Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія»



Сторінка7/8
Дата конвертації12.03.2018
Розмір1.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

КОГНІТИВНИЙ СТИЛЬ - (від грецьк. stylos - букв. стрижень для листа) - 1) відносно стійкі індивідуальні особливості пізнавальних процесів суб'єкта, які виражаються у використовуванні їм пізнавальних стратегіях; 2) сукупність приватних пізнавальних установок або видів контролю, установлюваних набором спеціально підібраних тестів. Як показники індивідуальних розходжень у пізнавальній діяльності можуть розглядатися й інші види когнітивного стилю (наприклад, когнітивна складність). Акцентувати увагу винятково на формальному аспекті індивідуальних розходжень у пізнавальній діяльності, закордонні концепції ігнорують зміст мотивів, ціннісних орієнтацій особистості, по суті що породжують і обумовлюють той або інший когнітивний стиль
Стиль лідерства (стиль керівництва) (від грецьк. stylos — букв. стрижень  для листа й англ. leader — ведучий, керівник) — типова для лідера (керівника) система прийомів впливу на підлеглих. К. Левіним виділені три стилі лідерства: авторитарний (тверді способи керування, припинення чиєїсь ініціативи й обговорення прийнятих рішень і т.п.), демократичний (колегіальність, заохочення ініціативи й т.п.) і анархічний (відмова від керування, усунення від керівництва й т.п.) Варіанти опису стилю лідерства: директивний, колегіальний, ліберальний і ін.
Тип вищої нервової діяльності (Тип нервової системи) — сукупність властивостей нервової системи, що становлять фізіологічну основу індивідуальної своєрідності діяльності людини й поведінки тварин. Поняття про тип вищої нервової діяльності ввів у науку І. П. Павлов. Спочатку воно трактувалося як «картина поведінки» тварини, надалі стало розглядатися як результат певного сполучення виділених Павловим властивостей нервової системи - сили, рухливості й урівноваженості. На цій основі він визначив чотири основних типи вищої нервової діяльності: 1) сильний, неврівноважений або «невтримний»; 2) сильний, урівноважений, інертний або повільний; 3) сильний, урівноважений, рухливий або живий; 4) слабкий. Відповідно до цих типів ставилися чотири темпераменти, описані ще в античності: 1) холеричний, 2) флегматичний, 3) сангвінічний, 4) меланхолійний.
Темпераменту властивості – стійкі індивідуальні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, залишаються відносно незмінними при різному змісті, цілях діяльності та утворюють структуру, що характеризує тип темпераменту.
Характер (від грецьк. charaktкr — печатка, карбування, карб) — підструктура особистості, утворена індивідуально-своєрідним комплексом стійких особистісних особливостей (рис, диспозицій), що визначають властивих особистостей типові форми й способи досягнення цілей (інструментальні прояви характеру) і самопрояву в спілкуванні з іншими людьми (експресивні прояви характеру).
Напрями дослідницької роботи:

  1. Дослідження індивідуальних відмінностей людей, які суттєво психологічно близькі – родичі (брати та сестри, батьки та діти, чоловік та жінка), близькі друзі.

  • Перелік відмінностей.

  • Якщо досліджувані родичі, то вказуються витоки відмінностей – набуті або спадкові.

  • Як відмінності проявляються у взаємодії.

  • Адаптивні або дезадаптивні.

  • Чи є відмінності, які з часом зменшуються або збільшуються.

  • Чи є відносно нові відмінності, чому вони виникають?




  1. Дослідження розподілу відмінностей по певним ознакам у групі (клас, навчальна та робоча група, сім'я).

  • Розподіл ознаки у відсотках та кількості досліджуваних.

  • Можливі причини такого розподілу.

  • Як це впливає на взаємодію в групі.

  • Як це впливає на «інтегральний характер» групи та взаємодію із сторонніми.

  • Чи змінюється співвідношення з часом.




  1. Забезпечення індивідуального підходу в групі по певним ознакам.

  • Розподіл ознаки у відсотках та кількості досліджуваних.

  • Можливі причини такого розподілу.

  • Як враховуються визначені відмінності.

  • Чи є в групі правила та вимоги, єдині для всіх, але заважаючі проявлятися індивідуальності?

  • Що можливо змінити?




  1. Аналіз спадковості індивідуальних особливостей протягом декількох поколінь.

  • Опис описуваних якостей у наймолодшого покоління.

  • Опис описуваних якостей у середнього покоління.

  • Опис описуваних якостей у найстаршого покоління.

  • Адаптивність-дезадаптивність якості та ступінь прояву його у різних поколінь.

  • Що є причиною прояву – спадковість або виховання та сході умови життя?

  • Як відмінності проявляються у взаємодії поколінь?



Інструктивно-методичні матеріали до семінарських та практичних занять

Заняття № 1. Психофізіологічні та особистісні індивідуальні відмінності. – 2 год.

Мета: Ознайомити слухачів із психофізіологічним рівнем індивідуальних відміностей.

Форма проведення: опитування, бесіда, психологічний практикум.

План проведення:

І. Опитування за питаннями:

  1. Роль генотипічнкого й середовищного в індивідуальній варіативності психологічних ознак.

  2. Проблема пояснення походження індивідуальних особливостей.

  3. Властивості нервової системи як біологічна основа індивідуально-психологічних відмінностей.

  4. Темперамент у структурі індивідуальності.

  5. Трьохфакторна структура темпераменту.

  6. Теорії темпераменту – гуморальна, конституціональна, факторна та психофізіологічна.

  7. Генотип і середовище у варіативності когнітивних функцій і емоційності.

  8. Природа межіндивідуальнї мінливості темпераменту й особистості.

  9. Риси особистості та індивідуальні компоненти характеру.

  10. Здібності у структурі індивідуальних відмінностей.

ІІ. Обговорення проблемного питання можливості корекції та зміни якостей нервової системи та темпераменту протягом життя.

ІІІ. Психологічний практикум.

Мета: Ознайомитися з методами діагностики якостей нервової системи.

План проведення:

  1. Домашнє завдання: згадати вже засвоєні методи діагностики темпераменту та визначити, за якими критеріями вони побудовані та на яких теоріях засновані.

  2. Діагностика якостей нервової системи та визначення за ними темпераменту.

  3. Діагностика конституційних типів та співвідношення отриманих результатів з характеристиками темпераментів, даних Кречмером та Шелденом.

Література:

Основна:

[1, 2, 3, 4]



Додаткова:

  1. Айзенк Г. Количество измерений личности// Иностранная психология, 1993, т.1, №2, 9-24.

  2. Батаршев А.В. Психология индивидуальных различий: от темперамента – к характеру и типологии личности - М., 2000.

  3. Голубева Э.А. Способности и индивидуальность. – М., 1993.

  4. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. – Спб., 2001.

  5. Небылицин В.Д., Основные свойства нервной системы, М., 1991

  6. Лазурский А.Ф., Очерк науки о характерах, М.,1995

  7. Леонгард К. Акцентуированные личности, Киев, 1981

  8. Личко А.Е. Типы акцентуаций характера и психопатий у подростков. М.: ЭКСМО, 1999. 407 с.

  9. Основы психофизиологии. Учебник \ отв. ред Александров Ю.И. – М., 1998.

  10. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека \ под ред. Равич-Щербо И.В. – М.,1988.

  11. Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. – М., 1979.

  12. Теплов Б.М. Психофизиология индивидуальных различий. – М., 1985.

  13. Хомская Е.Д., Ефимова И.В., Будыка Е.В., Ениколопова Е.В. Нейропсихология индивидуальных различий. Учеб.пособ. – М., 1997.


Заняття № 4. Статусні та рольові відмінності людини в групі. – 2 год.

Мета: Ознайомити слухачів з диференціацією людей в соціумі та групах різного рівня.

Форма проведення: бесіда, опитування, психологічний практикум.

План проведення:

І. Опитування за питаннями:

  1. Груповий статус суб'єкта.

  2. Етологічні передумови диференціації у групах. «Альфи» та «омеги».

  3. Феномен лідерства, різні типи лідерства та керівництва.

  4. Стратегії життєвого успіху і мотивація досягнення.

  5. Успішні та неуспішні: поведінковий портрет.

  6. Індивідуальні особливості та групові ролі..

ІІ. Бесіда по проблемі інстинктивної природи соціального статусу людини та можливості його корекції.

ІІІ. Психологічний практикум.

Мета: Ознайомитися з методами діагностики соціального та групового статусу людини, діагностики стратегій та типів лідерства.

План проведення:

  1. Домашнє завдання: згадати та проаналізувати вже засвоєні методи діагностики групового статусу. В чому їх недосконалість і які індивідуальні якості не враховуються в цих тестах?

  2. Вправи на визначення соціально-психологічного статусу у взаємодії (робота в парах та мікрогрупах).

  3. Методи діагностики стилів лідерства та стратегій поведінки при різних рівнях соціально-психологічного статусу.

Література:

Основна:

[1, 2, 3]



Додаткова:

  1. Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум и поведение \ пер. с англ. – М., 1988.

  2. Гуревич КМ. Проблема социального и биологического в дифференциальной психофизиологии // Психология индивидуальных различий. Тексты. М., 1982. С. 53-58.

  3. Маркова А.К., Никонова А.Я. Психологические особенности индивидуального стиля деятельности учителя // Вопросы психологии. 1987. № 5.

  4. Психология и психофизиология индивидуальных различий в активности и саморегуляции человека, Свердловск, 1989.


Контрольні завдання до СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Заняття № 1. Індивідуальні відмінності інтелекту. – 2 год.

Мета: Закріпити у слухачів знання про індивідуальні відмінності в інтелектуальних здібностях людей. Ознайомити слухачів з методами діагностики інтелектуальних відмінностей.

Форма проведення: опитування, бесіда, психологічний практикум.

План проведення:

Домашнє завдання: згадати та проаналізувати вже засвоєні методи діагностики пізнавальних процесів, інтелекту взагалі – що саме обумовлює різні результати, що отримують досліджувані за ними? В чому їх недосконалість і які індивідуальні якості не враховуються в цих тестах?

І. Опитування за питаннями:

  1. Індивідуальні відмінності сенсорно-перцептивних процесів.

  2. Диференціальні характеристики уяви.

  3. Типи уваги й пам'яті.

  4. Стильові характеристики мислення.

  5. Варіативність інтелекту – норма та патологія діапазону відмінностей.

  6. Методи діагностики модальності репрезентативної системи (РС) клієнта.

  7. Діагностика стильових параметрів інтелекту (методика Лачінса).

ІІ. Бесіда – Біологічні, генетичні та соціальні умови формування інтелектуальних відмінностей – що визначає рівень інтелекту в більшому ступені?

Література:

Основна:

[2, 4]


Додаткова:

  1. Ананьев Б. Г., Дворяшина М. Д., Кудрявцева Н. А. Индивидуальное развитие и кoнстантность восприятия. — М., 1968.

  2. Возрастные и индивидуальные различия памяти / Под ред. А. А. Смирнова. — М., 1967.

  3. Холодная М.А. Когнитивные стили как проявление своеобразия индивидуального интеллекта. – Киев, 1990.

  4. Штерн В. Дифференциальная психология и ее методологические основы. – М., 1998.


Заняття № 2. Етнічні, расові та соціокультурні відмінності. – 2 год.

Мета: ознайомитися з расовими, етнічними та соціокультурними відмінностями людей.

Форма проведення: опитування, бесіда.

План проведення:

  1. Соціокультурна координата індивідуальності.

  2. Крос-культурні дослідження психічних процесів, інтелекту та особистості.

  3. Виховання в контексті культури.

  4. Етнічна самосвідомість та ціннісні орієнтації.

  5. Національний характер.

  6. Соціоекономічний статус індивідуальності.

  7. Критерій відмінності між соціальними групами.

  8. Сімейне середовище та класові відмінності.

  9. Класові відмінності та особистість.

Література:

Основна:

[1, 2, 3, 4]



Додаткова:

  1. Выготский Л.С., Психология развития как феномен культуры. Избранные психологические труды, Воронеж, 1996.

  2. Машков В.Н. Основы дифференциальной психологии. СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. 132 с.

  3. Психология и психофизиология индивидуальных различий в активности и саморегуляции человека, Свердловск, 1989

  4. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека \ под ред. Равич-Щербо И.В. – М.,1988.

  5. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека \ под ред. Равич-Щербо И.В. – М.,1988.


6. Самостійна робота

з/п

Назва теми

1

Складання конспектів за темою з використанням рекомендованої літератури. Історія виникнення диференційної психології. Поняття індивідуальності у різних теоріях.

2

Підготуватися до практичного заняття за питаннями. Згадати вже засвоєні методи діагностики темпераменту та визначити, за якими критеріями вони побудовані та на яких теоріях засновані.

3

Згадати методи діагностики особистісних особливостей, що можуть використовуватися у диференціально-психологічному дослідженні. Порівняти роль спадкового та набутого у проявах індивідуальності на рівні особистості.

4

Згадати методи діагностики інтелектуальних здібностей, що можуть використовуватися у диференціально-психологічному дослідженні. Визначити, що саме обумовлює різні результати, що отримують досліджувані за ними, в чому їх недосконалість і які індивідуальні якості не враховуються в цих тестах. Підготуватися до практичного заняття за питаннями.

5

Проаналізувати різні пояснення поняття стилю та знайти ознаки, які їх поєднують. Згадати та проаналізувати засвоєні методи діагностики стилів виховання, керівництва, спілкування та інших.

6

Складання конспектів за темою з використанням рекомендованої літератури. Визначити співвідношення впливу середовища на формування і проявів особистості та ролі особистості у зміненні оточуючого середовища.

7

Скласти конспект за темою з використанням рекомендованої літератури. Проаналізувати вивчені типології та класифікації, застосовувані у психології та визначити, на чому вони засновані.

8

Підготуватися до практичного заняття за питаннями. Згадати засвоєні методи діагностики вікових норм, проаналізувати можливості застосування їх для діагностики відмінностей, що знаходяться в межах норми. Провести діагностику гендерного типу.

9

Ознайомитися з сучасним уявленням про толерантність у психології, запропонувати або описати методи розвитку толерантності у межах соціально-психологічного тренінгу.

10

Підготуватися до семінарського заняття за питаннями. Згадати та проаналізувати засвоєні методи діагностики групового статусу, визначити в чому їх недосконалість і які індивідуальні якості не враховуються в цих тестах.

11

Скласти порівняльну таблицю по темі зв'язку рівня розвитку нервової системи з особливостями прояву психіки у тварин.

12

Провести аналіз різних уявлень про розвиток психіки людини у антропогенезі. Розглянути різні теорії походження людини.

13

Складання конспектів за темою з використанням рекомендованої літератури. Проаналізувати розвиток інстинктивного поводження у тварин. Складні інстинкти та їх відмінність від набутих форм поведінки.

14

Підготовка до семінарського заняття за питаннями. Скласти таблицю по порівнянню зовнішніх та внутрішніх ознак інстинктивного поводження тварин і людей. Визначити основні механізми керування інстинктивним поводженням.

15

Підготовка до семінарського заняття за питаннями. Скласти порівняльну таблицю по ознакам і проявам гри у тварин і людей. Визначити специфіку праці як виду діяльності, притаманної людині.

16

Підготовка до семінарського заняття за питаннями. Порівняння комунікацій у людей та у тварин. Порівняння статеворольової поведінки у людей та тварин.

17

Підготовка до семінарського заняття за питаннями. Порівняння інтелекту тварин та людей, складення таблиці. Навчання тварин та людей з точки зору біхевіористського підходу.

18

Проаналізувати особливості спілкування людей з тваринами різних видів в залежності від їх психічних особливостей. Визначити критерії сумісності людини і тварини. Зоотерапія та її різновиди.




Разом

Під час підготовки доповіді до семінарського заняття пам'ятайте, що це одна з форм письмового представлення результатів самостійної роботи. Він містить короткий виклад змісту одного чи кількох літературних джерел, основні фактичні відомості та висновки, перелік необхідних в подальшій роботі публікацій, і також висновки щодо практичного використання положень авторів.

Послідовність пошуку наукової інформації для підготовки тексту доповіді:



  1. Збір загальної інформації з проблеми, яка вивчається, за допомогою енциклопедій, словників, довідників та підручників.

  2. Систематизація і використання знайдених першоджерел для подальшого ознайомлення з проблемою.

  3. Пошук наукових оглядів та монографій, ознайомлення з ними та виявлення в них посилань на оригінальну літературу,

  4. Систематичний пошук і ознайомлення з публікаціями з обраної проблеми.

  5. Вивчення оригіналів наукових робіт та конспектування.

Орієнтовний зміст доповіді за результатами опрацювання літературних джерел повинен містити:

  • Вступ, у якому обґрунтовується актуальність обраної теми, її теоретичне та практичне значення, постановка мети та завдань роботи.

  • Основна частина, яка містить основну сутність положень авторів, аналіз існуючих точок зору на проблему, зіставлення позицій різних авторів, виділення малорозроблених чи дискусійних положень, виклад нових положень та підходів, висловлення власного ставлення до авторської позиції.

  • Висновки за наслідками роботи над обраною темою,

  • Список використаної літератури.

Оцінювання доповідей відбувається за такими критеріями:

  1. Обґрунтування актуальності теми.

  2. Аналітичний огляд літератури з проблеми.

  3. Самостійність розкриття теми.

  4. Логіка структури роботи та викладання матеріалу.

  5. Повнота висновків.

  6. Дотримання вимог щодо оформлення роботи.

  7. Презентація доповіді (культура мовлення, відповіді на запитання).

Максимальна кількість балів – 3 бала.

ПИТАННЯ ДО САМОКОНТРОЛЮ з курсу

«Диференціальна психологія»

  1. Психологічні теорії про індивідуальні відмінності.

  2. Предмет, теоретичні й прикладні задачі диференціальної психології.

  3. Розділи диференціальної психології.

  4. Зв'язок диференціальної психології з іншими галузями наукового знання.

  5. Методи й напрямки досліджень у сучасній диференціальній психології.

  6. Рівні індивідуальності. Індивідні, особистісні та індивідуальні якості психіки.

  7. Основні стильові параметри.

  8. Єдина концепція стилю.

  9. Визначення когнітивного стилю.

  10. Когнітивні стилі, виділювані в різних напрямках дослідження.

  11. Психологічний зміст когнітивних стилів.

  12. Методи діагностики когнітивних стилів.

  13. Біологічний годинник – генетично детерміновані патерни індивідуального розвитку.

  14. Соціальний годинник – етапи засвоєння дійсності.

  15. Час особистості – «я» у минулому, сучасності та майбутньому.

  16. Прискорений та уповільнений розвиток. Інфантилізм, акселерати та ретарданти.

  17. Біологічні механізми статевої диференціації.

  18. Процес статевої соціалізації.

  19. Статеві відмінності в прояві властивостей нервової системи й темпераменту.

  20. Статеві відмінності в мотиваційно-потребовій, емоційно-вольовій, комунікативній сферах психіки.

  21. Поняття психологічної статі. Маскулінність і фемінінність. Модель андрогінії.

  22. Роль генотипічнкого й середовищного в індивідуальній варіативності психологічних ознак.

  23. Проблема пояснення походження індивідуальних особливостей.

  24. Властивості нервової системи як біологічна основа індивідуально-психологічних відмінностей.

  25. Темперамент у структурі індивідуальності.

  26. Трьохфакторна структура темпераменту.

  27. Теорії темпераменту – гуморальна, конституціональна, факторна та психофізіологічна.

  28. Генотип і середовище у варіативності когнітивних функцій і емоційності.

  29. Природа межіндивідуальнї мінливості темпераменту й особистості.

  30. Риси особистості та індивідуальні компоненти характеру.

  31. Здібності у структурі індивідуальних відмінностей.

  32. Груповий статус суб'єкта.

  33. Етологічні передумови диференціації у групах. «Альфи» та «омеги».

  34. Феномен лідерства, різні типи лідерства та керівництва.

  35. Стратегії життєвого успіху і мотивація досягнення.

  36. Успішні та неуспішні: поведінковий портрет.

  37. Індивідуальні особливості та групові ролі..

  38. Індивідуальні відмінності сенсорно-перцептивних процесів.

  39. Диференціальні характеристики уяви.

  40. Типи уваги й пам'яті.

  41. Стильові характеристики мислення.

  42. Варіативність інтелекту – норма та патологія діапазону відмінностей.

  43. Методи діагностики модальності репрезентативної системи (РС) клієнта.

  44. Діагностика стильових параметрів інтелекту (методика Лачінса).

  45. Соціокультурна координата індивідуальності.

  46. Крос-культурні дослідження психічних процесів, інтелекту та особистості.

  47. Виховання в контексті культури.

  48. Етнічна самосвідомість та ціннісні орієнтації.

  49. Національний характер.

  50. Соціоекономічний статус індивідуальності.

  51. Критерій відмінності між соціальними групами.

  52. Сімейне середовище та класові відмінності.

  53. Класові відмінності та особистість.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» iconПрограма навчального курсу «Дошкільна лінгводидактика»
Теорія І методика розвитку мови як наука. Предмет, об’єкт, зміст, завдання дошкільної лінгводидактики як наукової дисципліни. Міждисциплінарні...
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» iconВпп. Ввс медична психологія
Медична психологія. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія, спеціальністю психологія....
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» iconМетодичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі»
Міжпредметні зв'язки та їх вплив на формування ключових та предметних компетентностей учнів у процесі вивчення фізики
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» iconАнотація дисципліни
У ній виділяється низка напрямів: політико-психологічні аспекти макрополітичних явищ; психологічні особливості політичних систем;...
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» iconНавчитися працювати у групі; розподіляти обов'язки; Навчитися працювати у групі; розподіляти обов'язки
...
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» iconНавчитися працювати у групі; розподіляти обов'язки; Навчитися працювати у групі; розподіляти обов'язки
Виховувати любов до рідного краю, патріотичних почуттів,відповідальність за своє майбутнє
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» iconПрограма курсу Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з курсу «Психологія»
Методичний посібник побудовано за програмою «Психологія». 11 клас. Посібник крім теоретичного, вміщує великий обсяг практичного матеріалу,...
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» icon33. «Психологія наукової творчості» спецкурс для учнів 10-11 кл
Програма курсу «Психологія наукової творчості» є спробою вирішити проблему відсутності систематичної психологічної підготовки учнів,...
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Диференційна психологія» iconБбк 88. 37я73 В43 В43 Вікова та педагогічна психологія
В43 Вікова та педагогічна психологія: Навч посіб./ О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка