Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі»



Сторінка1/4
Дата конвертації17.04.2017
Розмір0.84 Mb.
  1   2   3   4




Відділ освіти, молоді та спорту Чемеровецької райдержадміністрації

Вишнівчицька ЗОШ І-ІІІ ступенів




Методичний посібник

«Міжпредметні зв’язки - органічна складова навчання фізики в школі»

Пентій Валентина Михайлівна,

вчитель фізики

Вишнівчицької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Вишнівчик – 2016

Зміст.


І. Вступ…………………………………………………………………………….3

ІІ. Методичний коментар…………………………………………………………..6

ІІІ. Міжпредметні зв'язки — необхідна умова здійснення комплексного

підходу до виховання і навчання учнів…………………………………………….9

ІV. Міжпредметні зв'язки та їх вплив на формування ключових та предметних компетентностей учнів у процесі вивчення фізики………………………………13

V. Міжпредметні зв'язки — необхідна умова профорієнтаційної роботи під час викладання фізики………………………………………………………………….16

VІ. Міжпредметні зв’язки фізики з математикою…………………………….... .21

VІІ. Методичні рекомендації щодо реалізації міжпредметних зв’язків при вивченні фізики…………………………………………………………………….27

VІІІ. Додатки………………………………………………………………………..36

1. Конспект уроку фізики в 10 класі з теми «Способи підвищення ККД теплових двигунів. Екологічні проблеми, пов’язані з експлуатацією теплових двигунів»……………………………………………………………………………36

2. Матеріали екологічного та природоохоронного змісту з різних тем курсу фізики……………………………………………………………………………….42

3. Фізика в живій природі і медицині…………………………………………..54

4. Елементи народної творчості на уроках фізики (приказки та прислів’я)…68.

5. Загадки до уроків фізики та позакласних заходів………………………….72

6. Розробка інтелектуальної фізичної гри……………………………………..74

ІХ. Список використаної літератури……………………………………………..84


І. Вступ

«З тих пір, як існує вивчення природи,

воно має як ідеал завдання об'єднати

багатобарвність явищ в єдину істину,

а якщо можливо — в єдину формулу».

М. Планк.

Загальновизнаною ідеєю сучасного навчання вважається йо­го відповідність розвитку науки, а також тим методам пізнання, які в науці є вирішальними. Історично у класичній фізиці склалося так, що спочатку нагромаджувалися факти, які потім систематизувалися й узагальнювалися. На їх підставі вчені висловлювали концептуальні ідеї, пропонували теоретичні моделі, завдяки яким факти отримували певну інтерпретацію. Згодом вста­новлювалися закони, формулювалися принципи, на основі яких створювалися теорії. Такий пізнавальний цикл фізики спрямову­вався на пояснення фізичних явищ і процесів оточуючого світу загалом, а також супроводжувався практичним використанням фізичного знання для створення технічних засобів діяльності людини і виробничих технологій.

Фізика є фундаментальною наукою, яка вивчає загальні закономірності перебігу природних явищ, закладає основи світорозуміння на різних рівнях пізнання природи й надає загальне обґрунтування природничо-наукової картини світу. Сучасна фізика, крім наукового, має важливе соціокультурне значення. Вона стала невід’ємною складовою загальної культури високотехнологічного інформаційного суспільства.

Фундаментальний характер фізичного знання як філософії науки й методології природознавства, теоретичної основи сучасної техніки й виробничих технологій визначає освітнє, світоглядне та виховне значення шкільного курсу фізики як навчального предмета. Завдяки цьому в структурі освітньої галузі він відіграє роль базового компонента природничо-наукової освіти й належить до інваріантної складової загальноосвітньої підготовки учнів в основній і старшій школах.

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392, зазначено, що однією із вимог до освіченості учнів основної і старшої школи є формування міжпредметної компетентності — здатності учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей.

Метою освітньої галузі “Природознавство” є формування в учнів природничо-наукової компетентності як базової та відповідних предметних компетентностей як обов’язкової складової загальної культури особистості і розвитку її творчого потенціалу.

Завданнями освітньої галузі є:

- забезпечення оволодіння учнями термінологічним апаратом природничих наук, засвоєння предметних знань та усвідомлення суті основних законів і закономірностей, що дають змогу зрозуміти перебіг природних явищ і процесів;

забезпечення усвідомлення учнями фундаментальних ідей і принципів природничих наук;

- набуття досвіду практичної та експериментальної діяльності, здатності застосовувати знання у процесі пізнання світу;

- формування ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи, а також ідей сталого розвитку.

Загальними змістовими лініями освітньої галузі є:

- закони і закономірності природи;

- методи наукового пізнання, специфічні для кожної з природничих наук;

- екологічні основи ставлення до природокористування;

- екологічна етика;

- значення природничо-наукових знань у житті людини та їх роль у суспільному розвитку;

- рівні та форми організації живої і неживої природи, які структурно представлені в таких компонентах освітньої галузі, як загально-природничий, астрономічний, біологічний, географічний, фізичний, хімічний, екологічний.

ІІ. Методичний коментар

В пояснювальній записці до нової програми з фізики сказано, що головна мета навчання фізики в школі полягає в роз­витку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, зокрема завдяки формуванню в них фізичних знань, наукового світогляду і відповідного стилю мислення, екологічної культури, розвитку в них експериментальних умінь і дослідницьких на­виків, творчих здібностей і схильності до креативного мислення. Відповідно до цього зміст фізичної освіти спрямовано на опану­вання учнями наукових фактів і фундаментальних ідей, усвідомлення ними суті понять і законів, принципів і теорій, які дають змогу пояснити перебіг фізичних явищ і процесів, з'ясувати їхні закономірності, характеризувати сучасну фізичну картину світу, зрозуміти наукові основи сучасного виробництва, техніки і тех­нологій, оволодіти основними методами наукового пізнання і ви­користати набуті знання в практичній діяльності. Його наскрізни­ми змістовими лініями є категоріальні структури, що узгоджу­ються з загальними змістовими лініями освітньої галузі «Приро­дознавство», а саме:



  • речовина і поле;

  • рух і взаємодії;

  • закони і закономірності фізики;

  • фізичні методи наукового пізнання;

  • роль фізичних знань у житті людини і суспільному роз­витку.

В основній школі закладаються основи фізичного пізнання світу: учні опановують суть основних фізичних понять і законів, оволодівають науковою термінологією, основними методами на­укового пізнання та алгоритмами розв'язування фізичних задач, у них розвиваються експериментальні вміння і дослідницькі навич­ки, формуються початкові уявлення про фізичну картину світу.

Завданнями курсу фізики основної школи є:



  • сформувати в учнів базові фізичні знання про явища при­роди, розкрити історичний шлях розвитку фізики, ознайомити їх з діяльністю та внеском відомих зарубіжних і вітчизняних фізиків;

  • розкрити суть фундаментальних наукових фактів, основ­них понять і законів фізики, показати розвиток фундаменталь­них ідей і принципів фізики;

  • сформувати в учнів алгоритмічні прийоми розв'язування фізичних задач та евристичні способи пошуку розв'язку проб­лем;

  • сформувати і розвинути в учнів експериментальні уміння і дослідницькі навички, уміння описувати і систематизувати ре­зультати спостережень, планувати і проводити невеликі експе­риментальні дослідження, проводити вимірювання фізичних величин, робити узагальнення й висновки;

  • розкрити роль фізичного знання в житті людини, су­спільному виробництві й техніці, сутність наукового пізнання засобами фізики, сприяти розвитку інтересу школярів до фізики;

  • спонукати учнів до критичного мислення, застосовувати набуті знання в практичній діяльності, для адекватного відобра­ження природних явищ засобами фізики;

  • сформувати в них початкові уявлення про фізичну карти­ну світу, на конкретних прикладах показати прояви моральності щодо використання наукового знання в життєдіяльності людини і природокористуванні.

Навчання фізики в старшій школі ґрунтується на засадах гуманітаризації й демократизації освіти, врахування пізнаваль­них інтересів і намірів учнів щодо обрання подальшого жтєвого шляху, диференціації змісту і вимог щодо його засвоєння залежно від здібностей і освітніх потреб старшокласників.

Завданнями курсу фізики старшої школи є:



  • формування в учнів системи фізичного знання на основі сучасних фізичних теорій і розвиток у них здатності за­стосовувати набуті знання в пізнавальній практиці;

  • оволодіння учнями методологією природничо-наукового пізнання і науковим стилем мислення, усвідомлення суті фізич­ної картини світу та застосування їх для пояснення різних фізич­них явищ і процесів;

  • формування в учнів загальних методів та алгоритмів роз­в'язування фізичних задач різними методами;

  • розвиток в учнів узагальненого експериментального вмін­ня вести природничо-наукові дослідження методами фізичного пізнання (планування експерименту, вибір методу дослідження, вимірювання, обробка та інтерпретація одержаних результатів);

  • формування наукового світогляду учнів, розкриття ролі фізичного знання в житті людини і суспільному розвитку, ви­світлення етичних проблем наукового пізнання, формування екологічної культури людини засобами фізики.


ІІІ. Міжпредметні зв'язки — необхідна умова здійснення комплексного підходу до виховання і навчання учнів.

Поліпшення підготов­ки майбутніх спеціалістів сучасного виробництва не­можливе без високого рівня знань фізики і математики. Упродовж всього свідомого життя людина здобуває нові знання — сукупність інформації, яку вона дістає з нав­колишнього світу, є результатом його пізнання, яке по­чинається з живого споглядання, з відчуття. Всі галузі сучасної науки тісно пов'язані між собою, тому і шкільні предмети не можуть бути ізольованими один від одного.

Здійснення комплексного підходу до навчання і виховання учнів забезпечується тісними й ефективними міжпредметними зв'язками в засвоєнні основ наук, зокрема програмних знань з фі­зики та інших предметів. Навчальний матеріал з шкіль­них предметів дає можливість розкрити наукові основи сучасного виробництва, роль в його розвитку й удоско­наленні природничих наук.

У педагогічній і методичній літературі міжпредметні зв'язки розглядаються як необхідна умова підвищення ефективності навчання, тому що за умови їх систематичного і цілеспрямованого здійснення вони перебудовують і оптимізують весь процес навчання.

Так, міжпредметні зв'язки трактуються як самостійний дидактичний принцип (М.М. Левін, Н.О. Лошкарьова, В.Н. Максимова,  С.А. Рашкова), як дидактична умова (В.Д. Хомутський, В.Н. Федорова, В.Н. Максимова, А.В. Усова, Н.М. Черкес-Заде), як педагогічна умова (Ф.П. Соколова). Існує думка, що це система роботи вчителя й учнів, що сприяє використанню змісту суміжних дисциплін у навчанні (П.Г. Кулагін).  Також міжпредметні зв'язки відносять до засобів формування в учнів матеріалістичного поняття про взаємозалежність явищ природи (В.П. Щуман).

Міжпредметні зв’язки – це зв’язки між основами наук навчальних предметів, а точніше – між структурними елементами змісту, відображення в поняттях, наукових фактах, законах, явищах, теоріях. Реалізуючи основні принципи дидактики, міжпредметні зв’язки відображають не тільки закономірності формування знань і логіку процесу навчання, але й визначають основні дидактичні вимоги до змісту, форми та методів навчання. Ці зв’язки дають змогу систематизувати та структуризувати навчальну інформацію й формувати в учнів більш глибокі та міцні знання.

За типом міжпредметні зв’язки можна класифікувати:

-за змістом навчального матеріалу;

- за сформованими компетентностями;

- за методами і засобами навчання.

За видами зв’язків між навчальними предметами міжпредметні зв’язки класифікуються як:

- локальні (внутрішньосистемні);

- внутрішньопредметні;

- міжциклові (міжсистемні);

- зв’язки між теоретичним матеріалом навчальних предметів і виробничим навчанням.

Способи і форми реалізації міжпредметних зв’язків за змістом навчального матеріалу розрізняють:

- за єдністю трактування понять, явищ, процесів, які вивчаються у різних навчальних дисциплінах;

- за відбором навчального матеріалу;

- за комплексним використанням попередньо набутих учнями знань і умінь з різних навчальних предметів.

За загально-дидактичним змістом суть між предметних зв’язків можна визначити як інтеграція і координація знань з одних предметів з метою використання їх при вивченні інших. Окремо можна виділити використання міжпредметних зв’язків як механізм розвивального навчання. На сучасному рівні розвитку науки є яскраво вираженою інтеграція суспільних, природничих і технічних знань. В зв’язку з цим систематичні міжпредметні зв’язки необхідні для розкриття у процесі навчання фундаментальної єдності: «природа-людина-суспільство». Для забезпечення формування цілісного наукового світогляду сучасного учня міжпредметні зв’язки в процесі навчання відіграють багатогранні функції:

- -навчальні;

- виховні;

- розвиваючі; -

- пізнавальні;

- моніторингові;

- психологічні;

-дидактичні;

- логічні;

- конструктивні;

- пропедевтичні.

Проаналізувавши всілякі тлумачення, можна зробити висновок, що міжпредметні зв'язки - це логічна система викладання і навчання, обумовлена інтеграційними процесами в сучасній освіті. Цінність виявлення і здійснення міжпредметних зв'язків у навчально-виховному процесі полягає не тільки у формуванні в школярів інтегрованих знань, умінь і навичок, але й у появі нових ідей інтеграції, тобто в процесі навчання міжпредметні зв'язки виконують не тільки навчальну і розвиваючу функції, але і виховну.

Міжпредметна інформація має відповідати таким вимогам, як науковість, актуальність і відповідність рівню розумового розвитку учнів, одно­значність, точність трактування наукових понять, тверд­жень, законів, ідей, теорій, лаконічність, змістовність. Вона повинна сприяти розкриттю теми уроку, досягнен­ню його мети, не порушуючи системи, логіки предмета і не збільшуючи обсягу фактичного матеріалу для за­пам'ятовування.

Багатогранність способів, форм реалізації і методичних прийомів здійснення міжпредметних зв’язків дозволяє використовувати їх як один із способів підвищення пізнавальної активності учнів на різних етапах різних типів уроків для досягнення конкретної мети. Результативність від здійснення міжпредметних зв’язків залежить від педагогічної майстерності вчителя, однак, кінцевою метою їх використання повинно бути надання більш змістовної інформації учням , а результатом – якість знань учнів.

Запровадження ефективних міжпредметних зв'яз­ків— справа всіх учителів. Кожний має вносити в неї свій посильний доробок, розвивати кругозір учнів, їх мислення, пам'ять, уяву, здібності. За цих умов більш ефективно здійснюються загальнопедагогічні принци­пи — свідомість, систематичність, послідовність, доступ­ність і т. д. в оволодінні учнями шкільними знаннями.



ІV. Міжпредметні зв'язки та їх вплив на формування ключових та предметних компетентностей учнів у процесі вивчення фізики

Досвід показує, що досягти глибоких і міцних знань, стійких умінь і навичок учнів допомагають міжпредмет­ні зв'язки під час вивчення фізики й узагальнення та систематизація знань після вивчення кожної з основних тем курсу.

Використання міжпредметних зв'язків значною мі­рою виключає просте заучування понять, закономірно­стей перебігу явищ.

Вивчення фізики в тісному взаємозв'язку з математикою забезпечує постійний розвиток і вдосконалення вмінь учнів складати та розв'язувати різні види рівнянь та їх систем. Так, вивчаючи поняття швид­кості рівномірного прямолінійного руху, учні закріплю­ють набуті на уроках математики вміння розв'язувати найпростіші лінійні рівняння з одним невідомим і вико­нувати дії з найменуваннями одиниць фізичних величин.

У старших класах ці вміння доповнюються знанням основних методів і прийомів дослідження рівнянь, які виражають складніші функціональні залежності.

Завдяки здійсненню міжпредметних зв'язків учні додержують загальних правил розв'язування задач різ­них типів, закріплюють свої вміння аналізувати вирази, для визначення шуканих величин, які є явними чи не­явними функціями певних аргументів. Загальновизнаним є такий порядок роботи над задачами: а) визначення задачі та її аналіз; б) мобілізація наявних знань з різ­них предметів, які сприяють одержанню правильних результатів; в) вибір методу розв'язування задачі; г) складання плану розв'язування; д) реалізація плану; с) перевірка і дослідження розв'язку.

Здійснення міжпредметних зв'язків під час вивчення фізики помітно впливає на розвиток просторово-часових уявлень учнів. Використання фактичного матеріалу з інших предметів не тільки сприяє пізнанню об'єктив­них закономірностей розвитку матерії в просторі і часі, а й створює необхідні передумови для ефективного за­своєння курсу, матеріал якого використовується.

Поступовий перехід від вивчення макроскопічних явищ і властивостей макротіл до вивчення мікроскопіч­них об'єктів і явищ дає змогу на певних етапах вивчен­ня фізики узагальнити знання певних теорій, які відоб­ражені в кількох навчальних предметах, з'ясувати існуючі між поняттями просторово-часові зв'язки. Щоб уникнути однобічності в формуванні фундаментальних знань, слід спиратися на досить стійкі споріднені по­няття математики, географії, хімії, креслення, біології.

Перші уявлення про простір і час учні дістають, вивчаючи матеріал про систему координат, будуючи графіки руху. Ці уявлення далі значно розширюються і поглиблюються під час ознайомлення з географічними координатами — довготою і широтою, та на уроках астрономії в XІ класі, коли вивчаються координати не­бесних тіл.

На уроках хімії, біології систе­матично розглядаються процеси, явища, які характери­зуються не тільки певною протяжністю й тривалістю, а й послідовністю стадій розвитку. Безумовно, що за­вершенням формування понять про простір і час є вивчення основ спеціальної теорії відносності, перетворень Лоренца на уроках фізики в X класі.

Для успішного вивчення фізики важливе значення має вміння учнів швидко виконувати обчислення, зо­крема наближені. Навички таких обчислень, набуті на уроках математики, учні значно вдосконалюють на уро­ках фізики та трудового навчання.

У нинішніх умовах неперервного нагромадження ін­формації надзвичайно зростає роль самостійного мис­лення, вміння розбиратись у фактах, явищах, самостійно їх пояснювати. Для цього, насамперед, треба мати різ­нобічні знання, вміти своєчасно відшукати необхідні зв'язки. Самостійне розв'язання теоретичних і практич­них задач — необхідний ступінь на шляху до творчої діяльності, що передбачає різнобічну підготовку учнів. Тому треба дбати про постійне оволодіння новими до­слідницькими прийомами як у вивченні нового мате­ріалу, так і в повторенні, виконанні лабораторних робіт, при розв'язуванні задач тощо.

Особливо важливо здійснювати міжпредметні зв'яз­ки при розв'язуванні якісних задач на уроках фізики. Учні повинні усвідомити, що пояснити з достатньою глибиною дане явище можна лише за умови, коли ос­новна закономірність, риса його розвитку розглядається через сукупність прояву його взаємодій з іншими яви­щами природи, які є предметами вивчення багатьох наук.

Так, наприклад, розв'язуючи якісні задачі на вико­ристання явищ змочування, капілярності, учні наводять відомі їм з біології приклади руху рідин по вузьких трубках, що є однією з умов, які забезпечують живлен­ня рослин. Водночас постають запитання, пов'язані з тими явищами, які не були з'ясовані на уроках біології, наприклад, такі: як ніжні рослини пробивають товсті шари грунту, асфальту? Вчитель звертає увагу учнів на те, що інтенсивні потоки живильної рідини в надзвичайно тонких капілярних трубках рослин створю­ють тиск, який можна порівняти з тиском пари в паро­вих котлах електростанцій. Цим пояснюється пробивна здатність рослин.

Учні також добре знають, що всі нові інструменти і, зокрема, ті, якими ще не користувалися в майстерні, змащені спеціальними мастилами. На це звертається увага у процесі вивчення взаємодії твердих і рідких тіл. Учням стає зрозумілим, що мастило зменшує вплив на інструменти вологи, яка спричиняє корозію.

V. Міжпредметні зв'язки — необхідна умова профорієнтаційної роботи під час викладання фізики

Сучасному виробництву потрібна людина з широким професійним кругозором і майстерністю, з глибоким знанням політехнічних основ сучасного виробництва, здатна швидко освоювати нові машини і технологічні процеси. Тому у випускника загальноосвітньої школи треба сформувати розуміння загальних основ сучасного виробництва. Але це вимагає встановлення міцних міжпредметних зв'язків, які відповідають організації су­спільно корисної праці, трудового навчання.

Серед основних завдань у викладанні пред­метів природничо-математичного циклу є здійснення профорієнтаційної роботи. Це означає: дати учням знання основних законів природи, навчити бачити їх вияв у житті; навчи­ти використовувати ці знання на практиці; ознайомити учнів з науковими основами сучасного виробництва і таким чином підготувати базу для професійної підго­товки. Ці завдання успішно реалізуються, коли у ви­кладанні кожного предмета природничо-математичного циклу буде забезпечено:

- достатньо широкий і педагогічно виправданий показ можливостей, форм використання законів природи для потреб людської практики і виробництва;

- таку послідовність і такі форми викладу навчального матеріалу, які сприяють якнайширшому застосуванню знань у всіх галузях людської діяльності;

- методи навчання, які максимально стимулюють пізнавальну активність учнів у напрямі вироблення вмін­ня поєднувати теоретичні знання з практичною діяль­ністю;

- оптимальний об'єм практичних занять;

- ознайомлення учнів з простими приладами та інстру­ментами і розвиток початкових навичок користування ними;

- погоджене з основним навчальним матеріалом озна­йомлення учнів з технікою і технологією виробництва, розміщеного найближче до даної школи, а також тих виробництв, на яких працюють їх батьки.

Крім того, профорієнтаційна робота вимагає такої організації навчальної діяльності, яка забезпечує: правильну організацію трудового виховання учнів; формування в них початко­вих загальнотрудових умінь і навичок; активну і без­перервну роботу з професійної орієнтації; участь у су­спільно корисній праці дорослих.

Здійснення профорієнтаційної роботи значною мірою залежить від між­предметних зв'язків. Однією з істотних її ознак є посилення інтегративних процесів (в науці, техніці і виробництві). Міжнаукові взаємодії, тісний зв'язок між окремими галузями знань, між наукою, технікою і ви­робництвом, ускладнення техніки, наукові основи ви­робництва, створення технологічних циклів, які базу­ються на закономірностях кількох наук,— усе це вима­гає від фахівців, що працюють у сфері науки, техніки і виробництва, нових інтелектуальних, фізичних і пси­хічних якостей.

Справді, у сучасному виробництві здійснюється комплексна автоматизація, створюються автоматизовані системи контролю й управління; підводиться наукова база під усі основні види виробництва; підвищується ефективність виробництва завдяки застосуванню науко­вих досягнень; зростає спільність наукових основ техніки і технології різних галузей виробництва, докорінно змінюється характер праці в різних галузях народного господарства — людина переміщується із сфери вироб­ничого циклу в сферу різноманітних і складних функцій виробничого застосування науки; збільшується частка розумової праці в загальних трудових затратах кож­ного робітника, посилюється роль знань як елемента культури праці; зростає спільність функцій робітників різних галузей народного господарства. В умовах роз­ширення сучасного виробництва, появи нових галузей, різних методів праці, знарядь, матеріалів, видів енергії, в умовах передачі засобам праці контрольно-управлін­ських і логічних функцій виробничнику стають прита­манними науково-дослідна, евристична діяльність і такі якості особистості, як сміливість, здатність до швидких самостійних рішень, енергійних дій, гнучкість розуму, творче застосування набутих знань. Виникають нові професії і професії широкого профілю, зростає кількість наскрізних професій у промисловості і сільському господарстві.

Міжпредметні зв'язки якоюсь мірою є педагогічною трансформацією зв'язків міжнаукових. Отже, як видно, задовольнити основні вимоги, які ставляться до викладання предметів природничо-математичного циклу на сучасному рівні розвитку науки і виробництва, неможливо без реалізації міжпредметних зв'язків.

Міцність знань про закони природи залежить від вироблення в учнів уміння бачити їх вияв в навколиш­ньому житті. Тому першим етапом допрофесійної освіти є навчання учнів переносити набуті знання в умови, відмінні від тих, при яких вони одержані. Водночас це перший крок до здійснення спочатку внутрішньопредметних, а потім міжпредметних зв'язків. Так, під час вивчення на уроках фізики матеріалу про тертя в еври­стичній бесіді вчитель пропонує учням навести приклади частин технічних установок, в яких доводиться дбати про збільшення чи зменшення тертя, а також приклади із живої природи, які свідчили б, що внаслідок багато­вікового пристосування до життя в умовах певного се­редовища в інтересах розглядуваного індивідууму ви­ділились і розвинулись органи, які сприяють збільшен­ню або зменшенню тертя (слизистий покрив, обтічність форми тіла у риб, наявність гострих зубів, кігтів в хи­жих тварин, особливості будови поверхонь зубів і ще­леп у травоїдних тварин та ін.).

Наступним кроком є вироблення в учнів навичок застосову­вати знання з даного предмета на практиці, на уроках з інших предметів. Наприклад, учень на уроці трудового навчання усвідомлює необхідність очищення робочої поверхні напилка для збільшення тертя ковзання під час обробки ним поверхні заготовки і застосовує на практиці осмис­лену в даній ситуації закономірність. На уроці біології учні усвідомлюють, чому треба розчищати крону дерев (щоб воно краще розвивалося й плодоносило), а на уроках трудового навчання виконують цю роботу.

Досить цінною є участь учнів у суспільно корисній праці під час літньої навчальної практики. Треба дбати про те, щоб ефективність цієї роботи була якнайвищою. Досить привабливими для учнів є екскурсії на виробництва з комплексною механізацією і автоматизацією та автоматичним контролем технологічних процесів. Учні переконуються, що фізичні, хімічні, математичні, біологічні закономірності на виробництві часто взаємопов’язані, що сучасне виробництво вимагає не тільки глибоких знань з основ наук, а й уміння їх застосову­вати в комплексі.

Як відомо, знання — необхідна, але недостатня умова активної підготовки учнів до професійної діяльності на виробництві. Успішне оволодіння узагальненими вміннями і навичками є наступним серйозним кроком.
Використання узагальнених дій (умінь і навичок) — один з видів міжпредметних зв'язків, які стають основою інтересу до певної професії, елементами професійних дій.

Отже, формування політехнічних знань, умінь і навичок на міжпредметній основі сприяє проведенню профорі­єнтаційної роботи, яка передбачає професійну освіту і виховання молоді. Характерною особливістю організації профорієнтаційної роботи на міжпредметній основі є те, що кожний урок, на якому здійснюються міжпредметні зв'язки, має по­літехнічну спрямованість, оскільки вміння переносити, застосовувати знання в нових ситуаціях та інші уза­гальнені вміння і навички є політехнічними.

Тому профорієнтаційна робота на міжпредметній основі реалізується в такій послідовності:

- виділення в програмному матеріалі і навколишньому житті міжпредметної інформації з політехнічним змі­стом;

- визначення об'єктів у межах школи, дія яких пояс­нюється на основі застосування знань з різних пред­метів;

- визначення об'єктів навколишнього виробничого оточення, які функціонують на основі закономірностей кількох наук і визначення рівня і обсягу знань з різних предметів, які потрібно застосовувати для пояснення будови і принципу функціонування вищезгаданих об'єктів;

- визначення компетентностей, які треба сформувати в учнів;

- визначення і розвиток мотивів, які сприяють прищепленню любові до необхідних професій;

- визначення місця (урок, факультатив, гурткова та інші методи позакласної роботи, екскурсії, суспільно ко­риснаа праця, літня практика та ін.) та способи реалізації профорієнтації з використанням міжпредметних зв’язків.

VІ. Міжпредметні зв’язки фізики з математикою.

Математика і фізика як науки все більшою мірою на­бувають виробничої значущості. Від якості знань цих предметів молодого покоління залежить науково-тех­нічний прогрес нашої України. Поліпшення підготов­ки майбутніх спеціалістів сучасного виробництва не­можливе без високого рівня знань фізики і математики. Упродовж всього свідомого життя людина здобуває нові знання — сукупність інформації, яку вона дістає з нав­колишнього світу, є результатом його пізнання, яке по­чинається з живого споглядання, з відчуття. Встановлення міжпредметних зв’язків між фізи­кою і математикою допомагає більш глибокому засвоєн­ню знань, застосуванню знань з цих предметів в нестандартних життєвих ситуаціях.

Не раз вчителі фізики стикалися з проблемою, коли на уро­ці математики учні успішно справляються з розв'язуванням квадратних рівнянь, а на уроці фізики розв'язування рівнянь викликає у них трудно­щі. Це є результатом того, що таке рівняння з точки зору учня не схоже на той «образ» квадратного рівняння, який сфор­мований у нього на уроках алгебри. Ще один приклад. Добре справляючись із розв'язуванням числових пропорцій на уроках математики, деякі учні мають з цим труднощі на уроках фізики. Можна навести ще багато прикладів, які демонструють труднощі, що виникають у школі внаслідок розрізненості навчальних предметів.

Аналіз навчального процесу з фізики, що проведений науковцями, свідчить про наступне:

– Знання учнів з фізики та математики не завжди досить глибокі і міцні, особливо в старших класах. Учні ототожнюють поняття вектор і векторна величина, функція і функціональна залежність між змінними фізичними величинами, не володіють у достатній мірі навичками застосування математичних знань.

– Суттєвим недоліком навчального процесу є недосконалість змісту підручників фізики і математики. Так у підручниках використовується різна символіка і термінологія при позначенні тих самих об'єктів; у підручниках математики є посилання на фізичні об'єкти, що ще в шкільному курсі фізики нерозглядалися.

– Учителі фізики і математики не завжди узгоджують свої календарно-тематичні  плани,  у результаті чого при виведеннях, розв’язуваннях задач трапляються випадки використання математичного апарату, що учнями ще не вивчався.

Розрізненість шкільних предметів призвела до того, що при вивченні кожного береться до уваги головним чином тільки його логіка, при цьому логіка навчально-виховного процесу часто відсувається на другий план. Так і займається кожен навчальний предмет в основному сам собою, не враховуючи логіку і потреби суміжних. Де ж вихід із становища, що склалося? Як покінчити із розрізненіс­тю шкільних предметів, відродити інтерес молоді до на­вчання?

Повноцінне використання шкільного математичного апа­рату при вивченні фізики — необхідна умова сучасного уро­ку. Цей міжпредметний зв'язок постійно привертає увагу вчителів, оскільки математична підготовка школярів певною мірою зумовлює і їх рівень знань з фізики. Ряд питань курсу фізики вимагає застосування складних математичних ви­разів фізичних величин, глибокого аналізу залежностей між ними. Знання математики дають можливість більш суворо розглядати фізичні закони та закономірності, що є неод­мінною умовою підвищення науковості викладання фізи­ки. Неабияке значення для цього мають і загальні матема­тичні ідеї: поняття функції містить ідеї зміни і відповідності, що важливо для розкриття динаміки фізичних явищ і вста­новлення причинно-наслідкових зв'язків; поняття похід­ної дає змогу кількісно оцінити швидкість зміни фізичних явищ і процесів у часі і просторі; вміння обчислювати ін­теграл дає можливість визначати роботу змінної сили, по­тужність у колах змінного струму; ідеї симетрії дозволяють на основі загальніших наукових положень у молекулярній фізиці визначати будову молекул і кристалів, в оптиці — бу­дувати зображення в плоских дзеркалах. Інтеграція фізики і математики сприяє кращому засвоєнню і розумінню уч­нями обох предметів, розвитку інтелектуальних здібностей, а також загальнонавчальних умінь і навичок учнів.

Важливим етапом, що визначає успішність здійснення інтеграції фізики і математики, є попередня підготовка вчителя. Вона включає аналіз шкільних підручників, а та­кож методичної літератури з метою встановлення рівня відображення в них вимог програми. Крім того, зіставля­ються й аналізуються програми курсів фізики і математики в різних класах. Це дозволяє виявити питання, які доцільно розглянути з використанням між­предметних зв'язків або теми інтегрованих уроків.

Так, наприклад вивчення властивостей трикутників у курсі математики та ілюстрація їх за­стосування у фізиці на прикладі явищ в оптичних системах, безумовно, сприяє поглибленню міжпредметних зв'язків фізики і математики, підсиленню прикладної спрямова­ності навчання математиці та ілюстрації застосування ма­тематичних методів у фізиці. Це дає можливість вчителю фізики в повному об'ємі використати сформовані в учнів на уроках геометрії знання і вміння, що дозволяє на від­повідному науковому рівні пояснювати фізичні поняття і закономірності. А проведений під час вивчення цих тем інтегрований урок геометрії і фізики «Властивості трикут­ників і геометрична оптика» сприяє підвищенню якості знань і вмінь учнів, розвитку їх просторової уяви, форму­ванню вміння зображувати просторові геометричні обра­зи в певних проекціях, а також уявляти елементів природ­ничо-наукової картини світу.

Широкі можливості для інтеграції фізики і математики відкриваються у X класі. Опорні знання, одержані учня­ми із курсу математики, часто використовуються при ви­вченні механіки, а це зобов'язує вчителя фізики з самого початку встановити тісний контакт з учителем матема­тики, щоб правильно організувати повторення тих пи­тань математики, які вкрай необхідні для курсу фізики.

Поняття функції — одне із фундаментальних в матема­тиці. Курс фізики X класу відкриває всі можливості для конкретного вивчення функцій. Метод побудови графіків уже відомий школярам, проте на значення графіків руху та їх особливості треба звернути особливу увагу, оскільки в механіці їх широко застосо­вують. Крім того, завдання вчителя фізики — не тільки навчити учнів будувати графіки, але й аналізувати і чита­ти їх, розуміти, яку інформацію про рух тіла можна взя­ти із графіка. Вивчення цього матеріалу в часі збігається з вивченням на уроках алгебри квадратичної функції та її властиво­стей. З метою формування в учнів цілісного уявлення про графіки, можливості графічних методів, їх застосу­вання на практиці, а також з метою розвантаження учнів (на різних уроках проводиться вивчення подібних тем) доцільно в X класі в цей час провести інтегрований урок фізики та алгебри «Графіки залежності кінематичних ве­личин від часу в рівноприскореному русі».

При вивченні в Х класі розділів «Молекулярна фізика» і «Тер­модинаміка» учні поглиблюють знання з розділу математики «Рівняння і нерівності», закріплюють навички графічного зображення функціональних залежностей на при­кладах рівняння стану газу та ізопроцесів у ньому. Удоско­налити навички розв'язування задач на застосування по­няття функції та побудови їх графіків, показати, що однією й тією самою функцією описується надзвичайно широкий клас різного роду залежностей, розширити кругозір учнів та їхні уяалення про можливості фізичних і математичних методів дослідження можна на інтегрованому уроці-семінарі «Поняття функції та її застосування у фізиці».

Всебічного прояву набуває інтеграція фізики й математи­ки в XI класі. Успішне засвоєння основних положень теми «Коливання і хвилі» неможливе без знань з курсу матема­тики про властивості й закономірності тригонометричних функцій, уміння застосувати похідну для вивчення характеристик коливального руху. В результаті цього основне рів­няння гармонічних коливань, рівняння швид­кості та прискорення таких коливань учні сприйматимуть як результат математичних узагальнень фізичних законо­мірностей коливального руху. Учителі фізики і математики повинні чітко спланувати спільну роботу з комплексного вивчення гармонічних коливань і хвиль, щоб уникнути зай­вих повторень, нашарування однорідних понять, штучного введення взаємопов'язаних понять і характеристик. З цією метою можна провести в XI класі інтегрований урок алгебри та фізики «Диференціювання елементарних функцій. Гармонічні коливання. Застосування похідної для дослідження процесів коливального руху».

При вивченні матеріалу з фізики атомного ядра використо­вуються знання про показникову функцію і диференціальне рівняння, що описує її. Розглядаючи явище радіоактивності, слід звернути увагу на математичне вираження закону радіо­активного розпаду. Справді, закон радіоактивного розпаду відоб­ражає характерні властивості показникової функції. При вивченні цієї теми дуже корисним та ефективним може стати інтегрований урок фізики і алгебри «Закон радіоактивного розпаду. Диференціальне рівняння показниково­го зростання і показникового спадання».

Широкі можливості для здійснення інтеграції фізики і ма­тематики розкриваються на позакласних заняттях. Так, на засіданнях клубу старшокласників вчителями фізики і математики можуть бути прочитані лекції «Число в мате­матиці і фізиці», «Симетрія навколо нас», «У світі ймовір­ностей», «Гіперболоїд інженера Гаріна та криві другого порядку» та інші. Ще один важливий напрям в здійснен­ні інтеграції в позаурочний час — факультативні заняття з розв'язування задач міжпредметного характеру.

Наприклад, при розв'язуванні задач важливо знайомити учнів із загальними методами і підходами до аналізу зада­чі, а саме: аналітико-синтетичним, координатним, алго­ритмічним. При цьому одні й ті самі задачі можуть на уро­ках математики і на уроках фізики розв'язуватися різними методами. Вчителям треба це враховувати, звертати увагу учнів на це, вчити їх обирати найраціональніший спосіб розв'язування. Важливими з практичної точки зору є за­дачі, в яких треба знайти найкоротшу дорогу, що задоволь­няє дані умови, чи обрати найкоротший маршрут, вико­ристовуючи дороги, що вже є, нарешті, обрати місце для будівництва об'єкта так, щоб в результаті транспортні за­трати виявились мінімальними. Подібні задачі виникають в економіці на кожному кроці і, на перший погляд, без ме­тодів диференціального числення під час їх розв'язування не обіїтгись. Та велику кількість таких задач можна розв'язати простіше, якщо використати закони геометричної оптики.




VІІ. Методичні рекомендації щодо реалізації міжпредметних зв’язків при вивченні фізики.

Відомо, що всі міжпредметні зв'язки можна поділити на два типи: часові та понятійні. У свою чергу, часові міжпредметні зв'язки розрізняють за трьома видами:



  • попередні,

  • супутні,

  • перспективні.

Попередні зв’язки спираються на раніш отримані знання з будь-якого предмету. Наприклад, під час вивчення теми «Електричний струм у розчинах та розплавах електролітів» учні використовують поняття окислювально-відновлювальної реакції, дисоціації, рекомбінації тощо, які вивчалися в курсі хімії; поняття швидкості, часу руху та пройденого шляху їм відомі ще з уроків математики початкової школи та середньої ланки; з ізотопами діти ознайомлюються в курсі хімії, а в курсі фізики ця тема розглядається, узагальнюється під час вивчення розділу «Атом і атомне ядро».

Супутні зв’язки - ряд питань та тем вивчаються одночасно з різних дисциплін. Наприклад, тема «Розвиток атомної енергетики на Україні. Чорнобильська катастрофа» розглядається паралельно з вивченням «Чорнобильської Мадонни» І. Драча з української літератури. Знання про речовину, молекули та атоми надаються дітям під час вивчення фізики та хімії .

Перспективні зв’язки - вивчення матеріалу з фізики випереджає вивчення навчального матеріалу з інших предметів. Наприклад, з поняттям вектор учні спочатку ознайомлюються в курсі фізики, а потім вивчають це поняття на уроках математики.

Реалізувати міжпредметні зв'язки можна двома шляхами: на уроці та в позаурочній роботі. Прийоми реалізації залежать від типу уроку.

Пропедевтичний урок - вводяться поняття або вивчається матеріал, з яким учні будуть докладніше ознайомлюватися в курсі математики, біології, хімії та інших дисциплін, або ці питання будуть пізніше розглянуті в більшому об'ємі в курсі фізики (часові перспективні зв'язки). Наприклад, під час вивчення теми «Механічні коливання та хвилі» вводиться поняття другої похідної на прикладі прискорення руху як другої похідної координати від часу.

Стандартний урок - складається з декількох етапів, на яких можна застосувати матеріал міжпредметного характеру.



1. Викладання нового матеріалу: 1) нагадування раніше вивченого з інших предметів. Наприклад, вивчаючи тему «Положення тіла в просторі», учням нагадується поняття координатної прямої, координатної площини та координати точки, що вже вивчались з математики в. Із теми «Три стани речовини» учні мають знання з природознавства: властивості повітря, води і деяких твердих тіл. Тому можна нагадати, що горобці під час сильних морозів настовбурчують пір'я для того, щоб зберегти тепло, бо повітря погано його проводить.

2) порівняння. Під час вивчення теми «Механічні коливання та хвилі» перед учнями ставиться запитання: «У класичній музиці велике значення має частотна й амплітудна модуляції звукового сигналу, а в легкій музиці переважає …(ритм)».

3) створення проблемної ситуації - треба поставити таке питання, щоб у відповіді на нього застосовувались знання набуті під час вивчення інших предметів. Наприклад, тема «Залежність атмосферного тиску від висоти над Землею». Доречно поставити таке питання: «Чому високо в горах кінцівки людини не слухаються її, починають боліти суглоби і можуть часто траплятись вивихи?»

4) створення ситуації суперечності: а) тема «Інерція». Встановлюється суперечність між словами Аристотеля, який писав: «Тіло, що рухається, зупиняється, якщо сила, яка його штовхає, припиняє свою дію» та демонстрацією скочування візка з похилої площини; б) кит, хоча живе у воді, дихає легенями, але він гине, якщо опиниться на суші. Чому? в) досліджуючи шкаралупу яйця, група архітекторів розробила дах театру у вигляді шкаралупи. Під час його зведення утворилися тріщини. Чому? (Архітектори не враховували властивості плівки, яка стягує шкаралупу із середини.)



2. Закріплення вивченого. 1) розв'язання задач міжпредметного характеру: 1. Оцінити масу Сонця, враховуючи, що відстань до нього від Землі становить 150 млн. км. 2. У зазначених процесах назвіть вид теплопередачі та поясніть його: а) передача енергії Сонця на Землю; б) течія Гольфстрім в Атлантичному океані; в) використання мешканцями пустель ватяного та хутряного одягу;

2) використання художньої літератури. Наприклад, в оповіданні Д. Дефо «Робінзон Крузо» йде мова про отримання вогню за допомогою лінзи, виготовлення посуду із монет тощо; властивості блискавки яскраво описані в «Іду на грозу» Д. Граніна; взаємодію тіл, імпульс тіла можна розглядати, спираючись на «Пригоди барона Мюнхаузена» Распе; під час закріплення матеріалу з теми «Робота» учням можна запропонувати довести чи виконується механічна робота в нижче зазначених уривках та реченнях: «На обрії сніжок, мов килим, опада.» (А.Малишко), «Остап з Соломією потиху спустили пліт на річку.» (М.Коцюбинський), «Нимидора поливала розсаду на грядках, Микола носив воду з Роставиці.» (М.Нечуй - Левицький);

3) використання мемуарів. Під час вивчення теми «Вага тіла, що рухається з прискоренням» пропоную учням назвати стан, описаний Ю. Гагаріним у книзі «Дорога у космос»: «Что произошло со мной в это время? Я оторвался от кресла, повис между потолком и полом кабины ... Все вдруг стало делать легче. И руки, и ноги, и все тело будто совсем не моим стало... Не сидишь, не лежишь, а как бы висишь в кабине. Все незакрепленные предметы тоже парят, и наблюдаешь их, словно во сне... А капли жидкости, пролившиеся из шланга, приняли форму шариков, они свободно перемещались в пространстве...»;

4) використання народної творчості. Під час вивчення теми «Теплові явища» доречно використовувати прислів'я: «Багато снігу - багато хлібу», «Доброго молодця кров гріє, а ледачого і кожух не вгріє», «Дурень і під льодом не прохолоне». Вивчаючи тему «Тиск», пропоную учням розкрити фізичний зміст таких приказок «Пальці у рот не клади», «Шило у мішку не сховаєш», «Їжака голими руками не візьмеш» тощо. Із теми «Робота. Енергія» перед дітьми ставиться задача вказати всі відомі їм фізичні явища, порівняти потенціальні енергії женців та козаків у рядку народної пісні «Ой на горі, та й женці жнуть, А по під горою, яром, долиною козаки йдуть...»;

5) використання картин відомих майстрів, кінофрагментів, відеофільмів. Картини відомих художників допоможуть вчителю яскравіше показати учням ті чи інші фізичні явища, пробудити уяву дітей, навчити їх бачити прекрасне. Застосовувати їх можна на різних етапах уроку: створення проблемної ситуації і викладання нового матеріалу, закріплення і повторення вивченого.

6) написання учнями творів та оповідань із вивченої теми;

7) використання висловлювань вчених: «Основи молекулярно-кінетичної теорії», «Фізичні тіла поділяються на найдрібніші частинки, кожна з яких, взята окремо, вислизає із зорового чуття, так що тіла складаються з фізичних частинок, що не піддаються відчуттю.» М.В.Ломоносов. Вивчаючи закон всесвітнього тяжіння, пропоную учням записати математично вислів І.Ньютона: «Тяжіння існує до всіх тіл взагалі і пропорційно масі кожного із них... Усі планети тяготіють одна до одної, тяготіння кожної із них зокрема обернено пропорційне квадратам відстані до центра цієї планети…» Як у фізиці називають цей вислів?

8) використання уривків із науково-популярних та науково-фантастичних творів допомагає збудити уяву учнів, ознайомити як з науковими методами пізнання, так і з особливостями мови точних наук, естетикою мови.



3. Повторення. Перевірка домашнього завдання з використанням вивченого раніше матеріалу із суміжних предметів. Наприклад, з теми «Теплопровідність» можна запропонувати якісну задачу: у морозні зими рослини можуть вимерзти, а при сильних снігопадах землероби спокійні за врожай. Чому? Тема «Міцність матеріалів», чому у рослин, стовбур яких вищий, відношення його довжини до товщини менше, ніж у рослин з нижчим стовбуром?

4. Експериментально-дослідницька діяльність. Виконання лабораторних та практичних робіт вимагає від учнів певної суми знань з математики, хімії, біології, трудового навчання: вимірювання довжин, площ, об'ємів, запис числа в стандартному вигляді, функціональна залежність між величинами, правила користування мікроскопом, мікрометром, штангенциркулем, термометром тощо.

Нестандартний урок.



1. Бінарний. Проводиться із тем двох суміжних предметів, які вивчаються паралельно, двома вчителями - предметниками.

2. Лекція. Вчитель подає новий матеріал, реалізуючи не тільки міжпредметні зв'язки, а й міжнаукові. Такі форми проведення уроків розширюють політехнічний кругозір учнів.

3. Одночасний. Проводиться із тих тем суміжних предметів, які вивчаються одночасно (можливе об'єднання уроків з двох предметів, який проводить один учитель).

4. Конференція. Під час підготовки та проведення таких уроків учні набувають уміння працювати з літературою, матеріалами мережі Інтернет, відбирають необхідні відомості з різних предметів, аналізують їх, узагальнюють результати спостережень, набувають навички чітко і лаконічно висловлювати свої думки. Матеріал для повідомлень учні беруть із науково-популярних книг, журналів, з певного життєвого досвіду і власної діяльності, а також з відповідних веб-сайтів. Конференцію можна проводити протягом декількох уроків із заслуховуванням та обговоренням доповідей. Якщо конференцію готують два вчителя, то оцінки виставляються з двох предметів.

5. Захист рефератів. Написання рефератів має великий виховний потенціал. Це є творча робота, яка розвиває самостійність учнів, залучає їх до тривалої роботи з науковою, мемуарною та художньою літературою, вчить точному та образному висловлюванню думок. Теми рефератів та список рекомендованої літератури, адреси веб-сайтів надаються учням заздалегідь. Захист триває 5-6 хвилин за декілька уроків до семінарського заняття.

6. Семінар. Учням відводиться певний час, протягом якого вони намагаються висвітлити найголовніше, спираючись на факти із різних предметів. До 10 хвилин відводиться опонентам. По закінченню уроку вчитель узагальнює повідомлення учнів і оцінює їх діяльність. Так, в 11 класі проводяться уроки-семінари «Методи визначення швидкості світла», «Вібрації та їх вплив на живі організми». Урок «Причини та наслідки аварії на Чорнобильській АЕС» проходить у формі вільного диспуту. Таке заняття можна проводити двома шляхами: 1-й шлях - кожен учень готує відповіді на одне-два питання з кожного предмету, 2-й шлях - клас поділяється на групи, кожна із яких відповідає на питання по одному предмету. Такі уроки проводяться на парі разом із вчителями з інших предметів. План семінару оголошується за два тижні до його проведення. Учні самостійно вивчають рекомендовану літературу, виготовляють графіки, діаграми, малюнки. Із учнів класу обирається один доповідач, а інші доповнюють його виступ. Ефективність таких уроків залежить від підготовки до них вчителя і учнів, а також від об'єму і змісту інформації міжпредметного характеру. Завжди при вивченні законів фізики звертаємось до історії. Це і історичні довідки про відкриття законів, це біографія вчених – фізиків, це і історичні події і час відкриття їх. Дуже добре діти сприймають тему про відкриття атмосферного тиску Торрічеллі, якщо викладати її в історичному плані, діти завжди уважні і особливо реагують на історичні факти з біографії вчених фізиків: життя та загибель Архімеда при облозі римлянами Сіракуз, цікаве відкриття і закону термодинаміки, та трагічну долю Р.Майєра , про спільну працю великого вченого Резерфорда та росіянина Капиці, про видатного вченого фізика – Кондратюка, Фарадея, Йоффе, Коперніка, Галілея, Ньютона, Бруно і т.д. Задачі з історичним змістом, завжди викликають на уроці у дітей особливу увагу (наприклад, задачі про корону Царя Гієррона, задачі з радіоактивності, розпаду ядра, наслідки аварії на ЧАЕС тощо).

У здійсненні систематичного взаємозв'язку вивчення фізики та інших предметів є певні труднощі. Так, ряд понять математики, хімії, географії та інших предметів, що їх необхідно знати учням під час вивчення фізики, вивчаються у різний час. Це стосується в першу чергу таких понять як вектор, похідна, ковалентний зв'язок, періодичність функції та ін.

Міжпредметні зв'язки, в основному, здійснюються на уроках вивчення нового матеріалу. Учитель спрямовує знання учнів з інших предметів на різнобічний якісний і кількісний аналіз явищ, які вивчаються. Так, пояснюючи тепловий рух молекул у закритій посудині, вчитель говорить, що в ній знаходиться певна кількість моле­кул. Кожній молекулі відповідає визначене з певною точністю значення швидкості руху в даний момент часу. Щоб учні це усвідомили, використовуються їхні знання з математики про множину дійсних чисел, а саме: висновок, що кожній точці на числовій прямій відповідає певне значення дійсного числа.

Вивчаючи явище електролітичної дисоціації чи електричну провідність напівпровідників, учитель не розглядає детально зв'язки між атомами, а використо­вує відомі учням з курсу хімії поняття іонних та кова­лентних зв'язків, що існують між атомами речовини.

Використовувати міжпредметні зв'язки необхідно у процесі формування такого важливого поняття, як енергія. Основний його зміст з'ясовується в курсі фі­зики на всіх етапах її вивчення, а розширюється й конкретизується при вивченні інших предметів, проте фізичне тлумачення енергії є ведучим. Пояснюючи різні енергетичні перетворення на уроках фізики, учитель постійно опирається на знання учнів про енергетичні зміни в процесах і явищах природи, які розглядаються на уроках хімії, біології, астрономії та ін.

Такий підхід до вивчення явищ активізує розумову діяльність учнів, допомагає встановлювати нові зв'язки між цими явищами, систематизує знання.

Доцільно здійснювати міжпредметні зв'язки і при закріпленні вивченого матеріалу. Щоб закріпити знання про особливості реактивного руху, учитель пропонує учням навести приклади такого руху, відомі їм з уроків природничого циклу. Учні із задоволенням розказують про «живу ракету» — кальмара, який пересувається за рахунок реактивної сили. Ця сила виникає внаслідок того, що кальмар із спеціальної порожнини виштовхує тонкий струмінь води. Не менш цікавим є приклад ви­кидання насіння деякими рослинами.

Значного посилення міжпредметних зв'язків вима­гає проблемне вивчення нових тем фізики. Нерідко, щоб розв'язати якусь проблему на уроці фізики, використо­вуються знання учнів з кількох предметів. При цьому слід уникати штучних зв'язків між поняттями і законо­мірностями. Розумова діяльність учнів спрямовується на відшукування зв'язків, які є в природі розглядуваних явищ і на пояснення цих явищ, виходячи з певних по­ложень теорії, закону, що вивчаються тим або іншим предметом.

У процесі розв'язування задач на уроках фізики застосовуються знання і вміння учнів з фізики, матема­тики, креслення, хімії, астрономії, трудового навчання. У цьому виявляється одна з найважливіших закономір­ностей розвиваючого навчання, яке передбачає не на­шарування понять, умінь і навичок, набутих на уроках різних предметів, а їхнє взаємне проникнення, взаємо­збагачення.

Лабораторні роботи не тільки дають учням змогу експериментально встановити важливі фізичні законо­мірності чи підтвердити висновки, здобуті в процесі теоретичних міркувань, а й значною мірою сприяють закріпленню й розвитку знань і вмінь з інших пред­метів.

У процесі проведення експериментальних і лабора­торних робіт учні виконують вимірювання, необхідні для дослідження величин, розв'язують лінійні та квадратні рівняння в буквеній та числовій формах, або їх си­стеми, а також досліджують їх. Щоб виконати лабора­торну роботу, треба мати хоча б елементарні знання з моделювання, конструювання, технічного креслення. У процесі виконання робіт, пов'язаних з проходженням електричного струму через електроліти, широко вико­ристовуються знання учнів з хімії про властивості со­лей, лугів, кислот. Усі роботи, в яких використовується електричний струм, вимагають знання електротехніки, радіотехніки.

Уроки-лекції та узагальнюючі лекції з фізики забез­печують реалізацію міжпредметних зв'язків на якісно вищому рівні. Тут є можливість показати зв'язок різних наук з виробництвом. У нинішніх умовах, коли на ви­робництві застосовуються складні технічні засоби, комп’ютерні технології, лазери, коли значно збільшилися масштаби виробництва і взаємозв'язок його окремих галузей, став необхідним взаємопроникаючий підхід до вивчення предметів шкільного курсу. Збагачення теоретичних знань, практичних умінь учнів з фізики відомостями про досягнення техніки, математики, хімії, біології поглиблює наявні зв'язки між поняттями суміжних предметів, розвиває інтерес до пізнання законів природи. А це, в свою чергу, дає змогу готувати кадри фахівців, здатних у майбутньому активно сприяти науково-технічному прогресу.

Навчальні екскурсії, які проводяться в усіх класах у процесі вивчення фізики, збагачують учнів не тільки новими враженнями, конкретним пізнавальним мате­ріалом, а й створюють необхідні умови для встановлен­ня системи взаємозв'язків між набутими знаннями з ба­гатьох предметів. Ознайомлення з промисловим чи сільськогосподарським виробництвом, найдосконалішою технікою розкриває велич людського творіння, велику єдність людей різних професій, які, користуючись зако­нами математики, фізики, хімії, біології та інших наук, роблять усе можливе для перетворення навколишнього світу на благо людини.


VІІІ. Додатки.

1. Конспект уроку фізики в 10 класі з теми «Способи підвищення ККД теплових двигунів. Екологічні проблеми, пов’язані з експлуатацією теплових двигунів».

Мета уроку: систематизувати й узагальнити знання учнів про принципи роботи теплових двигунів; через використання міжпредметних зв’язків ознайомити школярів з акту­альними питаннями охорони навколишнього середови­ща, пов’язаними з використанням теплових двигунів; ознайо­мити з успіхами українських підприємств у створенні і застосуванні газотурбінних двигунів; забезпечувати еко­номічну освіту учнів.

Тип уроку: урок-семінар.

Обладнання: модель ДВЗ, модель ПТ, слайди «Україн­ські газові турбіни».

Девіз уроку:



Від того, що ми знаємо,

залежить, ким ми станемо.

Ж. Ростан

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Вправа «Незакінчені речення». Учням надається можливість визначити свої очікування від даного уроку.

Вчитель роздає кожному учневі аркуш паперу, на якому написані такі незакінчені речення:


  • від вчителя я очікую…

  • від учнів я очікую…

  • від себе я очікую…

  • мета, яку я маю намір досягнути…

До вправи повертаються в кінці уроку. Якщо хтось із учнів має бажання, може озвучити свої відповіді.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Метод “Джиг-со”

Об’єднуємо учнів у групи. Кожна група одержує завдання заповнити таблицю.



Завдання для групи І.

Будова газової турбіни





Принцип дії газової турбіни




Застосування газової турбіни




Переваги та недоліки газової турбіни





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» iconСозонівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад»
Міжпредметні зв’язки є дидактичною умовою І методом глибокого І всебічного засвоєння основ всіх наук в школі. Саме реалізація міжпредметних...
Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» iconЧуяк Олена Василівна Інтерактивні технології навчання при вивченні фізики 2016 Посібник містить збірку нетрадиційних урок
Посібник містить збірку нетрадиційних уроків фізики, цікаві винахідницькі задачі та інтерактивні вправи, а також розробку виховних...
Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» iconКалинівська середня загальноосвітня школа Дніпропетровська область, Широківський район Заключне повторення матеріалу з математики в 5 класі
Забезпечуючи необхідну мотивацію навчання на уроці, використовую проблемні ситуації, залучення життєвого досвіду учнів, історичні...
Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» iconУрок розвитку зв’язного мовлення
Міжпредметні зв’язки: природознавство, малювання, літературне читання, математика
Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» icon«Осип Назарук. Роксоляна»
Міжпредметні зв’язки: художня культура, мистецтво, етнографія, українська література
Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» iconМісячник української писемності в загальноосвітній школі Методичний посібник

Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» iconНавчально-методичний посібник для студентів І курсу факультету філології та журналістики стаціонарної форми навчання. Доп., розш. Полтава: пдпу, 2009. 61 с
Тарасова н.І.,Чередник л. А. Організація самостійної та індивідуальної роботи з античної літератури: Навчально-методичний посібник...
Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» iconЛукомець Світлани Миколаївни Науково-методична проблема Міжпредметні зв’язки на уроках світової літератури
Допомогти учням зрозуміти художній твір, глибоко осягнути його мистецьку сутність
Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» iconВчені-фізики та їх кохані жінки Антуан Анрі Беккерель
Політехнічній школі (X1872) й інженерну освіту в Національній школі мостів І шляхів
Методичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі» iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка