Міністерство оборони україни



Сторінка23/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   30

Прогнозування воєнно-економічної готовності країни до оборони, визначення його кількісних і якісних елементів

Мета прогнозування:

виявлення динаміки і структурних змін воєнно-економічних потреб на перспективу;

оптимальне забезпечення достатніми матеріальними резервами для вирішення головних завдань;

виявлення можливостей і варіантів проведення згідно з планами воєнної стратегії економічної мобілізації;

визначення оптимальних умов для стійкого функціонування економіки у воєнний час;

створення оптимального варіанта професійної структури населення;

визначення оптимального варіанта безперервності роботи усіх комунікацій, видів транспорту та засобів зв'язку;

визначення оптимального варіанта забезпечення роботи тилу.

Прогнози економічної готовності країни до оборони базуються на економічній стратегії, під якою потрібно розуміти довгостроковий курс економічної політики, що розрахована на тривалу перспективу.

Соціальні й економіко-математичні моделі дають можливість виявити певні закономірності у розвитку виробничих сил, наочно показують взаємозв'язок між різними сторонами суспільного виробництва.

Економіко-математичні моделі:


  1. мікроекономічні моделі: однофакторні, багатофакторні і моделі розподілу кінцевого суспільного продукту. За допомогою мікроекономічних моделей проводиться аналіз і розробляються прогнози основних показників процесу створення матеріальних і духовних благ, здійснюється їх розподіл;

  2. структурні і міжгалузеві динамічні моделі, що застосовуються для прогнозування структури основних виробничих фондів, капіталовкладень і трудових ресурсів;

  3. моделі створення основних фондів і руху капітальних вкладень;

  4. моделі зростання рівня життя та змін в структурі споживання населення.

Економіко-математичні моделі і методи, що застосовуються у прогнозуванні, мають свої особливості. Вони мають імовірнісний характер. Основною вимогою є точна імітація досліджуваного процесу.

Належної уваги потребують також питання матеріально-технічного і програмного забезпечення цієї діяльності.

Велике значення має демографічне прогнозування, систематичне вивчення населення, оцінка кількісних та якісних його характеристик у найближчому та віддаленому майбутньому.

Прогнозування морального духу народу і армії

Морально-психологічний вплив та ідеологічна боротьба - це складна система дій (психологічні акції, чутки, диверсії, дезінформація, демонстрація військової сили тощо).

У мирний час головною метою є вплив на морально-політичний потенціал об'єкта впливу, а у воєнний час - інформаційно-психологічна війна сконцентрована на головному напрямку - намаганнях паралізувати волю населення та особового складу протиборствуючої сторони, підірвати в цілому морально-психологічний стан населення і армії, зламати волю до опору.

Стисла оцінка бойового та морально-психологічного стану військовослужбовців як об’єкта впливу з висновками про стан його боєздатності (дані про військове командування (до командира бригади включно):

персоніфікована якісна характеристика, індивідуальні особливості (національні, вікові, освітні, релігійні аспекти), система комплектування, стан бойової готовності та рівень дисциплінованості військ, їх морально-психологічний стан;

нормативна база, керівні документи, сили та засоби інформаційної війни та психологічних операцій (структура, форми і методи діяльності, застосування новітніх інформаційних технологій, нетрадиційних (несмертельних) видів зброї та способів впливу);

особисті якості представників керівного складу (переважно негативного плану – уразливі, слабкі місця), які можливо використати в інтересах підготовки і ведення ІПсО;

стан угруповання військ об’єкта впливу, визначення найбільш підготовлених у бойовому та морально-психологічному плані з’єднань і частин противника;

ставлення різних категорій військовослужбовців до свого воєнно-політичного керівництва та до політики, яку воно проводить, ставлення до війни;

ставлення військовослужбовців об’єкта впливу до України, дружніх та нейтральних країн;

поточний морально-психологічний стан особового складу, ставлення до командирів, служби, системи комплектування кадрів, наявність (рівень) антивоєнних (пацифістських) настроїв, ступінь виявлення класових, національних та релігійних протиріч серед населення та військ, стан військової дисципліни;

взаємостосунки між різними категоріями військовослужбовців (генералітет, вище командування, молодші командири, рядовий склад, в чому це виявляється, символіка підрозділів, девізи, традиції підрозділів);

сильні та слабкі сторони військ противника, що протистоять (алкоголь, наркоманія, відрив від постійних місць проживання, етнічно-конфесійні проблеми тощо).



Стисла оцінка морально-психологічного стану населення з висновками про його вплив на заходи та дії воєнно-політичного керівництва (національно-психологічні особливості населення і військовослужбовців, етнічно-конфесійні проблеми):

національні та релігійні свята, професійні дати, традиції, звичаї, обряди (їх популярність та масовість), що впливає на формування особливостей та рис характеру, масову психологію (регіональні, релігійні, етнічні фактори);

національні меншини (чисельність, місця розташування, формальні та неформальні лідери, впливові особи, стосунки з владою, органи самоврядування, віковий склад населення тощо);

роль та місце релігії серед різних верств населення, чи тотожна вона з основною релігією країни, існування розбіжностей та суперечностей на релігійному підґрунті, наявність опозиційних сил (фанатичних) угруповань, приклади проявів їх діяльності;

громадсько-політичні організації – загальна чисельність (перелік), соціально-політична спрямованість, масовість, впливовість, хто очолює, їх популярність і підтримка у масах, негативні моменти, компрометуючі факти, які можливо використати у наших інтересах;

ставлення населення до свого керівництва та політики, яку воно проводить;

опозиційні сили в країні (їх спрямованість, активність, лідери, кількість прибічників, від кого має підтримку, ступінь протистояння з владою, в чому проявляється);

ставлення населення до України та її союзників;

ставлення населення до армії, рівень антивоєнних і пацифістських настроїв.

Принципи прогнозування

Принципи прогнозування - це осмислені, теоретично обґрунтовані положення, що розробляються людьми з урахуванням і на базі об'єктивних умов, вони реалізуються в процесі осмисленої діяльності.



До специфічних принципів прогнозування можна віднести такі:

Принцип єдності політики і військового будівництва, де прогнозування є початковим процесом.

Принцип альтернативності прогнозування, тобто визначення можливих шляхів розвитку. Його не треба ототожнювати з імовірнісним характером прогнозування.

Принцип комплексності - методологічна вимога одночасної розробки прогнозів усіх параметрів об'єкта у їх взаємозв'язку і єдності. Він реалізується у створенні системи прогнозування. В процесі реалізації визначається масштабність об'єкта прогнозу (сублокальний, локальний, перлокальний, глобальний тощо). будується поліієрархічна структура прогнозу (виявлення підсистем, блоків і елементів).

Під системою прогнозування слід розуміти сукупність методів, алгоритмів, програм, технічних засобів, організаційних заходів і колективу людей, які функціонально поєднані з метою забезпечити здійснення прогнозу на основі доступної інформації і поставленого завдання.

Принцип безперервності прогнозування - безперервне корегування прогнозних розробок по мірі надходження нової інформації, яка дозволяє з більшою точністю передбачити форми перетворень, темпи швидкості розвитку окремого параметра або всього об'єкта.

Принцип верифікації - спрямований на виявлення достовірності підготовленого прогнозу шляхом порівняння значень прогнозів однакового параметра:

пряма верифікація;

побічна верифікація;

консеквентна верифікація;

дублююча верифікація;

інверсна верифікація.

Принципи прогнозування реалізуються через конкретні методи прогнозування.

Методи прогнозування

Сучасний етап прогнозування характеризується широким використанням методів експертних оцінок, їх квантифікацій та екстраполяцій на емпіричному рівні; моделюванням процесів майбутнього, формалізацією моделей і математизацією методичної основи прогнозування; формуванням кібернетичного, системно-структурного підходу; евристичним комбінуванням методів і створенням комплексних систем прогнозування; підготовкою прогностичних сценаріїв та ігрових моделей.

До класу загальнонаукових методів відносяться логічні і евристичні засоби прогнозування (аналіз, синтез, екстраполяція, інтерполяція, індукція, дедукція, аналогія, експериментування тощо). До інтернаукових відносяться методи, що застосовуються до споріднених об'єктів, зокрема, інтуїтивні методи ("мозкова атака", метод "Дельфи", утопія, фантастика), методи обробки науково-технічної інформації (морфологічний аналіз). До частково наукових відносяться специфічні методи, що базуються на закономірностях або емпіричних формулах конкретної науки.

Методи воєнного прогнозування:

сукупний філософський метод;

загальнонаукові методи, що виконують спеціалізовану прогностичну функцію;

інтернаукові методи (специфічні прогностичні прийоми);

військово-спеціальні методи прогнозування (розвідка, допит, експеримент, оперативно-тактичний /стратегічний/ аналіз та розрахунки).

Згідно з двома стратегічними прогнозами (нормативним і пошуковим, які є між собою взаємопов'язаними) необхідно виокремити два фундаментальні типи методів - пошукові і нормативні. Якість прогнозів безпосередньо залежить від кваліфікації експертів.

Експертний прогноз складається у такому порядку: зображення об'єкта прогнозу у вигляді графа; створення груп експертів (кількість груп та експертів у них); формулювання питань, складання анкет і таблиць експертних оцінок; безпосередня робота з експертами; обробка, аналіз та оцінка прогнозів.

Найбільш систематизованим підходом до розробки нового інформаційного продукту (ресурсу) є морфологічне дослідження. Морфологічний метод включає цілий комплекс прийомів, але в його основі лежить єдиний принцип: систематизований розгляд явищ, предметів, намагання не втратити жодної можливості без попереднього детального дослідження.

Метод моделювання передбачає матеріальне або уявне імітування реально існуючої (натуральної) системи шляхом спеціального конструювання аналогів (моделей).

Моделювання - це дослідження на моделях або на реальних установках із застосуванням методів теорії аналогії при постановці і обробці експериментів.

Моделі можуть поділятися на аналітичні, статистичні (вимірювальні) і динамічні (поведінкові), а також кібернетичні та інші.

До моделі як засобу прогнозування висуваються такі вимоги. Вона повинна бути:

а) об'єктивною відповідністю об'єкту, що моделюється;

б) здатною заміщувати об'єкт, що прогнозується, або явище;

в) здатною в процесі дослідження давати попередню перевірку, інформацію;

г) такою, що піддається інтерпретації.

Характерною рисою прогнозування на цей час є здійснення обробки інформації методами моделювання і оперативного відображення реальної обстановки, забезпечення можливості програвати та робити моніторинг поточних процесів, а також наслідків рішень, що приймаються, контролювати виконання рішень та досягнення результатів.

Усі методи прогнозування базуються на здісненні інформаційно-аналітичної роботи.



6.2. Інформаційно-аналітична робота

Принципи та завдання інформаційно-аналітичної роботи

Інформаційно-аналітична робота здійснюється за трьома головними напрямами:

інформаційному;

аналітичному;

оперативному.

Інформаційний напрям - здійснюється пошук, збір і первинна обробка інформації, аналіз її достовірності, повноти і своєчасно контролюється та вводиться інформація для моделювання з метою вирішення покладених завдань.

Аналітичний напрям – здійснюється вторинна обробка інформації, виконується проектування та моделювання процесів, на основі отриманих даних готуються аналітичні звіти, експертні висновки та пропозиції для вирішення покладених задач.

Оперативний напрям - здійснюється оперативна підготовка інформації для доповіді керівництву, здійснюється розподіл, координація та взаємодія потоків керівної інформації і доведення її до виконавців покладених завдань.

Інформаційно-аналітична робота включає:

постановку завдань органам військової розвідки на добування відомостей (даних) з питань ІПсО; моніторинг засобів масової інформації; збір, обробку, узагальнення, аналіз і оцінку добутих у результаті моніторингу ЗМІ відомостей (даних), отриманих від розвідувальних органів; підготовку на основі отриманих відомостей (даних) інформаційно-аналітичних і довідкових документів та матеріалів для доповіді (включення в загальні доповіді розвідувальних органів) командуванням у вищі штаби та інстанції; доведення цих документів до взаємодіючих органів управління в інтересах планування, організації і проведення інформаційно-психологічних операцій.

Основні принципи інформаційно-аналітичної роботи наведено на
рис. 6.7.

Рис. 6.7. Основні принципи інформаційно-аналітичної роботи.

Достовірність полягає у точному й об’єктивному відображенні соціально-психологічної обстановки, що складається в іноземних державах, морально-психологічного стану об’єктів ІПсО та їх етнопсихолінгвістичних характеристик.

Вона досягається: ретельним і всебічним вивченням усіх розвідувальних і інших зведень (даних) з урахуванням часу їхнього надходження і вже наявної інформації; тісною взаємодією інформаційних підрозділів ІПсО з інформаційними органами, структурами розвідки та іншими службами штабів.



Цілеспрямованість полягає в першочерговому зборі (добуванні), обробці і доповіді (доведенні) відомостей (даних) і підготовці органам військового управління інформаційних, аналітичних і довідкових документів інформаційно-психологічної боротьби для ухвалення рішення і управління силами і засобами ІПсО.

Вона досягається: точним знанням офіцерами основних завдань, що виконуються військами (силами); постановкою розвідувальних завдань в інтересах управління ІПсО усім розвідувальним органам, які займаються добуванням інформації; завчасним прогнозуванням можливих змін інформаційної і соціально-психологічної обстановки, морально-психологічного стану об’єктів інформаційно-психологічного впливу; ретельною обробкою, узагальненням і аналізом відомостей, що надходять, (даних) і своєчасною їхньою доповіддю (доведенням) до відповідних посадових осіб.



Безперервність інформаційно-аналітичної роботи полягає в постійному веденні її в мирний час, в загрозливий період, при підготовці й у ході операції (бойових дій).

Вона досягається: постійним відстеженням і аналізом соціально-психологічної обстановки і морально-психологічного стану етнопсихологічних параметрів об’єктів ІПсО; підтримкою стійкого і безперервного зв’язку з вищестоящими, підлеглими і взаємодіючими органами управління; вмілою організацією збору (добування) і обробки відомостей (даних).



Активність полягає в постійному намаганні органів управління, частин ІПсО, розвідувальних органів у будь-якій обстановці забезпечити збір (добування) необхідних зведень (даних), своєчасну їхню обробку й аналіз, доповідь посадовим особам відповідних органів управління, а також доведення до підлеглих і взаємодіючих розвідувальних органів.

Вона досягається: вмілою організацією інформаційно-аналітичної роботи; постійним керівництвом нею посадовими особами органів управління розвідки та інформаційно-психологічних операцій; високим рівнем професійної підготовленості офіцерів, що здійснюють інформаційно-аналітичну роботу.



Оперативність інформаційно-аналітичної роботи полягає у зборі (добуванні) до встановленого терміну необхідних відомостей (даних), їх обробці, аналізі і негайній доповіді відповідним органам управління, своєчасній розробці інформаційних, аналітичних і довідкових документів інформаційно-психологічної боротьби.

Вона досягається: ефективною організацією інформаційно-аналітичної роботи; широким застосуванням сучасних автоматизованих засобів і систем збору, обробки і передачі інформації; тісною взаємодією інформаційно-аналітичних підрозділів ІПсО з інформаційними органами і структурами розвідки, а також іншими службами штабів.

Інформаційно-аналітична робота планується й організується органами управління розвідки і інформаційно-психологічних операцій і ведеться силами і засобами інформаційно-аналітичних підрозділів частин ІПсО у мирний час, загрозливий період і воєнний час у всіх видах операцій (боїв, бойових дій).

Завдання інформаційно-аналітичної роботи

У мирний час інформаційно-аналітична робота націлена на:

вивчення, аналіз і оцінку соціально-психологічної обстановки, морально-психологічного стану особового складу угруповань військ (сил) і населення іноземних держав (противника); освоєння запланованих районів (зон) інформаційно-психологічного впливу; прогнозування розвитку соціально-психологічної обстановки в умовах загострення воєнно-політичної ситуації в регіоні; інформаційне забезпечення інформаційно-психологічних операцій, у тому числі за планами вищого штабу, оцінку їхньої ефективності; рішення розвідувальних завдань стосовно ІПсО; інформування посадових осіб з питань інформаційно-психологічної боротьби в рамках повноважень; взаємодія з відповідними інформаційними структурами органів виконавчої влади, державними (недержавними) засобами масової інформації.



У загрозливий період інформаційно-аналітична робота зосереджується на: виявленні соціально-психологічних ознак підготовки іноземних держав (противника) до силових (воєнних) способів вирішення кризи; оцінці ступеня морально-психологічної готовності об’єктів ІПсО до участі в можливих силових (воєнних) діях; підготовка інформації, необхідної для організації і проведення ІПсО, у тому числі разом з органами виконавчої влади, особливо з Державною прикордонною службою, СБУ, МВС, МЗС; участь в оцінці їхньої ефективності.

Проводиться нарощування сил і засобів (чергових змін), отримання (добування) і узагальнення відомостей (даних). Інформаційно-аналітична робота ведеться в тісній координації із силами і засобами усіх видів розвідки, у взаємодії з інформаційними структурами інших органів виконавчої влади, державними (недержавними) засобами масової інформації.



У воєнний час інформаційно-аналітична робота організується і ведеться в інтересах підвищення ефективності інформаційно-психологічної боротьби. Її зусилля зосереджуються на виявленні слабких сторін морально-психологічного стану об’єктів впливу, їхніх реакцій на проведені ІПсО з метою визначення їх ефективності і корегування змісту інформаційно-психологічних операцій.

Основними джерелами відомостей (даних) для інформаційно-аналітичної роботи є:

відомості (дані) органів воєнної розвідки; матеріали закордонних засобів масової інформації (друковані, радіоелектронні й ін.); банки даних всесвітніх, регіональних і локальних комп’ютерних інформаційних мереж; прес-служби закордонних дипломатичних (політичних, громадських, релігійних, комерційних) представництв (партій, об’єднань); матеріали наукових конференцій (семінарів); роздобуті (трофейні) матеріали і документи; дані допитів (опитувань, анкетування) військовополонених, перебіжчиків, місцевого населення (у тому числі переміщених і депортованих осіб, біженців).

На основі результатів обробки отриманих (добутих) відомостей (даних) органи управління розвідки і інформаційно-психологічних операцій надають командуванню узагальнені і систематизовані дані з таких питань: соціально-психологічна обстановка в іноземних державах (противника) у смузі (зоні) відповідальності об’єднання, динаміка і перспективи її розвитку; характер і динаміка зміни морально-психологічного стану особового складу військ (сил) і населення іноземних держав (противника).



Інформаційні документи

Результати інформаційно-аналітичної роботи оформлюються в інформаційних документах інформаційно-психологічної боротьби:

Інформаційні документи:

звітно-інформаційні (аналітичні);

інформаційно-довідкові.

Звітно-інформаційні (аналітичні) документи призначені для доповіді командуванню, надання у вищі штаби й інстанції, а також інформування підлеглих і взаємодіючих штабів.

До них відносяться: довідка-доповідь з висновками з оцінки соціально-психологічної обстановки у смузі (зоні) відповідальності об’єднання, морально-психологічного стану особового складу угруповання військ (сил) і населення іноземних держав (противника); доповідні записки і записки з окремих аспектів соціально-психологічної обстановки, що склалася, і істотних (важливих) змін у морально-психологічному стані об’єктів ІПсО, а також силах, засобах і напрямках діяльності органів та формувань психологічних операцій іноземних держав (противника).

Довідка-доповідь з висновками щодо оцінки соціально-психологічної обстановки у смузі (зоні) відповідальності об’єднання, морально-психологічного стану особового складу угруповання військ (сил) і населення іноземних держав (противника) у смузі (зоні) відповідальності об’єднання є основним звітно-інформаційним документом інформаційно-психологічної боротьби. Вона може бути терміновою і нетерміновою.

У терміновій довідці-доповіді коротко викладаються: узагальнена характеристика соціально-психологічної обстановки в іноземних державах (противника) у смузі (зоні) відповідальності з висновками про наявність, причини і ступінь імовірності її загострення та можливого впливу на хід і результат конфлікту (воєнних дій), масштабів і спрямованості інформаційно-психологічних (пропагандистських) кампаній (акцій), проведених воєнно-політичним керівництвом іноземних держав (противника); висновки з оцінки морально-психологічного стану особового складу угруповань військ, ступінь їх морально-психологічної готовності до виконання поставлених завдань; рівень підтримки населенням (соціальними, етнічними, релігійними й іншими його групами) воєнно-політичного (економічного) курсу своїх урядів (партій, громадських організацій, окремих лідерів, авторитетів); можливі зміни зазначених показників під впливом ходу і результату воєнних (бойових) дій (загострення конфлікту); прогнозована ефективність інформаційно-психологічного впливу.

Нетермінова довідка-доповідь надається за окремою вимогою вищого штабу, а також у випадку різких змін воєнно-політичної, інформаційної і соціально-психологічної обстановки у смузі (зоні) відповідальності об’єднання.

Вибіркові довідки-доповіді можуть включати один чи кілька з перерахованих пунктів змісту термінової довідки-доповіді.

Довідки-доповіді складаються у довільній формі.

До інформаційно-довідкових документів відносяться документи, що використовуються при розробці звітно-інформаційних (аналітичних) документів: карти (схеми) соціально-психологічної обстановки у смузі (зоні) відповідальності об’єднання; зведення інформації; огляди; довідки-характеристики; інші допоміжні матеріали.

Карта (схема) соціально-психологічної обстановки розробляється в інформаційно-аналітичних підрозділах частин ІПсО і призначена для узагальнення всього комплексу зведень (даних) про її розвиток, що надходять (що добуваються). На карту наносяться: державні кордони (межі територіальних, національно-територіальних утворень); дані, що характеризують національний (етнічний, релігійний і ін.) склад населення; основні об’єкти оперативної побудови; органи державного (військового, місцевого) управління; дані про чисельність і соціальний склад політичних партій (громадських, релігійних об’єднань) та їхній вплив (представництва в органах управління); засоби масової інформації і їхня інфраструктура; сили і засоби психологічних операцій іноземних держав (противника).

Відомості інформації являють собою вибірку з інформаційного потоку за визначеною тематикою і певний період часу. Вони призначені для оперативного інформування посадових осіб з окремих питань. До них відносяться дані повідомлень за матеріалами іноземних ЗМІ, радіоперехоплення; матеріали допитів військовополонених, перебіжчиків, переміщених, депортованих осіб, інших джерел.

Огляд – це короткий виклад одного чи декількох матеріалів засобів масової інформації; присвячений одній актуальній проблемі (тематичний огляд) чи проблемам, об’єднаним тимчасовими рамками (вибірковий огляд). Як правило, огляди готуються в частинах (установах) ІПсО.

Довідки-характеристики являють собою викладення узагальнених відомостей (даних) з конкретного питання.

Довідки-характеристики поділяються на: довідки-психологічні характеристики на державних, політичних і військових діячів (довідки-персоналії); довідки-соціально-політичні характеристики (формуляри) на військові частини, кораблі, з’єднання, об’єднання; довідки-політичні характеристики на іноземні держави, регіони, стратегічні (операційні) напрямки; довідки-політичні, національно-психологічні, етнічні, релігійні характеристики населення іноземних держав (противника).

Довідки-характеристики розробляються в частинах ІПсО, відрізняються ступенем деталізації, уточнюються по мірі нагромадження й аналізу інформації, що надходить.

Довідка-психологічна характеристика на державних, політичних і військових діячів (довідка-персоналія) містить біографічні дані на об’єкт, огляди його публічних виступів, висловлювання, дані про політичні погляди, симпатії (антипатії), що компрометують об’єкт, відомості про його професійні якості, захоплення, пристрасті і ін.

Довідка-соціально-політична характеристика (формуляр) на військову частину, корабель, з’єднання, об’єднання, як правило, містить таку інформацію: коротка історія, бойовий шлях; бойовий, чисельний склад; нумерація підрозділів і частин, що входять до складу даного формування; рівень бойової (спеціальної) підготовки; рівень бойової готовності; сильні і слабкі сторони підготовки різних категорій особового складу; згуртованість підрозділів; відомості про командний склад; дислокація; способи комплектування; морально-психологічний стан різних категорій особового складу; девіз, емблема, символ і ін.

Довідка-політична характеристика на іноземні держави, регіони, стратегічні (операційні) напрямки містить відомості з таких питань: дані про країну; короткий історичний нарис; державний устрій, адміністративно-територіальний поділ; населення (чисельність, темпи росту, густота по основних районах країни, статево-вікова структура, національний і релігійний склад, соціально-майнова структура); політичні партії і громадські організації; економіка й інфраструктура, військова промисловість; засоби масової інформації; збройні сили; інші політичні відомості.

Довідки-політичні, національно-психологічні, етнічні, релігійні характеристики населення іноземних держав (противника) містять аналіз політичних, національно-політичних, етнічних, релігійних особливостей населення.

Формами обліку інформації в системі інформаційно-психологічних операцій, призначеними для систематизації інформації з конкретних питань, є досьє (картотека).

Досьє (картотека) являє собою систематизовану за тематикою і часом добірку матеріалів з однієї теми (об’єкта вивчення). Залежно від обсягу наявної інформації досьє може поділятися на рубрики (розділи). Розділи (рубрики) позначаються порядковими номерами, шифрами, назвами. Різновидом досьє є електронна (комп’ютерна) база даних.

Досьє (картотека) на об’єкти впливу ведеться в кожному підрозділі ІПсО. Досьє ведеться офіцерами, закріпленими за відповідними об’єктами вивчення.



Використання аналітичних методів в інформаційно-аналітичній роботі

Аналіз - найбільш важлива частина інформаційно-аналітичної роботи, пов'язана з установленням взаємозв'язку між досліджуваними фактами, систематизацією розрізнених фактів, зіставленням однозначних або розділених за часом фактів, яке пояснює їх, дає їм необхідне тлумачення.

Практичний зміст проведення аналітичної роботи, орієнтованої на встановлення особистостей, зв'язків, характеру діяльності з використанням відкритих джерел, полягає в тому, що ця робота повинна передувати прихованим методам пошуку інформації, які вимагають значних витрат часу і зусиль (зовнішнє, електронне спостереження, використання довірених осіб, інших заходів), тобто робота, що охоплює велике коло об'єктів.

При аналізі економічної і політичної інформації, розповсюджуваної в ЗМІ, варто враховувати, що засоби масової інформації найчастіше використовуються для дискредитації конкуруючої сторони з метою формування вигідної громадської думки, здійснення великомасштабних інформаційних операцій. Установлення "ділових" контактів зі ЗМІ досягається шляхом прямого фінансування окремих видань і програм, виділення їм "спонсорської" допомоги або ж безпосереднього залучення працівників ЗМІ до підготовки відповідних матеріалів.

Однією з головних проблем для інформаційно-аналітичної роботи є з'ясування того, які види інформації необхідно збирати. Після цього можливо проведення загального аналізу публікацій з теми, яка цікавить, де можуть бути дискредитуючі матеріали або витік інформації. У ході аналізу публікацій і супутніх матеріалів варто встановлювати:

кількість позитивних і негативних публікацій;

у якому ступені монополізовані теми;

коло авторів, їх погляди;

які зв'язки існують між замовниками і виконавцями.

Складові аналізу і оцінка об'єкта наведені на рис. 6.8.

Таким чином, застосування методів аналізу стосовно доступної інформації націлено на встановлення характеру взаємозв'язків між такими основними елементами:

зміст і спрямованість повідомлення;

джерело повідомлення;

особистість журналіста, його контакти.

Основний метод, застосований для підготовки оцінок на основі

Рис. 6.8. Складові аналізу і оцінки об’єкта.

матеріалів засобів масової інформації - зіставлення фактів, чуток, думок, версій, персоналій залежно від завдання з:

вітчизняних відкритих джерел інформації;

зарубіжних джерел;

економічних і комерційних оцінок.

Завдання інформаційного плану вважається в цілому виконаним, якщо в аналізі є об'єктивний значеннєвий збіг даних з різних незалежних джерел.

У ході добору інформації для аналізу і наступних узагальнень важливо звертати увагу на ступінь загроз, небезпеки, що з них випливають.

Найпильнішу увагу необхідно звертати на індикатори загрози - слова або істотні елементи інформації, що вказують на необ'єктивність, неправдивість (обмежена, неповна інформація), приналежність до злочинного середовища.

Ці індикатори є ознакою імовірності подій, замаскованої загрози або замаскованого попередження (приклад – інформація безпосередньо перед захопленням чеченськими терористами театрального центру в Москві), наприклад:

“це зіткнення інтересів може спричинити... ”;

“організація буде відстоювати інтереси із застосуванням усіх засобів, навіть не зважаючи на законність цього застосування... ”;

“між цими особами існують нерозв'язані протиріччя... ”;

“ми орієнтуємося на інтереси всієї організації (країни), що стосується права більшості, і не потерпимо... ”.

Такі приклади прихованої загрози передували ряду відомих замовних убивств, терористичних актів.

Методологія збору інформації щодо інформаційних джерел повинна включати такі категорії даних:

базову інформацію для порівняння.

поточну інформацію про факти.

умоглядно-оцінні категорії, що містять оцінки і попередження.

Інформаційно-аналітична служба може для полегшення цієї роботи вести такі види обліків:

а) покажчик імен;

б) покажчик зв'язків об'єкта;

в) картотека напрямків діяльності;

г) джерело одержання інформації, замовники, фінансування, контакти, дані порівняння з матеріалами об'єктивного характеру, дані про осіб.



Метод контент-аналізу

Контент-аналіз (англ. content analysis – аналіз змісту) – це багатоцільовий метод вивчення широкого спектра проблем на основі вивчення змісту повідомлень засобів масової інформації.

Основні процедури методу контент-аналізу наведено на рис. 6.9.

Основні принципи контент-аналізу - об’єктивність, систематичність та узагальненість.


Рис. 6.9. Основні процедури контент-аналізу.

Слід звернути увагу на те, що, коли йдеться про контент-аналіз текстів, головний інтерес завжди полягає не в самих характеристиках змісту, а в позамовній реальності, яка за ним стоїть – особистих характеристиках автора тексту, цілях, які він переслідує, характеристиках адресата тексту, різних подіях суспільного життя тощо.

Метод мережі зв'язків

Окремо за своїм значенням і перспективами можна виділити такий метод інформаційно-аналітичної роботи, як метод мережі зв'язків, що поки не одержав широкого поширення.

Для його графічного представлення доцільно використовувати такі аналітичні інструменти - складання матриці асоціацій і схему мережі зв'язків.

Процес аналізу складається з етапів:



  1. підбір інформації, розробка матриці асоціацій і попередньої схеми зв'язків. Метод мережі зв'язків дає легко сприймане графічне відображення складних взаємозв'язків, що існують між індивідуумами і організаціями або видами діяльності. Для реєстрації оцінених асоціацій будується матриця асоціацій - уздовж горизонтальної осі за абеткою ліворуч-праворуч, а уздовж вертикальної - зверху вниз. У кожній клітинці по горизонтальній і вертикальній осях графічно відображаються отримані оцінки сталості асоціацій: цілком зафарбований сектор - сильний (безперечний) зв'язок, наполовину зафарбований - помірний, не зафарбований - слабкий (ймовірний), відсутність символу в клітинці означає відсутність зв'язку;

  2. графічна побудова схеми мережі зв'язків. Графічні прийоми: осіб зображують кружальцями, організації - квадратиками, асоціації (зв'язки) - лініями. При цьому сильні зв'язки зображені суцільними лініями, помірні - пунктирними лініями, слабкі - крапковими. Складання графічної схеми починається з розміщення в центрі малюнка індивідуума, що володіє найбільшою кількістю зв'язків, потім додають інших у порядку зменшення кількості зв'язків (чи асоціацій).

Матриця асоціацій і схема мережі зв'язків є цінними інструментами аналітичної розвідки, надзвичайно корисними при одержанні інформації про складні організації або ієрархічну структуру. Вирішення аналітичних задач із застосуванням названого інструментарію можливо і доцільно за допомогою сучасних комп'ютерних засобів. Необхідно відповідне програмне забезпечення, відпрацьований понятійний апарат і правила виведення аналітичних висновків.

Перераховані приклади дій, що можуть указувати на схильність до перебільшення (гіперболізації), при якій слова набувають нового сенсу. Їх можна умовно розділити на етапи, кожний з яких відповідає "обробці" різного ступеня інтенсивності. Після попередньої підготовки громадської думки може бути завданий головний удар.



Інформацію аналізувати необхідно в такий спосіб:

аналіз інформаційної продукції: чи супроводжується надходження цих документів пропагандою валютно-економічних інструментів, політичних орієнтирів;

аналіз особистих контактів: ким себе називають особи, з якими здійснюється контакт, і хто вони є насправді;

аналіз документів: варто провести контент-аналіз даних на предмет установлення специфічних термінів, даних, що додатково повідомляються.



Критерії ефективності прогнозування

Проблема ефективності прогнозування полягає у площині відношення "ціль - результат", її дослідження необхідно починати зі з'ясування цілей прогнозування. Цілі прогнозування можуть бути реальні і нереальні. Щодо зв'язку з дійсністю вони можуть бути конкретні і абстрактні. За часом їх реалізації - стратегічні і тактичні. Ефективність прогнозування потрібно розглядати з двох позицій, знати її критерії.



По-перше, з точки зору витрачених засобів, праці і часу для розробки прогнозів.

По-друге, з точки зору його корисності, використання при розробці плану і отриманого ефекту.

Критерій - це ознака, на основі якої здійснюється оцінка, визначення або класифікація будь-чого, мірило судження, оцінки.

Класифікацію критеріїв оцінки ефективності прогнозування можна розподілити на три групи (рис. 6.10).

Рис. 6.10. Критерії оцінки ефективності прогнозування за групами.

В практиці прогнозування все більше розповсюдження отримує підготовка декількох варіантів прогнозів розвитку тих чи інших елементів, коли порівнюються імовірні кінцеві результати і на цій основі здійснюється їх максималізація. Необхідним є прогноз негативних і небажаних явищ.

Ефективність або дієвість прогнозування оцінюється на окремих дослідницьких стадіях прогнозування показниками ефективності (дієвості) прогнозування (рис. 6.11).

Рис. 6.11. Показники ефективності (дієвості) прогнозування.

Показником ефективності прогнозування на всіх його рівнях є якість та точність прогнозів. Якість прогнозу визначається, по-перше, тим, у якій мірі він відбиває об'єктивні закономірності, цілі, завдання і потреби розвитку, по-друге, ступенем впливу на вирішення поставлених завдань.

Найважливішим показником ефективності прогнозування є успішність виконання визначених для керованих ланок планів з урахуванням умов їх виконання, вона характеризується також темпами і термінами виконання поставлених завдань.

Закінчення

Інформатизація усіх сфер життєдіяльності є загальною ознакою сучасного розвитку суспільства. Звичайно не залишилось обабіч запровадження інформаційних мереж і воєнна справа. Разом з тим, засоби інформаційно-психологічного впливу перетворились сьогодні у різновид «зброї», за допомогою якої досягається перемога над противником. В науковий та повсякденний ужиток ввійшло поняття «інформаційна війна». Більшість вчених дотримуються думки, що інформаційна війна являє собою комплексний вплив (сукупність інформаційних впливів і операцій) на систему державного і військового управління ворожої країни, на її військово-політичне керівництво, який ще за мирного часу призводив би до прийняття сприятливих для ініціатора інформаційного впливу рішень, а в ході збройного конфлікту повністю паралізував би функціонування інфраструктури управління противника.

Інформаційно-психологічний вплив використовувався в ході війн протягом усієї відомої нам історії людства. З розвитком засобів виробництва та удосконаленням засобів цього впливу зростає роль інформаційно-психологічних операцій в досягненні збройної переваги у війні.

Сьогодні в країнах НАТО створена і ефективно функціонує законодавча база, яка регламентує всі питання організації і ведення інформаційно-психологічних операцій, взаємодії збройних сил з засобами масової інформації, визначені обов’язки посадових осіб військових відомств, командного складу різних рівнів з питань використання ЗМІ, а також створені необхідні органи, які здійснюють безпосередню взаємодію з ними. В останні роки міністерство оборони США здійснює цілу низку заходів щодо зміцнення потенціалу структур психологічних операцій. Головні зусилля зосереджуються на підтриманні домінування в інформаційній сфері, застосуванні новітніх технологій і досягнень науки, підвищення професіоналізму особового складу формувань психологічних операцій, вдосконалення системи навчання командного складу і офіцерів штабів з основ психологічних операцій.

Досвід сучасних локальних війн і збройних конфліктів визначає пряму залежність ходу і результатів збройної боротьби від ступеня психологічної стійкості і керованості органів державного і воєнного управління, здатності військово-політичного керівництва держави організувати опір агресії.

В майбутніх воєнних конфліктах перемога або поразка може бути визначена ще до початку бойових дій. Їх основу будуть складати технологічна перевага або відставання, сучасні збройні сили або їх імітація, політична підтримка або ізоляція держави, єдність населення країни або роз’єднання, готовність народів до можливих втрат і страждань для досягнення мети війни або бажання зберегти особистий спокій будь-якою ціною. Нині воєнна безпека держави складається з технологічних, воєнних, політичних, інформаційних і морально-психологічних компонентів.

Велика вірогідність воєнного конфлікту, під час якого противник буде намагатися досягти мети з застосуванням виключно сил і засобів спеціальних операцій. Сценарій війни проти Іраку змушує розглядати інформаційно-психологічну операцію як важливу форму застосування військ (сил) у сучасній війні (збройному конфлікті). Якщо під час війни на Балканах у 1999 р. були відпрацьовані основні елементи концепції інформаційної операції згідно статуту FM 100-6 (1995), то в 2003 р. в Іраку в рамках спеціальної операції по суті була проведена повномасштабна інформаційна операція.

Військове керівництво США вважає, що інформаційні операції можуть надати значну підтримку національній обороні. Спеціалістів в галузі інформаційної боротьби готує університет національної оборони США (Форт-Леслі-Мак-Нір, округ Колумбія). Для проведення в майбутньому психологічних операцій планується використання методу під назвою “Си-ен-ен сентрал” – розгортання невеликих за чисельністю груп, які мають можливість швидко розповсюджувати необхідну інформацію через супутники, Інтернет, телебачення, радіо, пресу.

Ознайомлення з історією виникнення, становлення і сучасним досвідом підготовки і ведення інформаційних операцій, можливими перспективами їх розвитку і вдосконалення має важливе значення для організації протидії негативному інформаційно-психологічному впливу противника в бойових умовах.

Дослідження свідчать, що у сучасному світі надійний захист індивідуальної і масової свідомості від сучасних методів пропаганди, інформаційних операцій, іншими словами надійний захист національного інформаційного простору може забезпечити відповідний інформаційний ресурс держави, високо розвинуте духовне виробництво, спроможність національної еліти генерувати справжні ідеї, які спроможні надихати людей, створювати загальнозначущу символіку. Однією з основних умов для виникнення цієї спроможності є загальновизнане існування своєї для переважної більшості населення системи символів, настанов, стереотипів. Якщо такої системи немає, то ніякі кошти не забезпечать захисту масової свідомості, до яких би найжорсткіших методів не вдавалася державна влада, які б підходи не здійснювались адміністративним та пропагандистським апаратом.

Масштабність зусиль, які здійснюються технологічно розвинутими країнами світу стосовно досягнення морально-психологічної переваги, реалії сучасних локальних війн і збройних конфліктів потребують пошуку адекватного реагування, ефективних технологій морально-психологічного впливу та шляхів їх використання у практиці застосування військ (сил). В арміях країн світу, і зокрема розвинених західних країн , нагромаджено значний досвід розв‘язання проблем такого типу. Після всебічного його вивчення, критичного осмислення, адаптації досвіду до відповідних умов обстановки, він може відіграти позитивну роль для усвідомлення сучасних проблем інформаційно-психологічного протиборства, а також при організації заходів протидії негативному інформаційно-психологічному впливу противника в бойових умовах.

ДОДАТКИ

Додаток 1



Національно-психологічні особливості населення та військ країн, суміжних з Україною

Формування національно-психологічних особливостей населення країн, які межують з Україною, триває довгий історичний період. Процеси, що відбуваються у цих країнах на шляху їхнього історичного розвитку, залишають певний відбиток на способі життя, звичаях, традиціях народу, формують його світогляд, норми поведінки та характер поточних взаємовідносин.

Відповідно до Воєнної доктрини Україна не вбачає у жодній із суміжних країн потенційного ворога. Разом з тим питання регіональної безпеки передбачають більш тісну співпрацю з ними з метою запобігання виникненню конфліктів. А це, у свою чергу, вимагає не тільки доброго знання воєнно-політичної ситуації у кожній з цих країн, але й національно-психологічних особливостей, менталітету, історичних та культурних традицій.

Знання національно-етнічних, морально-психологічних та релігійних особливостей народів суміжних країн дає можливість скласти особисте враження про характерні особливості населення, його культуру, побут, мати більш чітку уяву про вплив національних особливостей на розвиток ситуації в цих країнах та в регіоні.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка