Міністерство оборони україни



Сторінка5/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

Гренада (1982 р.)


Готуючи агресію на Гренаду, американські спеціалісти заздалегідь доклали великих зусиль для обробки міжнародної громадської думки, використовуючи дезінформаційні матеріали у теле- та радіопередачах. Були підготовлені спеціальні програми, які покликані переконати людей у “справедливому” характері війни зі сторони США.

Трансляція велася через телевізійну мережу ЮСІА “Євронет”, що зв'язує через супутники телеканали США та західноєвропейських країн і найпотужніші телекомплекси “Голос Америки” та “Німецька хвиля”, які також вели пропаганду “визвольної” місії Заходу.

Методика впливу на світову громадськість включала пряму дезінформацію, елементи напівправди та об’єктивну інформацію. Оскільки відомості про Гренаду можна було отримати й з інших ЗМІ, американська пропаганда включала елементи напівправди і правди. Для того часу були характерні такі особливості психологічних операцій: тісна взаємодія підрозділів військ спеціального призначення та підрозділів ПсО (зокрема 1 батальйону ПсО), а також комплексний морально-психологічний вплив на місцеве населення та військовослужбовців противника.

Одним з перших об’єктів підрозділ військ спецназу США захопив радіостанцію “Вільна Гренада”, яка була відразу перейменована у “Радіо острова прянощів” й стала використовуватися спеціалістами ПсО. Надалі підрозділи 1 батальйону розгорнули власний передавач потужністю 50 кВт (загальна тривалість мовлення – 11 годин за добу). Разом з радіопропагандою видавалися листівки та газета “Голос Гренади”, велися передачі через ГМУ, зміст яких був спрямований на розпалювання суперечностей між цивільним населенням острова, революційною армією та кубинськими військовослужбовцями, на створення атмосфери лояльного ставлення до американських військ.

Нарівні з психологічним впливом застосовувались і матеріальні стимули (за грошову винагороду було здано 17 тис. одиниць зброї). В результаті комплексних заходів приблизно половина особового складу військ Гренади капітулювала або була видана американцям місцевим населенням.

Важливим наслідком проведення ПсО у Гренаді став перегляд програм навчання у військових коледжах з метою поглиблення знань командирів з питань ПсО.


Панама (1989 р.)


Під час проведення ПсО у Панамі фахівці виходили з того, що перемога у конфлікті низької інтенсивності неможлива без створення сприятливої громадської думки. Тому було висунуте нове теоретичне положення про те, що застосування військової сили в подібних конфліктах є останнім аргументом для досягнення економічного, політичного та інформаційного впливу.

У дусі цього положення в період загострення стосунків (травень


1989 р.) воєнно-політичне керівництво США поряд з дипломатичними та економічними санкціями розгорнуло потужну інформаційно-пропагандистську кампанію з дискредитації керівництва Панами та формування стосовно нього негативної громадської думки у США та міжнародному співтоваристві. Застосовувався посилений психологічний тиск на генерала Нор’єгу та його дискредитація в очах свого народу. Він був звинувачений у торгівлі наркотиками, рекеті, фальсифікації результатів демократичних виборів, жорстокій розправі над офіцерами, які намагалися здійснити переворот. В результаті масована, цілеспрямована обробка суспільної думки про можливе застосування сили проти Панами в інтересах захисту національних інтересів США та забезпечення безпеки її громадян, які знаходяться в зоні каналу, сприяла підтримці Конгресом та народом позиції адміністрації Дж. Буша.

У підготовчий період була створена спеціальна група журналістів для формування громадської думки. До неї включили особливо довірених кореспондентів провідних американських ЗМІ. Перш ніж відправити матеріали в агентства або редакції, журналісти повинні були подавати їх до Управління із забезпечення свободи інформації для запобігання витоку секретних даних. Таким чином командування прагнуло обмежити доступ небажаних осіб у зону бойових дій.

Зіштовхнувшись з перших днів з психологічно добре підготовленим до інтервенції особовим складом сил національної оборони, американці застосували дуже сильний інформаційно-психологічний пресинг, використовуючи у першу чергу сили і засоби ПсО (загальна чисельність яких склала 3,5 тис. осіб).

В результаті цілеспрямованої діяльності групи журналістів, якими керували військові, операція Пентагону у Панамі була представлена американському народу як акція виключної важливості у справі захисту його інтересів, демократії та прав людини, а дії військ отримали оцінку “найвищого професіоналізму”.

У Панамі в тактиці ПсО відмічався метод так званих дій “що турбують”. Інформація на всі оточені панамські угруповання транслювалася через ГМУ, після цього давалося 15 хвилин на обмірковування, по закінченні яких в ультимативному порядку пропонувалося вивісити білі прапори і здати зброю. Якщо вимоги не виконувалися, розпочиналося “обмежене застосування сили”. За викликом командира частини, яка блокувала гарнізон, прибував гелікоптер вогневої підтримки, що імітував напад на об’єкт, а гучномовні засоби закликали здати зброю і призначали новий термін. Якщо й на цей раз гарнізон продовжував опір, то давався наказ на відкриття вогню. Такий метод справляв сильний психологічний вплив на особовий склад панамських військ.

Цілеспрямоване інформаційно-пропагандистське забезпечення підготовки операції, продумане та активне висвітлення у ЗМІ її проведення сприяли досягненню воєнно-політичних цілей вторгнення у Панаму, зміцненню стійкості американських військовослужбовців, підриву морального духу прибічників генерала Нор’єги та протидіяли спробам деяких держав формувати негативну світову громадську думку щодо дій збройних сил США. Опитування громадської думки, яке було проведене у січні 1990 року в найбільших містах США показало, що 80% громадян повністю підтримують дії президента та збройних сил.


Перська затока “Буря в пустелі” (1991 - 1992 рр.)


Досвід ПсО, накопичений у Панамі, був використаний під час підготовки та ведення бойових операцій у зоні Перської затоки “Щит у пустелі” та “ Буря у пустелі”. Заходи щодо висвітлення у ЗМІ підготовки та ходу операцій розроблялися більш ретельно.

ПсО велися за двома напрямами: зовнішньополітичний та безпосереднє інформаційно-пропагандистське забезпечення бойових дій.

У першому випадку головною метою було:

забезпечення підтримки світовою громадською думкою контрзаходів багатонаціональних сил щодо Іраку;



зміцнення позицій антиіракської коаліції;

послаблення агресора.

У другому випадку:



посилення постійного психологічного тиску, який породжується воєнною обстановкою;

сприяння погіршенню морально-психологічного стану населення та особового складу збройних сил Іраку;

зниження боєздатності противника.

Для належного висвітлення в ЗМІ дій збройних сил коаліції командування створило об’єднане інформаційне бюро (ОІБ), яке координувало роботу журналістів (всього у Саудівській Аравії побувало 1600 представників різних ЗМІ), вирішувало питання, пов’язані з відвідуванням ними з’єднань та частин, надання можливостей для роботи.

Велика увага приділялася цензурі. Офіцери, які супроводжували журналістів, стежили за тим, щоб вони не розкривали у репортажах деталей плану бойових дій, бойові можливості військ, уразливі місця багатонаціональних сил.

До початку наступу сухопутного угруповання в усіх частинах знаходились оглядачі, які були акредитовані при прес-бюро Пентагону. Завдяки їм громадськість США могла вчасно отримувати тільки ту інформацію про дії військ, яка влаштовувала керівництво.

Для висвітлення офіційної позиції Пентагону стосовно перебігу подій ОІБ організувало регулярні прес-конференції та брифінги, під час підготовки яких обов’язково враховувалися питання, які надійшли від ЗМІ; телекомпаніям, у тому числі іноземним, регулярно безкоштовно надавались вже готові, спеціально відзняті відеоматеріали з відповідними коментарями посадових службових осіб; журналістам надавалась допомога у відвіданні військових частин, інтерв’юванні військовослужбовців, які заздалегідь готувалися офіцерами по зв’язках з громадськістю, обов’язково присутніми під час інтерв’ю.

В результаті такої роботи з журналістами за весь час війни у зоні Перської затоки не з’явилося жодної статті сумнівного змісту, яка б підірвала престиж армії, породила нездорові чутки у суспільстві. При цьому потрібно відмітити, що пріоритет віддавався американським ЗМІ (виключним правом розповсюдження інформації із зони конфлікту володіла CNN, чиї передачі служби новин транслювалися в більш ніж 90 країн світу).

У психологічних операціях в ході всього конфлікту брали участь національні ЗМІ, федеральні відомства (ЦРУ, Науково-дослідні інститути тощо), збройні сили (розвідуправління МО, формування ПсО, сили радіоелектронної боротьби РЕБ), багатонаціональні сили.

Підрозділи ПсО мали потужне інформаційно-технічне оснащення. На їх озброєнні знаходились мобільні та стаціонарні технічні засоби: компактні портативні радіостанції СХВ та КХВ діапазонів (у тому числі великої потужності), гучномовні установки різних типів на автоброні та авіатехніці, телецентри та ретранслятори, друкарні для випуску різноманітної друкованої продукції, а також засоби їх доставки. У ПсО брало участь 193-е авіакрило спеціальних операцій, яке включало шість літаків “Геркулес” модифікації “Рівет Райдер” (ЕС-130 Е), призначених для трансляції з повітря на територію противника радіомовних та телевізійних програм, підготовлених силами ПсО, а також для радіоелектронного придушення передавальних цивільних радіо- та телецентрів, військових систем зв’язку і управління противника (комплекс “Командо Соло”).

Ще до початку воєнних дій серед населення та особового складу збройних сил Іраку було розповсюджено приблизно 150 тисяч транзисторних приймачів з фіксованими радіочастотами.

Одразу ж після вторгнення Іраку у Кувейт керівництвом збройних сил США була створена група планування ПсО. У кінці серпня 1990 року у Саудівській Аравії було розгорнуто командування ПсО.

Основними для ПсО були визначені такі завдання:

дезінформація командування збройних сил Іраку та широкої громадськості стосовно планів воєнних дій, термінів початку операцій багатонаціональних сил;

підрив довіри населення Іраку до президента Саддама Хусейна;

підтримка руху опору в Кувейті;

надання допомоги опозиційним силам в Іраку;

переконання у безперспективності опору багатонаціональним силам.

Одним з головних напрямків ПсО, особливо на етапі підготовки до бойових дій, стало стратегічне дезінформування, тобто переконання світової громадськості в необхідності заходів, які вживаються американським керівництвом. Змістом пропаганди стали чутки про наявність у Іраку величезних запасів хімічної зброї та планів її бойового застосування, завищені дані про чисельність іракського угруповання і т. ін.

Безпосереднім виконавцем завдань ПсО став 8 батальйон 4-ї групи ПсО американських військ, який нараховував приблизно 200 військовослужбовців.

Основними формами психологічного впливу були радіо- та телепередачі, друковані матеріали, у першу чергу листівки.

Для забезпечення цілодобового мовлення на територію Саудівської Аравії були встановлені ретранслятори, які забезпечували передачу матеріалів радіостанцій “Голос Америки” і “БІ-БІ-СІ” на арабській мові. Причому радіостанція “БІ-БІ-СІ” з початком бойових дій збільшила передачі на арабській мові з 3 до 10,5 години за добу, для чого була сформована група спеціалістів з 80 осіб. З території Саудівської Аравії вела регулярні передачі “нелегальна” радіостанція “Голос вільного Іраку”, які готувалися спеціалістами 4-ї групи ПсО США.

Згідно з опитуванням, чотири з п’яти іракських військовополонених слухали радіопередачі противника, у тому числі радіостанцію ”Голос затоки”.

У відеопропаганді широко використовувались відеокасети, які розповсюджувалися в Йорданії та інших суміжних з Іраком країнах для подальшого переправлення їх до Іраку та Кувейту. В них рекламувалася могутність американської армії, озброєння та воєнної техніки, навички військовослужбовців, критикувався режим Хусейна.

Радіо- та телепередачі велися у тісному співробітництві із силами РЕБ, на які було покладено завдання глушіння іракських широкомовних станцій і, головним чином, радіостанції “Голос Багдада”.

До розповсюдження друкованої продукції вміло залучалась іракська опозиція. З вересня 1990 року в іракських містах почалося розповсюдження листівок із закликом до повалення С. Хусейна “в ім’я безпеки країни”. Він був звинувачений у вбивстві кращих синів Іраку та геноциді, підкреслювалося, що його режим ізольований світовим співтовариством, яке не прощає агресії.



Для розповсюдження листівок широко застосовувалася авіація США та Великобританії. Наприклад, тільки 31 січня 1991 року було розповсюджено 5 млн. листівок, їх скидання здійснювали 50 літаків та гелікоптерів. Також до розповсюдження листівок залучалася артилерія морської піхоти США. Ефективність друкованої пропаганди високо оцінювалася противником: 98% військовополонених іракців під час опитування визнали, що вони читали листівки, 88% - вірили в їх зміст, а 70% підтвердили, що саме листівки вплинули на їхнє рішення дезертирувати або здатися у полон. І це не звертаючи уваги на наказ розстрілювати тих, в кого буде знайдена листівка противника.

У ході бойових дій широко використовувались передачі через мобільні ГМУ, змонтовані на автомобілях високої прохідності або на гелікоптерах. З метою надання тактичної підтримки та схилення іракських солдатів до здачі у полон, 66 груп спеціалістів з ГМУ були підпорядковані командирам частин та підрозділів на всьому фронті дій військ США. Гучномовні станції застосовувались також для введення противника в оману щодо переміщення частин багатонаціональних сил і їхньої дислокації.

Своєрідним психологічним впливом на противника стало оперативне насичення міжнародного ринку товарами з антиіракською символікою (наприклад, трикотажними виробами із зображенням ракети, що летить, і підписами “Привіт Саддаму від морської піхоти США”, “До зустрічі у Багдаді” і т. ін.)

Використовуючи всі сили та засоби ПсО, США вдалося мобілізувати проти Іраку світову громадську думку, сприяти діяльності антиіракської коаліції, поглибити існуючий розкол в арабському світі, розпалити ейфорію “ура-патріотизму” у США та інших країнах Заходу. Спроба ж Іраку знайти підтримку у світовому співтоваристві фактично провалилася. США також вдалося вирішити й завдання дезінформації противника про початок бойових дій. Дата початку операції була названа спеціалістами ПсО, коли встановили, що 40-60% особового складу противника деморалізовано або психічно подавлено. В результаті перехід до наступу багатонаціональних сил став для Іраку повною несподіванкою.

Таким чином, комплексний вплив на населення та особовий склад армії Іраку у ході ПсО багатонаціональних сил сприяв успішному проведенню бойових операцій і досягненню поставлених цілей з мінімальними втратами у живій силі та техніці. Втрати іракської армії були теж відносно невеликими. Наприклад, за час повітряної операції багатонаціональними силами було знищено 10% авіації, біля 18% бронетехніки та не більше 20% артилерії противника. В той же час у полон без бою та опору здавалися цілі підрозділи та військові частини Іраку. Всього здалося у полон біля 70 тисяч іракців.

Отже, однією з причин невдач іракської армії є незастосування адекватних заходів протидії ПсО сил коаліції.

Після вдалого використання сил та засобів психологічних операцій у війні в зоні Перської затоки перед воєнно-політичним керівництвом США постало питання про розширення сфери застосування ПсО. Крім “конфліктів низької інтенсивності, повітряно-наземних та морських операцій” сферою застосування ПсО стали миротворча діяльність та воєнні операції й заходи надання гуманітарної допомоги. Зокрема, операції “Відродження надії” (у Сомалі), “Підтримка демократії” (на Гаїті), “Спільні зусилля” (у Боснії і Герцеговині).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка