Міністерство оборони україни



Сторінка9/30
Дата конвертації21.03.2018
Розмір4.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   30

Розділ 3. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ
І ВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ СУЧАСНОСТІ


3.1. Основні поняття інформаційної боротьби

Сутність інформаційної боротьби схематично наведено на рис. 3.1.



Рис. 3.1. Сутність інформаційної боротьби в широкому та вузькому розумінні.



Метою інформаційної боротьби в широкому розумінні є забезпечення воєнно-політичних, економічних і військових інтересів країни за рахунок досягнення й утримання інформаційної переваги на найбільш важливих (чутливих, уразливих) в конкретних умовах напрямках. Вона не може бути досягнутою на всіх напрямках інформаційної боротьби. Навіть найбільш розвинена в інформаційному плані країна, якою сьогодні є США, не спроможна забезпечити абсолютну перевагу в інформаційній боротьбі. Тому дуже важливим є пошук і виявлення найбільш уразливих, з точки зору інформаційного впливу, місць, найбільш важливих для досягнення мети, як у себе, так і у протиборствуючої сторони, та концентрація зусиль (сил і засобів інформаційної боротьби) з метою інформаційного захисту своїх військ і населення від інформаційного впливу протиборствуючої сторони.

Метою інформаційної боротьби у вузькому розумінні є створення сприятливих умов для успішного проведення операцій і бойових дій, ефективного застосування своїх військ (сил), озброєння і військової техніки, а також зниження ефективності застосування військ (сил) і зброї противника шляхом захоплення й утримання інформаційної переваги над противником під час підготовки й у ході воєнних (бойових) дій опосередкованим введенням протиборствуючої сторони в поле свого управління на інформаційному рівні.

Цю мету можна досягти, забезпечуючи перевагу над протиборствуючою стороною у розв’язанні взаємопов’язаних комплексів завдань.



Комплекси завдань інформаційної боротьби:

цілеспрямоване добування інформації про поточну ситуацію з жорсткими вимогами до її своєчасності, якості, обсягу і темпу відновлення та оцінка на її основі стратегічної, оперативно-тактичної, тактичної, політичної (воєнно-політичної, воєнної, економічної, соціальної тощо) обстановки;

цілеспрямований і комплексний вплив на свідомість та підсвідомість населення й особового складу, на інформаційні ресурси на всіх фазах їх виробництва, розповсюдження і використання, а також на інші складові інформаційного середовища протиборствуючої сторони в інтересах нав’язування їй бажаних рішень і управління її поведінкою;

захист власних інформаційних ресурсів та інших складових інформаційного середовища, у тому числі на рівні свідомості та підсвідомості людини від впливу на них протиборствуючою стороною.

Взаємопов’язаність наведених комплексів завдань інформаційної боротьби виявляється в тому, що грамотне вирішення завдань першого і третього комплексів неможливе без знань про те, яким чином протиборствуюча сторона вирішує завдання другого комплексу, а ефективне вирішення завдань другого комплексу неможливо без знань про сили, засоби, методи, алгоритми вирішення протиборствуючою стороною завдань першого і третього комплексу, а також про її знання (інформаційне уявлення) про проблемну ситуацію.

Із сформульованих завдань можна визначити соціальні об’єкти інформаційної боротьби (рис. 3.2) та безпосередні об’єкти інформаційної боротьби (рис. 3.3).



Рис. 3.2. Соціальні об’єкти інформаційної боротьби.



Рис. 3.3. Безпосередні об’єкти інформаційної боротьби.



Інформаційна боротьба організується і ведеться за принципами:

відповідність (підпорядкованість) цілей, завдань і заходів інформаційної боротьби політичним і воєнно-політичним цілям, задуму і плану операції (бою);

зосередження сил у вирішальному місці й у вирішальний момент;

завчасна всебічна підготовка сил і засобів інформаційної боротьби, їх постійна готовність до захисту власного інформаційного середовища і до впливу на інформаційне середовище протиборствуючої сторони;

висока активність і рішучість інформаційної боротьби;

узгоджене використання всіх сил і засобів інформаційної боротьби;

ведення інформаційної боротьби з напруженням, необхідним для виконання поставлених завдань;

своєчасне маневрування силами і засобами інформаційної боротьби;

раптовість дій;

використання несподіваних для противника способів виконання завдань;

врахування духовного фактора в інтересах поставлених завдань;

всебічне забезпечення, підтримка боєздатності і своєчасність управління силами і засобами інформаційної боротьби, непохитність в досягненні намічених цілей, виконанні прийнятих рішень і поставлених завдань;

відповідність обстановці;

визначення питань інформаційної боротьби в загальному процесі операції (бою);

раціональне поєднання форм і засобів збройної й інформаційної боротьби, багатоцільове застосування сил і засобів під час підготовки та в ході операції (бою); безперервність;

скритність задуму, заходів, які плануються та проводяться.

Специфікою інформаційної боротьби є те, що вона виступає як самостійним видом, так і складовим елементом будь-якого іншого різновиду боротьби (збройної, ідеологічної, економічної тощо). Вона ведеться постійно – як за мирного, так і за воєнного часу. Масштаби інформаційної боротьби такі грандіозні, що її підготовка й організація не можуть бути спонтанними. Вона повинна мати плановий, систематичний характер.

За мирного часу інформаційна боротьба має прихований характер. Основним змістом її є ведення розвідувальних і політико-психологічних дій стосовно противника, а також здійснення заходів щодо забезпечення своєї інформаційної безпеки. Зростаючу роль на цьому етапі відіграють засоби спеціального програмно-математичного впливу на інформаційний ресурс технічних систем противника. У цей період можуть також вирішуватися питання створення, розвитку, підтримання в потрібних ступенях бойової готовності та відпрацювання планів ефективного бойового використання інформаційних ресурсів своїх військ (сил), а також своєчасного й достовірного викриття і нейтралізації інформаційного впливу протидіючої сторони.

У загрозливий період до названих завдань додаються й такі, що виконуються в інтересах забезпечення потрібної ефективності запланованих операцій (бойових дій). У повному обсязі розгортається інфраструктура системи керування запланованого для бойових дій угруповання військ (сил) з урахуванням забезпечення її максимальної скритості.

В цей період ведення інформаційної боротьби має особливості, основні з яких наведені на рис. 3.4.



Рис. 3.4. Особливості ведення інформаційної боротьби у загрозливий період.



З початком воєнних дій сили й засоби інформаційної боротьби виконують завдання, основні з яких наведені на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Основні завдання сил і засобів інформаційної боротьби з початком воєнних дій.

Під час проведення заходів інформаційної боротьби в визначений період надзвичайно важливо не допустити випадкового впливу своїх засобів на об’єкти своєї інформаційної інфраструктури.

Щоб чіткіше визначитися зі змістом і структурою інформаційної боротьби, розглянемо її “анатомію“. Невід’ємними компонентами інформаційної боротьби, як і збройної, є оцінка обстановки, захист і напад, які за своєю взаємопов’язаною сукупністю становлять її триєдину сутність. Оскільки інформаційна боротьба, аналогічно збройній, має цілеспрямований характер і підпорядкована цілям і завданням операцій і бойових дій, то її складовою є управління військами (силами) і засобами інформаційної боротьби. Безумовно, інформаційну, як і збройну боротьбу, не можна вести без всебічного забезпечення (рис. 3.6).



Рис. 3.6. Структура інформаційної (збройної) боротьби.

Жоден з наведених компонентів інформаційної боротьби не може бути другорядним. Складові інформаційної боротьби в узагальненому вигляді схематично наведено на рис. 3.7.

Рис. 3.7. Складові інформаційної боротьби.


Основні форми ведення інформаційної боротьби [22] наведені на
рис. 3.8.

Інформаційний вплив - це організоване застосування сил і засобів інформаційної боротьби для розв'язання завдань завоювання (підтримання) інформаційної переваги над стороною, що протистоїть.

Рис. 3.8. Основні форми ведення інформаційної боротьби.



Інформаційна атака являє собою сукупність активних інформаційних впливів сил і засобів окремих підрозділів на елемент або групу елементів інформаційних систем сторони, що протистоїть, з метою виконання поодиноких тактичних завдань інформаційної боротьби.

Інформаційна битва - це сукупність різних інформаційних впливів і атак, що об'єднані спільним задумом, проводяться спеціально виділеними силами й засобами і спрямовані на виконання одного оперативного завдання інформаційної боротьби.

Інформаційна операція - сукупність узгоджених за метою, завданням, місцем та часом інформаційних впливів, атак і битв, що проводяться за єдиним задумом і планом для виконання завдань інформаційної боротьби на стратегічному чи оперативному напрямках.

Для досягнення мети інформаційного впливу, атак, битв і операцій застосовується уся сукупність способів інформаційної боротьби.

Під способом інформаційної боротьби розуміється порядок та прийоми застосування сил і засобів для захоплення й утримання інформаційної переваги над противником під час підготовки та в ході бойових дій.

Спосіб інформаційної боротьби охоплює вид і послідовність інформаційного впливу на противника, об'єкти впливу, склад сил і засобів, що виділяються для ведення інформаційної боротьби, та їх оперативну побудову (бойовий порядок). Зміст способу відзначається великою різноманітністю, пов'язаною з тим, що одна й та сама інформація може формуватися й доводитись до органів керування за допомогою різних сил і засобів.

Способи інформаційної боротьби поділяються на три основні категорії: силові, інтелектуальні та комбіновані (цей розподіл має більш методичне значення, оскільки на реалізацію рефлексивного управління протидіючою стороною можуть бути спрямовані способи різних категорій) [22].

До силових належать способи, що полягають в ураженні об'єктів інформаційної боротьби різними видами зброї (звичайної, радіоелектронної, інформаційної). Застосування силових способів дає змогу досягнути інформаційної переваги в обсязі інформації, необхідної для виконання завдань керування військами (силами).

Інтелектуальні способи мають на меті реалізацію рефлексивного керування противником. Їх застосування дозволяє досягнути інформаційної переваги за допомогою інформації, яка використовується для керування військами (силами).

До комбінованих належать способи, що забезпечують досягнення інформаційної переваги як в обсязі, так і в якості інформації про обстановку.

В інформаційній боротьбі (за аналогією зі збройною) можна виділити дві основні групи способів — наступальну й оборонну.



Наступальними можна вважати такі способи, як блокування, відволікання, сковування, вимотування, інсценування, дезінтеграція, умиротворення, залякування, провокування, переобтяження, навіювання і тиск, а оборонними – деблокування й ототожнення.

Запорукою успіху інформаційної боротьби є максимальна можливість та одночасність застосування всіх її форм і способів.

З феноменом інформаційної боротьби, як формою ведення інформаційної війни, незважаючи на те, що поняття “інформаційна війна” в нашій країні не набуло офіційного статусу, Україна неминуче зіткнеться в найближчому майбутньому, оскільки інформаційна війна в ряді розвинених країн в офіційних документах розглядається як засіб забезпечення своїх національних інтересів, який відрізняється від воєн в традиційному розумінні гуманною (неруйнівною, нелетальною) спрямованістю.

Слід зазначити, що елементи інформаційної боротьби стали складовою частиною практично всіх останніх збройних конфліктів за участю США.



3.2. Інформаційна зброя

Теоретики відносять до цього виду зброї широкий клас прийомів і засобів інформаційного впливу на противника – від дезінформації і пропаганди до засобів радіоелектронної боротьби [23].



Інформаційна зброя (ІЗ):

комплекс специфічних програмно-інформаційних засобів, створених для ураження інформаційного ресурсу противника [24];

засоби знищення, викривлення або викрадення інформаційних масивів, добування з них необхідної інформації після подолання систем захисту, обмеження або заборони доступу до них незаконних користувачів, дезорганізації роботи технічних засобів (ТЗ), виведення з ладу телекомунікаційних мереж, комп’ютерних систем, всього високотехнологічного забезпечення життєдіяльності суспільства і функціонування держави [25];

засоби подолання систем захисту, засоби дезорганізації роботи ТЗ та комп’ютерних систем [26];

технічні або програмні засоби для забезпечення несанкціонованого доступу або, навпаки, обмеження доступу до інформаційної бази даних; порушення штатного режиму функціонування ТЗ і програмного забезпечення, а також виведення з ладу ключових елементів інфраструктури окремої держави або регіону [27].

В деяких джерелах відзначається, що сутність інформаційної зброї полягає в розвитку інформаційних технологій, які забезпечують можливість системам (індивідам, суспільним або політичним угрупованням, державам) з більш високим рівнем інформатизації управляти системами з відносно низьким рівнем інформатизації, спрямовуючи їх діяльність в своїх інтересах під постійним інформаційним контролем.

В інших джерелах відзначається, що сутність “інформаційної зброї” полягає у впливові на інформаційні потоки систем управління не тільки військового, але і державного призначення з метою порушення стабільності управління.

Наведені визначення сутності інформаційної зброї відображують окремі (часткові), хоча і суттєві, характерні для неї сфери застосування і завдання, що вирішуються за її допомогою. Наведемо таке визначення зброї (в традиційному розумінні): “це прилади і засоби, що призначені для ураження противника у збройній боротьбі. Як правило, складаються із засобів ураження і засобів їх доставки до цілі”. У цьому визначенні окреслені призначення та склад певних засобів, що дають підстави кваліфікувати їх як зброю.

У цьому контексті найбільш вдалим, на наш погляд, є визначення [28]:

інформаційна зброя – це різновид зброї, головними елементами якої є інформація, інформаційні технології (у тому числі технології інформаційного впливу) та/або інформаційні процеси, що застосовуються в інформаційній боротьбі.

Під це визначення підпадають всі засоби, що реалізують розглянуті вище механізми і методи інформаційного впливу в інтересах забезпечення протиборствуючими сторонами досягнення цілей в інформаційній війні або в операціях і бойових діях при веденні традиційних війн.

Класифікаційна основа інформаційної зброї [29] наведена на рис. 3.9.


Рис. 3.9. Класифікаційна основа інформаційної зброї.


Класифікаційна основа інформаційної зброї може бути використаною для вирішення визначених завдань (рис. 3.10).

Перше завдання може вирішуватися як в інтересах, наприклад, забезпечення операцій і бойових дій, так і з метою прогнозування дій противника, спрямованих на протидію реалізації наших планів на інформаційному рівні.



Рис. 3.10. Завдання, які використовують класифікаційну основу інформаційної зброї.


Друге завдання полягає у визначенні методів та засобів захисту об’єктів (відповідно – завдань, що на них покладені) від негативних наслідків інформаційного впливу протиборствуючої сторони і вирішується на основі прогнозування дій противника, спрямованих на інформаційну протидію реалізації наших планів.

Зі зміною форм та методів ведення війни здійснюється перехід від можливої відкритої збройної боротьби до прихованої форми боротьби в різних сферах (під прихованою формою боротьби розуміється такий характер взаємодії сторін, коли результати його не є очевидними, накопичуються поступово, а їх наслідки виявляються через значний проміжок часу).

Згадаємо, що інформаційна війна – це комплекс заходів і операцій, які проводяться в конфліктних ситуаціях, в яких інформація є одночасно зброєю, ресурсом і метою.

Механізм вербального впливу реалізує загальні закономірності інформаційних процесів в соціальному середовищі.

Механізм невербального впливу – це основане на використанні закономірностей сприйняття людиною інформації через підсвідомість.

Аналіз різновидів інформаційної зброї показав велику небезпечність і різноманітність її видів, каналів її впливу – від засобів масової інформації до методів та засобів впливу на свідомість і підсвідомість людей, що вкрай небезпечно у зв’язку з практичною відсутністю засобів контролю цих процесів. Правомірність терміну “інформаційна зброя” зумовлена властивостями інформації та можливостями її використання для досягнення успіху країнами при вирішенні своїх завдань у тій чи іншій сфері державної діяльності.



Показники ІЗ: цілеспрямованість, вибірковість, розосередженість, масштабність впливу, досяжність, швидкість доставки, комплексність впливу на людей, технічні засоби і системи; можливість регулювання (дозування) “потужності” впливу тощо, що визначає її як зброю масового ураження.

Особливості інформаційної зброї схематично наведені на рис. 3.11.



Рис. 3.11. Особливості інформаційної зброї.

Сутність цих особливостей проілюструємо на прикладі засобів програмно-математичного впливу (ПМВ):

універсальність досягається як фізичним вторгненням в інформаційне поле противника, так і його блокадою ззовні. Крім того, вона зумовлена різноманітністю цілей (військових і суто цивільних), за якими можуть бути використані засоби ПМВ. Універсальність проявляється і в тому, що ці засоби поділяються на наступальні (для ураження об’єктів інформаційного ресурсу противника) і оборонні (для захисту власного інформаційного ресурсу від програмної атаки);

прихованість забезпечується, наприклад, схожістю природних помилок програмування і навмисного викривлення програм. Крім того, існують різноманітні прийоми підвищення прихованості ПМВ, своєрідна тактика застосування його засобів. Програмний вірус, наприклад, має так званий “інкубаційний період” і призначений для того, щоб не можна було визначити звідки і коли він потрапив до програми. Деякі засоби ПМВ наділені спроможністю до самознищення. Одним з найважливіших результатів прихованості дії є можливість досягнення раптовості;

багатоваріантність виявляється в широкій різноманітності форм програмної реалізації засобів спеціального впливу. Наприклад, для кожного типу програм створюється свій тип “програмного вірусу”, а він може мати найрізноманітніші модифікації;

радикальність дії полягає в тому, що безпосередніми об’єктами впливу можуть стати засоби програмного та інформаційного забезпечення автоматизованих систем управління військами і зброєю найвищого рівня, що може фактично вивести з ладу всю сукупність керованих ними елементів;

псевдовибірковість означає, що при видимому цілеспрямованому впливі засобів ПМВ на окремі об’єкти інформаційного ресурсу противника, віддалені глобальні наслідки подібного втручання через зростаючу взаємозалежність будуть негативно відбиватися і на інформаційному ресурсі країни в цілому – суб’єкта насильства;

здатність вільного просторово-часового маневру - це можливість приведення засобів ПМВ в дію в будь-яких умовах: при будь-якому варіанті зосередження сил і засобів впливу в той або інший момент впродовж необхідного часу і по самих віддалених, але практично доступних об’єктах;

економічність розкривається через вигідне для атакуючої сторони співвідношення витрат, необхідних на розроблення засобів спеціального програмно-математичного впливу, і одержуваного при цьому ефекту, порівняного з очікуваною катастрофою для країни – об’єкта насильства.



Види інформаційної зброї наведено на рис. 3.12.

Рис. 3.12. Види інформаційної зброї.



А. Психотронна (“психофізична”) зброя. Її дія заснована, передусім, на використанні дистанційного впливу пси-обдарованого оператора (екстрасенса) на іншу людину з метою впливу на її поведінку і фізіологічні функції.

Психотронна зброя – це використані у воєнних, спеціальних цілях можливості і знання психотроніки, її засоби, методи, прилади, конструкції, генератори.

У вузькому сенсі психотронна зброя – використання у воєнних цілях бойового потенціалу пси-феноменів – екстрасенсорної перцепції (телепатії, яснобачення, передбачення) і психокінезу в природному або технічному використанні.

Засоби зомбування особистості – різновид психотронної зброї.

Зомбування – програмування поведінки на підсвідомому рівні (вплив на мозок ультразвуковим мікрохвильовим випромінюванням, гіпноз, навіювання, психохірургія, психофармакологія).

Засоби створення голографічних зображень в атмосфері, голосові синтезатори, що дозволяють формувати провокаційні повідомлення, передавати їх голосами лідерів країни та розповсюджувати їх через ЗМІ (після війни в Перській затоці в науково-дослідних установах Пентагону розробили засоби, що дозволяють, зокрема, створювати на небі голографічні зображення ісламських мучеників, які з небес будуть закликати своїх одновірців припинити опір).

Також застосовується комплексна дія на людину вербального та невербального НЛП (нейролінгвістичного програмування).

Клас засобів програмно-математичного впливу на функції ЕОМ, які здатні порушити і паралізувати інформаційні системи і мережі та інші автоматичні системи, що забезпечують функціонування органів управління державних та військових об’єктів, промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, банків тощо.

Комп’ютерний вірус (Software virus, КВ) – спеціальна програма, яка здатна до саморозповсюдження без відома користувача і всупереч його бажанню. Вона заражає програмне забезпечення шляхом свого об’єктного коду до коду зараженої програми.



“Логічна бомба” ( Logic bomb, ЛБ) – програмна закладка, яка завчасно впроваджується в інформаційні системи і мережі, що забезпечують управління об’єктами військової та цивільної інфраструктури. ЛБ за сигналом або у встановлений час приводиться в дію, знищуючи або модифікуючи інформацію у комп’ютері, виводячи його з ладу.

“Троянський кінь” (The Trojan Horse, різновид ЛБ) – програма, яка дозволяє здійснювати прихований, несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів противника для добування розвідувальних даних.

Б. Засоби впровадження КВ і ЛБ в державні, цивільні та військові інформаційні системи та мережі і управління ними на відстані (проти АСУ, СПРН, ПРО, ППО):

нейтралізатори тестових програм (Testing Software Neutralizer), забезпечують невиявлення випадкових і навмисних „недоліків” програмного забезпечення;

засоби придушення інформаційного обміну в телекомунікаційних мережах, фальсифікації інформації в каналах державного та військового управління;

засоби впровадження “потрібної” для іншої сторони “правдоподібної” інформації.

Є вже віруси (“вірус 666”), які згубно впливають на психофізіологічний стан оператора - користувача ПЕОМ.

Значний клас засобів інформаційного впливу на соціотехнічні і технічні системи складають засоби, що засновані на випромінюванні енергії тієї чи іншої природи (засоби РЕБ), електромагнітна зброя (для виготовлення електронно-математичної зброї потужністю 5-7 мегават з дальністю дії 8 кілометрів необхідно 3 тижні і 500 доларів).

Акустична зброя – викликає безпричинний страх, головний біль, непередбачені дії. Прийняття на озброєння планується протягом 10-15 років.

В. Інформаційні матеріали (ІМ) – сукупність джерел та систем, що містять інформацію, яка призначена для передачі.

За формою подання:

текстові ІМ: документи, книги журнали, газети, довідники, каталоги рукописи.

графічні або образотворчі : графіки, креслення , плани, схеми, карти;

аудіовізуальні: звуко- та відеозапис, кінофільм, діапозитив, фотографія.

Ведеться спеціальними підрозділами спецслужб та (або) за їх матеріалами – засобами масової інформації [29].

„Інформаційна зброя” найбільшу небезпеку становить тому, що її застосування носить знеособлений характер і легко маскується під заходи захисту. А при створенні програмних продуктів великого обсягу неважко утворити зони по декілька команд, під час експлуатації програмної системи сформуються в дефект будь-якого типу. Крім того, вона дозволяє навіть вести наступальні дії анонімно, без оголошення війни.

Заборонити розробку і використання інформаційної зброї навряд чи можливо, як це зроблено стосовно хімічної або бактеріологічної зброї. Обмежити зусилля багатьох країн у формуванні єдиного глобального інформаційного простору також неможливо.

Поява інформаційної зброї змінила погляди на способи ведення війни і можливий характер війн майбутнього. Ефект від застосування такої зброї порівнюється з ефектом від застосування зброї масового ураження, а вартість на декілька порядків нижче; вона в більшій мірі ніж традиційна зброя відповідає зростаючим тенденціям досягнення державами своїх політичних цілей без прямого використання чисельних армій і безпосереднього знищення живої сили противника.

На сьогодні, внаслідок усвідомлення можливостей інформаційної зброї, з’явився термін Strategic Information Warfare - “стратегічне інформаційне протиборство” [31].

Таке протиборство, на думку американських фахівців корпорації “Ренд”, являє собою “використання державами глобального інформаційного простору й інфраструктури для проведення стратегічних воєнних операцій і зменшення впливу на власний інформаційний ресурс”.

Відмінною рисою його є класифікація на перше та друге покоління.



Завдання інформаційного протиборства першого покоління:

вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного і військового керування;

ведення радіоелектронної боротьби;

одержання розвідувальної інформації шляхом перехоплення і розшифрування інформаційних потоків, переданих по каналах зв’язку, а також по побічних випромінюваннях;

здійснення несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів з наступним їхнім перекручуванням або розкраданням;

формування і масове поширення по інформаційних каналах противника або глобальних мережах дезінформації для впливу на оцінки, наміри осіб, що приймають рішення;

одержання інформації шляхом перехоплення відкритих джерел інформації.

Інформаційне протиборство другого покоління передбачає трохи інший підхід:

створення атмосфери бездуховності й аморальності, негативного ставлення до культурної спадщини противника;

маніпулювання суспільною свідомістю і політичною орієнтацією соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруженості і хаосу;

дестабілізація політичних відносин між партіями, об’єднаннями і рухами з метою провокації конфліктів, розпалення недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни;

зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади і керування, інспірування помилкових управлінських рішень;

дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їх авторитету, дискредитація органів управління;

провокування соціальних, політичних, національних і релігійних зіткнень;

ініціювання страйків, масових безладь і інших акцій економічного протесту;

утруднення прийняття органами управління важливих рішень;

підрив міжнародного авторитету держави, її співробітництва з іншими країнами;

завдання збитку життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній й іншій сферах.

У цілому слід зазначити, що з кінця 90-х років основною тенденцією в розвитку розуміння ролі і місця інформаційного протиборства серед фахівців корпорації “Ренд” є усвідомлення факту, що стратегічне інформаційне протиборство є самостійним, принципово новим видом стратегічного протиборства, здатним розв’язувати конфлікти без застосування збройної сили.

Примітно, що директивою президента PDD-68 від 30 січня 1999 року Білий дім створив нову структуру International Public Information Group (IPI), серед завдань якої є професійне використання розвідувальної інформації з метою здійснення впливу “на емоції, мотиви, поводження іноземних урядів, організацій і окремих громадян”.

Таким чином, американські фахівці вважають цілком можливе досягнення в недалекому майбутньому суттєвої переваги в інформаційній боротьбі, що, на їхню думку, дозволить успішно розв’язувати конфліктні ситуації на свою користь без збройного втручання.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   30

Схожі:

Міністерство оборони україни iconМіністерство оборони україни департамент кадрової політики методичні рекомендації з порядку планування, добору, підготовки та направлення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України для навчання за кордоном
Затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30. 12. 2013 інв.№255
Міністерство оборони україни iconЗразки документів
Заступнику Міністра оборони України – керівнику апарату генерал-лейтенанту дубляну о. В
Міністерство оборони україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство оборони україни iconМіністерство транспорту та зв’язку україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Саме так цю гру задумували І використовували її творці – лицарі І володарі давніх Персії, Ірану, арабських країн Близького Сходу,...
Міністерство оборони україни iconВ. А. Потульницький, Національна академія оборони України Г. В. Потульницький
Стейніц (1836-1900) І багатолітній претендент на це звання Зігберт Тарраш (1863-1934). Перший з них заклав фундамент І вибудував...
Міністерство оборони україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство оборони україни iconМіністерство культури україни
Додаткового фахового вступного випробування для отримання освітнього ступеня магістр


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка