Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій


АНДРІЙ ШТОГАРЕНКО. РИСИ ТВОРЧОСТІ



Сторінка3/5
Дата конвертації19.05.2017
Розмір0,84 Mb.
1   2   3   4   5

АНДРІЙ ШТОГАРЕНКО. РИСИ ТВОРЧОСТІ
Андрій Якович Штогаренко належить до числа українських композиторів з яскравим індивідуальним стилем. Високохудожня, національно забарвлена форма, своєрідність мистецьких засобів, глибина життєвого змісту – такі кращі риси його творчості, що завоювали симпатії численних слухачів.

Розглядаючи постать композитора, неминуче приходимо до висновку, що він і являє собою тип саме того художника, якого з повним правом називаємо українським митцем.

У доробку композитора можна виділити кілька груп образів. Першу з них складають ті, в яких відтворено героїку боротьби народу. Мужній, суворий, активно-динамічний характер цих образів накладає свій відбиток на стиль в цілому.

Поряд з героїчними, мужніми образами значне місце посідає лірика найрізноманітніших планів. Часом вона світла, спокійна, епічно-врівноважена, часом – схвильована, емоційно напружена і навіть скорботна, але майже завжди забарвлена в суворо-мужні тони. Загострена чутливість або психологічне самозаглиблення мало властиве творчій манері композитора.

Помітне місце посідають також сатиричні і гумористичні образи. Їх втілено у багатьох його творах, різних за тематикою і жанрами.

Ще одну, досить значну сферу музики становлять танцювальні образи народного характеру, які не тільки відтворюються в окремих жанрово-побутових картинах, а й накладають свій відбиток на інші образи, часом навіть ліричні.

Всі ці образні сфери зумовили вибір відповідних виразних засобів, що походять з різних джерел. Одним з найважливіших з них, що великою мірою визначають національну своєрідність музики композитора, є українська народна творчість.

Серед фольклорних жанрів Штогаренка цікавлять перш за все українські думи та історичні пісні, деякі побутові пісні, жартівливі пісні-танці, народна інструментальна музика. Він часто використовує характерні для них інтонації, ладові, гармонічні, поліфонічні, структурні та інші особливості, творячи за їх допомогою оригінальні теми, які виявляються близькими за характером до народних пісень і танців.

Значний вплив на композитора мали не лише інтонації поспівки й ритмічні засоби народної пісні, а деякі характерні для неї прийоми варійованої повторності. Навіть такий засіб, як секвенція, органічно зливається в нього з прийомами, властивими музичному фольклору.

Композитор завжди прагне до інтонаційно-образної цілісності, органічної єдності. За допомогою спільних інтонаційних ланок композитор поєднує різні за матеріалом музичні епізоди.

Багатством і різноманітністю позначена ладо-гармонічна мова Штогаренка. Вона включає всі відомі засоби класичної, а також української народної музики. Використання ладових особливостей української народної музики значною мірою обумовлює структуру гармонії Штогаренка. Впливають на гармонію й особливості українського народного багатоголосся, яке здебільшого виступає у композитора у вигляді підголоскової поліфонії. Мелодичні зв’язки між окремими звуками в кожному з голосів, вільний перехід від однієї кількості голосів до іншої, ритмічна спільність між ними – всі ці особливості підголоскової поліфонії відбиваються і на гармонії. Важливою рисою творчої манери є широке застосування колористичних засобів гармонії. Колоритними поєднаннями акордів композитор нерідко завершує музичну форму або окремі її розділи.

Для Штогаренка характерне прагнення до мелодизації, поліфонізації фактури. Як наслідок пожвавлення гармонічних голосів виникають різноманітні проміжні акорди. Одним з часто використовуваних ним фактурних прийомів для втілення незвичних образів є унісонне ведення мелодії в крайніх регістрах. Ще один фактурний прийом, який ускладнює вертикаль, - перетворення окремих допоміжних звуків в акордові. Треба визначити й таку специфічну для музики Штогаренка рису, як наявність численних органних пунктів. Це своєрідний засіб імітації гри на народних інструментах. Широко використовує композитор витримані звуки у верхніх і середніх голосах, найчастіше у вигляді остинатних фігур, які не тільки об’єднують, а й значною мірою динамізують музичну тканину. Домінуючими в гармонії залишаються акорди, які будуються за терціями. Вони нерідко ускладнюються за рахунок застиглих прохідних, допоміжних, затриманих звуків, остинатних повторень. При тому характерним є вільне розташування звуків у квартових акордах, які майже не зустрічаються в основному виді. Композитор часто будує їх не лише за чистими, а й за зменшеними та збільшеними квартами чи квінтами. У тих випадках, коли вони подаються в різноманітних фактурних розміщеннях, грань між ними й багатоскладовими терційовими акордами не завжди відчутна.

У музиці Штогаренка переважає гомофонно-гармонічний склад. В його творах інколи налегко помітити перехід гомофонно-гармонічного складу до контрастної поліфонії. Він нерідко використовує такі форми імітаційної поліфонії, як фуга і фугато. Застосовує канони.

Уся музика Штогаренка пройнята стихією мелодизму, що значною мірою зумовлює неповторність його авторського почерку. Безпосередньо виростаючи з українського фольклору, мелодика композитора зберігає найтісніші зв’язки з багатьма його жанрами. Український національних характер мелодики композитора великою мірою визначається опорою на народну думу як на художню єдність з усіма її поетичними й музичними компонентами.

Штогаренко не обмежує своїх пошуків тільки національною тематикою. Він належить до тих майстрів, які широко послуговуються у творчості літературними текстами й музичним фольклором інших народів.

Спираючись на фольклор, продовжуючи кращі традиції класичної музики, майстерно використовуючи досягнення композиторів ХХ століття, Штогаренко створює свій індивідуальний стиль, який служить для глибокого і правдивого відтворення сучасності.


Література:

  1. Виноградов Г. Андрей Штогаренко.– К.: Муз Україна, 1985.– 54с.

  2. Боровик М. Творчість Андрія Штогаренка. К. 1965

  3. Кравцов Т. Про поліфонію А. Штогаренка, 1979

  4. Хіврич Л. Про фольклорні джерела мелодики А. Штогаренка, 1966


Лащенова К.

Артемівське музичне училище ім. І. Карабица

III курс ПЦК «Фортепіано»

Науковий керівник – відмінник освіти України,

викладач-методист Шекіта Людмила Всеволодівна
СПІВТВОРЧІСТЬ СТУДЕНТІВ ТА ВИКЛАДАЧІВ ЯК СПОСІБ АКТИВНОГО ПІЗНАННЯ МУЗИЧНОЇ ТА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
В Артемівському музичному училищі ім. І. Карабиця неодноразово здійснювались масштабні сценічні вистави, в яких було залучено велику кількість учасників. Це були театралізовані музичні спектаклі за різною тематикою: «Болдинська осінь» (де разом з поезією Пушкіна звучала музика Чайковського, Глінки, Свіридова); «Снігуронька» (з музикою Римського-Корсакова, Мусоргського, Стравінського); «Суд над героями опер Верді» (на музичному матеріалі опер «Риголетто», «Травіата»); «На високому Олімпі» (за мотивами опери Глюка «Орфей та Евридика») тощо.

Цією роботою вже багато років займається викладач музичної літератури, відмінник освіти України Шекіта Л.В., яка особисто пише літературні сценарії та виступає у ролі режисера цих масштабних вистав.

Значення подібних заходів дуже велике. По-перше, досконально вивчається учбовий матеріал, по-друге – колективна співпраця студентів та викладачів створює особливу атмосферу довіри, спонукає до творчої взаємодії, а також розвиває творчу особистість студентів, їх акторські та організаційні здібності, виховує самостійність в роботі.

«Вечори на хуторі близ Диканьки» - один з найцікавіших спектаклів, створених у нашому училищі за останні роки. Звернувшись до творчості Миколи Васильовича Гоголя, студенти та викладачі поринули у світ колоритного полтавського гумору, народних пісень та обрядів, казкової фантастики. В процесі роботи над сценарієм знову і знову перечитувались соковиті сторінки безсмертної повісті Гоголя, відбирався матеріал саме до нашого спектаклю, підбирались виконавці головних ролей, масових сцен, танцювальних та хорових номерів. Паралельно йшла робота над виготовленням декорацій, костюмів та театрального реквізиту. Деякі деталі для костюмів робились спеціально під заказ – орден св. Андрія Первозваного, хрест св. Володимира, вуса для Пацюка, ріжки та хвіст для чорта… Дуже прикрасили спектакль бронзовий підсвічник, старовинні перуки, шкіра вівці, аутентичні вишиванки з Полтавської області. Цікаво, що ці вишиванки: рушники та скатертину вишивала у маленькому полтавському селі Деркачі більше ста років тому назад бабуся нашого викладача П.П. Шекіти, який колоритно зіграв роль Голови у нашій виставі.

Участь викладачів у якості акторів у спектаклі підняла «Диканьку» на високий рівень.

Викладачі училища (Скородумова Л.Б., Лобаченко Т.М., Григоренко І.Д.) взяли участь у сцені «скандальних жінок», що голосно кричали: «Вакула утопився!»; «Ні, Вакула повісився!» та у сцені балу в Санкт Петербурзі. Роль Катерини II зіграла викладач Шекіта М.П.

Хочу сказати, що саме співпраця з викладачами багато чого навчила нас, студентів, а саме:



  • уважно ставитись до авторського тексту;

  • творчо працювати над інтонацією, мовленням;

  • «слухати» та «відчувати» партнера;

  • поважно відноситись до фольклорного та матеріалу;

  • віддавати багато сил саме на репетиції.

Розширимо ці тези:

  1. Робота над текстом. Незабутніми були читання тексту Гоголя, ніби такого знайомого, але викладачі відкрили нам заново «співучу» мелодію, народний гумор, поетичні порівняння, точність гоголівського діалогу;

  2. Робота над інтонацією. Викладачі не раз нагадували нам, що ми – музиканти, ми особливо відчуваємо інтонаційні зміни мови, її ритміку, динаміку. Деякі фрази ми повторювали багато разів, щоб знайти вірну інтонацію. Особливо різне мовлення було у Гоголя, коли він знайомив глядачів з дійовими особами. Наприклад, він дуже поважно читав про пана Голову: «О, это важное лицо на селе, важное лицо на важной голове!», а текст про Дьяка читав тонесеньким голосом особливо слова про «несравненную Солоху»;

  3. Колективність праці. Спектакль – це колективна робота. Треба навчитись «слухати» партнера, «відчувати» його. Ми запам’ятали, що немає малих, неважливих ролей, кожну роль можна зіграти цікаво і навпаки – «провалити» головну роль;

  4. Робота з фольклором. Фольклорний матеріал спектаклю – щедрівки, колядки, ліричні пісні – це такий скарб, що пізнавати його можна все життя. Дуже цікаво було працювати над українським народним пісенним матеріалом, виступати на сцені в мальовничих, яскравих українських народних костюмах;

  5. Відношення до репетицій. Деякі студенти вважали, що на репетиціях можна грати не в повну силу: «От на спектаклі я дам емоції та голос!». Наші викладачі вчили, що на репетиції треба також бути уважним, віддавати багато сил, шліфувати кожну фразу, кожний сценічний рух.

Отже, дружня співпраця разом з викладачами змінила наше ставлення до багатьох речей, розширила наш світогляд, навчила бути гідними великої культурної спадщини наших предків.

За жанром «Диканька» - це незвичний спектакль, що поєднав художню прозу (авторський текст Гоголя та текст нашого режисера спектаклю) та ряд музичних номерів, що відрізнялись по стилю та способу виконання. Багато музичних епізодів виконувалась «наживо» - такі, як Колядки та Щедрівки у виконанні студентських хорових ансамблів, або п’єса випускника училища композитора Миколи Стецюна «Українська фантазія». Її зіграв ансамбль народних інструментів і цей номер вдало увійшов у сцену «Палац Катерини II у Петербурзі», де запорожці грають для Катерини українську музику, це було просто неперевершено!

Сольний спів самого Гоголя та красуні Оксани також прикрасив спектакль. Незвичний фантастичний колорит у сценах з Чортом та Бабою Ягою створила музика Мусоргського (симфонічна фантазія «Ніч на Лисій горі» та «Баба Яга» з циклу «Картинки з виставки»). Уривок з опери Римського-Корсакова «Ніч перед Різдвом» було використано у сцені Солохи з Чубом.

Інструментальна музика Генделя («Музика на воді») супроводжувала танок «Менует» придворних дам на балу у Петербурзі. Ряд танцювальних номерів виконувались під сучасні естрадні пісні (з мюзиклів «Сорочинська ярмарка» та «Вечори на хуторі близ Диканьки»).

Спектакль мав такий величезний успіх, що ми його показали ще один раз, його подивились більш ніж 400 студентів, викладачів та мешканців міста, а в спектаклі прийняло участь 55 студентів та викладачів! Міська газета «Вперед» надрукувала статтю про спектакль.

Дуже колоритно була зіграна роль Гоголя (студентом 4 курсу), який ніби створював «наживо» свій текст на сцені. Головні ролі Оксани та Вакули були віддані дійсно закоханим студентам, їх гра була переконливою та емоційною. Взагалі ролі були підібрані дуже влучно і кожен студент зміг розкрити свій творчий потенціал на сцені.

Свою роботу я хочу закінчити словами автора сценарію та режисера спектаклю: «Я вдячна всім учасникам спектаклю – викладачам, студентам. Всі ви талановито зіграли свої ролі. дуже приємно, що після спектаклю глядачі підходили зі словами великої вдячності, а самі учасники збагнуть все значення своєї праці через багато років. Наші випускники через роки з великим хвилюванням згадують подібні спектаклі з їх участю, знаходячись в Ізраїлі, Монголії, Німеччині, Росії та в різних кутках України. Я радію, що в нас було саме два спектаклі, бо кожен був неперевершеним, а Гоголь – це скарб, наш дух та історія і до нього можна звертатись ще багато разів».




Овдієнко Ю.

Артемівське музичне училище ім. І. Карабиця
II курс, ПЦК «Фортепіано»
Науковий керівник - викладач ПЦК «Теорія музики»


Шекіта Марія Петрівна
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ОПЕРА

ТА ЇЇ СЦЕНІЧНЕ ВТІЛЕННЯ

(НА ПРИКЛАДІ ОПЕРИ-БАЛЕТУ «ВІЙ» В. ГУБАРЕНКО)
Синтез мистецтв є одним з важливих принципів при створенні середовища, що відповідає ідейно-художнім запитам сучасного суспільства. У історії мистецтва відомі різні форми синтезу. Одно з важливих місць в культурі будь-якого народу займає музика. Синтез мистецтв в музиці постійно розвивається. Продукт такого синтезу - опера, яка набула рис окремого виду мистецтва, і її популярність не має меж в часі і просторі. При з'єднанні опери і балету з'являється синтетичний вид мистецтва - опера-балет.

Опера-балет - музично-театральний жанр, що склався у Франції на рубежі XVII - XVIII століть. Опера і балет зобов'язані своїм походженням придворним святам, які в XVI столітті відрізнялися особливою урочистістю і грандіозністю. Незабаром ці пишні інсценування балетних і оперних спектаклів знаходять світову славу і дуже швидко розвиваються, постійно удосконалюючись. Слід підкреслити, що на шляху свого становлення це мистецтво не мало розмежувань на оперу і балет. Усі подібні спектаклі гармонійно поєднували в собі танцювальні і вокальні номери.

Українська опера як самостійна національна oпера виникла в останній третині ХIХ століття, спираючись на традиції європейського і народного музичного театру. Діяльність любительських і відкриття перших професійних театрів (Київ - 1803 р., Одеса - 1810 р.), в яких ставилися музично-сценічні твори на національні сюжети, зіграли важливу роль в становленні української опери. Старою в національному репертуарі вважається опера «Запорожець за Дунаєм» С. Гулак-Артемовського (1863 р.), але засновником жанру вважається Н. Лисенко, який працював в цьому жанрі систематично. Оперні твори цих композиторів дуже популярні і зараз. Вони досі живуть повнокровним сценічним життям.

Цікаво відмітити, що оперний жанр також використали і розвивали сучасні українські композитори. Віталієві Губаренко належить провідне місце серед оперних композиторів України ХХ ст. На думку Л. Кияновської, кожна з його 13-ти опер «притягає небанальним, своєрідним рішенням в поєднанні музики і сценічної дії, що відповідає індивідуальному задуму і вибору сюжету».

Окрім оперного жанру, композитор звертався також до інструментальних і камерно-вокальних жанрів. У них композитор, зокрема, виявив цікавість до українських фольклорних обрядів (симфонічна поема «Купало»), інтимної лірики українських поетів (вокальні цикли «Квіти і настрої» на слова И. Драча, "Осінні сонети" на слова Д. Павличко, «Протягни долоні» на слова В. Сосюри).

Опера-балет «Вій» Віталія Губаренко була написана в 1982 році. Поставлена в Одесі в 1984 році. Тоді постановка мала оглушливий успіх і не сходила з сцени упродовж 6-ти сезонів. У 1999 році окремо були написані хореографічні сцени - тільки для балету, без слів. Поставлені були в Києві.

У сучасній постановці - версії об'єднані в одно твір. Автор лібрето Марина Черкашина-Губаренко вважає, що зараз це, швидше, більше балет-опера, ніж опера-балет. І це не випадково, тому що постановник - досвідчений балетмейстер Георгій Ковтун. Прем'єра нового спектаклю в театрі опери і балету відбулася 20 вересня 2014 року.

Вже жанрове визначення «Вія» - «опера-балет» вказує на своєрідне поєднання властивостей двох театральних жанрів. Цікавий той факт, що в опері «реальний світ» зображується оперними засобами, а світ фантастики зображений засобами балету. Опера-балет «Вій» є зразком монтажного типу композиції, де є і синтез оперних жанрів (лірико-комічною, психологічною, епічною опер) з властивими їй специфічними драматургічними властивостями.

Отже, образний світ твору розподіляється на два паралельних плани - світ реальних і фантастичних персонажів. При цьому два світи розмежовуються на усіх можливих рівнях. Якщо реальний світ, теж досить суперечливий, все ж характеризується використанням інтонацій і жанрів традиційної опери, то світ фантастики грунтується на засобах виразності сучасного балету: гармонійна примхливість, інтонаційна загостреність, специфічність тембрів челести, віброфона.

Опера-балет «Вій» складається з 2-х дій (7-ми картин) з прологом і епілогом. Пролог опери-балету є розвиненою хоровою сценою. Вона характеризується динамічністю, гнучкістю, музична мова точно йде за сценічною ситуацією. Саме хор експонує головних дійових осіб (Хому, Тиберія, Тіта), дає їм першу музичну узагальнену характеристику.

Хорова сцена прологу характеризується поєднанням двох функцій:

1) узагальнені характеристики дійових осіб;

2) функція рушійної сили твору, де хор - активний учасник подій.

Прийоми для передачі фантастичних картин складні, різнопланові, динамічні. У «Вії» Гоголеві вдалося створити дивовижний контраст похмурого сюжету і іронічного відношення до героїв. Спектакль наповнений містичним сенсом, який передається за допомогою музики, голосу, хореографії, декорацій, костюмів (художник по костюмах - Золотце Цирценс).

Образ Гоголя буквально пронизує усю музично-театральну дію, будучи його головним героєм. Він створює своїх персонажів, які народжуються з його свідомості і, набуваючи свого життя, вступають в конфлікт з самим автором. За задумом режисера -постановника Гоголь і є Вій! Відмінно, що ця роль віддана танцюристові, а не співакові. Це дало можливість діяти «з боку», непомітно, без слів, спостерігаючи за своїми героями. З відчаєм Гоголь розуміє, що його герої починають діяти окрім його волі.



Хома-філософ був органічний у своїй двоїстості - як вокаліст (А. Стрюк) і танцюрист - душа Хоми (Б. Чабанюк). Панночка (М. Рязанцева) підкупила своєю незвичністю, трагічною обраністю, специфічною, «незграбною» пластикою.

Містика, спецефекти, що холодять кров звуки, польоти під куполом сцени, похмурі декорації, фантастичні костюми нечесті - усе це надавало спектаклю ореол гоголевській таємничості.

Важко з першого разу охопити усі елементи представлення: драматургію спектаклю, спів солістів, хору, гру оркестру, хореографію, сценічні ефекти. Хочеться заворожено стежити за усім ходом дійства, стаючи повноправним учасником фантастичних подій.

Папушой Сергій Михайлович

КЗ «Сєвєродонецьке музичне училище ім. С. С. Прокоф'єва»

І курс, спеціалізація «Хорове диригування»

Керівник – методист вищої категорії,

старший викладач

Пасічник Наталія Федорівна
МУЗИЧНА ПАМ'ЯТЬ: ПРИЙОМИ РОЗВИТКУ І ОСНОВИ ШВИДКОГО ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ
Музика займає в житті суспільства важливу роль, і багато висновків про розвиток музичних здібностей з'явилися кілька сотень років тому. Однак наукові дослідження зв'язку здібностей до музики і інших психічних активностей людини ведуться з моменту розвитку психології.

Музична пам'ять є значущою частиною музичних здібностей, таких як музичний слух і почуття ритму. При цьому вона характеризується збереженням не тільки самого твору, а й асоціацій емоцій і переживань людини в моменти прослуховування або програвання музики. У цьому її унікальність і специфічність як процесу мозкової активності людини.

Музична пам'ять - це здатність зберігати музичний матеріал і потім його відтворювати відповідно до оригіналу.

Запам'ятовування музичних творів в повсякденному житті виходить спонтанно, і ми часто не замислюємося про механізми, що воскрешають в нашій свідомості музику, ритм, слова пісень. Однак утримання в свідомості творів музики і подальше їх відтворення має свої закони і принципи дії. Дослідження.

Як і в будь-якому іншому науковому напрямку, в питанні виділення музичної пам'яті в окрему структуру існувало 2 точки зору:

1. Одні дослідники говорили про специфічність даного феномена, що є окремою структурою в психіці.

2. Інші вчені дотримувалися думки, що музична пам'ять в природі не існує - це комплекс кількох категорій пам'яті людини.

На сьогоднішній день існує поширена і отримала своє підтвердження в подальших дослідженнях точка зору, яка полягає в наступному:

У процесі запам'ятовування музики беруть участь всі основні види музичної пам'яті - рухова, емоційна, зорова, слухова, логічна. Яка з них буде грати більш значиму роль - залежить від індивідуальних властивостей особистості самого музиканта.

У більшості випадків найголовнішим ресурсом в запам'ятовуванні музики є слухова, потім по значимості йдуть тактильна і рухова пам'ять. Після прояснення суті феномена вчені зацікавилися питаннями її розвитку. Римський-Корсаков писав, що музична пам'ять дана нам від природи і якого-небудь поліпшення піддається погано. Однак більша частина вченого співтовариства схилялася до думки, що музична пам'ять, як і інші види пам'яті людини, піддається розвитку, і існують ефективні методи, що дають позитивний результат при регулярному використанні. На думку Н. Рубінштейна, методи на розвиток здібностей до музики повинні ґрунтуватися на розумінні та усвідомленні твору, а не на бездумному заучуванні і програванні. Розвиток в дитячому віці

До 10 років розвивати здібності до музики набагато простіше - в цей період психіка сприйнятлива, гнучка. Дитина допитливий, асоціативний ряд формується швидко і надовго. Педагогами розроблені методи, які є ефективним засобом для розвитку музичної пам'яті, найбільш ефективні з них:

1. «Повтори ритмічний малюнок». Попередньо готуються картки на всіх дітей з ритмічним малюнком - це зображення нот без нотного стану, різні за тривалістю. Кожному дістається по картці. Діти по черзі виходять, показують її і прохлопивают малюнок. Решта намагаються запам'ятати його, і, коли ведучий картку закриває, діти повинні пропустити долоньками малюнок на пам'ять. Ця вправа розвиває не тільки пам'ять, а й почуття ритму.

2. «Ритмічні замальовки». Дорослий вибирає на кожну дитину з однієї простої мелодії, програє її, і діти повинні на пам'ять простукати ритми. Якщо можливості дитини не дозволяють впоратися із завданням, то він пропускає свій хід, а потім йому дістається інша мелодія. Викладач стежить, хто з хлопців справляється із завданням краще або гірше, і в залежності від цього визначає ступінь навантаження.

3. «Скакалки». Викладач програє мелодію на фортепіано. Завдання вихованців - запам'ятати її рух, ритмічний малюнок, після чого відтворити мелодію в різних октавах. Поступово вчитель ускладнює дану вправу, додаючи паузи, змінюючи тональність. Хлопці повинні запам'ятати програні мелодії і відтворити згодом в точності.

4. «Вгадай мелодію». Викладач вибирає кілька незнайомих дітям мелодій, присвоює їм номери і програє їх. Потім з уривків з цих творів хлопці повинні визначити музичний номер. Так само вчитель може перемішати кілька нот з різних мелодій, а хлопці повинні помітити плутанину і розібрати по її нотах.


Каталог: sites -> default -> files -> nov
files -> Конспект лекцій з курсу " історія зарубіжної літератури" (ХVІІ поч. ХІХ ст.) Для студентів гуманітарного факультету
files -> Феномен свт. Петра могили: ідентичність І вселенськість у духовному досвіді могилянського києва
files -> Бондарчук Андрій Іванович
files -> Тов “Кіноманія” – ексклюзивний дистриб'ютор фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні
files -> Інформація про готелі для учасників конференції Адреса, контактні телефони 12 жовтня (вівторок) 10 00 13 00 Пленарне засідання
files -> Худзік Марта
nov -> Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій
nov -> Конкурс проводиться у трьох вікових категоріях: Молодша група до 16 років Середня група до 24 років


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова (пам’ятні дати Миколаївщини на 2016 рік) Методико-бібліографічний покажчик Миколаїв
Управління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова
Управління культури, національностей та релігій миколаївської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. В. Маяковського
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації

Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconУправління культури,національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації
Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації
Міністерство культури України Управління культури, національностей та релігій iconОбласна універсальна наукова бібліотека
Управління культури І туризму, національностей та релігій сумської обласної державної адміністрації


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка