Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій



Сторінка1/5
Дата конвертації19.05.2017
Розмір0.84 Mb.
  1   2   3   4   5


Міністерство культури України

Управління культури, національностей та релігій

Луганської облдержадміністрації

комунальний заклад «Сєвєродонецьке обласне



музичне училище ім.С.С.Прокофєва»





Відкрита науково-практична

студентська конференція


"Українська музична культура очима молоді: теоретичний, історичний і педагогічний аспекти"

Секція 2 «Виконавські відділи»

м.Сєвєродонецьк

25 листопада, 2016 р.

Українська музична культура очима молоді: теоретичний, історичний і педагогічний аспекти:

матеріали обласної відкритої науково-практичної студентської конференції

(25 листопада 2016 року)

З найдавніших часів видатні мислителі наголошували, що оволодіння людством високою мораллю, наукою, культурою – запорука прогресу. Кожна людина – це частка свого народу, нації, а національне виховання є одним з головних пріоритетів і органічним компонентом розвитку освіти.

Одним з напрямків роботи навчального закладу, який сприяє формуванню якісної освіти є залучення студентів до науково-дослідницької роботи. Практика показує, що науково обґрунтована організація пошукової діяльності студентів сприяє оволодінню методології наукових пошуків, формує пізнавальну активність і аналітичний підхід у роботі, удосконалює навички роботи з літературою, вчить систематизувати дослідницькі матеріали та виховує відповідальність за результат своєї роботи. Проведення науково-практичних, музично-теоретичних конференцій – це ефективна форма підведення підсумків пошукової роботи.

Дослідження культурного національного коріння та вивчення тенденцій у сучасному мистецькому просторі - важлива і вкрай необхідна справа у відродженні національної свідомості, що вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє.

25 листопада 2016 року на базі КЗ «Сєвєродонецьке обласне музичне училище ім.. С.С.Прокоф’єва» відбулася обласна відкрита науково-практична студентської конференція «Українська музична культура очима молоді: теоретичний, історичний і педагогічний аспекти», у якій взяли участь студенти і викладачі Артемівського музичного училища ім. І.Карабиця, Маріупольського музичного училища та КЗ «Сєвєродонецьке обласне музичне училище ім.С.С.Прокоф’єва».

Робота конференції відбувалася одночасно на двох секціях, де були представлені 32 доповіді.

Тематика студентських повідомлень досить різноманітна і торкалася питань теорії та історії українського музичного мистецтва, психології і педагогіки, проблем розвитку музичних жанрів та виконавства.



Завідуюча навчально-методичним кабінетом

Міхалєва О.Є.
Укладач: Скрипнік Л.М., викладач вищої категорії ПЦК «Теорія музики»,

кандидат мистецтвознавства.



Комп’ютерна верстка: Середа О.О.
Рекомендовано до друку навчально-методичною радою КЗ «Сєвєродонецьке обласне музичне училище ім.С.С.Прокоф’єва» (протокол № 4 від 7.11.2016 р.).



Апухтін Максим Олександрович

КЗ «Сєвєродонецьке музичне училище ім. С.С.Прокоф'єва»

ІІ курс, спеціалізація «Оркестрові народні інструменти»

Керівник - викладач-методист,

Заслужений працівник культури України

Вашколуп Володимир Васильович
МУРЗА ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ -

УКРАЇНСЬКИЙ БАЯНІСТ-ВІРТУОЗ ЗІ СВІТОВИМ ІМ'ЯМ
Мурза Володимир Анатолійович - всесвітньо відомий виконавець, баяніст-віртуоз, талановитий педагог, професор.

Народився 18 червня 1961 р. e селищі Усть-Ігум Олександрівського району Пермської області. Закінчив Одеську державну консерваторію ім А.В. Нежданової в 1987 р. З цього ж року, викладає на кафедрі народних інструментів в Одеській державній консерваторії ім. А.В. Нежданової. З 1988 р. - соліст Одеської філармоніі.Лауреат національних і міжнародних конкурсів.

Професійна виконавська діяльність Володимира Муруи почалася з 1988р. З цього часу він зіграв більш ніж 500 сольних концертів в Україні та за кордоном. Підготував близько 20-ти концертних програм, що включають в себе музику різних стилів і жанрів. Гастролював у Німеччині, Фінляндії, Канаді, Болгарії, Сербії, Чорногорії, Польщі, Боснії і Герцеговині, Австрії, Іспанії, Литві, Росії.

Володимир Анатолійович регулярно виступає з симфонічними, камерними оркестрами, оркестрами народних інструментів. Має концертні програми з камерним квартетом «Гармонії світу», сімейним інструментальним тріо «Мурза».

У концертному репертуарі Володимира Анатолійовича Мурзи близько 150-ти оригінальних творів і в перекладенні для баяна. Він є першим виконавцем більш ніж 30-ти творів В.Власова, О. Назаренко, Про Польового, М. Імханіцького, Д. Косоріч. Є автором багатьох перекладень і транскрипцій інструментальної та оркестрової музики, а так само виконавським редактором творів оригінальної музики.

Володимир Мурза має наукові роботи та публікації в різних виданнях. Учасник багатьох міжнародних фестивалів і семінарів. Неодноразово запрошувався членом журі до міжнародних конкурсів. Самобутність виконавської таланту в поєднанні з педагогічним даром привертає на навчання в його клас вітчизняних та іноземних студентів.

Серед його вихованців лауреат 25-ти міжнародних конкурсів Ірина Серотюк, 13-ти міжнародних конкурсів Марія Серотюк. Також це лауреат 12-ти міжнародних конкурсів Володимир Олійник, лауреати міжнародних конкурсів югославські акордеоністи Предраг Янкович, Ненад Стевановіч, лауреати міжнародних конкурсів Олексій Титов, Олександр Томаш, Тетяна Наконечна, дует баяністів Василь і Григорій Кухарчук, китайська баяністка Хон Лу.

Творчий вигляд цього виконавця характеризує, перш за все, невтомна жага художнього артистичного пошуку. Кожен концерт баяніста - подія, яке репрезентує черговий висхідний етап його музичної біографії, в якій жодного разу не спостерігалося «перепочинку» або «очікувань», він завжди - свіжість втілення і новий щабель сходження.

Володимир Анатолійович Мурза має фондові записи на телебаченні і радіо. Про його творчість зняті телепередачі Одеського обласного телебачення, радіо «Гармонія світу», телебачення та радіо Німеччини, Югославії. Він записав три сольних компакт-диска.

Про творчу діяльність Володимира Мурзи опубліковані статті в таких книгах, як: «Історії баянного виконавства» А. П. Басурманова - Москва, 2003 р. «Історії виконавства на народних інструментах» М. А. Давидова - Київ, 2005р. «Історії баянного і акордеонного виконавства» М. І. Іхманіцького - Москва, 2006 р. «Одеська академічна школа народно-інструментальго мистецтва» В. М. Євдокимова. - Одеса, 1999 р., а так само в численних публікаціях і рецензіях в пресі України і за кордоном.

 Володимир Мурза володіє магічним даром спілкування з публікою, закоханої в його талант. Він брав участь в проведенні семінарів та майстер - класів в Сербії, Боснії і Герцеговині, Росії, Литві, Польщі.

Так само він бере активну участь у громадській діяльності, очолюючи обласне відділення Асоціації баяністів-акордеоністів України.

З огляду на великий внесок Володимира Мурзи в розвиток національної культури, унікальність і самобутність виконавської майстерності, інтенсивну концертну діяльність в Україні та за кордоном, а так само беручи до уваги позитивні результати педагогічної та громадської діяльності, йому присвоєно почесне звання «Народний артист України».
Література:

1.http://www.goldaccordion.com/id384

2.http://odma.edu.ua/rus/structure/faculties/orchestral_faculty/folk_instruments/murza_b

Веслогузов Ілля Юрійович

КЗ «Сєвєродонецьке музичне училище ім. С. С. Прокоф'єва»

І курс, спеціалізація «Інструментальне мистецтво естради»

Керівник – викладач музично-теоретичних дисциплін

Михайлова Анастасія Олегівна
УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА ТРАДИЦІЯ В ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ЗВУЧАННІ
Світ навколо нас стрімко змінюється, що віддзеркалюється в філософії, естетиці, мистецтві. Повне заперечення традиції в парадигмі модерну [3], в постмодерні змінилося співіснуванням «нового» і «старого» місцями в парадоксальних формах у мистецтві, де «діалог» стилів, «діалог» епох свідчить про тенденцію множинності традицій, поділу на частини. В епоху постмодерну з'являються різні течії, які намагаються пояснити стан глибокої кризи сучасної культури. Постмодернізм як «новітніша» течія, що претендує на вираз своєрідного «духу часу» і спочатку оформилася в руслі постструктуралістських ідей, поступово виходить за рамки мистецтва, літератури й філософії, втягуючи в поле свого впливу все нові й нові сфери суспільної думки та життя [2].

Один з найбільш відомих тез постмодернізму «світ як текст», тому не тільки літературні, а й музичний твори стали розглядатися як текст. "Наратив", "текстуальність", "інтертекстуальність" – це найважливіші поняття, які використовуються постмодернізмом для опису сучасної реальності, основні слова його мови. "Ніщо не існує поза текстом" – стверджує Ж. Дерріда [4]. Культура будь-якого історичного періоду виступає як сума текстів, де вони постають в абсолютно новому контексті (цитати й алюзії). Співприсутність в одному тексті двох або біліше текстів створює явище інтертекстуальності. Постмодерністський текст існує за рахунок багатьох інших попередніх текстів. Іноді твір може цілком складатися з цитат, або повністю повторювати інші твори, привносячи в нього лише нові акценти, з метою вилучення нового сенсу [1]. Саме принцип плюралізму є фундаментальним для осмислення культури постмодернізму. З цього принципу випливають і такі характеристики постмодернізму, як відмова від канонів і авторитетів, фрагментарність, невизначеність, еклектичність, деконструкція, іронія, гра, симуляція, карнавалізация, які, в свою чергу, визначають специфіку моделі культури постмодерну. Постмодерністське мистецтво долає орієнтацію модернізму на художню еліту, залучає в простір творчості фольклор, карнавал, «масову культуру».

Музика течії постмодернізму може характеризуватися комбінацією різних музичних жанрів і стилів, для неї характерна також іронія, бажання стерти які би там не було межі між кітчем і високим мистецтвом. Мета роботи – показати сучасну творчість в якості музики деяких виконавців, яка має основні риси постмодернізму, такі як відносність висловлювання, його контекстуальність, умовність, цитування, інтертекстуальність, еклектичність та ін. Більш детально ми розглянемо застосування фольклору в контексті цитування та інтертекстуальності в сучасній етно-хаус музиці.

Музичний фольклор – це народна творчість, куди можна віднести народні пісні й танці, билини й інструментальні награвання [5]. У народній культурі й народних піснях багато глибинних смислів і послань, а пісні – джерело мудрості й емоцій. «Створює музику народ, а ми, художники, її тільки аранжуємо», – сказав колись М. І. Глінка. Сучасні виконавці не тільки аранжують, мікширують, переінтоновують, а й органічно вплітають в музичну тканину народні наспіви. А народні інструменти, особливо бандура, трембіта, дримба, всілякі ударні це ж справжні енергетичні «патерни». З них буквально ллється неймовірна енергія, яку залишається тільки направити в потрібне русло, щоб люди сприйняли звучання народних інструментів таким, яким воно спочатку замислювалося, а не поверхневим, яким воно зараз сприймається в масовій культурі. Розвитком пісенно-інструментального фольклору і його популяризацією в сфері сучасної музичної індустрії необхідно кваліфіковано займатися. На сьогоднішньому етапі це робиться швидше інтуїтивно, в рамках цитування етнічних мотивів та включення їх в чужу, з першого погляду, інтонаційну середу. Зараз багато сучасних груп використовують український народний фольклор у своїх творах. Розглянемо деякі з колективів, які вплітають народний мелос у сучасне звучання.

Власне, «ДахаБраха» як постмодерністський гурт намагається бабусиним пісням надавати нове дихання. Пісні, виконувані в аутентичній манері, поєднуються зі звучанням широкого ряду інструментів: віолончель, акордеон, барабан, жалійка, флейта та багато інших, а також усі твори гурту представляють собою своєрідну гру в різних музичних жанрах: мінімалізм, хіп-хоп, соул, блюз («Над Дунаєм», «Івана Купала», «Ой за лісочком», «Колискова», «Карпатський реп», «Yanky» та ін.). Учасники «ДахаБраха» вважають, що здобутки народної культури треба переосмислювати, актуалізува­­ти, особливо враховуючи те, що аутентичний фольклор дуже тісно прив’язаний до конкретних дій або свят – жнив, Різдва, Івана Купала тощо. Обряди зникають, а разом з ними зникають і пісні, відмирає цілий пласт культури. Стародавня щедрівка «Дівка Марусечка» у виконанні гурту існує тепер в контексті соул-звучання, де акордеон, басовий барабан, віолончель та маракаси створюють неповторну медитативну ауру. В кульмінації фактура спрощується до максимуму, а згодом зовсім залишаються два голоси, які цитують всесвітньо відому різдвяну українську пісню «Щедрик». Музичний стиль гурту визначається учасниками як «етно-хаос», що підкреслює «хаотичне» поєднання різних етнічних складових. Гурт використовує українські народні пісні, що записані саме виконавцями та їх колегами-фольклористами у фольклорних експедиціях у різних регіонах України.

Незвичайне, з точки зору традиції, але цілком характерне для нової постмодерної доби поєднання – це народна й електронна музика. І це не просто «українські пісні» в сучасній обробці, а відродження звучання народних музичних інструментів. Свій стиль сучасна українська група «Onuka» називає фолькотронікой. Засновник і головна солістка Ната Жижченко (етнокультуролог за освітою) вважає, що вони «призводять українську музичну традицію у відповідність зі звучанням 21-го століття» [6]. Інструментарій групи являє собою наступні інструменти: клавішні, ударні, тромбони, валторни, трембіти, цимбали, сопілка й бандура. Багато композицій групи «Onuka» дивним чином переносять слухача з нашого часу то в майбутнє, то в минуле, і знову в майбутнє, і знову в минуле, утворюючи тим самим справжній «діалог» епох («Місто», «Завтра», «Look», «Time», «Svitanok» і т. д.). Пісня «Untitled» починається заспівом бандури, де звучить цитата української козацької народної пісні «Ой на горі та й женці жнуть». Майстерно учасники групи відтворюють звучання трембіти, сопілки, цимбал та ці народні музичні інструменти дійсно звучать по-новому. Зовсім недавно «Onuka» виконала композицію «Other» разом з Національним оркестром народних інструментів.

Вплив культури постмодерну на сучасну музику змушує «автора – виконавця – слухача» зливатися в єдиному пориві музичного потоку. Між ними немає кордонів: історична епоха, сцена, концертний зал. Вони єдине ціле, вони рівноправні учасники вистави, де автор вільний від думки слухачів. У свою чергу виконавець трактує твір як свій власний твір, привносячи новий сенс, можливо діаметрально протилежний авторського задуму. Цитування, інтерпретація та існування народної пісні в нових, часом далеких музичних контекстах (інтертекст) є свого роду експериментом, який дає старим пісням нове життя. Грамотна популяризація фольклору й етнічної музики сприяє відродженню інтересу до народної культури й дає можливість слухачам звернутися до першоджерела, порівнювати й творчо мислити.
Література:


  1. Барт Р. Смерть автора // Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. – М. : Прогресс, 1989. – 616 с.

  2. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть – М. : Добросвет, 2000. – 387 с.

  3. Ванслов В. В. Эстетика, искууство, искусствознание: Вопросы теории и истории – М. : Изобраз. искусство, 1983. – 440 с.

  4. Деррида Ж. «Шпоры»: Стили Ницше // Философские науки, 1991, № 2-3.

  5. Енциклопедія етнокультурознавства / Ю. І. Римаренко, В. Г. Чернець та ін. ; за ред. Ю. І. Римаренка. – К. : Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2000. – 336 с.

  6. Кейн С. Comma : Made in Ukraine : Onuka [Електронный ресурс] / С. Кейн. – Режим доступу : http://comma.com.ua/articles/onuka_interview/ Загол. з екрану.


Єгоров Є.

Артемівське музичне училище ім. І. Карабиця
  IV курс, ПЦК «Народні інструменти»
Науковий керівник - відмінник освіти України,
викладач-методист ПЦК «Теорія музики»


Науковий керівник – Шекіта Людмила Всеволодівна
ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ АРТЕМА НИЖНИКА
Баян - один з наймолодших сучасних інструментів. Як специфічна конструкція гармоніки баян з'явився лише у кінці ХIХ ст. На початку ХХ ст. харківський майстер Костянтин Мищенко налагодив виготовлення хроматичних гармонік в Україні. Пізніше виникають фабрики в Києві (1931 р.) і Житомирі (1934 р.). До 60-х років ХХ століття йде робота по вдосконаленню конструкції баяна.

З вдосконаленням конструктивних особливостей баяна, появи виборної системи, яка припускає повний хроматичний звукоряд обох рук, з'явилася і потреба в оригінальному репертуарі для цього інструменту. Першими творами академічного зразка були концерти Н. Рубцова для баяна з оркестром (1939 р.) і соната h - moll українського композитора Н. Чайкіна (1945 р.). У цих творах дуже яскраво виражений народний тематизм. Вашій увазі надається фінал концерту для баяна Н. Чайкіна. Як тема, використовується народна пісня «В Кузні».

На цій висхідній хвилі до написання творів для баяна приєднуються і великі вітчизняні композитори, виникає ціла плеяда видатних виконавців і з'являється потреба в новій музиці для баяна. Першим яскравим новатором став В. А. Золотарьов, на жаль він трагічно пішов з життя в 1975 році (у віці 33 років). Вашій увазі пропонується фрагмент з фіналу 3 сонати (вона була написана в останній рік життю композитора).

Завдяки подвижницькій праці московського баяніста Ф. Р. Липса ідею нової музики для баяна підтримала всесвітньо відомий авангардний композитор С. А. Губайдуліна. Вона написала для баяна немало масштабних п'єс, у тому числі – «De Profundis», «Сім слів Христа».

Ця робота присвячена творчості сучасного українського виконавця, педагога і композитора, випускника Артемівського музичного училища - Артему Нижнику.

Артем Олександрович Нижник народився в місті Артемівськ, Донецькій області. Закінчив Артемівську школу мистецтв по класу баяна і поступив в Артемівське музичне училище в клас викладача Власенка Є. І. Вже в училищі кожен виступ А. Нижника був подією! Ось цитата з міської газети «Вперед» про сольний концерт Артема : «У багатьох хлопців емоції під час гри на інструменті практично були відсутні, деякі навіть ворухнутися боялися. Цей же розгойдувався мало не навколо своєї осі в такт мелодії, чим примушував дивитися на себе безперервно». Ніхто не сумнівався в неабиякому таланті Нижника, в його блискучому майбутньому. Артем виправдав найсміливіші очікування його преподаватлей.

А. Нижник закінчує училище екстерном в 1998 р. (за 3 роки) і продовжує навчання в Донецькій Державній музичній академії ім. С. С. Прокоф’ева у професора-академіка В. В. Воєводіна. Там же, в 2006 році закінчує асистентуру-стажування і проходить навчання в літній музичній академії в Швейцарії у викладача Елізабет Мозер. З 2003 по 2014 рр. працює старшим викладачем кафедри акордеона ДГМА ім. С. С. Прокоф’ева, отримує місце доцента.

Артем - володар найпрестижніших нагород в сучасному виконавському мистецтві гри на баяні. Він є Лауреатом міжнародних конкурсів «Acco Holiday», кубку світу в Клингенталі, двічі - кубку Кривбасу, Гран-прі міжнародного конкурсу в Казахстані та ін.



«Его игра на сцене – это не игра совсем, это – жизнь, проживание жизни вот сейчас, сию минуту для нас. Это со-творение того феномена, что мы называем музыкой. Это – действо, это распятие себя на сцене, прилюдно, за каждого. Это срывание всех одежд со своей души, это сакральное ис-по-ведание перед Ним» (уривок із статті Л.В. Шекіти «Земне і небесне Артема Нижника»).

Своє композиторське дарування Артем Олександрович почав проявляти ще в роки навчання в училищі. У 1998 р. був відмічений I премією на конкурсі молодих композиторів ім. Н. Лисенка в Полтаві. Артем Нижник - часто виконуваний композитор, він пише для різних інструментів і складів. Окрім музики для баяна, є твори для домри, фортепіано, ансамблів, оркестру. А. Нижник - член НВМС. Сильне враження в середовищі музичної громадськості справила Партита № 2 «Мактуб» Артема Нижника («мак туб» в перекладі з арабського - так визначено; доля).

Це одно з самих виконуваних творів композитора у всьому музичному світі. Воно написане для баяна соло, проте самим автором зроблена ще і версія для баяна з оркестром. Цього року у Білгороді відбулася прем'єра нової редакції Партити, вона була виконана повністю філармонічним оркестром під управлінням Євгенія Алешникова, соліст - Олексндр Сахарчук.

З 2014 року Артем Нижник живе і продовжує свою творчу діяльність у Білгороді, займається організацією конкурсів і міжнародних фестивалів, має великий клас талановитих студентів і продовжує виконавську кар'єру. З останніх творів - масштабна оркестрова сюїта за мотивами казки «12 місяців» і сюїту для баяна «Серце дракона», прем'єру якої зіграла відома українська баяністка - Ірина Серотюк.

Закінчити свій виступ я хотів би цитатою з інтерв'ю Артема Нижника - «Я пишу музыку, потому что не могу не писать, потому что это моя потребность и естественный способ высказаться. Думаю, многие композиторы испытывают примерно то же самое.
Важным является то, что композиторы и вчера, и сегодня говорят с нами языком звуков о человеке и месте человека в мире. Говорят, для того, чтобы быть понятыми другими людьми, чтобы люди лучше поняли самих себя. Иными словами, композитор вчера и сегодня – это человек, транслирующий обществу некие смыслы, своё видение красоты и гармонии. Искусство, в частности музыка, музыка современная – это лишь отражение, зеркало нашего мира, всего существующего в нём, красивого, а может быть и не очень».


Єфименко Арина

Маріупольське музичне училище

ІІІ курс, спеціалізація «Естрада»

Науковий керівник – Полуда Ю.В.
КАВЕР ЯК ЖАНР СУЧАСНОЇ ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВОЇ МУЗИКИ
Кавер – походить від англійського слова «cover» - «покривати», «перекривати». Сучасні дослідники-музикознавці стверджують, що зараз існують поняття терміну як окремої форми, а також самостійні види: кавер-версія, кавер-версія пісні, інструментальна, акустична кавер-версія та інші. Крім даних, існують також суміжні (близькі за значенням) різновиди, такі як ремейк, ремікс, аранжування, обробка, транскрипція, парафраз, перекладення, інтерпретація. Інколи вони настільки близькі, що їх важко відокремити або ідентифікувати.

В ХХ-ХІ сторіччях багато популярних музикантів і музичних груп починали свій шлях саме як кавер-групи, поступово «обростаючи» своїм власним оригінальним матеріалом. Тому є досить просте пояснення. Коли мало кому відома команда виконує свої оригінальні композиції, що не ротовані по радіо, телебаченню й невідомі слухачеві, то публіка насилу може витримати весь концерт. Однак, якщо група виконує кавер-версії відомих хітів, то люди, вже знаючи ці композиції, більш сприйнятливі до них, адже вони їх вже колись чули. Деякі колективи на своїх виступах поєднують дві програми: свою авторську й популярні кавер-версії для того, щоб публіка поступово звикала до їх нової творчості.

Професійні музиканти зазначають, що виконувати кавери популярних пісень – робота не з легких, адже виконання відомого хіта має бути за якістю не гірше оригінального, потрібно надати йому своє бачення і обов'язково постаратися не зіпсувати, щоб донести пісню до слухача в кращому вигляді.

Кавер-версії можуть переосмислювати оригінальний авторський твір за різними параметрами. До них можна віднести наступні трансформації:



1. мовно – стильові (наприклад, класичний твір перетворюється на джазовий);

2. жанрові (наприклад, перетворення соул-балади в рок-балладу або інші модифікації. Один з цікавих прикладів – композиція «Carol Of The Bells», в основу якої покладена обробка української народної пісні М.Леонтовича «Щедрик», у хард-роковому виконанні колективу Trans-Siberian Orchestra. Сюди також можна віднести й мікс жанрів, коли, наприклад, до основного приспіву (скажімо, оперного жанру) додається заспів в кардинально новому стилі (реп або дабстеп). Такою стала в свій час гучна композиція Warren G. & Sissel на тему хору з опери І.Бородіна «Улетай на крыльях ветра» (мікс репу та оперного вокалу). Цікаво, що й зараз до цієї композиції не втрачають інтересу й сучасні виконавці. Так, відома співачка Пелагея переспівує цю композицію в обробці Dubstep Remix);

3. акустичні. В цій сфері сформувався окремий напрям – acoustic cover. При цьому популярними одразу стали не тільки окремі композиції, а й цілі альбоми. Серед них відомі акустичні альбоми таких груп як Nirvana (альбом «Unplugged in New York»), Король и Шут (їх альбом так і називається «Акустичний альбом»), Океан Ельзи (альбом «Tvій формат»);

4. за кількісним складом виконавців кавер-версія може бути сольною, ансамблевою, оркестровою та ін. Важко перелічити, скільки існує обробок, наприклад, для одного з найпопулярніших складів – вокального джазового ансамблю. Зараз їх працює велика кількість, і всі вони виконують різного роду кавери. Це такі колективи як зарубіжні Take 6, Pentatonix, Postmodern Jukebox, російський Хор Турецького, українські ManSound, Піккардійська терція та багато інших;

5. за якісним складом виконавців. Такий кавер змінює звуковий образ оригіналу, надає твору інших темброво-інструментальних характеристик. Так, для прикладу, згаданий вище «Carol Of The Bells» з’явився на світ ще й в такому оригінальному викладенні – для 12-ти віолончелей авторів і виконавців The Piano Guys.

Також за ступенем трансформації оригінального авторського твору серед кавер-версій відрізняють класичний та оригінальний кавер.



Класичній кавер – це виконання композиції в оригінальній формі без внесення будь-яких існуючих видів змін, заміни акомпонуючих інструментів, виключення музичних ліній та переробки тексту.

Оригінальний кавер – це переробка композиції на новий лад, підбір цілком іншого стилю, аранжування під початковий текст, виключення куплетів чи навіть приспівів синглу, заміна музичного напрямку пісні, додавання додаткових обробок на класичну версію мелодії.

Роль каверу в сучасній музичній культурі неможливо переоцінити. Він настільки розповсюджений, що часто навіть домінує над авторськими композиціями. Найчастіше в каверах пісні отримують «друге життя», старі пісні звучать по-новому або в покращеному, оновленому вигляді. Часто кавери, зроблені видатними талановитими музикантами, слухаються цікавіше своїх оригіналів. Інтернет-мережа пропонує безліч варіантів обзорів каверів, які перевершили свої оригінали. Наведемо кілька прикладів:



  • композицію «I Will Always Love You» світ знає у виконанні Уітні Хьюстон. Насправді автором й першою виконавицею всесвітньо відомого хіта була Доллі Партон;

  • пісня «Hallelujah», яку написав Леонард Коен, але виконання Джеффа Баклі багатьма визначається найкращим;

  • трек «FeelingGood», який був знаним у виконанні Ніни Симон, Джона Колтрейна й Семмі Девіса-молодшого. Однак, лише рок-тріо Muse надав йому світового розповсюдження;

  • гурту Aerosmith вдалося зробити практично неможливе: вони переспівали пісню «Come Together» краще, ніж це зробив гурт Beatles. Це була одна з перших та найуспішніших кавер-версій цієї пісні. Сингл прийшовся до душі публіці й зайняв 23 сходинку в гарячій сотні журналу «Billboard»;

  • пісня гурту Metallica, яка має назву «Whiskey in the Jar» дуже популярна, але насправді ця версія – лише кавер ірландського гурту Thin Lizzy. Він, в свою чергу, взявши за основу ірландську народну пісню, виконав її рок-обробку, додавши оригінальний риф, який і зараз асоціюється саме з рок-версією Thin Lizzy. І кавер гурту Metallica не єдина, але це найвідоміша версія пісні;

  • «Dazed and Confused» – авторська пісня співака Джека Холмса, але відомою усьому світу вона стала завдяки виконанню групою Led Zeppelin. Так само й фольк-пісня співачки Енн Бредон «Babe I'm Gonna Leave You» стала відомою завдяки Led Zeppelin, незважаючи на велику кількість інших каверів на цю композицію;

  • нова версія пісні «Crazy in Love» виконавцями Emeli Sande та The Bryan Ferry Orchestra була записана для саундтреку до фільму «Великий Ґетсбі». Цікаво, що цей кавер на пісню Beyonce, зроблений у стилі джазу 20-х років, зміг повністю передати атмосферу фільму;

  • Marilyn Manson амбіційно намагався перевершити Eurythmics, переспівуючи їх легендарний хіт «Sweet Dreams». Він взяв відомий хіт і зробив його повільним, похмурим, але чутливим. Не можна однозначно сказати, яка версія краще, але кавер Manson заслуговує на увагу;

  • німецький музичний колектив Gregorian відомий тим, що переспівує поп- та рок-композиції у стилі, який імітує григоріанські наспіви. Виконання «монахами» за канонами григоріанського хору пісня Pink Floyd «Comfortably Numb» звучить урочисто та потужно.

Так що ж таке кавер? «Кавер-версія – це авторська музична композиція, що виконується іншим музикантом та інтерпретується ним по-своєму», – пише DrumClub 250.

«Модний кавер – що це таке? – надає свою трактовку сайт lyuboznat.ru, – По суті, кавер – це інше переосмислення музичного твору, при чому не обов’язково йде про пісню. Існує немало версій інструментальної музики, що виконується в іншому аранжуванні й обробці. Оскільки в наш час є численні можливості обробки музичних композицій, з’явились цікаві нові версії класики або навпаки – переспівування сучасних творів у класичному стилі».

Нарешті, один з солістів кавер-групи Retro-band Holiday говорить зовсім дохідливо та позитивно: «Кавер-група – це група людей, музикантів, які переспівують відомі хіти собі й людям на радість!»
Література та джерела:

1. Конен В. Третий пласт: новые массовые жанры в музыке XX. – Москва: «Музыка», 1994

2. Конен В. Рождение джаза. – Москва: «Советский композитор», 1990

Карась Микола Васильович,

КЗ «Сєвєродонецьке обласне музичне

училище ім.С.С.Прокоф'єва»

IV курс, спеціалізація «Оркестрові

народні інструменти».

Керівник - викладач-методист,

Заслужений працівник культури України

Вашколуп Володимир Васильович


Каталог: sites -> default -> files -> nov
files -> Конспект лекцій з курсу " історія зарубіжної літератури" (ХVІІ поч. ХІХ ст.) Для студентів гуманітарного факультету
files -> Феномен свт. Петра могили: ідентичність І вселенськість у духовному досвіді могилянського києва
files -> Бондарчук Андрій Іванович
files -> Тов “Кіноманія” – ексклюзивний дистриб'ютор фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні
files -> Інформація про готелі для учасників конференції Адреса, контактні телефони 12 жовтня (вівторок) 10 00 13 00 Пленарне засідання
files -> Худзік Марта
nov -> Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій
nov -> Конкурс проводиться у трьох вікових категоріях: Молодша група до 16 років Середня група до 24 років


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5

Схожі:

Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова (пам’ятні дати Миколаївщини на 2016 рік) Методико-бібліографічний покажчик Миколаїв
Управління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова
Управління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. В. Маяковського
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації

Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури,національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації
Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconОбласна універсальна наукова бібліотека
Управління культури І туризму, національностей та релігій сумської обласної державної адміністрації


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка