Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій


ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ ВИДАТНОЇ БАНДУРИСТКИ СУЧАСНОСТІ НІНИ ВАСИЛІВНИ МОРОЗЕВИЧ



Сторінка2/5
Дата конвертації19.05.2017
Розмір0,84 Mb.
1   2   3   4   5

ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ ВИДАТНОЇ БАНДУРИСТКИ СУЧАСНОСТІ НІНИ ВАСИЛІВНИ МОРОЗЕВИЧ
Морозевич Ніна Василівна, професор кафедри оркестрових народних інструментів Одеської державної консерваторії імені А.В.Нежданової по класу бандури, солістка-бандуристка Одеської обласної філармонії, заслужений діяч мистецтв України, заслужена артистка України.

У 1979 році Ніна Василівна закінчує Сєвєродонецьке музичне училище, після успішного навчання в Сєвєродонецьку Ніна Василівна в 1982 році в Київську вступає до державної консерваторії імені П.І.Чайковського. З 1987 року закінчує консерваторію і починає викладати на кафедрі народних інструментів Одеської державної консерваторії, нині Одеська державна музична академія, імені А.В.Нежданової. Вже через рік після закінчення консерваторії вона стає солісткою Одеської обласної філармонії . А в 1992 році проходить асистентуру-стажування по класу бандури у-народного артиста України, Професори С.В.Баштана, клас вокалу професора В.Н.Куріна. С1994 року стає керівником а також артисткою тріо бандуристок «Мальви» .С1996 року вона є лауреатом Міжнародного конкурсу в складі тріо, який проходив в Івано-Франківську. З ініціативи Ніни Василівни був заснований спеціальний клас бандури в академії. З 2004 року є кандидатом мистецтвознавства.

Ніна Василівна брала участь в музичних і літературно-музичних програмах Одеської обласної філармонії, а саме: «Невідсвітне слово», присвячена Т. Шевченко, «Народна пісня - душі людської вічне віткріття», а також виступала на численних концертних майданчиках міста, області і в гастрольних концертах.

Створене тріо «Мальви» є лауреатами I-ої премії Міжнародного конкурсу на краще виконання української пісні, учасниками різних фестивалів в Україні та за кордоном, творчих звітів Одеської області в м Києві. Неодноразово колектив демонстрував своє мистецтво в містах Молдови, Німеччини, Франції, Голландії, Бельгії, Польщі, Фінляндії, Великобританії, Арабських Еміратах, Румунії, Росії.

Їх творчість високо оцінено численними дипломами і грамотами за високу майстерність і пропаганду національного мистецтва.

До складу тріо входять: дипломант Міжнародного конкурсу імені Г. Хоткевича Тетяна Васильцева, заслужена артистка України Галина Сукенник, заслужений діяч мистецтв України Ніна Морозевич.

У 2003 році Н.В. Морозевич захистила кандидатську дисертацію на тему «Бандурне мистецтво як культурне надбання сучасності», де досліджувала бандурна мистецтво з позицій поетики бандурного звуку з позначенням вокально-інструментального синкретизму бандурного творчості, вокальний аспект бандурного артистизму, а також виявила документальні факти розвитку бандурного виконавства Одеського регіону.

Неодноразово Ніна Василівна запрошувалася до складу журі дитячих та юнацьких Міжнародних конкурсів-фестивалів.

Будучи позаштатним головою Національної Спілки кобзарів України в Одеському регіоні, Н. В. Морозевич має тісний творчий контакт з викладачами-бандуристами музичних шкіл, музичного училища, педагогічного університету Одеси, а так само з багатьма навчальними закладами України.

Ніна Василівна Морозевич є висококваліфікованим педагогом і методистом. Підготувала близько 50 випускників, серед них: заслужені артисти України, лауреати різних міжнародних конкурсів, солісти ансамблів, оркестрів, тощо.

З огляду на величезний внесок в розвиток національної культури з 2009 року їй було присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв України».


Колесникова Вероніка Андріївна

КЗ «Сєвєродонецьке обласне музичне училище ім. С.С. Прокоф’єва»

ІV курс, спеціалізація «хорове диригування»

Керівник – викладач І категорії

Пікалова Людмила Андріївна

ДЕЯКІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЖАНРУ ЕТЮДУ В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ

(НА ПРИКЛАДІ ЕТЮДІВ В. КОСЕНКА)
Етюд (від французького „вивчення”, „навчання”) є завершеною з точки зору форми п’єсою, призначеною для розвитку технічних навичок музиканта. Етюди створюють основу для формування віртуозності, яка є невід’ємною складовою цілого комплексу виконавських здібностей, засобом розкриття художніх задумів артиста на сцені.

Природно, що вивчення і виконання етюдів має велике значення для музиканта будь-якої спеціальності на будь-якому етапі навчання. Роль жанру етюду в музичній педагогіці важко переоцінити.

Історично склалися два типи етюдів, в тому числі фортепіанних: інструктивні (суто технічні, навчальні) і художні (концертні).

У фортепіанному виконавстві найвідомішими інструктивними етюдами є твори    К. Черні, незамінні для юних піаністів.    Також широко використовуються у фортепіанній педагогіці етюди М. Клементі, І. Крамера. На основі інструктивних етюдів склався жанр художнього, концертного етюду, в якому високотехнічні якості співіснують із неповторною образністю, змістовністю. Фундатором концертного романтичного фортепіанного етюду став Ф. Шопен.

Традиції Шопена в жанрі концертного етюду розвиває Ф. Ліст: його етюди масштабні, надто віртуозні, і при цьому живописні, програмні. Вагомий внесок у розвиток концертного етюду зробили й російські композитори. Широко відомі художні етюди О. Скрябіна; показовим є жанрове визначення „Етюдів-картин” у С. Рахманінова. У XX столітті стилістика концертних етюдів змінюється: віртуозність асоціюється не з романтичною розкутістю почуттів, а з енергією, ударністю, силою, як в етюдах С. Прокоф’єва.

В українській фортепіанній літературі XIX століття концертний етюд як самостійний жанр представлений слабо. Можна обґрунтувати цей факт тим, що будь-яка молода національна фортепіанна школа утверджується, як правило, у творах, близьких до народного мистецтва і не пов’язаних з певними інструктивними завданнями.

Другою причиною малого розповсюдження жанру етюду є слабкий розвиток фортепіанного виконавства в Україні тих часів. Професіональне навчання лише починало розгортатися, а щоб зацікавити піаніста-аматора технічним твором, композитори „маскували” проблематику жанру різними „уточненнями”, або ж просто уникали слова „етюд”. Рідкісні приклади концертних етюдів майже завжди програмні. Цікаві з цієї точки зору „Етюд-козак” М .Завадського, „Етюд-полька” П. Сокальського, які тяжіють до образів народного танцювального мистецтва, його моторики та „інструментовки”  (імітація ансамблю „троїсті музики” у фортепіанній фактурі).

Більш активний розвиток жанру етюду в Україні характерний вже для післяреволюційних часів, що обумовлено широким розвитком професійної освіти та активізацією концертного життя. Сплетіння багатьох стильових напрямків, характерне для української музики перших післяреволюційних років, особливо відбилося на фортепіанній музиці. Жанр фортепіанної мініатюри для багатьох композиторів став лабораторією музичного експерименту.

Свіжістю й безпосередністю вирізняються фортепіанні твори В. Косенка з їх романтичним ліризмом, психологічною глибиною, в тому числі, значна  роль його етюдів ор.8 та ор.19 у формуванні віртуозного стилю української фортепіанної музики.

В. Косенко був прекрасним, високопрофесійним піаністом-віртуозом. Він закінчив Петербурзьку консерваторію по класу фортепіано (1918 р.) і вже в студентські роки добре володів віртуозною технікою. Далі Косенко багато виступає з концертами і багато уваги приділяє вдосконаленню своєї піаністичної майстерності. Зокрема, він пише ряд вправ інструктивно-педагогічного плану, які можна вважати прикладами інструктивних етюдів.

В атмосфері пореволюційних романтичних віянь написаний цикл етюдів Косенка ор.8, в яких відбилася лірико-психологічна сторона його композиторського обдарування. Серед цих етюдів є забарвлені у світлі елегійні тони; є й п’єси, сповнені драматизму, часом і трагедійності. Таким чином, у циклі можна вирізнити дві провідні образні лінії. Перша з них продовжує традицію російських музичних пейзажів, яскраво виявлену в „Етюдах-картинах” С. Рахманінова; друга пов’язана з революційними вольовими образами, маршовими ритмо-інтонаціями.

За настроєм етюди Косенка ор.8 зближуються з етюдами Скрябіна, але за будовою вони ближчі до етюдів-картин Рахманінова: незмінна фактурно-технічна формула протягом всього етюду зустрічається досить рідко, частіше для цих творів характерні фактурні контрасти.

Над ор.8 Косенко працював протягом 1922-23 рр., але розміщує етюди не за хронологічною послідовністю, що свідчить про драматургічну єдність задуму в циклі.

Етюди ор.8 стали однією з вершин втілення романтичного обдарування Косенка. У своїй подальшій творчості, не пориваючи з романтичними настроями, композитор тяжіє також до героїки, означеної деякими образами циклу фортепіанних етюдів.

У 1920-ті рр. ним написані „11 етюдів у формі старовинних танців” ор.19. У цьому циклі переінтонування старовинних танцювальних форм здійснено у рамках жанру художнього фортепіанного етюду.

Форма циклу суворо організована і спирається на традиційний чотиричастинний стрижень старовинної клавірної сюїти, основними ланками якої були алеманда, куранта, сарабанда, жига. У схемі клавірних сюїт Баха, Генделя та інших композиторів того часу контрастна спільність алеманда-куранта нероздільна. У циклі Косенка між цими танцями з'являється Менует. Суперечність пом'якшено, драматургічні зв'язки розтягнено. Виникають передумови для розширення схеми, що дозволяє в подальшому ввести до циклу такі розгорнуті форми, як Пасакалія.

У класичній сюїті злам руху відбувається один раз — у сарабанді, після якої його поступове накопичення приводить до узагальненої моторики фінального номера — жиги. У циклі Косенка злам руху відбувається двічі. Пожвавлення, що виникло в танцях «триптиха», підкреслене динамічністю парного метру, переривається відходом у сферу інших, менш активних образів Менуета і остаточно розчиняється в урочистому розгортанні Пасакалії. Її повільні розділи, витримані у близькому до Сарабанди характері, свідчать про наявність двох «ліричних центрів» у сюїті Косенка, а не одного, звичайного у класичній сюїті.

Відмінна риса фортепіанного стилю Косенка — співучість, що пронизує усі елементи фактури. Токкатні, сухі барви для нього не типові. Віртуозні послідовності акордів, октав, подвійних нот, каскади блискучих пасажів вимагають при виконанні його творів співучого легатного звучання, їх «вокальна» природа превалює над «ударними» прийомами гри.

Поряд з цим для етюдів українського композитора характерна концертність, особлива насиченість викладу. Композитор цінує у фортепіано багатоманітність його виражальних засобів і вміє користуватися ними з блиском і майстерністю, що свідчить про чудове знання можливостей інструмента. Чимале значення має та обставина, що при всьому багатстві віртуозних елементів фактура його п'єс надзвичайно зручна, піаністична. Косенко-педагог завжди прагнув виховати у своїх учнів красивий співучий звук. Ця його вимога була зв'язана з неабияким мелодичним обдаруванням самого композитора, яке знайшло своє вираження у пластичних мелодіях етюдів, численних повільних кантиленних номерах.

Виконання самого Косенка, який завжди захоплювався мелодичною стихією, славилося м'яким співучим туше. Через свою мелодичну насиченість ряд етюдів Косенка виходить за межі чисто фортепіанного репертуару. Відомі переклади його етюдів для таких кантиленних інструментів, як віолончель, орган та ін.

І все-таки неважко виділити найбільш цікаві для композитора галузі технічного озброєння піаніста. Крім дрібної пальцевої техніки, незмінної учасниці орнаментальних елементів фактури, велике місце займають у нього різні комбінації подвійних нот. Значне місце в етюдах відведено крупній октавно-акордовій музичній тканині.

За своєю питомою вагою в репертуарі шкіл, училищ, консерваторій, у репертуарі концертуючих піаністів етюди Косенка займають провідне місце в українській фортепіанній музиці.

Фортепіанні етюди Косенка, безумовно, найбільш цікавий зразок цього жанру в Україні. Їх вичерпне, часом всеосяжне значення для педагогічного й концертного репертуару легко пояснює майже повну відсутність інших етюдних циклів в українській фортепіанній літературі, починаючи з 30-х років. Водночас жанр фортепіанного етюду продовжує захоплювати українських композиторів своєю динамічністю, красою нових фактурних рішень, розкриттям нових можливостей інструмента. Серед цікавих творів цього жанру слід назвати «Концертний етюд-рондо» Б. Лятошинського, етюди-картини М. Сільванського і А. Коломійця, «Етюд» Б. Буєвського і т. д.

Але ще довго фортепіанні етюди Косенка — найцінніша частина його фортепіанної спадщини — будуть неперевершеним зразком української радянської фортепіанної музики.


Література:

  1. Вахраньов Ю. Фортепіанні етюди В. Косенка.- К.: Музична Україна, 1970.

  2. Стецюк Р. Віктор Косенко.- К.: Музична Україна, 1974.

  3. Фільц Б. Фортепіанна творчість В. Косенка.- К.: Мистецтво, 1965.


Колесникова Вероніка Андріївна

КЗ «Сєвєродонецьке обласне музичне

училище ім.. С. С.Прокоф’єва»

ІV курс, спеціалізація «Хорове диригування»

Керівник – викладач вищої категорії

Сольна Людмила Григорівна
ЖАНР ХОРОВОЇ СЮЇТИ В ТВОРЧОСТІ Т. СИДОРЕНКО-МАЛЮКОВОЇ (СЮЇТА "ЛЕСНОЙ ЯНТАРЬ" СЛОВА В. КАРПЕКО)
Українська музична культура 20 століття

Музичний геній українського народу найяскравіше проявився в хоровому і пісенно-романсовому мистецтві.

Хорова музика - найбільш древня область українського музичного мистецтва. Синтез стильових принципів українського фольклору та професійного хорового письма вплинув на творчі пошуки різних жанрів музики. Цілющим джерелом класичної хорової творчості, була українська поезія.

Найважливіший етап розвитку хорової творчості починається в 20-і роки 20 століття, коли творчу естафету майстрів хорового жанру підхопили молоді композитори України. Спостерігається грандіозний підйом масового хорового руху, повсюдне зростання хорових колективів, а в великих центрах - художня діяльність професійних капел з різною творчої спеціалізацією. Це створило композиторам найбільш сприятливі умови для творчості і експериментування.

Хорова література того часу відрізняється різноманітністю і широтою втілення сучасності, багатством жанрових різновидів, великим числом унікальних, єдиних у своєму роді, оригінальних творчих рішень. Розвиток досягнутого поєднується з формуванням нових принципів відображення життя народу, нових засобів музичної виразності. Намічається тенденція створення хорових циклів.

Хорові цикли тих років зіграли найважливішу роль в активізації художнього мислення і в підвищенні виконавської хорової культури свого часу.

У пошуках нових форм композитори зверталися до різних концертних програм: тематичним, історичним, авторським. Все це стимулювало творчий пошук композиторів.

Значно поповнилося хорова література в 1949р. З'явилися класичні цикли Б. Лятошинського на слова О. Пушкіна, а капельні хори Ю. Мейтуса, А. Штогаренка, ряд хорів М. Вериківського, А Кос-Анатольського, І. Шамо. Це був якісний стрибок у розвитку жанру, де новий художній рівень був досягнутий в результаті загального зростання професіоналізму українських композиторів.

Деякий підйом хорової творчості спостерігається в середині 50-х років. Найчастіше звертаються до хорової композиції майстри цього жанру. Істотний внесок в хорову творчість 50-х років зробили львівські композитори М. Колесса, А. Кос-Анотольскій, Е. Козак.

У хоровій творчості українських композиторів також спостерігаються пошуки різноманітного відображення дійсності, прояв індивідуальних стилів, розширення інтонаційно-образних і жанрових сфер. Помітні нові тенденції в композиторських рішеннях багатьох творчих проблем, помітно розширилося коло тем, образів, з'явилися нові різновиди жанрово-характерних хорів, стали більш різноманітними і динамічними способи їх образного-втілення.

У хорах-замальовках вирішуються нові завдання створення вокального колориту.

Близькість до інструментальних прийомів створення образу можна відзначити в творах, де вихідним інтонаційним осередком стає коротка поспівка або оборот.

Українська хорова література все більше збагачується циклічними композиціями. Це, безсумнівно, показник певної зрілості художньої думки, великої творчості досвіду композиторів, становлення широких художніх концепцій.

Циклічні твори зазвичай свідчать про тривалу зацікавленість композитора художньою ідеєю, цілеспрямованим пошуку, припускають досягнення якогось нового творчого результату.

До певної міри цикли підсумовують творчі пошуки композиторів.

Для розглянутого періоду можна відзначити тематичні хорові цикли.

Тематичні цикли більш типові для кінця 50-х і початку 60-х років 20 століття. Для них характерна наявність узагальнюючої ідеї або теми. Багато з тематичних циклів є серії хорів, об'єднаних програмою, назвою. До таких можна віднести лірико-жанровий цикл «Про нашу любов» і героїко-характерні «Чотири пісні» А. Штогаренка на слова П. Воронька.

У камерних циклах «Лісовий янтар» Т. Сидоренко-Малюкової (1961, слова В. Карпеко) «Пори року» Н. Дремлюги (1961, слова О. Моруніч і Д. Луценко), «Картинки природи» А. Зноско-Боровського ( 1963 слова А. Бродського) виявилося захоплення картинної програмності. У циклах поставлені, в основному, лірико-живописні завдання.

Хорові цикли 60-х років - результат інтенсивної та плідної роботи українських композиторів. Кращі хорові цикли були найбільш значними досягненнями української хорової музики.

Тамара Степанівна Сидоренко-Малюкова (нар. 15 лютого 1919) — композитор, музичний педагогзаслужений діяч мистецтв УРСР (1981).

Народилась 15 лютого 1919 року в селі Красному Скадовського району Херсонської області.

У 1937 році закінчила Миколаївське музичне училище по класу фортепіано.

У 1946 році закінчила Одеську консерваторію по класу композиції. Учениця Орфеєва С. Д.

З 1946 року — викладач Одеської консерваторії, з 1964 року — доцент. У 1966 — 1970 роках очолювала кафедру теорії і композиції.

У 1954 — 1968 роках та з 1976 року — голова правління Одеської обласної організації Спілки композиторів УРСР.

1956 року написала музику до фільму «Коні не винні».

Автор балету «Чарівні черевички» (1982); вокально-симфонічного триптиху на вірші Е. Межелайтіса (1977); 3-х симфоній (1946, 1950, 1986); концертів з оркестром: для арфи (1981), для сопрано (1987); камерно-інструментальних творів; 5 вокальних циклів на вірші Лесі УкраїнкиФ. Гарсія ЛоркиС. О. Єсенінаромансів; обробок народних пісеньмузика до театральних вистав і кінофільмів.

У 2004 році брала участь в роботі творчого колективу, що створив гімн Миколаєва.

Хоровий цикл «Лесной янтарь» Цикл (з грецької) - кругообіг; а в музиці - це сукупність творів, об'єднаних загальним задумом змісту; цикл хорів - ряд тематичних об'єднаних хорів.

Однією з найбільш улюблених композиторами того часу тим є тема «Природа і людина» різноманітну переломлюються і в вільних обробках народних пісень, і в оригінальних хорах. Цикл одеського композитора Т. С. Малюкової (Сидоренко) «Лісовий янтар» - то чотири різнохарактерні картинки, свого роду жанрово-пейзажні етюди, які мають також підзаголовок «Времена года», оскільки складаються з таких творів: «Весна», «Літо »,« Осінь »і« Зима ».

Літературний текст написаний В. Карпеком - вірші, поетичні замальовки пейзажу, який відповідає певній порі року:

1 хор «Весна»

«Молчать наскучило снегам,

И в звон их вторгся птичий гам

Сплетая внешних песен нить:

Фить -фить, фьюить; фить-фить-фиюить»

У цьому хорі розповідається про пробудження природи відо сну, про весняний приліт птахів »

Прозора фактура, світла мелодія доручена жіночому хору. Мажорна тональність, невеликий пунктирний ритмічний малюнок надають музиці життєрадісний характер.

2 хор «Літо»

«Еще почти не рассвело…

Еще глухое озеро лесное

Лежала глыбою литою,

Казалось твердым, как стекло»

Це річний світанок на лісовому озері.



3 хор «Осінь»

«Осенний лес накрыт тяжелой тучей

Осинок тонкоствольных голытьба,

Окутана шиповником колючим,

Как чья-то позабытая судьба»

У хорах «Літо» й «Осінь» - показана тонкість і багатство голосоведення, зіставлення тембрових фарб. Це приклад майстерності звукопису, коли засобами музики досягається наче зримий образ.



4 хор «Зима»

«Дорогой санною летим,

Не пыльно и не тряско.

И от по зимнему пути

Влетаем прямо в сказку»

Фінальний хор сюїти контрастує з попередніми її номерами своїм характером і формою звучання. Якщо номера сюїти «Літо», «Осінь» відрізняються споглядальністю і самозаглибленістю, то перший і останні хор «Весна», «Зима» більш рухливі і динамічні.

Література:

1. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

2. Історія української музики в 6-ти томах під ред. М. М. Гордійчук і ін. Т.1,2 — К.1989; т.3 — К.,1990; т.4 — К.,1992; т.5 — К.,2004


Кулічкова Ангеліна Олегівна

КЗ “Сєвєродонецьке обласне музичне училище ім. С.С.Прокоф'єва”

ІІ курс, спеціалізація “Фортепіано”

Керівник — викладач-методист Бондаренко О.М.
ТВОРЧІСТЬ ГЕННАДІЯ САСЬКА:

СТВОРЕННЯ МУЗИЧНОГО ДІАЛОГУ ЧАСІВ
XXI століття в житті і в мистецтві визначило ряд значущих проблем, від вирішення яких в майбутньому багато що залежить. Саме до таких можна віднести проблему збереження національної культури і національної самосвідомості. Сучасні засоби комунікації сприяють створенню світу без кордонів з усередненим типом мислення масової свідомості, яка стирає цінність національної культури і значення особистості в загальній біомасі. Розрив зв'язку поколінь у часі призводить до утворення пустот в ментальності націй, так ба мовити «чорних дірок» у культурі, де губляться цінності і досвід попередніх поколінь. Людина і суспільство завжди були сильні своїми національними традиціями, своїми родовими коренями, які утримують духовну спадщину предків. Живо відтворюючи події національної історії та культури в мистецтві, можна створити живий зв'язок поколінь і національну єдність,особливу співзвучність минулого і сучасного часу в мистецтві.

   Ці питання, потрібно віддати належне, завжди були в зоні уваги українських композиторів, але зараз вони набувають особливого значення. Епоха постмодернізму переживає період перенасичення від доступності і змішання стилів, напрямків, так званої інформаційної всеїдності, і, як наслідок, депресію від втрати критеріїв краси та зниження рівня моральних цінностей. Це, в свою чергу, спонукає сучасних композиторів знаходити для відтворення образів національної тематики свіжі і нетривіальні рішення.

Це підтверджує творчість сучасного українського композитора, члена Національної спілки композиторів України з 1973р., лауреата премії ім. В.Косенка (2002), Заслуженого діяча мистецтв України (2008), лауреата премії «Київ» ім. Артемія Венделя (2010) - Геннадія Михайловича Сасько.

Творчість композитора ось уже понад 30 років розвивається в широкому мистецькому та жанровому діапазоні, в якому можна виявити кілька тенденцій. Серед них - звернення до образної сфері, пов'язаної з національною історією і культурою, а також - тяжіння до використання старовинних жанрів, наприклад, Фантазія для фортепіано, Арія, Поліфонічна фантазія, Токата з циклу фортепіанних п'єс «Мозаїка». У музиці композитора орієнтація на фольклорну тему відбувається настільки природно, реалістично і яскраво, що набуває стилістичної характерності на якомусь генному рівні. Витоки такої глибинної фольклорності можна шукати у давній історії предків композитора, що йде своїм корінням в XVI століття, в славний козацький рід, представники якого залишили свій слід у багатьох визначних подіях нашої батьківщини. Були в історії роду і важкі сторінки. Так в 1922 році дід композитора, священик, загинув під час репресій за спеціальним наказом Леніна ... Потрібно відзначити і музичні корні композитора, а вони представлені ​відомими і знаковими для музичної історії України іменами - Л.Колодуб, М.Тіц, С.С.Богатирьов. Діяльність Геннадія Михайловича багатогранно протікала в виконавстві, педагогіці, музично-громадській роботі, редакторстві, видавничій справі.

Музична спадщина Г. Саська теж різноманітна: це монументальні твори і мініатюри, симфонічна, кантатно-ораторіальна, камерна музика, твори для дітей, театру і т.д. Але червоною ниткою творчості Г.Саська є тема діалогу часу і культури епох, архаїки і сучасності. Їм написані "Слов'янська поема" для симфонічного оркестру, «Батькiвська нива» фольк-ораторія, «веснонько, весно» хорова поема, «Веснянi барви» цикл п'єс для клавесина, «Аз рех'» органна симфонія, «Дума про 33-тiй» хоровий твір тощо.

Фортепіанна музика Г.Сасько - цікавий пласт сучасної музики, що має свій особливий стиль. У центрі нашого вивчення - п'єси фортепіанних циклів «Мозаїка» і «Відлуння століть». Музичний текст цих творів - це психологічний, духовний, ментальний зв'язок з життям, історією та музикою предків. Композитор вступає в діалог з минулим, створюючи сучасними художніми засобами яскраву і видовищну музичну картину. Панорамна об'ємність, барвистість гармонії, ритму, мелодійної інтонації, наслідування мовних зворотів, звучання народних інструментів і особливе почуття авторської приналежності до зображуваного - все народжує якийсь ефект присутності, візуалізації образів. Творчість композитора наповнена унікальним зв'язком з архаїчними пластами нашої історії і культури. Уникаючи прямого цитування та стилізації, використовуючи органіку національних мотивів і фарб, особливе почуття часу і всілякі композиторські техніки, він створює в своїй творчості справжній зв'язок епох і культур, зберігаючи свіжість та живу чарівність своєї музики. Це досягається певним вибором жанрової сфери, оригінальністю інтонаційно - гармонійної мови, синтаксису його музики, картинності образів, яким притаманна особлива просторова візуалізація змістовної сфери.

Стереофонічність - особлива риса музики Г.Саська. Ефектність і національний колорит творів робить їх виконання на концертній і конкурсній сцені яскравою подією, що підтверджує їх присутність в програмах учасників Міжнародного конкурсу пам'яті імені В.Горовиця, Міжнародного конкурсу ім. М.Лисенка, Всеукраїнського конкурсу молодих піаністів ім. В.Косенка, Міжнародного конкурсу ім. В.Барвінського і численних концертів.

У чистому вигляді ідея нового етапу осмислення національних музичних витоків представлені ​​в фортепіанному циклі «Мозаїка», який написаний в 1984р. «Діалог у часі» в цьому циклі представлений як звернення до старовинних барокових (Арія, Поліфонічна фантазія, Токата), народних (Народне сказання, Веснянка) жанрів; є в ньому п'єси джазової стилістики та п'єси дитячої образної сфери. П'єси в циклі розташовані за принципом ускладнення образної сфери та технічного втілення, що природно для принципу формування і розвитку піаніста - музиканта. Антологія художньої сфери немов збирає музичну мозаїку з різного історичного часу, стилів і вікових інтересів людини. І це символічно: цикл був присвячений синові, підростаючому піаністу.

  Думка про національну самосвідомість - як одну з головних тем творчого стилю, підтверджується логікою ще одного фортепіанного циклу Г.Саська «Відлуння століть» (давній Київ). Цей твір присвячено 1500-річчю Києва. Написаний в 1982 році, він відразу став популярним. Незвичайні образи восьми п'єс циклу - це воістину знакові віхи, події або пам'ятки старовини нашої історії і культури. Ці п'єси - символічна прогулянка Києвом - створюють картини нашого минулого. Час і події давнини оживають, немов у театрі або кінематографі (мабуть, дається взнаки досвід роботи композитора в цьому жанрі).

  Г. Сасько - майстер візуальних образів. Кожна п'єса має назву, яка витримана в стилі давньоруської мови (Городище Кия, Весняні хороводи на Болонії, Софія Київська, Бабин торжок, Каплиця над Почайна, Аскольдова могила, Таємниці Лаврських печер, Свято на Всеволодів пагорбі); кожній п'єсі адресована цитата старослов'янською мовою з літописних першоджерел: «Повість временних літ», «Києво-Печерський патерик», «Житіє Феодосія Печерського». Збірник 2007р. випуску містить ілюстрації Михайла Розенберга, створені на основі фресок собору Святої Софії Київської, серед яких є і зображення музикантів, що грають на лірі, лютні, флейті, органі, хутро якого роздмухують скоморохи. Все створює занурення в минуле. Здається, що точно вказано посвячення 8 пам'ятників історії, але асоціативна пам'ять народжує ще більшу їх кількість, де кожен образ - лише поштовх пам'яті, ланка з ланцюжка історії.

  Композитора Г.М. Саська характеризує надзвичайна витонченість всіх деталей, його ремарки ведуть виконавця, а значить і слухача, в коридорі створеного ним переходу часу: йому навіть важливо вказати - брати цілу або полупедаль, створити детальні вказівки темпу і його змін, градацій динаміки, різниці емоційних і звукових станів. Відчувається високий рівень розуміння можливостей інструменту і необхідних виконавських прийомів.

Гармонійне поєднання емоційного підйому без перехльосту і надриву передають авторське відчуття смаку в поєднанні національної тематики та старовинних жанрів, розкривають багатогранність змістовної глибини. Інтертекстуальність музики розкриває свою багатофункціональну спрямованість: зчитування подій і фактів історії, особливостей часу, культурних традицій, обрядів, власне читання музичної мови минулих епох. Підбір цитат і малюнків, звернення до суміжних жанрів мистецтв розширюють естетику сприйняття і апелюють до конкретної програми. Взаємодія мистецтв народжує особливу об'ємність сприйняття, яка створена завдяки композиторській техніки втілення образу в звуковій барвистості. Весь комплекс засобів підсилює когнітивне і комунікативне сприйняття музики, утворюючи особливий ток під'єднання і занурення в процес звучання, розчиняючи відчуття реального часу. Така музика заповнює порожнечі в розривах між поколіннями, бо створює реальну картину нашої історії.

   Музика досягає своєї головної мети, оскільки крім естетичної і духовної радості спілкування з нею, викликає почуття належності до національних витоків і цінностей.
Література:

1. Бондаренко О. Токата і токатність у творчості В.М. Птушкіна [Рукопис у електронному виді (III/2013)]

2.Гакель Л. Фортепіанна музика ХХ століття: Очерки. -2-е вид., доп. – Л. : Рад. композитор, 1990. - С.288.

3. Кашкадамова Н. Токатність у радянській фортепианній музиці післявоєнного часу і питання її виконавської інтерпретації: Автореферат дисертації на спошукання вченого звання - кандидат мистецтвознавства/ Н. Кашкадамова. – Тбілісі, 1979. - С.13-14.

4. Козаренко В. Деякi тенденцii розвитку нацiональної музичної мови у першiй третинi ХХ столiття // Укр. музикознавство. - К., 1998. – Вип. 28. – С.144-154.

5. Корчова О. Позначений прихильнiстю долi // Музика, 2006.- №6 - С.12

6. Коскин В. Увидеть музыку // Зеркало недели. Украина, 2008- № 31. - С.4.

7. Лунина А. Лимож М. Мусоргского и Бабин торжок Г.Сасько: Ярмарочные параллели//Київське музикознавство,2007-Вип.22.- С.47

8. Нiколаi Г. Украiнська фортепiанна музика як феномен культури ХХ столiття //Культура,2010.-№1.- С.2

9. Ржевська М. Категорія національного та процеси самоутвердження i самопізнання української музичної культури першої половини ХХ століття: Автореферат дисертацii доктора мистецтвознавства./М.Ржевська НМАУ iм. П.I.Чайковського - К.., 2006. – С.36.


Курдаєва Вікторія Олексіївна

КЗ «Сєвєродонецьке обласне музичне училище ім.С.С.Прокоф’єва»

IV курс, спеціалізація «фортепіано»

Керівник – викладач-методист,

Заслужений діяч мистецтв України

Яворська Марина Владиславівна


Каталог: sites -> default -> files -> nov
files -> Конспект лекцій з курсу " історія зарубіжної літератури" (ХVІІ поч. ХІХ ст.) Для студентів гуманітарного факультету
files -> Феномен свт. Петра могили: ідентичність І вселенськість у духовному досвіді могилянського києва
files -> Бондарчук Андрій Іванович
files -> Тов “Кіноманія” – ексклюзивний дистриб'ютор фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні
files -> Інформація про готелі для учасників конференції Адреса, контактні телефони 12 жовтня (вівторок) 10 00 13 00 Пленарне засідання
files -> Худзік Марта
nov -> Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій
nov -> Конкурс проводиться у трьох вікових категоріях: Молодша група до 16 років Середня група до 24 років


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова (пам’ятні дати Миколаївщини на 2016 рік) Методико-бібліографічний покажчик Миколаїв
Управління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова
Управління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. В. Маяковського
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації

Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури,національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації
Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconОбласна універсальна наукова бібліотека
Управління культури І туризму, національностей та релігій сумської обласної державної адміністрації


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка