Міністерство оборони україни



Сторінка13/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   30

Листівки

Листівка - це інформаційно-пропагандистське друковане видання, що відрізняється невеликим обсягом (не більше двох сторінок), стислим і доступним текстом, яскравим оформленням.

Листівка має низку переваг у порівнянні з іншими видами друкованої продукції. Вона набагато оперативніша за журнал чи брошуру, відгукується на зміни в політичній і військовій обстановці. Листівку досить швидко готують до друку (іноді протягом декількох годин), видають великими тиражами на будь-якій поліграфічній базі, у короткий термін розповсюджують. Ту саму листівку можна багаторазово перевидавати й у великих кількостях розповсюджувати в тих або інших районах.

Розставляючи по-різному значеннєві акценти в декількох листівках, присвячених одному й тому ж питанню, можна врахувати психологічні особливості різних груп військовослужбовців і цивільного населення противника. Специфічне поліграфічне оформлення листівки сприяє посиленню її емоційного впливу на аудиторію. Відтворення в листівці фотографій, копій офіційних документів підвищує її переконливість.

Наскільки максимально стислий зміст листівки, настільки він легко сприймається навіть при вимушено швидкому читанні. Завдяки малому формату, листівку легко сховати, передати кому-небудь, зберегти як перепустку для здачі в полон.

Існують певні вимоги до листівок.



Концентрованість змісту. Текст листівки повинен бути коротким, читання її - займати не більш 30-60 секунд, оскільки стосовно тих, хто підняв і прочитав ворожу листівку, у воєнний час застосовують суворі заходи покарання. Листівка - це текст, що виражає якусь одну ідею. Для її обґрунтування можна привести кілька різних аргументів (фактів), але усі вони ставлять своєю метою підведення читача до засвоєння однієї тези, що є стрижнем усього матеріалу. Зосередженість на одному основному положенні (тезі, ідеї, гаслі) - найважливіша вимога до будь-якої листівки.

Аргументованість. Основне положення листівки слід не просто декларувати, а обґрунтовувати і підтверджувати різноманітними переконливими доказами. Листівка повинна, не вступаючи в полеміку, нейтралізувати упередження до тих, хто її створив, і змушувати вірити в їхню правоту.

Простота й зрозумілість. Листівка має враховувати особливості аудиторії, але в будь-якому випадку вона повинна бути написана простими словами. Завдання листівки - нав’язати певну думку (ідею). Чим простіше ця думка, чим ясніше вона викладена, тим більше шансів, що її зрозуміють і сприймуть. Ніяких туманних натяків, ніяких недомовок у листівці не повинно бути.

Не можна також перевантажувати текст і оформлення листівки деталями.



Композиційна чіткість. Листівка, незважаючи на свою стислість, повинна мати чітку композиційну і логічну структуру. Це досягається добре продуманою логікою викладу матеріалу.

Привабливість, примітність. Листівку необхідно оформляти так, щоб вона привертала до себе увагу і викликала бажання її прочитати. Для цього слід вміло використовувати яскраві, помітні ілюстрації (фотографії, малюнки, схеми), підбирати колір паперу і фарби, різні шрифти тощо. Розмір шрифту не повинен бути меншим за шрифт друкарської машинки, інакше текст буде важким для сприйняття. Чим крупніше шрифт, тим легше читати листівку.

Особливе значення має вибір кольору. Бажано, щоб листівка була яскравою, виділялася на фоні місцевості. Проте, якщо відомо, що за читання і збереження листівок противник строго карає, то краще підбирати непомітні кольори.

Листівка, здійснюючи пропагандистський вплив (тобто впливаючи на свідомість), може одночасно викликати психічні переживання, наприклад, почуття туги за батьківщиною, родиною. У період Другої світової війни радянські листівки з віршами Е. Вайнерта “Подумай про свою дитину”, які поширювалися серед німецьких військовослужбовців, справляли на них сильний емоційний вплив.

Текст листівки, яка поширювалася радянськими військами в роки війни в Афганістані, ще один приклад подібного впливу, розрахованого на масовий відгук:

Борці священної війни! Вам відомо, що деякі люди під гаслом священної війни захищають свої власні інтереси, штовхаючи людей на війну. Самі ж знаходяться в розкішних палацах Пешавара. Усі ми знаємо, що в них накопичені багатства у Пакистані й в інших країнах. Такі люди не дадуть згаснути вогню війни заради захисту своїх особистих інтересів. Вам відомо, що інженер Хекматіяр і професор Раббані й інші, що видають себе за поборників ісламу, порушують засади Шаріату і Корану. Вони ведуть розгульний спосіб життя, а нас кидають у жерло війни. Правда в тому, що мир в Афганістані не в інтересах цих людей і примирення потрібно не їм, а моджахедам, які гинуть у вогні війни, залишаючи свої родини без годувальників.

Тож подумайте, хто воює і стає жертвою, а хто веде розгульне життя і зміцнює свій добробут?”

Разом з тим листівка, як вид пропагандистської продукції, має деякі недоліки. Наприклад, її підготовка вимагає більше часу, ніж програм усного мовлення. Тиражування листівок вимагає істотних матеріально-технічних витрат (папір, фарба, енергія, транспорт), потрібні також спеціальні технічні засоби для їхнього розповсюдження. Успішність розповсюдження залежить від метеорологічних умов і бойової обстановки.

Однак наявність зазначених недоліків не знижує значення листівки як найважливішого засобу пропагандистського і психологічного впливу.

Газети

Газета - один з ефективних і поширених видів друкованої пропагандистської продукції. Використовується переважно для населення звільнених (окупованих) районів, а також для військовополонених.

У роки Другої світової війни американці випускали для німецьких солдатів і офіцерів газету “Sternenbanner” (“Зоряний прапор”). Радянські війська поширювали ілюстровану газету “Фронт иллюстрирте”, що виходила німецькою, румунською, італійською, фінською мовами, і газету “Фрайес Дойчланд”, яку видавав Національний комітет “Вільна Німеччина”.

Досвід Німеччини і СРСР показав, що в перший період після вторгнення в чужу країну, коли місцевий друк ще не сформувався, газети окупаційної влади є для місцевого населення головним джерелом інформації про міжнародне і внутрішнє життя. З їхньою допомогою окупаційне командування мало можливість проводити необхідну політичну й організаторську роботу серед населення. Наочним прикладом є видання німецьких газет на мовах народів СРСР, а також газет, що виходили в радянському секторі Німеччини. Приклад цих країн наслідували спецслужби військ міжнародної коаліції, що видавали газети для населення і військовослужбовців Кувейту й Іраку в ході операцій “Щит пустелі” і “Буря в пустелі”.

Газета для військовослужбовців і населення противника має цілу низку специфічних особливостей. До них відносяться:

передача змісту іноземною мовою;

характерні лише для газети форми і способи подання інформації;

своєрідні структурно-композиційні й графічні елементи (які відповідають прийнятим у даній країні нормам і правилам);

оригінальність мовного і стилістичного оформлення матеріалів, наявність особливих газетних жанрів і рубрик і т.п.

Крім того, необхідно враховувати, що всі люди засвоюють (чи не засвоюють) газетну й іншу інформацію відповідно до вироблених в них стереотипів. Наприклад, стереотип сприйняття, властивий більшості населення західних країн, вимагає, щоб матеріали газети були динамічними, помітними і цікавими, супроводжувалися ефектними ілюстраціями, щоб у них розмежовувалася коментована інформація, рекламний і довідковий матеріал. Стереотип сприйняття жителів Сходу перевагу в газеті надає в основному ілюстрованій інформації.

На думку фахівців, газета для населення і військовослужбовців противника повинна відповідати таким вимогам:

відрізнятися актуальністю й інформативністю матеріалів, що публікуються;

бути доступною за своїм структурно-композиційним та мовним оформленням;

бути компетентною в усіх питаннях, що висвітлюються на сторінках газети;

враховувати склад читацької аудиторії, її інтереси і потреби;

демонструвати бездоганне знання мови видання;

подавати інформацію з урахуванням норм газетної журналістики, прийнятих у даній країні, стереотипів сприйняття її населення;

дотримуватись правил поліграфічного оформлення газети, звичних для місцевої читацької аудиторії.

У першу чергу треба враховувати типовий світогляд більшості читачів, їхні соціальні, національні й релігійні особливості, інформаційні потреби, загальне ставлення до пропаганди противника.

Брошура

Брошура - відносно розповсюджений вид друкованої пропагандистської продукції.

Перевага брошур, у порівнянні з листівками, полягає в тому, що в них більше місця для тексту й ілюстрацій. Пропагандисту легше роз'яснити неспроможність аргументів противника, у нього є можливість докладно проаналізувати і прокоментувати їх. Брошури особливо зручні для тез, підкріплених доводами формальної логіки чи невірними статистичними даними, тому що в такому випадку необхідно спростовувати пункт за пунктом, цифру за цифрою.

Брошура, яка містить здебільшого ілюстрації, доступна для людей з мінімальною освітою.

Перевагою брошури є також і те, що вона звичайно не затримується в руках однієї людини, а продовжує переходити від одного читача до іншого.

Однак брошури складніше ховати, ніж листівки. Тому, щоб полегшити збереження брошур в умовах суворого поліцейського стеження, їх звичайно якимось чином маскують.

Наприклад, брошура, яка була підготовлена американськими пропагандистами під час Другої світової війни для Японії і містила аналіз її важкого воєнного становища, мала обкладинку з таким написом: “Ворог! Увага! Ця брошура видана урядом США. Той, хто підібрав брошуру, зобов'язаний доставити її в найближчу поліцейську ділянку”. На обкладинці також була вказівка, що поліцейському, який отримав чи підібрав брошуру, варто направити її керівництву як зразок ворожої пропаганди.

Випускали брошури і японці. Але в них маскування було іншим. Одну таку брошуру вони видали у вигляді звичного для американців 25-центового кишенькового видання. На ній були підроблені усі вихідні дані, навіть емблема профспілки друкарів. Текст містив аргументовану критику воєнної політики Президента Рузвельта. Японці поширювали цю брошуру у себе в країні, в окупованих і залежних країнах Азії під виглядом трофея, захопленого в американців. Метою операції було насадження читачам думки про наявність у США антивоєнної опозиції уряду.

Майже всі країни, що брали участь у Другій світовій війні, видавали також різні "посібники" для симулянтів. Кожний з них починався з тверджень про те, що людина повинна думати в першу чергу про себе, що система медичного контролю поки ще дуже недосконала, і що симуляція тієї чи іншої хвороби є, можливо, єдиним засобом уникнути дійсної небезпечної ситуації - поранення на фронті. Брошури цього виду звичайно маскували під медичні інструкції чи довідники. Вони містили докладні вказівки, як симулювати туберкульоз, дизентерію, серцеві захворювання, психічні й інші хвороби.

Журнал

Журнал відрізняється від брошури, в основному, тим, що більший за неї форматом і містить значну кількість фотоілюстрацій. Журнали складніше розповсюджувати і зберігати, ніж брошури, тому вони призначаються в першу чергу для цивільного населення і військовополонених противника.



Вплив образотворчими засобами

Вплив образотворчими засобами - це вплив за допомогою наочних засобів, що несуть сильний емоційний заряд. Для цього використовують художньо оформлені плакати, транспаранти, фотостенди, стінні газети і карикатури, карти, схеми, спеціально організовані виставки, а також інші засоби, наприклад наклейки, нашивки, сувеніри з відповідною символікою.

Вплив образотворчими засобами має низку переваг у порівнянні з іншими формами психологічного впливу:

а) ґрунтується на ефекті багаторазового впливу. Наочні засоби, що демонструються у певному місці, сприймає безліч людей, причому багаторазово. Багаторазове сприйняття тих самих плакатів і гасел полегшує запам'ятовування і засвоєння їхніх матеріалів, сприяє виникненню (чи зміцненню) визначених настанов. Однак варто пам'ятати, що період експонування конкретного образотворчого засобу все ж повинен бути обмежений за часом, тому що той самий стимул, що діє занадто довго, стає звичним, перестає викликати відповідну реакцію;

б) образотворчі засоби впливають через зорові рецептори, тобто через найбільш ємний канал передачі інформації в корі головного мозку. Відомо, що від 40 до 80% всієї інформації людина одержує за допомогою зору. Зображення на плакаті чи фотографії може мати значний обсяг інформації. Воно дозволяє передати людині досить повний опис подій більш економним способом (у порівнянні з текстом), з погляду законів сприйняття. Крім того, те, що людина бачить своїми очима, викликає менше сумнівів, швидше і легше сприймається як істина. Особливо це стосується фотографії;

в) зображення впливає як на свідомість, так і на підсвідомість. Під його впливом у людини виникають певні інтелектуальні, емоційні й інші асоціації. Ці асоціації в подальшому можна ефективно використовувати для формування цілком визначених переконань і ціннісних орієнтирів.

Психологічний вплив образотворчими засобами враховує закономірності зорового сприйняття різних предметів. Звідси два головних принципи такого впливу.

Принцип залучення уваги. Образотворчі засоби повинні мимоволі (тобто самі собою) привертати увагу. Як прийоми залучення уваги часто використовуються: яскрава кольорова пляма, контрастне сполучення кольорів, спеціальний шрифт, певне розташування деяких деталей (наприклад, періодичне повторення однієї з них на якому-небудь фоні), велика чи кольорова ілюстрація в центрі плаката, стенда, фотогазети тощо.

Принцип збудження інтересу. Мимовільна увага нетривала і через кілька секунд або зникає, або перетворюється в довільну (тобто цілком свідому). Довільна увага - наслідок певних намірів чи мотивації людини, коли вона хоче затриматися перед плакатом, осмислити його зміст, добре зрозуміти. Тому образотворчі засоби повинні збуджувати інтерес, бажання глибше проникнути в їхній зміст, причому, інтерес до тих чи інших образотворчих засобів багато в чому залежить і від їхньої актуальності для даної групи людей.

Для здійснення цілеспрямованого психологічного впливу образотворчими засобами необхідно мати правильне уявлення про предмет, символ, колір.



Предмет виступає як з’єднуючий елемент змісту зорового впливу. Для дорослих людей середня кількість предметів, що привертають увагу, коливається в межах 7+1. Це значить, що людина може одночасно правильно ідентифікувати тільки 7+1 експонований предмет. Отже, у зміст одночасного процесу впливу образотворчими засобами не можна включати більше 7+1 предметів.

Символ (ним може виступати предмет, знак, колір), крім інформативної, виконує насамперед психологічну функцію, викликаючи сильні емоційні асоціації, які пов'язані з визначеними образами, подіями чи діями (наприклад, шляхом карикатурного, перекрученого, деформованого зображення військовослужбовців противника, їхнього командування, політичних лідерів).

Колір - один з найсильніших засобів впливу на психіку людини. Він здатний породжувати як позитивні, так і негативні асоціації, оскільки впливає на психофізіологічний і емоційний стан людини і є досить показовим випадком такого виду психологічного впливу як психогенний.

Головна мета використання кольору під час психологічного впливу - правильне оформлення інформаційно-пропагандистських матеріалів. Доповнюючи й емоційно збагачуючи гамою кольорів їх зміст, вдається провокувати визначені реакції об'єкта.

При цьому виходять з того, що:

вірно обрана колірна гама дозволяє створити потрібний емоційний фон, який допомагає сприйняттю і засвоєнню тексту;

кольори, неправильно підібрані стосовно змісту, викликають дисонанс, що негативно позначається на сприйнятті;

негативна реакція на колірну комбінацію може поширитися на зміст тексту, що знижує ефективність психологічного впливу в цілому.

Експериментально встановлено вплив оптичного випромінювання у видимому кольоровому діапазоні (рис. 3.27, 3.28).

При впливі пурпурного, червоного, жовтогарячого і жовтого кольорів стає частішим і стає глибшим дихання і пульс людини, підвищується артеріальний тиск, а зелений, блакитний, синій і фіолетовий



Рис. 3.27. Вплив оптичного випромінювання на стан людини.

кольори справляють зворотний ефект. Для першої групи кольорів характерна дія збудження, друга група має заспокійливий ефект.

Перевага, яку людина віддає тому або іншому кольорові, пов’язана:

а) з типом нервової системи людини. Людям зі слабкою нервовою системою найчастіше подобаються червоний і жовтий кольори, особам з міцними нервами - зелений і синій;

б) з історичним минулим того етносу, представником якого є дана людина, і з її індивідуальним життєвим досвідом.

Червоний колір, наприклад, асоціюється з видом крові або полиски полум’я пожежі, тому викликає занепокоєння і тривогу, підвищує активність.

Блакитний колір, що фігурує в спадкоємній пам'яті як колір неба, викликає сентиментальний настрій.

Чорний колір тотожний мороку і викликає сум.

Білий колір у західній цивілізації пов'язується зі світлом і чистотою, він викликає піднятий, урочистий настрій. Однак у японській, китайській і деяких інших азіатських культурах він поєднується з поняттями холоду і порожнечі, еквівалент яким – смерть. Звідси білий колір похоронних саванів і жалобного одягу японців і китайців, жалобного розфарбування в диких народів.



Рис. 3.28. Закономірності в перевазі кольорів видимого оптичного діапазону.

Встановлено тісний взаємозв'язок між кольором і голосом та станом людини (рис. 3.29).

Кольорами, які відповідають рівним інтонаціям людського голосу, є зелений і фіолетовий. Вони пов'язуються з незначною експресією. Жовтий, чорний і червоний кольори, навпаки, несуть у собі дуже сильний емоційний заряд. Червоний і жовтий кольори пов'язуються з голосами дикторів, які знаходяться в стані позитивного настрою. Голоси людей, що перебувають у стані депресії, апатії і тривоги, стійко асоціюються із сірим, синім і коричневим кольорами. Синій колір найбільшою мірою відповідає стану смутку, сірий і коричневий - страху і стомлення.

Таким чином, позитивним емоційним станам відповідає червоно-жовта частина спектра, а негативним – синьо-фіолетова. Нормальній, емоційно-нейтральній експресії відповідає серединна – зелена частина спектра. Істотну роль відіграють також яскравість і насиченість: з депресивними, апатичними і тривожними голосами стійко пов'язуються більш темні і менш насичені кольори.



Рис. 3.29. Взаємозв’язок між кольорами видимого оптичного діапазону і голосом та станом людини.

Визначені поєднання кольорів справляють цілком визначений емоційний вплив. Наприклад, використання взаємодоповнюючих кольорів створює гармонію і доставляє максимум задоволення. У свою чергу, неправильна колірна комбінація сприяє виникненню занепокоєння і викликає протилежні почуття (наприклад, принцип впливу колірних плям, убудованих у комп'ютерний вірус, використовується для розробки деяких способів застосування психотропної зброї).

Крім того, треба враховувати вплив кольору на читання написів:

на кольорові написи люди звертають увагу на 35% частіше, ніж на чорно-білі;

гарна видимість і чітке сприйняття забезпечуються, якщо наносяться кольори: на жовтому - чорний, на білому – синій, зелений або чорний, на червоному - зелений і навпаки;

погана видимість і неадекватне сприйняття мають місце, якщо наносяться кольори: на білому - червоний, жовтогарячий або жовтий, на чорному - жовтогарячий, червоний, зелений і навпаки.

Таким чином, використання правильно підібраної колірної гами дозволяє створювати потрібний емоційний фон, який допомагає сприйняттю і засвоєнню тексту. Неправильно підібрані до змісту кольори викликають дисонанс емоційного сприйняття. У таких випадках негативна реакція на колірну комбінацію може поширитися і на зміст тексту, і на тих людей, що його підготували.

Правильне використання кольору в образотворчих засобах вимагає дотримання визначених норм. До них відноситься, у першу чергу, поєднання (комбінація) кольорів . Воно полягає у відповідності вибору і розміщення кольорів тим цілям, які потрібно досягти. Одні поєднання кольорів породжують гармонійний внутрішній стан людини, інші - викликають внутрішню напруженість і зовнішню конфліктність.

Вплив образотворчими засобами звичайно застосовується в загрозливий період, у прикордонних конфліктах, на окупованих територіях, в умовах безпосереднього зіткнення з військами противника - якщо для цього є відповідні можливості. Наприклад, при перебуванні наших військ в обороні, при веденні бойових дій у населених пунктах, при розгромі оточених або блокованих угруповань противника. Сприятливі умови для психологічного впливу образотворчими засобами є також у таборах військовополонених.

Психологічний вплив образотворчими засобами застосовується в сучасних умовах. Підтвердження тому - досвід радянської спеціальної пропаганди в Афганістані. Наочна агітація (особливо малюнки і карикатури) була там досить дохідливою і дієвою формою політичної пропаганди. З цією метою використовували паперові пакети для продовольства, полівінілові стаканчики і сірникові коробки з багатоколірними малюнками, а також вимпели, настінні календарі, нашивки, наклейки й інші вироби, які містили конкретні заклики і підтверджували тези офіційної пропаганди.

Подальшого розвитку досвід застосування образотворчих засобів одержав при здійсненні заходів психологічного впливу під час операції “Буря в пустелі” у зоні Перської затоки, у ході операцій ООН у Сомалі і Боснії, у Чечні, під час бомбардувань Югославії.



3.4.3.3. Вплив за допомогою радіо та телебачення

Вплив за допомогою радіо та телебачення здійснюється шляхом передачі в ефір через військові й цивільні радіо- і телепередавачі спеціальних радіо- і телепрограм, а також шляхом входження в мережі бойового керування і канали зв'язку противника через військові (корабельні) радіозасоби. Ця форма психологічного впливу дозволяє оперативно й ефективно охоплювати масові аудиторії в межах радіуса прийому радіо - чи телемовлення конкретної станції.



Вплив за допомогою радіомовлення

Радіомовлення в інтересах психологічного впливу - це використання широких можливостей численних радіостанцій для впливу на великі аудиторії військ і населення противника. Ніякий інший засіб масової інформації не може зрівняється з радіо за широтою охоплення аудиторії.

У загрозливий період і в бойових умовах роль радіо значно зростає. Це зв'язано із забезпеченістю радіоприймальною апаратурою не тільки населення, але й особового складу збройних сил на всіх театрах бойових дій. Крім того, радіо надзвичайно широко використовується як засіб зв'язку і керування в збройних силах усіх країн світу, а у військово-морському флоті воно фактично є єдиним засобом зв'язку.

Радіомовлення має такі достоїнства:



своєрідність сприйняття інформації – мовлення по радіо є одночасно засобом емоційного впливу (через інтонації, значеннєві паузи, акцент, порядок розміщення слів, музику, шуми) і засобом інтелектуального впливу (зміст слів);

імітація прямого спілкування з людьми – у радіомовленні відправник інформації і її адресат знаходяться в стані акустичного контакту, завдяки чому виникає “ефект співучасті”. Він зближує їх та покращує сприйняття інформації;

висока оперативність повідомлення інформації адресатові – витрати часу на підготовку радіограм звичайно незначні в порівнянні з часом, необхідним на підготовку друкованих, образотворчих, телевізійних матеріалів;

здатність охоплювати масову аудиторію – радіослухачі при цьому відносяться до категорій людей, різних за соціальним і національним складом, віком, статтю, освітою, віросповіданням;

широкі можливості мовлення – радіомовлення і прийом можна здійснювати в будь-який час доби, у будь-яку погоду, у будь-яких умовах, у тому числі в умовах інтенсивного бою;

великий діапазон жанрів – існує безліч різних видів і жанрів радіопередач, що обумовлюють виняткову гнучкість радіопропаганди.

Психологічний вплив за допомогою радіомовлення має також слабкі сторони і недоліки в порівнянні з іншими формами психологічного впливу, які обумовлені:

необхідністю готовності об’єкта впливу слухати передачу противника (прослуховування ворожих радіопередач у загрозливий період і воєнний час, як правило, суворо переслідується);

певними обмеженнями акустичного сприйняття інформації в порівнянні з друкованою продукцією (воно носить разовий характер, не можна повернутися до сказаного раніше, неможливо уточнити незрозуміле слово чи фразу);

обмеженістю радіомовлення строго визначеною тривалістю передач;

необхідністю наявності в слухача справної приймальної апаратури;

можливістю глушіння радіопередач і пеленгування противником станцій радіомовлення з метою їхнього придушення;

появою в арміях багатьох країн технічних засобів, які дозволяють автоматично переводити радіоприймальні пристрої на запасні частоти або переходити на приховані канали зв'язку.

Способи впливу за допомогою радіомовлення надано на рис. 3.30.

Рис. 3.30. Способи психологічного впливу за допомогою радіомовлення.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка