Міністерство оборони україни



Сторінка2/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

1.3. Інформаційна боротьба в сучасному світі

На всіх етапах історичного розвитку земної цивілізації інформація була як найважливішим об'єктом, так і засобом боротьби між людьми, народами, державами, військово-політичними блоками і союзами. Найбільше активно інформаційна боротьба велася в ході світових і локальних воєн, національних і релігійних конфліктів. Інформаційна зброя, не знищуючи супротивника фізично, підривала його моральний дух, що, у кінцевому рахунку, створювало передумови до реальної перемоги над ним.

Сучасна науково-технічна революція зробила справжній переворот в інформаційній сфері забезпечення людської діяльності.

В міру розвитку засобів масової інформації, інформаційних технологій і техніки інформаційна боротьба у світі стає усе більш масштабною і результативною. Поява технічних засобів нового покоління, що здатні ефективно впливати не тільки на психіку і свідомість людей, але і на інформаційно-технічну інфраструктуру держав і їхніх збройних сил, дозволяє ставити інформаційну зброю в один ряд із засобами масового ураження.

Нині сформувався новий всесвітній простір інформаційно-цифрової реальності, що співіснує зі звичайною фізичною реальністю, але кардинально змінює звичні політичні, економічні і суспільні відносини. Незважаючи на те, що в основі інформаційно-цифрової реальності закладений віртуальний базис, вона являє собою об'єктивний процес. На думку авторитетного західного вченого Мартіна У. Дж., інформація усе більше перетворюється в талісман, символ політичного впливу та економічного процвітання, стає феноменом геополітичного рангу.

Таким чином, геополітичний авторитет держави на міжнародній арені, її можливості впливати на світові події тепер залежать не тільки від економічної і військової могутності. Усе більшого значення набувають не силові, а інформаційні фактори: можливість ефективно впливати на інтелектуальний потенціал інших країн, поширювати і впроваджувати в суспільну свідомість відповідні духовні й ідейні цінності, трансформувати і підривати традиційні підвалини націй і народів. У військовій справі настає новий етап - перехід від стратегії ядерного стримування до високоточної контрсилової інформаційної зброї, що не загрожує людству глобальною катастрофою.

У системі забезпечення національної безпеки держав місце і роль інформаційної боротьби постійно зростають. Провідні країни світу, насамперед, США, Франція, Німеччина, Японія, Великобританія, що володіють могутнім інформаційним потенціалом, постійно нарощують його на науковій основі і при високій культурі управління. Так, у США розробка спеціальних програм розвитку інформаційних структур здійснюється в рамках "Стратегічної інформаційної ініціативи". У цих та інших країнах світу науковою основою для створення і застосування засобів інформаційної боротьби, у тому числі, і у військової області, служать досягнення двох основних галузей: кібернетики й інформатики, що змогли інтегрувати в себе багато положень не тільки природних, але і гуманітарних наук.

Сучасна інформаційна боротьба у світі являє собою комплексне застосування сил і засобів, які є і на озброєнні противника. На відміну від збройної, інформаційна боротьба ведеться як у мирний, так і воєнний час. У загальній ієрархії важелів впливу на міжнародні, регіональні і внутрішньодержавні справи, події і явища інформаційні засоби посідають третє місце після концептуальних і ідеологічних механізмів впливу, але перевершують за своєю ефективністю і результативністю економічний, військовий, політичний і дипломатичний фактори.

Інформаційну боротьбу (ІБ) в наукових колах прийнято розрізняти в широкому і вузькому розумінні слова. Так, у широкому розумінні ІБ - це форма боротьби, що представляє собою сукупність спеціальних (політичних, економічних, дипломатичних, технологічних, військових і інших) методів, способів і засобів впливу на інформаційну сферу конфронтуючої сторони і захисту власної в інтересах досягнення поставлених цілей.

У вузькому розумінні (у військовій, оборонній сфері) інформаційна боротьба - це комплекс заходів інформаційного характеру, здійснених з метою захоплення й утримання стратегічної ініціативи, досягнення інформаційної переваги над супротивником і створення сприятливого пропагандистського підґрунтя при підготовці й ведення бойової й іншої діяльності збройних сил.

У військовій сфері виділяють два види інформаційної боротьби: інформаційно-технічна й інформаційно-психологічна. Головними об'єктами впливу і захисту інформаційно-технічної боротьби є системи телекомунікацій і зв'язку, радіоелектронні засоби й ін. Об'єктом інформаційно-психологічного впливу залишаються свідомість і психіка населення й особового складу збройних сил, спецслужб противника та системи формування суспільної думки і прийняття концептуальних рішень.

Інформаційно-психологічний вплив являє собою цілеспрямовану розробку і поширення спеціальної актуальної інформації, здатної зробити безпосередній або непрямий вплив на суспільну свідомість, психологію і поведінку населення, військовослужбовців. При цьому інформація психологічного і пропагандистського типу може бути не тільки усного, друкованого, письмового, аудіо і візуального походження, але і екстрасенсорного, телепатичного й іншого, розрахована, насамперед, на підсвідомість реципієнта впливу.

Інформаційна боротьба сторін ведеться на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях. На стратегічному рівні інформаційне протиборство планують і координують вищі органи державної влади. На оперативному і тактичному рівні ця діяльність проводиться силами і засобами збройних сил, спецслужб, а також суспільно-політичних інститутів держави.

На думку західних вчених і експертів, сучасна інформаційна боротьба ведеться за декількома ключовими напрямками. Інститут національно-стратегічних досліджень США виділяє сім складових елементів інформаційної війни:

1. Стратегія і тактика нейтралізації органів управління противника (командна війна);

2. Розвідувальна війна;

3. Електронна війна;

4. Психологічна війна;

5. Комп'ютерна війна;

6. Інформаційна війна в економічній сфері;

7. Інформаційний тероризм.

У США під інформаційною війною розуміють дії, які розпочаті для досягнення інформаційної переваги в інтересах національної військової стратегії і здійснюються шляхом впливу на інформацію й інформаційні системи супротивника.

У вузькому розумінні, інформаційна війна це галузь відповідальності, головним чином, державних спецслужб і інших силових структур. Основними компонентами інформаційної війни у військовій сфері прийнято вважати:

- розвідку (протидію розвідці противника, включаючи маскування і дезінформацію);

- радіоелектронну боротьбу;

- автоматизоване управління військами і зброєю;

- з’ясування державної приналежності військових об'єктів, їхню ідентифікацію;

- навігаційне забезпечення своїх військ (сил) і засобів;

- морально-психологічне забезпечення дій власних військ (сил), психологічну боротьбу (подавлення) противника.

Поняття "інформаційна боротьба" і "інформаційна війна" не ідентичні. Зокрема, найважливішим компонентом інформаційної боротьби є здійснення заходів для забезпечення інформаційної безпеки держави і суспільства, створення ефективних систем захисту власної інформації і своїх інформаційних структур.

У змістовному плані під інформаційною безпекою розуміється: по-перше, здатність держави, суспільства, соціальної групи забезпечити з визначеною імовірністю достатні і захищені інформаційні ресурси, надійність функціонування інформаційно-комунікативних систем в інтересах стійкого розвитку суспільства; по-друге, протистояти інформаційним викликам і загрозам, негативним інформаційним впливам на суспільну й індивідуальну свідомість, психіку людей, а також на інформаційні структури; по-третє, формувати особистісні і групові навички і уміння безпечної поведінки; по-четверте, підтримувати постійну готовність до адекватних заходів в інформаційній боротьбі.

Таким чином, захищеність і стійкість основних сфер життєдіяльності: системи державного управління, ідеології, політики, економіки, військової справи, техносфери, культури, суспільної свідомості - є головними умовами готовності держави до ведення ефективного інформаційної боротьби з потенційним противником.

Найважливішим інструментом сучасного інформаційної боротьби із противником розглядаються різні види інформаційної зброї (ІЗ). Під інформаційною зброєю - прийнято розуміти пристрої і засоби, призначені для нанесення противникові максимальних втрат за допомогою небезпечних інформаційних впливів. У змістовному плані ІЗ - це спеціально підібрана цільова інформація, під впливом якої відбуваються зміни в інформаційно-комунікативних процесах у різних інформаційних системах (фізичних, біологічних, соціальних і т.д.) відповідно до задуму суб'єкта її застосування. Серед принципів застосування інформаційної зброї особливо виділяють: раптовість, багатоканальність, скритність, системність, циклічність.

Головною умовою передачі інформації є з'єднання декількох систем в один комунікаційний ланцюг (КЛ). Більшість таких родів ланцюгів містить у собі значну кількість елементів двох видів: структурних і функціональних. Вони розрізняються між собою тим, що кондиції перших не залежать від минулих станів природи, наприклад, повітря і т.п. У той час як функціональні елементи КЛ детермініровані колишніми змінами, що, насамперед, має відношення до людської комунікації.

Незважаючи на генетичну природу психіки реципієнта впливу, сучасні інформаційні процеси здатні істотно вплинути на думки і вчинки людей усупереч навіть природної логіки поведінки індивіда.

Сучасні інформаційні технології використовують різні методи управління противником. Одним з найбільш ефективних є рефлексивне управління. Воно спрямовано на психіку противника, що приймає рішення, і носить стратегічний характер. Задача такого управління поставити противника в тяжкі умови для продовження боротьби або примусити його до прийняття рішень, що об'єктивно ведуть до поразки.

При виконанні дій щодо управління противником можуть бути застосовані два підходи: універсальний і рольовий. При першому підході вплив на психіку здійснюється за допомогою оперування набором загальнолюдських мотивів відповідно до їх ефекту впливу. Рольовий підхід апелює не до мотиваційних символів, а аналізує роль, що грає та або інша особа або група осіб, насамперед, з числа референтних шарів населення. Розходження підходів впливає на вибір засобів і способів впливу, а також визначає стиль порядок передачі інформації.

В інформаційно-комунікативному процесі психіка комунікаторів і реципієнтів піддається могутнім деструктивним впливам двох основних видів. Перший пов'язаний із втратою цінної актуальної інформації. Другий вид - із впровадженням у психіку людей негативної деструктивної інформації. Зокрема, до цього виду відноситься навіювання, під яким розуміють спосіб словесного й образного впливу, що викликає некритичне сприйняття і засвоєння якої-небудь інформації психологічного впливу. У результаті навіювання можуть виникнути уявлення, які не відповідають дійсності, і приводить до неадекватних вчинків об'єктів впливу.

Стрімке зростання кількості інформації й об'єктивна зміна умов психологічної діяльності людини в сучасному світі привели до перерозподілу питомої ваги даних про оточуючий світ, що надходять до індивіда за допомогою генетичних каналів і в результаті безпосереднього сприйняття дійсності, на користь даних, що отримуються ним із засобів масової інформації.

Сучасні можливості електронних ЗМІ, космічних систем передачі інформації, поліграфії, множильної й іншої техніки в поєднанні з науковою та публіцистичною літературою і періодикою дозволяють ефективно впливати на розум, свідомість і психіку мільйонів людей. Інформація і пропаганда стали сьогодні настільки могутніми, що здатні впливати на появу, протікання і кінцевий результат політичних подій, торкаючись глобальних проблем миру і війни. за оцінках багатьох вітчизняних і закордонних експертів в області інформаційної безпеки, поразка Радянського Союзу в "холодній інформаційній війні" - переконливе тому підтвердження.

У сучасних умовах, коли відбувається бурхливе зростання темпів розвитку не тільки засобів масової інформації і комунікації, але й обчислювальної техніки, автоматизованих систем управління, електронних засобів інформаційного обміну, у тому числі міжнародної глобальної інформаційної мережі "Інтернет", з'явилися принципово нові прийоми і методи подачі інформації, до яких насамперед, можна віднести:

комп'ютерні віруси, здатні розмножуватися, прикріплюватися до програм, передаватися по мережах даних і лініях зв'язку, проникати в електронні телефонні станції і системи управління й виводити їх з ладу;

логічні бомби, так звані програмні заставні пристрої, завчасно впроваджувані в інформаційно-управлінські центри військової і цивільної інфраструктури, що за сигналом або у встановлений час приводяться в дію, знищуючи і спотворюючи інформацію, дезорганізуючи роботу програмно-технічних засобів;

засоби придушення інформаційного обміну в телекомунікаційних мережах, і його фальсифікації, передачі в каналах державного і військового управління, а також каналами ЗМІ потрібної (з позиції суб’єкта боротьби) інформації;

способи, прийоми і засоби, що дозволяють упроваджувати комп'ютерні віруси і логічні бомби в державні і корпоративні інформаційні мережі і системи, а також керувати ними на відстані.

Таким чином, інформаційна зброя може служити ефективним засобом знищення, зміни або розкрадання інформаційних масивів, добування з них необхідної інформації після подолання систем захисту, обмеження або заборони доступу до них законних користувачів, дезорганізації роботи технічних засобів, виведення з ладу телекомунікаційних мереж, комп'ютерних мереж, усього високотехнологічного забезпечення життєдіяльності суспільства і функціонування державних структур.

У цілому, усі способи впливу на об'єкти інформаційної безпеки держав підрозділяються на інформаційні, математичні, фізичні, радіоелектронні та організаційно-правові. З метою попередження і нейтралізації загроз інформаційної безпеки держави застосовуються:

1. Правові методи - розробка нормативно-правових актів, нормативно-методичних документів, що регламентують сферу інформаційної безпеки;

2. Програмно-технічні методи, що включають у себе запобігання витікання інформації шляхом виключення несанкціонованого доступу до неї, запобігання спеціальних впливів, що викликають руйнування, знищення, перекручування інформації, виявлення вірусів і логічних бомб, виключення перехоплення інформації технічними засобами, застосування криптографічних засобів захисту інформації при передачі в каналах зв'язку;

3. Організаційно-економічні методи передбачають забезпечення функціонування систем захисту таємної і конфіденційної інформації.

В даний час за допомогою інформаційної зброї протиборчі сторони здатні вирішувати стратегічні задачі, у тому числі: завдавати серйозної шкоди національним інтересам, підривати основи державності; дискредитувати органи влади й ускладнювати прийняття ними важливих рішень, паралізувати управління країною в кризових ситуаціях; створювати атмосферу напруженості в суспільстві, провокувати соціальні, політичні, національні і релігійні безладдя, ініціювати страйки, масові безладдя й інші акції економічного протесту; створювати атмосферу бездуховності й аморальності, негативного відношення до культурного населення; дезорганізовувати техносферу, економіку, систему комунікацій; підривати міжнародний авторитет держави, її співробітництво з іншими країнами.

В оборонній сфері об'єктами інформаційної зброї є: по-перше, інформаційні ресурси стратегічного управління, науково-дослідних підрозділів, військово-промислового комплексу; по-друге, системи зв'язку і управління військами і зброєю, їхнє інформаційне забезпечення; по-третє, інформаційні інфраструктури, у тому числі центри обробки й аналізу інформації штабів, пункти управління, вузли і лінії зв'язку силових структур; по-четверте, морально-психологічний стан військ.

За поглядами вітчизняних і закордонних фахівців в області інформаційної боротьби, найбільший ефект від застосування інформаційної зброї досягається в рамках проведення спеціальних операцій, скоординованих за місцем і часом, цілями і завданнями, об'єктами і каналами, силами і засобами, формами і методами.

В історії воєн "четвертого покоління", до яких відносять спеціальні й інформаційні операції, особливе місце займає широкомасштабна інформаційна компанія, проведена США і їх союзниками в складі багатонаціональних сил у ході воєнної операції "Буря в пустелі" у Перській затоці проти Іраку в 1991 р.

У відповідності зі спеціальною директивою, підписаною американським президентом, інформаційна операція проводилася за особливим планом Об'єднаного Комітету начальників штабів збройних сил, що був скоординований з вищими органами державного управління США. Безпосередньо керував операцією міністр оборони США Р. Чейні.

У ході війни в Перській затоці з боку США мало місце масове застосування нової високотехнологічної інформаційно-вогневої зброї і засобів радіоелектронної боротьби. Під інформаційно-вогневою зброєю розуміється така зброя, у якій для доставки боєприпасів до цілі використовується інформаційний канал. Провідна роль у зниженні морально-психологічного стану іракців належала крилатим ракетам міжконтинентальної дальності, високу точність наведення яких на ціль забезпечували бортові оптичні і радіолокаційні канали,

Особливе місце у війні в Перській затоці відіграло космічне угруповання. Космічні системи розвідки, раннього попередження, навігації і зв'язку, бойового управління військами і зброєю, топогеодезичного і гідрометеорологічного забезпечення дозволило створити глобальне інформаційне поле, яке ефективно використовувалося вищими органами управління багатонаціональних сил і командирами частин і підрозділів безпосередньо в ході бойових дій.

Зосереджено-масований спосіб застосування сил і засобів РЕБ у сполученні з інформаційно-вогневими засобами поразки ППО в загальному контексті з заходами щодо дезінформації і ведення масованої інформаційної пропаганди в ЗМІ визначив стратегічну поразку Іраку в ході проведення операції "Буря в пустелі" у 1991 р.

Не менш масштабного, високоточного і результативними виглядали заходи для інформаційного забезпечення операції "Грім у пустелі", що США планували провести в другій половині лютого 1998 року проти Іраку.

За поглядами командування США і їхніх західних союзників, що відігравали головну роль у прийнятті рішень на застосування миротворчих сил на Балканах у другій половині 90-х рр., ефективне інформаційне забезпечення бойової й іншої діяльності військ вважалось вирішальною умовою успіху і досягнення поставлених політичних і військових цілей.

Робота з інформацією у військових контингентах миротворчих сил, зокрема, у Боснії і Герцеговині будувалися на основі цілісної концепції, що пройшла апробацію в ході великомасштабних воєнних операцій у Гренаді, на Панамі й у Перській затоці. Американські фахівці в області інформації керували цією діяльністю в точній відповідності з основними напрямками інформаційної політики Вашингтона стосовно до Балкан, що послідовно реалізовувалися західними ЗМІ й іншими інформаційними центрами.

Уроки інформаційних воєн у Перській затоці й в інших регіонах світу переконливо свідчать про те, що ефективність сучасної зброї, дія якої базується на матеріально-енергетичних процесах, усе більше визначається не вогневою могутністю, а інформаційними параметрами - точністю, керованістю, швидкодією. Тим самим війна стає "надтехнологічною", де вирішальне значення в завоюванні перемоги належить системам інформатизації й автоматизації.

Таким чином, для досягнення своїх геостратегічних цілей, відстоювання національних інтересів, забезпечення безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави все частіше використовують інформаційну зброю замість "гарячих воєн". В даний час на лідерство у світі в економічній, політичній і військовій областях можуть розраховувати тільки ті держави, що домінують в інформаційній боротьбі, володіють достатніми інформаційними ресурсами, ефективними силами і засобами інформаційного впливу, у тому числі розвідки й інформаційно- психологічного впливу.

1.4. Інформаційно-психологічний вплив як основний спосіб ведення психологічної війни

Використання збройних сил для досягнення визначених цілей військовим шляхом - явище історичне. За всіх часів воно було пов'язано з війнами, військовими або збройними конфліктами і їхнім специфічним змістом - збройною боротьбою. Для досягнення поставлених політичних цілей у війні застосовувалися різні засоби - економічні, дипломатичні, збройні сили, психологічні й інші - і відповідні їм форми боротьби. Військову силу застосування здебільшого політики, коли ними були допущені помилки й засоби не збройної боротьби вже не забезпечували бажаного результату. Багаторазово мінялися методи збройної боротьби, їхній зміст і значимість. Однак за всіх часів головною рушійною силою воєн була зброя. Таким чином, збройна боротьба і війна розглядалися як тотожне явище.

Сучасний етап науково-технічного розвитку, інформатизація всіх сторін громадського життя породили справжню революцію у військовій справі. Концепція тотальної війни, що збереглася в основі стратегічних установок багатьох держав світу, історично себе вичерпала. Подальше широкомасштабне використання зброї проти армій і народів у сучасних війнах веде до глобальної катастрофи, загибелі цивілізації і околишнього середовища. Є серйозні підстави думати, що світ вступає в смугу воєн нового покоління, спрямованих не стільки на безпосереднє знищення противника, скільки на досягнення політичних цілей війни без застосування масових армій. Таким чином, війну в даний час варто розглядати як складне суспільно-політичне явище, що включає сукупність різних форм боротьби: політичні, економічної, збройні, інформаційної, психологічної й ін., що ведуть між собою держави або коаліції держав. При цьому збройна боротьба перестала бути неодмінним атрибутом ведення війни.

В всесвітній історії відомо чимало прикладів, коли війни існували, але збройна боротьба не велася. І все-таки мети війни одна з протиборчих сторін досягала. Вже в древні часи було з'ясовано, що будь-які цілі війни завжди досягаються простіше і з меншими витратами своїх сил, засобів і втрат, коли противник втрачає здатність до опору. Питання про здатність або нездатність до опору вирішується, головним чином, у боротьбі на інформаційному полі. Але в більшості минулих воєн противники вели боротьбу з закритими інформаційними полями. І все-таки за всіх часів були війни, коли воля і бажання до опору в однієї зі сторін були втрачені ще до початку бойових дій. В наслідок цього перемога діставалася іншій стороні при незначних бойових діях або зовсім без них. Але це були, так називані, дивні війни. Як правило, у них одній зі сторін удавалося зруйнувати або серйозно дезорганізувати інформаційне поле противника ще до переходу до збройної боротьби. У даному випадку свою вирішальну роль грали інші форми ведення війни, у тому числі й інформаційно-психологічні операції. Ще приблизно 500 років до нашої ери китайський полководець Сунь-Цзы у своєму “Трактаті про військове мистецтво” писав: “У всякій війні, як правило, найкраща політика зводиться до захоплення держави цілісною: зруйнувати її значно легше. Взяти в полон армію противника краще, ніж її знищити... Одержати сотню перемог у сотні боїв - це ще не межа мистецтва. Скорити противника без бою - от вінець мистецтва.”

У залежності від сукупності засобів, форм і методів, що використовуються воюючими сторонами для досягнення поставленої мети, і розрізняють два способи ведення війни: летальний і не летальний. При летальному способі ведення війни в якості однієї з форм протиборства в обов'язковому порядку присутня збройна боротьба, спрямована на фізичне знищення противника..

Досить важливою обставиною, пов'язаною з різними способами ведення війни, є обов'язкова наявність їх інформаційно-психологічної складової, яка неодмінно є обов’язковим атрибутом поряд з давно відомими формами боротьби. Варто звернути увагу, що ця складова мається в політичній, дипломатичній, економічній і власне збройній боротьбі. Причому, масштаби інформаційно-психологічного впливу у всіх складових формах боротьби зростають безупинно.

Нова роль інформаційного поля й інформаційних засобів обумовила серію нетрадиційних воєн уже не у вигляді виключення. У сучасних умовах проведення інформаційно-психологічних операцій перед збройною боротьбою стало традиційним. Особливо «уважними» до збройної боротьби стали “цивілізовані” країни, що відпрацювали технології ведення нетрадиційних воєн. Вони застосовують збройну боротьбу лише при тому співвідношенні сил, при якому не тільки ризик поразки цілком виключений, але й виключені великі втрати, тобто питання війни вирішуються на принципах ринкової ідеології: війна має бути прибутковою.

На відміну від інших форм ведення війни інформаційно-психологічна боротьба з різним ступенем інтенсивності ведеться постійно в мирний час, багаторазово підсилюється в загрозливий період і здійснює прямий і безпосередній вплив, практично, на всі сторони підготовки і ведення бойових дій у воєнний час. Сьогодні без зайвих зусиль можливе проникнення в інформаційні мережі будь-якої держави як через традиційні канали - радіо, телебачення й інші засоби масової інформації, так і використання з метою здійснення інформаційно-психологічного впливу на населення й особовий склад збройних сил закордонних держав глобальних комп'ютерних мереж, зокрема Інтернет. Таким чином, у даний час інформаційно-психологічна боротьба стала найважливішим змістом війни, через застосовування сил і засобів, виконання специфічних функцій і завдань інформаційно-психологічна війна набула самостійності, і поряд з цим стала невід'ємним елементом повномасштабної війни.

Про те, що настає епоха інформаційних воєн, у яких політичні цілі досягаються не за допомогою прямого збройного втручання, а шляхом застосування інших форм насильства, підриву могутності противника зсередини, свідчить “холодна війна”. Саме в ній США здобули перемогу над СРСР без боїв і кровопролиття. Її підсумком став розвал світової системи соціалізму, розпад Організації Варшавського Договору. Відбулися великомасштабні геополітичні зрушення, перегрупування сил, коаліцій і союзів, зміна політичних режимів, виникло близько 30 нових держав. За наслідками зміни вигляду світу “холодна війна” не тільки порівняна з двома минулими світовими війнами, але і перевершує них.

Проведення психологічних операцій стає невід'ємною складовою частиною усіх воєнних дій. На стратегічному рівні їх планується здійснювати задовго до початку вторгнення. Вже в мирний час ставляться завдання забезпечити прихований контроль над інформаційними ресурсами противника, які складають основу державного і військового управління. Можливості руйнування державного управління зсередини до початку воєнних дій зросли за рахунок широкого використання засобів масової інформації, у тому числі використання ЗМІ противника шляхом його підкупу. Подібним чином можна внести розкол у суспільство, дестабілізувати внутрішньополітичне положення, послабити державні й економічні структури, активізувати діяльність опозиційних сил, загострити невдоволення населення, домогтися дискредитації і розвалу збройних сил, викликати недовіру народу до керівництва й у підсумку забезпечити досягнення політичних цілей агресії.

Прихована фаза інформаційної війни, як показує практика, може продовжуватися протягом тривалого часу, кілька тижнів, місяців і навіть років (у зоні Перської затоки - більш ніж 5 місяців, у Гренаді - 3 роки). У цей період підсилюється розвідувальною діяльністю з метою визначення реального військово-економічного потенціалу держави противника, виявлення уразливих місць у системі державного і військового управління. Проведення цих заходів об’єднується з політичними і дипломатичними акціями, спрямованими на дискредитацію зовнішньої і внутрішньої політики ворожої держави, міжнародну ізоляцію, позбавлення союзників, установлення навколо неї політичної й економічної блокади.

З початком воєнних дій інформаційно-психологічний вплив зростає, на повну силу починає працювати машина інформації і дезінформації, починаються спроби за допомогою внутрішньої опозиції вкрай загострити національно-етнічні, територіальні, економічні і релігійні протиріччя, розпалити вогнища збройних конфліктів. Переслідується мета створити постійно діючий фронт боротьби усередині ворожої країни, обстановку політичного й економічного хаосу, некерованості, приреченості. Розрахунок робиться на те, що психіка людини найбільш уразлива, впливаючи на неї, можна особистий страх перетворити в масове боягузтво, сумніви - у недовіру, роздратування - у лють. Таким чином, розвал держави зсередини стає неминучим.

Судити про ефективність інформаційно-психологічного впливу можна на основі досвіду війни в зоні Перської затоки. За визначенням аналітиків, на початку 90-х років Ірак програв війну до початку бойових дій. У результаті дипломатичної активності і ретельного політичного забезпечення військової акції США удалося домогтися міжнародної ізоляції Іраку, у тому числі й серед сусідніх арабських держав. Іракська армія підкорилася масованому інформаційно-психологічному впливові. Вона була приголомшена, осліплена, деморалізована. За даними Пентагона, в операції “Буря в пустелі” психогенні втрати іракців значно перевершили фізичні. Так, у ході 38-денної повітряної кампанії втрати іракців склали в авіації 10, бронетехніці 18, артилерії 20 %, у результаті ж інформаційно-психологічних операцій морально-психологічний стан особового складу знизився на 40-60 %.

Застосовані в ході локальних воєн і збройних конфліктів деякі зразки інформаційної зброї (різні засоби РЕБ, Свч-генератори, інформаційні віруси і “закладки”, програми-перевертні й ін.) виявилися досить ефективними. Великий інтерес у ряді країн виявляється до удосконалювання технічних засобів ведення інформаційно-психологічних операцій, таких, наприклад, як голографічне зображення в атмосфері, голосові синтезатори, що дозволяють складати провокаційні повідомлення, передавати їх голосами лідерів різних держав і поширювати через електронні ЗМІ. Учені психологи вважають, що подібні засоби інформаційно-психологічного впливу на людину при 10-відсотковій ефективності здатні викликати панічний стан навіть у добре організованому колективі.

Один з найбільших парадоксів всесвітньої історії полягає в тому, що люди протягом тисячоліть витрачали свої кращі інтелектуальні здібності, значні матеріальні і фінансові засоби, свою мускульну силу на винахід і ефективне застосування зброї знищення собі подібних. Тим часом природа створила людину для творення і безмежного самовдосконалення. Опинившись на війні в умовах загрози бути убитим будь-яка людина, будь-які великі маси людей - армії і все населення країни в цілому - у тій або іншій ступені зазнають прояву інстинкту самозбереження, як неодмінної умови продовження життя.

Сьогодні жодна держава не в змозі захистити себе, використовуючи тільки військово-технічні засоби. Забезпечення безпеки усе більше перетворюється у комплексне завдання, що включає в себе військові, політико-дипломатичні, економічні, інформаційні й інші аспекти, і реалізувати його можна лише правильним сполученням усіх форм і способів боротьби, у тому числі і вмілому застосуванні інформаційно-психологічних операцій.

Під інформаційно-психологічним впливом військовослужбовці противника можуть діяти щодо ослаблення бойової могутності збройних сил, цивільні особи здатні змінювати свої переконання і здійснювати вчинки, протилежні тим, що вони робили до цього.

В загрозливий період і в ході війни за допомогою інформаційно—психологічних операцій здійснюється вплив на нейтральні країни і світову громадську думку з метою створення сприятливих умов для запобігання війни, збереження миру, а у випадку розв'язання бойових дій для їхнього успішного ведення.

Забезпечуючи взаємодію із союзниками по коаліції, інформаційно-психологічні операції сприяють тому, щоб довести військове співробітництво до повної перемоги над ворогом і перешкодити тим соціальним силам, що схильні піти на змову із противником.

Добре організовані інформаційно-психологічні операції є важливим знаряддям запобігання, а у випадку розв'язання війни одним з елементів її ведення. Вони здатні вплинути на морально-психологічний стан населення й особового складу військ противника, нейтральних і дружніх держав, хід і результат війни в цілому.

Таким чином, інформаційна культура являє собою уміння цілеспрямовано працювати з інформацією і використовувати для її одержання, обробки та передачі комп’ютерну інформаційну технологію, сучасні технічні засоби та методи. Вона безпосередньо впливає на розвиток усіх сфер життєдіяльності суспільства в цілому й кожної людини, зокрема. Інформатизація життя перетворилась у безпосередню виробничу силу. У військовій сфері інформатизація проявляється через створення нових засобів ведення війни без летальних наслідків. Основним таким засобом є інформаційно-психологічні операції. Створення і розвиток інформаційно-психологічних операцій має власну історію пов’язану із становленням і розвитком людства.

Розділ 2. ВИНИКНЕННЯ Й СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ І ПРАКТИЧНОГО ЗДІЙСНЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ У ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИХ ТА ВІЙСЬКОВИХ ЦІЛЯХ

2.1. Основні підходи до виникнення і становлення інформаційно-психологічного впливу від стародавніх часів до ХХ століття
Виникнення та розвиток інформаційно-психологічного впливу, як складової частини збройної боротьби, корінням сягає в давнину.

Біблійна легенда розповідає про Гедеона, який з метою перемоги над більш чисельним противником удавався до різних хитрощів. Одного разу він із трьомастами воїнами підійшов до табору противника і за допомогою труб, глечиків, світильників та криків так залякав численне військо противника, що воно розгубилося, запанікувало і свої ж солдати почали нападати один на одного [6].

У воєнно-історичній літературі описано багато інших прикладів дезінформації у воєнний час. Наприклад, у 1312 році до н. е. хетам вдалося за допомогою неправдивої інформації ввести в оману військо єгиптян на чолі з фараоном Рамсесом II і у бою під фортецею Кадеш завдати йому несподіваного удару. Це змусило Рамсеса II відмовитись від подальшого штурму Кадеша й повернутись в Єгипет [6].

Мета дезінформаційних заходів визначалась ще в працях теоретиків стародавнього Китаю. Стародавній китайський полководець Суньцзи (кінець VI – початок V століття до н. е.) у своєму “Трактаті про воєнне мистецтво” писав: “Війна - це шлях омани. Тому, якщо ти можеш що-небудь, показуй противнику, що не можеш; якщо ти користуєшся чим-небудь, показуй йому, нібито ти цим не користуєшся; хоч ти й близько від нього, показуй, нібито ти далеко; хоч ти й далеко від нього, показуй, що ти близько... ” [7]. Це формулювання мети дезінформаційних заходів і сьогодні є актуальним.

У цьому трактаті була зроблена перша спроба узагальнити основні напрями діяльності щодо ослаблення морально-психологічного потенціалу. На думку Суньцзи, основними способами впливу на психіку і поводження противника є такі [8]:

висміюйте та дискредитуйте все цінне і добре, що є в країні вашого противника;

втягуйте видатних представників вашого противника в злочинні дії;

підривайте їх престиж і виставляйте в потрібний момент на осуд громадськості;

використовуйте співробітництво підлих і мерзотних людей;

розпалюйте сварки та провокуйте зіткнення між громадянами ворожої країни;

підбурюйте молодь проти старших;

заважайте всіма способами діяльності влади;

перешкоджайте всіма способами оснащенню, забезпеченню і наведенню порядку в військах;

сковуйте волю противника безглуздими піснями і музикою, знецінюйте всі традиції і богів ваших ворогів;

посилайте жінок вільної поведінки (аморальних) для того, щоб підсилити справу розкладання;

будьте щедрі на обіцянки і подарунки для купівлі інформації і підкупу спільників, не скупіться ні на гроші, ні на обіцянках, тому що вони приносять багаті дивіденди.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка