Міністерство оборони україни



Сторінка15/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   30

Дезінформаційні заходи

Дезінформаційні заходи – комплекс узгоджених заходів, спрямованих на впровадження дезінформації.

До таких заходів вдається країна або блок країн (для воєнних цілей - воєнно-політичне командування), щоб ввести супротивну країну чи блок країн в оману щодо своїх дій, намірів і планів, примусити їх зробити хибні висновки і діяти за бажанням сторони-дезінформатора.

Дезінформаційні заходи є складовою й невід'ємною частиною психологічного забезпечення будь-яких воєн і бойових дій у сучасних воєнних доктринах іноземних держав. Сприяючи викривленню даних щодо реальної обстановки, такі заходи стають одним з основних стратегічних факторів реалізації політики в інформаційній сфері. Їх використання виключає або ускладнює об’єктивність прийняття воєнно-політичних рішень на всіх рівнях керівництва, що, зрештою, забезпечує успішне проведення запланованих заходів (а у воєнний час - раптовість нападу) і гарантує виграш часу у веденні бойових дій.



Заходи з дезінформування повинні здійснюватися:

за єдиним задумом;

з ретельним узгодженням пропорцій правди й неправди (при максимальному використанні правдоподібної інформації);

з обов’язковим прихованням справжніх намірів, цілей і завдань, розв'язуваних власними військами.

Приклади практичного здійснення дезінформаційних заходів у різних умовах обстановки (у мирний час, у загрозливий період та в ході бойових дій).

Особливості здійснення дезінформаційних заходів у мирний час.

Цей період характеризується скритими протиріччями між протидіючими сторонами. Слід зазначити, що на інформаційному рівні організація дезінформації у мирний час визначається багатьма факторами, а саме: можливість залучення інформаційних каналів, ступінь залежності економіки, наявність кризової ситуації в країні, проти якої застосовують дезінформацію тощо.

Наприклад, протистояння двох спільнот: соціалістичного і капіталістичного табору після Другої світової війни - сприяло реалізації політики “холодної війни”, результатом якої в інформаційній сфері стала “залізна завіса” між двома таборами. Обмеженість інформаційного впливу безпосередньо на населення, неможливість суттєво впливати на економіку через міжнародні фінансові організації визначили особливості розроблення програм впровадження дезінформації.

Яскравим прикладом періоду “холодної війни” може бути інформаційне протиборство у сфері розробок космічної зброї, пов’язане з програмою “Стратегічної оборонної ініціативи” (СОІ). Дезінформаційні заходи були спрямовані на вище воєнно-політичне керівництво колишнього СРСР.

Основними цілями дезінформації були:

послаблення обороноздатності Радянського Союзу через підрив економіки;

нав’язування керівництву СРСР думки про перевагу американської воєнної науки в галузі космічної зброї;

змушування СРСР до витрат значних коштів на розробку нереальної програми.

Для реалізації дезінформаційної програми були сфальсифіковані експериментальні випробування. “10 червня 1984 року експериментальна ракета-перехоплювач, яка була запущена американцями у рамках проекту СОІ з атолу Кваджалейн в Тихому океані, безшумно досягла висоти 150 кілометрів, буквально рознесла вщерть боєголовку міжконтинентальної балістичної ракети “Мінітмен”. Таке повідомлення мало викликати стрес і перегляд майже всієї стратегії Радянського Союзу, але завдяки використанню комплексних методів збору, перевірки та аналізу всієї отриманої інформації керівництво СРСР було проінформовано стосовно дійсного перебігу подій з цього приводу.

Слід підкреслити, що фахівці Сполучених Штатів при подачі цієї інформації дотрималися майже всіх вимог щодо успішного впровадження дезінформації і навіть провели експериментальний запуск ракети, крім того, навіть американські конгресмени не були проінформовані про реальний задум цього проекту. “Щоб забезпечити видимість успіху, ми сфальсифікували випробування шляхом встановлення на ракеті-мішені радіомаяка. На ракеті-перехоплювачі встановили приймач. Влучення в ціль виглядало блискуче. Так що у Конгресу питань не виникло” [29].

Для доказу неймовірності втілення такої ідеї в життя керівництво Радянського Союзу виділило значні кошти на наукові розробки в галузі космічної зброї та здійснило велику кількість заходів щодо перевірки факту запуску та перехоплення ракети. Дезінформація була виявлена, але той факт, що Союз був змушений відволікатися від розробок основних програм та виділити додаткові (й значні) кошти у відповідь на інформацію такого роду, вже підтверджував частковий успіх проведення дезінформаційної операції.

Механізм впровадження дезінформації базувався на практичній імітації успішного випробування і розгляді результатів експерименту у державних установах США для можливого витоку цієї інформації до розвідувальних служб (СРСР та дружніх з ним держав). Цікаво, що засоби масової інформації були використані як для підтвердження вірогідності “таємної інформації” для розвідувальних служб СРСР, так і для введення в оману власного уряду.



Особливості здійснення дезінформаційних заходів у загрозливий період

Характерною рисою цього періоду є активне насаджування засобами масової інформації негативної інформації про країну, на яку здійснюється тиск. Для цього залучаються не лише власні ЗМІ, але і багатонаціональні канали ЗМІ.

Тривалість загрозливого періоду залежить від характеру розвитку воєнно-політичної обстановки й ефективності заходів політичного врегулювання конфлікту. Як правило, він містить у собі період підвищеної напруженості і період різкого загострення обстановки (рис. 3.33).

Рис. 3.33. Тривалість загрозливого періоду.

Загрозливий період характеризується ознаками, які наведено на
рис. 3.34.

Прийоми впровадження дезінформації у загрозливий період були випробувані в ході війн на Близькому Сході (50–80-х роках).



Дезінформаційна агресія проти Єгипту. З моменту рішення Президента Єгипту Насера націоналізувати компанію з експлуатації Суецького каналу військове керівництво Великобританії та Франції почало розробляти спільний план нападу на Єгипет. Пізніше до цього плану був залучений Ізраїль.

Для того, щоб приховати свої наміри та підготовку збройних сил до воєнних дій, а також ввести в оману світову спільноту щодо істинних причин агресії, воєнно-політичне керівництво Великобританії, Франції та Ізраїлю при активному сприянні США здійснило комплекс заходів зі стратегічної та оперативно-тактичної дезінформації. Всі заходи були спрямовані на всебічне доведення “думки” про “нездатність Єгипту забезпечити безперебійність судноплавства по Суецькому каналу” [29].



Рис. 3.34. Ознаки загрозливого періоду.

Вирішення кризової ситуації затягувалося потенційними країнами - агресорами за підтримки уряду США, які навмисно висували несприйнятливі умови для Єгипту, тим самим гальмуючи мирне вирішення проблеми на спеціально скликаному засіданні Ради Безпеки ООН. В публічних заявах керівників Великобританії, Франції та Ізраїлю наголошувалося на тому, що “їхньою метою є пошук мирного вирішення питання” і вони прагнуть “вирішити питання про Суецький канал мирними засобами”. Зрив засідання РБ ООН став причиною звинувачення Єгипту у “непоступливості”, яка в подальшому призвела до агресії проти цієї країни [29].

Таким чином, основними цілями дезінформаційних заходів у загрозливий період були:

Скрити справжні наміри щодо нападу на Єгипет;

„маніпулювання” думкою населення як Єгипту, так і країн-агресорів, а також думкою світової спільноти;

показати недієвість мирних ініціатив, довести необхідність використання військової сили.



Дезінформація у війні в Перській затоці. Найбільш наочним прикладом для аналізу дезінформаційних заходів може бути війна у Перській затоці.

На першому етапі іракському керівництву, завдяки розв’язанню антикувейтської істерії у засобах масової інформації Іраку, вдалося збити з пантелику не тільки керівництво Кувейту, а також в певній мірі й спецслужби США та Ізраїлю, тим самим намагаючись приспати пильність цих країн щодо істинних намірів Іраку.

Крім того, 1 серпня 1990 року, коли Багдад вже прийняв рішення про вторгнення до Кувейту, іракські та кувейтські дипломатичні представники все ще вели переговори про мирне врегулювання конфлікту.

На другому етапі (період проведення операції “Щит пустелі”) ініціатива у проведенні дезінформаційних заходів належала американцям. Ці заходи здійснювалися з санкції Президента Дж.Буша і проводилися спільно спеціальними службами воєнних відомств США і союзних країн з метою введення в оману не тільки збройних сил і населення Іраку, а й народів своїх країн та міжнародної спільноти в цілому. При цьому особлива роль відводилася засобам масової інформації. Потужною кампанією, яка була розгорнута засобами масової інформації, головним чином через радіомовлення, американці та їх союзники по коаліції переслідували мету підірвати довіру іракців до Президента С.Хусейна, переконати у безперспективності опору воєнній машині США, дискредитувати і принизити якість іракської зброї та військової техніки, а також дезінформувати іракського лідера та командування збройних сил Іраку про плани підготовки до бойових дій американських військ і союзників в цілому.

У рамках цієї програми літаки ВПС США викидали над районами дислокації частин іракської армії мільйони листівок, які закликали солдатів не чинити опору і переходити на бік коаліції. Разом з листівками розповсюджувалися і спеціальні малогабаритні радіоприймачі, які дозволяли прослуховувати антиіракські трансляції на фіксованих частотах. Одночасно з цими заходами робилися кроки і в протилежному напрямку. Використовуючи інформацію іракців, яка через засоби масової інформації насаджувалася населенню країни, що їх армія, “загартована в багаторічних боях з Іраном”, має “всебічний великий досвід”, президент країни має “талант полководця”, американські офіційні представники свідомо викривляли дані своєї розвідки і навмисно недооцінювали такі факти, як недостатній професіоналізм і слабкі морально-вольові якості іракських військовослужбовців.

Окрім цих основних заходів, американці провели безліч різноманітних та всебічних дезінформаційних заходів, які вводили іракське керівництво в оману щодо терміну готовності багатонаціональних сил до розв’язання збройної боротьби [29].

Таким чином, основними цілями впровадження дезінформації були:

введення в оману воєнно-політичного керівництва протидіючих сторін щодо істинних намірів;

підрив віри в керівників країни;

насаджування думки про переваги у майстерності та потужності зброї;

створення негативного іміджу керівництва протидіючої сторони у світової громади.

Особливості здійснення дезінформаційних заходів під час підготовки та ведення збройних конфліктів

Дезінфорамційна агресія проти Єгипту. Цей етап агресії проти Єгипту (16–31 жовтня 1956 року) був більш насиченим і характеризувався посиленням заходів щодо введення в оману світової спільноти про дійсні причини і винуватців конфлікту.

Враховуючи, що СРСР не спроможний відреагувати належним чином на події в цьому регіоні у зв’язку з подіями в Угорщині, Франція, Великобританія та Ізраїль приймають рішення про форсування підготовки до війни та зміни терміну нападу на Єгипет з 6 листопада на 29 жовтня. 16 жовтня (в день прийняття остаточного рішення про початок агресії) її учасники заявили про те, що наприкінці цього місяця у Женеві мають поновитися переговори щодо суецького питання за участю Генерального секретаря ООН. За добу до початку вторгнення Ізраїлю на Сінайський півострів міністр закордонних справ Великобританії зробив заяву, що “на днях має поїхати до Нью-Йорка, щоб продовжити переговори з А.Далесом (держсекретарем) стосовно мирного врегулювання проблеми” [29].

Для відвернення уваги від підготовки нападу на Єгипет Ізраїль спровокував воєнні інциденти на кордоні з Йорданією. Одночасно посол Великобританії в Тель-Авіві заявив, що напад Ізраїлю на Йорданію автоматично призведе до виступу Лондона на стороні останньої. Крім того, Ізраїль вжив додаткових заходів. Так, в офіційній пресі було розміщено серію публікацій щодо посилення розвідувальної діяльності арабів, у військах активно здійснювалися заходи щодо підвищення пильності, збереження службових таємниць та дотримання радіодисципліни.

Відповідно до розробленого плану 29 жовтня ізраїльські війська почали бойові дії проти Єгипту, а 30 жовтня Великобританія та Франція оголосили воюючим сторонам ультиматум, в якому була погроза застосування сили у разі неприйняття умов. Цей документ був складений так, що виключав можливість прийняття його Єгиптом. В результаті цього під приводом роз’єднання воюючих сторін 31 жовтня англійські та французькі війська почали бойові дії проти Єгипту.

Цей приклад наочно доводить, що дезінформація противника стала обов’язковою частиною підготовчих заходів і широко використовується в акціях із застосуванням збройних сил. Для введення противника в оману використовувалась хибна інформація і дії, які сприймалися противником як справжні. Поряд з брехливими відомостями розповсюджуються і відомості, які вже втратили чи найближчим часом втратять свою важливість.

Дезінформамація у війні в Перській затоці. Безпосередньо перед веденням бойових дій в Іраку (від початку повітряної кампанії до безпосередньої підготовки до повітряно-наземної операції) основні дезінформаційні зусилля США були спрямовані на можливий характер бойових дій. Заяви держсекретаря, міністра оборони та інших офіційних осіб наголошували про те, що в основу дій військ США буде покладена концепція, яка прийнята в армії США – “повітряно-наземна операція (битва)”. Саме ці зусилля призвели до того, що іракське командування припустилося суттєвої помилки в оцінці форм і способів майбутніх бойових дій.

Слід відмітити, що Ірак також провів низку дезінформаційних заходів. З досвіду 8-річної війни з Іраном, в Іраку було здійснено оперативне маскування, створена значна кількість хибних аеродромів і стартових майданчиків, вдало використовувалися макети танків і літаків, а також ракет для дезорієнтації пілотів багатонаціональних сил (БНС), завдяки створеним хибним радіомережам вдалося забезпечити живучість військ під час перших масованих нальотів авіації противника. Крім технічних заходів, успішно були використані деякі телетрансляції з місць руйнувань в результаті бомбардувань та обстрілів крилатими ракетами “Томахок” (відеокліп про зруйнування фабрики молочної суміші для грудних дітей, яка знаходилася поблизу Багдада), завдяки яким була ініційована кампанія за негайне припинення бойових дій.

В період безпосередньої підготовки до проведення наземної операції БНС основна увага була зосереджена на терміні початку наземної операції та доцільності продовжувати повітряну операцію. Окрема увага була приділена дезінформаційним заходам щодо наміру висадити десант на окупованому іракськими військами узбережжі Кувейту. Для переконання противника у істинності намірів висадити десант антиіракська коаліція використала західну пресу, а також провела демонстративні дії та заходи щодо знищення рифів, піщаних мілин американським амфібійно-десантним з’єднанням у Перській затоці. Всі ці заходи змусили підтягнути для протидесантної оборони до 5 дивізій іракської армії, які були виключені з бойових дій [29].

Основні цілі дезінформаційних заходів цього періоду мали на меті:

введення в оману командування противника щодо термінів початку та проведення операцій;

введення в оману щодо способів проведення та характеру майбутніх бойових дій;

створення хибного уявлення про напрямки майбутніх бойових дій;

“посіяти” паніку серед особового складу противника;

переконання світової спільноти у справедливості проведення воєнних дій проти агресора;

викликати підтримку власних дій у свідомості людей.



Основні принципи здійснення дезінформаційних заходів

Узагальнюючи приклади практичного здійснення дезінформаційних заходів у різних умовах обстановки (у мирний час, у загрозливий період та в ході бойових дій) визначимо основні принципи здійснення дезінформаційних заходів (рис. 3.35).



Рис. 3.35. Основні принципи здійснення дезінформаційних заходів.



Зосередженість передбачає ретельний вибір об’єкта впливу, тобто мішені дезінформування, та найбільш доцільних і ефективних каналів передачі дезінформації. Головною мішенню є та особа, яка має повноваження розробляти й приймати рішення, що сприятимуть досягненню цілі впливу.

Цілеспрямованість передбачає хибні дії, які змушують противника вживати (або не вживати) певні заходи. Тобто мета дезінформації є бажаним результатом омани у вигляді того, що саме супротивна сторона мусить робити (або не робити) у вирішальний момент та (або) на місці. Аналіз результатів впровадження дезінформації дає змогу зробити висновок, що головною метою будь-якої дезінформації є вплив на процес мислення людини як елемента деякої соціосистеми - людини, яка приймає рішення, планує майбутні дії, впливає на перебіг подій тощо.

Важливість дотримання суворої секретності й конспіративності проведення дезінформаційних заходів пояснюється тим, що в разі розкриття противником дійсного характеру цих заходів вони втрачають своє значення і мають бути негайно припинені. Супротивна сторона не повинна знати про наміри омани та механізми її здійснення. Конспіративність означає приховування діяльності, пов'язаної із впровадженням дезінформаційних заходів, для того щоб обмежити можливості противника добувати достовірну інформацію як відкритими, так і закритими (нелегальними) каналами.



Комплексність означає, що дезінформаційні заходи виступають засобом досягнення мети операції вищого порядку, їх проведення спрямоване на те, щоб якомога більшою мірою ускладнити обстановку та обмежити можливості прийняття адекватного рішення керівництвом супротивної сторони у воєнній, політичній і економічній галузях на стратегічному та оперативно-тактичному рівнях.

Згідно з принципом централізації та узгодження дій керувати операцією впровадження дезінформаційних заходів і контролювати її повинен один орган. Це потрібно для того, щоб запобігти безладдю і гарантувати, що різні органи, залучені до виконання цієї операції, дотримуватимуться єдиного задуму і не впливатимуть негативно на досягнення інших цілей. Разом з тим вважається, що введення в оману може здійснюватись і децентралізовано, але лише з того моменту, коли всі учасники цього процесу перестануть твердо дотримуватися плану.



Правдоподібність слід розуміти так: зміст дезінформації має відповідати причинно-наслідковим зв’язкам, а ступінь прояву суперечностей як у самій дезінформації, так і між дезінформацією та еталонним поданням, повинен бути якнайменшим, тобто дезінформація за наповненням має бути такою “реальною”, щоб реальність інших можливих варіантів розвитку подій була принаймні не більшою. Крім того, зміст дезінформації слід складати так, щоб об’єкт, на який спрямовано дезінформаційні заходи, обов'язково звернув на неї увагу.

З принципу правдоподібності випливає потреба дотримуватися таких принципів, як урахування загальної й конкретної обстановки, намірів і цілей, своєчасності та безперервності проведення дезінформаційних заходів.

Необхідність дублювання дезінформації різними каналами доведена досвідом її практичного впровадження. Оскільки висновки про ступінь достовірності інформації роблять після ретельного аналізу, в основному зіставляючи відомості, отримані з різних джерел і через різні канали (з гарантією їхньої надійності), з наявними даними й реальною обстановкою, то постає потреба чіткого розуміння можливостей супротивної сторони добувати інформацію для прийняття рішень через ті канали, які мають найбільший ступінь довіри. Отже, розробляючи плани щодо здійснення дезінформаційних заходів, треба враховувати рівень поінформованості противника та його можливості щодо добування якісної, повної й достовірної інформації, яка сприятиме формуванню адекватного інформаційного рішення.

Перелічені принципи пов'язані між собою й доповнюють один одного. Дотримання їх має забезпечувати максимальне досягнення поставленої мети.



Основні засоби впровадження дезінформації

Аналіз практичного використання дезінформаційних заходів воєнного характеру в сучасних збройних конфліктах та локальних війнах дає можливість виділити такі основні засоби впровадження дезінформації:

преса, радіо, телебачення;

специфічні технічні засоби;

дипломатичні канали;

демонстративні дії окремих частин і підрозділів;

реклама переваги у зброї та бойовому досвіді;

перебільшення ролі особистості у виконанні глобальних завдань;

показові звільнення з посад осіб, які не підтримують або не дотримуються традиційних концепцій, алгоритмів дій тощо;

дозування витоку таємної інформації;

заяви керівників держав;

перекручення (викривлення) розвідувальних даних;

укладання різноманітних угод з країнами конфліктного регіону;

заяви представників міжнародних організацій та ін.

Методи й засоби впровадження дезінформації визначаються ступенем протистояння супротивних сторін, цілями, які вони ставлять перед собою, об'єктами впливу, каналами передачі тощо.

Зазвичай дезінформаційні заходи плануються одним спеціальним органом. Розроблений план узгоджується з військовим командуванням або іншими зацікавленими інстанціями та закладами. Без такого узгодження жертвою омани може стати не лише противник, але й деякі свої військові та державні органи.

Разом з тим іноді план заходів щодо дезінформування не доводиться до його безпосередніх учасників. Так, наприклад, було під час імітації успішного запуску ракети-перехоплювача міжконтинентальних балістичних ракет у США в період “холодної війни”, коли в червні 1984 року було сфальсифіковано експериментальні випробування в межах американського проекту “Стратегічна об’єднана ініціатива”. Однак, у разі практичного здійснення дезінформаційних заходів вищий орган обов'язково повинен керувати роботою нижчих.

Іноземні держави, зокрема США, Німеччина, Ізраїль, Росія, виділяють чималі кошти для розробки програм організації дезінформаційних заходів. Цим займаються спеціальні військові структури, які входять до складу психологічного забезпечення воєнних операцій. Наприклад, у США є спеціальне Управління з питань координації операцій, до складу якого входять представники Центрального розвідувального управління, Міністерства оборони, Комітету начальників штабів, Держдепартаменту США та інших політичних і силових відомств. Це управління забезпечує планування, координацію та здійснення дезінформаційних заходів.


Маніпулювання

Маніпулювання - це спосіб психологічного впливу, націлений на зміну напряму активності інших людей, здійснюваний настільки мистецьки, що залишається непоміченим ними [37].

Виділяють 3 рівні маніпулювання (рис. 3.36):

Рис. 3.36. Рівні маніпулювання.



Маніпуляція свідомістю - це своєрідне панування над духовним станом людей, керування шляхом нав'язування людям ідей, настанов, мотивів, стереотипів поводження, вигідних суб'єкту впливу.

Способи маніпулювання.

Дозування інформації. Повідомляється тільки частина зведень, а інші ретельно приховуються. Це призводить до того, що картина реальності спотворюється в ту чи іншу сторону або взагалі стає незрозумілою.

Велика неправда. Улюблений прийом міністра пропаганди нацистської Німеччини Й. Геббельса. Він стверджував, що чим нахабніша й неправдоподібніша неправда, тим скоріше в неї повірять, головне - подавати її максимально серйозно. Яскравий приклад використання цього прийому - фабрикація органами радянської спецпропаганди в 1987 році "наукової доповіді" про причини появи СНІДу. Доповідь обвинувачувала ЦРУ у світовій епідемії цієї страшної хвороби.

Змішування дійсних фактів із усілякими припущеннями, допущеннями, гіпотезами, слухами. У результаті стає неможливим відрізнити правду від вимислу.

Затягування часу. Цей спосіб зводиться до того, щоб під різними приводами відтягувати оприлюднення дійсно важливих зведень до того моменту, коли буде вже пізно щось змінити.

Зворотний удар. Суть цього способу в тім, що вигадану (звичайно, вигідну для себе) версію тих чи інших подій через підставних осіб поширюють в органах ЗМІ, нейтральних стосовно обох конфліктуючих сторін. Преса супротивника звичайно повторює цю версію, тому що вона вважається більш "об'єктивною", ніж думки прямих учасників конфлікту.

Своєчасна неправда. Спосіб полягає в повідомленні зовсім брехливої, але надзвичайно очікуваної в даний момент ("гарячої") інформації. Чим більше зміст повідомлення відповідає настроям об'єкта, тим ефективніше його результат. Потім обман розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає або визначений процес приймає незворотний характер.

Приклади психологічних операцій з маніпулювання свідомістю людей.

Широке поле діяльності для маніпуляцій з масовою свідомістю надала і війна у В'єтнамі. Так, на початку 60-х рр. американці провели операцію під кодовою назвою “Фармгейт” (“Ворота ферми”) у Південному В'єтнамі з метою протидії партизанам. США направили туди кілька тисяч радників, щоб зірвати кампанію партизанів НФЗПВ з мобілізації населення на боротьбу із сайгонським режимом. У цій широкомасштабній акції активно застосовувалася друкована й усна пропаганда (поширення листівок авіацією і трансляція програм усного мовлення), що закликала селян не вступати в ряди партизанів.

Починаючи з 1965 року, широкомасштабні психологічні операції з маніпуляції свідомістю американців почав проводити і В´єтконг. Його партизанам вдалося перехопити частину поштових відправлень, адресованих американцям зі США. Довідавшись про деякі факти особистого життя американських військовослужбовців, вони організували адресну усну пропаганду. Партизанські диктори зачитували через гучномовці уривки з перехоплених листів, називаючи імена адресатів. У результаті американські солдати дізнавалися, що в одних дружини зрадили їм з їх кращими друзями, а в інших наречені вже вийшли заміж, але не за них. І все це відбулося лише тому, що вони відірвані від дому заради несправедливої війни у В'єтнамі. Ці психологічні акції впливали на морально-психологічний стан американської армії та спричинили численні випадки дезертирства.

Успіх наступу, що почався у день свята Тет (в'єтнамський Новий рік за місячним календарем) у лютому 1968 року, теж значною мірою був визначений високою ефективністю психологічних операцій Народного фронту звільнення Південного В'єтнаму (НФ ЗПВ). До початку цього наступу південнов´єтнамську столицю практично не зачепила війна, і вона являла собою зону відпочинку і розваг для американських військовослужбовців. Керівництву НФЗПВ вдалося ввести в оману американських аналітиків. Вони поширювали по радіо і через свою агентуру помилкові зведення про великі втрати внаслідок американських бомбардувань, про руйнування значних ділянок доріг, по яких здійснювалося постачання з Північного В'єтнаму. Одночасно розвідка Фронту добувала детальну інформацію про дислокацію, озброєння, боєздатність американських підрозділів, використовуючи в цих цілях розгалужену шпигунську мережу, у тому числі численних повій.

Наступ в день свята Тет розкрив найгрубіші прорахунки американських розвідників, що у січні 1968 року, тобто усього за місяць до наступу партизанів, надали уряду США доповідь з висновками про неможливість проведення В´єтконгом широкомасштабного наступу найближчим часом. Вони періоцінили втрати супротивника і недооцінили ключову роль знаменитої "стежки Хо Ші Міна". Пентагон був переконаний, що цей шлях постачання південнов´єтнамских партизанів практично знищений масованими бомбардуваннями американської авіації. Однак надалі виявилося, що американські бомбардування не тільки не викликали серйозних руйнувань стежок у горах і джунглях, бамбукових мостів, примітивних притулків, а навпаки розчистили багато ділянок місцевості, тим самим значно полегшивши будівництво нових шляхів постачання.

Надалі в'єтнамські операції з маніпулювання свідомістю американців здійснювалися навіть на території США. Пропаганда велася в основному за допомогою телебачення і була розрахована насамперед на студентство. Вона підірвала моральний дух американської нації і настроїла більшість населення проти подальшої участі військ США у війні на Індокитайському півострові.

Яскравим прикладом успішного маніпулювання масовою свідомістю є програма СОІ (стратегічної оборонної ініціативи) Президента США
Р. Рейгана.

У 1993 році газета "Нью-Йорк Таймс" розповіла про те, як американській адміністрації ціною великих зусиль у 1984 році удалося запустити чутки, призначені для обману СРСР із приводу протиракетної ефективності СОІ. Фахівці Пентагону сфальсифікували результати наукових випробувань і підтасували різні дані для того, щоб змусити СРСР повірити в серйозність загрози, яка нависла над ним.

Усього один факт у цьому зв'язку. Після трьох безуспішних спроб уразити балістичну ракету ракетою-перехоплювачем її, а також ракету-ціль, обладнали електронними системами взаємного наведення, завдяки яким промахнутися стало практично неможливо. Ракета-ціль постійно передавала сигнали, що приймав приймач антиракети, що дозволило здійснювати точне наведення ракети на ціль.

Операція була проведена настільки бездоганно, що ввела в оману не тільки Кремль, який був змушений почати власну дуже дорогу програму, але й американський Конгрес. Дезорієнтовані щодо справжніх можливостей проекту, конгресмени проголосували за виділення на його реалізацію значних фінансових засобів.

До речі, саме непосильні витрати на радянську "відповідь" СОІ, величезна безоплатна допомога "дружнім режимам" і даремна витрата величезних сум в Афганістані (більше 70 мільярдів доларів за 10 років війни), у поєднанні з навмисно організованим зниженням світових цін на нафту і газ (головне джерело доходів СРСР) призвели до економічного краху великої держави, якою був колись Радянський Союз. Так що результати маніпулювання свідомістю можуть бути найприголомшуючими!

Проблемі навчання фахівців психологічної війни технології дезінформування й маніпулювання сьогодні приділяють пильну увагу в багатьох країнах. Наприклад, за повідомленнями французької преси, на великих навчаннях збройних сил Франції "Одакс-97", що проходили у травні 1997 року у повному обсязі відпрацьовувалися питання інформаційного протиборства. "Для нас участь у навчаннях "Одакс-97" було дуже корисною і повчальною, - заявив начальник школи військових прес-аташе. - Вони надали можливість нашим слухачам працювати зі ЗМІ в обстановці, наближеній до реальної, удосконалюючи свої професійні навички".




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка