«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже»



Скачати 278,2 Kb.
Дата конвертації08.05.2017
Розмір278,2 Kb.


ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БІБЛІОТЕЧНА СИСТЕМА ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА імені ІВАНА ФРАНКА

Серія «Галерея митців Подолу»
Вип. 2. Іван Сошенко
« МІЙ ІСКРЕННИЙ ДРУЖЕ…»
( до 200-річчя від дня народження)
Біобібліографічний нарис

Київ, 2008

Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» присвячений 200-річному ювілею знакової постаті української культури Івана Максимовича Сошенка, талановитого художника , побратима та доброго ангела Т. Шевченка, педагога, який 20 років вчителював у Київській другій чоловічій гімназії.


Видання адресується дослідникам та шанувальникам творчості митця і педагога.

Бібліограф – укладач : Г. А. Брагарник

Редакція і комп’ютерна верстка: А. М. Ошкало

Будинок художника в Богуславі

« Всяке життя, добре прожите,

є довге життя»



Леонардо да Вінчі
Від укладача
Художник і педагог Іван Максимович Сошенко заслужив доброї пам’яті. «Мій іскренний друже…» - таким був він для Тараса Шевченка, таким залишається й для нас, вдячних нащадків.

Бібліографічне видання вміщує матеріали, які не лише розкривають постать

І. М. Сошенка як людини, що відкрила світові талант Т. Г. Шевченка, а й, визначаючи вартісне місце цієї особистості в історії української культури, знайомлять з мистецькою спадщиною талановитого художника, його педагогічно-просвітницькою діяльністю, життєвим шляхом, зокрема з київським періодом життя і творчості митця і учителя. Іван Максимович любив Поділ, відвідував Контрактову площу, подільські околиці, охоче рибалив на Дніпрі.

Відкривається видання нарисом наукових працівників відділу Національного музею Т. Шевченка «Хата на Пріорці» Н. Наумової та Ю. Єрмоленко «Учитель малювання».

Бібліографічна частина, яка репрезентує книги, публікації у збірниках, довідкових та періодичних виданнях, репродукції художніх полотен І. Сошенка 1964 – 2007 років видання, складається з 5 розділів:


  • «Той самий Соха…» ( матеріали до біографії)

  • Світлий Тарасів ангел

  • З автографом художника

  • «Тут Рось тобі камінчиків намила, з них добрі люди пам’ятник складуть»

(І. Сошенко в літературі та образотворчому мистецтві).

  • Данина вдячності та шани

У тематичних розділах спочатку представлені окремі видання, потім публікації зі збірників, далі – з періодичних видань. У межах розділу матеріал розташований за алфавітом авторів та назв.

Довідковий апарат включає покажчик імен та зміст.
Бібліографічний опис документів та скорочення слів у бібліографічному описі здійснено відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» та ДСТУ 3582-97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: Загальні вимоги та правила».


УЧИТЕЛЬ МАЛЮВАННЯ

«Симпатична особистість Івана Максимовича

притягувала до нього кожного, хто мав

нагоду пізнати його ближче, а пізнавши

не можна було не полюбити його»
(Михайло Чалий)
Черкащина – Шевченків край. Славетне місто Корсунь… Центральний автовокзал, затишний парк на місці колишнього цвинтаря. Каштановою алеєю прямуємо до єдиної могили, що залишилася тут… Кладемо скромний букет і дві цукерки на гранітну плиту з написом «Іван Максимович Сошенко. 1807 – 1876.» Тут пішов з життя цей український художник, педагог, друг Тараса Шевченка.

Коли згадуємо ім’я Івана Максимовича Сошенка, в пам’яті одразу ж спливають рядки автобіографічної повісті Тараса Шевченка «Художник», в яких оповідається про романтичну зустріч у Літньому саду двох земляків з України – 22-річного кріпака поміщика Енгельгарда та молодого студента Петербурзької Академії мистецтв родом з Богуслава.

Про життя Івана Максимовича написав книжку педагог-літератор Михайло Корнійович Чалий, близький друг і колега Сошенка по 2-й Київській чоловічій гімназії. Ця біографія була написана відразу після смерті художника 1876 року й надрукована 1877 року у Києві в типографії В. Давиденка по вул. Михайлівській. Через п’ять років світ побачить ще одна книжка Михайла Чалого «Жизнь и произведения Тараса Шевченка . Свод материалов для его биографии . С портретом». М. К. Чалий стане одним з перших біографів Шевченка, знайомство з яким сталося саме через Сошенка.

Ніхто з оточення Т. Г. Шевченка не ввійшов так глибоко в нашу свідомість, як його друг та «незабутній благодійник» Іван Максимович Сошенко.

Народився Іван Максимович Сошенко 15 червня 1807 року в містечку Богуславі над мальовничою скелястою річкою Россю, що протікала за 40 км від шевченкового села Кирилівка. Хлопчиком Тарас бував у Богуславі, виконував доручення священника

Г. Кошиця, у якого наймитував.

У Богуславі минули дитячі роки Івана. Так само, як і малий Тарас Шевченко слухав оповіді діда Івана про минуле України, про те, що «діялось колись», Сошенко чув від своїх дідуся й бабусі. Коли йому виповнилося 8 років, бабуся почала його навчати грамоти, а потім хлопця віддали ( як і Шевченка) «до дяка в науку». Іван старанно виводив білилами на чорній дошці «польсько-латинські письмена», виявив хист до письма та малювання, мав чудову пам'ять, читав Псалтир, був сумлінним й працелюбним. А ще «перший вчитель» (дяк Яків Піроженко) у «вільний» від навчання час доручав хлопцеві красти гусей у сусідів.

«Дяківська наука до того врізалася в пам’ять Івана Максимовича, - розповідає Чалий, - що він у 60 років міг проговорити напам’ять спочатку до кінця любий псалом царя Давида».

Дід І. М. Сошенка – Кіндрат Соха був кожум’якою, мав власний будинок у Богуславі на Лобунській горі та землю під селом Туники, в урочищі Кругляк. Він передав у спадок своєму синові Максиму садибу на Лобунській горі та майно, зобов’язавши сплатити всі борги. Максим Кіндратович виконав батькову волю та, не бажаючи перейти в кріпацьку підлеглість до графині О. В. Браницької (рідної сестри першого Шевченкового поміщика В. В. Енгельгарда), відцурався від своєї землі та всього майна і виїхав з родиною в Звенигородку.

На 13-му році життя Івана відвезли до Вільшани, де він протягом майже 9-ти років навчався у відомого у тих краях художника - іконописця Степана Степановича Превлоцького. Бабуся Івана Максимовича на правах родички Превлоцького впросила прийняти хлопця на безкоштовне утримання. Сошенкова «наука» була дуже схожа на Шевченкову: «Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом…» Зрозуміло, Івану довелося не лише вчитися малюванню, а й відробляти свій хліб: пасти телят, палити груби, прибирати.

1828 року, коли Шевченка беруть козачком до панського двору у Вільшані, Сошенко залишає Превлоцького й починає працювати самостійно. Досить вдало виконане замовлення в Мліївську церкву склало йому репутацію вправного іконописця, а зароблені гроші він віддав старому батькові для придбання землі у Звенигородці.

Більш як півтора року прожив Сошенко в с. Матусові у рідного брата свого вчителя – Олександра Степановича Превлоцького. Потім Іван Максимович переїжджає до Лебедина, де працює над розписом іконостасу для головного престолу у Лебединському чоловічому монастирі (його було скасовано 1846 року). Гарно й затишно жилося тоді Івану Сошенку.

Коли Івану Максимовичу виповнилося 24 роки, він вже мріяв про власну родину та своє господарство. Проте зустріч із людиною з іншого світу зробила, за словами Михайла Чалого, «рішучий перелом у його житті, відкинула з його душі мрію про родинне вогнище, про затишний будиночок, про простору майстерню з великим вікном на північ…» Чиновник з Петербурга Рибачков побачив здібності Сошенка й розповів йому про Академію мистецтв, про скарбниці Ермітажу, про знаменитих художників та скульпторів. «Подорож до Петербурга, - пише Чалий, - була здійснена Іваном Максимовичем у пам’ятний для Росії 1831 рік - час приборкання польського повстання та першої холери». Наприкінці листопада Сошенко приїхав до Києва, де оселився у зятя

С. С. Превлоцького І. І. Житницького на Козиному болоті ( саме у нього на квартирі 1846 року жив Тарас Шевченко). Приїхав Сошенко до Петербурга, за словами Чалого, «без копійки». Молодий художник почав шукати собі роботу , щоб мати можливість оплатити проживання.

Не відразу відчинилися перед Сошенком двері Академії мистецтв. Поволі, користуючись рекомендаційними листами, Іван Максимович був представлений конферанс-секретарю Академії мистецтв В. І. Григоровичу, покровителю земляків-українців, завдячуючи якому згодом став студентом давно омріяної школи мистецтв.

Цей петербурзький період з історією знайомства двох земляків та викупу Шевченка зі слів самого Сошенка записав М. К. Чалий як у біографічному нарисі про Івана Максимовича, так і в книжці «Жизнь и произведения Тараса Шевченка» (Київ, 1882 рік).

Іван Максимович був дуже щирою й доброю людиною. Художник Аполон Мокрицький писав у своєму «Щоденнику»: « 1835 год 7 ноября…После обеда был в классе, из класса зазвал к себе доброго человека Сошенко. Малый, кажется, добрый, и с дарованием и с прекрасными чувствами, еще не тронутыми скоблем света, я приглашаю его жить с собою, он пришелся мне по душе с первого раза, когда я увидел его в Эрмитаже, он понравился мне». А уже 1838 року він згадує Івана Максимовича з другом, так їх двох називає «парубками Сошенком і Шевченком».

30 вересня 1838 року рада Академії мистецтв надала Івану Максимовичу звання некласного художника «за портрети з натури, писані олійними фарбами», а 22 листопада Сошенко одержує атестат про її закінчення. Студентські голодні роки, північний клімат, фізична напруга щоденної роботи підірвала й без того його слабке здоров’я, та й лікарі радили Івану Максимовичу залишити Петербург.

Незадовго до від’їзду Сошенка на його квартиру у будинок купця Миколи Мосягина переселився Шевченко. З осені 1838 року до лютого 1839 Сошенко й Шевченко мешкають разом. Але спільне життя їхнє не склалося. Різниця у віці, характері, звичках вносила розлад у стосунки, а молода симпатична жінка стала приводом для непорозуміння між друзями, про що пізніше оповідатиме Шевченко у повісті «Художник». Тарас Григорович переїхав на іншу квартиру, а Іван Максимович ще до літа чекав призначення на службу в Ніжинське повітове училище. Перед від’їздом Тарас зайшов попрощатися з ним.

Ніжин зустрів Сошенка дощами й грязюкою, яка поступалася Петербурзькому осінньому клімату. Почалася нелегка педагогічна нива молодого вчителя краснопису та малювання з мізерною платнею. У Ніжині Іван Максимович прослужив п’ять з половиною років, тут він ще раз зустрівся з Шевченком під час мандрівок поета Україною. Ці роки Сошенко прожив у скруті. Час від часу підробляв, виконував випадкові замовлення, а у вільні хвилини малював краєвиди, жанрові сцени, портрети з натури.

У грудні 1845 року Івана Максимовича з Ніжина перевели до Немирівської гімназії. З 1846 по 1856 рік Сошенко жив у Немирові. Крім офіційної служби він давав приватні уроки. У 1847 році художник одружився з донькою вчителя музики Марцеліною Віргінською, з якою познайомився, коли давав їй уроки малювання. У Національному художньому музеї зберігається «Портрет невідомої» роботи Івана Сошенка. Цілком можливо, що це портрет його дружини, в яку він був щиро закоханий й прожив з нею до її смерті.

Саме на цей час припадає його знайомство з Михайлом Корнійовичем Чалим, колегою по гімназії. Вони стали друзями, а коли Чалого призначили інспектором 2-ої Київської чоловічої гімназії, то Михайло Корнійович запропонував Сошенкові переїхати до Києва.

16 липня 1856 року Івана Максимовича Сошенка призначили вчителем малювання 2-ої Київської чоловічої гімназії. На цій посаді він працюватиме до кінця свого життя. Через рік до Києва переїхала його жінка з племінницями, «надіючись поправити своє здоров’я в університетському місті». Через 6 років тяжко хвора жінка повертається до Немирова. Іван Максимович не може залишити роботу, скромний учитель малювання та каліграфії постійно висилає їй гроші, а Марцеліна Тимофіївна в кожному листі скаржиться на свою хворобу. Останній лист з Немирова Сошенко отримав за два тижні до смерті своєї дружини: « Что-то и ты, голубчик мой, не хвалишься добрым здоровьем, и к тебе беда цепляется! Больше не могу писать… нельзя долго сидеть … Не забывай меня, крепись!» «Втративши жінку та віддавши племінниць заміж, - пише Чалий, - художник наш залишився один, як палець».

Київський період в біографії І. М. Сошенка цікавий тим, що влітку 1859 року він зустрівся у «золотоглавому, садами повитому» місті з Тарасом Шевченком. Це була їх остання зустріч перед від’їздом поета до Петербурга.

Шевченко квартирував у ті спекотні серпневі дні на київській околиці Пріорці. Він охоче бував у свого старого друга Сохи, що мешкав тоді в парафіяльному будинку Стрітенської церкви на Сінній ( нині Львівській) площі. Священиком цієї церкви був на той час тесть Михайла Чалого отець Василь (Панов), через протекцію якого Іван Максимович працював над розписами храму. Саме на квартирі Сошенка відбулося знайомство Шевченка зі своїм майбутнім біографом М. К. Чалим , про яку останній згадував так: «Перша моя зустріч з ним відбулася у нашого спільного приятеля Івана Максимовича Сошенка. Це було в Успенський піст, друзів я застав за сніданком, який у зв’язку з постом був доволі скудним… У руках обох приятелів було по половині солоного платаного судака, яким вони ласовали без допомоги ножа».

Ані той скромний будинок і садиба з мальовничим краєвидом Подолу, в якому велися дружні розмови, згадувалась петербурзька юність, обговорювалася ідея освіти народу – відкриття недільних шкіл, ані унікальна церква, куди кияни ходили, щоб поклонитись чудотворній коні «Всіх скорбящих радість», не дійшли до наших часів. Зберігся, на щастя, будинок Києво-подільського повітового училища по вулиці Костянтинівській, 9, де через місяць після від’їзду Шевченка з Києва восени 1859 року було відкрито першу в Російській імперії недільну школу. Серед діячів на ниві народної освіти поряд з іменами Миколи Пирогова, Тараса Шевченка, Михайла та Надії Чалих, не останнє місце займає діяльність Івана Максимовича Сошенка - педагога з великим досвідом , психолога, патріота, високоморальної людини. Такими були не всі тогочасні педагоги, тому коли звістка про приїзд Шевченка рознеслася по місту, студенти шукали, де міг бувати Кобзар. А на Подолі він бував часто і переважно у товаристві Сошенка та Чалого, цієї «київської трійці» останнього Кобзаревого літа на «милій серцю Україні». Вони заходили до повітового училища, де працював давній Шевченків друг, художник

О. Ф. Сенчило-Стефановський, гуляли вечірнім містом, мандрували мальовничими околицями, ходили відпочивати на Оболонь, варили юшку на березі Дніпра – Іван Максимович був затятим рибалкою – згадували свою молодість, роки навчання в академії, спільних друзів, обговорювали плани на майбутнє. І в той останній прощальний вечір, який влаштували Шевченкові на квартирі педагога І. Д. Юскевича -Красковського, під час смачної вечері, чарівних пісень у виконанні господині, задушевних розмов Сошенко ще не знав, що бачить Тараса востаннє…

А пізніше, вже з Петербурга поет писав листи своїм київським приятелям, надсилав примірники «Кобзаря» і «Букваря Южноруского» для потреб недільних шкіл, передавав вітання всім друзям і знайомим і завжди з нетерпінням чекав листів від «ледачого Сохи», який дуже не любив їх писати. Разом із листами Шевченко посилав Івану Максимовичу свої офорти, а його племінниці «чорнявій Ганнусі» - ноти з українськими піснями. Ці листи, що дійшли до нас, передають зворушливу атмосферу стосунків, приязного ставлення, піклування й справжнього взаєморозуміння щирих друзів-однодумців. За три місяці до смерті Шевченка Іван Максимович писав йому, що не може похвалитися нічим добрим, крім «службових справ» заради «хліба насущного», дякував Тарасу Григоровичу, що той прийняв його учня Володимира Орловського й допоміг влаштувати до Академії мистецтв, передавав вітання петербурзьким знайомим. Цікаво, що в його листі є дописка, зроблена рукою жінки Івана Максимовича. Марцеліна Тимофіївна засвідчує Шевченкові своє добре ставлення й шкодує, що їй не довелося познайомитися з ним особисто.

Іван Максимович Сошенко пережив Тараса Шевченка на 15 років. Зустрічав у травні 1861 року його домовину в Києві. Був присутній на прощальній панахиді у церкві Різдва Христового на Подолі. Разом з Михайлом Чалим супроводжував свого друга в останню путь пароплавом до Чернечої гори у Каневі.

Двадцять останніх років свого життя Іван Максимович прожив у Києві. Скромний вчитель малювання, сивий та худенький з добрим поглядом ясних очей – таким запам’ятали друзі Сошенка в останні роки його життя. «Людина безмежної доброти» - так характеризує друга М. Чалий, який згадував: «Мандруючи вечорами київськими вулицями, він не міг залишатися байдужим до жалібного скиглення щенят або кицьок, без того, щоб не забрати їх до себе на квартиру…, він не міг дивитися на голодного худорлявого собаку, без того, щоб не нагодувати його… Товариство охорони тварин не могло б знайти більш діяльного агента в усій Росії…» Його любили друзі й сусіди, обожнювали діти та учні, шанували й радилися колеги, з ним рахувалося начальство, він користувався великим авторитетом. Усі ці роки він віддано займався педагогічною діяльністю. «Занятия его с детьми во 2-ой киевской гимназии, - пише М. Чалий, - были также плодотворны, как и в немировской , даже при тех неблагоприятных условиях, в какие поставлено рисовальное искусство уставом 1871 года в классических гимназиях… Симпатичная личность Ивана Максимовича, его горячая любовь к искусству, простодушное обхождение… привлекали детей к «дедушке». Уроки краснопису, креслення та малювання (які за уставом 1871 року ставили лише останніми) були улюбленими для гімназистів. Учні до того захоплювались ними, що стомлені та голодні сиділи до вечора в гімназії разом з Іваном Максимовичем, а у вихідні дні завжди приходили на квартиру до свого улюбленого вчителя за порадами. «Всегда чистенько одетый, любимый и уважаемый людьми» - таким запам’ятали Івана Максимовича кияни. А Тарас Шевченко у своїй повісті «Музикант» подає такий портрет Івана Максимовича: «А за толпою школьников, в некотором отдалении, появилась на улице и тощенькая сгорбленная фигура с зонтиком вместо палки в руке». Власних дітей в Сошенка не було, але він завжди щиро радів успіхам своїх учнів. « Признательность учеников к своему старому наставнику, - пише М. Чалий, - так много содействовавшему их дальнейшим успехам в живописи, радовали старика и посеяли в нем убеждение, что он добросовестно и честно исполнил свой долг в отношении своих питомцев». Учні листувалися з Іваном Максимовичем і часто з Петербурга він отримував теплі звістки: «Не забуду я вас никогда, дорогой мой наставник; я дал себе слово, первый удавшийся пейзаж… прислать Вам в подарок, чтобы он Вам напоминал, что Ваше доброе слово упало не на бесплодную почву…» Учні повідомляли його про мистецьке життя Петербурга, яким цікавився Іван Максимович. Він регулярно бував на всіх київських художніх виставках, в оточенні своїх гімназистів та студентів відвідував по кілька разів кожну. « Я певен, - згадує учень

І. М. Сошенка В. Хижняков, - що коли ми винесли з гімназії щось порядне у вихованні, то цим ми зобов’язані Івану Максимовичу та не багатьом іншим, що виховали в нас добрі почуття своїм м’яким, співчутливим людським ставленням до нас». Іван Максимович мав особливу педагогічну здатність збуджувати в своїх вихованцях любов до предмету. «С другой стороны, - пише М. Чалий, - Иван Максимович имел счастливый дар угадывать в своих учениках несомненное призвание к живописи и некоторые из них, благодаря своему учителю.., достигли в последствии громкой известности: портретист Страшинский, скульптор Гуйский, пейзажист Орловский, жанрист Репин и другие не перестанут с благодарностью вспоминать о первоначальных уроках И. М. Сошенко».

Якщо роботи учнів Івана Максимовича можна побачити в музеях С.-Петербурга, Москви, Києва, то творів самого Сошенка збереглося зовсім мало: «Продаж сіна на Дніпрі», «Хлопчики-рибалки», «Портрет бабусі Чалого», «Портрет дружини», «Пейзаж», жанрові сценки, начерки академічного періоду. У своїй книжці Михайло Чалий згадує та аналізує творчість Сошенка – іконописця. На жаль, роботи його зникли разом з храмами, які він розписував. Ті картини художника, що залишилися, переконують нас в тому, що Іван Максимович дуже серйозно ставився до свого покликання, з глибоким внутрішнім чуттям брався за роботу.

На 70-му році життя Сошенко вирішив поїхати відвідати рідні місця. На початку липня 1876 року під час канікул Іван Максимович отримав свою останню відпустку. Пароплавом з Києва від доїхав до Черкас, звідки вирушив до Богуслава, дорогою сильно занедужав та ледве добрався до Корсуня. Родич Тараса Шевченка Варфоломій Григорович Шевченко та його молодша донька, студенти й гімназисти, колишні учні доглядали Сошенка до останніх днів його життя, а місцеві лікарі лікували старого вчителя безкоштовно.

Помер Іван Максимович Сошенко 18 липня ( за ст. ст. ) 1876 року у Корсуні, де два дні по тому його було поховано на місцевому кладовищі.

Нині ім’я Івана Максимовича Сошенка майже забуте. Лише в маленькій Стрітенській капличці ( на місті зруйнованої 1934 року церкви) його поминають в літні дні його народження і смерті. Невеличка громада на чолі з отцем Сергієм (Ткачуком) – настоятелем каплички, мріє не лише про відбудову храму, а й про створення при ньому музею художника, київського педагога, знакової постаті у долі Великого Кобзаря.

За вікном ХХІ століття, вулицями Києва, «міста, якого немає», ходять інші люди, з іншими обличчями, в іншому одязі… Ми сідаємо у тролейбус № 18, на табличці якого написано «Майдан Незалежності – вулиця Сошенка – площа Шевченка», і їдемо тим шляхом, що ним понад півтора століття тому йшов пішки Тарас Шевченко зі своїм «незабутнім благодійником» і другом-земляком Іваном Сошенком : площа Козине болото ( хто думав тоді про головний Майдан міста!), де друзі заходили у фотоательє Івана Гудовського, Андріївський узвіз, Контрактова площа, повітове училище, а далі Куренівка та Пріорка - мальовничі київські околиці з квітучими садами, пишними дачами… Сучасна площа Шевченка була частиною знаменитої дачі Кинь-Грусть – облишимо сумувати за минулим, намагаймося його не забути…

Народний художник, іконописець, педагог, щира та добра людина – певно до цих усіх чеснот доля призначила Івану Максимовичу особливу місію – доля привела Сошенка у далекому чужому Петербурзі до хлопця – земляка, сироти – кріпака, щоб допомогти йому зробити перший крок до свободи, яка відкрила Шевченкові шлях у вічність.

Талановитий художник і прогресивний педагог він був насамперед Людиною з великої літери, а в славі своїй залишився таким самим тихим та скромним як і в житті.


Надія Наумова,

науковий керівник відділу Національного

музею Тараса Шевченка «Хата на Пріорці»
Юлія Єрмоленко,

провідний науковий працівник відділу

Національного музею Тараса Шевченко

«Хата на Пріорці»



Той самий Соха…

( матеріали до біографії)
1. Іван Максимович Сошенко / Ідея Н. Наумової; упоряд. Ю. Єрмоленко. – К.: Вид. дім «Пріорка і К», 2007. – 43 с.: іл. – В надзаг.: До 200-ліття від дня народж.

І. М. Сошенка; До 100-ліття від дня смерті М. К. Чалого.


2. Чалий, М. Иванъ Максимовичъ Сошенко: (біогр. очерк) /М.Чалий. - [репринт. відтворення вид. 1876 р.] / М. Чалий. – К.: [ Вид. дім «Пріора і К» ]: Типографія

В. Давиденка,  2007. – 121 [1] с.


* * *
3. Велика Житомирська вулиця, 19 – 20 ст.: [ 1859 р. у будинку № 36 (не зберігся), де мешкав І. Сошенко зустрічалися Т. Шевченко та М. Чалий ] // Звід пам’яток історії та культури України: енцикл. вид.: у 28 т. – Київ. – Кн. 1, ч. 1. А – Л. – К., 1999. – С. 217.
4. Кучинський, М. Тут Рось тобі камінчиків намила: [ до 195 – річчя від дня народж. укр. худож. І. Сошенка ] / М. Кучинський // Іст. календар: 2002: наук.- попул. альм. – К., 2002. – Вип. 8. – С. 277 – 279.
5. Матійко, Г. П. Земляк і друг Великого Кобзаря: [ І. М. Сошенко – худож. і педагог ]

/ Г. П. Матійко // На полюсах Шевченкової біографії. /Г. П. Матійко. – К., 1973. – С. 3 – 25. – Бібліогр. в прим.: С. 4 – 25.


6. Сошенко Иван Максимович ( 2 УІ 1807, м. Богуслав – 18 УІІ 1976, м. Корсунь)

// Украинская Советская Энциклопедия: в 12 т. / Глав. редкол.: Бажан Н. П. ( глав. ред.) и др. – К., 1984. - Т. 10. – С. 285.


7. Сошенко Іван ( 1807 – 1876) // Енциклопедія українознавства: у 10 т.: слов. частина

/ Наук. т-во ім. Шевченка; голов. ред. В. Кубійович. – Перевид. в Україні. – Львів, 2000. – Т. 8. – С. 297.


8. Сошенко Іван Максимович ( 2 УІ 1807, м. Богуслав – 18 УІІ 1976, м. Корсунь)

// Мистецтво України: біогр. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 555.


9. Сошенко Іван Максимович ( 2 УІ 1807, м. Богуслав – 18 УІІ 1976, м. Корсунь)

// Митці України: енцикл. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1992. – С. 547.


10. Сошенко Іван Максимович (2 УІ 1807,м. Богуслав – 18 УІІ 1976, м. Корсунь) //Словник художників України. – К., 1973. – С. 217.
11. Сошенко Іван Максимович ( 2 УІ 1807, м. Богуслав – 18 УІІ 1976, м. Корсунь)

// Українська Радянська Енциклопедія: у 12 т. / Голов. редкол.: Бажан М. П. (голов.

ред. ) та ін. – К., 1983. – Т. 10. – С. 349.

12. Сошенко Іван Максимович ( 2 УІ 1807, м. Богуслав – 18 УІІ 1976, м. Корсунь)

// Український Радянський Енциклопедичний Словник: в 3 т. /редкол.: Бабичев Ф.С. (голов. ред.) та ін – 2-е вид. –К., 1987. – С. 267.

* * *


13. Андрущенко, Т. Подвижництво художника Івана Сошенка / Т. Андрущенко //Образотв. мистец. – 2002. - № 4. – С. 36 – 39.
14. Єрмоленко, Ю. Іван Максимович Сошенко (1807 – 1876): [ укр. художник, педагог, друг Тараса Шевченка ] / Ю. Єрмоленко // Чумац. шлях. – 2007. - № 4. – С. 14 – 16. – В надзаг.: До 200-річчя від дня народження.
15. Костянтинова, К. «Не було б Сошенка – не було б Шевченка»: виповнилося двісті років від дня народж. людини, яка перевернула долю Кобзаря /Катерина Костянтинова //Дзеркало тижня. – 2007. – 15 груд. (№ 48). – С. 17. – (Персонажі).
16. Крон, Т. Художник від сохи: Іван Сошенко і Тарас Шевченко / Т. Крон // Дем. Україна. – 2007. – 21 черв. – С. 8.
17. Матійко, М. Художник з Лубунки: [ укр. худож. І. М. Сошенко] / М. Матійко // Київ. правда. – 1989. - 22 груд.
18. Мельник, О. Многотрудне життя Сошенка: Іван Сошенко (1807 – 1876), маляр і педагог, родом з Богуслава, один з найближчих друзів Т. Шевченка / О. Мельник // Укр. газ. плюс. – 2007. – 7 – 13 черв. (№ 21). – С. 11. – (Люди і вчинки).
19. «Мій іскренний друже…»: до 130-річчя від дня смерті Івана Сошенка //Персонал Плюс. – 2006. – 10 – 16 серп. ( № 32). - http: // WWW/ personal – plus. net / 183/1053. html .
20. Музиченко, С. «Тобі, мій іскренний друже…» : [ про худ. І. М. Сошенка] /Степан Музиченко // Вітчизна. – 1987. - № 7. – С. 196 – 197.
21. Околітенко, Н. « Мій іскренний друже »: [ укр. худож. і педагог І. Сошенко] /Наталя Околітенко //Дніпро. – 1989. - № 3. – С. 32 – 41.: іл.
22. Онищенко, Н. Ніжинські друзі Тараса Шевченка: [ про І. Сошенка, Є. Гребінку, які у свій час допомогли Т. Шевченкові у викупі з кріпацтва] / Надія Онищенко //Уряд. кур’єр. – 2004. – 28 лют. (№ 39). – с. 8. – (Сторінки історії).
23. Панченко, В. «Добрий ангел»: життєвий шлях друга Т. Шевченка / Володимир Панченко //День. – 2006. – 18 берез. (№44). – с. 7. – (Історія та Я).
24. Сиротенко, В. Той самий Соха: [І. Сошенко] / Володимир Сиротенко //Наука і сус-во. – 2002. - № 1 – 2. – с. 10 – 13; № 3 – 4. – С. 10 – 13.
25. Татарин, А. «Мій іскренний друже…»: до 130-річчя з дня смерті Івана Сошенка /Анатолій Татарин //Образотв. мистец. – 2006. - № 2. – С. 22 – 25. – (Мистецька спадщина).
26. Янко, Д. Митець і вчитель /Дмитро Янко //Культура і життя. – 2006. – 30 серп. (№ 34 – 35). – С. 3.

Світлий Тарасів ангел
27. До І. М. Сошенка. 9 жовтня 1859. С.-Петербург: [ лист Т. Г. Шевченка] //Іван Максимович Сошенко. – К., 2007. – С. 27.
28. Сошенко, І. М. [Лист до Т. Г. Шевченка] : 13 груд. 1860. Київ /І. М. Сошенко //Іван Максимович Сошенко. - 2007. – С. 34 – 35.
* * *
29. Жур, П. Труди і дні Кобзаря: літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / П. Жур . – К., Дніпро, 2003. – 520 с. – (Сер. «Бібліотека Шевченківського комітету).

Про взаємини Т. Шевченка з І. Сошенком – С. 7, 8, 13, 20, 26, 33 – 35, 37, 39, 41 – 43, 45, 51 – 54, 56, 58, 86, 377, 386, 387, 430, 434, 436, 444, 446, 451, 479.


30. Зайцев, П. Життя Тараса Шевченка / П. Зайцев. – К.: Обереги, 2004. – 480 с. – (Сер. «Бібліотека українського раритету ).

Про взаємини Т. Шевченка із І. Сошенком та його роль у звільненні від кріпацтва – С. 55 – 79.


* * *
31. Жур, П. В. Найдорожчий і найближчий друг: [ І. Сошенко] /П. В. Жур

// Шевченківський Київ /П. В. Жур . – К., 1991. – С. 225 – 227.


32. Жур, П. Неотступная воля: [ про знайомство І. Сошенка із молодим Т. Шевченком та його участь у звільненні від кріпацтва] /П. Жур // Шевченковский Петербург

/ П. Жур. – Л., 1964. – С. 77 – 89.


* * *
33. Бондаренко, С. Друг Кобзаря: Иван Максимович Сошенко ( 1807 – 1876)

/ С. Бондаренко // Киев. ведом. – 2006. – 20 июля. – С. 9.


34. Панченко, В. Світлий Тарасів ангел: [ І. Сошенко] / Володимир Панченко //Культура і життя. – 2007. – 7 берез. ( № 10). – С. 3.
35. Пономаренко, М. Щирий друг Кобзаря / М. Пономаренко //Черкас. правда. – 1976. – 18 лип.
36. Салига, В. Він відкрив для нас Шевченка: 2 черв. минуло 195 р. від дня народж.

І. Сошенка / В. Салига // Столиця. – 2002. – 14 – 20 черв. – С. 22. – (Духовність).


37. Федоренко, М. Шевченку поталанило на Сошенка: [доля звела їх у літньому саду Санкт-Петербурга біля «уродливого» Сатурна, так називав Шевченко статую, яку малював тієї ночі] / М. Федоренко //Київ. правда. – 2005. – 24 берез. (№ 32). – С.4.

З автографом художника
38. Битва Олександра Македонського з Дарієм, 1840-і роки [Образотворчий

матеріал] : папір, акварель /І.Сошенко //Дзеркало тижня. – 2007. – 15 груд. (№ 48). – С. 17. – (Персонажі).

39. Битва Олександра Македонського з Дарієм, 1840-і роки [Образотворчий матеріал] : папір, акварель /І. Сошенко // Українське мистецтво першої половини ХІХ століття / Степовик Д. В. – К., 1982. – С. 136 – 137. – Кольор. офсет.

40. Борець, 1837 [Образотворчий матеріал]: Етюд : папір, олівець

/ І. М. Сошенко // Іван Максимович Сошенко. – К., 2007. – С. 6.

41. Краєвид, 40-50-ті рр. ХІХ ст. [Образотворчий матеріал ]: полотно, олія /І. Сошенко //Державний музей Т. Г. Шевченка: Альб. – К., 1989. - № 94. – кольор. офсет; 34 х 42,5 см.


42. Пейзаж, 40 – 50 –і рр. ХІХ ст.

[Образотворчий матеріал] : полотно,

олія /І. Сошенко //Чумац. шлях. -

2007. – № 4. – С 15. – кольор.

офсет; 34 х 42,5 см.

43. Портрет бабусі М. К. Чалого (Надії Василівни Чалої), 1840-і роки [Образотворчий матеріал]: полотно, олія / І. Сошенко // Образотв. мистец. – 2006. - № 2. – С. 25. – 66 х 53,2 см.

44. Портрет бабусі М. К. Чалого, Надії Василівни, 1850-і роки [Образотворчий матеріал]: полотно, олія / І. Сошенко //Український портретний живопис першої половини ХІХ століття/ В. В. Рубан. – К., 1984. – 239 с. – кольор. офсет; 66 х 53,2 см.
45. Портрет бабусі М. К. Чалого (Надії Василівни Чалої), 1850-і роки [Образотворчий матеріал]: полотно, олія /І. Сошенко // Українське мистецтво першої половини ХІХ століття. /Д. В. Степовик. – К., 1982. – С. 99. – кольор. офсет; 66 х 53,2 см.


  1. Портрет бабусі М. К. Чалого, ІІ пол.. ХІХ ст. [Образотворчий матеріал]: полотно, олія / І. М. Сошенко // Іван Максимович Сошенко. – К., 2007. – С 41. – 66 х 53,2 см.

47. Портрет Гудим-Левковичевної, 1840-і роки [Образотворчий матеріал ] : полотно, олія /І. Сошенко // Український портретний живопис першої половини ХІХ століття /В.В. Рубан. – К., 1984. – С. 241. – кольор. офсет. - НХМ України.

48. Портрет Гудим-Левковичевної, 1840-і роки [Образотворчий матеріал] : полотно, олія /І. М. Сошенко //Іван Максимович Сошенко. – К., 2007. – С. 41. - НХМ України.

49. Портрет дружини Марцеліни Віргінської, І пол. ХІХ ст. [Образотворчий матеріал ]: полотно, олія / І. М. Сошенко // Наука і суспільство. – 2002. - № 1 – 2. - С 11. – Вінниц. краєзн. музей.

50. Портрет дружини Марцеліни Віргінської, І пол.. ХІХ ст. [Образотворчий матеріал ]: полотно, олія / І. М. Сошенко //Іван Максимович Сошенко. – К., 2007. – С. 40. – Вінниц. краєзн. музей.
51. Портрет невідомої, 1830 – 1840-і роки [Образотворчий матеріал ] /І. Сошенко

// Образотв. мистец. – 2006. - № 2. – С. 24. – Вінниц. краєзн. музей.


52. Портрет невідомої, 1830 – 1840-і роки [Образотворчий матеріал / І. Сошенко. – Публ. вперше // Український портретний живопис першої половини ХІХ століття

/ В.В. Рубан. – К., 1984. – С. 241. – кольор. офсет. – Вінниц. краєзн. музей.

53. Продаж сіна на березі Дніпра, 1840-і роки [Образотворчий матеріал]: полотно, олія / І.Сошенко // Культура і життя. – 2006. – 30 серп. ( № 34 – 35). – С. 3. – 34 х 42 см.

54. Продаж сіна на березі Дніпра, 1840-і роки [Образотворчий матеріал]: полотно, олія /І. Сошенко // Образотв. мистец. – 2006. - № 2. – С. 24. – 34 х 42 см.


55. Продаж сіна на березі Дніпра, 1840-і роки [Образотворчий матеріал ]: полотно, олія / І. Сошенко // Іван Максимович Сошенко. – К., 2007. – С. 40. – 34 х 42 см.
56. Продаж сіна на березі Дніпра, 1840-і роки [Образотворчий матеріал]: полотно, олія /І. Сошенко // Український Радянський Енциклопедичний словник: в 3 т. – Т. 3. – К., 1987. – С. 267. – 34 х 42 см.
57. Продаж сіна на березі Дніпра, 1840-і роки [Образотворчий матеріал ]: полотно, олія /І. Сошенко // Українське мистецтво першої половини ХІХ століття /Д. В. Степовик. – К., 1982. – С. 152 – 153. – кольор. офсет; 34 х 42 см.
58. Продажа сена на Днепре, 1840-е годы [Образотворчий матеріал ]: холст, олія

/ И. М. Сошенко // Украинская Советская Энциклопедия: в 12-и т. – Т. 10. – К., 1984. – с. 284 . – 34 х 42 см.


«Тут Рось тобі камінчиків намила,

З них добрі люди пам’ятник складуть»

( І. Сошенко в літературі та образотворчому мистецтві)


59. Костенко, Л. В. Пам’ятник І. М. Сошенку: [Вірш ] /Л. В. Костенко // Вибране

/ Костенко Л. В. – К., 1989. – С. 240 – 241.


60. Костенко, Л. В. Пам’ятник І.М. Сошенку: [Вірш ] /Л. Костенко //Поезія: Л. Костенко, О. Олесь, В. Симоненко, В. Стус. – К., 1998. – С. 153 – 154.
61. Невідомий автор. И. М. Сошенку ( при получении от него картины «Бандурист») :

[ Поезія ] // Иванъ Максимовичъ Сошенко (Біогр. очерк) / М.Чалий. – Репринт. відтворення 1876 р. – К., [2007]. – С. 108 – 113.


62. Околітенко, Н. «Ось я посилаю…» : [Урив. з іст. повісті «Рось-Марія», героєм якої є Іван Сошенко – худож., котрий організував викуп Т. Шевченка з кріпацтва ]

/ Н. Околітенко //Літ. Україна. – 2002. – 7 берез. – С. 4. – (Сторінка прози).


* * *
63. Заболотський, П. Портрет Івана Сошенка та Якима Заболотського, 1834 [Образотворчий мтаеріал]: папір, туш / П. Заболотський // День. – 2006. – 18 берез. (№ 44). – С. 7. – Нац. музей Т. Г. Шевченка.

64. Заболотський, П. Портрет І. М. Сошенка та Я. Ю. Заболотського, 1834 [Образотворчий матеріал]: папір, італ. олівець / П. Ю. Заболотський //Іван Максимович Сошенко. – К., 2007. – С. 7. – Нац. музей Т. Г. Шевченка.


65. Заболотський, П. Ю. Сошенко І. М.: Фрагмент портрета, 1834 [Образотворчий матеріал]: папір, туш /П. Ю. Заболотський //Українська Радянська Енциклопедія: у 12 т. /Голов. редкол. : Бажан М. П. (голов. ред..) та ін. – К., 1983. – Т. 10. – С. 349 – Нац. музей Т. Г. Шевченка.
66. Заболотский, П. Ю. Сошенко И. М.: Фрагмент портрета, 1834 [Образотворчий матеріал]: бумага, тушь / П. Ю. Заболотский //Украинская Советская Энциклопедия: в 12 т. /Глав. редкол.: Бажан Н. П. (глав. ред.) и др. – К., 1984. – Т. 10. – С. 284. – Нац. музей Т. Г. Шевченко.

67. Їжакевич, І. Зустріч Шевченка із Сошенком у Літньому саду, 1940 [Образотворчий мтаеріал]: дикт, олія / І. Їжакевич; фоторепрод. І. Ф. Синящокого // Образотв. мистец. – 2006. - № 2. – С. 25. – 40 х 30 см.

68. Меліхов, Г. Фрагмент картини «Тарас Шевченко та І. Сошенко у майстерні Карла Брюллова після викупу з кріпацтва», 1974 Образотворчий матеріал ] /Г. Меліхов //День. – 2006. – 18 берез. – С. 7.



  1. Меліхов, Г. Тарас Шевченко

та І. Сошенко у майстерні

Карла Брюллова після викупу

з кріпацтва, 1974

[Образотворчий матеріал ]

/Г. Меліхов //Іван Максимович

Сошенко. – К., 2007. – 1 с. обл.

70. Стаханов, І. Зустріч Тараса Шевченка з Іваном Сошенком [Образотворчий матеріал] : гравюра /І. Стаханов // Дніпро. – 1989. - № 3 . – С. 32.

71. Стаханов, І. Зустріч Тараса Шевченка з Іваном Сошенком [Образотворчий матеріал]: гравюра /І. Стаханов // Літ. Україна. – 2002. – 7 берез. – С. 4.



Данина вдячності і шани
72. І. М. Сошенко : 200 років з дня народження: урочистості, конференція «Митець знаний і невідомий [ Електронний ресурс ]. – Богуслав, 2007. – 2 електрон. DVD диски. – Назва з контейнера.
73. Сошенко улица ( быв. Батайская) //Киев: энцикл. справ. /Под ред. А. В. Кудрицкого. – К., 1982. – С. 5.

* * *
74. Пам’ятник на могилі І. Сошенка в Корсунь-Шевченківському [Образотворчий матеріал] / Скульптор Е. Кунцевич; фото І. Ф. Синящокого //Образотв. мистец. – 2006. -

№ 2. – С. 23.
75. Пам’ятник на могилі І. Сошенка в Корсунь-Шевченківському [Образотворчий матеріал] /Скульптор Е. Кунцевич; фото А. Лісовицького //Чумац. шлях. – 2007. - № 4. – С. 16.
76. Пам’ятник І. Сошенку в Богуславі, 1982 /Скульптор І. Копайгоренко, архітектор

В. Богдановський //Дзеркало тижня. – 2007. – 15 груд. (№ 48). – С. 17. – (Персонажі).



Покажчик імен
позиція
Андрущенко Т. 13

Бабичев Ф. С. [12]

Бажан М. П. [6], [10], [65], [66]

Богдановський В. [76]

Бондаренко С. 33

Брюллов К. [ 68, 69]

Віргінська М. [49, 50]

Єрмоленко Ю. [1], 14

Жур П. В. 29, 31, 32

Заболотський П. 63 – 66

Заболотський Я. [ 63, 64]

Зайцев П. 30

Їжакевич І. 67

Костянтинова К. 15

Копайгоренко І. [76]

Костенко Л. 59, 60

Крон Т. 16

Кубійович В. [7]

Кудрицький А. В. [8, 9, 73]

Кунцевич Е. [74, 75]

Кучинський М. 4

Лісовицький А. [75]

Македонський Олександр [38, 39]

Матійко Г. П. 5, 17

Мелехов Г. 68, 69

Мельник О. 18

Музиченко С. 20

Наумова Н. [1]

Околітенко Н. 21, 62

Онищенко Н. 22

Панченко В. 23

Пономаренко М. 35

Рубан В. В. [44, 47, 52 ]]

Салига В. 36

Синящокий І. Ф. [74]

Сиротенко В. 24

Стаханов І. 70, 71

Степовик Д. В. [39, 45, 57 ]]

Татарин А. 25

Федоренко М. 37

Чалий М. К. [1], 2, [3]

Шевченко Т. Г. [3, 15, 16, 23], 27, [ 28 – 37]

Янко Д. 26
Зміст

стор.

Від укладача - 3

Наумова Н., Єрмоленко Ю. «Учитель малювання» - 4

Той самий Соха…( матеріали до біографії) - 10


Світлий Тарасів ангел - 12
З автографом художника - 13
«Тут Рось тобі камінчиків намила,

З них добрі люди пам’ятник складуть»

( І. Сошенко в літературі та образотворчому

мистецтві) - 16


Данина вдячності та шани - 19
Покажчик імен - 20
Зміст - 21


Каталог: download
download -> Наталія звольська
download -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
download -> Для вчителів зарубіжної літератури
download -> Зміст Біографія
download -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
download -> Талант людини це божий дар
download -> Василь Стус постать,що єднає


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconПоетеса тетяна ульянівна корнійчук (до 60-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис
Поетеса Тетяна Ульянівна Корнійчук : біобібліогр нарис до 60-річчя від дня народження / Сарненська центральна районна бібліотека;...
«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconБіобібліографічний нарис
Корнія Чуковського: ( до 130-річчя від дня народж та 30-річчя присвоєння б-ці №8 імені письм.): біобібліогр нарис / цбс поділ р-ну...
«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconВипуск 4 Спадщина А. С. Макаренка І педагогічні пріоритети сучасності: 1991 2008 рр. (до 120-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2008

«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconВ᾿ячеслав Чорновіл – творець української Незалежності /до 80-річчя від дня народження В᾿
В᾿ячеслав Чорновіл – творець української Незалежності : до 80-річчя від дня народження В᾿ячеслава Чорновола : біобібліографічний...
«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconДо 75-річчя від дня народження Біобібліографічний покажчик
Олександер Шугай : до 75-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. М. Малиш....
«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconМединська О. В. – головний бібліограф Галицької ЦБ. Відповідальна за випуск: Сорочинська-Городецька І. В
Микола Руденко : письменник, філософ, правозахисник[Текст] : біобібліографічний нарис: до 95-річчя від дня народження Миколи Руденка...
«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconБібліотека сергій Данилович Безклубенко Біобібліографічний покажчик До 80-річчя від дня народження Київ 2012

«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconБіобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018
Кафедраметодології та методики навчання фізико-математичних дисциплін вищої школи
«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconДо 75-річчя від дня народження та
Професор Іван Тихонович Горбачук: Біобібліографічний покажчик: до 75-річчя від дня народження. – 2-е вид., допов. / Упоряд.: Ю. А....
«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» iconДо 100-річчя з дня народження Бібліографічний нарис Одеса – 2014 Вершини Олександра Блещунова
Вершини Олександра Блещунова: до 00-річчя з дня народження: бібліогр нарис/ уклад. Л. Г. Сухарева; Одес обл б-ка для юнацтва ім....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка