Микола костомаров перший класик



Скачати 294.59 Kb.
Дата конвертації16.03.2018
Розмір294.59 Kb.


Сумський державний університет

Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ

          1. library@sumdu.edu.ua



МИКОЛА КОСТОМАРОВ – ПЕРШИЙ КЛАСИК

УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
До 200-річчя від дня народження

Миколи Івановича Костомарова
Рекомендаційний список

Суми

Сумський державний університет

2017

016:8У1

М59



М59

Микола Костомаров перший класик української історичної науки : рекомендаційний список / уклад. Я. В. Жерьобкіна ; відп. за вип. І. М. Капленко. Суми : Сумський державний університет. Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ, 2017. – 25 с.

© Сумський державний університет, 2017



Передмова
У травні 2017 року виповнюється 200 років від дня народження визначного українського історика, видатного етнографа, яскравого публіциста, талановитого поета-романтика, активного громадського діяча і, безумовно, великого патріота своєї батьківщини Миколи Івановича Костомарова.

Видатний діяч європейської культури та історії М. Костомаров залишив дослідникам безцінні скарби думки і слова, що охоплюють практично всі галузі гуманітарної діяльності. Наш славетний співвітчизник добре знаний у світі своїми історичними дослідженнями, його перу належать сотні вагомих праць з історіософії, етнокультури, народознавства.

М. Костомаров був насамперед працьовитою людиною й увесь свій вік провів за письмовим столом і в архівних пошуках документів, які давали йому змогу відкривати нові сторінки у вітчизняній історії. Заслуги ж цього вченого для становлення вітчизняної історичної науки взагалі неможливо переоцінити. За довгі роки кропіткої роботи Костомаровим були написані десятки найважливіших фундаментальних праць з історії України та Росії. Він багато зробив для вивчення етногенезу східнослов’янських народів, їх міфології, вірувань, словесної творчості, важко переоцінити його внесок у визначення менталітету українського народу та розвитку його національної самосвідомості, обстоювання самостійності української мови й культури. Він був одним із перших істориків в Російській імперії, хто спробував концептуально обґрунтувати право українського народу не тільки на свою особливу історію, а й на окрему етнічність. Служіння народові було головним змістом життя і праці М. І. Костомарова.

Миколі Костомарову належить заслуга заснування першої таємної української політичної організації − Кирило-Мефодіївського братства. Протягом десятків років Костомаров був активним учасником громадсько-політичного і культурно-національного процесу, володіючи неабияким хистом агітатора й публіциста.

Костомаров був ініціатором створення популярної літератури для самоосвіти народу, порушував питання народної освіти рідною мовою та педагогічні проблеми, став одним із засновників недільних шкіл. Неабиякими є його заслуги у збиранні народної творчості, у вивченні українських звичаїв і побуту, в розвитку теоретичних засад народжуваної тоді фольклористики, у виробленні на основі народної естетики літературної теорії нової української літератури.

Микола Костомаров став першим фаховим українським літературним критиком, одним із організаторів української журналістики, видавцем і популяризатором творів українських письменників, насамперед Т. Шевченка. Він перекладав твори слов’янських і західноєвропейських літератур, що сприяло розвиткові українського літературного процесу.

Поряд із вивченням історії України й Росії чи не найбільша заслуга належить Костомарову в становленні нової української літератури, у розбудові в ній нових художніх напрямів, нової тематики й проблематики, інтегруванні в неї здобутків європейського літературного розвитку (зокрема античності), у виробленні нового літературного стилю, творенні нових жанрів та засобів образного мислення.

Причетність Миколи Костомарова до громадського, наукового і культурно-літературного життя полягає не тільки в тому, що його самого творила епоха 30-80-х років, а й у тому, що він залишив на ній відбиток свого творчого духу, ставши, за словами І. Франка, «апостолом кращої долі України».

Рекомендаційний список адресований викладачам історичних та гуманітарних наук, учням, студентам навчальних закладів, бібліотечним працівникам й усім тим, хто цікавиться історією України та науковим і творчим доробком Миколи Костомарова.

З метою популяризації творчості М. Костомарова та з нагоди його ювілею пропонуємо бібліографічний огляд літератури.



Життєвий шлях Миколи Костомарова
(1817 - 1885)

Микола Костомаров народився 4 травня 1817 р. в селі Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії. Походження зумовило певну двозначність долі хлопчика. Він з'явився на світ до шлюбу місцевого поміщика Івана Костомарова із кріпачкою, українською дівчиною Тетяною Мильниковою, і за законами Росії був кріпаком власного батька. Обвінчалися батьки у вересні 1817р., вже маючи сина.

Раптова смерть батька 14 липня 1828 р. поставила його родину в скрутне юридичне становище. Народжений поза шлюбом, Микола як кріпак батька перейшов у спадок його найближчим родичам − Ровнєвим. Ті були не проти відвести душу, знущаючись над барчуком. Тому коли Ровнєви запропонували Тетяні Петрівні за 14 тисяч десятин родючої землі вдовину частку − 50 тисяч карбованців асигнаціями, а також волю хлопчикові, вона погодилася без вагань.

Залишившись із дуже скромними статками, мати перевела Миколу з московського пансіону (де він, тільки-но почавши вчитися, за блискучі здібності отримав прізвисько "infant miraculeux" − чудесна дитина) до пансіону у Воронежі, ближче до дому. Навчання там обходилося дешевше, але рівень викладання був дуже низьким, і хлопчик ледь висиджував нудні уроки, що практично нічого не давали. За "витівки" він був відрахований із пансіону й перейшов до Воронезької гімназії. З усіх випускників 1833 р. тільки Микола, прагнучи вчитися, вступив до Харківського університету на історико-філологічний факультет.

Юнака цікавили різні сфери гуманітарних знань. Він вивчав давні й нові мови, цікавився античною історією, німецькою філософією, новою французькою літературою, вчився гри на фортепіано, віршував. Зближення з гуртком українських романтиків Харківського університету незабаром визначило його захоплення переважно фольклором і козацьким минулим України.

Особливу роль у становленні поглядів Миколи Костомарова на історичний процес відіграв професор кафедри грецької словесності Михайло Лунін. Його лекції захоплювали: саме він викликав у Костомарова "переворот", про який той згодом писав: "...я полюбив історію найбільше, й відтоді з жаром віддався читанню й вивченню історичних книг". Головний зміст історичного процесу Костомаров бачив у саморозвитку народу та його культури.

В університетські роки Микола дуже багато читав. Перевантаження навіть позначилось на його здоров'ї − ще тоді значно погіршився зір. У січні 1837-го Костомаров склав іспити з усіх предметів і 8 грудня 1837 року був затверджений у статусі кандидата.

Він прагнув визначити історичну місію слов'янських народів і, насамперед, українського. Вже в харківський період Костомаров почав схилятися до думки, що саме українському народу належить особлива місія у справі звільнення всіх слов'ян від імперського деспотизму і кріпосницького рабства, адже саме він розвинув демократичні ідеали й інститути козацтва. У віршах і поемах тих років Костомаров оспівав князівські й козацькі часи України. Свої поетичні твори він друкував у різних альманахах, а також видав збірками "Українські балади" (1838) та "Гілка" (1840) під псевдонімом "Ієремія Галка". Тоді ж він під впливом творчості В. Шекспіра створив історичну драму "Сава Чалий" (1838) і трагедію "Переяславська ніч" (1841).

Яскрава фігура Миколи Костомарова, людини високоосвіченої, щирої і доброзичливої, приваблювала талановиту молодь, зокрема, В. Білозерського, М. Гулака, П. Куліша й О. Марковича. У грудні 1845 –січні 1846 р. вони створили слов'янофільське українське Кирило-Ме-фодіївське братство, до якого незабаром приєднався й Тарас Шевченко. Своє завдання "братчики" бачили в поширенні передових ідей "слов'янської взаємності". Незабаром був написаний статут товариства, що передбачав повну свободу віросповідання, "відкидання єзуїтського правила про освячення засобів метою", вивчення слов'янських мов і культур. Товариство діяло 14 місяців. Викрили його за доносом в поліцію студента Олексія Петрова. Члени товариства були засуджені і заслані, наприклад, М. Костомаров – у Саратов, П. Куліш – у Тулу.

Микола Костомаров на вигляд був дещо мішкуватим, недоладним, завжди розпатланий, з нервовою гримасою на обличчі. Мав певну схильність до містики, самонавіювання. Приміром, міг занедужати на хворобу, якої в нього не було. Втім на вершині своїх здобутків Микола просить руки Аліни Крагельської й дістає згоду від її матері-вдови. Свою майбутню наречену – 15-річну Аліну Леонтіївну Крагельську вперше побачив у Києві в пансіоні пані де Мельян. На той час 28-річний ад’юнкт-професор кафедри історії Київського університету св. Володимира викладав тут лекційні курси. Вихованки пансіону прозвали його Опудалом Морським, хоч і захоплювалися знаннями й талантом оповідача. Аліна була донькою офіцера-поляка, чарівною, розумною й добре вихованою, а ще й здібною піаністкою. Вона полонила Костомарова своєю жвавістю, безпосередністю і щирою обдарованістю. Її грою на фортепіано захоплювався навіть Ференц Ліст, який відвідав Київ із гастролями.

Заручини справили 13 лютого 1847-го. 30 березня мало відбутися його весілля з Аліною. Однак, у ніч напередодні цього дня, його раптово арештували. 14 червня 1847 року Костомарову, який перебував у Петропавловській фортеці, було дозволено побачення з нареченою Аліною Крагельською. Науковець боявся після суду зв'язувати з Аліною своє, як він вважав, пропаще життя. Зрештою їхній шлюб розпався. Посприяла їхньому розриву й мати нареченої. Крагельська вийшла заміж за іншого чоловіка і прожила з ним 19 років. Якось взимку 1862-го вона купила видання драми Костомарова "Кремуцій Корд" і прочитала зрозумілу тільки їй присвяту: "Незабутній A.Л.K. на пам'ять. 14 червня 1847 р."...

1856 р. маніфест нового царя Олександра II звільнив Костомарова від поліцейського нагляду. У 1857-му він вирушив за кордон. Побував у Швеції, Німеччині, Швейцарії, Франції та Італії. У Празі Костомаров зустрівся з патріархом чеського слов'янства В. Ганкою, який приділив йому багато уваги, а на прощання на знак глибокого шанування подарував усі свої праці.

1858 р. Костомаров повернувся до Петербурга і продовжив свої наукові пошуки. Довідавшись, що до Петербурга повернувся Т. Шевченко, вирішив відвідати товариша. Дуже зворушливо описана сцена їхньої зустрічі в "Автобіографії" Костомарова: "Майстерня Шевченка містилася поруч із академічною церквою. Це була простора і світла кімната, що виходила вікнами в сад. "Здрастуй, Тарасе", − сказав я йому, побачивши його за роботою в білому фартуху, з олівцем у руці. Шевченко витріщив на мене очі, але не міг упізнати. Даремно я, все ще не називаючи себе на ім'я, пригадав йому обставини, що ... повинні були навести його на думку про те, хто перед ним. "От же говорив ти, що побачимося й житимемо ще в Петербурзі, − так і сталося!" Це були його слова, вимовлені у Третьому відділенні ще тоді, як після чергових ставок... ми поверталися до своїх камер. Але Шевченко й по тому не міг догадатися, роздумуючи й розводячи пальцями... Мабуть, я сильно змінився за одинадцять років розлуки з ним. Я нарешті назвав себе. Шевченко сильно розхвилювався, заплакав і почав обіймати мене й цілувати".

Навесні 1859 р. Костомаров прийняв запрошення зайняти кафедру російської історії Петербурзького університету. У листопаді він почав читати лекції. Вступна лекція в університеті запам'яталася йому над усе: "Скупчення публіки було величезне; кілька державних осіб відвідали мою лекцію. По закінченні читання знялися гучні овації, а потім юрба молодих людей підхопила мене на руки й винесла з університетського приміщення до екіпажа". Хтось із сучасників точно зазначив: "Лекції Костомарова кликали на площу!" Вплив ученого на петербурзьку інтелігенцію був величезним. На кожній лекції − стовпотворіння; у себе вдома по вівторках він збирав цвіт столичної культури. У нього бували М. Добролюбов, О. Пипін, М. Ге, М. Некрасов, М. Чернишевський і багато інших.

За роки ув'язнення й заслання погляди Костомарова на історію суттєво змінилися. Він уже був далекий від містичного поклоніння перед народом, але, як і раніше, на відміну від більшості російських професорів, не вважав суттю історичного процесу державне життя. Він дедалі критичніше дивився на основні особи й події української та російської історії, що йшло врозріз із суспільними переконаннями тих років. Костомаров напружено працював, розбирав і аналізував архівні матеріали, багато публікувався.

У північній столиці він зустрівся зі старими київськими друзями П. Кулішем і В. Білозерським, які повернулись із заслання. Разом вони створили й очолили петербурзьку українську "Громаду", в ідейному спектрі якої Костомаров обстоював принципово ліберальні погляди. У 1861-1862 рр. петербурзькі громадівці, підтримуючи тісні зв'язки з аналогічними гуртками в Києві та інших містах України, видавали журнал "Основа".

З 1863 р. брав активну участь у періодичному виданні томів (їх вийшло 15) зібрань документів з історії України та Білорусі XIV-XVII ст. під загальною назвою "Акти, що стосуються історії Південної і Західної Росії, зібрані й видані Археографічною комісією". Основними працями його життя стали "Богдан Хмельницький" (перше видання вийшло в 1857 р., третє, у трьох томах, − у 1876 р.), "Руїна" (1879-1880 рр.), присвячена трагічним подіям по смерті вождя визвольної війни, "Мазепа" і "Мазепинці" (1882-1884 рр.), а також фундаментальна праця "Руська історія в життєписах її найважливіших діячів" (1874-1876 рр.), де представлені критичні біографії основних героїв давньоруської, української та російської історії. Особливий інтерес представляє його наукова розвідка "Останні роки Речі Посполитої". Ці та інші численні роботи, як і мужня громадянська позиція, забезпечили Костомарову повагу й визнання громадськості, почесне місце в українській культурі.

1873 р., розлучені долею багато років тому, Микола Іванович і Аліна Крагельська зустрілися знову. Він − так і не одружений самотній "дід", вона − вдова і мати трьох дітей. 9 травня 1875 р. вони обвінчались і десять років, до самої смерті Костомарова, прожили разом.

Про останні роки життя Костомарова збереглося чимало спогадів сучасників. Один із близьких друзів історика, В.Беренштам, усякий раз, повертаючись від Костомарових, промовляв одну й ту ж фразу: "Плоть немічна, дух сильний". 1872 р. від напруженої роботи в Миколи Івановича почали дуже боліти очі. Згадуючи ті дні, він говорив, що гине від бездіяльності. Саме тоді в нього зародилася думка написати "Руську історію..." для популярного читання. Точніше, не написати, а продиктувати. Так виникла "Руська історія в життєписах її найголовніших діячів", продиктована помічникам.

Фатальним чином вплинули на здоров'я Костомарова дві події. Восени 1881 р., переходячи вулицю на Васильєвському острові, він був збитий ломовим візником. Наслідки травми відчувалися дуже довго. А 25 січня 1885 р. Костомарова, зануреного в роздуми, знову збив екіпаж − цього разу просто під аркою Генерального штабу.

6 квітня, у день пам'яті св. Кирила і Мефодія, здоров'я вченого різко погіршилося. Лікар давав йому кілька годин. Так і сталося: рано-вранці 7 квітня він помер у своїй квартирі на Васильєвському острові, куди багато років поспіль приходила вся освічена громадськість Петербурга.

Поховали Миколу Івановича 11 квітня 1885 р. на Волковому цвинтарі. Серед тих, хто прийшов провести його в останню дорогу, було дуже багато студентів.

Роль Костомарова в розвитку української та російської історіографії величезна. Він був першим ученим Східної Європи, який радикально змінив підхід до роботи історика, поставивши наріжним каменем не опис подій і осіб, а історію народу в його соціокультурній цілісності і єдності найрізноманітніших сфер життя.

"Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди", − повторював Микола Іванович. Цьому принципу він слідував усе своє життя.


М. Костомаров і Кирило-Мефодіївське товариство
Багато в чому саме завдяки Миколі Івановичу українська політична традиція отримала потужний імпульс розвитку, а організоване ним братство кирило-мефодіївців і особливо журнал "Основа", що видавався у Санкт-Петербурзі, мали найбезпосередніший вплив на зародження масового громадського руху в Україні.

Кирило-мефодіївці виклали свої ідейно-політичні ідеали і прагнення в кількох програмних документах-прокламаціях: "До братів українців" та "До братів великоросів і поляків"; у Статуті і "Книзі буття українського народу". Вони прагнули перебудови суспільства на засадах християнського вчення про справедливість, рівність і волю людей.

Оформившись ідейно, вони мали намір перейти до практичної діяльності, пропагуючи свої переконання серед населення. Але до практичного втілення цих намірів справа не дійшла. Студент Петров, який знімав квартиру в одному будинку з М. Гулаком, підслуховував розмови друзів. Він завів із ними знайомство й незабаром ввійшов у довіру до "братчиків". 3 березня 1847 року Петров написав донос попечителю Київського навчального округу генерал-майору Траскіну. Він повідомляв, що "чув у Гулака зібрання людей і думки про предмети, що стосуються держави, і перейняті вони ідеєю волі цілком..." Донос був негайно переправлений до Петербурга начальнику Третього відділення його імператорської величності власної канцелярії графу Орлову. 17 березня Орлов повідомив про зібрання спадкоємцю престолу Олександрові Миколайовичу з проханням дозволити арешти в Києві.

Київський губернатор І.Фундуклей, меценат і великий любитель старожитностей, з великою повагою ставився до Костомарова. За кілька тижнів до цих подій він дав Миколі Івановичу для відгуку й зауважень свій рукопис книги "Огляд Києва щодо старожитностей" (надрукована 1847 р.). Довідавшись про планований арешт, Фундуклей намагався попередити Костомарова про небезпеку. У відправленій із посильним записці він просив Костомарова негайно зайти до нього. Але історик, заклопотаний майбутнім весіллям з Аліною Крагельською (за кілька днів), не знайшов часу заїхати до губернатора. У ніч на 30 березня 1847 р. Костомарова узяли під варту й відправили до Петербурга. Тепер уже І. Фундуклей нічим не міг допомогти Миколі Івановичу. Костомаров перебував у жахливому стані. У відчаї він вирішив заморити себе голодом у дорозі. Знесилений, ледь міг піднятися з воза. Квартальний, що його супроводжував, помітив стан свого арештанта й порадив йому відмовитися від фатального наміру. "Ви... смерті собі не заподієте, я вас устигну довезти, але ви собі зашкодите: вас почнуть допитувати, а з вами від виснаження станеться марення, і ви наговорите зайвого й на себе, й на інших", − умовляв Костомарова конвоїр. Логіка наглядача подіяла на вченого. 7 квітня його привезли до Петербурга, а 15-го відбувся перший допит.

Одночасно з Костомаровим був арештований М. Гулак, а незабаром − Т. Шевченко, П. Куліш, В. Білозерський, О. Маркович та інші Кирило-мефодіївці. Для проведення слідства всі вони були відправлені до Петербурга, згодом − засуджені. Цікаво, що під час слідства засудженим допомагали самі ж службовці із жандармського корпусу, підказуючи, як правильніше поводитися на допитах.

24 червня 1848 р., відбувши рік у Петропавловській фортеці, Костомаров був засланий у Саратов. Рік в'язниці не минув для Миколи Івановича даремно. За кілька місяців ув'язнення він вивчив грецьку й іспанську мови, й тепер легко міг читати Гомера й Кальдерона в оригіналі.

У Саратові Костомарова призначили на посаду перекладача при губернському правлінні з платнею 350 карбованців на рік. Оскільки перекладати не було чого, губернатор доручив політичному засланцеві завідувати... секретним відділом, у якому велися справи "розкольників".

Діяльність кирило-мефодіївців мала великий вплив на подальший розвиток українського національного руху. Братчики заклали основи української політичної традиції.



Твори М. І. Костомарова




Костомаров М. "Закон Божий" (Книги Битія українського народу) / М. Костомаров // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800-1863 роки). – С. 160–172.



Костомаров М. Автобиография : уривки / М. Костомаров // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800-1863 роки). – С. 202–241.



Костомаров М. Відозва "Брати українці!" / М. Костомаров // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800-1863 роки). – С. 173.



Костомаров М. Две русские народности / М. Костомаров // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800-1863 роки). – С. 360–399.



Костомаров М. І. Істория України в житєписях визначнїйших єї дїячів / М. І. Костомаров ; пер. О. Барвінський. – Репринт видання 1918 року. – К. : Україна, 1991. – 493 с.



Костомаров М. І. Лист-присвята Миколи Костомарова до Аліни Крагельської / М. І. Костомаров // Теорія українського кохання / М. В. Томенко. – К., 2005. – С. 70.



Костомаров М. Книги битія українського народу / М. Костомаров. – Авгсбург: Український Музей-Архів при Українській Вільній Академії Наук, 1947. – 60 с.



Костомаров М. Кобзарь. Тараса Шевченко. 1860 / М. Костомаров // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800-1863 роки). – С. 195–201.



Костомаров М. Малорусская литература / М. Костомаров // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800-1863 роки). – С. 449–460.



Костомаров М. О преподавании на народном языке в Южной Руси / М. Костомаров // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800–1863 роки). – С. 444–448.



Костомаров М. Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке / М. Костомаров // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800-1863 роки). – С. 139–159.



Костомаров М. Спить Вкраїна... / М. Костомаров // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800–1863 роки). – С. 518.



Костомаров М. І. Богдан Хмельницький : історичний нарис / М. І. Костомаров. – К. : Веселка, 1992. – 93 с. – (Гетьмани України).



Костомаров М. І. Галерея портретів : біографічні нариси / М. І. Костомаров ; пер. з рос. М. М. Ілляш. – К : Веселка, 1993. – 326 с. – (Історична бібліотека "Золоті ворота").



Костомаров М. І. Закон Божий : (Книга буття українського народу) / М. І. Костомаров. – К. : Либідь, 1991. – 40 с.



Костомаров М. І. Історичні постаті / М. І. Костомаров ; пер. з рос. І. С. Голуб. – Дніпропетровськ : Січ, 2008. – 618 с. 



Костомаров Н. И. Исторические монографии и исследования : в 2-х кн. Кн. 1, Кн. 2 / Н. И. Костомаров. – М. : Книга, 1989. – 239 с. – (Историко-литературный архив).



Костомаров Н. И. Автобиография. Бунт Стеньки Разина / Н. И. Костомаров. – К. : Наук. думка, 1992. – 512 с.



Костомаров Н. И. Богдан Хмельницкий [Электронный ресурс]. Т. 1 / Н. И. Костомаров. – 2-е, доп. – С.-Петербург : Издание книгопродавца Д. Е. Кожанчикова, 1859. – 1050 с. – Режим доступа: http://192.168.7.9/liblocal/docs/ridki/bogd_hm.pdf. – Загл. с экрана.



Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография / Н. И. Костомаров ; редколл. : Ю. П. Дьяченко, В. А. Замлинский, Л. Г. Мельник и др. – 2-е изд. – К. : Изд-во при Киевском гос. ун-те, 1990. – 736 с. – (Памятники исторической мысли Украины).



Костомаров Н. И. Руина. Мазепа. Мазепинцы : исторические монографии и исследования [Электронный ресурс] / Н. И. Костомаров. – М. : Чарли, 1995. – 800 с. – (Актуальная история России). – Режим доступа:

http://192.168.7.9/liblocal/docs/Books/Kostomarov_Ruina.pdf. – Загл. с экрана.





Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. Кн. І, Вып. 1, 2, 3 / Н. И. Костомаров. – Репринтное воспроизведение издания 1873–1888 гг. – М. : Книга, 1990. – 738 с.



Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. Кн. ІІ, Вып. 4, 5 / Н. И. Костомаров. – Репринтное воспроизведение издания 1873–1888 гг. – М. : Книга, 1991. – 538 с.



Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. Кн. ІІІ, Вып. 6, 7 / Н. И. Костомаров. – Репринтное воспроизведение издания 1873–1888 гг. – М. : А/О "Книга и бизнес", 1992. – 885 с. + 352 с.



Костомаров Н. И. Скотской бунт. Письмо малороссийского помещика к своему петербургскому приятелю (До 200-річчя від дня народження М. І. Костомарова та 100-ліття першої публікації "Скотского бунта") / Н. И. Костомаров // Український історичний журнал. – 2017. – № 1. – С. 157–182.



Костомаров Н. И. Сын. Холоп. Сорок лет : повести / Н. И. Костомаров. – К. : Дніпро, 1987. – 384 с.



Костомаров Н.И. Черниговка / Н. И. Костомаров. – Х. : Фолио, 2007. – 316 с. – (Українська класика).



Микола Костомаров. "Книги битія українського народу" // Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник документів і матеріалів : навчальний посібник / за заг. ред.: А. П. Коцура, Н. В. Терес – Київ-Чернівці : Книги-ХХІ, 2008. – С. 315–323.



Справа Кирило-Мефодіївського товариства // Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – Т. 5 : Романтики національного відродження (1800-1863 роки). – С. 174–194.



Україна : антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст. : у 10 т. Т. 5. Романтики національного відродження (1800-1863 роки) / упоряд. І. Дзюба. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – 736 с. 



Українська література ХІХ століття. Хрестоматія : навч. посіб. / упоряд. Н. М. Гаєвська. – К. : Либідь, 2006. – С. 152–162. 



Франко І. Я. Захар Беркут : роман / І. Франко. Чернігівка : повість / М. Костомаров. – К. : Укр. центр духовної культури, 1994. – 312 с. – (Український історичний роман).



Чари кохання : любовна лірика українських поетів ХІХ-початку ХХ ст. – К. : Молодь, 1985. – С. 67–70.











Література про життя і творчість М. І. Костомарова




Артюх В. Історіософія Миколи Костомарова / В. Артюх // Світогляд - Філософія - Релігія. – 2012. – Вип. 2. – С. 5–15.



Артюх В. О. Історіософія М. Костомарова та романтизм / В. О. Артюх // Суспільно-політичні процеси на українських землях: історія, проблеми, перспективи : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, 20 травня 2011 р. / редкол. : К. К. Васильєв, В. М. Власенко, А. В. Гончаренко та ін. ; за заг. ред. С. І. Дегтярьова. – Суми : Сумський державний університет, 2011. – Ч. 2. – С. 3–5.



Артюх В. О. Історіософія Миколи Костомарова / В. О. Артюх // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Теорія культури і філософія науки. – 2012. – № 995, Вип. 46. – С. 128–133.



Артюх В. О. Історіософія Миколи Костомарова / В. О. Артюх // Сумська старовина. – 2011. – № XXXIII–XXXIV. – С. 158–165.



Артюх В. О. Історіософія Миколи Костомарова і романтизм / В. О. Артюх // Концепт реальності у філософії, літературі й науці : матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції, м. Суми, 24–25 лютого 2011 р. / редкол. : В. М. Вандишев, А. Є. Лебідь. – Суми : Сумський державний університет, 2011. – С. 20–22.



Артюх В. О. Про елементи міфічного в конструюванні української національної ідентичності (на прикладі публіцистики М. Костомарова та Д. Донцова) / В. О. Артюх // Вісник Сумського державного університету. Серія Філологічні науки. – 2007. – № 2. – С. 10–19.



Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до ХХ століття : навч. посіб. / В. Й. Борисенко. – К. : Либідь, 1996. – С. 426–428. 



Велика iсторiя України від найдавніших часів : у 2-х т. Т.ІІ. – Репринт видання 1935 року. – К. : Глобус, 1993. – 400 с.



Гончар О. Т. Образ українського інтелектуала ХІХ ст. (Микола Костомаров) / О. Т. Гончар // Український історичний журнал. – 2017. – № 4. – C. 68–82.



Гончар О. Т. Проблеми історії та культури України в епістолярній спадщині М. І. Костомарова : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни / О. Т. Гончар – К. : Ін-т історії Укр., 2008. – 20 с.



Гончар О. Т. Українофільська діяльність М. Костомарова у дзеркалі його епістолярію (середина 1850-х – початок 1860х рр.) / О. Т. Гончар // Український історичний журнал. – 2010. – № 6. – С. 34–49.



Горленко В. Ф. Шляхи розвитку народознавства / В. Ф. Горленко // Історія української культури : у 5-ти т. / редкол. : Г. А. Скрипник, Р. Я. Пилипчук, В. В. Рубан та ін. – К. : Наук. думка, 2008. – Т. 4, Кн. 1 : Українська культура першої половини ХІХ століття. – С. 600–616.



Грушевський М. С. Ілюстрована історія України / М. С. Грушевський. – К. : Наук. думка, 1992. – С. 455–460. – (Пам'ятки історичної думки України).



Дорош Є. Перший романтик серед істориків : 16 травня виповнилося 200 років із дня народження знаменитого українського історика, громадського діяча і поета Миколи Костомарова / Є. Дорош // Пенсійний кур'єр. – 2017. – № 20. – 19 травня. – С. 11.



Драгоманов М. Українська література, проскрибована російським урядом / М. Драгоманов ; редкол. : Б. Якимович, Н. Бічуя, М. Гнатюк та ін. ; пер. з фр. Ґ. Цвенґрош. – Львів : Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, 2001. – 94 с. – (Наукова бібліотека).



Дудко О. М. Педагогічні ідеї М. І. Костомарова у контексті просвітницького руху в Наддніпрянській Україні XIX століття : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки / О. М. Дудко  – К. : Інститут педагогіки НАПН України, 2010. – 20 с.



Єгоров В. В. М. І. Костомаров у формуванні етнокультурних засад українського національного руху ХІХ ст. : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 – історія України / В. В. Єгоров  – К. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, 2011. – 18 с.



Зайцев П. Перше кохання Шевченка / П. Зайцев. Романи Куліша; Аліна й Костомаров / В. Петров. – К. : Україна, 1994. –320 с.



Замлинський В. Микола Костомаров / В. Замлинський // Історія України в особах : XIX-XX ст. – К. : Україна, 1995. – С. 70–73.



Історія української культури : навч. посіб. / за ред. І. Крип'якевича. – К. : Либідь, 1994. – 656 с.



Історія української культури : у 5-ти т. Т. 4. Кн. 2. Українська культура другої половини ХІХ століття / редкол. : Г. А. Скрипник, Р. Я. Пилипчук, В. В. Рубан та ін. – К. : Наук. думка, 2005. – 1293 с.



Калантаєвська Г. П. Пошук і потреба справедливості як причина загибелі чесної особистості у повісті М. Костомарова "Сын" / Г. П. Калантаєвська // Вісник Сумського державного університету. Серія Філологічні науки. – 2000. – № 20. – С. 79–85.



Костомаров Микола // Історія філософської думки в Україні : навч. посіб. / І. В. Огородник, В. В. Огородник. – К. : Вища шк.; Знання, 1999. – С. 289-296.



Костомаров Микола Іванович // Видатні росіяни в історії України / редкол. : В. П. Дишлевий, О. М. Титова, Є. М. Луняк та ін.; уклад. Г. Б. Мунін. – К. : Кондор, 2013. – С. 140–143.



Костомаров Микола Іванович // Літературна Харківщина : довідник / за заг. ред. М. Ф. Гетьманця. – Х. : Майдан, 1995. – С. 185–186.



Костомаров Николай Иванович (1817-1885) // Большая энциклопедия : в 62 т. / редкол. : Г. В. Кожевников, М. В. Арапов, С. М. Архипов и др. ; гл. ред. С. А. Кондратов. – М. : ТЕРРА, 2006. – Т. 23 : Конвейер - Коэн. – С. 523.



Кратко М. "Пізнайте істину і вона зробить вас вільними" (до 160-річчя від часу заснування Кирило-Мефодіївського братства) / М. Кратко // Світогляд. – 2007. – № 2. – С. 4–11.



Крип'якевич І. П. Історія України / І. П. Крип'якевич. – Львів : Світ, 1990. – 520 с. – (Пам'ятки історичної думки України).



Левицька О. Поняття релігійності і духовності та їх взаємодія у творчій спадщині М. І. Костомарова / О. Левицька // Історія релігій в Україні. – 2017. – Ч. 2. – С. 418–427.



Лемещенко К. Б. Костомаров М. І. про місце самоврядування як форму управління в українській державі / К. Б. Лемещенко // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 2. – С. 45–49.



Лемещенко К. Б. Розвиток політико-правової теорії лібералізму у творчій спадщині М. І. Костомарова : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.01 – теорія та історія політичної науки / К. Б. Лемещенко  – К. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, 2010. – 18 c.



Литвин В. Історія України : у 3-х т. Т. 2. Кінець XVIII – початок ХХ ст. / В. Литвин. – К. : Альтернативи, 2005. – 760 с.



М. Костомаров // Історія України : універсальний ілюстрований довідник / Губарев В. К. – Донецьк : ТОВ ВКФ "БАО", 2008. – С. 207.



М. Костомаров і П. Куліш у літературному процесі 1-ї половини ХІХ століття // Українська література ХІХ століття : навч. посіб. / Г. П. Калантаєвська. – Суми : Сумський державний університет, 2016. – С. 52–74.



Магочій П. Р. Історія України / П. Р. Магочій. – К. : Критика, 2007. – 638 с.



Малий словник історії України : довідник / редкол. : В. А. Смолiй, С. В. Кульчицький, О. М. Майборода та iн. – К. : Либідь, 1997. – C. 215. 



Мигаль Б. К. Костомаров Микола Іванович / Б. К. Мигаль // Вихованці Харківського університету : біобібліографічний довідник. – Х. : Авто-Енергія, 2004. – С. 104–105.



Микола Костомаров (1817–1885 рр.) // 100 видатних українців. – К. : Арій, 2006. – С. 206–211.



Микола Костомаров // Історія української літератури ХХ століття : підручник / П. П. Хропко, О. Д. Гнідан, П. І. Орлик та ін. – К. : Либідь, 1992. – С. 389–414.



Мотив зради в трагедії "Сава Чалий" Миколи Костомарова // Українська історична драматургія : навч. пос. / В.Працьовитий. – Львів : Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, 2009. – С. 97–115.



Мудрик П. Романтична натура: Микола Костомаров / П. Мудрик // Суми і сумчани. – 2007. – № 23. – 8 червня. – С. 14.



Неврлий М. Минуле й сучасне : збірник слов'янознавчих праць / М. Неврлий. – К. : Смолоскип, 2009. – 956 с.



Некряч О. В. Художній історизм як парадигмальна категорія творчості Миколи Костомарова - прозаїка : автореф. дис. ... канд. філологічних наук : 10.01.01 – українська література / О. В. Некряч – К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2013. – 19 с.



Нова Греція у М. Костомарова і Я. Щоголева // Антична спадщина і становлення нової української літератури / Ю. О. Микитенко. – К. : Наукова думка, 1991. – С. 87–102.



Павленко Н. Тернистий путь к славе: жизненный и творческий путь Николая Ивановича Костомарова / Н. Павленко // Наука и жизнь. – 1994. – № 4. – С. 86–93.



Павленко С. Костомаровський довгобуд : реставрація садиби, де творив відомий історик Микола Костомаров, "потонула" у політичних звинуваченнях, паперових війнах місцевого значення / С. Павленко // Голос України. – 2011. – № 18. – 1 лютого. – С. 12.



Підгорна Л. М. Фольклористична діяльність Миколи Костомарова (методичний аспект) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.07 – фольклористика / Л. М. Підгорна  – К. : Київський нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2006. – 18 с.



Пінчук Ю. А. Костомаров Микола Іванович / Ю. А. Пінчук // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій та ін. – К. : Наукова думка, 2008. – Т. 5 : Кон-Кю. – С. 226–228.



Пінчук Ю. А. Микола Іванович Костомаров (1817-1885) / Ю. А. Пінчук. – К. : Наук. думка, 1992. – 232 с.



Рожнятовська О. А. Гордість України : до 190-річчя від дня народження М. І. Костомарова / О. А. Рожнятовська // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2007. – № 2. – С. 65–72.



Сокирко О. Г. Костомарознавство / О. Г. Сокирко // Енциклопедія Сучасної України / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін. – К. : Ін-т енциклопед. досліджень, 2014. – Т. 14 : Кол-Кос. – С. 728.



Судаков В. Костомаров Микола Іванович (1817-1885) / В. Судаков // Видатні постаті України : біогр. довідник / редкол. : Г. В. Щокін, М. Ф. Головатий, В. А. Гайченко та ін. – К. : МАУП ; Книжкова палата України, 2007. – С. 643-645.



Тімашова В. М. Теоретико-правові засади федеративного устрою Української держави в ученні М. Костомарова : автореф. дис. ... канд. юридичних наук : 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень / В. М. Тімашова  – К. : Відкритий міжн. ун-т розвитку людини "Україна", 2011. – 20 с.



Тютюнник Є. "Куди Соренто й Альгамбрі до Дідівець!" : у чернігівців ще є три роки, щоб завершити початі справи до 200-річчя Миколи Костомарова / Є. Тютюнник // Урядовий кур'єр. – 2014. – № 86. – 16 травня. – С. 12.



Українська література ХІХ – початку ХХ століття: художнє слово у поступі нації / відп. за вип. Н. Левчик. – К. : Інститут літератури ім.Т. Г. Шевченка НАН України, 2014. – 420 с. 



Федюк В. Ю. Концепція «духу народності» в історіософії Миколи Костомарова : автореф. дис. ... канд. філософ. наук : 09.00.05 – історія філософії / В. Ю. Федюк  – Дніпропетровськ : Дніпропетровський нац. ун-т, 2009. – 19 с.



Цвілюк С. А. Історична мудрість Великого Кобзаря. Історизм і соціально-політичний вимір епічних творів Тараса Шевченка / С. А. Цвілюк. – Одеса : Маяк, 2008. – С. 140–149.



Черкаська Г. Дружина вченого : історія кохання Миколи Костомарова та Аліни Крагельської / Г. Черкаська // Голос України. – 2016. – № 85. – 12 травня. – С. 12.



Шевченковский революционный демократизм и украинский этнографический историзм (Т. Г. Шевченко и Н. И. Костомаров) // Т. Г. Шевченко и русские историки-демократы / Ю. Д. Марголис. – Л. : Ленингр. ун-т, 1991. – С. 66–124.



Шпак В. Романтична трагедія любові і зречень : 200 років з дня народження Миколи Костомарова / В. Шпак // Урядовий кур'єр. – 2017. – № 87. – 13 травня. – С. 8.



Штрихи до біографії Миколи Костомарова та його родини // Український історичний журнал. – 2013. – № 6. – С. 186–193.



Яценко М. Т. Микола Костомаров / М. Т. Яценко // Історія української літератури XIX століття : підручник : у 2 кн. / за заг. ред. М. Г. Жулинського. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 1. – С. 318–354.



Яценко М. Т. Микола Костомаров / М. Т. Яценко // Історія української літератури XIX століття : навч. посіб. : у 3 кн. / за ред. М. Т. Яценка. – К. : Либідь, 1996. – Кн. 2 : 40-ві – 60-ті роки XIX ст. – С. 236–271.



ЗМІСТ

Передмова …………………………………………………………………3

Життєвий шлях Миколи Костомарова ……..…………………………....5

М. Костомаров і Кирило-Мефодіївське товариство……………………11

Твори М. І. Костомарова ………………………………………………...14

Література про життя і творчість М. І. Костомарова………………......18






Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Микола костомаров перший класик iconМикола Іванович Костомаров Біографія Микола Іванович Костомаров (1817 — 1885)
Походження хлопчика визначало деяку подвійність його долі. Він з'явився на світ до взяття шлюбу місцевого поміщика Івана Петровича...
Микола костомаров перший класик iconГалицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України
Микола Костомаров – видатна постать України : до 200-ї річниці від дня народження Миколи Костомарова : біобібліографічний життєпис...
Микола костомаров перший класик icon«У. Кармелюк», «Л. Кобилиця», «Т. Шевченко», «М. Костомаров», «П. Куліш»,
А: параграф 13,14, скласти тезисний план, реферати на тему: «У. Кармелюк», «Л. Кобилиця», «Т. Шевченко», «М. Костомаров»,
Микола костомаров перший класик iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти
Микола Костомаров – гордість України [Текст]: бібліографічний покажчик / уклад. Л. І. Зубко; відп за вип. Л.І. Трошина. – Прилуки:...
Микола костомаров перший класик icon— беззаперечний класик сучасної української дитячої літератури (30. 01. 1930)— беззаперечний класик сучасної української дитячої літератури
А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову....
Микола костомаров перший класик icon Кравчук, Леонід Макарович (р. 1934) перший Президент України (1991 1994)
Карпюк, Микола Андронович (р. 1964) голова націоналістичної партііуна-унсов 2001-2005 рр
Микола костомаров перший класик iconВсеволод Нестайко – класик сучасної дитячої літератури

Микола костомаров перший класик iconУрок №31 Тема уроку: Поети романтики М. Костомаров, В. Забіла, М. Петренко, М. Шашкевич. «Руська трійця», альманах «Русалка Дністрова»
Тема уроку: Поети – романтики М. Костомаров, В. Забіла, М. Петренко, М. Шашкевич. «Руська трійця», альманах «Русалка Дністрова»
Микола костомаров перший класик iconПрокопенко Андрій IV курс II група Микола Хвильовий
Тростяниці (тепер Сумщина) в сім’ї вчителів народився Микола Григорович Фітільов
Микола костомаров перший класик iconОстап Вишня (Губенко Павло Михайлович),— український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ століття
Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович),- український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ століття


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка