Міністерство оборони україни



Сторінка11/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   30

Інформаційно-психологічний вплив (його ще називають інформаційно-пропагандистським, ідеологічним) - це вплив словом, інформацією.

Психологічний вплив такого виду ставить основною метою формування визначених ідеологічних (соціальних) ідей, поглядів, уявлень, переконань, одночасно він викликає в людей позитивні або негативні емоції, почуття і навіть бурхливі масові реакції.



Психогенний вплив є наслідком:

а) фізичного впливу на мозок індивіда, у результаті якого спостерігається порушення нормальної нервово-психічної діяльності. Наприклад, людина отримує травму головного мозку, внаслідок якої вона втрачає можливість раціонально мислити, в неї пропадає пам'ять тощо;

б) впливу фізичних факторів (звуку, світла, температури й інших), які через визначені фізіологічні реакції змінюють стан психіки людини;

в) шокового впливу навколишніх умов або подій (наприклад, картин масових руйнувань, численних жертв і т.ін.) на свідомість людини, у результаті чого вона не в змозі раціонально діяти, втрачає орієнтацію в просторі, відчуває афект або депресію, впадає у паніку, ступор і т.ін.

Чим менш підготовлена людина до впливів навколишньої дійсності, що травмують її психіку, тим більше різко виражені її психічні травми, які одержали назву “психогенних втрат”. У складі збройних сил Ізраїлю є фахівці в галузі психологічного впливу, завданням яких є не тільки деморалізація населення й особового складу військ противника, але і надання реальної допомоги своїм військовослужбовцям для їхнього відновлення від психогенних втрат і швидкого їх введення до строю.

Частковим, але дуже показовим прикладом психогенного впливу є вплив кольору на психофізіологічний і емоційний стан людини.



Психоаналітичний (психокорекційний) вплив – це вплив на підсвідомість людини терапевтичними засобами, особливо в стані гіпнозу або глибокого сну.

Існують такі методи гіпнозу:

класичний;

еріксоновський.

При класичному гіпнозі гіпнотизер проводить авторитарне навіювання, укладає клієнта на кушетку і, використовуючи різні техніки, наприклад: “дивися на цю кулю”, вводить людину в гіпнотичний транс. При цьому необхідно згода і повна слухняність людини. Однак гіпноз з такого роду техніками має недоліки: йому піддані близько 20% людей і, як правило, це не ті люди, що знаходяться на керівних посадах, класичному гіпнозові навчають довго і наполегливо, а фахівцями стають лише окремі особи.

Еріксоновський гіпноз дозволяє проводити навіювання у стані повної свідомості, причому часто людина і не здогадується, що в цей момент піддається впливові. Цей метод гіпнозу використовує здатність людини до мимовільного трансу, тому йому підданий кожен і навіть той, хто їм володіє.

Еріксоновський гіпноз складається з такої послідовності кроків:

приєднання;

ведення;

уведення в транс;

маніпуляція свідомістю, навіювання;

виведення із трансу.

Еріксоновський гіпноз відрізняється від класичного тим, що немає необхідності „відключати” співрозмовника, укладати його на кушетку і тільки потім проводити навіювання.

Знання цього методу корисно не тільки для проведення психологічного впливу, але також для того, щоб припинити спроби тиску інших на самого себе.

Одне з важливих досягнень М. Еріксона полягає в тому, що він визначив: кожна людина час від часу впадає в мимовільний транс, кожна людина має таку ж потребу в трансі, як і в сні. Транс - це особливий стан свідомості, при якому свідомість людини сортує думки і враження, міркує.

Кожна людина час від часу знаходиться у стані трансу при повній свідомості. Найбільш розповсюджені такі стани трансу:

спогади про минуле;

рутинна, одноманітна діяльність;

довга поїздка у транспорті.

Основні ознаки трансу:

розширення зіниць;

фіксація погляду;

уповільнення кліпання очей;

уповільнення ковтальних рухів;

нерухома поза;

м'язи розслаблюються;

подих сповільнюється;

знижується реакція на зовнішні шуми;

уповільнюються моторні реакції;

з'являються спонтанні рухи, такі як: посмикування рук, тремтіння вік, здригування.

Маніпуляція свідомістю іншої людини за допомогою Еріксоновського гіпнозу ґрунтується на використанні мовних технік.

При правильному проведенні маніпуляцій за допомогою цього гіпнозу людина відчуває полегшення, тому що починає розуміти, що не повинна реагувати яким-небудь певним чином. Одна тонкість: необхідно злегка змінити голос, коли варто вимовляти ту реакцію, яка повинна бути викликана.

Негативними сторонами методу Еріксоновського гіпнозу є те, що він ефективний на одній конкретній людині, при збільшенні кількості співрозмовників зниження дієвості методу знаходитися в квадратичній залежності.

Існують також методи, що виключають свідомий опір як окремого індивіда, так і груп людей у стані повної свідомості, наприклад, професор


І.В. Смірнов розробив технологію комп'ютерного психоаналізу і комп'ютерної психокорекції [33-35], що дозволяє:

здійснювати математичний і статистичний аналіз реакцій організму на зовнішні впливи, які виникають при дуже швидкому візуальному перегляді або звуковому прочитанні різних “стимулів” – слів, образів, фраз;

абсолютно точно визначати наявність у підсвідомості людини конкретної інформації і вимірювати її значення, виявляти приховану мотивацію, щирі прагнення і схильності людей;

на основі виявленої і проаналізованої інформації, отримувати повну картину невротичних станів психіки, які турбують людину (групи людей);

в разі потреби проводити цілеспрямовану (за бажанням – негайної дії або з відстрочкою) корекцію психічних станів, основним дієвим фактором якої виступають слова-команди, картинки-образи і навіть запахи-мотиватори визначеної поведінки.

Зокрема, у процесі звукового керування психікою людей та їх поведінкою словесні навіювання (команди) у закодованій формі виводяться на будь-який носій звукової інформації (аудіокасети, радіо - або телепередачі, шумові ефекти). Людина слухає музику або шум прибою в кімнаті відпочинку, стежить за діалогами персонажів фільму і не підозрює, що в них містяться команди, які не сприймаються свідомістю, але завжди фіксуються підсвідомістю і які змушують її згодом робити те, що запропоновано.



Нейролінгвістичний вплив (НЛП – нейролінгвістичне програмування) - вид психологічного впливу, який змінює мотивацію людей шляхом введення в їх свідомість спеціальних лінгвістичних програм. Цей вид психологічного впливу ще має назву “психотерапія нової хвилі”.

Нейролінгвістичне програмування було створено Р. Бендлером (математик) і Д. Гріндером (лінгвіст). Вони переформували питання: не ЩО робить ефективна психотерапія, а ЯК вона робить.

Цей метод впливу, на відміну від Еріксоновського гіпнозу, дозволяє здійснювати вплив не тільки на конкретну людину, але і працювати з невеликою групою людей. Можливість його використання буде корисною для підготовки особового складу підрозділів інформаційно-психологічних операцій. Негативною стороною цього методу впливу є мала аудиторія.

При цьому основним об'єктом впливу є нейрофізіологічна активність мозку і виникаючі завдяки їй емоційно-вольові стани. Головним засобом впливу виступають спеціально підібрані вербальні (словесні) і невербальні мовні програми, засвоєння змісту яких дозволяє змінити в заданому напрямку переконання, погляди і уявлення людини (як окремого індивіда, так і цілих груп людей). Суб'єктом нейролінгвістичного впливу виступає фахівець (інструктор).

Інструктор спочатку виявляє суперечливі (конфліктні) погляди і переконання, негативні емоційні стани (переживання, настрої, почуття), що існують в психіці людей. На наступному етапі він за допомогою спеціальних прийомів допомагає їм усвідомити дискомфорт їх реального стану (соціально-економічного, культурного, фізичного і, як наслідок, – психологічного) і вносить зміни у свідомість, що змушують людей по-іншому сприймати життєві ситуації і будувати відносини з людьми.

Цікаво те, що після того, як під впливом інструктора людина “зрозуміла”, що їй “потрібно”, вона самостійно (але під впливом закладеного в її свідомість стереотипу сприйняття) починає збирати інформацію про свою повсякденну діяльність, про свої стани і переживання. Порівнюючи свій реальний, дійсний стан з бажаним (можливим), людина визначає, які свої ресурси їй потрібно мобілізувати і що конкретно треба зробити, щоб досягти приємних почуттів і настроїв.

У ході нейролінгвістичного програмування зазвичай використовують ефекти “дзеркального відображення”, “синхронізації” і “психологічної сигналізації”.

“Дзеркальне відображення” – це пряме запозичення, що рідко осмислюється (копіювання поз, жестів, характерних рухів, інтонацій, діалектичних або жаргонних особливостей мови), що підсилює взаємозв'язок і взаємовплив людей один на одного.

“Синхронізація” – це взаємне підстроювання тілесних ритмів (включаючи ритм подиху) тих, хто розмовляє, з тими, хто слухає. Наприклад, відомо, що люди під час розмови ніби “підтанцьовують” своїм тілом у такт власній мові для надання їй більшої виразності. При цьому слухач теж робить мікрорухи в такт ритму голосу співрозмовника, забезпечуючи тим самим невидимий, але емоційний взаємозв'язок з ним, який відчувається підсвідомо. Синхронізація максимальна, якщо люди, що спілкуються, знаходяться в стані згоди або діалогу між собою. І вона мінімальна при суперечці і конфлікті між ними. Коли увага розсіюється, синхронізація теж переривається. Людина, що знає особливості подібної синхронізації, може використовувати її для впливу на інших людей, тим самим забезпечуючи свою перевагу в процесі спілкування і роблячи потрібний їй психологічний вплив.

“Психологічна сигналізація” – це взаємозв'язок, що існує між положенням очей суб'єкта і сенсорних процесів, які відповідають за прийняття і переробку інформації, що надходить у його мозок. Зокрема, коли людина-правша дивиться вгору і ліворуч, вона активізує свою візуальну (зорову) пам'ять. Якщо очі спрямовані вгору і праворуч, це сигналізує про конструювання мозком нового зорового уявлення або образу. Якщо очі людини орієнтовані переважно в горизонтальному напрямку, значить, він контролює простір перед собою і людей, які там знаходяться, або об'єкти, що знаходяться в полі уваги. Якщо очі орієнтовані вниз і ліворуч – мозок правші зайнятий, головним чином, введенням кінестетичної (тактильної) інформації. Нарешті, погляд вниз і праворуч сигналізує про здійснення внутрішнього діалогу. Інструктор інтерпретує рухи очей співрозмовника і будує свою мову так, як потрібно для досягнення мети.

Психоаналітичний і нейролінгвістичний види впливів корисні тоді, коли вони використовуються в гуманних цілях. Якщо ж їх застосовують для забезпечення свого панування, то вони є психологічним насильством над людьми.

Психотронний (парапсихологічний, екстрасенсорний) вплив - це вплив на інших людей, який здійснюється шляхом передачі інформації через позачуттєве (неусвідомлюване) сприйняття.

Психотроніка орієнтується переважно на методи, пов'язані із застосуванням технічних засобів впливу на свідомість. Відомі факти робіт зі створення генераторів високочастотного і низькочастотного кодування мозку, біолокаційних установок, з використання хімічних і біологічних засобів для стимулювання визначених психологічних реакцій. На цей час ще рано говорити про активне використання психотронної зброї як засобу психологічної війни, однак її фахівці роблять все можливе, щоб максимально застосовувати те, що вже хоча б мінімально напрацьоване.

Наприклад, вони використовують ефект, що викликається кольоровими плямами, вбудованими в комп'ютерний вірус, позначений апокаліпсичним “числом звіра” – 666. Цей вірус здатний негативно впливати на психофізіологічний стан оператора персональної ЕОМ (аж до смерті). Принцип його дії заснований на феномені так званого 25-го кадру.

Феномен 25-го кадру пов’язаний з тим, що людина має не тільки сенсорний (усвідомлений) діапазон сприйняття, але і субсенсорний (неусвідомлений), у якому інформація засвоюється психікою, минаючи свідомість. Наприклад, якщо протягом фільму до двадцяти чотирьох кадрів у секунду додати ще один, 25-й, із зовсім іншою інформацією, то глядачі його не сприймають, але на їх емоційний стан і поведінку він відчутно впливає. Численні експерименти показали, що протягом однієї секунди центри головного мозку встигають прийняти й обробити 25-й сигнал. Більш того, інформація, запропонована в субсенсорному режимі сприйняття, засвоюється людиною з ефективністю, що перевищує звичайну норму. Вчені пов'язують це з тим, що приблизно 97% психічної діяльності “середньої” людини протікає на рівні підсвідомості і тільки 3% – в усвідомлюваному режимі.

Отже, вірус 666 видає на екран монітора як 25-ий кадр спеціально підібрану колірну комбінацію, яка занурює людину у свого роду гіпнотичний транс. Через визначені проміжки часу картинка змінюється. За розрахункам творців вірусу, підсвідоме сприйняття нового зображення повинне викликати зміну серцевої діяльності: її ритму і сили скорочень. У результаті з'являються різкі перепади артеріального тиску в малому колі кровообігу, які приводять до перевантаження судин головного мозку людини. За даними спеціального дослідження, за останні кілька років тільки в країнах СНД зафіксовані 46 випадків загибелі операторів, які працювали у комп'ютерних мережах, від такого вірусу.

Аналогічним прикладом психотронного впливу на психіку людини стала масова “телевізійна епідемія”, що спалахнула в Японії 1 грудня 1997 року після демонстрації чергової серії популярного мультфільму “Покемон” (“Кишенькові чудовиська”). Більш 700 дітей були доставлені в лікарню із симптомами епілепсії. На думку психіатрів, масову недугу викликали епізоди, що супроводжувалися численними сліпучими різнобарвними спалахами. Медики довели, що мерехтіння червоного кольору з частотою від 10 до 3030 спалахів за секунду викликало спочатку роздратування зорових нервів і частковий спазм судин головного мозку, а потім втрату свідомості, в подальшому можливий параліч та спазматичне припинення дихання.

Після закінчення війни в Перській затоці (1991 р.) у секретних лабораторіях Міністерства оборони США почалися роботи над декількома десятками проектів із створення принципово нових видів зброї. Вони вже отримали ряд назв: від “м'якого” і “ніжного” до “несмертельного” і “імобілізуючого” (хоча деякі зразки, наприклад, могутні лазери, мікрохвильові випромінювачі, засоби імпульсної поразки назвати такими не можна). Ці нові види призначені для поразки людей через екрани телевізорів і моніторів комп'ютерів, а також для використання в таких ситуаціях, де потрібно зупинити дії конкретних груп противника, звівши при цьому до мінімуму ймовірність летального випадку або матеріального збитку для обох сторін.

Наприклад, у США створений “лазерний осліплювач” для гранатомета. Він складається з лазерного діода, поміщеного у тверду пластикову капсулу, і панелі керування, що посилає імпульси у капсулу. Натисканням кнопки на панелі керування стрілець переводить лазер у режим безупинного випромінювання, що дозволяє засліпити противника яскраво-червоним світловим променем. На думку творців установки, вона має ефективну дальність дії до 300 метрів. У Сомалі американці випробували осліплювач на цивільному населенні. Спрямований у юрбу вороже налаштованих місцевих жителів лазерний промінь осліплювача викликав серед них паніку.

Подібні результати дає використання голографічних зображень. Росія домоглася в цій галузі досить великих успіхів. Якщо в інших країнах створені проекти лазерної графіки, відтвореної з поверхні землі, то російські вчені вже розробили проект передачі зображень з космічної платформи і створення орбітального лазерно-світлового комплексу. Фірма “Скан” разом із НПО “Енергія” пропонує встановити на супутниках, які вже знаходяться в космосі, спеціальні прилади для передачі зображень на поверхню хмар, що є хорошим лазерним екраном. Такі зображення будуть за певних умов видні із землі на території радіусом 100-150 кілометрів.

Голографічні зображення здатні впливати на психічний стан людей, особливо в екстремальних або бойових умовах. Планується, наприклад, створювати на небі голографічні зображення ісламських мучеників, що “з небес” будуть радити своїм одновірцям припиняти опір, здаватися на милість противника або повертатися додому. За наявними фактами можна припустити, що випробування подібних пристроїв уже проводяться.

Наприклад, в іноземних засобах масової інформації відзначалося, що
1 лютого 1993 р. під час невеликої піщаної бурі на відстані близько 15 км на захід від Могадішо (Сомалі) солдати морської піхоти США помітили над поверхнею Землі незвичайне явище. У хмарі піску і пилу, яка знялася в небі, почали формуватися зображення людського обличчя, розміром близько 150 метрів. Протягом кількох хвилин вони зрозуміли, що це не просто людське обличчя, а лик Ісуса Христа, аналогічний зображенням на релігійних картинах і скульптурах. Перенісши найсильніше психічне потрясіння, американські солдати плакали й у молитві ставали на коліна. Один із солдатів, що бачив це обличчя і навіть сфотографував його, сказав:

“Я далеко не самий віруючий у світі, але я пізнав Ісуса Христа, коли побачив зображення. І коли ви бачите Ісуса Христа, неможливо розмовляти або думати. Ви тільки стаєте на коліна, молитеся і починаєте плакати”. Піщана буря продовжувалася не більш п'яти хвилин. “Лик Христа”, що, за повідомленням сомалійських газет, бачили тисячі очевидців, зник разом з вітром.

На думку скептиків, зображення Христа, що виникло в небі, було усього лише звичайним міражем, викликаним сильною бурею. Релігійні діячі, природно, стали трактувати цей випадок як знак Бога, звернений до кожного жителя планети. Але фахівці вважають, що це зображення було усього лише голографічним малюнком, створеним з метою випробування підрозділом психологічної війни американського миротворчого контингенту в Сомалі. На таку думку наводить і той факт, що американським військовослужбовцям було заборонено обговорювати з пресою те, що сталося. Виходячи з реакції “піддослідних кроликів”, можна зробити висновок про успіх випробування і великі можливості цього виду психологічного впливу.

Ніяких чудес у небесних явищах такого роду немає. Зображення малює лазер, тобто пучок світла. Підраховано, до речі, що незважаючи на значну вартість лазерних установок, застосування їх у рекламних цілях окупається всього за три-чотири години роботи.



Психотропний вплив - це вплив на психіку людей за допомогою медичних препаратів, хімічних або біологічних речовин. Щоб змусити людину робити те, що вона робити не хоче, зовсім не обов'язково застосовувати хірургічні методи (втручатися у роботу її головного мозку) або примушувати її силою. Потрібно тільки правильно підібрати препарати і відповідним чином їх застосувати.

Наприклад, 25 років тому з'явився препарат “бі-зет” — могутній психотропний засіб, що ефективно впливає на маси людей. Досить обробити ним, скажімо, батальйон на марші, і той стає некерованим. Хоча кожен окремий солдат залишається при цьому практично нормальним. Сьогодні ніхто не може дати гарантію, що на базі цього препарату вже не створили більш дієвий засіб впливу на психіку. Немає гарантій і того, що його не використовують для організації “стихійних” мітингів або демонстрацій хоча б для стимуляції поведінки людей у натовпі. Тим більше, що до цього часу вже створені так звані нейромедіатори, які контролюють (у тому числі здатні різко підсилити) агресивну поведінку людини.

Сильно впливають на психіку деякі пахучі речовини. Американський психіатр А. Хірш досить давно встановив, що деякі запахи викликають конкретні дії і поведінку людини, впливають на продуктивність праці.

На його думку, запах – це щось схоже на пульт управління, що керує людськими емоціями і через них вчинками людей. За допомогою запахів можна підвищувати або знижувати кров'яний тиск, сповільнювати або прискорювати серцебиття, збуджувати або навпаки – присипляти людину. Встановлено, що деякі запахи знімають депресію у хворих, поліпшують їх настрій. Клінічні експерименти показали, що аромат лаванди, ромашки, лимону і сандалового дерева послаблює активність головного мозку швидше, ніж будь-який депресант. А жасмин, троянда, м'ята і гвоздика збуджують клітини сірої речовини сильніше, ніж міцна кава. Сила запахів має наукове пояснення: у людському мозку є визначені відділи, які відповідають за сприйняття запахів, обробку інформації про них і збереження у пам'яті. Образно кажучи, запах – це вічно відкриті ворота душі, що не піддаються логічному контролю. Тому, застосовуючи запахи для впливу на людей, ми „б'ємо” в найслабше місце їхньої психіки. Чим і користуються фахівці психологічної війни.

Приблизно так само можна використовувати нешкідливі для людини хімічні і біологічні речовини. Наприклад, можна посипати порошком, який пошкоджує покришки автомобілів, дороги; можна обробити резервуари з нафтопродуктами спеціальною речовиною, що перетворює пальне в желе; можна знищити металеві конструкції мостів кислотами; нанести на злітні смуги сильно в’язкі полімери, а на залізничні рейки – слизькі; можна затримати людей, які знаходяться в забороненій зоні, за допомогою піни, що швидко застигає або спеціальними акустичними генераторами тощо. Усе це обов’язково здійснює сильний деморалізуючий вплив на психіку противника, зумовлює невиконання його солдатами намічених бойових завдань, змушує просто опустити руки. Органи психологічної війни давно вже взяли на озброєння такі майже необразливі і безболісні засоби.

Не всі зазначені тут види психологічного впливу використовуються в однаковій мірі. В роки Першої і Другої світових воєн у збройних конфліктах 50-80-х років XX сторіччя, країни, що воювали, застосовували в основному інформаційно-пропагандистський і психогенний вплив. Психоаналітичний, нейролінгвістичний і психотропний вплив поповнив арсенал психологічної війни в 90-і роки XX сторіччя. А психотропна зброя ще лише проходить стадію перших випробувань. Разом з тим фахівці психологічної війни вже розробили її стратегію, яка припускає комплексне застосування усіх видів психологічного впливу на людей.



3.4.2. Здійснення психологічного впливу

Методи здійснення психологічного впливу

Психологічний вплив може здійснюватися такими методами


(рис. 3.18):

Рис. 3.18. Методи здійснення психологічного впливу.



власне психологічними засобами – наприклад, у передвоєнний період уряд будь-якої країни через засоби масової інформації прагне сформувати у свого народу (особливо серед військовослужбовців) патріотичні погляди і переконання, забезпечити в масовій свідомості пріоритет цілей державної політики. У той же час імовірний противник намагається вплинути на свідомість населення і військовослужбовців цієї держави і нав’язати вигідні тільки йому, протилежні за спрямованістю, ідеї і настрої (розпалює національну ворожнечу, невдоволення політичними чи економічними заходами уряду). В результаті у свідомості людей відбувається боротьба мотивів, яка нерідко веде до зниження рівня морально-психологічного стану населення та особового складу збройних сил;

військовими засобами – наприклад, Радянський Союз розташовував з метою психологічного тиску свої війська і ракети біля кордонів з Китаєм, у В’єтнамі, на території Куби. СРСР і США неодноразово прагнули досягти своїх політичних цілей за допомогою демонстрації військової сили. Один із класичних прикладів психологічного впливу за допомогою військового демаршу – відправлення до берегів Гаїті 20 бойових кораблів ВМФ США в 1994 році. Влада, яку там захопила хунта генерала Седраса, відчуваючи, з одного боку, психологічний тиск світової громадськості, яка була "оброблена" США, а з іншого боку – через пряму погрозу застосування військової сили, була змушена передати керівництво країни скинутому нею Президенту Аристиду. Ще два приклади – систематичні бомбардування авіацією США об'єктів на території Іраку і застосування авіації НАТО проти Югославії. Тут справа не обмежувалася однією демонстрацією сили – військова машина була пущена в хід;

використанням системи торгових і фінансових санкцій, спрямованих на економічний підрив потенційного противника. Наприклад, економічні санкції (у тому числі і від імені ООН) проти Іраку, Югославії, Куби, Лівії, Судану і ряду інших країн спричиняють значне зниження рівня життя більшості населення, численні побутові труднощі, ріст захворюваності, недоїдання та голод і, як наслідок, масове невдоволення громадян існуючим становищем;

суто політичними засобами – наприклад, проведений у Москві в січні 1999 року демонстративний марш членів націоналістичної організації
А. Баркашова “Російська національна єдність” спричинив запеклу полеміку між представниками різних політичних сил Росії і підсилив протистояння між ними.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка