Міжнародні відносини – країнознавство



Сторінка1/27
Дата конвертації14.05.2017
Розмір4,32 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


Міністерство освіти і науки України

Рівненський інститут слов’янознавства

Київського славістичного університету
Киридон А.М., Мартинюк В.О., Троян С. С.


Міжнародні відносини – країнознавство


(основні терміни, держави, персоналії)
(Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство». – Вип. 4(88). – Ч.1. – 127 с.;

Вип. 5(89). – Ч.2. – 125 с.)




Рівне – 2011
ББК 26.89(О) Я 2

Б – 91
Киридон А.М., Мартинюк В.О., Троян С.С. Міжнародні відносини – країнознавство (основні терміни, держави, персоналії): Словник-довідник. – Рівне, 2011. – 349 с.

У довіднику наведені основні поняття та визначення з міжнародних відносин і країнознавства, подана методика країнознавчих досліджень, охарактеризовані основні персоналії, слов’янські та великі держави світу і держави, з якими Україна має тісні політичні й економічні зв’язки. У додатку містяться природні, економічні, демографічні та інші характеристики в планетарному масштабі.

Довідник призначається для учителів історії, правознавства, географії; учнів шкіл, гімназій, ліцеїв і коледжів; викладачів, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів напрямків і спеціальностей “Історія”, “Міжнародні відносини”, “Країнознавство”.


Рецензенти:

Будз Маркіян Дмитрович – доктор географічних наук, професор;

Фісанов Володимир Петрович – доктор історичних наук, професор.
© Киридон А.М., © Мартинюк В.О.,

© Троян С. С.


Передмова
Словник-довідник з міжнародних відносин і країнознавства є доповненим і розширеним виданням оприлюднених авторами словників-довідників у 2000, 2002, 2003 і 2005 рр. У довіднику, що пропонується Читачу, з максимально можливою детальністю розкриті основні поняття і визначення з тематики міжнародних відносин і країнознавства, наведена термінологія з методики країнознавчих досліджень, дана характеристика слов’янських країн, великих держав сучасного світу і країн, з якими Україна має тісні політичні й економічні зв’язки. У солідному за обсягом додатку приведені природні, економічні, демографічні та інші характеристики в планетарному масштабі.

При роботі над довідником були використані енциклопедичні словники та довідники з інших наук, перелік яких приводиться в списку літератури. Найбільш вдалі, на думку авторів, статті з них частково, а деколи і повністю, приводяться в даному довіднику.

Словник-довідник призначається насамперед для учителів історії, правознавства, географії; учнів шкіл, гімназій, ліцеїв і коледжів; викладачів, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів напрямків і спеціальностей “Історія”, “Міжнародні відносини”, “Країнознавство”. Автори сподіваються, що вказаний довідник, який видається в зручному для користування форматі й завжди може знаходитися «під рукою», буде корисним для всіх спеціалістів, котрі працюють у сфері історії та політології міжнародних відносин.

Автори будуть щиро вдячні за всі пропозиції і побажання щодо даного довідника з міжнародних відносин і країнознавства та максимально врахують їх при роботі в майбутньому над подібного роду довідковою навчальною літературою.



Аа
Аборигени (лат. aborigin від ab jrigine – від початку) –автохтонне, корінне населення, спільність людей (як правило однієї національності) якого-небудь значного за площею регіону, пов’язаних з ним міцними економічними, соціальними та ін. відносинами.

Абсентеїзм прояв байдужого ставлення населення країни до політичного життя, ухиляння, масова відмова виборців від участі у виборах, зборах тощо.

Австралія (від лат. Australis – південний) – материк в Пд. півкулі. Відкрита в 1606 р. голландцем В. Янсзоном. Площа 7713,3 тис. км2. Населення – приблизно 20 млн. осіб (2007 р.).

Австрія (Österreich, Австрійська Республіка) – федеративна держава у Центральні Європі, демократична президентська, парламентська федеральна республіка. Глава держави – президент, вищий законодавчий орган – двохпалатний парламент. Основні політичні партії: Соціал-демократична партія Австрії, Австрійська народна партія, Австрійська партія свободи, партія «Зелена альтернатива». Прапор – три однакові за шириною горизонтальні смуги: верхня і нижня – червоні, центральна – біла. Грошова одиниця – австрійський шилінг. Державна мова – німецька. Столиця – Відень (міська агломерація, 1,8 млн. мешканців). Населення країни становить 8,353 млн. мешк. (95 мешк. на км2) (2009 р.), 98% – австрійці, 2% – хорвати, словенці, угорці; за віросповіданням 84% – католики, 16% – протестанти; міське населення – 55%. Територія 83,9 тис. км2, поділена на 9 федеральних земель: Бургенланд (3965 км2, 273 тис. мешк.), Нижня Австрія (19174 км2, 1505 тис. мешк.), Верхня Австрія (11980 км2, 1373 тис. мешк.), Каринтія (9533 км2, 558 тис. мешк.), Зальцбург (7154 км2, 501 тис. мешк.), Штірія 16388 км2, 1203 тис. мешк.), Тіроль (1264 км2, 649 тис. мешк.), Форарльберг (2601 км2, 340 тис. мешк.), Відень (415 км2, 1589 тис. мешк.). Найбільші міста: Грац (232 тис. мешк.), Лінц (203 тис. мешк.). Понад 60% території займають Сх. Альпи з найвищим пасмом Високий Тауерн, максимальні відмітки якого 3797 м (г. Гроссглоклер) і 3774 м (г. Вільдшпіце). Решта території – височині передгір’я і улоговини. Клімат найбільшої Віденської улоговини помірний, теплий, у Альпах кліматичні пояси, ліси, переважно смерекові, займають 39 % території. Корисні копалини: магнезит, нафта, природний газ, буре вугілля, залізна руда, мідні, свинцево-цинкові та вольфрамові руди, боксити, графіт. Гідроенергетика виробляє 70 % електроенергії. Австрія належить до індустріально високорозвинутих країн. Провідні галузі промисловості: машинобудівна, металургійна, хімічна, целюлозно-паперова, гірничодобувна, текстильна, харчова. Має продуктивне сільське господарство (частка у ВВП – 3,4 %) з виробництвом усіх видів продукції, провідна галузь – тваринництво. Розвинутий цілорічний туризм (до 20 млн туристів з-за кордону, прибуток від яких перевищує 160 млрд. шилінгів). Протяжність залізниць – 5,81 тис. км, автошляхів – 34 тис. км, 3 млн. легкових автомобілів. Торгує з 150 країнами світу. 65 % експорту і 68 % імпорту припадає на країни ЄС. Експорт: машини, устаткування, лісоматеріали, графіт, азотні добрива, металовироби. Імпорт: пальне, продовольчі товари, сировина, автомобілі. Історична довідка. Впродовж другої половини І тис. н.е. територію сучасної А. заселили германська та частково слов’янські племена. З 1156 р. А. стала герцогством, а в 1282 р. там утвердилася династія Габсбургів. Поступово сформувалася багатонаціональна монархія, яка включила чеські, польські, словацькі, угорські, українські, південнослов’янські, італійські землі та стала на перешкоді розширення османської експансії на території Європи. Імперія Габсбургів перетворилася в одну з наймогутніших європейських держав і виступила ініціатором створення Священного союзу в 1815 р. Революція 1848 – 1849 рр. привела до буржуазних перетворень, а потім і до модернізації монархії: у 1867 р. утворилася дуалістична Австро-Угорська імперія. Під час Першої світової війни вона воювала на боці держав німецького блоку. Загострення національних проблем і поразка в 1918 р. привели до розпаду монархії. 12 листопада 1918 р. А. була проголошена республікою. Сен-Жерменський мирний договір 1919 р. визначив її сучасні кордони. У березні 1938 р. німець війська окупували А. і приєднали її до нацистської Німеччини (аншлюс). Навесні 1945 р. А. була визволена і окупована військами СРСР, США, Великобританії, Франції. Державний договір 1955 р. про відновлення незалежної та демократичної А. поклав край окупації та сприяв прийняттю закону про її постійний нейтралітет.

Автаркія (грец. autarkeia – самозабезпеченість) – політика господарського відокремлення будь-якої країни (або групи країн) від зовнішнього економічного середовища, намагання сформувати замкнуту господарську структуру.

Автентичний текст (оригінальний) – оригінальний текст будь-якого документа. В міжнародному праві прийнятий текст міжнародного договору називається автентичним. Якщо договір складений двома або кількома мовами, то в його заключних статтях зазначається, що всі тексти мають однакову силу, тобто вважаються автентичними, однаково оригінальними.

Автоматичні стабілізатори – елементи податково-бюджетної політики, які сприяють поповненню державного бюджету в періоди піднесення економічної активності і зростанню державного бюджету в періоди економічного спаду.

Автомобільна асистанція (від франц. assistance - допомога, підтримка) – страховий поліс про відповідальність за життя та здоров'я автотуристів та інших осіб на території іншої країни; обов'язковий документ для відкриття візи в посольстві. А. а. буває 2 типів, має поширення на 2 зони: 1) Європу (включаючи азіатську частину Туреччини та Ізраїль); 2) інші країни. Страхова компанія, що продала А. а., гарантує врегулювання конфліктів і виплату збитків, спричинених автотуристам та іншим особам під час дорожньо-транспортної пригоди, оплату лікування, а при необхідності - відправку до країни постійного проживання, якщо трапився нещасний випадок (див. Зелена карта).

Автономія – здатність суб’єкта політики до самоуправління на основі власного законодавства, право створювати будь-які національно-територіальні утворення і самостійно регулювати своє внутрішнє життя, самостійність у здійсненні влади, що надається окремій національності, яка компактно проживає на території держави. А. – це право на самоуправління, яким користуються окремі підприємства, установи, організації.

Авторитаризм – політичний режим, що знижує або виключає роль представницьких інститутів влади; політична концепція та політична практика, в основу яких покладено зосередження монопольної чи значної більшості влади в руках однієї особи або групи осіб.

Автохтонний (від грец. autos - сам, chtones - земля) – який належить за походженням до даної території, місцевий.

Авуари кошти банку в іноземній валюті, цінних паперах і золоті, які знаходяться на зберіганні в іноземних банках.

Агентства Європейського Союзу (European Union agencies) – установи ЄС, які керуються європейським публічним правом; відрізняються від інституцій Спільноти (Рада, Парламент, Комісія тощо) і мають власний юридичний статус. Агентства створюються відповідно до актів вторинного законодавства для виконання специфічних технічних, наукових або адміністративних завдань. Перші агентства виникли в 1970-х рр., але більшість із них почали роботу в 1994 або 1995 рр. після того, як Європейська Рада в Брюсселі (жовтень 1993 р.) нарешті вирішила (внаслідок тривалих суперечок), у яких країнах розмістять штаб–квартири семи з них. Нині 17 організацій відповідають означенню агентств Європейського Союзу, хоча називають їх по–різному: центр, бюро, фундація тощо. Залежно від повноважень і партнерів або клієнтів усі агентства за видом діяльності можна поділити на чотири групи: 1) агентства, що сприяють функціонуванню внутрішнього ринку; 2) моніторингові центри; 3) агентства, що реалізують у своїх галузях програми й завдання від імені Європейського Союзу; 4) агентства, що підтримують соціальний діалог на європейському рівні.

Агломерація (від лат. agglomero – приєдную, нагромаджую) – територіальне утворення, що: виникає на базі великого міста, або кількох компактно розташованих міст і створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти; відрізняється високим ступенем концентрації різноманітних виробництв (промисловості, інфраструктурних об’єктів, наукових і навчальних закладів), а також високою густотою населення; справляє вирішальний вплив на навколишнє середовище, змінюючи екологічну структуру території та соціальні аспекти населення; має високий рівень комплексності господарства й територіальну інтеграцію його елементів.

Агломерація промислово-міська – міська агломерація, в якій промислове виробництво виконує міськоутворюючу функцію.

Агрегування інтересів – узагальнення інтересів певної соціальної спільноти, яке здійснюється якою-небудь організацією, найчастіше – політичними партіями, суспільно-політичними рухами, групами тиску.

Агреман – згода приймаючої держави на призначення певної особи дипломатичним представником акредитуючої держави. А. запитується тільки на глав дипломатичних представництв, переважно через відомство закордонних справ. При запиті повідомляються деякі біографічні дані на особу, намічену до призначення. Запит, як правило, дається в письмовій формі; листування щодо А. і можлива відмова в ньому не розголошуються. В деяких країнах А. запитується усно, так само і дається відповідь. Після одержання А. кандидат стає персона грата (бажана особа); негативна відповідь свідчить про те, що дана особа є персона нон грата (небажана особа). Приймаюча сторона не зобов’язана повідомляти мотиви відмови в А.

Агресія – поняття А. сформульовано в резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.74 р. так: агресією є застосування державою збройних сил проти суверенітету, територіальної недоторканості чи політичної незалежності іншої держави або яким-то не було іншим чином, що не відповідає Статуту ООН. При визначенні агресора за основу береться ознака першості (ініціативи) вчинення акта агресії. До актів А. віднесені також і випадки заслання державою або від її імені збройних банд, регулярних військ чи найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави. А. тягне за собою міжнародну відповідальність. До актів А. віднесені: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави; будь-яка військова окупація; будь-яка анексія із застосуванням сили; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів та берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройних сил держави на сухопутні, морські або повітряні сили іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, які знаходяться на території іншої держави за договором з приймаючою стороною, в порушення умов, які передбачені в договорі про їх перебування; надання державою своєї території і розпорядження іншої держави для вчинення А. проти третьої держави.

Агробіоценоз – такі екосистеми, природний видовий склад яких істотно збіднений у процесі вирощування певних сільськогосподарських культур.

Агропромисловий комплекс (АПК) – сукупність галузей народного господарства, зв’язаних з виробництвом продуктів харчування і предметів широкого вжитку з сільськогосподарської сировини та постачанням їх населенню. Умовно поділяється на 3 сфери: групу галузей для виробництва засобів виробництва для матеріального забезпечення с.-г.; безпосереднє с.-г. виробництво; групу галузей, які забезпечують рух продукту від виробника до споживача.

Агропромисловий територіальний комплекс (АПТК) – сукупність розташованих на певній території підприємств і організацій, діяльність яких тісно пов’язана з виробництвом та переробкою с.-г. продукції; один з видів агропром. комплексів, що має ознаки територіальності.

Адміністративно-територіальна одиниця – складова частина державної території.

Адміністративно-територіальний устрій  певний спосіб територіального улаштування держави, утворення й діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. А.-т. у. будь-якої держави  це поділ її території на певні частини  краї, області, провінції, землі, штати, департаменти, губернії, волості, повіти, райони, кантони тощо.

Адміністрація (від лат. Administratio  управління, керівництво)  сукупність розпорядчих органів державного управління, виконавчої влади (уряд, відомчі установи, виконавчі комітети, апарат президента, губернатора тощо), діяльність яких визначена законом чи конституцією країни. У широкому розумінні А.  вся діяльність держави в галузі управління суспільством. Це також керівні органи закладів, підприємств або організацій, посадові особи в структурі управління, керівний персонал якоїсь установи.

Аерофотозйомка – фото­графування земної поверхні (суші, води) з висот польоту літака, дирижабля, аероста­та, спеціально сконструйова­ної моделі літака, повітряно­го змія з метою виявлення особливостей рельєфу, ха­рактеру хвилювання вод, гу­стоти і розподілу рослинності, дислокації і чисельності тва­рин, ступеня забруднення по­верхні суші і вод. Зйомка, яка проводиться з великих висот за допомогою космічних апа­ратів, носить назву супутникової чи космічної.

Азіатський банк розвитку – регіональний фінансовий інститут довгострокового кредитування проектів розвитку в країнах Азії і Тихого океану. Заснований у 1966 р. з перебуванням у Манілі (Філіппіни). Його членами є 45 країн.

Азіатський кліринговий союз – заснований у 1974 р., функціонує з 1975 р. в складі Бангладеш, Індії, Ірану, Непалу, Пакистану, Шрі-Ланки, М’янми. Клірингова палата знах. при центр. банку Ірану. Мета – полегшення платежів за поточними угодами та заохочення використання місцевих валют.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР) – район, що об’єднує країни материкової частини Азії і зони Тихого океану (40 держав). Найбільші з них: Китай, Індія, США, Росія, Індонезія, Японія. В АТР проживає 3/5 частини населення світу, на нього припадає 56 % світового ВНП.

Азія (від. семітського «асу» – схід) – найбільша частина світу (30 % всієї суші), частина єдиного материка Євразії. Материкова А. розташована в Півн. півкулі. Границя з Європою умовна. Площа А. (з Кавказом) – 43448 тис. км2, у тому числі 2 млн. км2 – острови і 8 млн. км2 – півострови.

Азія Центральна – область підвищених пустельних рівнин і височин у внутрішній частині Азії, на зах. Китаю і в Монголії. Площа – майже 6 млн. км2.

Аквізитор (від лат. acquistor – покупець, приваблювач) – співробітник або агент транспортних чи страхових підприємств і закладів, який відповідає за аквізицію іноземних туристів, нових вантажів чи страхування.

Аквізиція – залучення іноземних туристів, нових вантажів до країни та їхнє страхування.

Акламація – зустрічається в практиці міжнародних організацій та конференцій як метод прийняття рішень без проведення голосування, на основі реакції учасників, вираженої вигуками, репліками, оплесками тощо.

Акредитування – процес призначення дипломатичного представника однієї держави в іншій. Завершенням його є вручення дипломатичним представником вірчих грамот главі держави перебування. У більшості держав дипломатичний представник вважається таким, що приступив до виконання своїх обов’язків з моменту вручення вірчих грамот; у деяких державах – з моменту нотифікації відомству закордонних справ про прибуття і представлення завіреної копії вірчих грамот. Існує також практика А. журналістів. Залежно від місцевих протокольних правил, класу дипломата і характеру А. дипломатична може проходити в урочистих обставинах або без протокольних церемоній. В урочистих обставинах відбувається прийом главою держави іноземного дипломатичного представника при врученні ним своїх вірчих грамот.

Аксіома (від грецьк. axioma) – 1) положення, яке приймається без логічних доказів у зв’язку з безпосередньою переконливістю, очевидна істина; 2) істинне, вихідне положення теорії.

Активи – касова готівка, банківські депозити, цінні папери, нерухомість та інші об’єкти власності, якими володіє певна особа або фірма.

Актор міжнародних відносин – термін, яким у науці про міжнародні відносини прийнято називати суб’єктів, тих, хто діє і взаємодіє на світовій арені. При цьому термін “актор” дуже зручний, бо він всеохоплюючий, акцентує увагу на поведінці і допомагає зрозуміти, чому різні суб’єкти відіграють різні ролі у міжнародних відносинах. Серед вітчизняних і зарубіжних учених немає єдності у поглядах на те, кого вважати міжнародними акторами. У зв’язку з цим існують дві різні концепції міжнародних відносин – вузька або міждержавна і широка або транснаціональна. Згідно першої, основним, домінуючим і навіть виключним суб’єктом або актором міжнародної системи є держави. Тому розширення числа учасників міжнародних відносин відбувається в сучасному світі за рахунок виникнення нових держав, наприклад на місці СРСР чи Югославії. У межах широкої концепції розглядаються дії не тільки держав, але й різноманітних організацій і навіть окремих осіб. Такому трактуванню учасників міжнародних відносин найбільш повно відповідає термін “транснаціональний”. Тому варто погодитися з точкою зору відомого французького юриста Бернара Жак’є, що треба виділяти дві категорії або групи суб’єктів (акторів, учасників) міжнародних відносин. З одного боку це держави, як традиційні, первинні й центральні міжнародні актори, що повністю відповідає вузькій концепції міжнародних відносин. З другого – нові суб’єкти, які з’явилися пізніше й існування яких виправдано широкою концепцією міжнародних відносин. До цієї групи треба віднести міжурядові міжнародні організації, міжнародні неурядові організації, транснаціональні корпорації. національно-визвольні, сепаратистські та ірредентистські рухи, мафіозні групи, терористичні організації, а також окремих індивідів

Акція – цінний папір, що засвідчує внесення частки коштів у капітал акціонерного товариства і дає право на одержання відповідної частки прибутку й управління акціонерним товариством.

Альтернат (поперемінно) – правило, за яким у примірнику міжнародного договору, призначеного для підписання даною договірною стороною, назва сторони, підписи уповноважених, печатки, а також сам текст договору мовою даної договірної сторони розміщаються на першому місці. Для підписання першим вважається місце під текстом договору з лівого боку, а якщо підписи ставляться один під другим, - місце зверху. Застосування А. підкреслює рівність сторін, які домовляються. А. суворо дотримується в двосторонніх договорах. У багатосторонніх договорах А. застосовується порівняно рідко.

Альтернатива – кожна з взаємовиключних можливостей; можливість вибору з двох взаємовиключних явищ, методів дослідження тощо.

Альянс – об’єднання держав на міжнародній арені на підставі договірних зобов’язань.

Америка – частина світу, що складається з двох материків – Північної Америки і Південної Америки з прилеглими островами. Загальна площа – 42,5 млн. км2. Відкрита для європейців у 1492 р. Х. Колумбом. Названа іменем Амеріго Веспуччі.

Америка Південна – материк у південні частині Зах. півкулі. Площа разом з островами – 18 млн. км2.

Америка Північна – материк у Зах. півкулі. На пд. з’єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Площа – 20360 тис. км2. До неї відносяться острови: Гренландія (2176 тис. км2), Канадський Арктичний архіпелаг (1300 тис. км2), Вест-Індійські (240 тис. км2).

Америка Центральна – назва пд. частини Північної Америки, між Теуантепекським і Дар’єнським перешийками. Площа – 770 тис. км2.

Американська історико-географічна школа – склалася в період між двома світовими війнами. Засновником американської школи став професор університету Берклі в Каліфорнії К.Зауер, який започаткував новий напрям географії – екологію людини. У своїх книгах «Морфологія ландшафту» (1925), «Походження і розповсюдження агрокультури» (1952) К.Зауер проводить думку, що головним завданням географії є дослідження перетворення природного ландшафту в культурний. Він широко застосовував у географії історичний метод досліджень, прагнення розглядати у взаємозв’язку за тривалий період історію ландшафту та історію людини. Дослідження районів проходження і шляхів міграції людей, формування їхніх навичок і результатів праці вимагають зіставлення історії природи і історії суспільства. К.Зауер – піонер дослідження екологічних проблем у сучасному світі і їхнього впливу на долю цивілізації. Він вивчав походження культурних рослин і домашніх тварин, шляхів їх розповсюдження. Але К.Зауер заперечував переваж­ну орієнтацію географії на вирішення суспільних проблем, підкреслюючи, що географія це наука про Землю.

Каталог: resources
resources -> Комплексне країнознавство
resources -> Почесні члени та почесні доктори університету: І. Гете, О. Гумбольдт, І. Франко, Л. Толстой
resources -> Методичні рекомендації щодо організації роботи гуртків з художньо-естетичного напрямку Методист Солонцова І. О
resources -> Відділ мистецтв Мистецький вісник
resources -> Орієнтовний перелік вебінарів у рамках Всеукраїнського педагогічного інтерактивного марафону «Суспільний діалог: актуальні питання освіти»
resources -> Німецька служба академічних обмінів (daad)
resources -> Пояснювальна записка Модуль складається з 2-х розділів які містять тем, зв’язаних між собою змістовими складовими розділ
resources -> Урок №32 В. Сосюра. Патріотичний пафос поезії "ЛюбітьУкраїну!" 1898 1965 Мета І завдання уроку
resources -> Робоча програма навчальної дисципліни історія міжнародних відносин для студентів IV курсу історичного факультету


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Схожі:

Міжнародні відносини – країнознавство iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 056 «Міжнародні економічні відносини»
Конспект лекцій для студентів спеціальності 056 «Міжнародні економічні відносини» денної та заочної форм навчання
Міжнародні відносини – країнознавство iconКонспект лекцій для бакалаврів спеціальності 055 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького нту
Міжнародні відносини – країнознавство iconКомплексне країнознавство
Будз М. Д., Мартинюк В. О., Постоловський Р. М, Троян С. С. Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії):...
Міжнародні відносини – країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії
Міжнародні відносини – країнознавство iconЗапрошення ХI міжнародні Гоголівські читання

Міжнародні відносини – країнознавство iconУрок Вступ. Світ напередодні війни. Міжнародні кризи та конфлікти на початку XX ст. Створення Троїстого союзу та Антанти

Міжнародні відносини – країнознавство iconНайвеличніша людина хх-го сторіччя Магатма Ґанді
Його філософія ненасилля вплинула на національні І міжнародні рухи прихильників мирних змін
Міжнародні відносини – країнознавство iconКонспект лекцій з дисципліни «Криміналістика»
Об'єктом науки криміналістики служать злочинна діяльність І діяльність з розкриття та розслідування злочинів, складові їх різні процеси...
Міжнародні відносини – країнознавство iconДоктора біологічних наук, професора Житомирського державного університету імені Івана Франка
Визнання нагороди І відзнаки школи та її вчених, міжрегіональні І міжнародні зв’язки
Міжнародні відносини – країнознавство iconПрограмах, затвердженими мон україни:
Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Вона має складну організаційну структуру,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка