів перелічити все, що вони хотіли б зробити, спостерігаючи за сценами, в яких вони бачили прояви позитивних чи негативних емоцій. Ті учасники експерименту, які відчули радість або зацікавленість відносно персонажів, перелічили значно більше бажаних можливостей поведінки, ніж досліджувані, які сприймали кліпи з нейтральною або з негативною інформацією. Досліджувані, які переживали негативні емоції, продемонстрували тенденцію до певного гальмування планування їх активності на майбутнє. Спрощено інтерпретуючи результати цього дослідження, можна стверджувати, що радість стимулює бачення більшої кількості перспектив для виявлення активності, у той час негативні емоції гальмують конструктивні наміри відносно майбутньої поведінки. Радість також підвищує вірогідність виявлення позитивної поведінки відносно інших людей, сприяє розвитку позитивних стосунків з оточуючими, породжує появу характерного стану «грайливості» (playfulness) (Фрічдайн, 1994), що є дуже важливим, оскільки така поведінка є еволюційно адаптивною і сприяє набуттю нових ресурсів. Аналогічним чином дитяча гра сприяє: а) побудові соціальних та інтелектуальних ресурсів завдяки формуванню нових прив’язаностей і б) розвитку креативності. Крім того, позитивні емоції через стимулювання активності сприяють більш успішному розвитку мозкових функцій (Фредеріксон, 2001). Важливість останнього висновку, що розкриває механізм впливу позитивних емоцій у процесі навчання на інтелектуальний розвиток дитини, важко переоцінити.

Отже, під впливом позитивних емоцій завдяки ефекту розширення мисленнєвої і поведінкової активності людини, позитивні емоції можна розглядати як важливий фактор, що формує нові ресурси поведінки людини. У 2002 році Фредріксон та її колега Томас Джойнер продемонстрували феномен формування нових ресурсів під впливом позитивних емоцій у процесі проведення оригінального емпіричного дослідження. Вони провели п’ятитижневе спостереження за поведінкою досліджуваних, під час якого останнім пропонувалось креативно виконувати серію завдань, пов’язаних з подоланням певних ускладнень. Дослідники встановили, що початкові рівні позитивних емоцій виявились гарним фундаментом для прогнозування загального розширення і збагачення можливостей креативного вирішення проблем. Ці зміни у поведінці, у свою чергу, зумовили появу подальших позитивних емоційних переживань. Контролювання початкових рівнів позитивних емоцій і рівня подолання певних проблем виявило таку закономірність: позитивні емоції розширюють можливість позитивного подолання ситуації. Ці результати зберігались тільки для позитивних емоцій, для негативних їх не було встановлено. Таким чином, позитивні емоції можуть допомагати породжувати нові ресурси, підтримувати почуття вітальної енергії і відкривати перспективи для використання більших ресурсів. Фредріксон і Джойнер (2002) назвали цей ефект «undoing spiral» - ефект розкручування згорнутої спіралі.

Розширюючи модель позитивних емоцій, Фредріксон зі співавторами дослідили потенціал позитивних емоцій у вирішенні людиною окремих складних проблем, що виникають у її житті. Вони висунули гіпотезу, що з урахуванням виявленого ними ефекту впливу позитивних емоцій на розширення репертуару можливостей вирішення життєвих проблем, емоції «радість» і «задоволення» (contentment) можуть розглядатись як антиподи негативних емоцій. Щоб перевірити цю гіпотезу, дослідники створили умови, за яких усі учасники досліджень отримували змогу перебувати протягом певного часу в ситуаціях, які стимулювали появу в них негативних емоцій і безпосередньо після цього – появу емоцій у діапазоні від легкої радості до суму. Дослідники провели серцево-судинні вимірювання і операціоналізували час, протягом якого людина позбавлялася одного емоційного стану і переходила в інший або поверталась до свого звичного фонового стану. Автори встановили, що під впливом емоцій радості і задоволення люди спроможні позбавитись ефекту впливу на них попередніх негативних емоцій швидше, ніж за відсутності можливості відчути позитивні емоції безпосередньо після негативних. Результати дали підставу висловити припущення, що існує несумісність позитивних і негативних емоцій, і що можна позбутися потенційного ефекту негативного емоційного досвіду шляхом створення умов для переживання безпосередньо після нього радості чи задоволення.

Враховуючи отримані емпіричні дані відносно того, що позитивні емоції допомагають швидше знаходити ресурси для вирішення проблем і позбавлятись негативних переживань, Фредріксон і Лоад (2005) висловили також припущення, що позитивні емоції можуть асоціюватися з оптимальним рівнем психічного здоров’я людини і суб’єктивного благополуччя. В емпіричних дослідженнях за участю студентів з різними рівнями ознак психічного здоров’я вони вивчали зв’язок між співвідношенням позитивних і негативних емоцій у досвіді людини і рівнем її психічного здоров’я. Автори пропонували досліджуваним зареєструвати, які з визначених 20 емоцій вони відчували протягом останніх 28 днів. Була виявлена така цікава закономірність: співвідношення позитивних і негативних емоційних переживань, що дорівнювало 2,9 на користь позитивних емоцій, може бути хорошим показником розквіту психічного здоров’я (flourishing mental health). Цей результат дає деякі діагностичні орієнтири щодо використання спостережень за щоденними емоційними переживаннями при оцінці психічного здоров’я.

Крім з’ясування сутності психічного здоров’я, другим напрямом досліджень у межах позитивної психології є визначення комплексу особистісних факторів, що забезпечують оптимальне функціонування особистості.

Хоча у другій половині ХХ століття були сформульовані окремі аспекти досліджень подібного спрямування, зокрема, була визначена роль надії у зумовленні психічного здоров’я (Менінгер, 1959), ідентифіковані психологічні кореляти поняття «щастя» (Вільсон, 1968), активний сплеск інтересу до проблеми вивчення факторів, що зумовлюють позитивне функціонування людини як суб’єкта життєдіяльності, припадає на початок ХХІ століття. У червні 2009 року відбувся перший Всесвітній конгрес із позитивної психології; зарубіжні дослідники обговорюють питання щодо доцільності введення у програми підготовки майбутніх психологів курсу «позитивна психологія»; створено Міжнародну асоціацію позитивної психології, розроблено спеціальний психодіагностичний інструментарій «Цінності в дії» (Values-in-action) для вивчення цінностей і рис особистості, що зумовлюють психологічне благополуччя; розділ «позитивна психологія» включений до фундаментального видання SAGE «Психологія ХХІ століття».

В українській психології ця проблема хоча і не фігурує під назвою позитивної психології, але теж ідентифікована як перспективний напрям психологічних досліджень. Зокрема, у відомій монографії С. Д. Максименка «Генезис існування особистості» підкреслюється важливість вивчення ролі любові у становленні здорової особистості і, що є співзвучним з ідеями одного з напрямів позитивної психології, – ролі позитивних емоцій у забезпеченні психологічного благополуччя людини як провідної операційної ознаки психічного здоров’я.

Отже, проблема ідентифікована, вона потребує уваги, вважається перспективною, зацікавленість у ній зростає, але критерії вимірювання показників психічного здоров’я у вітчизняній психології поки ще не визначені. Остання монографія з проблем психології здоров’я, видана у Санкт-Петербурзі Г. С. Нікіфоровим, теж не містить даних щодо операціоналізації феномену, якщо не враховувати посилань на дослідження О. М. Кузнєцова та В. І. Лебедєва, в яких аналізуються уявлення Ф. М. Достоєвського про проблему психічного здоров’я, та даних пошукових студентських досліджень, які не мають поки що достатнього теоретичного обґрунтування і належного емпіричного підтвердження.

Оскільки автори даного підручника брали участь у перекладі з англійської мови на українську діагностичного інструментарію для визначення так званих «позитивних рис характеру» (character strengths) і в редагуванні його перекладу на російську мову (Е. Л. Носенко, Л. І. Байсара, 2009), а також розробили кілька наукових проектів для перевірки інформативності опитувальника «Цінності у дії», розробленого Петерсоном і Селігманом (2004), є можливість розглянути детальніше принципи, покладені в основу визначення тих рис характеру, що зумовлюють, як стверджують провідні зарубіжні фахівці у галузі позитивної психології, суб’єктивне, психологічне і соціальне благополуччя людини.
Позитивні риси характеру

Позитивна психологія має великі досягнення в ідентифікації, класифікації і вимірюванні «позитивних» рис характеру (Петерсон і Селігман, 2004). Значна кількість досліджень у цьому напрямі була проведена раніше під час вивчення впливу окремих позитивних рис характеру на відчуття людиною суб’єктивного благополуччя. Наприклад, у дослідженнях Снайдера виявлено, як зазначалось вище, велику роль надії у зумовленні суб’єктивного благополуччя людини.

В останнє десятиліття у зарубіжній психології намітився значний прогрес в обґрунтуванні і розробці критеріїв класифікації позитивних рис характеру. Ця робота була очолена створеним у США Інститутом дослідження «Цінностей у дії» (Values in action, VIA).

Дослідницький інструментарій для виявлення позитивних рис характеру (character strengths) розроблений з урахуванням загальнолюдських чеснот (virtues) та індивідуально-психологічних властивостей, які, на думку авторів – американських дослідників Петерсона і Селігмана, (2004], забезпечують дотримування цих чеснот у життєдіяльності.

При розробці цього інструментарію дослідники змоделювали перелік так званих «здорових рис» особистості, відштовхуючись від описів ментальних (mental) відхилень, що містяться у Діагностичному і Статистичному довіднику ментальних розладів, розробленому у США (DSM-IV/DR). На цій підставі було відібрано 24 особистісні властивості, сформульовані у вигляді рис (traitlike).

Відібрані «позитивні» (здорові) риси були співвіднесені із шістьма чеснотами, які, у свою чергу, були ідентифіковані на підставі широкого огляду основних філософських традицій визначення чеснот у різних культурах і релігіях, зокрема, конфуціанській, даоїстській, буддистській, індуїстській, ахінеанській, іудейській, християнській і мусульманській. Усі шість відібраних основних чеснот (див. табл. 4.2.1) співпадають у різних культурах, тому вони були відібрані як загальнолюдські цінності, якими керується оптимально функціонуюча особистість.

Відповідно з тлумаченнями, запропонованими авторами класифікації, мудрість дає уявлення про когнітивні можливості людини, які виявляються у її активному прогнозуванні до здобування знань і їх застосуванні у житті; сміливість передбачає виявлення стійкості і життєвої енергії, необхідної для забезпечення активних зусиль людини, спрямованих на досягнення мети при виникненні труднощів і перешкод; гуманність забезпечує спроможність формувати і підтримувати доброзичливі соціальні зв’язки; справедливість виявляється у громадянськості та сприянні суспільному благополуччю; помірність – у стриманості, саморегуляції; трансцендентність – у наявності уявлень про зміст життя і відчуття власного зв’язку із навколишнім світом.

До кожної з шести чеснот у класифікації віднесено по 3–5 позитивних рис характеру, що були визначені, як зазначають, з урахуванням протилежних їм можливих відхилень. При виборі 24 позитивних рис характеру дослідники орієнтувались на 10 критеріїв. До їх складу увійшли, зокрема, 8 критеріїв, яким, як мінімум, повинна відповідати кожна з 24 рис, а саме: 1) позитивність риси; 2) її моральна цінність; 3) відсутність у змісті риси можливості приниження інших; 4) наявність протилежної за змістом властивості; 5) подібність рисам характеру, що фігурують у традиційних класифікаціях; 6) наявність зразків (paragons) та вищих форм (prodigies) виявлення риси; 7) потенційна вірогідність риси бути відсутньою; 8) наявність ритуалів виявлення.

У таблиці 1 наведено позитивні риси, упорядковані відповідно із цінностями, дотримання яких у життєдіяльності сприяє їх формуванню у суб’єкта.

Таблиця 1. Позитивні риси характеру, включені до класифікації “Цінності у дії” (Values in Action)



Чеснота (цінність)

Позитивні риси

Мудрість

Креативність, допитливість, відкритість досвіду, любов до навчання, відчуття перспективи.

Сміливість

Хоробрість, наполегливість, цілісність, життєздатність та життєстійкість (vitality)

Гуманність

Любов, доброта, соціальний інтелект, готовність і вміння підтримувати доброзичливі стосунки з оточуючими

Справедливість

Громадянськість (citizenship), чесність, лідерство

Поміркованість

Вибачливість (forgiveness and mercy); скромність, стриманість, саморегуляція

Трансцен-дентність

Цінування краси і видатних досягнень; вдячність, надія, гумор, духовність.

Каталог: ukr -> nmmateriali -> documents
ukr -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
documents -> Надія, яка, за легендою, впродовж всього життя допомагає людям терпіти страждання та турботи на шляху до досягнення поставленої перед собою мети. І хоча Пандора добре ставиться до надії, в інших джерелах її характеризують І як благословіння
ukr -> В пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
ukr -> Цілей Біографія Пророка Мухаммада по Khadeijah А
ukr -> Програма з «української літератури»
ukr -> Атестація з української літератури за курс 5 класу (ІІ семестр)
documents -> Наукова діяльність як форма існування та розвитку науки
documents -> Е. Л. Носенко, Т. М. Петренко діагностика особистості засобами невербального спілкування монографія
documents -> Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconПрограма курсу Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з курсу «Психологія»
Методичний посібник побудовано за програмою «Психологія». 11 клас. Посібник крім теоретичного, вміщує великий обсяг практичного матеріалу,...
Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconПосібник до вивчення курсу
С 24 Світленко, С. І. Посібник до вивчення курсу «Давня та нова історія України (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)» [Текст] / С. І....
Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconС. І. Світленко посібник до вивчення курсу
С 24 Світленко, С.І. Посібник до вивчення курсу «Історіософія історії України» [Текст] / С.І. Світленко. – 2-ге вид., переробл. І...
Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...
Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconНавчально-методичний посібник для студентів І курсу факультету філології та журналістики стаціонарної форми навчання. Доп., розш. Полтава: пдпу, 2009. 61 с
Тарасова н.І.,Чередник л. А. Організація самостійної та індивідуальної роботи з античної літератури: Навчально-методичний посібник...
Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconА. Ю. Кримського Шостак Г. С. Методика вивчення складних синтаксичних конструкцій на заняттях української мови методичний посібник Володимир-Волинський 2011
Шостак Г. С. Методика вивчення складних синтаксичних конструкцій на заняттях української мови: методичний посібник. – Ввпк, 2011....
Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconПрограма курсу "Інформатика" для основної школи
Програма курсу розрахована на вивчення інформатики за умов постійного доступу учнів до комп’ютерів з відповідним програмним забезпеченням....
Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconСловник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи
Посібник містить адаптовані до шкільного курсу світової літератури літературознавчі терміни та поняття за чинними програмами профільної...
Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconКонтроль знань. Тематична контрольна робота
Методичний посібник «Інноваційний підхід до вивчення життєвого І творчого шляху Тараса Григоровича Шевченка в 9 класі»
Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» iconВпп. Ввс медична психологія
Медична психологія. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія, спеціальністю психологія....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка