Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі



Скачати 402.8 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації17.04.2017
Розмір402.8 Kb.
  1   2   3





Михайло Вербицький – священник, композитор

Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі за 24 км від Сянока в родині священника.


Його батько помер, коли Михайлові було тільки 10 років.
Ним заопікувався його родич, Єпископ Перемишльський Іван Снігурський.
Спочатку разом з братом Володиславом він вчився в гімназії, а згодом у ліцеї.
Музичну освіту Михайло здобув цу дяківській школі у Перемишлі (офіційна назва школи – Дяко-Учительський інститут). Оскільки мав гарний голос, то співав у славетному кафедральному хорі Собору Івана Хрестителя.
За його словами, дяківська школа була для нього консерваторією в мініатюрі, а каеудральний хор дорівнював добрій опері – так гарно співали. У хорі плекали культ композитора Дмитра Бортнянського, якого М.Вербицький назвав «українським Моцартом», та й рід Бортнянського своїм коренем сягає Лемківщини.

У 1833 році Михайло вступає до духовної семінарії у Львові. Тут він починає серйозно займатися музикою, опановує техніку гри на гітарі, яка стала його улюбленим


інструментом, а згодом він створює підручник для навчання гри на гітарі, пише п’єси для цього інструмента. Однак через матеріальні нестатки М . Вербицький був змушений двічі залишити семінарію. З Божої ласки йому вдалося закінчити цей духовний заклад і стати священиком. У 1852 році одержав парафію в селі Млинах Яворівського повіту, де він служив Богові і людям аж до смерті, що сталося в 1970 році. Ще й досі чудом збереглася та деревяна церковця (а їй уже з літ вийшло), в
якій отець Михайло своїм чудовим голосом відправляв Святу Літургію, а млинівські парафіяни горнулися свого пароха, любили й шанували його, бо був він священиком за покликанням.
Захоплення музикою не згасало в ньому. Будучи священиком, він писав Літургійні композиції, які ще й тепер співає уся наша Галичина. І які літургійні шедеври створив він! “Єдинородний Сине”, “Святий Боже”, велично-пафосне “Алилуя”, яке в народі називають козацьким, “Отче наш”, причасний “Хваліте Господа з небес”, “Ангел вопіяще” та інші.

Писав М. Вербицький і світську музику. Він автор багатьох музичних творів на народні мелодії, полонезів, вальсів, вступів до вистав. Він дав музичне життя


поезії місцевих поетів, зокрема, М. Шашкевича, Ю. Федьковича та І. Чушалевича і все це творив він на селі, де до кінця свого життя не мав піаніно, а використовував
тільки стару фісгармонію. Своєю кантатою “Заповіт” (“Завіщаніє”) на слова Тараса Шевченка М. Вербицький відкриває нову епоху в розвитку хорової музики в Галичині. Цей прекрасний музичний твір оригінальний за своєю структурою: він призначений для соліста, двох хорів — мішаного і чоловічого та симфонічного оркестру. Ця кантата вперше була виконана на Шевченківському концерті у Львові у 1868 році (Пригадаймо, що перший у Галичині концерт на честь
Тараса Шевченка відбувся в Перемишлі в 1863 році).

Оріентовна карта подорожі






Вступ.

Вашій увазі пропонується віртуальна екскурсія, яка допоможе читачеві пройти життєвими дорогами творця українського Гімну Михайла Вербицького.

На Львівщині створено обласний організаційний комітет з підготовки та проведення заходів, присвячених 200-річчю від дня народження отця Михайла Вербицького. До його складу включено також канцлера консисторії Перемишльсько-Варшавської Митрополії УГКЦ отця Богдана Степана та голову Перемишльського відділу Об'єднання українців у Польщі Марію Туцьку. На першому засіданні обласного оргкомітету його члени обговорили  план заходів із вшанування отця Михайла Вербицького, які відбуватимуться упродовж 2015 року. Зокрема, на найближчій сесії Львівської обласної ради депутати Львівської обласної ради планують ухвалити рішення про проголошення 2015 року на Львівщині Роком Михайла Вербицького. З такою пропозицією виступив, зокрема, і обласний організаційний комітет. У масових ювілейних урочистостях, які пройдуть 28 лютого у Явірнику Руському і 4 березня у Млинах, візьмуть участь делегації з обох сторін українсько-польського кордону. Однак Україна   все  ще у боргу перед своїм славним сином. Поки що тільки яворівчани встановили йому пам'ятник. Іменем Михайла Вербицького названо  також Яворівську музичну школу та вулиці у Львові і Яворові.
Зупинка 1

Перемишль – «летючий голландець українства»



Пере́мишль (пол. Przemyśl — МФА: ['pʂεmɨɕl]) — місто на правахповіту в Польщі, розташоване за 7 кілометрів від українсько-польського кордону. У місті діє пункт контролю Перемишль —Мостиська. Населення — 68 тисяч мешканців, територія — 44 км². Перемишль лежить над річками Сян і Вігор, на перетині важливих залізничних та автомобільних шляхів. З 1086 по 1141 рік осідок усуненої від великокнязівської влади лінії Рюриковичів — нащадків найстаршого сина Ярослава Мудрого Володимира. Після утворення єдиного Галицького князівства залишається важливим стратегічним та релігійним осередком. З 1434 по 1772 роки був центромПеремиської землі Руського воєводства. У 19751999 рр. місто було центром Перемиського воєводства. Тепер є повітовим центромПідкарпатського воєводства.

У Перемишлі були резиденції православних, греко-католицьких та римо-католицьких єпископів. У 1412 році король Владислав ІІ Ягелло передав руський кафедральний собор на замку латинникам. 1422 року було об'єднано Перемиську таСамбірську православну єпархії з центром в Перемишлі. У1460 році розпочалося будівництво нової римо-католицької катедри, яка після численних перебудов збереглася донині.

Православні та греко-католицькі владики Перемисько-Самбірсько-Сяноцької єпархії, окрім Перемишля, перебували в різний час у ВалявіЛаврові, Самборі.

У 1784 році цісар Йозеф ІІ передав греко-католицькій єпархії для катедрального собору ліквідований латинський монастир отців кармелітів. Натомість від греко-католиків забрали недобудований собор на Владичому. Від нього залишилася вежа з дзиґарем (годинником), зараз тут розташований Музей люльок.

У період діяльності греко-католицьких єпископів Інокентія та Георгія ВинницькихЄроніма Устрицького (1715–1762),Атанасія Шептицького (1762–1779), Максиміліана Рилла (1779–1793), Антона Ангеловича (1796–1808), Михайла Левицького (1813–1818), Івана Снігурського (1818–1848), Григорія Яхимовича (1848–1860), Томи Полянського (1860–1869) та інших Перемишль став важливим осередком галицького національного відродження, який називали «Атенами над Сяном».

3 вересня 1892 р. єпископ Юліан Пелеш у Перемишлі висвятив брата Андрея Шептицького на священика.

Український діяч, адвокат Теофіл Кормош 1892 року відкрив власну адвокатську канцелярію в Перемишлі, відтоді він був громадським провідником краю. 1901 року за ініціятиви Теофіла Кормоша було розпочато будівництво приміщення «Народного Дому» в Перемишлі



У 2015 році виповнюється 200 років з дня народження автора мелодії Українського національного і державного гімну, композитора отця Михайла Вербицького та 150 років від першого публічного виконання у м. Перемишль  «Ще не вмерла Україна». Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський на Перемишльщині у родині священика. Коли малому Михайлові виповнилося 10 років, помер його батько. Двох  малих синів Михайла і Володислава взяв на виховання до Перемишля їхній родич, видатний громадський діяч, перемишльський  греко-католицький єпископ Іван Снігурський. У Перемишлі, тодішньому центрі українського духовного і національного відродження Галичини, розвинувся музичний талант молодого Михайла Вербицького. Там він отримав добру європейську музичну освіту в співацько-музичній школі при греко-католицькому кафедральному соборі. Його вчителями були відомі чеські фахівці Алоїз Нанке, Вінкентій Серсаві, а згодом Францішек Лоренц. Учні Перемишльської хорової школи виховувались на найкращих взірцях європейської музики  Ф.Й.Гайдна, В.А.Моцарта, на творах Дмитра Бортнянського, Максима Березовського. Уже в зрілому віці, будучи відомим у всій Галичині композитором, Михайло Вербицький дуже високо оцінював мистецький рівень цієї школи: «...школа стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері». Водночас Михайло Вербицький навчався у Перемишльській гімназії. - сином Іваном. У 1846 році він повернувся до Перемишля, де почався новий надзвичайно важливий період його творчого життя. Тут він зустрів бурхливий 1848-ий рік. Михайло Вербицький став одним із найактивніших учасників українського відродження в Галичині як композитор, діяч театрального життя. У 1850 році закінчив духовну семінарію і був висвячений на священика. Перед отриманням священичого сану одружився вдруге і став батьком другого сина Андрія. На жаль, доля знову була жорстока до нього. Його дружина у 1858 році передчасно померла



Композитор став засновником так званої «перемишської школи», яка заповнила існуючий на той час вакуум у музичному просторі. Після її заснування він звернувся до творчості свого попередника Дмитра Бортнянського, також виконував твори сучасних композиторів..

Споруда народного Дому м. Перемишль

Уперше  наш Славень «Ще не вмерла Україна» публічно було виконано 10 березня 1865 року в Перемишлі як заключний концертний номер перших у Галичині світських «вечерниць в пам'ять Тараса» («Мета» № 3, 1865 р.). У  доволі  детальному «дописі з Перемишля»  наголошено, що виконання  «Ще не вмерла Україна» завершувало декламацію вірша Ксенофонта Климковича «На вічну пам'ять Тарасові», який закінчувався словами:

                                   Народ наш великий, пропащий без волі,

                                   Живе - проживає, милуючи правду -

                                   Дамо собі раду, дамо собі раду!

                                   І - з попелу фенікс - з цієї руїни

                                    Таки ще воскресне доля України!

І, як пише автор, «тоді молодії козаченьки, що стояли в-півкруга за декляматором, гукнули сильним хором завітній гимн Тараса:

                                   Ще не вмерла Україна,

                                   І слава, і воля»



Історична довідка

Уточнив дату смерті Михайла Вербицького Станіслав Людкевич, який 1920 року знайшов на творах М.Вербицького його власноручні написи від 6 квітня та 1 серпня 1870 року, а також дописку Є. (?) Бачинського на першій сторінці рукопису його останнього твору оперети "Простачка" , де повідомлялося, що це "Послідна праця перед смертю єго дня 7/12 1870 в Млинах". Попри ці, здавалося б, очевидні факти С.Людкевич справедливо зазначав, що "цю справу треба буде іще перевірити майбутнім біографам".

Натомість відомості про місце і час народження композитора були спростовані зовсім недавно завдяки знахідці польського історика Здзіслава Будзинського, який на підставі вивчення метричних книг сіл Бірчанського деканату встановив, що насправді Михайло Вербицький народився у с. Явірник Руський і при цьому встановив точну дату народження — 4 березня.

Ця інформація спонукала нас продовжити архівний пошук і, зокрема, ознайомитися з історією села, в якому народився Михайло Вербицький, з оточенням, в якому жили його батьки, де пройшло раннє дитинство майбутнього композитора. Ці пошуки завершилися успішно, оскільки виявилося, що Книга народжень Явірника Руського (Natorum Jawornik Ruski), том 1, у які. велися записи від 1784 до 1830 року, зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові у фонді Греко-католицької митрополичої консисторії.

За записами у цій книзі вдалося встановити, що батько композитора Михайло-Андрій Вербицький був парохом церкви св.влм. Димитрія у Явірнику Руському.

Зупинка Явірник-Руський

Явірник-Руський (пол. Jawornik Ruski) — село у гміні БірчаПеремишльського повіту в Підкарпатському воєводстві Польщі.

Село розташоване на відстані 14 кілометрів на захід від центру гміни села Бірчі, 35 кілометрів на захід від центру повіту містаПеремишля і 42 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва. В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складуГалицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Село засноване в 1469 році й було тоді власністю Анни Ряшівської (пол. Anny Rzeszowskiej). У 1508 році, коли власниками були Кміті (пол. Kmitowie), назву села змінено на Явірничок (пол. Jawornyczek). В 1519 році село стало власністю Стадницьких (пол. Stadnickich), а у 1588 році Красицьких (пол. Krasickich).

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі територія відійшла доімперії Габсбургів. У 1882 році в селі збудовано греко-католицьку церкву святого Дмитра на місці своєї попередниці, що існувала щонайменше до1830 року. До 1843 року греко-католицька громада села належала до парафії в селі Липа. Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитоїце село Надсяння, як й інші етнічні українські



території(ЛемківщинаПідляшшяСокальщинаРавщина і Холмщина), опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року.

Історична довідка

Перед початком Другої світової війни в 1938 році населення Явірника-Руського становило 2457 осіб, з яких 1200 греко-католиків. Навіть якщо припустити, що серед римо-католиків та баптистів українців не було, все одно українці греко-католики були найбільшою етнічною та конфесійною групою в селі, а їх частка становить майже 49 %.

В кінці липня 1944 року село було звільнене Червоною Армією.

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком —підполковник Карличев)

У березні 1945 року Явірник-Руський, як і весь Бірчанський район з районним центром БірчаЛіськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль з складу Дрогобицької області передано Польщі.

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[6] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто ПідляшшяХолмщини,Надсяння і Лемківщини.[7],[8]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.», виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині..

Післі виселення українців греко-католицька церква святого Дмитра була передана владою Польщі римо-католикам і використовувалась як філіальний костел римо-католицької парафії в Борівниці аж до побудови в селі нового мурованого костелу (біля 2000 року). Зараз приміщення церкви не використовується, хоча влада Греко-Католицької Церкви з 2008 року вимагає повернення приміщення.



Біля села знаходиться діюча копальня діатоміту.





Батько творця Гімну був парохом Явірника Руського.

М.-А.Вербицький як парох Явірника Руського зробив свій перший запис у Книзі народжень цього села 23 листопада 1806 р. Його записи продовжуються безперервно до 30 квітня 1820 р. Потім, від 20 червня цього року книгу новонароджених у Явірнику Руському вів Гр. Старецький, але від 28 квітня 1822 р. до 16 лютого 1823 р. записи у книзі знову зробив М.Вербицький.

Після цього, від травня 1823 року і до кінця жовтня 1829 книгу новонароджених Явірника Руського вів Іван Максимович, парох церкви св.влм. Параскеви у с.Липа. На додатковому аркуші Книгу народжень продовжено до 14 лютого 1830 р., а останній підпис у книзі зробив адміністратор парафії с.П'яткови цього ж деканату Лука Ґарбера.

Отже, батько композитора Михайло-Андрій Вербицький був парохом Явірника Руського не від 1808 року, як вважалося до тепер, а від 1806 до 1820 року безперервно. Пізніше, після смерті його близького сусіда пароха с.Улюча Василя Могильницького, М.-А.Вербицький зайняв його спадщину спершу як адміністратор, а від середини 1820 року і як парох церкви св.Миколая в с.Улючі, яке знаходилося за 6-7 км від Явірника Руського. Судячи з матеріалів згаданої метричної книги, він продовжував періодично виконувати обов’язки душпастиря Явірника Руського у 1822-1823 роках.

У Явірнику Руському в родині Вербицьких народилося троє синів. Перший їх син Михайло-Малахій, народжений 19 січня 1813 року, помер у дворічному віці 3 березня 1815 року, а наступного дня, 4 березня, народився другий син, якого назвали також Михайлом, додавши йому друге ім'я Лев; новонародженого охрестили 5 березня.

Хресних батьків (кумів) було чотири пари: дідич Антоній Ризєвич (З.Будзинський це прізвище прочитав як Чижевич), дочка посесора Йосифа Гембаровичівна, парох с.Березки Онуфрій Раставецький, дружина пароха с.Липи Анна Максимовичова, посесор Казимир Гембарович, дочка пароха с.Павлокоми Марія Михальська, старший лісник Михайло Маркевич та Марія Яворська з фабрики скла, як записано у метриці. Батьки новонародженого — Михайло Вербицький, місцевий парох, декан бірчанський, та Пелагія з Пацановських мешкали у Явірнику Руському в будинку під номером 24. Охрестив Михайла-Лева Вербицького парох с.Липи Іван Максимович.

Усіх трьох синів хрестив священик із с.Липи Іван Максимович, а його дружина Анна була для них хресною матір'ю. Участь у хрещенні першого сина брав також священик с.Руське Село Іван Павловський.

Із метрик синів вдалося дещо розширити відомості і про їх батьків. Так, довідуємося, що батько Михайла Вербицького був не тільки парохом у Явірнику Руському, але й деканом Бірчанського деканату, про що відзначено у метриках усіх трьох синів. З якого часу М.-А.Вербицький виконував обов'язки декана — не вказано. Однак, матеріали книги свідчать, що останній підпис Бірчанського декана І.Демковича de Добрянського зроблений у 1807 р. На наступних сторінках підпису декана не виявлено. Отже, можна припустити, що незабаром після призначення на парафію в Явірнику Руському М.-А.Вербицький зайняв також посаду декана Бірчанського деканату.

У метриці третього сина Вербицьких Йосифа-Володислава подаються нові відомості про походження матері композитора. Тут зазначено, що Пелагія, дочка Івана Пацановського, перемиського міщанина (Pelagia, filiaIoannis Pacanowski, civis Przemisliensis). Отже, мати Михайла Вербицького походила не з Явірника Руського, як припустив З.Будзинський у згаданій публі кації, а з Перемишля. Мабуть тому хресним батьком первістка Вербицькbх був "Антоній, міщанин перемиський", можливо родич Пелагії.

Новоявлені матеріали свідчать, що Вербицькі підтримували дружні добросусідські стосунки з широким колом місцевої шляхти та з священиками навколишніх сіл, користувалися серед них повагою й авторитетом. Особливо близькі стосунки єднали їх з родиною о.Івана Максимовича з с.Липи.

Село Явірник Руський (рік заснування 1469) розташоване на пограниччі Лемківщини і Надсяння у тодішньому Добромильському повіті за 58 км на північний захід від Добромиля, у долині потоку Явірник басейну Сяну. 1833 року, приблизно в часи проживання тут Вербицьких, у Явірнику Руському було 440 мешканців — греко-католиків.

Після смерті М.-А.Вербицького парафія перестала існувати як самостійна одиниця і як дочірна церква відійшла до парафії в с.Липа; у 80-х рр. XIX ст. Явірник Руський знову виступає як окрема парафія, до якої належали с.Жогатин та присілки Борівниця і Працівка, На той час у Явірнику Руському проживали 761 греко-католиків. Напередодні Другої світової війни у Явірнику Руському було 1230 греко-католиків, 154 євреї. 
1945 р. українське населення цих сіл було депортоване на Схід.

У Явірнику Руському збереглася дерев'яна церква св.влм. Димитрія, побудована 1882 р., яка тепер використовується як костьол. Зберігся іконостас кінця XIX ст., виконаний в класицистичному стилі, внутрішній розпис, мурована дзвіниця.

Зупинка 2

Львів



З 1833 року, упродовж 13 років, він жив у Львові, де закінчив гімназію і вступив до Львівської духовної семінарії. Особисте життя Михайло Вербицького було надзвичайно важким. У 1838 році одружився, отож, відповідно змушений був припинити навчання у духовній семінарії, заробляв на життя музикою. У 1839 році овдовів, залишившись наодинці з немовлям - сином Іваном. Коли у Львові, при товаристві  «Руська  бесіда», у 1864 році був створений театр,   Михайло Вербицький  почав тісно співпрацювати з ним, пишучи музику до вистав. Як стверджують музикознавці, цей період став вершиною у його творчому житті. У творчій спадщині композитора отця Михайла Вербицького є церковна музика (в першу чергу - Літургія для мішаного та чоловічого хорів), світські хори, солоспіви, вокальні ансамблі, обробки народних  пісень, оркестрові музичні твори, музично-сценічні твори для театральних вистав. Іван Франко називав Михайла Вербицького «найзначнішим талантом» серед галицьких композиторів. Михайло Вербицький був не тільки основоположником професійної музичної культури в Галичині, але й водночас, як писав Станіслав Людкевич, став  «символом нашого національного відродження». Вірш «Ще не вмерла Україна» був надрукований 1863 року у четвертому числі львівського літературно-політичного часопису «Мета» серед інших поезій Тараса Шевченка («Лічу в неволі», «Мені однаково», «Весело сонечко ховалось», «Заповіт»). Тому  в   Галичині  довго вважали цей вірш його твором.  Насправді ж, автором вірша «Ще не вмерла Україна» був український етнограф, громадський діяч, поет Павло Чубинський, який написав його у Києві восени 1862 року. Львівське суспільно-культурне товариство «Надсяння» виступило з ініціативою спорудити за доброчинні пожертви у Львові пам'ятник нашому славному краянину отцю Михайлові Вербицькому. Нашу ідею підтримали як  представники громадськості Львова, так і влада. Виконавчий комітет Львівської міської ради 25 січня 2013 року, після попереднього розгляду питання про місце встановлення пам'ятника на засіданнях профільних депутатських комісій та після проведених громадських слухань, ухвалив рішення про встановлення пам'ятника отцю Михайлові Вербицькому у сквері на розі вулиць  Михайла Вербицького та Генерала Чупринки. На товариство «Надсяння» цим рішенням  покладено функції замовника на проектування, виготовлення та встановлення пам'ятника. Журі проведеного Всеукраїнського відкритого конкурсу на кращу концептуальну ідею пам'ятника отцю Михайлові Вербицькому у Львові, на який було подано 21 проект, визнало переможцем проект відомих львівських скульпторів Андрія і Володимира Сухорських. Нагадаємо, що брати Сухорські є також авторами львівських пам'ятників Тарасові Шевченку, Юрієві Змієборцю, пам'ятника Соломії Крушельницькій у  Тернополі. Наші предки за свої гроші, зароблені важкою працею, будували Народні Доми, читальні «Просвіти», церкви. Ми вирішили продовжити  цю славну  традицію.  Нам випало  жити  у  дуже важкому  як в економічному,  так  і в політичному  сенсі відтинку нашої  історії. Очевидно, що  збройна агресія путінської Росії природно визначила нашим першочерговим завданням зміцнення обороноздатності України. Однак і в цих вкрай несприятливих умовах збір доброчинних пожертв на спорудження пам'ятника у Львові  отцю Михайлові Вербицькому триває. Будучи офіційним замовником, Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння» відкрило гривневий рахунок для пожертв на спорудження  пам'ятника автору  мелодії  Українського  національного  і  державного  гімну,   композитору отцю Михайлові  Вербицькому.   «4 березня 2014 року вся українська громадськість, у тому числі й за кордоном, буде святкувати 200-ліття від дня народження автора нашого Михайла Вербицького. Оскільки це постать загальноукраїнського масштабу, тому ми оголошуємо Всеукраїнський відкритий конкурс для відтворення концептуальної ідеї для спорудження пам’ятника. Відтак, 21 липня 2011 року відбулись громадські слухання і було одноголосно обрано місце – сквер на розі вулиць Вербицького і Чупринки. Ми ініціюватимемо, щоб спорудження пам’ятника відбулось в ансамблі з існуючим архітектурним довкіллям, ландшафтом, щоб було органічно вписано архітектурну пластику і вже сформоване архітектурне середовище», - розповів Юрій Горалевич, в.о.начальника відділу художньо-архітектурного оформлення міста

Для відзначення кращих проектів встановлено премії: 10 тис. грн, 5 тис. грн та 3 тис. грн. Переможець  конкурсу отримає право на подальше розроблення  проектно- кошторисної документації на проектування пам’ятника та на його виконання у матеріалі.

На конкурс необхідно подавати ескізний проект, який включає схему генерального плану з розмiщенням пам’ятника, плани і фасади пам’ятника, світлини з моделі скульптури, а також пояснювальну записку із зазначенням орiєнтовної кошторисної вартості пам’ятника.

Зауважимо, проектом також необхiдно передбачити комплексне освітлення скверу із вечiрнім пiдсвiчуванням монументу. Пам’ятник  має бути виконаний із довговiчних тривких матеріалів: бронза, гранiт, інший природний камінь  тощо.

Конкурснi проекти в обсязi, зазначеному умовами конкурсу, мають бути поданi до 18:00 31 травня 2013 року за адресою: м.Львів, пл.Ринок,17, оф. 3-й поверх, 79008.

Нагадаємо, виконком ЛМР 25 січня 2013 року погодив встановлення пам’ятника у сквері на розі вул. М. Вербицького – вул. Генерала Т.Чупринки навпроти середньої загальноосвітньої школи №3.

Довідка

З програмою та умовами конкурсу учасники можуть ознайомитись на офіційній веб-сторінці Львівської міської ради та на веб-сторінці Львівського регіонального суспільно- культурного товариства «Надсяння».



Охочим взяти участь у  конкурсі видається топографо-ґеодезична основа М 1:500 ділянки, історична довідка про отця Михайла Вербицького, його твори та бібліографія. Матеріали можна отримати в управлінні архітектури ЛМР: пл. Ринок,1, кiм.447, 448, в.о. начальника відділу художньо-архітектурного оформлення міста Юрій Горалевич, т. (032)297-59-83, 297-59-74. За отримання конкурсної документації реєстраційний внесок учасники конкурсу не сплачують.

Зупинка 3 Стрілки Самбірський район




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі iconЩе не вмерла Україна
Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі за 24 км від Сянока в родині священника
Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі iconБіографія: Михайло Стельмах
...
Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі iconКравченко станіслав іванович заступник Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ
Народився 5 березня 1967 року в селі Одинці Козелецького району Чернігівської області
Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі iconДо 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати

Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі iconУрок: " Життєва та творча сторінка Тараса Григоровича Шевченка "
Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці Київської губернії (нині Черкаська область)...
Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі icon"Вивчення творчості Миколи Гоголя в школі"
Народився Микола Васильович Гоголь 20 березня 1809 року в селі Великі Сорочинці (тепер Миргородського району) на Полтавщині. Дитинство...
Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі iconВеликий шанувальник Шевченко, композитор-свяченик Михайло Вербицький, дав обітницю покласти на музику всі його доступні вірші. Виконуючи ту обітницю він І поклав на музику вірші Тараса, опубліковані в
«Ще не вмерла Україна». А йому ж в тій пісні наледжить тільки приспів та правка. Насправджі ж це колективний твір, написаний по замовленню...
Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі iconМихайло Вербицький

Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі iconУ 2011 році виповнюється 50-річчя від дня польоту в космос Юрія Олексійовича Гагаріна
Народився 9 березня 1934 року у селі Клушино Гжатського району Смоленської області, недалеко від міста Гжатськ, яке нині перейменоване...
Михайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі icon25 березня – 65 років від дня народження письменника, журналіста, лауреата літературно-мистецької премії
Народився в селі Ломачинці Сокирянського ра­йону Чернівецької області в селян­ській родині. Закінчив середню школу у рідному селі....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка