Міністерство оборони україни



Сторінка12/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   30

Сфери здійснення психологічного впливу та його характеристики.

Психологічний вплив здійснюється на такі сфери психіки окремої людини, груп людей і суспільної свідомості в цілому (рис. 3.19):

Це означає, що психологічний вплив тільки тоді дає найбільш відчутний ефект, коли враховуються властиві цим конкретним сферам особливості функціонування індивідуальної, групової і суспільної свідомості.

Психологічний вплив при цьому має таку характеристику (рис. 3.19):



Рис. 3.19. Сфери здійснення психологічного впливу та його характеристика.

якщо він спрямований в першу чергу на потребово-мотиваційну сферу людей, то його результати позначаються в першу чергу на спрямованості і силі спонукань (прагнень і бажань) людей;

коли під прицілом виявляється емоційна сфера психіки, то це відбивається на внутрішніх переживаннях, а також на міжособистісних стосунках;

поєднання впливів на обидві названі сфери дозволяє впливати на вольову активність людей і в такий спосіб керувати їх поведінкою;

вплив на комунікативно-поведінкову сферу (специфіку взаємин і спілкування) дозволяє створювати психологічний та соціально-психологічний комфорт і дискомфорт, змушувати людей співпрацювати або конфліктувати з оточенням;

в результаті психологічного впливу на інтелектуально-пізнавальну сферу людини змінюються в потрібному напрямі її уявлення, характер сприйняття інформації, що надходить і, як наслідок, його “картина світу”.

Людська психіка (тобто об’єкт психологічного впливу) – це система потребово-мотиваційних, інтелектуально-пізнавальних, емоційно-вольових і комунікативно-поведінкових компонентів. Вона може функціонувати врівноважено або ж з відхиленнями в існуючих взаємозв'язках. Визначається те й інше ефектом когнітивного дисонансу.



Когнітивний дисонанс – це явище, якому властиві такі характеристики:

між інтелектуально-пізнавальними і всіма іншими компонентами психіки має місце дисонанс, тобто непогодженість, суперечливість;

існування дисонансу викликає в людини прагнення зменшити його або хоча б перешкодити його подальшому збільшенню;

прояв цього прагнення в людині виглядає як недовірливе ставлення до нової інформації, зміна поведінки відповідно до нової інформації, переосмислення попередньої інформації в новому ракурсі.

Відповідно до сказаного для того, щоб здійснити психологічний вплив, необхідно спочатку спровокувати збої і відхилення у функціонуванні окремих компонентів психіки об'єкта впливу. Динамічна рівновага між ними порушиться і він почне переживати стан когнітивного дисонансу. Після цього можна спонукати його до відновлення рівноваги за рахунок зміни своїх колишніх, звичних для нього поглядів, переконань і відносин, а потім і стереотипів поведінки.

Виділяють три етапи здійснення психологічного впливу (рис. 3.20):



операціональний, коли здійснюється діяльність його суб'єкта;

процесуальний, коли має місце прийняття (ухвалення) або неприйняття (несхвалення) цього впливу його об'єктом;

заключний, коли виявляються відповідні реакції як наслідок перебудови психіки об'єкта впливу.

Рис. 3.20. Етапи здійснення психологічного впливу.

Перебудова психіки під впливом психологічного впливу може бути різною як за широтою, так і за тимчасовою стійкістю.

За першим критерієм розрізняють парціальні зміни, тобто зміни якої-небудь однієї психологічної якості (наприклад, думки людини про конкретне явище), і більш загальні зміни психіки, тобто зміни ряду психологічних якостей індивіда (групи).

За другим критерієм зміни можуть бути короткочасними і тривалими.

Найбільш наочно це видно на прикладі психологічного спонукання до здачі в полон і в роботі з військовополоненими.

Практично кожен військовослужбовець усвідомлює те, що здача в полон, до якої його закликає противник, є дуже негативним вчинком. Але в ході бойових дій він нерідко бачить, що полон (або, як варіант, дезертирство) – єдиний спосіб зберегти своє життя. Перед ним постає альтернатива: втратити повагу фронтових товаришів, друзів і рідних людей або позбавитися життя. Починається пошук рішення (переживання когнітивного дисонансу). Людині необхідно вибрати один з цих двох варіантів, внутрішньо прийняти або можливість загибелі, або уникнути її. Нерідко це буває вибір на користь здачі в полон.

У полоні здійснюється робота з подальшої трансформації світогляду полонених. Фахівці в сфері психологічного впливу прагнуть замінити існуючі в них ціннісні орієнтації (наприклад, буржуазно-демократичні) на інші (наприклад, соціалістичні, як це було в ході роботи з полоненими в період Великої Вітчизняної війни, у Кореї і у В'єтнамі). Знайомство з новими поглядами, ідеями, нормами поведінки, які вимагають відмови від переконань, які вони мали, знову призводить до виникнення когнітивного дисонансу. На чию користь буде прийняте рішення в цьому випадку, залежить від цілого ряду факторів (віку полоненого, ступеня його інтелектуального розвитку, рівня освіти, якості проведеної з ним роботи й ін.).



Цілі і завдання психологічного впливу на військовослужбовців противника:

роз’яснення катастрофічних наслідків війни для країни в цілому, для окремої людини (у першу чергу для військовослужбовця) і його родини;

дискредитація воєнно-політичного керівництва противника і його союзників;

акцентування уваги на реальних або вигаданих протиріччях між різними етнічними і соціально-психологічними групами в збройних силах противника;

пропаганда своєї воєнної переваги над противником;

нагнітання страху бути вбитим або отримати важкі фізичні каліцтва;

послаблення емоційно-вольової стійкості особового складу військ противника і його здатність до опору;

стимулювання пробудження почуття “втоми від війни”;

розпалювання взаємної ненависті між тими, хто на фронті, і тими, хто в тилу;

пропаганда думки про прийнятність дезертирства або здачі в полон.

Застосування психологічного впливу в бойовій обстановці має особливості (рис. 3.21).

Рис. 3.21. Особливості застосування психологічного впливу в бойовій обстановці.



Форми здійснення психологічного впливу.

Психологічний вплив на особовий склад збройних сил противника здійснюється у формі:

роз'яснення катастрофічних наслідків війни для конкретних військовослужбовців і їхніх родин;

дискредитації воєнно-політичного керівництва держави-противника;

розпалювання протиріч, що існують між різними соціально-етнічними групами в збройних силах противника;

пропаганди своєї переваги у бойовій підготовці, військовій техніці, озброєнні;

настанови військовослужбовцям противника можливих способів ухилення від особистої участі в бойових діях.



Психологічний вплив на цивільне населення противника здійснюється у тих же формах, що і на особовий склад збройних сил противника, крім того використовуються заклики до участі в антивоєнних виступах опозиції, релігійних і пацифістських організацій.

Психологічний вплив на населення і військовослужбовців нейтральних і союзних держав здійснюється у формі:

дискредитації воєнно-політичного керівництва держави-противника;

пропаганди цілей і методів власної зовнішньої політики;

пропаганди своєї воєнної переваги над противником.



Психологічний вплив на військовослужбовців і населення своєї країни здійснюється у формі:

підвищення їх морального духу, запобігання паніці;

роз'яснення необхідності різних заходів обмеження і контролю;

осуду і критики антиурядових і антивоєнних сил і рухів;

протидії пропаганді противника;

формування в противника негативного ставлення до можливої війни.



3.4.3. Форми психологічного впливу на людину

Основні форми психологічного впливу, які визначають його внутрішній зміст і зовнішні атрибути, наведено на рис. 3.22.



Рис. 3.22. Основні форми психологічного впливу.

Вибираючи форми психологічного впливу, необхідно враховувати їхні специфічні особливості. Усне мовлення досить продуктивне, але не завжди можливо. Радіо і телебачення забезпечують охоплення великої аудиторії, але вимагають спеціальної апаратури для прийому й умов для прослуховування (перегляду), що у воєнний час далеко не завжди можливо. Друковані матеріали програють в оперативності, неадекватно сприймаються малограмотними людьми (не кажучи вже про безграмотних) і вимагають спеціальних засобів доставки до об’єкта. Однак їх можна вивчати неодноразово, передавати з рук у руки, зберігати тривалий час. Тому найчастіше різні форми психологічного впливу застосовують у комплексі, щоб сильні сторони одних компенсували слабкі сторони інших.

3.4.3.1. Усне мовлення

Усне (звукове) мовлення – це інформаційно-психологічний вплив, здійснюваний шляхом передачі через станції мовлення різних повідомлень і програм, які безпосередньо сприймають військовослужбовці противника, його цивільне населення, полонені.

Об’єктами усного мовлення в загрозливий період звичайно є службовці військ прикордонної охорони ймовірного противника; підрозділи його розвідувальних, інженерних та інших частин, висунутих до державного кордону; мешканці розташованих біля нього населених пунктів; організовані противником на кордоні скупчення людей, демонстрації, мітинги тощо.

У воєнний час усне мовлення, як правило, здійснюється на:

війська противника в обороні;

оточені групи, у тому числі ті, що відбилися від своїх частин, і дезертирів;

військовополонених у пунктах збору і таборах;

населення зайнятих (звільнених) районів;

колони біженців.

Усне мовлення в різних країнах використовували особливо широко, починаючи з Другої світової війни.

Усне мовлення має ряд переваг порівняно з іншими формами психологічного впливу (рис. 3.23).

Рис. 3.23. Переваги усного мовлення.



Високий ступінь оперативності - у програмах усного мовлення вдається використовувати найсвіжішу загальнополітичну і військову інформацію. Для створення програм усного мовлення не потрібно великих матеріальних витрат і багато часу. Передача і прийом інформації в усному мовленні здійснюються одночасно, що дозволяє організовувати прямий вплив на війська і населення, вносити корективи в заздалегідь підготовлені зведення відповідно до обстановки, безпосередньо реагувати на поведінку противника (рухливість гучномовних станцій дозволяє швидко організовувати передачі на відповідну аудиторію).

Високий ступінь конкретності - усне мовлення спрямовано на порівняно невелику, лише визначену аудиторію, що дозволяє використовувати в програмах конкретні факти, приклади і події з життя конфронтуючих частин і підрозділів противника. Це значно підвищує актуальність і переконливість психологічного впливу.

Сприйняття передач усного мовлення не вимагає використання спеціальних технічних засобів. Їх сприймають безпосередньо на слух, без спеціальних зусиль. При цьому слухачам передач немає потреби маскуватися від свого начальства, тому що в зоні чутності усне мовлення змушені сприймати всі особи, що там знаходяться, незалежно від їхнього бажання.

Крім того, колективне прослуховування передач усного мовлення дає можливість безбоязно обговорювати інформацію, розповсюджувану протилежною стороною.

Можливий свого роду “зворотний зв'язок” з об’єктом впливу (сприйняття його реакції на передачу). Такі спостереження дозволяють дуже швидко робити висновки про ефективність здійснюваного впливу, вносити корективи в його зміст;



Використання музики, шумів і інших звукових ефектів підвищує емоційний вплив на слухачів.

Разом з тим усне мовлення має недоліки, які можуть знижувати ефективність його впливу:

на якість усного мовлення істотно впливають бойові і природні шуми, погодні і кліматичні умови, а також перешкоди, що може спеціально створювати противник;

радіус дії усного мовлення обмежений відносно невеликим простором;

противник може легко знайти і придушити засоби мовлення.

Досвід різних воєн показав, що найбільш сприятливий час для усного мовлення - у перервах між боями й особливо вночі.

Основу усного мовлення складають його програми. Це різноманітні тексти, що містять коротку, але цікаву інформацію, яка подана з додатковими зовнішніми (звуковими або шумовими) ефектами.

Програми усного мовлення класифікують за ознаками (рис. 3.24).



Рис. 3.24. Класифікація програм усного мовлення.



Інформаційні програми - це ділові, позбавлені коментарів повідомлення про різні факти і події, здатні привернути увагу противника. Вони можуть містити інформацію як загального, так і місцевого значення, яка характеризує становище у світі, у конкретних країнах, на фронті й у тилу в цілому, в окремих районах. Особливу цінність така інформація має в тих випадках, коли вона ще не відома особовому складу противника і повідомляється дикторами вперше.

Інформаційні програми не закликають слухачів приймати негайні рішення. Мета таких програм - оперативно довести до них конкретні зведення, підштовхнути до осмислення подій і тим самим підготувати основу для наступного рішення.



Аналітичні програми роз’яснюють причини сформованої воєнно-політичної обстановки, подій на фронті й у глибокому тилу, підштовхуючи в такий спосіб слухачів до цілком визначених висновків.

Аналітичним програмам властива широка жанрова різноманітність матеріалів: це повідомлення на різні теми, бесіди з військовополоненими, їхні виступи і звертання, огляди листів військовослужбовців, коментарі службових документів тощо. Такого роду програми можуть бути і тематичними, тобто містити інформацію лише з одної теми.



Ультимативні програми усного мовлення містять звернення, заклики, ультиматуми, що вимагають швидких практичних дій, а також роз’яснюють наслідки їхнього невиконання. Такі програми доцільні тоді, коли обстановка дозволяє диктувати військовослужбовцям і цивільним особам противника свої умови. До ультимативних програм належать накази військового командування, звертання політичного керівництва, заклики полонених офіцерів противника до особового складу їхніх колишніх підрозділів.

Стандартизовані програми являють собою готові тексти, написані заздалегідь і призначені для використання в типовій бойовій обстановці. У них є пропуски для підставлення потрібних дат, географічних назв, прізвищ, найменувань частин і т.п. Подібні програми використовує підрозділ психологічної війни нижчої ланки, якщо їхні співробітники недостатньо володіють мовою противника. У формі стандартизованих програм звичайно передають звертання до противника після успішного бою своїх військ на даній ділянці фронту, після артилерійського або авіаційного нальоту на його позиції, а також звернення до оточених і блокованих частин противника.

Стандартизовані програми широко використовували американські і радянські війська в роки Другої світової війни, коли не вистачало кваліфікованих фахівців, що володіють японською і китайською мовами. Часто застосовували такі програми і російські війська в Чечні, де з’ясувалася непідготовленість військових фахівців до ведення пропаганди на специфічну аудиторію кавказців-сепаратистів.

За способами підготовки програми усного мовлення підрозділяються на:

програми в запису – це тексти, повністю записані на магнітну стрічку. Вони, як правило, містять виступи військовополонених, перебіжчиків, представників громадськості противника. Трансляція попередньо записаних програм не вимагає присутності диктора;

прямі передачі – найчастіше їх здійснюють на основі заздалегідь підготовлених і затверджених текстів, рідше – на основі тез, і у виняткових випадках – у формі діалогу диктора зі слухачами (за умови, що їм заздалегідь підібрані потрібні факти й аргументи, яскраві звороти мови). Прямі передачі мають високу ефективність, їх звичайно ведуть не лише ті диктори, що відмінно володіють відповідною мовою, але й ті, що добре знають психологію противника, здатні швидко і правильно реагувати на зміни в обстановці;

змішані передачі комбінують програми в запису з прямою трансляцією. У таких передачах заздалегідь підготовлені тексти диктори доповнюють актуальною інформацією, яка враховує зміни обстановки і психологічні особливості конкретних об’єктів впливу, що значною мірою підвищує ефективність цих передач.

Програми усного мовлення мають визначену структуру, яка залежить від чотирьох основних факторів:

мети передачі;

національно-психологічних особливостей об’єкта впливу;

тривалості програми;

обстановки, у якій здійснюється мовлення.

Програма усного мовлення повинна мати точний розрахунок часу (зазвичай перед текстом є зміст із зазначенням часу в хвилинах і секундах). У бойовій обстановці тривалість сеансу усного мовлення, як правило, не повинна перевищувати 2-3 хвилин. Якщо ж бойовий вплив противника на установку усного мовлення малоймовірний, то усне мовлення може тривати довше, але в будь-якому випадку не більше 15-20 хвилин.

Такі обмеження обумовлені двома обставинами:

1) при більш тривалому безперервному мовленні слухачі втрачають гостроту сприйняття, у них зникає інтерес, послаблюється увага;

2) тривале безперервне мовлення з однієї і тієї ж позиції дозволяє противнику встановити місцезнаходження станції, уразити її вогнем і, таким чином, вивести з ладу як техніку, так і особовий склад.

Національно-психологічні особливості об’єкта впливу необхідно враховувати, якщо потрібно досягти максимального ефекту психологічного впливу. Вони є формою прояву національної психології.

Національна психологія (психологія нації) є компонентом суспільної свідомості, точніше, суспільної психології і містить у собі “психічні риси і властивості, сукупність яких позначається поняттями психічного складу нації і національного характеру” [36].

Національна психологія являє собою складову частину духовного життя суспільства, яка відображає те загальне, що є у представників цілої нації в уявленнях, стійких формах поведінки, психологічних рисах, у реакціях, мові, відносинах до інших людей і природи [37].

Наприклад, українцям властиві: напористість; ділова активність і наполегливість; старанність, акуратність і ретельність; прагнення обов'язково домогтися бажаного результату; самостійність; підвищена потреба в самовираженні і схваленні інших. Українці у своїй більшості меркантильні, злопам'ятні, мстиві. Високо цінують комфорт, люблять поїсти.

В усіх справах українці прагнуть відзначитись, бути першими, швидше інших досягти успіху, якомога швидше закріпити його і розвинути. Українці швидко адаптуються до нових умов, легко знаходять взаєморозуміння з представниками інших націй.

Правильне урахування національно-психологічних особливостей людей приблизно на одну третину підвищує ефективність психологічного впливу на них за допомогою усного мовлення.

Програми усного мовлення зазвичай включають такі структурні елементи (рис. 3.25):

Рис. 3.25. Структура програми усного мовлення.

1) сигнал про початок передачі – служить для попередження своїх військ про те, що не можна заважати передачі, і привертає увагу противника, емоційно налаштовує його на прослуховування;

2) вступ - з одного боку, продовжує привертати увагу противника, а з іншого - готує його до сприйняття основної частини програми. Звичайно вступ починається зі звертання до противника, у ньому називають ту частину (підрозділ), якому адресована передача, і з'являється її тема. Чим конкретніше звернення, тим більш воно дієве;

3) основний текст – складається з різнорідних текстових елементів, поєднаних між собою музичними (шумовими) елементами. В цілому текст містить у собі інформацію чи аргументацію психологічного впливу. Його мета - не пряма агітація, а підведення слухача до потрібного розуміння проблеми і до необхідних висновків. Основний текст повинен бути легким для розуміння, таким, що вражає, переконливим, добре сприйматися на слух, бути прийнятним для слухачів з погляду норм їхньої мови;

4) кінцівка – у ній підбивають підсумок передачі. Тому, на відміну від основного тексту, вона містить політичні висновки, пропагандистські гасла, заклики до практичних дій. Кінцівка ніби незалежить від основного тексту, але логічно пов’язана з його положеннями. У кінцівці також повідомляють про плановані сеанси мовлення;

5) сигнал про закінчення передачі – спеціальний акустичний сигнал, який завершує передачу. Часто передачу закінчують тим самим сигналом, яким починали.

Додатковий, але важливий елемент програми усного мовлення складають музика, шуми і сигнали.

Музичне оформлення допомагає поєднати й у той же час урізноманітнити окремі частини програми: новини, коментарі, бесіди, дискусії тощо. Музика, особливо народна (тобто близька противнику), справляє сильний емоційний вплив, неодмінно привертає увагу. Її доцільно використовувати як фон, у вигляді музичних заставок, музичного супроводу передачі. Передача взагалі може складатися з однієї музики, якщо її метою є вплив на емоційну сферу (наприклад, хочуть викликати в противника занепокоєння, депресію, тугу за батьківщиною тощо).

Шуми в програмах радіомовлення – це відтворення звуків пострілів і вибухів; вигуки, що виражають радість, біль, переляк, сміх, жіночий чи дитячий плач і т.п. Подібні звуки, трансльовані в потрібні моменти, викликають відповідні переживання в людей, які слухають передачу.

Часто готують спеціальні програми, що містять записи спеціальних шумів, наприклад, відтворюють роботу двигунів танків. Такі програми використовують для введення противника в оману. Наприклад, у Чечні відтворення подібних шумів у нічний час неподалік від позицій бойовиків давало непогані результати.

Сигнали у своїй більшості займають проміжне місце між музикою і шумами. Як сигнали можуть використовуватися популярні мелодії музичних творів, різні варіанти звуків, відтворених за допомогою електроінструментів (генераторів звуку).

Шуми і сигнали, так само як і музика, покликані емоційно підсилювати вплив тексту.

Ефективність програми усного мовлення багато в чому залежить від особистих якостей диктора: досконалого знання мови противника; чіткості дикції; виразності читання, а також від його сміливості, самовладання, спритності.



3.4.3.2. Вплив друкованими й образотворчими засобами

Вплив друкованими засобами

Вплив на противника друкованими засобами здійснюється шляхом розповсюдження друкованої продукції іноземними мовами, а також публікації матеріалів у засобах масової інформації своєї країни і держав-союзників. Ця форма психологічного впливу має такі важливі особливості, як доступність, наочність, розмаїтість видів, здатність впливати на різноманітні масові аудиторії.

Вплив за допомогою друкованих засобів вимагає достатньої кількості підготовлених творчих працівників і технічних фахівців, належної поліграфічної бази, достатнього запасу видаткових матеріалів, а також технічних засобів доставки й поширення друкованої продукції.

Оперативність і ефективність підготовки друкованих інформаційно-пропагандистських матеріалів досягається:

чіткою взаємодією органів управління, частин і підрозділів психологічної війни;

уміло спланованою роботою усього творчого і технічного складу;

постійною турботою про матеріальне забезпечення і технічний стан поліграфічних засобів;

завчасною підготовкою проектів інформаційно-пропагандистських матеріалів з урахуванням передбачуваного розвитку обстановки;

залученням цивільних осіб, військовополонених до літературної обробки інформаційно-пропагандистських матеріалів, їхнього набору, коректорського виправлення і художнього оформлення;

своєчасним і безперебійним поширенням матеріалів інформаційно-психологічного впливу.

Основні види матеріалів, які використовує ця форма психологічного впливу, наведено на рис. 3.26.

Рис. 3.26. Основні види матеріалів впливу друкованими засобами.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка