Міністерство оборони україни



Сторінка22/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   30

Організація аналізу відомостей про об'єкт інформаційно-психологічного впливу.


Робота зі збору й аналізу зведень, що характеризують об'єкти впливу, є однією з основних функцій органів інформаційно-психологічної війни [99]. У ході такої роботи обов'язково складається спеціальна документація
(рис. 5.17).

Рис. 5.17. Види спеціальної документації.



Досьє являє собою систематизовану за тематикою і часом добірку матеріалів на одну тему. Залежно від обсягу наявної інформації воно може поділятися на рубрики (розділи). Для зручності користування розділи (рубрики) звичайно позначають порядковими номерами, шифрами, назвами.

Картотека містить інформацію з темами (питаннями) щодо політичних діячів, командних кадрів за абеткою (у виді характеристик, формулярів, анкет). Інформація розташовується в них у визначеній послідовності. Наприклад, у спосіб наведений на рис. 5.18.

Рис. 5.18. Послідовність розміщення інформації за темою у картотеці.

Крім досьє, картотек, формулярів готуються інформаційні матеріали про ідеологічну (соціально-політичну) ситуацію в конкретних країнах (регіонах), морально-політичний стан особового складу збройних сил і населення, політичний та соціально-психологічний аспект діяльності військових і державних діячів.

У доповненні до них накопичуються й узагальнюються відомості про поточні події в іноземних країнах, що можуть мати форму зведень поточної інформації закордонних агентств, тематичних реферативних оглядів, вибіркових реферативних оглядів, довідкових матеріалів.

Робота зі збору й аналізу зведень, які характеризують об'єкти інформаційно-психологічного впливу, складається з п'яти постійних компонентів-етапів [100] (рис. 5.19).



Рис. 5.19. Постійні компоненти-етапи роботи зі збору й аналізу зведень, які характеризують об'єкти інформаційно-психологічного впливу.


Приклади аналізу відомостей про об'єкт інформаційно-психологічного впливу.


Відомості, що вивчаються при прийнятті рішення на проведення психологічної операції

для визначення способів впливу:

грамотність населення у % (вміння читати);

доступність ЗМІ (наявність у населення телевізорів, радіоприймачів, доступу до мережі Інтернет, наявність електроенергії);

для визначення методів впливу:

мова групи, на яку буде здійснюватися вплив;

соціально-політичне становище в країні;

політичні погляди населення;

ставлення населення до діючої влади та до збройних сил;

принцип комплектування збройних сил та ставлення до служби у військовослужбовців;

морально-психологічний стан;

матеріальне становище;

санітарно-епідеміологічний стан;

ставлення до релігії, яка релігія домінуюча, які релігії та конфесії існують крім, домінуючої, в якому стані вони перебувають (легальні, нелегальні), наявність міжконфесійної ворожнечі;

наявність національних меншин, місця їх компактного проживання та їх стосунки з іншим населенням;

наявність расових протиріч;

криміногенна обстановка;

наявність терористичних організацій, хто їх підтримує;

наявність політичних партій, рухів; які з них опозиційні, хто їх підтримує;

ставлення населення до іноземців, іновірців;

кліматичні умови;

наявність духовних, політичних та кланових лідерів, що користуються авторитетом серед населення, можливість вербування їх для подальшого використання з метою впливу на людей, що їм довіряють;

темперамент та психологічні особливості характеру об’єкта впливу;

традиції місцевого населення (культурні цінності, обряди, особливості поведінки під час свят та інших заходів).



Приклад 1

Територія – Індія.

Місце проведення операції – схід країни – місця компактного проживання сикхів.

75% населення безграмотне, отже, вплив за допомогою листівок буде малоефективним.

Більшість населення – незаможне – 60% не мають телевізорів, доступ до мережі Інтернет – менше ніж у 2% населення, близько 40% мають радіоприймачі. Тому для впливу найбільш доцільно використовувати радіоефір та усну пропаганду.

90% населення сповідують сикхську релігію. До інших релігій ставляться дуже упереджено, особливо до індуїзму тому можливий вплив на релігійному підґрунті. Прагнуть здобути незалежність. Тому можливе використання політичних протиріч. Великий вплив мають духовні лідери сикхів, можливо використання їх для опосередкованого впливу на населення.

У цій місцевості небезпечна санітарно-епідеміологічна обстановка, часто спалахують епідемії. Через бідність багато людей голодують. Тому для завоювання авторитету серед місцевого населення можливе здійснення медичної та гуманітарної допомоги, роздача продуктів харчування.

Серед найбільш радикально налаштованих сикхів існують терористичні організації, тому можливе їх використання для здійснення різного роду саботажу та інших дій. Для більшості населення характерний так званий “східний темперамент”, тобто люди дуже імпульсивні, запальні. До іноземців ставляться підозріло, але через брак коштів охоче приймають будь-яку матеріальну допомогу.



Приклад 2

Територія – Франція.

Місце проведення операції – південь країни – аграрна частина держави.

90% населення грамотне, у 90% є телевізори, радіоприймачі використовуються мало. Отже можливе використання будь-яких засобів впливу, але радіоприймачі будуть менш ефективними.

Більшість населення – католики та протестанти. Міжконфесійна ворожнеча практично не має місця. Але останнім часом збільшується кількість мусульман за рахунок іммігрантів. Практично все населення французи, на південному заході – невелика община басків, яка не має значного впливу. Останнім часом збільшується кількість арабів, вихідців з колишніх французьких колоній – Алжиру, Тунісу, Марокко та ін., які являють собою дешеву робочу силу та позбавляють робочих місць більш вимогливих французів.

Більшість населення фінансово забезпечена. Але багато людей втрачають роботу через використання дешевої робочої сили іммігрантів. Отже вимальовуються деякі незадоволення місцевого населення іммігрантами. В свою чергу, іммігранти також незадоволені владою, оскільки під тиском корінного населення влада ухвалює закони, що обмежують права іммігрантів та проводить більш жорстку імміграційну політику. Найбільшого резонансу набуло прийняття останнього закону про відокремлення освіти від релігії, відповідно до якого жінкам-мусульманкам було заборонено носити традиційні хустини у навчальних закладах. Отже можна зробити ставку на протиріччя між корінним населенням та іммігрантами.

На корінне населення можливий вплив шляхом засобів масової інформації, розповсюдження пліток та усної агітації щодо підриву національної економіки іммігрантами, про збільшення кількості кримінальних злочинів, пов’язаних з іммігрантами. На іммігрантів можливе здійснення впливу шляхом переважно усної агітації та через духовних лідерів. Насамперед на релігійному підгрунті та показуючи негативне ставлення влади до них.

Корінне населення дуже стримано ставиться до іноземців, тому плітки та інші “новини” повинні походити від “офіційних джерел”. Найбільш доцільно використовувати підтасовування фактів з фальшивими економічними показниками, що свідчать про спад економіки.

Через відносну стабільність життя населення також великий психологічний вплив може бути здійснений шляхом відключення електроенергії, водопостачання та ін.

Особливо гостро ці питання постають під час засухи, яка періодично буває впродовж останніх років. Тоді гине значна кількість врожаю, що відбивається на матеріальному становищі місцевого населення.

Таким чином, ефективне використання методики оцінки об'єкта інформаційно-психологічного впливу можливе лише за умов комплексного, всебічного методологічного підходу до визначення основних методів, форм та засобів використання цієї методики, врахування особливостей впливу на об'єкт, основної мети та завдань, які повинні бути нами досягнуті під час проведення заходів інформаційно-психологічного впливу.

Вивчення об'єкта, врахування і використання його характеристик та особливостей повинно займати головне місце в процесі підготовки і здійснення психологічного впливу на війська і населення противника. Вплив на психіку людей не повинен проводитися інакше, як на підставі всебічного, детального вивчення об’єкта впливу, аналізу його специфіки, можливої реакції на ті чи інші дії. Інакше діяльність фахівців ІПсО буде не тільки неефективною, але може завдати відчутної шкоди, спровокувавши реакцію, далеку від очікуваної.

У першу чергу, при плануванні заходів інформаційно-психологічного впливу варто враховувати можливості і закономірності психічних процесів людини, психічний стан і властивості. В іншому разі, передана інформація може не дійти до адресата або не бути ним сприйнятою. Велику роль тут відіграють механізми сприйняття і відчуття. Вивчення таких психічних процесів як мова, особливостей уяви і пам'яті можуть допомогти скласти портрет об'єкта, сприяти правильному вибору засобів впливу. Використання потреб, знання мотивів, інтересів і схильностей об’єкта здатне підштовхнути його до дій, що відповідають поставленим цілям і завданням.

Свідомість і поведінка сучасної людини багато в чому обумовлена її оточенням, тими людьми, на яких вона „рівняється” соціальним статусом, який вона займає або до якого прагне. Дії об'єкта, реакція на вплив прямо залежить від його місця в групі, від характеру й особливостей цієї групи. Виявлення цілей групи, її лідерів, характеру внутрішньогрупових відносин, комунікаційного процесу, групових норм і цінностей, процесу прийняття рішень у групі, специфіки міжгрупового сприйняття, – все це суттєво для суб'єкта інформаційно-психологічного впливу, тому що дозволяє значною мірою підвищити його ефективність. Важливу роль тут відіграє також послаблення впливу групи на її членів, що також сприяє вирішенню завдань, які стоять перед фахівцем з інформаційно-психологічного впливу. Під час організації інформаційно-психологічного впливу варто приділити увагу вивченню великих груп. Особливості національної, класової, релігійної психології також значною мірою впливають на об'єкт. Знання національно-психологічних особливостей, традицій, вдачі і звичаїв народу, як об’єкта, сприяє підвищенню результативності інформаційно-психологічного впливу. Якщо особовий склад армії іноземної держави обраний об'єктом впливу, важливо знати його морально-психологічний стан, специфіку морально-психологічної підготовки і політичної індоктринації. Врахування усіх перерахованих вище характеристик об'єкта дозволить вірно вибрати метод, прийоми і способи впливу на нього.




Розділ 6. МЕТОДИКА ПРОЦЕСУ АНАЛІЗУ, ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОЇ ОБСТАНОВКИ, МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ

В сучасних умовах неможливо здійснювати успішне військове керівництво, якщо немає чіткого уявлення про стратегічний вигляд сучасної війни - її масштабність, тривалість, способи ведення. Помилки при оцінці імовірного характеру агресії завжди є небезпечними, можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Сучасна війна висуває високі вимоги до морального духу народу і армії. У зв’язку з цим великого значення набувають аналіз та прогнозування тих змін, які відбуваються у політичній системі, соціально-класовій структурі суспільства і національних відносинах.

Необхідно розробляти прогнози в галузі морально-психологічної підготовки військ, прогнозування їх поведінки у різних ситуаціях (складання прогностичних моделей поведінки). Чим вище рівень прогнозування ситуації, тим ефективнішим є планування та керівництво нею.

Посилення ролі аналітичних і прогнозних досліджень обумовлено розширенням в останні роки зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних зв’язків України з іншими країнами.

6.1. Алгоритм аналізу і прогнозування воєнно-політичної обстановки та морально-психологічного стану

Сутність, функції і роль прогнозування

Прогнозування (від грецьк. prognosis - передбачення) - 1) розробка прогнозу; 2) спеціальне наукове дослідження конкретних перспектив будь-якого суспільного явища (економічне П., політичне П. тощо).

Під прогнозуванням необхідно розуміти обґрунтовані висновки про можливий стан об’єкта у майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни їх здіснення.

Процес розробки прогнозу називається прогнозуванням. Воно являє собою спеціальні наукові дослідження на основі наукових методик, переважно з кількісними оцінками і визначенням більш-менш конкретних строків змін об’єкта прогнозування.

Основою прогнозування є:

1) аналіз розгортання усіх типів суспільних процесів, їх взаємодії і взаємопроникнення, аналіз функціонування і розвитку окремих громадських установ, починаючи з армії і закінчуючи державним устроєм;

2) аналіз суспільного розвитку на широкому історичному фоні;

3) виявлення чітких якісних характеристик як самого явища, так і усіх обставин, що його супроводжують, взаємодіючих факторів.

Прогнозування має два аспекти конкретизації: передбачення, що має на увазі опис можливих або бажаних перспектив, станів, рішень проблем майбутнього, і передвказівний, який передбачає безпосереднє вирішення проблем, використання інформації про майбутнє у цілеспрямованій діяльності.

Отже, у проблемі прогнозування можна виділити дві сторони: теоретико-пізнавальну і управлінську, що пов'язана з можливістю застосування на основі отриманого прогностичного знання управлінських рішень.



Головне завдання прогнозування полягає в тому, щоб виходячи з аналізу об'єктивної дійсності, базуючись на виявлених законах і тенденціях, встановити спектр можливостей і побудувати на ньому функцію розподілу ймовірностей або оціночну функцію.

При розробці методології прогнозування необхідно з'ясувати, який принцип повинен бути покладений в основу прогнозування, з чого потрібно виходити при прогнозуванні, які фактори чинять вирішальний вплив на розвиток процесу в майбутньому.

Об'єктивною основою прогнозування є теза про те, що майбутнє знаходиться у сьогоденному, але тільки в імовірності; нове міститься у старому, але знову ж таки тільки в імовірності. Тому наукові прогнози - це осмислені, обмірковані імовірності розвитку даної системи, які надані у їх теоретичному обґрунтуванні.

Науковий прогноз розкриває майбутнє, як дещо об'єктивно обумовлене попереднім розвитком подій, тобто як дещо детерміноване, обумовлене об'єктивними законами розвитку і функціонування, які діють у прогнозованій сфері розвитку.

Передбачити можливо тільки основні тенденції, а не весь спектр змін, тільки основні напрямки, логіку розвитку.

Найважливішим фактором прогнозування є дія об'єктивних законів, оскільки закони - це такі зв’язки між явищами, які при наявності відповідних умов діють незмінно, постійно і певним чином.

Властивостями закону є постійність, безперервність дії, певний характер дії і залежність цієї дії від наявності цілком визначених для конкретного закону умов.

Одним з найбільш загальних законів дійсності є закон причинності, який є одночасно як основою для будь-якого прогнозування, так і основою для будь-якої практичної діяльності.

Прогнозування є обов'язковою умовою у механізмі дії законів, який передбачає цілеспрямовану діяльність людей.

Для прогнозування велике значення має знання обстановки, ситуації.

Структура аналізу та прогнозування визначається поєднанням функцій таких змінних, як об'єкт і суб'єкт прогнозування, інформаційний потік, принципи і методи прогнозування і управління, індивідуальні властивості людей, їх поінформованість тощо. Із взаємодії цих факторів випливає, що управління і прогнозування складаються з елементів, які відбивають: екстраполяцію і майбутнє тенденцій розвитку, суспільно-політичних явищ, які спостерігаються суб'єктом прогнозування, тенденцій у військовій галузі в цілому; вплив на суб'єкт думок, що переважають в суспільстві; систему ціннісних орієнтацій суб'єкта прогнозування, як результату його соціального оточення; психологічні й інтелектуальні особливості суб'єкта (ступінь оптимізму в оцінці розвитку подій і реалізації особистих планів, інтенсивність творчого ставлення до дійсності тощо).

Прогнозування не зводиться до спроб однозначного передбачення виникнення тих чи інших змін. Його основне завдання - виявити закономірні тенденції, дослідити та врахувати фактори, що визначають найбільш імовірний варіант реалізації процесу, що досліджується.

Прогнозування - не єдина форма передбачення. Форми можуть бути різними: наукова фантазія і мрія як передумова передбачення, припущення, наукова теорія, гіпотеза.

Специфічною формою передбачення є план. Гіпотеза, як і прогноз - висловлювання про невідомий до цих пір стан речей. З наукової точки зору, це припущення або про факт, що безпосередньо спостерігається, або про імовірний закономірний порядок, який безпосередньо не спостерігається, але пояснює відому з досвіду сукупність явищ.

Гіпотеза як пізнавальний процес спрямована на минуле (ретроспективна гіпотеза), сучасне (презентативна), майбутнє (прогностична). Прогноз спрямований тільки на майбутнє.

Прогнозування - багатоступеневий процес, який передбачає постановку цілей, отримання інформації, її обробку, оцінку і аналіз, визначення перспектив і ймовірності реалізації прогнозу. Прогнозування тісно пов'язане з плануванням.

Суттєвою спільною рисою прогнозування і планування є їх загальна соціальна функція. Вони є результатом інтелектуальної діяльності людей, уявним відображенням об'єктивної реальності, моделлю майбутніх процесів, спрямованих на здійснення конкретних практичних цілей. Прогнозування - це те ж саме планування, тільки спрямоване у далеке майбутнє (яке охоплює 3-4 періоди перспективного планування, приблизно проміжок часу 15-20 років).

Функції прогнозування різняться між собою. Для цього потрібна велика аналітична передпланова робота. Формою таких досліджень є періодично розроблювані прогнози, які не замінюють рішення, а передують його складанню (рис. 6.1).



Рис. 6.1. Взаємозв'язок прогнозів, пропозицій і рішень.

Прогнози надають імовірнісну картину очікуваних подій, вони багатоваріантні і мають рекомендаційний характер. Наукове прогнозування вказує напрямок розвитку певних закономірних тенденцій, визначає терміни їх повного прояву. Усі прогнози, незалежно від строків упередження і точності передбачення, спрямовані або на передбачення наслідків розвитку існуючих тенденцій та з'ясування можливості їх втілення, або на передбачення появи нових тенденцій. Прогноз - це продукт пізнання.

Предметом прогнозування повинні бути тільки значення різних некерованих (або слабо керованих) параметрів обстановки, які безпосередньо або побічно впливають на рішення (вибір того чи іншого варіанта заходів), але які від нього не залежать.

Однією з важливих проблем прогнозування є побудова типології прогнозування (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Типологія прогнозування.

В загальній класифікації прогнозування акцентується увага на видах прогнозів.

За масштабом прогнозування прогнози поділяються на:

макровоєнні (військової справи в цілому);

структурні (види збройних сил, роди військ) прогнози;

галузева оргструктура збройних сил - напрямки, командування тощо.



За часом упередження прогнози поділяються на:

оперативні - (до одного місяця) базуються на припущенні про те, що у прогнозованому періоді не відбудеться суттєвих якісних та кількісних змін щодо об'єкта, який досліджується. Тут переважають детально-кількісні оцінки очікуваних подій, явищ, процесів;

короткотермінові - (від місяця до року) передбачають тільки кількісні зміни;

середньотермінові - (кількісні зміни домінують над якісними);

довготермінові (якісно-кількісна оцінка) - передбачають якісні і кількісні зміни щодо об'єкта, який досліджується;

далекострокові - враховують тільки якісні зміни. Мова переважно йде про загальні закономірності розвитку об'єкта, що досліджується. Оцінка -якісна.

Прогнози за характером об'єктів, що досліджуються, мають самостійне значення і можуть розроблятися на власній основі. Їх результати враховуються при прогнозуванні воєнної організації держави.

Пошуковий прогноз передбачає умовне продовження в майбутньому тенденцій розвитку військового будівництва в минулому і сучасному, відштовхуючись від можливих рішень, дій, на основі яких здатні радикально змінити тенденції, вплинути на прогноз.

Нормативний прогноз визначає шляхи і строки досягнення можливих станів об'єкта дослідження. Він будується від прогнозованого стану в майбутньому до існуючих тенденцій та їх змін стосовно поставленої мети.

Усі прогнози виконують конкретні функції (рис. 6.4).



Рис. 6.4. Функції прогнозів.

Взаємозв'язок прогнозу і цілі виявляється у постановці цілі на основі прогнозу. Постановка цілі базується на таких положеннях:

а) за допомогою прогнозу необхідно виділити серед майбутніх обставин необхідні і визначити їх як цілі;

б) за допомогою прогнозу слід виділити серед майбутніх випадкових, але небажаних обставин, такі, котрих необхідно уникати і також висунути їх як цілі;

в) за допомогою прогнозу необхідно виділити серед майбутніх бажаних обставин випадкові обставини і подати їх як цілі.

При вирішенні теоретичних і практичних проблем наукового прогнозування необхідно зосередити увагу на вирішенні певних завдань.

Перша група завдань пов'язана з дослідженням перспектив подальшого вдосконалення структури військового прогнозування у всіх ланках - стратегічній, оперативній і тактичній.

Друга група завдань стосується подальшого вдосконалення форм і методів керівництва. Прогноз допомагає по-новому оцінити фактор часу, технічні можливості засобів, що здатні впливати на ситуацію.

Місце прогнозування, як функція наукового управління, визначається тим, що виконує роль вихідної бази на всіх стадіях процесу.

Зовнішньополітичний прогноз включає систему прогнозів у різних галузях. Необхідно враховувати розвиток економіки і ступінь науково-технічного прогресу, динаміку соціальних відносин, зростання воєнно-промислового потенціалу, політичні дії окремих класів і груп, їх морально-психологічний стан, інші засади. Спираючись на результати таких досліджень, можна розробити прогнози для інших зовнішньополітичних акцій, виявити динаміку міжнародних відносин. Зазвичай, таке прогнозування ведеться за кількома напрямками. Розробляються прогнози зовнішньої політики визначеної країни, тієї системи і регіону, до яких вона належить, дій її союзників, а також прогнози імовірних заходів країни (блоку країн), акцій або рішень міжнародних організацій тощо.

Найважливішою умовою науково обґрунтованого прогнозування є глибоке пізнання системи і механізму дії соціальних законів, їх співвідношення з рушійними силами, протиріччями й тенденціями, вивчення законів війни та збройної боротьби і всіх об'єктивних умов, уміння спиратися на них у процесі відпрацювання прогнозу.



Основні напрями прогнозування

Основні напрями прогнозування показано на рис. 6.5.



Рис. 6.5. Основні напрями прогнозування.



Прогнозування воєнно-політичної обстановки

Воєнно-політична обстановка (ВПО) – стан відносин між державами та коаліціями держав (націями, політичними партіями), а також контрольованих ними військових організацій, формувань угруповань, який відображає на даний момент розстановку, співвідношення та взаємодію військових, економічних, політичних та інших сил і характеризує ступінь напруження цих відносин у даному регіоні (державі) або у світі в цілому [101]. Виходячи з цього можна визначити зміст ВПО як єдність трьох основних компонентів:

політичний зміст;

воєнні приготування до дій;

збройне втручання.

Політичний зміст є ядром, стрижнем ВПО, тому що саме він визначає принципові особливості використання військової сили для досягнення політичних цілей. Політичний зміст ВПО знаходить своє відображення в розстановці політичних сил, у характері політичних і воєнно-політичних цілей, які висуваються тою чи іншою державою.

Воєнні приготування – діяльність держав, певних політичних сил щодо підготовки і застосування збройних сил (військових формувань) у політичних і воєнно-політичних цілях.

Збройне втручання - збройна інтервенція та інші види застосування сили, які направлені проти правосуб’єктності держави або її політичних, економічних та культурних засад, організація, заохочення, допущення збройної підривної або терористичної діяльності, які направлені на зміну ладу інших держав шляхом насилля.

Тобто сутність воєнно-політичної обстановки полягає в тому, що вона є результатом діяльності сторін, які беруть участь у політичному процесі. Ця діяльність здійснюється засобами збройного насилля або з опорою на них.

Основні завдання прогнозування ВПО у сучасних умовах:

визначення імовірності розв'язання збройних конфліктів, війн;

основні вогнища воєнної загрози (які можуть призвести до війни);

потенціали воєнної могутності держав протиборствуючих сторін;

можливі шляхи та засоби запобігання війни та військових конфліктів.

Прогноз воєнно-політичної обстановки включає у себе вірогідну оцінку співвідношення сил протидіючих сторін на період упередження; імовірність складання воєнно-політичних ситуацій при певних умовах; можливі кризові ситуації та імовірність їх переростання у воєнні конфлікти і війни.

Значимість оцінки ВПО обумовлена тим, що вміння вірно охарактеризувати, своєчасно виявити її особливості визначають обґрунтованість воєнної політики керівництва, ефективність планування і прийняття рішень, основні напрямки його діяльності. Оцінка ВПО відіграє важливу роль у підтриманні належної боєздатності військ.

Процес оцінки ВПО можна умовно поділити на етапи (рис. 6.6).



Рис. 6.6. Етапи процесу оцінки воєнно-політичної обстановки.



Емпіричний - збір інформаційного матеріалу, його класифікація та накопичення. На стадії збору, використовуючи метод спостереження (тобто цілеспрямованого сприйняття воєнно-політичних явищ), здійснюється відбір фактичних даних про якісні і кількісні сторони ВПО шляхом ретельного вивчення усіх можливих джерел інформації. Такими джерелами можуть бути лекції та бесіди на міжнародні теми, книжки і довідкова література про країни, які є об'єктом вивчення, друковані видання різних державних, громадських і військових органів інформації, радіо, телебачення, преса. Систематичне вивчення зазначених матеріалів дозволяє мати уявлення про реальну ситуацію, знати можливі напрямки розвитку.

Дуже важливим є вміння критичного сприйняття інформації: оскільки подекуди заяви керівництва про можливі наміри та дії не відповідають їх реальним практичним крокам, необхідно не тільки вивчати фактичний матеріал, але й мати власні погляди та ставлення до подій.

Важливим є створення відповідної бази даних, накопичення інформаційних матеріалів, їх систематизація, доступність в роботі. Вона повинна бути стислою і чіткою, у разі потреби використовувати умовні позначення. Необхідно мати також каталог посилань на першоджерела (назва, дата), щоб в разі потреби зробити посилання на нього. Накопичений матеріал розміщується у встановленому порядку для того, щоб легше було знайти необхідну інформацію.

Для виконання завдань класифікації необхідно за основу поділу інформації брати найбільш важливі в практичному відношенні ознаки. Це можуть бути складові змісту ВПО та її елементи:

суб'єкти світової ВПО;

воєнно-політичні стосунки між ними та співвідношення сил;

воєнно-політичні цілі та інтереси і воєнно-політичні концепції і доктрини, що їм відповідають;

матеріальні та духовні джерела існуючої воєнної загрози або загрози та приводи загострення воєнно-політичної ситуації;

практичні цілі і заходи воєнно-політичного характеру;

існуючі на даний момент збройні конфлікти та війни.

Класифікацію можна здійснювати шляхом створення картотеки (де можна записати одне питання, одну думку, одну цитату). Картки можуть бути різного кольору, для того щоб їх легше було перегруповувати у необхідному порядку. Слід враховувати, що не завжди можна одразу визначити, наскільки і яким чином зібраний матеріал може бути використаний у роботі (іноді те, що сьогодні вважається несуттєвим, завтра може стати найважливішим).

Накопичення матеріалу дозволяє створити повний банк даних про ВПО, що сприятиме здійсненню наступного, теоретичного етапу ВПО.

На теоретичному етапі найбільш доцільно застосовувати методи аналізу та синтезу (подумки розчленовувати ВПО як явище і разом з тим встановити зв'язок та взаємодію її елементів), порівняння (виявлення ознак збігу та відмінностей у явищах, що досліджуються, шляхом зіставлення з іншими явищами) абстрагування (уявно відволікатись від другорядного з метою виявлення найбільш суттєвих питань ВПО), моделювання (подумки перенести воєнно-політичні явища у майбутнє та їх відтворити у спрощеному вигляді), узагальнення (перехід від одиничного до загального шляхом об'єднання розрізнених фактів про ВПО на основі подібних ознак для здійснення висновків) тощо.

Розуміння ВПО з метою оцінки вимагає поділення її на складові елементи та вивчення кожного елементу окремо, тобто аналізу.

Для виявлення тенденції розвитку явища можна використовувати методи порівняння різних фактів, які характеризують ВПО. Порівняння фактів дає можливість встановити зміни, розвиток подій, а порівняння попередніх та майбутніх стадій розвитку подій дозволяє викривати та відслідковувати тенденції їх становлення.

Порівнюючи факти, аналізуючи ситуацію, слід пам'ятати, що важливим є не зівставлення подій або поділ ВПО на складові частини. Необхідно переходити до процесу встановлення зв'язків між виділеними елементами, поєднуючи їх, та аналізу ВПО як єдиного цілого, тобто синтезу. Синтез дає можливість уявно поєднати усі елементи ВПО, створити цільну картину для її оцінки. Він дозволяє на базі даних, які отримані в ході аналізу, уявно відтворити можливий розвиток тих чи інших подій у даних умовах.

Моделювання ВПО, яке застосовується на теоретичному етапі, дає можливість скласти набір сценаріїв подальшого розвитку ВПО. Ці сценарії мають імовірний характер, однак їх розробка дозволяє оцінити зміни у розвитку воєнно-політичних подій з точки зору безпеки держави. З урахуванням цих наслідків, рівня соціально-політичного та економічного розвитку країни, стану її воєнного потенціалу, настроїв основних груп населення здійснюється вибір найбільш оптимального сценарію подальшого розвитку ВПО.

Відповідно до цього вибору здійснюється третій - практичний етап ВПО. На цьому етапі здійснюється формулювання висновків з аналізу та прогнозу ВПО. Тут можна використати метод експертних оцінок, що базується на роботі груп фахівців (Наприклад, метод ДЕЛФІ, який не передбачає безпосереднього спілкування фахівців між собою, щоб запобігти взаємному впливу при роботі (інакше у роботі вони будуть керуватися логікою компромісу, а не об'єктивною логікою проблеми, що піддається аналізу). При цьому методі кожний експерт отримує певну послідовність питань, які ставляться за допомогою анкети. На базі цих даних він створює індивідуальну модель, виявляє потрібні йому зв'язки і робить висновок. Після цього здійснюється обробка індивідуальних висновків та формується декілька найбільш загальних колективних висновків, узагальнюються аргументи на користь кожного з них. Всі ці дані знову даються експертам, які переглядають оцінки і висловлюють свою незгоду з колективними висновками. Потім процес обробки повторюється і в результаті кількість колективних висновків зменшується. Після декількох таких процедур можна отримати один колективний висновок, який за якістю переважає будь-який індивідуальний.

Висновок (або висновки) з оцінок ВПО може формулюватися у вигляді певних рекомендацій та пропозицій для прийняття відповідного рішення. Ці рекомендації та пропозиції повинні мати можливі варіанти його виконання або заходів, що вживаються, а також тих, що запобігають негативним змінам.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка