Міністерство оборони україни



Сторінка16/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   30

Поширення чуток і міфів

Чутки

Чутки – це специфічний вид інформації, що з'являється спонтанно серед певних прошарків населення, або розповсюджується спеціально для впливу на суспільну свідомість.

Класифікація чуток за характеристиками наведена на рис. 3.37.



Рис. 3.37. Класифікація чуток за характеристиками.



За експресивною характеристикою виділяють:

1) чутки-бажання - інформація, що поширюється в них, має на меті викликати розчарування з приводу невиправданих очікувань і деморалізувати об'єкт впливу. Наприклад, під час Першої світової війни у Франції та Німеччині противники навмисно поширювали чутки про швидке закінчення війни, які звичайно не справджувалися, що викликало масові прояви невдоволення в цих країнах. Аналогічні чутки-бажання поширювалися під час Великої Вітчизняної війни в Ленінграді, що знаходився в облозі, як, наприклад, чутка про швидке висадження повітряного десанту союзників;

2) чутки-пугала - інформація, яка розповсюджується в них, ставить за мету ініціювати в об'єкті впливу стан тривоги, невпевненості. Такими можуть бути чутки про смертельну суперзброю, яку має супротивник (тобто сторона, що поширює чутку), про катастрофічну нестачу продовольства, про майбутні бомбардування, про зараження місцевості тощо.

3) роз'єднувальні агресивні чутки - інформація, яка поширюється з їхньою допомогою, має на меті викликати розлад у взаєминах в середовищі супротивника, порушити соціальні зв'язки. Наприклад, серед німецьких селян напередодні Першої світової війни ходили чутки про жовті автомобілі, що перевозять з Франції в Росію через Німеччину золото для підготовки майбутньої війни. Вони настільки бентежили свідомість селян, що ті натягали через дороги ланцюги і тому там неможливо було проїхати.



За інформаційною характеристикою виділяють чутки:

абсолютно недостовірні;

частково недостовірні (з елементами правдоподібності);

правдоподібні.

Залежно від цілей, що переслідуються, органи психологічної війни поширюють чутки того чи іншого типу. Наприклад, під час воєнних дій у Північній Африці (Друга світова війна) німці з метою спонукання мусульман до співробітництва з ними поширювали серед арабського населення абсолютно недостовірну чутку про прийняття Гітлером ісламу. Під час війни в Чечні (1994-96 рр.) у ряді випадків дуже ефективним способом впливу на супротивника виявилися чутки про поранення одного з ватажків НЗФ, про захоплення бази бойовиків, про "звернення" адміністрації та старійшин Чечні до російського командування (недостовірні чутки з елементами правдоподібності), про зомбування бойовиків (абсолютно недостовірні чутки), про розбіжності в складі їхнього керівництва (правдоподібні чутки) тощо. За свідченнями іноземних кореспондентів, що працювали по той бік фронту, бойовики часто виявлялися пригніченими чи дезорієнтованими подібними повідомленнями, витрачали час і сили на перевірку інформації, що насторожила їх.

За ступенем впливу на психіку людей чутки поділяють на такі, що:

хвилюють суспільну думку, але не викликають явно виражених антигромадських проявів окремих осіб чи цілих груп;

викликають антигромадське поводження серед окремої частини певних соціальних груп;

порушують соціальні зв'язки й організаційно-управлінські відносини між людьми, що, в свою чергу, викликає масові безладдя, паніку тощо. Наприклад, часто напередодні воєнних дій з'являються чутки про можливий голод, що провокують погроми магазинів і складів.

Досвід різних воєн свідчить, що застосування чуток вимагає великого мистецтва й обережності, тому що їхній зміст після початку поширення виходить з-під контролю. Поширюючись в масах, чутки найчастіше піддаються дуже серйозним змінам, аж до того, що набувають сенсу протилежного тому, що передбачався їх творцями.

Для того, щоб інформація стала чуткою, необхідно щоб:

інформація була вагомою для об'єкта впливу (тобто прямо стосувалася його інтересів);

інформація була зрозумілою всім учасникам процесу поширення чутки;

володіння інформацією сприяло підвищенню престижу передавача чутки.

Використання чуток в інтересах психологічної війни - це поширення інформації, вигідної джерелу.

Чутки можуть виникати і спонтанно, унаслідок неправильного сприйняття інформації, розповсюджуваної зацікавленою стороною. Тоді вони мають негативний ефект.

Міфи

Міф - це така інформація, що пояснює походження й подальше перетворення тих чи інших явищ винятково на основі вигаданих подій. Осмислення людиною навколишньої дійсності за допомогою міфів базується не на наукових знаннях, а на вірі й переконаннях представників конкретної культури, етносу, соціальної групи.

Виховання на прикладах дій міфічних персонажів формує у свідомості людей систему морально-етичних цінностей, властивих даній спільноті (етносу, клану, стану, професійній групі тощо), почуття причетності до її історії. Основний принцип побудови сюжету традиційного міфу - поєднання знайомих реалій життя з фантастичними вчинками героїв. Природно, що з давніх часів правителі всіх рангів широко використовують міфотворчість у своїх цілях. Заради зміцнення власної влади вони організовували й організовують поширення такої інформації про свою діяльність, у якій їм приписуються різноманітні достоїнства, аж до надприродних. Мов, тільки завдяки розуму, енергії, відвазі царя-панотця, "батька нації", "всенародно обраного президента", ще якого-небудь "благодійника" (чи за рахунок їхніх довірчих відносин із Всевишнім) удалося перемогти ворогів, забезпечити процвітання батьківщини і благополуччя громадян.

Подібна практика сприяла появі спеціального способу впливу на суспільну свідомість, взятого на озброєння фахівцями психологічної війни. Звичайно вони використовують соціальні міфи, що є перекрученими уявленнями про дійсність, з наміром впроваджувати у свідомість людей з метою формування потрібних соціальних реакцій. Найцікавіше в соціальних міфах те, що велика частина суспільства сприймає їх не як вимисел, а як дійсний стан речей. Під впливом соціальних міфів історія виникнення і розвитку держав і етносів, як правило, спотворюється настільки, що її об'єктивний аналіз можна здійснювати тільки шляхом критичного зіставлення різних джерел.

Однак, так у теорії. На практиці в багатьох випадках такий аналіз дуже утруднений через упереджену суб'єктивність, як авторів замовленого (тобто зазделегідь неправдивий чи упереджений), так і характеру більшості джерел інформації. По суті справи, уся писемна світова історія із самого початку є об'єктом постійних маніпуляцій.

Фахівці психологічної війни дійшли висновку, що можливості для виникнення і поширення масових соціальних міфів, а також для зловживання ними за допомогою ЗМІ в сучасному суспільстві не зменшилися, а багато в чому збільшилися. Це, з одного боку, грає на руку політикам, а з іншого боку - може шкодити людям, яких ці політики штовхають на конкретні дії. Так, міф про непереможність Америки, про здатність американських солдатів вирішувати в бою будь-які складні проблеми, був серйозно підірваний війною у В'єтнамі. Міф про здатність Росії регулювати міжнаціональні відносини на Кавказі практично розвіяв воєнний конфлікт у Чечні.

Фахівці вважають, що міфи можуть:

одночасно впливати на інтелектуальну й емоційну сфери людської свідомості. Це змушує людей вірити в реальність змісту міфу;

робити перебільшений опис часткового моменту ситуації ідеальною моделлю бажаної поведінки. Завдяки цій особливості зміст міфів впливає на поводження людей;

спиратися на конкретну традицію, що існує в суспільстві. Неможливо нав’язати масовій свідомості такі цінності, що відмінні від традиційних. Нові міфи породжуються із старих коренів.

Зміст інформаційно-пропагандистських матеріалів, створених відповідно до міфологічної системи, що існує в конкретній соціальній спільноті та діє на людей не ззовні, а ніби зсередини їхнього світогляду, що полегшує процес сприйняття змісту міфів. Але при цьому варто враховувати те, що міфи, незважаючи на широкі можливості для імпровізації, існують все-таки в обмежених рамках, тому що мають визначені характеристики.



Міфи звичайно поділяють на явні, приховані й станові.

Явні міфи (фольклорні історії і персонажі, популярні сюжети і герої творів літератури і кіно) завжди широко застосовувалися в психологічній війні. Наприклад, такі міфи використовували американці для впливу на китайських солдатів, що воювали проти них у Кореї. Однак успіх застосування явного міфу визначається правильною інтерпретацією подій, описаних у ньому. Для цього потрібно дуже добре знати історію і культуру конкретної країни чи етносу, чітко розуміти, у яких умовах цей міф застосуємо, а в яких його згадування лише зашкодить.

Прихований міф - це специфічна частина системи суб'єктивних уявлень суспільства про навколишній світ та інші спільноти. Наприклад, чеченці вважають, що росіяни завжди були жорстокі стосовно них. Приховані міфи рідко використовують для психологічного впливу на війська і населення супротивника. Звичайно вони існують у формі ідеологічних, релігійних, політичних, побутових настанов, забобонів, переконань представників конкретних соціальних спільнот. Через це використовувати їх у своїх інтересах вдається лише в окремих випадках. Практика Другої світової війни, складання радянськими й американськими фахівцями інформаційно-пропагандистських матеріалів, зміст яких було орієнтовано на використання у своїх інтересах таких міфів, переконливо це довели.

Досить широко використовуються станові міфи, що обслуговують уяву про близькість, чи навпаки, віддаленість певних груп людей одна від одної за соціальною, професійною, національною, релігійною ознаками. Вони діють за простою схемою "свій-чужий" і досить ефективні в умовах бойової діяльності.

Узагальнюючи матеріал цього розділу, можна навести такі прийоми психологічного впливу:

а) очевидні:

ствердження;

схвалення або несхвалення;

використання демагогічних заяв та використання невизначеності;

раціональність, простота;

підміна відповідальності за існуючий стан та наслідки;

вибір “найменшого зла”;

компрометація, підміна прізвищ, “навішування ярликів”;

використання суспільного неприйняття та несхвалення;

визначення для всіх конкретного противника;

використання мислення та звичок простих людей, доступних та зрозумілих лозунгів, слів, які є дорогими для кожної людини (мир, благо, щастя, рідний дім, діти та ін.);

доказ з посиланням на офіційні та персональні заяви, на джерела (правдиві та неправдиві); звернення до представників влади, цитування;

б) непереконливі прийоми та засоби:

наголос на іншому (другорядному) аспекті інформації;

неправдоподібна правда;

інсинуації; брехня та інформаційне „відхилення”;

“двостороннє лезо”; “підтасування карт” та вибіркове пропущення;

спрощення;

в) прийоми сповільненого сприйняття:

протилежний вплив;

приховування (затримка) інформації;

зміна місця дії;

г) прийоми повторення:

д) аргументування:

раціональне;

ірраціональне;

е) прийоми рішучих висновків:

попередня підготовка об’єкта впливу;

надуманість;

провокування „спіймане на гарячому” потрапляє (коли противник, відповідаючи на посилання або тезу, сам потрапляє в скрутне становище );

примушування;

залякування, нав’язування страху перед змінами.
Розділ 4. ПРАКТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВЕДЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ВІЙНИ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ
Термін “психологічна війна” у його ненауковому (життєвому, повсякденному) значенні може характеризувати:

політичну діяльність окремих осіб, угруповань, партій, рухів;

виборчі кампанії кандидатів на різні виборні посади;

рекламну діяльність комерційних фірм;

боротьбу індивідів (і малих груп), які є суперниками, за лідерство у виробничих, наукових і інших колективах;

політичне, економічне або культурне протистояння конфліктуючих між собою етносів;

переговорний процес між конкуруючими фірмами чи організаціями.

Психологічна війна – це комплекс психологічних операцій і заходів, здійснюваних відповідно до конкретних цілей і завдань.

З початком бойових дій здійснюються різноманітні оперативні і тактичні психологічні операції, які є продовженням стратегічної психологічної операції і невід'ємною частиною збройної боротьби.

На цей час у багатьох економічно розвинутих державах відбувається об'єднання в одне ціле сил і засобів психологічного впливу, призначених для досягнення воєнних, ідеологічних і політичних цілей. Цей процес набуває різних форм, залежно від історичних традицій, політичних і економічних умов у тій чи іншій країні.

В одних країнах ідуть шляхом створення підрозділів психологічної війни з кадровим персоналом, який добре навчений, оснащений, готовий до практичних дій у будь-якім місці й у будь-який час. Ці частини, звичайно, входять до складу збройних сил держави чи її спецслужб. В разі потреби вони можуть використовуватися й у мирний час, в тому числі проти власних громадян. Такий підхід отримав поширення в США, СРСР, ФРН, КНР і в деяких інших країнах.

В інших державах підрозділи психологічної війни скороченого складу (штат мирного часу) входять у цивільні структури. Коли немає війни, на них покладають виконання обов'язкового обсягу пропагандистських і ідеологічних завдань за замовленням уряду та в інтересах національної безпеки. Подібного підходу дотримуються влада Великобританії, Франції, Швеції, Швейцарії, деяких інших держав.

Нарешті, у ряді країн як державні органи пропаганди, так і комерційні засоби масової інформації очолюють кадрові фахівці психологічної війни. Вони здійснюють постійне пропагандистсько-інформаційне забезпечення політики керівництва своїх країн. Така практика була поширена в Південній Кореї, на Тайвані, в Індонезії і на Філіппінах.

4.1. Органи психологічної війни

Психологічна війна – складний і відповідальний процес, ефективне здійснення якого неможливо без апарату професіоналів, які використовують необхідні технічні засоби .

1. Апарат психологічної війни

Апарат психологічної війни – це органи керівництва нею і люди (офіцери, фахівці, військові підрозділи), що її здійснюють. Він повинен бути здатним до швидкого розгортання, оперативного відстеження обстановки в різних регіонах, до виконання поставлених завдань у будь-яких умовах [37].

Апарат психологічної війни має свою структуру, яка залежить від історичних традицій країни і її збройних сил, конкретного досвіду, накопиченого ними в ході попередніх воєнних конфліктів.

На цей час існують дві основні моделі апарату (органів) психологічної війни – “західна” і “східна” (радянська).

Західна модель органів психологічної війни

“Західна” модель цілком або частково реалізована в США, ФРН, Великобританії, Франції, Бельгії, Нідерландах, Швеції, Туреччині, Ізраїлі, Південній Кореї, ряді інших країн Заходу. Найбільш могутній і професійно підготовлений апарат для психологічного впливу на противника на цей час мають збройні сили США, ФРН і Ізраїлю. У воєнний час підрозділи психологічної війни передбачається розгорнути до повного штату в збройних силах Великобританії, Франції, Бельгії, Швеції, Туреччини, Південної Кореї.

Органи психологічної війни західних держав мають найменування підрозділів “психологічних операцій” (США, Великобританія, Південна Корея), “оперативної інформації” (ФРН), “психологічної оборони” (Швеція), “психологічної війни” (Туреччина), “психологічного забезпечення” (Ізраїль).

Апарат ПсВ орієнтується на вирішення конкретних завдань у випадку виникнення кризових ситуацій у тих чи інших регіонах і в період війни. У мирний час цей апарат зайнятий аналітичними дослідженнями, інформуванням військ, роботою з громадськістю і пресою, підготовкою інформаційно-довідкових і агітаційно-пропагандистських матеріалів, плануванням стратегічних психологічних операцій. В умовах миротворчої діяльності, у якій беруть участь військовослужбовці країн НАТО, теж можуть розгортатися підрозділи психологічних операцій, як це мало місце в Боснії, де США створили спеціальну групу психологічних операцій “Орел”.

Рішення про початок психологічної війни в мирний час (у загрозливий період) приймають вищі керівники держави: президент (США, Франція), прем'єр-міністр (Великобританія, Бельгія, Ізраїль, Швеція, Туреччина, Південна Корея), федеральний канцлер (ФРН) за рекомендацією Ради безпеки (Національної безпеки) кожної держави. Вони ж затверджують основні напрямки і зміст психологічних операцій, порядок підпорядкованості відповідних підрозділів (у тих країнах, де це потрібно) армійським формуванням.

Апарат психологічної війни західних держав зазвичай входить до складу збройних сил і підпорядковується безпосередньо Генеральному штабу (штабам видів збройних сил).

Основними документами, відповідно до яких здійснюються заходи психологічної війни в західних державах, є спеціальні статути і настанови (наприклад, статут FМ 35-5 “Психологічні операції” у США, DО V-100-200 “Настанова з ведення психологічної оборони” у Швеції й ін.).

Організаційно-штатна структура підрозділів ПсО не є постійною. У її побудові застосована концепція модульної структури. Відповідні підрозділи формуються залежно від особливостей бойової обстановки і поставлених командуванням завдань.

Основною адміністративно-тактичною одиницею органів психологічної війни західних держав є батальйон психологічних операцій.

Існують чотири види таких батальйонів: регіональні, підготовки і поширення матеріалів психологічної війни, тактичних психологічних операцій і по роботі з військовополоненими противника (інтернованими цивільними особами). Батальйони, залежно від свого призначення і конкретних завдань, включають роти, центри, взводи, секції, які формуються з функціональних команд 27 типів. Команди, у свою чергу, розбиті на три великі групи: штабні і керування, постачання й обслуговування, оперативні (тактичні).

Регіональні батальйони психологічних операцій (Regional PSYOP Battalions, у деяких джерелах іменуються також батальйонами психологічних операцій регіональної підтримки – PSYOP Regional Support Battalions) призначені для ведення стратегічних і оперативних ПсО на конкретних театрах воєнних дій (ТВД). Наприклад, у США є регіональні батальйони психологічних операцій у зонах Атлантики, Центральної і Південної Америки, Європи й Африки. До кожного регіонального батальйону входить одна рота штабна (обслуговування) і дві регіональні роти психологічних операцій.

При кожному регіональному батальйоні є відділ стратегічних досліджень, укомплектований цивільними експертами по країнах зони його відповідальності. Завданням відділу є регулярна підготовка аналітичних документів чотирьох видів:

а) додатків до оцінок воєнних потенціалів закордонних країн щодо психологічних операцій;

б) загального аналізу воєнно-політичної і соціально-психологічної обстановки в конкретній країні в аспекті можливостей проведення в ній психологічних операцій;

в) спеціального аналізу конкретних об'єктів психологічної війни;

г) оперативних оцінок кризових ситуацій, що виникають на даному ТВД, важливих подій і міжнародних проблем, які вимагають негайного реагування.

Кожен відділ стратегічних досліджень має спеціальну комп'ютерну систему збору й обробки інформації (банк даних).

Регіональна рота складається із секції керування і 2-3 центрів розробки пропагандистських матеріалів. Кожен такий центр включає 10-15 військовослужбовців „творчого” складу, завданнями яких є розробка проектів друкованих матеріалів, програм усного мовлення, сценаріїв теле- і радіопрограм.

Для підготовки матеріалів психологічних операцій регіональні батальйони мають універсальні студійні комплекси, які дозволяють записувати і монтувати теле- і радіопрограми, програми усного мовлення, виготовляти фотоматеріали, слайди і макети друкованих матеріалів.

Батальйон підготовки і поширення матеріалів (PSYOP Dissemination Battalions) призначений для підготовки і поширення друкованих, аудіо - і аудіовізуальних матеріалів, а також для забезпечення дальнього і тактичного зв'язку частин і формувань психологічних операцій. Також батальйон відповідає за технічне планування і проведення розрахунків для поширення листівок засобами Військово-повітряних сил.

Батальйон складається зі штабу, роти обслуговування (включає взводи обслуговування і ремонту електронних систем, секцію обслуговування автотранспорту), друкарської роти (складається із секції управління, взводу обслуговування стаціонарної друкарні і трьох взводів мобільних друкарень), роти радіо- і телемовлення (складається із секції управління, взводу підготовки і поширення матеріалів, радіоінженерної секції, секції комп'ютерної графіки) і роти зв'язку (складається із секції управління, взводу забезпечення зв'язку в тактичній ланці, вузла зв'язку і управління, взводу забезпечення зв'язку в масштабі ТВД).

Друкарська рота здатна протягом 24 годин з моменту отримання наказу випустити до 1 млн. одноколірних листівок формату 1/32. Крім того, вона може виділити для перекидання в будь-який район світу до 3 мобільних друкарень з обслуговуючим персоналом або до 3 друкарських взводів з обслуговування місцевої поліграфічної техніки іноземних країн, або забезпечити будь-яку комбінацію зазначених сил і засобів.

Рота радіо - і телемовлення здатна відрядити одночасно в будь-який район світу до 4 команд відеозйомки з мобільним редакторсько-монтажним устаткуванням, а також виділяти технічних фахівців з експлуатації місцевих телерадіомовних систем, розгортати на ТВД один мобільний телевізійний комплекс з електрогенератором, а також мобільні радіостанції ( 5, 10, 50 кВт) з обслуговуючим персоналом.

Рота зв'язку може одночасно відрядити на театри воєнних дій до 5 команд забезпечення зв'язку.

На озброєнні батальйону знаходяться новітні мобільні радіостанції, теле- і студійні комплекси, засоби зв'язку і поліграфічні засоби.



Батальйон тактичних психологічних операцій (Tactical PSYOP Battalions), у деяких джерелах іменується також батальйоном психологічних операцій тактичної підтримки - PSYOP Tactical Support Battalions), відповідає за планування психологічних операцій у штабах і проводить їх для безпосередньої підтримки бойових з'єднань і частин (від корпусу і нижче). Він також має деякі можливості з підготовки і поширення аудіовізуальних матеріалів.

Батальйон складається з роти штабної (обслуговування) і трьох рот тактичних психологічних операцій. Кожна рота складається із секції штабної (управління) і декількох функціональних команд, на базі яких при необхідності можна формувати оперативні підрозділи психологічних операцій: один – дивізіонної підтримки і три – бригадної підтримки.

Нижчою тактичною ланкою батальйону є тактична команда (Tactical PSYOP Team), яка складається з переносної або змонтованої на автомобілі гучномовних станцій та обслуговуючих її трьох військовослужбовців плюс цивільний перекладач (може найматися з числа місцевих жителів). У батальйоні тактичних психологічних операцій зосереджена основна частина всіх гучномовних засобів.

До складу батальйону входять штабні офіцери й унтер-офіцери. При формуванні оперативних підрозділів психологічної підтримки бойових з’єднань і частин їх включають до складу оперативних відділів відповідних штабів. Там вони відіграють роль радників командирів і оперативних офіцерів питань психологічного впливу на ворожий і свій особовий склад, здійснюють координацію і керівництво діями тактичних команд, інших приданих військам сил і засобів психологічної війни.



Батальйон по роботі з військовополоненими противника, інтернованими цивільними особами (Enemy Prisoner of War/Civilian Internee Battalion) – підрозділ органів психологічної війни резерву, призначений для роботи в таборах військовополонених і інтернованих осіб, контролю великих скупчень людей, попередньої перевірки і подальшої оцінки ефективності матеріалів психологічних операцій. На цей батальйон покладені завдання збору й аналізу всіх документальних і інших матеріалів противника, які мають відношення до психологічних операцій (зразків листівок, інших пропагандистських матеріалів, документів тощо). Він складається зі штабу, підрозділів пропаганди, аудіовізуальних засобів, друкарень, кіно-, відеоустановок і гучномовних засобів.

При виникненні надзвичайних (кризових) ситуацій, у яких задіяні збройні сили НАТО, залежно від масштабів конфлікту (кризи), завдань і потреб військ створюються різні оперативні структури психологічних операцій, основними з яких є оперативна група й оперативне формування.



Оперативна група психологічних операцій (PSYOP Task Group) використовується, як правило, у великих і досить тривалих воєнних конфліктах середньої і високої інтенсивності (наприклад, її створювали для здійснення психологічного впливу під час війни за Фолклендські острови й у зоні Перської затоки). До неї входять: штаб групи, регіональний батальйон психологічних операцій, батальйон підготовки і поширення інформаційних матеріалів, один (або більше) батальйон тактичних психологічних операцій (у тому числі зі складу резерву), а також, якщо потрібно, батальйон по роботі з військовополоненими й інтернованими цивільними особами.

Востаннє подібну оперативну структуру психологічних операцій створювали у 1991 році в ході операції “Буря в пустелі”. Вона нараховувала близько 700 військовослужбовців кадру і резерву. До групи входили: один регіональний батальйон, два батальйони тактичних операцій, один батальйон по роботі з військовополоненими й інтернованими цивільними особами, а також окремі підрозділи тактичних психологічних операцій зі складу резерву (з підтримання частин корпусу морської піхоти й угруповання коаліційних збройних сил у Туреччині). Усього в складі цієї групи діяли 66 тактичних команд гучномовних засобів, підрозділ по зв’язку і координації у Каїрі і 2 літаки радіотелемовлення.



Оперативне формування психологічних операцій (PSYOP Task Force) створюється для невеликих операцій і конфліктів низької інтенсивності (типу операцій “Справедлива справа” у Панамі в 1989 році, “Забезпечення спокою” в іракському Курдистані в 1991 році, “Відродження надії” у Сомалі
в 1993-95 рр., заходів щодо ліквідації наслідків стихійних лих і т.д.) Як правило, таке формування очолює командир одного з регіональних батальйонів психологічних операцій. Воно складається зі штабу, необхідних підрозділів відповідного регіонального батальйону, а також підрозділів зі складу батальйонів підготовки і поширення інформаційних матеріалів і тактичних психологічних операцій.

Чисельність особового складу подібного оперативного формування залежно від завдань може коливатися в межах від 20 до 300 осіб. Наприклад, під час операції “Забезпечення спокою” у Північному Іраку воно включало штаб (31 військовослужбовець), один підрозділ регіонального батальйону (18 осіб) і два оперативних підрозділи батальйону тактичних психологічних операцій по 20 осіб, кожний з яких складався із секції керування (4 особи) і 8 тактичних команд (по 2 особи) і було додано двом американським військовим контингентам, задіяним в операції. Ще один невеликий підрозділ психологічних операцій (8 осіб) підтримував британський військовий контингент. У ході операції максимальна чисельність особового складу цього оперативного формування досягала 78 осіб.

Оперативне формування психологічних операцій, що забезпечувало дії американського контингенту в міжнародній гуманітарній операції ООН у Сомалі “Відродження надії” нараховувало 125 військовослужбовців і 30 найнятих місцевих жителів. Воно складалося з підрозділу регіонального батальйону психологічних операцій, батальйону тактичних психологічних операцій, а також технічних засобів.

Формування психологічних операцій комплектують також фахівцями з розвідки, іноземних мов, історії, журналістики, фотографами, художниками, поліграфістами, зв'язківцями. У резервних підрозділах часто служать юристи, викладачі коледжів, фахівці з психології і реклами.

Базова підготовка фахівців психологічної війни західних держав здійснюється як у спеціальних навчальних закладах, так і на курсах. Програми вивчення методів ведення психологічного впливу запроваджені у всіх військово-навчальних закладах, починаючи із сержантських шкіл і закінчуючи командно-штабними коледжами видів збройних сил.

Прикладом реалізації “західної” моделі у нейтральній державі може бути апарат “психологічної оборони” Швеції [40].




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка