Міністерство оборони україни



Сторінка8/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   30

Російсько-чеченський конфлікт (1994-2005 рр.)


Ведення бойових дій у Чечні розглядається з поділом їх на 2 основних етапи, які відрізняються між собою як основними цілями, так і формами та засобами ведення бойових дій та ІПсО.

Перший етап – жовтень 1994 р. – серпень 1996 р.

Другий етап – серпень 1999 р. – 2005 р.

Початок бойових дій федеральних військ Росії у Чеченській Республіці (далі - ЧР) для підрозділів психологічної війни збройних сил РФ та засобів масової інформації взагалі ознаменувався повним провалом та невиконанням абсолютної більшості завдань психологічного впливу на населення і на збройні формування сепаратистів, хоча рішення президента, уряду РФ, військового керівництва країни про використання частин і з'єднань ПКВО для роззброювання незаконних збройних формувань у ЧР не було для командування округу несподіванкою.

Це було обумовлено невизначеністю заходів ПсО на основні суб’єкти психологічного впливу – збройні формування противника, населення (як корінне, так і російськомовне); невизначеністю правового статусу дій російських військ у ЧР; недостатністю даних про противника, прорахунками у аналізі соціально-політичної обстановки в ЧР і Північному Кавказі в цілому, помилками у прогнозуванні розвитку соціально-політичної ситуації в регіоні; необ'єктивністю і упередженістю у висвітленні подій у ЧР деякими засобами масової інформації; недостатньою роботою щодо подолання негативного впливу дудаєвської пропаганди;

Основні недоліки психологічного впливу на цивільне населення:

недостатня організація та помилки офіцерів групи проведення психологічних операцій розвідуправління округу у роботі з місцевим населенням;

епізодичність, відсутність єдиного задуму, наявність суттєвих упущень та недоліків в організації роботи щодо недопущення випадків мародерства, грубого поводження з місцевим населенням, інших воєнних злочинів;

недостатнє враховування релігійних, кланових особливостей та звичок;

помилковий поділ населення республіки на російське та усіх інших, що створило у корінних народів почуття “другосортності”, соціальної та правової незахищеності;

перевага репресивних заходів перед агітаційно-пропагандистськими.



Основні недоліки психологічного впливу на незаконні збройні формування:

правова та юридична невизначеність щодо незаконних збройних формувань (НЗФ);

відсутність диференційованого підходу до агітаційної роботи з НЗФ, однозначне визначення їх як бандитів та злочинців;

перевага репресивних заходів перед агітаційно-пропагандистськими;

неврахування ефективної системи пропаганди та контрпропаганди у рядах НЗФ.

Основним, найсуттєвішим недоліком в організації ПсО під час бойових дій була відсутність планування інформаційно-пропагандистських заходів на найвищому рівні (як це робилося США у Перській затоці та Югославії). В масштабі держави інформація про чеченський конфлікт видавалася спотвореною, уривчастою, а часто взагалі замовчувалася. Широкі верстви населення РФ опинилися у стані, коли єдиним джерелом інформації про конфлікт стали чеченські ЗМІ та ті ЗМІ, які виконували їх замовлення. Все це обумовило прорахунки та низьку дієвість засобів та методів і форм проведення ПсО.

Основними заходами психологічних операцій федеральних військ на першому етапі війни були:

перед початком бойових дій:

розповсюдження через ЗМІ відомостей про кримінальний і антинародний характер діяльності генерала Дудаєва; підтримка лідерів антидудаєвської опозиції і надання їм допомоги як грошовими, так і матеріальними засобами, зброєю, військовою технікою, боєприпасами;

створення "ура-патріотичного" настрою в суспільстві і в збройних силах вищим державним і військовим керівництвом;

направлення для участі в бойових діях російських військовослужбовців інструкторами до загонів опозиції1;



з початком бойових дій:

встановлення цензури для засобів масової інформації, приховування дійсної інформації; приховування інформації про джерела і шляхи отримання озброєння, військової техніки та боєприпасів загонів Дудаєва;

ігнорування співробітництва із ЗМІ, повідомлення в ЗМІ неправдивих повідомлень; вжиття заходів з блокування роботи кореспондентів ЗМІ, які передавали правду про дії в Чечні;



передача дезінформації (як приклад, про знищення бойовиками школи і лікарні в Асіновському);

приховування інформації про кількість і характер втрат, воєнних злочинів, випадків обстрілу своїх військ; приховування факту зростання кількості небойових втрат (внаслідок безладності та низького рівня військової дисципліни загинуло 20 відсотків особового складу);

нейтралізація політичних діячів і рухів, що виступають проти силового вирішення чеченської проблеми;

гуманітарна допомога населенню;

ведення переговорів з представниками місцевого населення, передача через гучномовні станції, а також в листівках інформації про місця роздачі їжі, теплих речей, знаходження пунктів прийому біженців;

використання в деяких випадках в колонах федеральних військ гучномовних станцій на бронебазі, вертольотів армійської авіації для залистування.

У відповідь чеченці проводили такі психологічні операції та заходи психологічного впливу:

надання широкого доступу журналістам до всіх ланок та структур управління Чечні і збройних формувань; оперативне доведення інформації про хід бойових дій, злочини федеральних військ і порушення норм Міжнародного гуманітарного права та порушення правил ведення війни (створення концтаборів);

формування за допомогою неформальних контактів представників Дудаєва з мусульманами позитивного ставлення до чеченців і негативного до російського керівництва;

відкриття чеченських інформаційних центрів в Польщі, Прибалтійських країнах, Туреччині та Пакистані;

розповсюдження інформації про неспроможність федеральних сил знищити чеченське керівництво, а після загибелі Дудаєва - інформації про те, що він важкопоранений і проходить лікування за кордоном;

висвітлення в ЗМІ в необхідному для чеченців руслі подій, пов'язаних з терористичними актами;

передача реальних фактів про втрати;

зниження рівня морального стану особового складу федерального угруповання за рахунок розповсюдження алкогольних напоїв та наркотиків.

В цілому на першому етапі збройного конфлікту у Чечні ідеологічний апарат чеченських збройних формувань в переважній більшості випадків працював більш ефективно ніж російський.

Під час дій російської армії у Чечні військам явно не вистачило добре спланованих, чітких та продуманих інформаційно-психологічних операцій. Було допущено безліч значних помилок у морально-психологічному забезпеченні застосування військ.

Замість кропіткої підготовки громадської думки, федеральне та військове керівництво готувало до застосування бойову техніку і зброю. У той же час зусиллями більшості ЗМІ (у тому числі й державних) в громадській свідомості був сформований образ ворога в особі держави та її збройних сил.

Між тим, дудаєвці блискуче вели інформаційно-психологічну обробку населення. Дудаєв на повну силу використовував місцеве республіканське телебачення та радіо, газети та журнали, що виходили у Грозному. Пізніше, коли почалися бойові дії, Дудаєву допомагала пересувна телевізійна система, що практично щодня використовувалась для ведення пропаганди (армійська газета, що орієнтувалася на війська у Чечні, стала виходити лише згодом, через три місяці після початку активних бойових дій).

Причини невдалого інформаційно-психологічного забезпечення операції ЗС РФ у Чечні криються й у тому, що ні до початку операції, ні у ході її проведення не здійснювався комплекс узгоджених заходів державним та військовим керівництвом, усіма органами військового управління та посадовими особами армії та флоту, а також ЗМІ з метою досягнення високого рівня морально-психологічного стану особового складу частин та підрозділів силових структур, що діяли в Чечні й населення, а також дискредитації незаконних військових формувань у Чечні.

На другому етапі ведення бойових дій був ретельно проаналізований досвід ведення бойових дій загальновійськових з’єднань, сил спеціального призначення, сил психологічної боротьби. З цього аналізу були зроблені відповідні висновки, які дали змогу змінити хід ведення бойових дій, уникнути масової загибелі цивільного населення, зменшити втрати своїх військ.

Основними напрямками проведення психологічних операцій Росією на другому етапі чеченської кампанії були:

заборона використання назви Ічкерія (використовувалась лише Чечня);

визнання цензури повідомлень ЗМІ і фактів приховування інформації;

встановлення контактів з журналістами і популяризація героїчних вчинків військовослужбовців; створення за допомогою ЗМІ позитивного іміджу командування; поява в ЗМІ інформації про високий бойовий дух підрозділів федеральних військ;

доведення за допомогою ЗМІ інформації про злочинний характер дій чеченського керівництва, викрадення військових і цивільних осіб в прикордонних з Чечнею регіонах, терористичні акти в російських містах, вторгнення в Дагестан;

формування за допомогою ЗМІ негативного ставлення населення до Хасав'юртовської угоди та до О.Лебедя; створення в суспільстві нетерпимого ставлення до чеченської проблеми;

розповсюдження інформації про викрадення військовослужбовців і цивільних осіб, передача в ЗМІ інформації про визволення насильно затриманих людей, жорстокість та нелюдські умови утримання людей;

реорганізація системи виховної роботи в Збройних Силах РФ: зміна структури; створення психологічної служби (як самостійного підрозділу); реформування військових ЗМІ; робота з неформальними лідерами; співпраця з релігійними конфесіями; особлива увага - людському фактору;

призначення жінок - чеченок керівниками місцевих адміністрацій;

ретельний аналіз проведення психологічних операцій;

гуманітарна допомога населенню, надання в листівках інформації про місця роздачі їжі, теплих речей, знаходження пунктів прийому біженців;

розгортання активної роботи з місцевим населенням. Разом з розвідуправлінням округу були розроблені, розмножені і поширені за допомогою авіазасобів листівки й звернення, у яких містилися заклики щодо недопущення присутності бойовиків у населених пунктах;

організація роботи з представниками комітетів солдатських матерів, батьками військовослужбовців;

забезпечення частин і підрозділів технічними засобами пропаганди;

трансляція вночі через гучномовці шумів бойової техніки.



Чеченці проводили такі психологічні операції і заходи психологічного впливу:

доведення за допомогою представників незалежних ЗМІ об'єктивної інформації про дійсний стан справ як цивільному населенню, так і підрозділам федеральних військ, про незаконні арешти, затримання цивільних людей та втрати серед них;

поява в російських ЗМІ відомостей про контакти Басаєва з представниками Головного розвідувального управління Росії (в 1992 році Басаєв за активну участь у боях на боці абхазьких сепаратистів отримав звання полковника російської армії);

психологічний тиск на чеченців, які стали співпрацювати з росіянами; вступ до лав нової чеченської міліції членів чеченських збройних формувань, відповідна робота в міліції; використання фактора недовіри представників федеральних військ до чеченських міліціонерів та військовослужбовців чеченського стрілецького батальйону;

передача в ЗМІ інформації про місцезнаходження поховань мирних жителів, які загинули внаслідок дій федеральних військ; повідомлення про розстріли чеченців, які повірили закону про амністію та добровільно здали зброю; повідомлення про провал кампанії щодо здачі зброї.

Інформаційно-пропагандистські заходи супроводжували всі етапи операції та проводились з такими цілями: підтримка авторитету ЗС РФ; формування суспільної думки на підтримку дій об’єднаного угруповання військ; інформування про повну згоду та взаєморозуміння місцевих органів влади, населення та силових структур, які беруть участь в операції; забезпечення захисту в інформаційній сфері, в тому числі виявлення потенційних загроз та уразливих місць у власній системі зв’язку, підтримка інформаційної безпеки; нейтралізація діяльності ісламського інформаційного агентства “Кавказ-центр” та чеченсько-ваххабістської пропаганди шляхом попереднього висвітлення та широкого розповсюдження в ЗМІ і комп’ютерних мережах фактів та подій, які трапляються в регіоні; придушення волі бандитів до протистояння як на території Дагестану, так і в Чечні; інформування населення Дагестану про ті заходи гуманітарного, соціального захисту, які мають бути вжиті урядом Російської Федерації після закінчення бойових дій.

Ефективність ПсО багато в чому визначалась наявністю та якістю технічних засобів. Підрозділи забезпечувались ними в місцях формування, а після прибуття в райони оперативного призначення ставились на постачання на склади технічних засобів Північнокавказького ВО та Каспійської флотилії.

Для випуску друкованої продукції були задіяні: друкарня 49 ЦТС, поліграфічні засоби Північнокавказького ВО та Республіки Дагестан. В зонах поганого прийому телевізійного сигналу розгорталися установки супутникового телебачення.

Отже, можна зробити висновок, що під час військового протистояння на Північному Кавказі інформаційна війна велась активно як однією, так і іншою стороною. Відмінність полягає лише в інтенсивності, можливостях та масштабах дій. Російська Федерація “виграла“ так звану другу чеченську війну якраз завдяки вмілому веденню інформаційної війни і програла першу через невдале використання наявних засобів інформаційного впливу.

Афганістан - "Непохитна свобода" (2001-2002 рр.)

Для визначення замовників і виконавців терактів, здійснених
11 вересня 2001 року, США та їх союзники по коаліції розпочали активні дії проти тероризму, які супроводжувалися веденням широкомасштабної інформаційної війни, складовими частинами якої були:

підготовка громадської думки про невідворотність відплати і необхідність створення коаліційних антитерористичних сил;

формування необхідної політичної думки у світі в цілому, і особливо в Афганістані та сусідніх з ним країнах;

здійснення морально-психологічного впливу на населення та війська противника;

створення образу всемогутності Америки і її союзників та підтримка впевненості у цьому;

поглиблення розбрату між політичними силами в Афганістані, формування необхідних передумов соціального вибуху.

Можна стверджувати, що операція США розпочалася ще до початку суто бойових дій. Підтвердженням цьому стала нейтралізація роботи теле- і радіостанцій на території Афганістану та налагодження власного теле- і радіомовлення з метою інформування місцевого населення у вигідному для США ключі (виділення 20 млн. доларів на відкриття радіостанції “Голос Афганістану”).

Пентагоном до Таджикистану й Узбекистану було передислоковано спеціальні підрозділи 5-го батальйону ПсО загальної підтримки, 96-го батальйону по роботі з цивільним населенням, допоміжні підрозділи (загальною чисельністю до 9 тис. осіб), бойовими завданнями яких було поширення листівок на мовах населення Афганістану, використання радіоустановок і рухомих гучномовних станцій.

З початком антитерористичної операції першими ж ударами були виведені з ладу системи електроживлення, телекомунікацій та інших інфраструктур у Кабулі. За даними розвідки, внаслідок ракетно-бомбових ударів повністю було зруйновано кабульський радіо- і телевізійний передавальний центр.

Вже з перших годин антитерористичної операції військові почали розкидати з літаків листівки, у яких повідомлялося, що американські бомбардування не спрямовані проти цивільного населення. На деяких листівках був зображений американський солдат, який потискує руку людині, що одягнена в традиційний афганський одяг, нижче давався розклад програм американської радіостанції, що вела мовлення на Афганістан.

Одночасно американські телекомпанії обмежили показ на території США кадрів про жертви серед цивільного населення. Було заборонено також показувати по телебаченню Усаму бен Ладена, оскільки припускалося, що він може подавати спеціальні знаки та сигнали щодо подальшого здійснення терористичних актів.

США, розпочавши боротьбу з міжнародним тероризмом, засвідчили своє усвідомлення ролі засобів масової інформації в умовах бойових дій. В США, із санкції Президента Дж. Буша, була введена жорстка цензура стосовно повідомлень ЗМІ, які висвітлювали операції в Афганістані. Було також введено суворі правила поведінки журналістів у районах бойових дій.

В інформаційно-психологічній війні США активно використовували потенціал НАТО. В рамках Альянсу було створено спеціальну робочу групу, до якої ввійшли не тільки представники розвідслужб і спеціалісти-психологи, але й співробітники провідних західних ЗМІ. Різко зріс обсяг мовлення на Афганістан. На території країни було розповсюджено декілька сот тисяч портативних радіоприймачів, настроєних на фіксовані частоти.

Відсутність офіційних джерел інформації породжувала серед населення Афганістану різні чутки, які розповсюджувалися все тими ж спеціальними американськими підрозділами. Провідною силою в пропагандистській кампанії бен Ладена залишалася катарська телекомпанія “Аль-Джазіра”, якій таліби дозволяли вести мовлення в Афганістані. Союзники використали цей факт також на свою користь - саме “Аль-Джазіра” показала виступ Прем'єр-міністра Великобританії Тоні Блера з роз'ясненням позиції Заходу у війні проти талібів. Все це допомогло створити нестабільну обстановку в країні.

Особливе дратування, з точки зору морально-психологічного впливу, викликав так званий “телефонний тероризм, тобто небезпека користування стільниковими телефонами, в корпус яких вміщується 3-5 г пластикової вибухівки (у невеликому приміщенні при дистанційно керованому вибуху можуть загинути усі присутні). Повідомлялося, що в турецькій армії на цей період військовослужбовцям було заборонено користуватися такими телефонами на службі.

Протягом операції взаємні заяви про втрати мирних жителів і військ коаліції дуже різнилися, кожна сторона подавала факти у вигідному для неї світлі, а бажане видавалося за дійсне.

Незважаючи на те, що безпосередньо на території Афганістану інформаційно-комп'ютерні мережі не розвинуті, в регіоні комп'ютерна війна йшла без обмежень під гаслом: “Комп'ютерна мережа – це територія, де немає поліції”. Пакистанські й арабські хакери об'єдналися в організацію “Альянс Аль-Каїди” і зламали декілька сайтів ЗС США та двох індійських ЗМІ. В повідомленні, яке вони залишили на пошкоджених сайтах, говорилося про те, що наступними будуть веб-сторінки Служби ядерних досліджень Індії та урядових установ США.

Отже, завдяки грамотно проведеній інформаційно-психологічній кампанії США здобули підтримку ООН та світової спільноти в боротьбі проти “Аль-Каїди”.



Ірак – “Свобода Іраку” (2003 р.)

Тривале масоване інформаційно-психологічне протиборство між США та Іраком на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях характеризувалось активним використанням обома сторонами можливостей сучасних інформаційних технологій, застосуванням інформаційно-психологічних прийомів і методів впливу на аудиторію з метою забезпечення переваги в політичній, економічній та воєнній сферах.

Основними завданнями інформаційно-психологічної кампанії США та Великої Британії проти Іраку були:

формування позитивного ставлення американської громадськості і світової спільноти до політики США;

підготовка громадської думки щодо необхідності створення антиіракської коаліції;

нейтралізація інформаційної інфраструктури Іраку та налагодження теле- і радіомовлення, створення власного позитивного іміджу;

контроль за власним інформаційним простором;

забезпечення сприятливих умов для дій американських та британських військ шляхом використання традиційних і спеціальних засобів інформаційно-психологічного впливу - засобів друкованої пропаганди, теле- і радіомовлення, роботи з місцевим населенням тощо;

залучення іракської опозиції (її представників як на території Іраку, так і за межами країни).

Вже на підготовчому етапі американським урядом було докладено певних зусиль щодо створення відповідної громадської думки стосовно діяльності існуючого режиму Іраку та особисто Саддама Хусейна. Забезпечення підтримки на внутрішньополітичній арені американським суспільством стало одним з найважливіших завдань керівництва США. Головним змістом американської інформаційної пропаганди було нав'язування думки про те, що Саддам Хусейн є загрозою для людства та особливо США. У газетах та телепрограмах регулярно з'являлися матеріали щодо пригноблення режимом Хусейна цивільного населення Іраку та курдської меншини, звинувачення уряду Іраку у зв'язках із Аль-Каїдою, наявності в Іраку хімічної та бактеріологічної зброї.

Широкого використання щодо популяризації майбутньої війни набув Інтернет. Наприклад, з метою впливу на думку певної вікової категорії країни на безкоштовних американських сайтах розміщувались антисаддамівські військові електронні ігри, а на деяких з них можна було знайти та будь-кому відправити антисаддамівську гумористичну електронну листівку.

Після того, як стало очевидним, що намагання надати легітимності своїм діям на міжнародному рівні не мають подальшого сенсу, США спрямували зусилля на створення військової коаліції з метою отримати якомога більшу кількість прихильників у світі. Для цього Європу було поділено на “стару” та “нову”, причому перша, за причин своєї незгоди з політикою США, піддавалась економічному та інформаційному тиску США.

Такими заходами щодо Франції та Німеччини стало посилення у ЗМІ певних настроїв серед американського населення щодо “необхідності покарання невдячних французів” (натяк робився на роль США у визволенні Франції у Другій світовій війні) та такого роду звинувачень, як продаж Німеччиною хімічної сировини Північній Кореї. Слід зазначити, що обвинувачення тієї чи іншої країни, що не має вагомих доказів США, а лише вимагає пояснень того, хто обвинувачується, стає все більш розповсюдженим методом інформаційного тиску США.

Щодо країн, які на початку не визначились у своєму ставленні до війни в Перській затоці, Пентагон застосував свій класичний метод. Прикладом стала Туреччина, якій було запропоновано економічну допомогу.

Одним з найбільш важливих напрямків діяльності американського уряду в ході проведення ПсО стало досягнення нейтралізації інформаційної інфраструктури Іраку та створення свого контрольованого інформаційного простору навколо подій, що планувались - в першу чергу за допомогою регіональних та світових ЗМІ.

З цією метою в США було розроблено модель взаємодії із засобами масової інформації. Вона включала: формування групи привілейованих ЗМІ та “перевірених” журналістів, обмеження доступу до оперативної інформації представників країн, що не підтримали дії США, здійснення жорсткої цензури повідомлень з регіону.

Для населення США, що звикло отримувати інформацію у вигляді шоу, були створені відповідні декорації вартістю близько 200 тис. дол. Для цього Пентагон налагодив співпрацю з Голівудом щодо допомоги в постановці щоденних звернень воєнно-політичного керівництва до американської та світової громадськості. На військовій базі Головного командування США в Катарі велике складське приміщення було перетворено у високотехнологічний центр для акредитованих ЗМІ, де було встановлено п'ять 50-дюймових плазмових і два 70-дюймових телепроекційних екрани, що дозволили демонструвати карти, графічні символи і відеозйомки воєнних дій.

З початком війни в Іраку збройні сили США, як і передбачалося, значно активізували інформаційно-психологічний вплив на війська і населення конфронтуючої сторони. Головною метою частин і підрозділів психологічних операцій стало забезпечення сприятливих умов для дій американських і британських військ шляхом дискредитації Саддама Хусейна і підриву довіри населення до іракського керівництва, зниження рівня морально-психологічного стану особового складу збройних сил і населення Іраку, придушення його волі і здатності до опору.

У ході проведення психологічних операцій було застосовано в основному традиційні форми та методи інформаційно-психологічного впливу.

Для поширення листівок використовувалися спеціальні літаки ЄС-130Е і бомбардувальники В-52, гелікоптери, а також інші засоби, у тому числі безпосереднє розповсюдження листівок серед населення противника особовим складом бойових частин і підрозділів ПсО ЗС США. У ході наземних бойових дій листівки поширювались також за допомогою 155-мм агітаційних артилерійських снарядів.

Перші залистування території Іраку було здійснено ще за декілька місяців до початку воєнної операції. Наприклад, вже протягом січня


2003 року розповсюдження друкованої пропаганди здійснювалось більш ніж 10 разів. Періодичність залистувань, тираж та зміст листівок змінювались відповідно до етапів операції, але впродовж майже всієї воєнної операції листівки розроблялись окремо для розповсюдження над цивільними та військовими об’єктами країни. Загальна кількість листівок склала близько
40 млн., більшість з яких було надруковано у пункті постійної дислокації
4-ї групи ПсО ЗС США (форт Брегг, штат Північна Кароліна). Частина тиражів друкувалася на місці (за деякими повідомленнями силами ПсО задіювались стаціонарні друкарні у Кувейті, а одну з друкарень сил ПсО було розгорнуто на американському кораблі у зоні Перської затоки).

Більшість текстів, метою яких був вплив на цивільне населення Іраку, мали на меті переконати іракців у необхідності повалення існуючого режиму з метою звільнення мирного населення, а також давалися інструкції щодо поведінки під час ведення бойових дій. Аналіз текстів подібних листівок свідчить, що їх основними завданнями є недопущення масової участі цивільного населення у збройному конфлікті та створення образу визволителів своїм військам.

На етапі підготовки та протягом проведення операції в Іраку для досягнення своїх цілей США залучили близько 30 радіостанцій, які працювали у ДХВ, КХВ та СХВ діапазонах, а на їх фінансування було виділено понад 100 млн. доларів.

З наближенням воєнної операції у радіоефірі Іраку з’являлись все нові станції мовлення. При цьому, якщо мовленням одних стала відверта пропаганда (“Інформаційне радіо”, “Радіо вільного Іраку” (празька філія “Радіо "Свобода”), “Радіо Сава”), то інших – поетапний прихований вплив на аудиторію (“Тікріт”).

Наприкінці березня деякі з радіостанцій, за причини їх перевантаженості відверто пропагандистськими матеріалами, викликали зворотну реакцію населення країни. Зарубіжні журналісти, що на той час знаходились в Іраку, повідомляли про зростаючу недовіру до таких станцій цивільних жителів.

На хвилях радіостанцій, разом із антисаддамівськими закликами, періодично лунали ефірні шаржі та діалоги викривального змісту про представників уряду Іраку, створені за допомогою осіб-імітаторів та комп’ютерних аналізаторів.

Ще одним напрямком ПсО США стало залучення власної комунікаційної системи Іраку до проведення ПсО.

За результатами роботи з національними меншинами, іракською діаспорою у США, Великобританії та іншими опозиційними колами Пентагоном було встановлено адреси в Інтернеті, номери мобільних та домашніх телефонів посадових осіб іракського уряду, військовослужбовців, представників спецслужб тощо (близько 2000 осіб). Ці відомості, у поєднанні зі збором власної інформації (здобутої у тому числі агентурним шляхом) про вищезгаданих осіб та членів їх сімей, зробили можливим вплинути на їх рішення шляхом відправки цільових SMS та інших повідомлень на поштові скриньки у Інтернеті, мобільні телефони та факси.

Хоча США та їх союзники значно переважали Ірак у технологічному відношенні, використовуючи потужний арсенал сил та засобів телебачення, радіомовлення, друкованої пропаганди, комп'ютерні мережі, дипломатичні канали, військові структури психологічних операцій та інформаційної війни, Ірак, уміло застосовуючи заходи інформаційно-психологічної протидії як на регіональному, так і на міжнародному рівнях, діяв, на відміну від грубого тиску і прямолінійних заходів США, з урахуванням поточної ситуації, різноманітно та гнучко.

Іракське керівництво на міждержавному і дипломатичному рівнях постійно демонструвало свою “добру волю і миролюбство”, спростовуючи у ЗМІ звинувачення про наявність у нього зброї масового ураження і називаючи США “агресором”.

Іракські фахівці в галузі ведення інформаційної війни, врахувавши недоліки та досвід минулої операції та такі чинники, як побоювання щодо терористичної діяльності, дієвість наочної пропаганди щодо свого населення, антиамериканські настрої у регіоні та Європі, намагались ще більше посилити розбіжності між прихильниками та тими, хто не погоджувався на військове втручання, підтримуючи чутки про імовірність застосування засобів масового ураження, уміло використовували побоювання в країнах Заходу і Перської затоки щодо великої кількості біженців та інше. Крім того, оцінюючи розвиток ситуації навколо країни у різні часи речниками Іраку, за допомогою потужної власної системи теле- та радіомовлення і арабських телеканалів (в основному катарського каналу “Аль-Джазіра”) повідомлялось про розгортання диверсійно-терористичної діяльності як проти ворогів на території Іраку, так і проти їхніх посібників, здійснюючи тим самим вплив на рішення країн про участь в операції.

Відмічено досить оперативне реагування Іраку на дії США. Наприклад, у відповідь на електронно-комп'ютерну пропаганду США Ірак негайно запровадив програму фільтрації електронних повідомлень, а у подальшому взагалі заблокував доступ до Інтернету в державі. Крім того, у світових ЗМІ було повідомлено про створення Іраком з метою активної протидії США батальйону хакерів, що стало фактичною підказкою стосовно можливих дій численним хакерам у всьому світі.

Таким чином, підсумовуючи проведення США ПсО проти Іраку, зарубіжні аналітики підкреслюють її недостатню ефективність. Таку саму думку висловлюють і представники Центрального командування США. Причинами такої оцінки називають такі чинники:

іракцями було враховано та вивчено досвід минулої операції;

фахівцями ПсО Іраку було сплановано відповідні заходи протидії щодо класичних методів США.

Деякі аналітики вважають, що та легкість, з якою американські війська ввійшли в Багдад, є ще одним свідченням успішного проведення інформаційно-психологічних операцій. Зазначається, що американцям вдалося дезорієнтувати і дезорганізувати іракське керівництво, що стало більше думати про збереження власного життя, ніж про продовження опору та оборони столиці. Саме взяття Багдада стало вирішальним як у справі зниження напруженості опору захисників Іраку, так і у справі підвищення рейтингу керівників країн – членів антиіракської коаліції.



Отже, історія ведення війн протягом тисячоліть доводить, що психологічна боротьба – важливий та невід’ємний вид забезпечення бойових дій і не може розглядатися окремо від стратегії й тактики їх проведення.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка